Характеристика плану рахунків

План рахунків забезпечує всебічне, взаємопов’язане та однозначне відображення процесів і явищ у системі бухгалтерського обліку та має містити обов’язкову для всього бюджетного процесу номенклатуру синтетичних рахунків, які забезпечують: .

• – взаємопов’язану систематизацію, групування й узагальнення інформації про виконання бюджету;
• – єдину методологію обліку у виконанні бюджетів;
• – узагальнення і контроль показників в умовах раціональної організації бухгалтерського обліку, що базується на застосуванні прогресивних форм і методів обліку.

План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується органами Державного казначейства для докладної та повної реєстрації всіх фінансових операцій і забезпечення потреб складання фінансової звітності згідно з вимогами бюджетного процесу.

У формуванні Плану рахунків враховано особливості виконання державного та місцевих бюджетів, функціонування єдиного казначейського рахунку, виконання місцевих бюджетів через органи Державного казначейства з дотриманням загальних принципів і вимог до здійснення бухгалтерського обліку та звітності.

План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів забезпечує відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних з виконанням функцій, які покладаються на органи Державного казначейства.

План рахунків розроблено для ведення бухгалтерського обліку операцій виконання державного та місцевих бюджетів за касовим методом і складання фінансової звітності. Невід’ємною частиною Плану рахунків є система аналітичного обліку.

План рахунків дає можливість здійснювати докладний і повний облік усіх банківських та інших операцій, пов’язаних з виконанням бюджетів, а також своєчасно надавати докладну, достовірну інформацію керівництву органів Державного казначейства та фінансових органів, Міністерству фінансів України, статистичним відомствам, податковим органам та іншим користувачам.

Балансові рахунки (синтетичний облік) забезпечують інформацію про операції органів фінансової системи у виконанні бюджетів, органів казначейства у функціонуванні внутрішньої платіжної системи та їх відображення у фінансовій звітності.

Докладна інформація про кожного контрагента та кожну операцію забезпечується аналітичним обліком, який дає змогу уникнути використання зайвої кількості окремих балансових рахунків.

Класифікацію загальних і спеціальних параметрів нумерації рахунків аналітичного обліку викладено у Порядку ведення аналітичного обліку органами Державного казначейства і в окремих нормативних документах Державного казначейства.

План рахунків складається з 9 класів План рахунків

бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів

• 1 Активи
• 11 Кошти бюджетів у Національному банку України
• 12 Кошти бюджетів в інших банках
• 13 Розміщені депозити
• 14 Цінні папери
• 16 Надані бюджетні кредити
• 16 Інші активи
• 17 Субкореспондентські рахунки
• 2. Зобов’язання
• 21 Цінні папери, випущені в обіг
• 22 Отримані кредити
• 23 Отримані депозити
• 24 Інші зобов’язання
• 3. Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів
• 81 Кошти бюджетів у Державному казначействі
• 33 Кошти, які підлягають розподілу
• 34 Кошти, тимчасово віднесені на доходи бюджету
• 35 Рахунки розпорядників бюджетних коштів у Державному казначействі України
• 36 Рахунки розпорядників бюджетних коштів, які не знаходяться на казначейському обслуговуванні
• 37 Рахунки інших клієнтів та банків
• 38 Рахунки за нез’ясованими сумами, несквитованими дебетовими сумами та інші транзитні рахунки
• 39 Рахунки органів Державного казначейства
• 4. Розрахунки
• 41 Взаємні розрахунки щодо виконання державного бюджету
• 42 Розрахунки щодо виконання місцевих бюджетів
• 43 Розрахунки за векселями
• 44 Інші розрахунки
• 46 Позиція Державного казначейства щодо іноземної валюти та балансуючі рахунки 49 Інші технічні розрахунки
• 5. Результат виконання бюджету51 Результат виконання бюджету
• 59 Контррахунок за результатом виконання бюджету

в. Доходи бюджету

• 61 Доходи бюджету
• 62 Доходи, які підлягають розподілу між бюджетами
• 64 Кошти, тимчасово віднесені на доходи бюджетів
• 69 Контррахунок за операціями за доходами бюджетів
• 7. Видатки бюджету
• 71 Видатки державного бюджету
• 72 Видатки місцевого бюджету
• 70 Контррахунок за операціями за видатками бюджету АП
• 8. Управлінський облік
• 81 Кошти, отримані від органів Державного казначейства
• 82 Кошти, передані органам Державного казначейства
• 83 Кошти, передані іншим бюджетам
• 80 Контррахунок за операціями управлінського обліку
• 0. Позабалансовий облік
• 90 Тимчасові плавові показники, пропозиції та

інші планові показники 01 Кошторисні призначення

• 92 Асигнування
• 93 Планові показники за доходами бюджету
• 94 Зобов’язання розпорядників бюджетних коштів
• 95 Розрахункові документи, не оплачені в термін
• 96 Нараховані доходи і витрати
• 98 Зобов’язання і вимоги за кредитуванням та всіма видами гарантій
• 99 Контррахунки до рахунків груп 01-98

Кожний клас поділено на:

• – рахунки II порядку (двозначні – розділ);
• – рахунки III порядку (тризначні – група);
• – рахунки IV порядку (чотиризначні – балансовий рахунок).

