Як за рік прочитати сотню книг? Дієві поради від експерта по продуктивності

Коли людина ставить перед собою ціль «Прочитати за рік 100 книг», це звучить надто амбіційно. Але, якщо зі всім розібратися, досягнути таку ціль не так вже й важко. Експерт по продуктивності Даріус Форо (Darius Foroux) поділився своїми лайфхаками, завдяки яким людина може читати більше.

Якщо ви хочете багато читати, але у вас ніяк це не виходить, то ви не одинокі в цій ситуації. Даріус любить читати книги, але після випуску з коледжу з кожним роком він читає все менше книг. Робота та особисте життя не дозволяє виділити достатнього часу на читання. Заглянувши у свій профіль на Goodreads, він виявив, що за цілий рік він прочитав лише 5 книг. Це було жахливо.

Після цього він поставив перед собою ціль – читати кожного року по сотні книг. Якщо розібратися, то це цілком реально – більшість людей за годину читають 50 сторінок. Якщо ви будете читати по 10 годин на тиждень, то за рік ви прочитаєте 26 тис. сторінок. Уявимо, що одна книга в середньому складається з 250 сторінок. У цьому випадку за рік ви зможете прочитати аж 104 книги.

Ось як можна цього досягнути

Купуйте одразу кілька книг

Читання – досить дороге задоволення. Сприймайте книги, як інвестицію – чим більше книг у вас є у домі, тим більше вигоди ви знайдете. При відвідуванні книжкового магазину, або книжкового сайту купуйте зразу декілька книг.

Ідея проста: якщо у вас у домі багато книг, то у вас є з чого обирати, а це допоможе вам частіше читати. Згадайте, знайомство з більшістю книг, котрі ви прочитали, було незапланованим. Ви ж не сидите у січні та не думаєте про те, яку книгу ви будете читати в червні. Ви закінчуєте книгу, дивитесь, що у вас в колекції та обираєте наступний твір по настрою. При цьому не потрібно думати двічі – інакше ви будете годинами читати відгуки про книгу та витратите лише час дарма.

Тримайте декілька нових книг під рукою – так у вас ніколи не буде відмовок, аби відтермінувати процес читання. Ви даремно витратите гроші на книгу, тільки якщо не будете її читати.

Читайте завжди і всюди

Кожного робочого дня варто виділяти на читання мінімум годину, а у вихідні та свята ще більше. Знайдіть у своєму денному графіку час, коли ви зможете читати. Не потрібно вигадувати відмовки та відкладати це заняття на потім. У кожної людини знайдуться моменти, коли можна взятися за книгу.

• Читайте, коли їдете кудись у транспорті;
• Читайте під час їжі;
• Читайте у черзі до лікаря;
• Читайте в туалеті;
• Читайте під час робочої перерви.

Просто подумайте, у які моменти у вас з’являється вільна годинка або ж коли вам потрібно чогось чекати. Поки інші гортають стрічку Facebook або ж перевіряють Instagram 113 разів на день, прочитайте декілька сторінок книги. Це буде набагато корисніше.

Не варто змушувати себе читати

Немає поганих творів, навіть якщо вони абсолютно вам не сподобались – врешті решт, кожна книга – це результат серйозної письменницької та редакторської роботи.

Але не всім подобається кожна прочитана книга та ваші смаки зможуть відрізнятися від того, що наразі популярно читати. Книга може бути бестселлером або класикою, але вам може не сподобатися наприклад манера викладення того чи іншого автору. Або ж вас зацікавила якась книга, але ви поки що не готові до того, аби почати її читати.

У будь-якому випадку не варто читати лише тому, що ви зобов’язані ознайомитись з яким-небудь добутком чи твором. Не варто читати те, що вам не хочеться. Якщо ви не зацікавилися книгою після того, як ви її прогорнули нашвидкуруч, не варто витрачати на книгу свій час.

Краще прочитайте твір, який вас зацікавив. Якщо у вас нема такого на примітці, спробуйте пошукати книги, які пов’язані з вашою діяльністю, хобі, інтересами або ж книги написані людьми, яких ви поважаєте.

Читайте декілька книг одночасно

Вранці можна прочитати 50 сторінок однієї книги, а увечері – 50 сторінок іншої. Чому б і ні? Таким чином ви розвиваєте свій кругозір та просторову уяву.

