Новий омбудсмен: хто замінить Карпачову?

Ніна Карпачова, український омбудсмен – хто буде замість неї?

7 лютого завершується 5-річний термін роботи на посаді чинного омбудсмена Ніни Карпачової.

В політичних колах і ЗМІ називають кілька кандидатур на це крісло. Серед них – правозахисники, представники громадських організацій, екс-прокурори.

З-поміж можливих претендентів – голова Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Захаров.

Гельсінська спілка висунула його кандидатуру на наступного Уповноваженого з прав людини, однак сам пан Захаров в інтерв’ю ВВС Україна висловив сумнів, що у нього є можливість стати омбудсменом, кажучи, що навряд чи він влаштовує владу своєю різкою критикою за порушення людських прав.

“Я розумію, що шансів у мене мало, оскільки я є чужим для парламентської більшості і часто закидаю владі, оскільки для неї захист прав людини не є пріоритетним”,- каже Євген Захаров.

Говорять і про ще одну можливу претендентку на крісло омбудсмена – Катерину Левченко, голову громадської організації “Ла-Страда”, яка бореться за права жінок, проти насильства і дискримінації.

Вона зізналася в інтерв’ю ВВС Україна, що її прізвище називали під час дискусій експертів, з нею велися переговори, але не уточнила, хто має намір офіційно її пропонувати. Пані Левченко підтвердила лише, що вона поки не отримала офіційної пропозиції взяти участь у процесі призначення наступного омбудсмена.

“Такі прогнози висловлювалися ще давно серед аналітиків. Там був великий список кандидатів. Але більше розмов не було”,- твердить голова “Ла-Стради”.

Скоріш за все, парламентська більшість шукатиме кандидата на крісло омбудсмена в лавах коаліції. Одним з таких претендентів називають депутата-регіонала, юриста-міжнародника Сергія Головатого.

Але сам він категорично заперечив свою причетність до цього процесу і сказав ВВС Україна, що ця проблема його не цікавить.

“Не знаю нічого про це. Питайте того, хто висуває… Щодо Карпачової, то я не відаю, чому її хочуть зняти. Я не беру в цьому участь. Я цим питанням у принципі не цікавлюся”,- каже депутат.

Три терміни Карпачової.

Карпачова обіймала посаду омбудсмена майже 15 років. Політичні експерти відзначають глибокі зміни її політичних настроїв і поглядів за цей час.

З одного боку, вона допомагала студентам, затриманим 2001 року під час акції “Україна без Кучми”, а також підтримувала матір убитого журналіста Георгія Гонгадзе – Лесю Гонгадзе, критикувала випадки нелюдського поводження із затриманими і закинутими в слідчі ізолятори.

З іншого боку, ситуація змінилася, коли у 2006 році вона за списком Партії регіонів потрапила до Верховної Ради і була в п’ятірці перших.

Змінилися як заяви омбудсмена, так і її дії. Вона змушена була виконувати рекомендації своїх нових партнерів, зокрема, у питанні ставлення України до НАТО. Аналітики нагадують про певну дивність заяв Карпачової про загрозу для миру у зв’язку із прибуттям до Криму для участі у спільних навчаннях кораблів альянсу.

Потім, на думку правозахисника Євгена Захарова, відбулися нові метаморфози.

Він так пояснив, чим Ніна Карпачова може не влаштовувати провладну більшість:

“Вона не дуже різко, але почала називати речі своїми іменами. Вона намагалася допомогти жертвам політичних переслідувань, їздила до них у СІЗО, підтримувала активістів “податкового майдану”. В Партії регіонів почали висловлюватися в тому сенсі, що вона непрогнозована. А їм потрібна слухняніша людина. Щодо опозиції, то я не знаю, чи підтримає вона кандидатуру Карпачової. Адже Верховна Рада перетворилася на машину для ухвалення заздалегідь прийнятих рішень”.

“Омбудсменом буде той, кого обере Банкова”, – переконаний правозахисник.

Ніну Карпачову можуть переобрати і на новий термін – за умови, що її кандидатура буде подана, зауважує пан Захаров.

Вічний омбудсмен

Можливий кандидат на посаду омбудсмена Катерина Левченко негативно оцінює роботу пані Карпачової на посаді Уповноваженого з прав людини.

“Діяльність омбудсмена мала влаштовувати суспільство. Але існує політична упередженість, невиконання Закону про Уповноваженого, збільшення порушень прав людини, що по суті суперечить принципу існування омбудсмена. Втрачається престиж цього інституту”, – твердить Катерина Левченко

Тим часом у парламентській більшості уникають коментарів – кому вигідна відставка чинного омбудсмена. Там дипломатично твердять, що Карпачова вже побула на цій посаді три терміни, а в парламенті не бракує інших досвідчених депутатів.

Олег Зарубінський, як представник більшості, сказав, що його можуть звинуватити в упередженості, якщо він почне коментувати, яким силам вигідна відставка Карпачової.

