Навіть попри відключення світла: скільки дітей в Україні відвідує школи

Міністр освіти та науки України Сергій Шкарлет наголосив, що вчителі гідно тримають освітній фронт. При цьому забезпечують безперервність навчання учнів.

Як вчаться школярі в Україні

За словами міністра Шкарлета, в Україні:

• близько 8,2 тисячі шкіл працюють очно та змішано;
• майже 4,7 тисячі – онлайн.

В українських школах вчиться майже 4 мільйони учнів. При цьому:

• офлайн – понад 1 мільйон;
• змішано – майже 1,2 мільйони;
• онлайн – майже 1,8 мільйона.

До слова, у школах нашої держави функціонує понад 25 тисяч інклюзивних класів. Там вчаться майже 40 тисяч учнів з особливими потребами.

Також, за словами очільника МОН, понад 166 тисяч школярів-переселенців та майже 90 тисяч – із ТОТ вчаться у школах України.

Як вчитися, коли немає світла

Заступниця директора департаменту інституційного аудиту Державної служби якості освіти України Олена Святенко розповіла, як школярам вчитися, якщо немає світла.

• не менше ніж 30% “дистанційки” має відбуватися синхронно; решту тем можна розглянути в асинхронному режимі (учні опрацьовують матеріали на онлайн-платформах самостійно, коли мають до них доступ);
• учителі з 2020 року наповнюють “папки” своїх дисциплін на навчальних платформах шкіл. Отже, напрацьована певна база, якою учні можуть користуватися зараз;
• учителям варто переглянути, які теми можливо об’єднати, інтегрувати з темами інших предметів, віддати на самостійне опрацювання учням, а які – розглядати лише синхронно.

Чому не всі школи відбудують після війни і скільки на цьому крадуть. Розповідає Ганна Новосад

У селі Первомайське, що за годину від Миколаєва, школи немає, бо її зруйнували під час обстрілів, але є діти. 130 дітей, яким треба вчитися. У місті Снігурівка вціліла лише одна школа, але там немає вікон. У місті живе тисяча дітей.

За два роки війни Росія знищила кожну десяту школу в Україні.

Навчальні заклади постраждали майже у всіх регіонах – від Миколаївщини та Херсонщини до Львівської і Житомирської областей. Тисячі шкіл пошкоджені.

Понад мільйон дітей у країні втратили можливість нормально вчитися.

Як відновити навчання, коли тривають обстріли? Чому десь “п’ятизіркові укриття”, а десь за два роки війни – нічого? Хто і як вирішує, де відновлювати школи? Чи варто їх відбудовувати, якщо може прилетіти знову?

Про все це ВВС Україна поговорила з ексочільницею Міносвіти Ганною Новосад, яка є співзасновницею фонду SavED, що за гроші міжнародних донорів відбудовує школи.

Автор фото, Ганна Новосад

Це Михайло-Коцюбинський ліцей на Чернігівщині, зруйнований під час окупації. На відбудову збирали гроші під час зіркового футбольного матчу у Лондоні

ВВС: Як проходить процес відбору, де відбудовувати укриття, школу, а де ні?

Ганна Новосад: Це непросте питання, тому що кожен регіон України, який постраждав від війни, має свій контекст. Неможливо порівняти те, що можна робити зараз на Київщині, з тим, що можна робити, наприклад, у звільнених громадах на Харківщині, Миколаївщині.

Ми їздимо у ці звільнені села і на місці вирішуємо з громадою, з педагогами, з керівниками закладів, чим і як можна допомогти.

Завдання нашого фонду – у різні способи відновлювати саме доступ до освіти. Десь в укриттях, десь це може бути перелаштування будинків культури, організація модульних шкіл. Ми хочемо зробити так, аби освіта не була тотожна виключно школі, як будівлі, а шукаємо варіанти, як врятувати доступ до освіти.

Наприклад, десь є вцілілий будинок культури – як у селищі Червона Долина на Миколаївщині. Там школу знесли одним “Іскандером” і ще кількома авіабомбами. Це малесеньке село. На початку літа там було десь 130 дітей. Зараз майже 180. І потихеньку люди повертаються. Цей будинок культури ми намагаємося переоблаштувати у повноцінну тимчасову школу. Куди хоча б у дві зміни, але все ж зможуть ходити всі учні.

Автор фото, Ганна Новосад

Знищена школа у селі Червона Долина. Для того, щоб діти могли вчитися, там переобладнують вцілілий будинок культури. Це тимчасове, але швидке рішення

ВВС: Є приклади, коли за два роки десь не відновили нічого, немає навіть укриття, а десь з нуля побудували школу. Від чого це залежить?