Декотрі читають спочатку одну книгу й лише потім беруться за нову книгу. Але не існує правила, яке б наказувало так робити. Тому, якщо ви здатні сприймати декілька книг одночасно – спробуйте читати хоч 5 книг одночасно. Головне, аби читання книги було вам в радість та відповідало вашим потребам. До прикладу, ви читаєте щось насичене та серйозне по буднях, то у вихідні можна обрати більш легку для сприйняття літературу.

Запам’ятовуйте прочитане

Якщо ви читаєте надто швидко, то можете забувати прочитане. Але ж читання приносить користь лише тоді, коли ви пам’ятаєте про що ви читаєте.

Аби прочитана інформація відкладалася у вашій голові, потрібно дотримуватися особливої системи читання. А саме:

• Читаючи книгу, потрібно завжди мати під рукою кулькову ручку та робити замітки, виділяючи важливі моменти. Якщо ви читаєте цифрову книгу, не варто захоплюватися функцією виділення – нею дуже просто користуватися, але це не означає, що вам потрібно виділяти все, що викликало у вас хоч мінімальний інтерес. Варто обмежитись моментами, котрі вас дійсно вразили.
• Якщо ви щось прочитали, що хочете запам’ятати – загніть у цьому місці сторінку. Якщо ви читаєте цифрову книгу, зробіть скріншот сторінки та збережіть його.
• Після прочитання книги поверніться до відмічених сторінок та перечитайте свої замітки.
• Запишіть своїми словами, про що була книга та яку ідею намагався розкрити автор.
• Перепишіть цитати, котрі вам сподобалися більше за все.

Ваша ціль при читанні – засвоїти інформацію, аби ви могли пізніше її використати. В кінці кінців, ми читаємо книги, аби навчитися життю на чужому досвіді.

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Як я за рік прочитала по книжці з кожної країни світу

Я завжди вважала себе космополіткою, але мої книжкові полиці, як виявилося, розповідали дещо іншу історію.

Окрім кількох індійських романів та пари книжок з Австралії та Південної Африки, які бозна-як затесалися в мене, моя бібліотека складалася переважно з англійських і американських письменників.

Ба більше, навіть перекладеної літератури серед них практично не було. Отже, моє читання обмежувалося творами виключно англомовних авторів.

Тоді на початку 2012-го я поставила собі за мету прочитати за рік по одній книжці з кожної країни світу, щоби нарешті надолужити прогаяне.

На мене чекали автори зі 195-ти держав, визнаних ООН, плюс колишнього члена ООН – Тайваню.

Не маючи жодного уявлення, як здійснити цей амбіційний план, але цілком усвідомлюючи, що шедеври з майже двох сотень країн світу навряд чи знайдуться в місцевій книгарні, я звернулася по допомогу до читачів з усього світу.

Я створила блог під назвою A Year of Reading the World (“Навколо світу за 196 книжок”) і попросила читачів порадити мені твори письменників їхньої національності, які я могла би прочитати в англійському перекладі.

Автор фото, freddie marriage

У списку Енн Морган було 196 книжок із кожної країни світу, навіть з Маршаллових Островів та Нігеру

Я й очікувати не могла такої реакції. Читачі з різних куточків планети виявили неабияке бажання допомогти і почали наввипередки пропонувати ідеї.

Дехто відправив мені літературні шедеври своєї країни поштою. Інші завзято допомагали з пошуками “складних” авторів.

А кілька письменників, зокрема Ак Велсапар із Туркменістану і Хуан Девід Морган із Панами, надіслали мені ще неопубліковані переклади своїх романів.

Так у мене з’явилась унікальна можливість прочитати твори, недоступні 62% британців, які розуміють тільки англійську мову.

Втім, навіть з такою дивовижною командою бібліофілів з усього світу, пошуки авторів із деяких країн були завданням не з легких.

По-перше, шукати переклади зарубіжних письменників у Великій Британії та Ірландії справа – невдячна. Адже з усіх літературних творів, які виходять друком в цих країнах, переклади з інших мов складають від сили 4,5%.

Труднощі і перешкоди

Насамперед це стосується франко- та португаломовних африканських країн.