План рахунків поділяється на три логічні частини: баланс, бюджетні рахунки (результат виконання бюджету, доходи і видатки бюджету), меморандні та позабалансові рахунки.

Нижче подано характеристику класів рахунків.

До 1 класу входять рахунки, призначені для обліку активів:

• – на єдиному казначейському рахунку;
• – на субрахунках єдиного казначейського рахунку;
• – на інших рахунках Державного казначейства в НБУ та комерційних банках;
• – на інших рахунках у банках за коштами державного і місцевих бюджетів;
• – за розміщеними в Національному банку України депозитами державного і місцевих бюджетів;
• – за цінними паперами в активі державного і місцевих бюджетів;
• – за наданими бюджетними кредитами з державного і місцевих бюджетів;
• – за іншими активами державного і місцевих бюджетів, які містять активи за коштами в дорозі, взаємними розрахунками, товарно-матеріальними цінностями;
• — за дебіторською заборгованістю органів казначейства;
• – на субрахунках єдиного казначейського рахунку, відкритих в органах казначейства.

Рахунки 1 класу активні, кореспондують з відповідними рахунками 1, 3, 4 класів.

До 2 класу входять рахунки, призначені для обліку зобов’язань:

• – зобов’язань за цінними паперами, випущеними в обіг державним і місцевими бюджетами (векселі, облігації, інші цінні папери);
• – зобов’язань за кредитами та депозитами, отриманими державним і місцевими бюджетами;
• – за кредиторською заборгованістю органів казначейства;
• – за іншими зобов’язаннями державного і місцевих бюджетів.

Рахунки 2 класу пасивні, кореспондують з відповідними рахунками 1 та 4 класів.

До 3 класу входять рахунки для обліку операцій з коштами:

• – за коштами державного і місцевих бюджетів;
• – за коштами, які розподіляються між загальним та спеціальним фондами відповідних бюджетів;
• – за коштами, які підлягають розподілу між рівнями бюджетів;
• – за коштами, тимчасово віднесеними на доходи державного або місцевих бюджетів;
• – На рахунках розпорядників та одержувачів коштів державного і місцевих бюджетів;
• – на рахунках інших клієнтів Державного казначейства (державні цільові фонди; підприємства, установи, госпрозрахункові організації, що не мають статусу бюджетних установ);
• – на рахунках за нез’ясованими та несквитованими дебетовими сумами;
• – на технічних та інших транзитних рахунках Державного казначейства.

Рахунки 3 класу пасивні, кореспондують з відповідними рахунками 1, 3, 4 класів.

До 4 класу входять рахунки, призначені для обліку розрахунків:

• – взаємних розрахунків з виконання державного і місцевих бюджетів;
• – за векселями державного і місцевих бюджетів;
• – інших розрахунків державного і місцевих бюджетів, пов’язаними з наданими бюджетними кредитами, децентралізованими проведеними оплатами;
• – на рахунках позиції державного бюджету щодо іноземної валюти;
• – на інших технічних рахунках.

Крім того, до 4 класу рахунків внесено один технічний рахунок (контрактивний або контрпасивний), який забезпечує відображення операцій в іноземній валюті методом подвійного запису. Зазначений рахунок використовується у кореспонденції з рахунком, призначеним для обліку позиції Державного казначейства щодо іноземної валюти.

Рахунки 4 класу активно-пасивні і кореспондують з відповідними рахунками 1, 2, 3 класів.

До 5 класу входять рахунки для обліку операцій за результатом виконання державного і місцевих бюджетів у розрізі відповідно загального і спеціального фондів бюджетів.

Для забезпечення відображення у бухгалтерському обліку операцій за результатом виконання бюджету методом подвійного запису внесено один контррахунок (контрактивний або контрпасивний).

Рахунки 5 класу активно-пасивні. Упродовж року вони можуть кореспондувати з контррихунком лише у випадку відображення в обліку операцій, що впливають на результат виконання бюджету попередніх періодів.

До б класу входять рахунки для обліку операцій:

• – за доходами державного та місцевих бюджетів;
• – за доходами, які підлягають розподілу між бюджетами та рівнями місцевих бюджетів;
• – за коштами, тимчасово віднесеними на доходи державного і місцевих бюджетів.

При цьому рахунки за доходами бюджетів, а також за доходами, які підлягають розподілу між бюджетами і рівнями бюджету, передбачені у розрізі бюджетів і фондів відповідних бюджетів, а рахунки за коштами, тимчасово віднесеними на доходи бюджету, – в розрізі відповідних бюджетів.

Крім того, до 6 класу рахунків входить один контрпасивний (технічний) рахунок для збалансування операцій на рахунках 6 класу.

Усі рахунки 6 класу, за винятком технічного, – пасивні, а контрпасивний рахунок – активний. Упродовж бюджетного року рахунки 6 класу кореспондують лише з контррахунком, а наприкінці бюджетного року, у річному заключенні рахунків, – з відповідними рахунками 5 класу.

До 7 класу входять рахунки для обліку операцій:

• – за видатками державного та місцевих бюджетів;
• – за кредитуванням із вирахуванням погашення за державним і місцевими бюджетами.