Ганна Новосад: Багато людей мають бути залучені, аби цей процес працював – від керівників громад до директорів шкіл.

Але політику відновлення формує держава. Якщо у нас немає розуміння, як ми відновлюємо доступ до освіти, то нашим міжнародним партнерам також це складно збагнути.

Давайте робити так, щоб у нас були швидкі, гнучкі рішення, аби повернути дітей вже зараз, хоча б до якихось офлайн активностей. Ця політика, як на мене, поки що не зовсім артикульована.

Так, на Миколаївщину долітають артилерійські снаряди. Але там є діти. І якщо вони там є, це означає, що ми їм маємо допомогти. Що це може бути? Обладнані освітні простори в укриттях. Їх треба робити так, аби це не просто було підвальне приміщення, де ти пересиджуєш тривогу і благо, якщо не помреш від клаустрофобії, а де ти можеш повноцінно продовжити навчання. Це різні формати рішень, і, як на мене, цього бракує.

Кожен регіон має підхоплювати на певному етапі співпрацю з міжнародними партнерами, вести з ними діалог. Має бути готова документація, чітко сформовані потреби, система менеджменту цими проєктами, побудована комунікація.

Від Києва до найменшого постраждалого села у Миколаївській області мають бути люди, які вміють розмовляти з партнерами, аби ті пріоритизували допомогу вам, а не, наприклад, іншим країнам, де тривають збройні конфлікти. Давайте будемо чесні, ми конкуруємо за міжнародну допомогу

Автор фото, Ганна Новосад, SavED

Освітній простір в укритті у школі на Чернігівщині. Тут діти можуть гратися, перечікуючи повітряну тривогу

ВВС: Уряди Литви і Тайваню виділили 8 мільйонів євро на відновлення школи у Бородянці. Ваш фонд залучає кошти міжнародних партнерів. Наскільки відновлення шкіл залежить від міжнародної допомоги? Без цієї допомоги зараз ніяк?

Ганна Новосад: Я впевнена, що ніяк. У нас немає десятків мільйонів доларів, щоб відбудувати кожну школу.

Міжнародна допомога зараз є ключовим джерелом відновлення доступу до освіти. І не лише відновлення шкіл з нуля, як це зробила Литва в Бородянці, але й загалом доступу до освіти – облаштування укриттів, тимчасових, модульних шкіл.

ВВС: Мер Бучі на одній з конференцій заявив, що всі хочуть мати Бучу у портфоліо відновлених шкіл. А про якесь село на Херсонщині можуть так не знати. Що робити таким громадам?

Ганна Новосад: Буча, Ірпінь – це назви, які всі знають, і тому хочуть допомогти. Проте таких населених пунктів у нас сотні, якщо не тисячі, де умови значно гірші.

Тут потрібна кропітка робота з кожним із партнерів, аби пояснити: ось є село Первомайське, за годину від Миколаєва. Це село зараз на 80% знищене. Там були одні з найзапекліших боїв, коли росіяни хотіли взяти Миколаїв. Зараз там 130 дітей. У них немає нічого. Давайте для них зробимо щось маленьке. Це не потребуватиме мільйонів євро.

Ми зробили школу в Богданівці під Броварами, де росіяни спалили школу, садок підірвали. Це коштувало 100 тисяч доларів. Зараз цим приміщенням користуються 180 дітей початкової школи села, які ходять туди у дві зміни. І таких сіл у нас багато.

Тому тут потрібно по кожному кейсу пояснювати і пропонувати те, де ця допомога буде найбільш потрібною. І звичайно, це потрібно комунікувати, бо всі хочуть побачити – ось так було, а так стало. Отак спрацювали ваші 5, 100 чи 100 тисяч доларів.

ВВС: Цих пояснень, комунікації зараз достатньо?

Ганна Новосад: Мені здається, що ні. Бо я добре бачу, що відбувається на деокупованих частинах Харківщини, Миколаївщини, Херсонщини. Мало що відбувається.

У малесенькі села Миколаївщини мало хто хоче доїжджати. По-перше, це фізично складно, бо туди три години їдеш просто по бездоріжжю. Я можу це зрозуміти, але це не виправдовує бездіяльність.

Автор фото, SavEd

У Богданівці, що біля Києва, росіяни спалили школу та підірвали садок. Міні школу там облаштували у вцілілому будинку культури

ВВС: Станом на початок навчального року у тисячі шкіл в Україні не було укриттів. Десь директори кажуть, що не виділили гроші, що субвенція не дійшла, чи міжнародних партнерів немає. Як вирішити проблему з укриттями?