Коморські острови, Мадагаскар, Гвінея-Бісау та Мозамбік не пропонують безлічі літературних шедеврів, і отже в кількох випадках мені довелось задовольнятися ще неопублікованими рукописами.

Коли справа дійшла до крихітної острівної нації Сан-Томе і Принсіпі, мій експеримент, вочевидь, зайшов би в глухий кут.

Врятувала його група добровольців з Європи і США, які спеціально для мене взялися перекласти збірку оповідань сантомейської письменниці Олінди Бежа.

І це не кажучи вже про країни, де взагалі важко знайти друковану літературу. Як-от на Маршаллових островах, де щоб почути цікаву історію, вам радше доведеться піти до місцевого шамана, ніж у книжкову крамницю.

Або в Нігері, де легенди передають із вуст в уста професійні музики-казкарі, або гріоти, які вчаться цієї справи з самого дитинства.

Письмових версій їхніх захоплюючих оповідей майже немає, та й передати враження від живого виступу практично не можливо.

Ніби цих труднощів було не остатньо, політичні події в світі також вставляли палиці в колеса мого проекту.

Так, черговим викликом стало створення держави Південний Судан 9 липня 2011 року – подія, безумовно, радісна для громадян країни, які десятиліттями боролися за незалежність.

Південно-суданська письменниця Джулія Дуані написала коротке оповідання спеціально для проекту Енн Морган

Однак країна, яка не мала доріг, лікарень, шкіл чи мінімальної інфраструктури, навряд у перше півріччя незалежності кинулася би відроджувати свою літературну спадщину.

Якби я дивом не познайомилась із південно-суданською письменницею Джулією Дуані, яка спеціально для мене написала невеличке оповідання, мені, вочевидь, довелось би сідати на літак до Джуби і шукати когось, хто розповів би мені місцеву легенду віч-на-віч.

Насправді, такі складні випадки пошуку забирали майже стільки ж часу, скільки й саме читання та ведення блогу.

До того ж все це треба було вписати в мій робочий графік. І отже не були рідкістю ночі, коли я сиділа до світанку з осовілими очами, намагаючись наздогнати план читання в одну книжку на кожні 1,87 дня.

Літературна подорож

Втім, воно було того варте. Поки я прокладала нелегкий шлях крізь літературні ландшафти планети, почали відбуватися дивні речі.

Сидячи в своєму кріслі, я не просто подорожувала світом, я занурювалася в духовний світ оповідача.

Читаючи роман бутанської письменниці Кунзанг Чоден, я не лише потрапляла в екзотичні храми, а й бачила їх очима місцевого буддиста.

Фантазія Галсана Чінага переносила мене в думки і мрії монгольського пастушка на гірських схилах Алтаю.

Довірившись бірманській письменниці Ну Ну Ї, я переживала релігійне свято у М’янмі з точки зору духовного медіума-трансгендера.

Завдяки письменницькому дару цих авторів, літературна подорож світом відкрила мені те, що щастить побачити далеко не кожному справжньому мандрівнику.

“Літературна подорож світом відкрила мені те, що щастить побачити далеко не кожному справжньому мандрівнику”, – каже Енн Морган

Вона дозволила мені проникнути у внутрішній світ людей, що мешкають за десятки тисяч кілометрів від мене, і побачити життя таким, яким бачать його вони.

Краще за тисячі міжнародних новин, ці історії розповідали про подробиці життя в далеких країнах і дозволили почути серцем прагнення і думки людей, які мешкають в них.

Мій світогляд змінився й іншим чином. Читаючи історії, якими ділилися зі мною незнайомі книголюби з різних країн, я відчула, що я – не самотня, я є частиною спільноти, що охоплює всю планету.

Одна за іншою, назви країн в моєму списку, який спочатку здавався інтелектуальною витівкою, почали спалахувати життям, сповненим веселощів, любові, гніву, страху та надії.

Землі, які раніше здавалися мені екзотичними і далекими, стали ближчими і зрозумілішими – відтепер я відчувала з ними зв’язок.

А головне, дізналась я, художня література робить світ справжнім.

Повний список книжок, які прочитала Енн Морган, можна побачити тут.

Серед творів українських письменників Морган обрала роман Андрія Куркова “Смерть постороннего”, опублікований російською мовою в 1996 році. В англійському перекладі роман вийшов у 2001 році під назвою Death and the Penguin. – Ред.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.