У Чернівцях оселилися великі зелені папуги. Що це – екзотична радість чи загроза?

“Ні, це не Африка, і не Шрі-Ланка. Це Чернівці, Україна!” – пишуть місцеві.

“Бідолашні, чи не замерзнуть вони?” – хвилюються люди у соцмережах, де з’явилося багато яскравих фотографій.

Ні, не замерзнуть, кажуть вчені.

Екзотичний вид, який вже не перший рік помічають у Чернівцях та іноді бачать у Києві, Харкові та Львові – це папуги Крамера, вони здатні витримувати морози до – 20°C .

Але така живучість – це радше тривожна новина для українських парків.

Особливо для його давніх жителів – синиць, горобців, дятлів та інших птахів. Екзотичні гості можуть їх щонайменше потіснити.

Пернаті біженці

Папуга Крамера родом із Середньої Азії та деяких районів Африки, каже Ганна Кузьо, орнітологиня з Франкфуртського зоологічного товариства.

У Європі цей екзотичний вид вперше помітили в британському Норфолку в 1855 році.

А з 1966 по 1978 рік папуги заселили Бельгію, Британію, Нідерланди, Німеччину, Францію, Італію, Іспанію і Австрію, а після 1980-го ще і Швейцарію.

У 2009 році крамерів у Європі було щонайменше 29 тисяч, найбільше – у Лондоні та Брюсселі.

Причиною розселення є не природне поширення – папуги тікають зі своїх кліток або власники самі випускають їх на волю.

У Франції, каже орнітологиня, виділили три ядра поширення цих папуг і всі три були поруч з аеропортами, що пов’язано з інцидентами втечі пташок.

У Лондоні, де сьогодні галасливих папуг Крамера можна побачити у багатьох парках, багато пліткували про те, як вони потрапили в столицю.

Одні британці казали, що птахи втекли зі знімального майданчика фільму “Африканська королева” 1951 року, знятого в Західному Лондоні. Інші – що це все Джиммі Хендрікс, культовий американський музикант, який нібито випустив пару папуг просто в центрі Лондона.

Але насправді справа в “папуговій гарячці” або орнітозі – респіраторній хворобі, яка може призвести до пневмонії та передається від птахів до людей. З 1930 по 1950-ті хвороба була на слуху і часто потрапляла в заголовки ЗМІ, тому міністерство охорони здоров’я Британії вирішило перестрахуватися і на 20 років заборонило імпорт птахів.

Вчені підозрюють, що нажахані власники папуг чи хитрі торговці могли випустити птахів на волю.

Крім того, у 1987 році Великою Британією і Францією пронісся Великий шторм. Він понищив вольєри, і теж міг вигнати пташок у місця, де вони раніше не були.

Привіт, Україна

І ось у 2019 році папуг Крамера помічають в українських Чернівцях. Принаймні тоді про них починають згадувати користувачі соцмереж.

А ще раніше крамерів бачили на Київщині.

“Папуга вдало пережив ще одну зиму”, – писала Лариса Гамчук у 2020 році про папугу, який нібито оселився на Київщині в 2017 році.

“Успішно адаптувався і прекрасно себе почуває. Любить печиво і сало. Став дружелюбніший. Цього року агресію проявляє лише до котів. Коли бачить небезпеку – голосно репетує. Любить компліменти”, – поділилася жінка своїми спостереженнями у фейсбук-спільноті “Птахи України”.

Автор фото, Тетяна Гаврилова

Чернівчанка Тетяна Гаврилова, яка любить фотографувати птахів, зустрічала папуг Крамера у березні 2023 року. Вона сфотографувала їх у парку Шевченка, а також бачила на високих деревах у ботанічному саду. Вони люблять гніздитися високо – зазвичай на висоті більш ніж 8 метрів від землі.

Сьогодні їх можна зустріти і в Жовтневому парку. “Місцеві бабусі взяли над ними шефство і на патички гілок їм встромляють яблука, ще там два місця в годівничках, там завжди повно яблук”, – каже Тетяна Гаврилова.