Сама Ніна Карпачова уникає однозначної відповіді на запитання, чи буде вона висувати свою кандидатуру на посаду омбудсмена вчетверте.

Вона заявила в інтерв’ю ЗМІ, що нині зайнята підготовкою доповіді про стан справ із дотриманням прав людини в Україні, який буде поданий до Верховної Ради на початку лютого.

Поки зберігається невизначеність довкола того, хто стане новим омбудсменом, bbc.ua поцікавилася в можливих кандидатів, які завдання можуть постати перед новим Уповноваженим після його (її) обрання.

Катерина Левченко вказала на необхідність дотримуватися принципів, які сформульовані в міжнародних документах. На її думку, це рекомендації ПАРЄ 2003 року, а також Паризькі принципи ООН щодо Уповноваженого з прав людини.

А правозахисник Євген Захаров переконаний, що потрібно створити регіональні представництва з метою боротьби з порушеннями прав людини, інститут спеціального омбудсмена – з прав дитини, меншин. Він вважає, що Уповноважений має бути публічною фігурою і впливати на громадську думку.

Скільки років Чернігову та коли варто святкувати День міста – коментар історика

Сьогодні, 21 вересня, – День міста Чернігова. Причому вже багато років ми чуємо, що нашому рідному красеню більше ніж 1300 років. Однак є твердження, що насправді Чернігову не стільки років, і взагалі День міста варто відзначати в якийсь інший день, бо від дати 21 вересня дуже віє радянською минувшиною.

Розібратися в усіх цих питаннях журналісту ЧЕline допомагав чернігівський історик, кандидат історичних наук Максим Блакитний.

«У 80-х роках святкували 1500-річчя Києва. А Чернігів і в літописі, й історично завжди поруч із Києвом. За віком ці міста майже однакові. Тож не можна сказати, що цифру в 1300 років узяли зовсім зі стелі, хоча вона насправді більш натягнута. З одного боку, археологічні знахідки, датовані VII і VIII століттями, на території Чернігова віднайдені. Але вони не вказують на те, що тоді було саме місто Чернігів. Можливо, в той час на цій території було якесь село. А село в давнину це така річ: сьогодні є, через рік – пограбували, спалили і нема села», – у коментарі для ЧЕline зазначив Максим Блакитний.

За його словами, про інтенсивний розвиток саме міста свідчать знахідки Х-ХІ сторіччя, коли вже існувало укріплене городище – ознака того, що є місто по суті. І в закордонних джерелах Чернігів 1300-річної давності не згадується.

«Якби місто на той час було, то в письмових джерелах чи переказах воно якось фігурувало б. Натомість у Х – ХІ сторіччі Чернігів уже згадується в іноземних джерелах. Навіть перша згадка про Чернігів у «Повісті минулих літ», датована 907 роком, перебільшена. Літопис писався значно пізніше, в кінці ХІ – на початку ХІІ століття, і що міста згадували – це було з якоїсь політичної мотивації», – повідомив історик.

Тож виходить, що історичні й археологічні факти вказують на те, що нашому Чернігову понад 1000 років, можливо – 1100.

Із давниною, здається, розібралися. Переходимо до безпосередньо до дня святкування.

«21 вересня 1943 року Чернігів було звільнено від нацистських загарбників, тобто був бій за Чернігів. Тож традиція святкувати День Чернігова саме 21 вересня – це спадщина із радянського періоду. Але ж місто було і до 1943 року, і задовго до цієї дати щось таки святкували», – сказав пан Максим.

Між тим, упродовж останніх років ми дедалі інтенсивніше намагаємося позбавлятися багатьох речей із радянського минулого. Тому періодично виникає ідея, що День Чернігова треба відзначати в іншу дату.

«Одна з пропозицій – святкувати його у день надання Чернігову Магдебурзького права. Це було 23 березня 1623 року. До речі, через два роки буде ювілей – 400 років. Ця дата чудово відображає загальний розвиток міста. Пропозиція цієї дати розглядалася в колі істориків-науковців, але не дуже активно. Принаймні, цю тезу чую років приблизно десять.

Можна розглядати й інші пропозиції. Залежно від того, на чому хочеться робити акцент. Наприклад, на якійсь достовірній історичній згадці, скажімо, з часів князівства. Обрати доленосну для міста подію, але таку, щоб і вік Чернігова підкреслювала.

А, можливо, доцільно підлаштуватися під погодні умови, щоб було свято не тільки для містян, а й для туристів і гостей. Тоді, з огляду на це, День міста варто проводити в теплі місяці. Бо ось чув, що нині був запланований фестиваль повітряних куль, але через несприятливі погодні умови його перенесли», – зауважив Максим Блакитний.

Як буде надалі – побачимо. А нині чернігівці вітають одне одного із Днем міста. Бо для багатьох із нас Чернігів – найкраще місто на землі!

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Ірина Осташко, фото — Віталій Гриць