Зазначимо, що рахунки передбачено окремо в розрізі видів бюджетів і фондів відповідних бюджетів.

Для забезпечення реєстрації у бухгалтерському обліку операцій на рахунках 7 класу методом подвійного запису внесено два контррахунки. Один контррахунок застосовується для збалансування видаткових операцій, а другий – для операцій за кредитуванням з вирахуванням погашення.

Рахунки, передбачені для обліку видатків бюджету, – активні, а для обліку кредитування за вирахуванням погашення – активно-пасивні.

Упродовж бюджетного року рахунки 7 класу кореспондують лише з відповідними контррахунками. Наприкінці бюджетного року у річному заключенні рахунків рахунки, передбачені для обліку видатків бюджету, кореспондують з відповідними рахунками 5 класу.

До 8 класу входять рахунки для обліку операцій:

• – за асигнуваннями загального та спеціального фондів державного та місцевих бюджетів, отриманими розпорядниками коштів цих бюджетів;
• – за асигнуваннями та коштами бюджетів, отриманими державним чи місцевим бюджетами і переданими державному чи місцевому бюджетам;
• – за коштами, переданими іншим бюджетам;
• – за розрахунками одержаними і переданими;
• – за коштами державних цільових фондів, які обслуговуються органами Державного казначейства;
• – за цінними паперами та борговими зобов’язаннями держави тощо.

Зазначені рахунки передбачено в розрізі бюджетів і фондів відповідних бюджетів.

Для забезпечення реєстрації у бухгалтерському обліку операцій на рахунках 8 класу методом подвійного запису внесено два контррахунки. Контрактивний рахунок призначений для збалансування операцій за активними рахунками, а контрпасивний рахунок – за пасивними.

Рахунки 8 класу кореспондують винятково з контррахунками свого класу.

До 9 класу входять рахунки для обліку:

• – за тимчасовими плановими показниками, пропозиціями;
• – за кошторисними призначеннями розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів;
• – за асигнуваннями державного та місцевих бюджетів;
• – за плановими показниками державного та місцевих бюджетів;
• – за зобов’язаннями розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів;
• – за розрахунковими документами державного та місцевих бюджетів, що підлягають оплаті;
• – за кредитами, наданими під гарантії уряду тощо.

Оскільки до 9 класу входять активні та пасивні рахунки, внесено два контррахунки для збалансування операцій на рахунках 9 класу: контрактивний – для збалансування операцій на активних рахунках, а контрпасивний – на пасивних рахунках.

Рахунки 9 класу кореспондують винятково з відповідними рахунками свого класу.

План рахунків підготовлено з урахуванням особливостей виконання державного та місцевих бюджетів, з дотриманням стандартів Статистики державних фінансів і принципів та вимог до учасників СБП НБУ щодо структури рахунків.

Можливість роботи Державного казначейства через СЕП НБУ, застосування Плану рахунків створили всі передумови для переходу до автоматизованої форми ведення бухгалтерського обліку.

У побудові автоматизованої системи бухгалтерського обліку виконання бюджетів:

• – охарактеризований вище План рахунків (перелік синтетичних рахунків) використовується як основа;
• – аналітичний облік, який є продовженням синтетичного обліку, формується за допомогою загальних і спеціальних параметрів з урахуванням вимог НБУ до рахунків, які функціонують у СЕП НБУ щодо кількості знаків (максимальна довжина аналітичного рахунку становить 14 знаків);
• – коди бюджетної класифікації за доходами, видатками, фінансуванням і боргом використовуються як один з основних спеціальних параметрів рахунків аналітичного обліку. Завдяки використанню зазначених спеціальних параметрів аналітичних рахунків з’явилася можливість формувати в автоматизованому режимі звітність про виконання бюджету у форматі бюджету;
• – використовується метод подвійного запису за всіма операціями;
• – на підставі первинних документів в автоматизованому режимі одночасно здійснюються бухгалтерські проведення на рахунках балансового, бюджетного, управлінського та позабалансового обліку. Зазначений підхід до відображення в обліку операцій і використання спеціальних параметрів аналітичного обліку дав змогу реалізувати в автоматизованому режимі контрольну функцію обліку.

Організована таким чином система бухгалтерського обліку виконання бюджетів дає можливість:

• – своєчасно надавати докладну, достовірну і змістовну інформацію внутрішнім і зовнішнім ЇЇ користувачам;
• – здійснювати докладний і повний облік усіх операцій, пов’язаних з виконанням бюджетів, банківських та інших операцій;
• – забезпечити єдність підходів до ведення бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.

З метою кодування бюджетних рахунків за надходженнями, бюджетних рахунків для здійснення видатків, рахунків для акумулювання коштів загального та спеціального фондів бюджетів використовують такі аналітичні параметри:

• 1. ВВВВ (4 знаки) – номер балансового рахунку відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.
• 2. К (1 знак) – ключ або контрольний розряд, що вираховується автоматично, відповідно до стандарту СЕП НБУ.
• 3. SSS (3 знаки) – символ звітності, що відповідає коду бюджетної класифікації за доходами.
• 4. Н (1 знак) – додаткова ознака, яка проставляється після символу звітності і може набувати, наприклад, такого значення: 9 – ознака зведеного рахунку для зарахування податків певної території.