Ганна Новосад: Укриття бувають різні, і кожне з них з точки зору облаштування коштує дорого. Є складні укриття, де потрібно було вирити півтора метра землі, аби підняти висоту. Коли почали рити, там знайшли не пісок, а будівельне сміття з 80-х років.

І так стартова ціна облаштування цього укриття до більш-менш нормального стану це 200 тисяч доларів. І це по мінімуму.

У Снігурівці зробили документацію на укриття – 42 мільйони гривень, це величезні гроші. Десь це може бути 50 тисяч доларів, а десь 40 мільйонів гривень. Ціни різні. І тому я розумію, коли це все робиться повільно.

ВВС: Але виходить, що десь школа або громада може знайти 5 чи 7 мільйонів гривень, організувати процеси. І будівництво там триває, а десь навіть не починалось.

Ганна Новосад: Це сильно залежить від того, наскільки проактивна громада, як вона шукає кошти в своєму бюджеті і таке інше. Є чудовий приклад – Вознесенськ, Миколаївська область. Це доволі велике місто. Вони, власне, були одним з рубежів під час наступу росіян з півдня. Чесно – це, мабуть, місто, де мало хто з українців був. Але це місто, де я бачила за два роки війни найкращі укриття, це просто п’ятизіркові укриття. Вони зробили їх, як правило, за власний кошт. Тобто там люди, напевно, не розкрадають кошти на укриття, роблять їх сумлінно.

Тому це теж велике питання про те, чи справді ресурсів на облаштування укриттів не вистачає.

Укриття в наших умовах, в умовах необхідності “підземної” освіти на роки вперед – це не просто приміщення, де ти пересиджуєш тривогу. Це має бути комфортний простір, де хоча б якось можна продовжити освітні активності.

Автор фото, SavED

За гроші донорів у понищених війною містах та селах побудували десятки освітніх центрів. Тут діти вперше зібралися разом за багато місяців онлайн навчання і війни. Зібралися, щоб вчитися і гратися

ВВС: Питання, яке задають обережно. А чи варто відбудовувати зараз, коли можуть зруйнувати ще раз?

Ганна Новосад: Ми згадували Литву, це якісь унікальні люди. Нарешті через польський кордон з боями пробилися фури, які везли 300 квадратних метрів вікон. Ці вікна Литва подарувала українській школі у Снігурівці. Я їх питаю: “Може бути, що по Снігурівці десь знову прилетить”. Вони кажуть: “Нічого, привеземо знову”.

Це питання вибору. Ми що цінуємо? Якусь фізичну матерію, чи можливість дітей вчитися? Щоб вони мали хоч якийсь доступ до офлайн активностей? Ми не маємо зараз говорити про якісь космічні інноваційні відбудови, де ми будуємо ліцей майбутнього. Давайте говорити про простіші рішення, модульні, недорогі рішення, які тут і зараз допомагають повернути частину дітей до навчання.

Може прилетіти? Може. А може й не прилетіти. Чехія була першою країною, яка після початку війни в 2014 році допомогла Горлівському інституту іноземних мов переїхати в Бахмут. Чехи профінансували ремонт, переїзд, інфраструктуру. І вони тоді не питали, чи може прилетіти?

Ми знаємо, що сталося через 8 років у Бахмуті. Але 8 років там навчалися студенти, там працювали люди. І, розумієте, це питання вибору, це питання підтримки тут і зараз наших людей.

Автор фото, SavED

У місті Снігурівка на Миколаївщині обладнують укриття, де зможуть збиратися діти

ВВС: Відомий лікар Генрі Марш в інтерв’ю ВВС сказав, що для того, щоб відбудувати лікарні, потрібна велика міжнародні допомога, аналог плану Маршалла. Якщо говорити про відбудову українських шкіл, скільки може вона тривати і скільки це може коштувати? Генрі Марш сказав, що, можливо, навіть добре, що лікарні були зруйновані, бо вони були застарілі.

ВВС: Мені не хочеться так говорити, бо це цинічно.

Але і до війни мережа закладів загальної середньої освіти в Україні вже не відповідала нашій демографії, не відповідала нашим фінансовим можливостям. І, що головне, вона шкодила якості освіти.