Жінка каже, що фотографувала птахів і поряд з аеропортом. Там є сквер, де на високих деревах можна побачити зелених гігантів.

Автор фото, Тетяна Гаврилова

Папуга Крамері в Жовтневому парку, Чернівці

Львівський орнітолог Андрій Бокотей припускає, що під час війни папуг Крамера могли випустити на волю їхні власники.

Про поодинокі зустрічі з цими пташками повідомляли теж у Львові, Києві та Харкові.

То чи відомо, скільки їх уже по всій країні?

Взагалі в Україні рідко рахують птахів – ця традиція тут не розвинена, та і грошей немає. Рахували птахів в рамках всеєвропейського перепису в Україні двічі – в 1997 та 2017 роках, розповідає орнітолог Андрій Бокотей.

Існують моніторинги окремих пташок, ось як червонокнижних.

Бокотей разом з колегами власним коштом кожні 10-15 років веде облік птахів у Львові. Проте у Чернівцях чи Києві таких ініціатив немає, каже Ганна Кузьо.

Чернівчани кажуть, що папуг Крамера від початку було відразу з десяток. І час від часу їх знову помічають.

“Один дід, який живе поблизу Жовтневого на останньому поверсі, розповів мені, що одного разу на кронах двох дерев нарахував 26 папуг Крамера”, – каже чернівчанка Тетяна Гаврилова ВВС Україна.

Тому освоюються вони в Україні точно, підсумовує орнітологиня Ганна Кузьо. “Питання в тому, чи гніздяться. Напевне, що так, просто ще ніхто не шукав”, – каже вчена.

Андрій Бокотей теж так думає – пташки-втікачі можуть пережити зиму і полетіти собі далі, та якщо їх бачать у Чернівцях уже кілька років, “то напевно, що це вже вид нашої фауни”.

Екзотичний агресор?

Папуга Крамера – це великий птах, який не боїться холоду, морозів і невибагливий у поживі, що робить його витривалим видом, кажуть орнітологи.

Крім того, це інвазивний вид, тобто такий, що може конкурувати з місцевими пташками за їжу, дупла, змінювати середовище проживання, приносити хвороби чи завдавати економічної шкоди.

В Україні папуга Крамера може потіснити синиць, повзиків, шпаків, дятлів та інших пташок, які живуть в дуплах, кажуть орнітологи.

Автор фото, Тетяна Гаврилова

Тетяна Гаврилова змогла зловити на камеру цікаві кадри з життя папуг в Чернівцях

Ганна Кузьо каже, що подібне явище вже є у світі черепах. Періодично люди викидають своїх домашніх улюбленців – черепах червоновухих, і сьогодні ті вже помалу витісняють з українських водойм болотяну черепаху.

Чернівчанка Тетяна Гаврилова, яка спостерігає за птахами, на днях сфотографувала бійку між дятлами і папугами у місцевому парку.

“Двоє зелених гадів вигнали дятлів з дерева і, можливо, з дупла. У момент зйомки несподівано налетіли на дятлів”, – каже жінка.

Автор фото, Тетяна Гаврилова

Автор фото, Тетяна Гаврилова

У парку птахи вразливіші, ніж у лісі. Зазвичай у парках менше дупел, а синиці, повзики чи дятли не можуть гніздитися будь-де, ось як ворони чи сойки, “а тут ще і з’являється конкурент, до якого вони не звикли”, каже орнітологиня Ганна Кузьо.

Можуть постраждати і червонокнижні види, ось як голуб-синяк, каже орнітолог Андрій Бокотей.

З одного боку, каже Кузьо, природа міняється постійно. “Дятел сирійський прилетів в Україну менш ніж сто років тому і вдало адаптувався”.

“Але папуга Крамера – великий і сильний птах, який може залізти в гніздо і дрібні пташки нічого не зможуть робити. Якщо дірочка маленька, як у синичника – він не пролізе, але природні дупла – більші”.