б. ER (2 знаки) – ознака відомства, що відповідає коду відомчої класифікації видатків бюджету.

• 6. ТГГ (8 знаки) – порядковий номер, який відповідає набору аналітичних параметрів і кодується згідно з Довідником адміністративно-територіальних одиниць відповідних бюджетів.
• 7. DDD (3 знаки) – додаткова ознака для забезпечення акумулювання надходжень на відповідних “котлових” рахунках, яка може мати такі значення:
  • – 991 – ознака надходжень, з яких здійснюється відрахування дотації;
  • – 992 – ознака надходжень, з яких не здійснюється відрахування дотації.

  Кожну операцію, що здійснюється органами фінансової системи, документально фіксують і відображають на рахунках. Розрізняють чотири види рахунків:

  • – активні – для обліку активів бюджету за їхнім складом і розміщенням;
  • – пасивні – для обліку джерел бюджетних коштів за їхнім цільовим призначенням;
  • – активно-пасивні – для обліку коштів на рахунках результату виконання бюджетів, внутрішньо-системних рахунках;
  • – контррахунки – для забезпечення подвійного запису операцій на рахунках 5-9 класів.

  Усі види рахунків мають однакову структуру. Активні рахунки завжди мають дебетовий залишок (сальдо), пасивні – кредитовий, активно-пасивні – або дебетовий, або кредитовий, контрактивні – пасивний, а контр-пасивні – активний. Незважаючи на однакову структуру рахунків, призначення дебету і кредиту в активних і пасивних рахунках різне (табл. 6.1-5.4).

  .Вхідний залишок (сальдо) Збільшення об’єкта, що обліковується (+)

  Зменшення об’єкта, що обліковується (-)

  1 Оборот за дебетом рахунку (сума (підсумок) опе-1 рацій за певний період)

  | Вихідний залишок (сальдо). Обчислюється: вхід-1 ний залишок + оборот за дебетом – оборот за кре-1 дитом

  Оборот за кредитом рахунку (сума (підсумок) операцій за певний період)

  Таблиця 5.2. Схема пасивного рахунку

  Зменшення об’єкта, що обліковується (-)

  Вхідний залишок (сальдо) Збільшення об’єкта, що обліковується (+)

  Оборот за дебетом рахунку (сума (підсумок) операцій за певний період)

  Оборот за кредитом рахунку (сума (підсумок) операцій за певний період). Вихідний залишок (сальдо) – кредитовий. Обчислюється: вхідний залишок + оборот за кредитом – оборот за дебетом

  Таблиця 5.3. Схема контрактивного рахунку

  Зменшення об’єкта, що обліковується (-)

  Вхідний залишок (сальдо) Збільшення об’єкта, що обліковується (+)

  Оборот за дебетом рахунку (сума (підсумок) операцій за певний період)

  Оборот за кредитом рахунку (сума (підсумок) операцій за певний період)

  Вихідний залишок (сальдо) – кредитовий. Обчислюється: вхідний залишок + оборот за кредитом -оборот за дебетом

  Таблиця 5.4. Схема контрпасивного рахунку

  Вхідний залишок (сальдо)

  Збільшення об’єкта, що обліковується (4-)

  Зменшення об’єкта, що обліковується (-)

  Оборот за дебетом рахунку (сума (підсумок) операцій за певний період)

  Вихідний залишок (сальдо) – дебетовий. Обчислюється: вхідний залишок + оборот за дебетом – оборот за кредитом

  Оборот за кредитом рахунку (сума (підсумок) операцій за певний період)

  Описаний вище План рахунків виконання державного і місцевих бюджетів відрізняється від попереднього такими характеристиками:

  • – мультивалютністю – операції в іноземній валюті здійснюються за аналогічними рахунками, що й операції в гривні;
  • – структура рахунку синтетичного обліку аналогічна структурі рахунку в бухгалтерському обліку Національного та комерційних банків: клас, розділ, група, балансовий рахунок (Плани рахунків Національного та комерційних банків пройшли міжнародний аудит і визнані такими, що відповідають міжнародним стандартам бухгалтерського обліку і звітності);
  • – у новому Плані рахунків зменшено кількість активно-пасивних рахунків, введено рахунки з дебіторської та кредиторської заборгованості за міжбюджетними взаємними розрахунками, також логічно розділено активи бюджету (1 клас) і зобов’язання (2 клас). Це дає змогу оперативно на підставі даних балансу оцінити поточний стан виконання державного та місцевих бюджетів, дефіцит і, відповідно, потребу в запозиченнях;
  • – рахунки клієнтів у новому Плані рахунків і рахунки, на які зараховуються доходи бюджетів, є пасивними, що повністю відповідає ідеології побудови бухгалтерського обліку в банківських установах;
  • – новий План рахунків відповідає стандартам, встановленим Національним банком України для роботи в системі електронних платежів, і, відповідно, він може функціонувати в СЕП паралельно з планами рахунків Національного та комерційних банків;
  • – у новому Плані рахунків чітко розділено рахунки для реєстрації інформації в бухгалтерському обліку з виконання державного та місцевих бюджетів (наприклад, кошти клієнтів, доходи, видатки бюджетів тощо). А також введено контрактивні та контрпасивні рахунки до рахунків 5-9 класів, які забезпечують реєстрацію в бюджетному обліку операцій за доходами та видатками методом подвійного запису.