На Чернігівщині, де низька густота населення, ще до війни я була в школі, де в 11 класі був один учень. Один. Вартість навчання такого учня може сягати десь близько 180 тисяч гривень на рік для бюджету. В той час, коли в київських школах вартість була близько 15 тис грн.

Тому питання оптимізації мережі шкіл і до великої війни було актуальним. Зараз воно буде ще більш критичним, тому що ресурсів у нас менше.

Відбудовувати школи перш за все потрібно, орієнтуючись на мережу, яка відповідає кількості дітей, які проживатимуть на той момент і в перспективі в цих регіонах. Орієнтуватися на створення опорних закладів, коли до школи можна буде підвозити дітей.

Тут ми не повинні мати ілюзій, що кожну зі знищених шкіл нам навіть потрібно буде відбудовувати.

Реформа освіти: як зміниться українська школа

Реформа української освіти, яка почалася з початкових класів, продовжується і в середній школі. Наступним її кроком стало прийняття депутатами закону “Про загальну середню освіту”.

Про цей закон кажуть, що він зводить стіни і дах для цієї реформи, а от в опозиції його критикують. “Освіті потрібні системні зміни, але те, що ми отримали, це робота не на “5”, а на “3”, – каже депутатка “Голосу” Інна Совсун.

За її словами, хоча закон і запроваджує важливі нововведення, водночас, не відповідає на багато питань: чому МОН зберігає контроль над тим, що відбувається у школах, та коли будуть підвищені зарплати вчителів.

Що має змінитися в українських школах у зв’язку з новим законом, розповідає ВВС News Україна.

Скільки дітей має бути в класі?

Закон встановлює ліміти на кількість учнів у класах – від 5 до 24 учнів для молодшої школи, і до 30 учнів для решти класів.

Проте, як виконуватиметься ця норма на ділі, невідомо. У багатьох містах, їхніх спальних районах та передмістях Києва, поширена ситуація, коли в класах перебуває по 35 і більше дітей, навчання триває у дві зміни.

Приміщень мало, дітей багато. У Міносвіти кажуть, що будувати школи – це відповідальність місцевої влади.

“Це все відповідальність місцевої влади: будувати школи і займатись демографічним прогнозом. Розуміти, скільки у нас дітей народилося і скільки підуть у перший клас, формувати мережу шкіл. У багатьох містах кошти на це є, було б бажання”, – говорила нещодавно в інтерв’ю BBC News Україна Ганна Новосад.

“У нас величезна проблема з мережею шкіл і цей закон не дає відповіді на питання, що з цим робити”, – критикує цей закон ексзаступниця міністра освіти Інна Совсун.

Автор фото, unian

В Україні з одного боку не вистачає шкіл, а з іншого – є школи, де дуже мало учнів. На фото – будівництво школи у місті Рівне

Предмети на вибір

В учнів буде право частково обирати, які навчальні предмети вивчати, розповідають про реформу освіти в МОН.

При цьому для вивчення предметів учні можуть формувати міжкласні групи навіть з дітей різних років навчання.

У фракції “Голос” вважають, що вибір предметів для учнів у школах можна було прописати чіткіше.

“Ми пропонували дати кожному випускнику можливість обирати 30% базових предметів, 40% – профільних і 30% – на власний вибір. Цього в законопроєкті немає”, – критикувала законопроєкт депутатка з фракції “Голос” Наталя Піпа. Вона назвала такі зміни напівреформою і закликала їх доопрацювати.

Автор фото, unian

Навчання вдома

Вперше в законі закріплюється домашня форма навчання. Також там йдеться про так звану індивідуальну освітню траєкторію.

Цей механізм має допомогти організувати гнучкий графік навчання для дітей з особливими освітніми потребами й учнів, які поглиблено навчаються поза школою, чи хочуть вчитися вдома.

Для такого індивідуального навчання учень та/або його батьки мають звернутися із заявою до школи. Під це створюють індивідуальний навчальний план. Його має схвалити педрада та затвердити директор.

Якщо учень вивчає якісь предмети поза школою, для оцінювання його знань будуть проводить річне оцінювання чи державну підсумкову атестацію.

Школяр, який навчається вдома, має два рази на рік здавати роботу – семестровий контроль.

Невічні директори

У багатьох українських містах директори шкіл працюють на своїх посадах десятки років.

Згідно з законом “Про освіту”, директор зможе займати свою посаду не більше двох термінів по шість років поспіль в одній школі.

Також закон встановлює, що вчителі та батьки можуть відігравати дорадчу роль під час вибору директора, але сам конкурс на цю посаду буде проводити незалежна комісія.

