Після 700-річчя Рівне святкуватиме… 600-річчя

Знадобилося майже сорок років, аби історики таки довели, що згадки «битви під Ровно» від 1282 чи 1283 року, знайдені у «документах», є або підробленими або стосуються іншої місцевості. Залишилось небагато — визначити справжній вік нашого міста. Дат є кілька — від документа щодо продажу хутора (не міста) Рівного від 1434 року до документа про заснування фортеці (міста) Рівного 1469 року.

Щось підказує, що новою «датою народження» Рівного оберуть саме 1434 рік. Причина очевидна: у такому разі до наступного «ювілею» міста залишиться якихось тринадцять років. Міський голова Олександр Третяк та секретар міськради Віктор Шакирзян люди молоді. Якщо працюватимуть добре, то керуватимуть містом і тоді, коли на відзначення «600-річчя» можна буде спочатку виділити, а потім освоїти ну дуже багато грошей. Ще й у Києва попросити, чому ні? Якщо ж на той час у Рівного буде інше керівник, то й він не відмовиться від нагоди щедро відсвяткувати 600-річчя за бюджетний рахунок.

Коментар

Микола Бендюк, краєзнавець, історик та художник-реставратор:

— Історія Рівного доволі складна і неоднозначна. Тому й був проведений круглий стіл, в результаті якого було відкориговано дати, пов’язані з містом. Тепер ми точно можемо сказати, що місто помолодшало на декілька століть, і 1283 рік не має до Рівного жодного стосунку. Дату 1283 року ще потрібно досліджувати. Її згадали дослідники ХІХ ст., але тоді вони ще не мали такої комплексної інформації, яку ми зараз маємо, тому вона гуляла у різних виданнях, а потім її ще раз взяли, навіть розуміючи, що це не є дата заснування нашого Рівного, але все-таки дали, щоб провести святкування Дня міста.

Тепер потрібно збирати колегію при міському голові і вирішувати, якою буде дата. День міста може не змінюватися, залишитися, як і був, а от дату заснування тоді вже треба буде коригувати відповідно до нових знахідок. Ми готуємо таку петицію міському голові, а тоді вже буде колегія, яка вирішить, якою датою послуговуватися і скільки років місту. Думаю, Хомко не погодився б на такі зміни, а Третяк погодиться.

Хронологія історії Рівного, яка була презентована на нещодавній конференції краєзнавців

Першою згадкою про Рівне, як встановили історики, є 1434 рік. Тоді князь Свидригайло видав привілей на ряд маєтків — Басів і ін. — Йосипу Чусі (Джусу). Саме у цьому документі побіжно згадується Рівне як сусідня до Басова земля. Потім Рівне переходить у власність до Дички.

1461 рік. Семен Несвізький купує Рівне у Дички, але помирає у 1481 році й селом займається вже його дружина Марія Рівненська (Ровенська). Вона будує дерев’яний замок і засновує місто приблизно у 1496 році.

1518-го місто переходить у власність до князя Костянтина Івановича Острозького. Він укріпляє місто, але воно все одно залишається всуціль дерев’яне. З 1531 р. містом володіє син Костянтина Івановича Ілля Острозький. 1539 — після смерті Іллі місто переходить до його доньки Гальшки Острозької, але фактично Рівним керувала її мати Беата Острозька Костелецька, хоч деякий час опікувалася Рівним і королева Бона.

1565 року, щоб не віддати місто і все князівство нелюбому зятю Лукашу Гурці, Беата виходить заміж за молодшого на більш як 20 років Альбрехта Ласького і передає місто йому. Аферисту Лаському треба були лише фінанси на свої авантюрні проєкти, тому він і віддає місто в оренду євреям та полякам.

1570-го місто переходить у підпорядкування короля Сигізмунда Августа, а потім і до в майбутньому французького короля Генріха Валуа, який у 1574 році повернув місто у власність князів Острозьких.

1574 року хоч була постанова короля, але фактично містом продовжують управляти орендарі Альбрехта Ласького, хоч номінально власницею була княжна Гальшка Острозька.

На початку 1590-х місто переходить у власність князя Василя-Костянтина Острозького. Але фактично містом володів його син Олександр Острозький, який і розбудовував місто. Князь Олександр Острозький робить Рівне своєю резиденцією, і, очевидно, в цей час з’являються перші муровані споруди: Острозька і Клеванська брами (барбакани). Місто набирає ваги і в торгово-ремісничій сфері.

1603 року місто вже юридично переходить у власність князя Олександра Острозького після поділу з братом Янушем. Але володів він містом недовго, тому що в цьому ж році помирає, і до 1621 року містом володіє його дружина Анна і син Януш-Павло Острозькі.