Сьогодні, коли зустрічі з папугами Крамера в українських парках поодинокі – це не проблема, але який довготривалий ефект матиме їхня присутність – орнітологам складно спрогнозувати.

Британський досвід

У Британії, на відміну від України, птахів – і папуг Крамера теж – рахують регулярно. І з 1996 по 2022 рік, підрахували вчені, поголів’я цього виду зростало приблизно на 25% щороку.

У 2016 році в Британії було вже понад 12 тисяч гніздових пар, і їх постійно більшає.

Спочатку британці переймалися за своїх місцевих пташок.

Тим більше, що був гіркий досвід із папугами-ченцями – теж красивими зеленими птахами, які втікали з кліток на волю до Лондона з 1990-х років. Ці папуги мають небезпечну звичку будувати гнізда на важливій інфраструктурі – на опорах мобільного зв’язку чи опорах електромереж.

Британці знали, що у США папуги-ченці в такий спосіб спричинили пожежі.

Тож з 2011 року в Британії почали гуманно відловлювати папуг-ченців, а їхні яйця і гнізда – видаляти. Через 8 років такого контролю в дикій природі Британії залишилося менш ніж 20 цих папуг і очікується, що вони повністю мали зникнути до 2022 року.

Лондон, 2011 рік. Десятки папуг Крамера ночують у парку Вормвуд Скрабс

Натомість за папугами Крамера уважно спостерігали. Крім конкуренції за житло і харчі з місцевими пташками, були випадки, коли крамери псували посіви.

У 2022 році вони сильно обгризли виноградник у графстві Суррей. Виноградник щороку виробляв 3000 пляшок рожевого вина. Але коли на урожай налетіли папуги Крамера, підприємці змогли виготовити тільки 500 пляшок.

Але навряд це означає, що такі ситуації виникатимуть постійно – ці папуги переважно тримаються великих міст – там і тепліше, і їжі більше.

У 2021 році повідомлення в ЗМІ викликали суперечки: вони припускали, що нові ліцензії на полювання можуть дозволити вбивати папуг Крамера для захисту місцевих видів.

Але зараз таких суперечок більше немає.

“Вони існують тут уже близько 50 з гаком років, і досі не було повідомлень про явний і значний вплив на дику природу Великій Британії. Багато хто вважає, що цей папуга знайшов тут свою нішу. І він є другою улюбленою здобиччю для лондонських сапсанів”, – сказали орнітологи в коментарі для статті Природознавчому музею Лондона.

Дослідники переконані, що папуг Крамера у Британії не чекатиме доля їхніх родичів, папуг-ченців.

То чи варто щось робити?

Українські вчені менше переймаються тим, що папуги Крамера можуть завдати господарчих збитків. І дятли, зрештою, можуть поклювати утеплення у будинках, а шпаки – понищити сади, кажуть орнітологи.

Головне питання – чи вплинуть вони на життя інших пташок в Україні.

Досвід Британії – позитивний, але там багато прогресивних досліджень, моніторингів, та і культура ставлення до птахів інша.

“Маючи таку потужну кількість орнітологів, як професійних, так і аматорів, у Британії вміють реагувати на виклики, які виникають. Якщо є проблема з гніздуванням – швиденько виготовляють і розвішують бетонні гнізда – будь ласка, гніздіться, тільки не чіпайте місцевих птахів”, – каже орнітолог Андрій Бокотей.

У Амстердамі, де папуг почали інтенсивно підгодовувати – призначили відчутний і болючий штраф, і там ці види уже не так активно розмножуються.

“Тобто для всього є механізм – але щоб оперативно реагувати, знову ж таки треба дослідження, спостереження”, – каже орнітолог.

У парках Лондона помітно, як строго охороняють ставки з птахами – їх забороняють підгодовувати, та і для цього людям треба здолати огорожі.