  Новий План рахунків може використовуватись у повністю автоматизованій системі бухгалтерського обліку, яка передбачає, що основні процеси обліку автоматизовані і дані вносяться в систему лише раз, у момент здійснення операцій. Аналітичний облік забезпечується за допомогою аналітичних рахунків. Відкриття будь-яких аналітичних рахунків передбачає дотримання обов’язкових параметрів згідно з вимогами Державного казначейства України [7].

  План рахунків бюджетного обліку. Структура номера рахунку

  План рахунків бюджетного обліку та Інструкція по його застосуванню відображені в наказі Мінфіну Росії від 6 грудня 2010 року № 162н. Цей документ конкретизує положення Єдиного плану рахунків, у тому числі і стосовно до КУ.

  План рахунків бюджетного обліку являє собою систематизований перелік рахунків і їх кореспонденцію і складається з п’яти розділів і переліку позабалансових рахунків:

  • – Розділ 1 – “Нефінансові активи”;
  • – Розділ 2 – “Фінансові активи”;
  • – Розділ 3 – “Зобов’язання”;
  • – Розділ 4 – “Фінансовий результат”;
  • – Розділ 5 – “Санкціонування витрат бюджету”.

  Кожен розділ об’єднує відповідну групу однорідних рахунків, які діляться на рахунки синтетичні та аналітичні, що дозволяють деталізувати об’єкти бюджетного обліку.

  Рахунки – це спосіб угруповання поточного відображення майна, зобов’язань по якісно-однорідними ознаками, обумовленим прийомом подвійного запису. Рахунки в бюджетному обліку можуть бути тільки активними або тільки пасивними. Рахунки активні – бюджетні рахунки, на яких обліковуються кошти установ, їхні активи. Рахунки пасивні – рахунки обліку установ, на яких відображаються джерела формування коштів. Основним принципом освіти окремого рахунку є однорідність що враховуються. Подвійний запис – це спосіб реєстрації господарський операцій в рахунках бухгалтерського обліку. При даному способі сума кожної господарської операції записується у двох рахунках – за дебетом одного і кредитом іншого рахунку. Подвійний запис забезпечує можливість здійснення контролю за правильністю відображення господарських операцій, а взаємозв’язок між двома і більше рахунками називається кореспонденцією рахунків.

  Синтетичний облік – облік узагальнених даних бухгалтерського обліку про види майна, зобов’язань і господарських операцій за певними економічними ознаками, що ведеться на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку. Дані синтетичного рахунку дають можливість аналізувати стан справ організації в цілому. Для більш детального обліку застосовуються аналітичні рахунки, які відкриваються в розвиток синтетичного рахунку і дозволяють враховувати дані по конкретних майновим одиницям одного виду. Дані аналітичного обліку повинні відповідати оборотам і залишкам за рахунками синтетичного обліку.

  Структура номера рахунку бюджетного обліку побудована за каталожним принципом (принципом вкладених модулів) і включає в себе 26 розрядів (табл. 2.1).

  Таблиця 2.1. Структура рахунку витрат бюджетного обліку

  Перші три розряди даної таблиці – код глави адміністратора коштів бюджету (ГРБС). Це орган державної влади (державний орган), орган управління державним позабюджетним фондом, орган місцевого самоврядування, орган місцевої адміністрації.

  Перелік головних розпорядників коштів федерального бюджету, бюджету суб’єкта РФ, бюджетів державних позабюджетних фондів, місцевого бюджету встановлюється законом (рішенням) про відповідний бюджет у складі відомчої структури витрат.

  Наступні 11 розрядів відображають спрямування бюджетних коштів на виконання функцій одиницями сектору державного управління. Коди розділів, підрозділів, цільових статей закріплені в класифікації видатків бюджету. Повний перелік розділів і підрозділів, програм і підпрограм (цільових статей) наведено в наказі Мінфіну Росії № 190н. Для прикладу в табл. 2.2 наводиться фрагмент зазначеного документа, що стосується освіти.

  Таблиця 2.2. Розділи і підрозділи класифікації видатків бюджету за кодом 0700 “Освіта”

  Код

  Найменування

  Початкова професійна освіта

  Середня професійна освіта

  Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації

  Вищу і післявузівську професійну освіту

  Молодіжна політика та оздоровлення дітей

  Прикладні наукові дослідження в галузі освіти

  Інші питання в галузі освіти

  Дитячі дошкільні установи

  Школи – дитячі садки, школи початкові, неповні середні і середні

  Професійно-технічні училища і т.д.

  Ці дані є єдиними і використовуються при складанні, затвердженні та виконанні бюджетів на освіту, незалежно від рівня бюджетної системи РФ. Наприклад, витрати на загальну освіту відображаються по розділу 07, підрозділу 02, цільової статті 4210000.