Під час конкурсу має бути відеотрансляція. Кандидати мають представити стратегічний план розвитку школи.

При цьому до 1 липня 2020 року директори шкіл, які працюють з безстроковими трудовими угодами, перейдуть на угоди терміном на 6 років (на 1 рік – для директорів, які отримують пенсію за віком).

Також до 1 липня 2020 року вчителів-пенсіонерів мають перевести на строкові. На практиці це може означати, що з так їх легше буде звільнити.

Цю норму розкритикували, назвавши дискримінаційною, у фракції “Батьківщина”.

“Переведення на контракт керівників, а особливо педагогів-пенсіонерів, та ще й на один рік, фракція вважає не просто дискримінацією, а такою нормою, яка порушує кодекс про працю. Це може кадрово знекровити у першу чергу сільську школу”, – заявив у Раді депутат Іван Криленко.

Автор фото, unian

Недискримінаційні оцінки

Закон вперше на законодавчому рівні встановлює право учнів “на справедливе, неупереджене, об’єктивне, незалежне, недискримінаційне та доброчесне оцінювання результатів навчання”, пояснюють у МОН зміни, які чекають на освіту.

Там і раніше говорили, що відтепер про оцінки дітей мають повідомляти не на загальних батьківських зборах, а під час індивідуальних зустрічей.

Крім того, у школах обіцяють більше учнівського самоврядування. Наприклад, право учнів через своїх представників брати участь у засіданнях педради.

Планується, що з держбюджету будуть оплачувати індивідуальні та групові консультації на базі школи.

Діти, які довго перебувають на лікуванні, отримають право здобувати освіту в медзакладах.

Мова навчання

Закон передбачає три моделі вивчення української мови у школах. Цю статтю закону написали після численних консультацій з представниками національних меншин та за результатами рекомендацій Венеціанської комісії.

Отже, перша модель передбачена для корінних народів України, що не проживають у середовищі своєї мови та не мають держави, яка б цю мову захищала. Насамперед йдеться про кримських татар.

Для них у першу модель заклали навчання мовою корінного народу з 1 до 11 (12) класу поряд з ґрунтовним вивченням української мови.

Друга модель – для шкіл з навчанням мовою національних меншин, мови яких належать до мов ЄС. Залежно від мовної групи, використання цієї моделі може бути різне, але основи такі:

• материнською мовою, поряд з вивченням державної, навчатимуться у початковій школі;
• у 5 класі не менше 20% річного обсягу навчання має бути українською з поступовим збільшенням обсягу, щоб у 9 класі досягти 40% предметів, які вивчаються державною мовою;
• зі старшої школи не менше 60% навчання має бути українською.

Третя модель працюватиме для решти національних громад України. Йдеться про нацменшин, які проживають переважно в середовищі власної мови (російська мова), пояснюють у Міносвіти. Там початкова школа також буде мовою нацменшини (російською) разом із вивченням української. З 5-го класу не менше 80% навчального часу має бути українською.

Автор фото, unian

Що зміниться для вчителів?

Вчителі отримають більше свободи у створення програм. Вони можуть розробляти власні системи оцінювання та заохочення учнів. Але ці оцінки все одно мають переводити у 12-бальну шкалу.

У Міносвіти запевняють, що закон передбачає більше доплат для вчителів, зокрема від 10 до 20% від зарплати.

Питання зарплат для вчителів викликало чи не найбільше дискусій в Раді під час обговорення закону про освіту.

“Коли вчителі почнуть отримувати нові зарплати? Пані міністр обіцяла реформу заробітних плат, де вона?”, – запитувала Інна Совсун з трибуни парламенту.

“Я не бачу, щоб уряд підтримував МОН і в середній освіті, і у вищій, і позашкільній такою мірою, щоб це відповідало революційним змінам. Шановні депутати монобільшості, допоки ви не підтримаєте фінансово школу, змін там не буде. Давайте підтримаємо українського вчителя гривнею”, – заявила Ірина Констанкевич, депутатка групи “За майбутнє”.

“Це лише окремі кроки у напрямку збільшення зарплати вчителя”, – говорила про новий закон міністерка Ганна Новосад.

За її словами, цього року МОН планує комплексну реформу заробітної плати. Вона має передбачати внесення частини надбавок в оклад педагога та гарантії рівня зарплати для всіх вчителів.

Безпека

Також, згідно з новими змінами, вчителі мають обов’язково вивчати домедичну допомогу.

До того ж закон закриває доступ до шкіл особам, які вчинили злочин проти статевої свободи дитини.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!