Автор фото, Тетяна Гаврилова

Поки що папуг у Чернівцях “ганяють тільки галки, інші птахи від них тікають, навіть сойки”, розповідає місцева мешканка Тетяна Гаврилова

Натомість в Україні часто перша реакція на птаха – нагодувати, та ще і некорисною для них їжею.

“Минулого року навесні ми кільцювали лебедів в Івано-Франківську на Німецькому озері, а восени колеги повідомили, що частина цих лебедів загинула. І загинула з однієї простої причини – місцеве населення інтенсивно підгодовувало їх хлібом”, – каже орнітолог Андрій Бокотей.

Лебеді їдять хліб, але так вони втрачають імунітет, каже він. Потім до них перелітають мігранти з інших озер і приносять з собою пташиний грип.

“Вони виживають і летять собі далі, а місцеві з вбитим хлібом імунітетом просто гинуть”.

Тому орнітологи нагадують – не годуйте птахів, без нагальної потреби навіть взимку цього робити не можна.

Зрештою, це може мати несподівані та небажані наслідки.

Що папуга Крамера – великий і сильний птах – принесе Україні, буде видно в наступні десятиліття, але їжі йому сьогодні точно не бракує.

Чоловік знайшов у своєму будинку капсулу часу. Що в ній і чому вона збурила соцмережі

Капсула часу, яку мешканець американського Спрингфілда виявив під підлогою свого будинку, збурила на початку року соцмережі. Що було у бляшанці з-під кави та звідки походить наша одержимість капсулами часу?

У 1994 році, невдовзі після його настання, 12-річний Натан Гедден сховав капсулу часу в підвалі свого будинку в Спрингфілді у штаті Міссурі.

Вузький простір між землею і першим поверхом, куди хлопчик поклав своє послання, був, як він згадує, “досить страшним місцем для дитини”. Сім’я виїхала з будинку приблизно через пів року.

Але на початку 2024 року новий мешканець будинку знайшов 30-річну реліквію, наповнену іграшками та різними дрібничками з 90-х.

Власник будинку Стівен Графф опублікував у соціальній мережі Threads фото капсули часу та лист, який написав її 12-річний творець.

Інтернет не розчарував – за допомогою сарафанного радіо, тобто Threads, Графф знайшов Геддена і повідав світу зворушливу історію про ностальгію за минулим, до якої ми, люди, так схильні.

Чому ми так захоплюємось речами з минулого і збереженням нашого сьогодення?

Крістін Батчо, експертка з ностальгії та професорка психології коледжу Ле Мойн у Сіракузах у штаті Нью-Йорк, розповідає BBC, що ностальгія виявляється у тузі за речами, які були для нас важливими у минулу епоху.

Але це також спосіб дати собі раду з невизначеністю майбутнього і навіть нашою смертністю.

“Капсула часу втілює наше бажання кинути виклик часу, неминучим змінам і неможливості безсмертя”, – пояснює Батчо.

“Збереження того, що, як ми вважаємо, розповідає нашу історію, є способом передати спадщину майбутнім поколінням”.

Капсули часу розповідають дещо про нашу “соціально-історичну ностальгію”

Гедден, якому зараз 42 роки і який живе у Техасі, каже, що був у захваті, дізнавшись, що його капсулу часу знайшли.

Йому та його мамі й молодшому брату написали сотні користувачів соцмереж.

“Мені здається божевільним, що [капсулу] знайшли, але водночас так зворушливо бачити реакцію кожного та спогади, якими вони діляться. Я й не згадував про неї цілу вічність, але мені подобаються такі приємні історії”.

Допис Граффа у мережі Threads, в якому він розшукував Геддена, зібрав понад 5000 лайків і майже 200 коментарів. Гедден перепостив тред, і його публікація також отримала тисячі лайків і сотні відповідей.

Геддена запитували, що саме він сховав у бляшанку від кави Cain’s Premium і що робила його родина з того часу.