  Всі КУ в розрядах 15-17, де відбивається вид витрат, застосовують код 001 “Витрати на виконання функцій казенних установ”, включаючи закупівлю товарів, робіт, послуг для державних потреб. У разі отримання бюджетних інвестицій розряди 15-17 приймають значення 003.

  Розряд 18 для КУ може мати одне з наступних значень: 1 – бюджетна діяльність, 2 – приносить дохід діяльність (власні доходи установи), 3 – кошти у тимчасовому розпорядженні.

  Розряди 19-23 відображають синтетичний рахунок об’єкта обліку, об’єднуючий синтетичний і аналітичний коди.

  Розряд 19 може мати одне з наступних значень за номером розділу Плану рахунків бюджетного обліку: 1 – нефінансові активи, 2 – фінансові активи, 3 – зобов’язання, 4 – фінансовий результат, 5 – санкціонування видатків бюджету. Ці значення показують, в якому розділі Плану рахунків бюджетного обліку знаходяться об’єкти обліку.

  Розряди 20 і 21 служать для деталізації об’єктів обліку, включених в розділи. Наприклад, розділ 1 “Нефінансові активи” Плану рахунків бюджетного обліку включає в себе дев’ять груп активів: основні засоби, нематеріальні активи, невироблені активи, амортизація, матеріальні запаси, вкладення в нефінансові активи, нефінансові активи в дорозі, нефінансові активи майна скарбниці, витрати на виготовлення готової продукції, виконання робіт, послуг. Виходячи з цього, розряди 19-21 можуть мати одне із значень від 101 до 109.

  Розряд 22 показує групу аналітичного коду синтетичного рахунку об’єкта обліку. Наприклад, об’єкт обліку “Основні засоби”, складається з чотирьох груп: нерухоме майно установи; особливо цінне рухоме майно; інше рухоме майно; предмети лізингу. Відповідно, вони мають значення 1, 2, 3, 4. Тоді як по об’єкту обліку третього поділу Інструкції по бюджетному обліку “Розрахунки за прийнятими зобов’язаннями”, що складається з восьми груп, застосовуються коди 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 і 9.

  Розряд 23 – вид аналітичного коду синтетичного рахунку об’єкта обліку. Він приймає значення від 1 до 9. Наприклад, по об’єкту урахування першого розділу Інструкції “Нефінансові активи” першої групи “Основні засоби” – “Основні засоби – нерухоме майно установи” його значення такі:

  • 1 – “Житлові приміщення – нерухоме майно установи”;
  • 2 – “Нежитлові приміщення – нерухоме майно установи”;
  • 3 – “Споруди – нерухоме майно установи”;
  • 5 – “Транспортні засоби – нерухоме майно установи”;
  • 8 – “Інші основні засоби – нерухоме майно установи”.

  Розділ 2 Плану рахунків бюджетного обліку “Фінансові активи” включає в себе такі активи, як грошові кошти на особових рахунках установи в органах казначейства, грошові кошти на рахунках установи в кредитній організації, грошові кошти в касі установи, каса, грошові документи, розрахунки за виданими авансами. Він може приймати значення 201, 202, 205, 206, 208, 209, 211, 212.

  Розділ 3 Плану рахунків бюджетного обліку “Зобов’язання” налічує дев’ять груп, наприклад, розрахунки по роботам і послугам.

  Розділ 4 Плану рахунків бюджетного обліку “Фінансовий результат”. У КУ значення синтетичного обліку виражається кодом 401 “Фінансовий результат господарюючого суб’єкта”.

  Розділ 5 Плану рахунків бюджетного обліку “Санкціонування витрат бюджету”. Він включає в себе п’ять груп об’єктів обліку: ліміти бюджетних зобов’язань (код 501); прийняті зобов’язання (502); бюджетні асигнування (503); кошторисні призначення по приносить дохід діяльності (504); право на прийняття зобов’язань (506).

  Розряди 22 і 23 показують групу і вид аналітичного коду синтетичного рахунку об’єкта обліку. Так, основні засоби відображаються за кодом синтетичного обліку 101. До числа основних засобів відносяться будівлі, споруди, транспортні засоби тощо, які об’єднані в чотири групи: нерухоме майно, особливо цінне рухоме майно, інше рухоме майно, предмети лізингу. Кожна група і вид основних засобів має власний аналітичний код. Наприклад, виробничий і господарський інвентар, включений в групу інше рухоме майно установи, має код 36.

  Розряди 24-26 – це код операцій сектору державного управління (Косгеї). Косгеї дозволяє системно класифікувати і враховувати всі без винятку фінансові операції, що здійснюються казенними установами, фінансовими органами та органами казначейства, систематизовані за економічним змістом. При веденні бюджетного обліку та складанні бюджетної і фінансової звітності доходів бюджету присвоєно код 100, видатками – 200, надходженням нефінансових активів – 300; вибуття нефінансових активів – 400, надходженню фінансових активів – 500, вибуття фінансових активів – 600, збільшенню зобов’язань – 700, зменшенню зобов’язань – 800. Усередині Косгеї послідовно здійснюється більш детальне відображення видів зазначених операцій. Наприклад, якщо нарахована заробітна плата, то витрати відображаються за кодом 211, якщо необхідно перерахувати кошти на оплату послуг зв’язку, то застосовується код 221, і т.д. Якщо надходять матеріальні запаси, то застосовується код 340, а при їх вибутті – 440.