З 1621 р. Рівним володіє Катерина Острозька, яка вийшла заміж за Томаша Замойського. З 1642 року, після смерті Катерини Острозької (Замойської), місто часто змінює власників, це були Йоана Барбара Конєцпольська (Замойська), Ян Собіпан Замойський, Гризельда Вишневецька, Міхал Корибут Вишневецький, Станіслав Конєцпольський.

З 1682 р. містом володіє Ян Олександр Конєцпольський.

З 1719 недовго власником Рівного став Олександр Валевський, а 1723 воно переходить у власність князів Любомирських.

— Першим власником став Юрій Олександр Любомирський. Князі Любомирські будують на території замку мурований палац, навколо розбивають парк, — додав Микола Бендюк. — Сам палац не зберігся, а із XVIII століття лишилися лише будинок, що нині на розі вулиць 16 Липня та Драгоманова, і церква на вулиці Шевченка. У ХІХ столітті Любомирські будують будинок гімназії (зараз там краєзнавчий музей) і «Палацик на Гірці». Це все, що лишилося від давнього Рівного.

ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ “РІВНЕ ВЕЧІРНЄ”: Тел./ Viber / Telegram : +380673625686

Скільки років Чернігову та коли варто святкувати День міста – коментар історика

Сьогодні, 21 вересня, – День міста Чернігова. Причому вже багато років ми чуємо, що нашому рідному красеню більше ніж 1300 років. Однак є твердження, що насправді Чернігову не стільки років, і взагалі День міста варто відзначати в якийсь інший день, бо від дати 21 вересня дуже віє радянською минувшиною.

Розібратися в усіх цих питаннях журналісту ЧЕline допомагав чернігівський історик, кандидат історичних наук Максим Блакитний.

«У 80-х роках святкували 1500-річчя Києва. А Чернігів і в літописі, й історично завжди поруч із Києвом. За віком ці міста майже однакові. Тож не можна сказати, що цифру в 1300 років узяли зовсім зі стелі, хоча вона насправді більш натягнута. З одного боку, археологічні знахідки, датовані VII і VIII століттями, на території Чернігова віднайдені. Але вони не вказують на те, що тоді було саме місто Чернігів. Можливо, в той час на цій території було якесь село. А село в давнину це така річ: сьогодні є, через рік – пограбували, спалили і нема села», – у коментарі для ЧЕline зазначив Максим Блакитний.

За його словами, про інтенсивний розвиток саме міста свідчать знахідки Х-ХІ сторіччя, коли вже існувало укріплене городище – ознака того, що є місто по суті. І в закордонних джерелах Чернігів 1300-річної давності не згадується.

«Якби місто на той час було, то в письмових джерелах чи переказах воно якось фігурувало б. Натомість у Х – ХІ сторіччі Чернігів уже згадується в іноземних джерелах. Навіть перша згадка про Чернігів у «Повісті минулих літ», датована 907 роком, перебільшена. Літопис писався значно пізніше, в кінці ХІ – на початку ХІІ століття, і що міста згадували – це було з якоїсь політичної мотивації», – повідомив історик.

Тож виходить, що історичні й археологічні факти вказують на те, що нашому Чернігову понад 1000 років, можливо – 1100.

Із давниною, здається, розібралися. Переходимо до безпосередньо до дня святкування.

«21 вересня 1943 року Чернігів було звільнено від нацистських загарбників, тобто був бій за Чернігів. Тож традиція святкувати День Чернігова саме 21 вересня – це спадщина із радянського періоду. Але ж місто було і до 1943 року, і задовго до цієї дати щось таки святкували», – сказав пан Максим.

Між тим, упродовж останніх років ми дедалі інтенсивніше намагаємося позбавлятися багатьох речей із радянського минулого. Тому періодично виникає ідея, що День Чернігова треба відзначати в іншу дату.

«Одна з пропозицій – святкувати його у день надання Чернігову Магдебурзького права. Це було 23 березня 1623 року. До речі, через два роки буде ювілей – 400 років. Ця дата чудово відображає загальний розвиток міста. Пропозиція цієї дати розглядалася в колі істориків-науковців, але не дуже активно. Принаймні, цю тезу чую років приблизно десять.

Можна розглядати й інші пропозиції. Залежно від того, на чому хочеться робити акцент. Наприклад, на якійсь достовірній історичній згадці, скажімо, з часів князівства. Обрати доленосну для міста подію, але таку, щоб і вік Чернігова підкреслювала.

А, можливо, доцільно підлаштуватися під погодні умови, щоб було свято не тільки для містян, а й для туристів і гостей. Тоді, з огляду на це, День міста варто проводити в теплі місяці. Бо ось чув, що нині був запланований фестиваль повітряних куль, але через несприятливі погодні умови його перенесли», – зауважив Максим Блакитний.

Як буде надалі – побачимо. А нині чернігівці вітають одне одного із Днем міста. Бо для багатьох із нас Чернігів – найкраще місто на землі!

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Ірина Осташко, фото — Віталій Гриць