Батчо пояснює, що є два типи ностальгії. Перший – предмети чи події з нашого минулого, а другий – речі та події із життя різних поколінь, які створюють “соціально-історичну ностальгію”.

“Особиста ностальгія має деякі переваги, вона оживляє спогади про наш життєвий досвід”, – каже дослідниця в інтервʼю BBC.

“Згадки про колишнє життя можуть підняти настрій, нагадати нам про людей, яких ми любили і які любили нас, можуть втішити нашу самотність та посилити відчуття сенсу та мети нашого життя”.

Майбутнє, додає Батчо, сповнене невизначеності, але ностальгія допомагає з нею впоратися.

У 2021 році Бюро міжнародних зв’язків із громадськістю повідомило, що з початку пандемії коронавірусу люди зробили стільки ж капсул часу, скільки за попередні 350 років. Цю статистику надала Адрієнн Вотерман, голова Міжнародного товариства капсул часу.

“Ностальгія пом’якшує стрес від змін і зміцнює наше відчуття контролю. Збереження найкращого, що у нас є, у капсулі часу – це спосіб подолати смертність, адже частина нас залишиться у далекому майбутньому”, – каже Батчо.

Є також докази того, що спогади минулого покращують самооцінку та підвищують вдячність.

А що ж у капсулі Геддена? Її вміст – яскраве втілення ностальгії за 1990-ми та речами особистого значення, як-от:

• фігурка Кейсі Джонса з “Черепашок-ніндзя”
• фігурка героя з мультфільму “Дива на обертасах” (TaleSpin)
• жетони для гри Pog and Slammer
• етикетка з упаковки сосисок Oscar Mayer Little Smokies
• іграшковий автомобіль
• серветка для дезінфекції
• картка з Муфасою та Шрамом з мультфільму “Король Лев”
• сувій із текстом пісні Be Prepared із саундтреку “Короля Льва”
• колекційні картки футболістів із зображеннями Джона Рендла, Кіта Маккеллера та Кента Халла
• фальшива рекламна купюра у 50 доларів, які, як каже Гедден, йому подобалося збирати
• фотографія його 10-річного брата, яку він підписав “обнадійливе майбутнє”
• ярлик від подарунка

“Вони мене знайшли! Я писав з жахливими помилками”, – написав Гедден, поділившись постом власника будинку, в якому знайшли капсулу

“Я поклав туди предмети, з якими любив гратися у той час, але серед них є пара речей, які бентежать мене дорослого, – каже Гедден, – наприклад, обгортка від сосисок Little Smokies і спиртова серветка”.

“Якій дитині спаде на думку, що їх треба покласти у капсулу часу? Я люблю колекціонувати речі, це точно”, – додав він.

Утім, сотні дописувачів, каже Гедден, згадували ці сосиски, а також свою любов до іграшок і колекційних карток.

Ностальгія – це часто туга за гарними часами, каже Батчо.

“Ностальгія завжди у рожевих окулярах, – каже психологиня. – Вона оминає негативні елементи реального життя і дозволяє нам переживати наше минуле кращим, ніж воно було насправді”.

Але дещо таки з часом може й покращитися – наприклад, правопис Геддена. У листі в капсулі часу він назвав себе “12-річним підлітком з інтелектом 30-річного і орфографією семирічного”.

У листуванні з BBC його він пише бездоганно і кепкує з того, що зробив помилку навіть у слові “янгол”, яким описав свою маму.

Колективні спогади, які збурив допис у Threads про капсулу часу, також ілюструють, як ностальгія здатна нас об’єднати. Гедден каже, що іноді соцмережі можуть бути токсичними, але історія про його капсулу принесла йому багато позитивних емоцій.

“Я хотів би подякувати Граффу та його сім’ї за публікацію у Threads та ідею знайти мене, коли вони виявили капсулу”, – каже Гедден.

“Було цікаво поділитися цим відкриттям. Сподіваюся, воно надихне інших робити капсули часу зі своїми дітьми або самостійно в будь-якому віці”.