  Для зручності викладу матеріалу при розгляді прикладів кореспонденції рахунків бюджетного обліку розряди з 18 по 26 будемо називати код рахунку бюджетного обліку, або КСБУ.

  Приклад 2.1

  Федеральне освітнє казенне установа вищої професійної освіти, підвідомче Міносвіти Росії, буде відображати нараховану компенсацію на книговидавничу продукцію працівникам на рахунку бюджетного обліку, що має таке значення: 074 0706 430 9900 001 1 401 20 212, де з 1-го по 3-й розряд – код Міносвіти Росії як прямого одержувача бюджетних коштів – 074;

  з 4-го по 7-й розряд – розділ +0700 “Освіта”, підрозділ 06 “Вищі навчальні заклади”;

  з 8-го по 14-й розряд – цільова стаття 430 0000 “Вищі навчальні заклади”, програма +9900 “Забезпечення діяльності підвідомчих установ”;

  з 15-го по 17-й розряд – вид витрат 001 “Виконання функцій казенними установами”;

  18-й розряд – бюджетна діяльність;

  з 19-го по 21-й розряд – синтетичний код об’єкта обліку розділу 4 Плану рахунків бюджетного обліку;

  22-й розряд – група аналітичного коду синтетичного рахунку об’єкта обліку розділу 4 Плану рахунків бюджетного обліку; Двадцять третій розряд – вид аналітичного коду синтетичного рахунку об’єкта обліку розділу 4 Плану рахунків бюджетного обліку; з 24-го по 26-й розряд – код операції сектора державного управління.

  Для формування перших 17 розрядів рахунку необхідно використовувати наказ Мінфіну Росії № 190н.

  Крім обліку витрат в окремих казенних установах, наприклад, системи виконання покарань, можуть мати місце рахунки обліку доходів, що також мають 26 розрядів:

  • – Код доходу за бюджетною класифікацією (розряд 1-17);
  • – Код виду діяльності (розряд 18);
  • – Код синтетичного обліку (розряди 19-21);
  • – Код аналітичного обліку (розряди 22 і 23);
  • – Косгеї, що відноситься до доходів бюджету (розряди 24-26).

  У табл. 2.3 наведена структура 20-значного коду доходу за бюджетною класифікацією.

  Таблиця 2.3. Структура коду доходу бюджету

  Перша частина (з 1-го по 3-й розряд) – код головного адміністратора доходів бюджету, який відповідає номеру, присвоєному ГРБС відповідного бюджету. Адміністраторами надходжень до бюджетів РФ є органи державної влади, органи управління державних позабюджетних фондів, ЦБ РФ, а в окремих випадках і КУ.

  Друга частина (з 4-го по 13-й розряд) – вид доходів (група, підгрупа, стаття, підстатей, елемент).

  Код виду доходів передбачає, зокрема, такі групи:

  • 3010000000 – доходи від власності з підприємницької та іншої приносить дохід діяльності;
  • 3020000000 – ринкові продажу товарів і послуг;
  • 3030000000 – безоплатні надходження від підприємницької та іншої приносить дохід діяльності.

  Подальша деталізація підгруп коду виду доходів здійснюється у розрізі відповідних статей і подстатей в рамках додатка 1 до наказу Мінфіну Росії № 190н.

  Код елемента для податкових доходів відповідає бюджету бюджетної системи РФ в залежності від повноважень щодо встановлення ставок податку федеральними органами влади, органами влади суб’єктів РФ, органами влади муніципальних утворень відповідно до законодавства РФ про податки і збори.

  Зокрема, встановлюються наступні коди елементів доходів:

  • 01 – федеральний бюджет;
  • 02 – бюджет суб’єкта РФ;
  • 03 – бюджети внутрішньоміських муніципальних утворень міст федерального значення Москви й Санкт-Петербурга;
  • 04 – бюджет міського округу;
  • 05 – бюджет муніципального району.

  Третя частина – підвид доходів. Деталізація кодів підвидів доходів здійснюється органами державної влади РФ, органами державної влади суб’єктів РФ, органами місцевого самоврядування.

  Четверта частина – класифікація операцій сектору державного управління, що відносяться до доходів бюджетів. Розкриває економічний зміст джерел поповнення відповідного бюджету, серед яких найбільш часто вживані освітніми установами:

  • 130 -Доходи від надання платних послуг;
  • 140 – суми примусового вилучення;
  • 151 – надходження від інших бюджетів бюджетної системи РФ;
  • 171 -Доходи від переоцінки активів;
  • 172 – доходи від реалізації (вибуття) активів;
  • 173 – надзвичайні доходи від операцій з активами;
  • 180 – інші доходи.

  При формуванні номерів рахунків бюджетного обліку по доходах між розрядами 17 і 18 додається ще шість розрядів (вид діяльності, коди синтетичного та аналітичного обліку).

  Приклад 2.2

  За казенним установам, що фінансуються з місцевих бюджетів міських округів, номер рахунку “Фінансовий результат поточної діяльності установи” у разі отримання доходів від продажу послуг матиме наведену нижче структуру:

  Робочий план рахунків

  Оскільки не всі рахунки Плану рахунків бюджетного обліку призначені для використання на рівні КУ, установі необхідно сформувати робочий план рахунків і затвердити його власним наказом “Про облікову політику”. У ньому відбиваються лише ті синтетичні рахунки об’єкта обліку, що притаманні конкретному одержувачу бюджетних коштів. Наприклад, далеко не всім потрібні рахунки 020126000 “Акредитиви на рахунках установи в кредитній організації”, 020232000 “Кошти бюджету на депозитних рахунках в дорозі” і т.д.

  Розробка робочого плану рахунків: загальні засади

  З 01.01.17 р. інформація про фінансово-госпо­дарські операції бюджетних установ має узагальнюватися в системі бухгалтерського обліку відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.13 р. № 1203 (далі – План рахунків).

  З огляду на те, що План рахунків мають використовувати як бюджетні установи, так і установи державних цільових фондів, він визначає методологію обліку незалежно від галузевої належності.

  Очевидно, що створити уніфікований план рахунків для різнопрофільних установ можна, лише побудувавши його за принципом сфери об’єднання, тобто включити до нього бухгалтерські рахунки, що використовуються всіма суб’єктами держсектора. Проте використовувати такий план рахунків у повному його обсязі, безперечно, потреби немає, а тому кожна установа чи організація розробляє робочий план рахунків – добірку синтетичних і аналітичних рахунків, призначених для відображення господарської діяльності конкретного суб’єкта ведення обліку.

  Оскільки, як передбачено пп. 7 п. 13 Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженого постановою КМУ від 26.01.11 р. № 59, головний бухгалтер подає пропозиції керівникові щодо додаткової системи рахунків, відповідно і робочий план рахунків розробляється під керівництвом головного бухгалтера бюджетної установи.

  Включаючи рахунки до робочого плану рахунків, головний бухгалтер керується практичними потребами установи. Так, невеликій установі достатньо мати декілька десятків рахунків, а великій – треба використовувати тисячі рахунків. Тому кожен суб’єкт, виходячи із своїх потреб, розробляє власний робочий план рахунків, який відображає специфіку галузі, виду діяльності, визначає зміст аналітичного обліку та характеристику форми обліку, яка застосовується.

  Розглянемо більш детально основні вимоги до робочого плану рахунків.

  Вимоги до робочого плану рахунків

  Робочий план рахунків бюджетної установи повинен відповідати таким вимогам:

  • бути гнучким;
  • відповідати національним стандартам бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
  • повністю задовольняти потреби як зовнішніх, так і внутрішніх користувачів;
  • бути зручним у користуванні;
  • сприяти здійсненню контролю за фінансовою, інвестиційною та операційною діяльністю установи шляхом створення дієвої системи контролю.

  Вимоги до робочого плану рахунків див. на рис. 1.

  З огляду на вищезазначене слід наголосити, що робочий план рахунків має містити синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності.

  Важливо! Формуючи робочий план рахунків, необхідно дотримуватися вимог п. 2 Плану рахунків, за якими суб’єктом держсектора можуть запроваджуватися лише аналітичні рахунки до субрахунків Плану рахунків. Відповідно нові субрахунки можуть включатися до Плану рахунків лише державним регулятором у сфері бухгалтерського обліку – Мінфіном.

  Крім того, робочий план рахунків повинен гарантувати таку організацію бухгалтерського обліку, щоб облікові регістри велися в систематизований спосіб, дані рахунків гарантували повною мірою складання фінансової, бюджетної та статистичної звітності, а також щоб ці дані можна було використовувати для управлінських потреб бюджетної установи.

  Для задоволення потреб внутрішніх користувачів можна вести на рахунках управлінського обліку, використовуючи відповідні класифікатори, облік за центрами відповідальності, сегментами діяльності, що сприяє посиленню контролю, аналітичності отриманих даних, а отже – прийняттю оптимальних управлінських рішень.

  Принципи побудови робочого плану рахунків

  Ефективність упровадження робочого плану рахунків у практику бюджетних установ та можливість його використання як інструмента організації обліку визначається наявністю концептуальних підходів та методики його формування.

  Робочий план рахунків бухгалтерського обліку містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності та повноти обліку і звітності. У ньому може бути використано стільки рахунків і субрахунків, скільки потрібно для відображення господарської діяльності.

  Під субрахунком (у перекладі з лат. sub – «під»; означає відношення підпорядкованості, залежності) розуміється ідентифікатор групи об’єктів нижчого рівня щодо синтетичного рахунка, тобто залежний від нього ідентифікатор, який полегшує групування облікової інформації.

  Субрахунки використовуються з урахуванням потреб управління, контролю, аналізу та звітності.

  Розробляючи робочий план рахунків, слід керуватися відповідними принципами. Наразі загальновідомими є сім основних принципів, які застосовуються під час побудови робочого плану рахунків: легітимності; оптимізації критеріїв; однорідності; системності; раціональності; адаптивності; багатозначного кодування. Характеристику цих принципів узагальнимо в табл. 1.

  Таблиця. Характеристика принципів розробки робочого плану рахунків