✅Опис і аналіз роману «Віднесені вітром»

«Віднесені вітром» – роман Маргарет Мітчелл. Письменницю можна назвати «генієм одного роману»: «Віднесені вітром» – єдиний її твір, над яким вона працювала з 1926 по 1936 рік. У 1936 р роман був опублікований, а в 1937 удостоєний престижної Пулітцерівської премії (при тому, що його конкуренти були «Авессалом, Авессалом» У. Фолкнера, «Великі гроші» Д. Дос Пассос, «Останній пуританин» Д. Сантаяни).

Та й сама Мітчелл залишилася одиначкою в літературі. Американська критика зустріла «Віднесених вітром» несхвально. Зазвичай корпоративна «південна школа» (Р.-п. Уоррен, У. Фолкнер, Ю. Уелті, К. Маккалерс, і ін.), До якої явно примикає Мітчелл, просто ігнорує її.

Мітчелл використовувала відому в літературі США традицію «південної мелодрами», але сильно відхилилася від її канонів.

Тим більше «Віднесених вітром» не можна звести до жанру жіночого роману. Швидше можна говорити про вплив цієї книги на дамський роман наступних років (включаючи відверто комерційні спроби написати продовження).

«Віднесені вітром» – це роман-епопея з усіма характерними ознаками: добротної історичною основою, зображенням долі декількох сімейств, розвитком сюжету від сімейно-домашній вихідної точки через поступове розширення дії до державних масштабів з подальшим згортанням його знову в проблеми вдома, сім’ї, з відкритим фіналом.

Виникають навіть конкретні паралелі з «Війною і миром» – як в сюжетно композиційному плані, так і на рівні окремих образів (Скарлетт – Наташа, Ешлі – князь Андрій, Мелані – княжна Мар’я, Ретт Батлер – персонаж долоховського типу і т.д.) .

Успіх «Віднесених вітром» найбільшою мірою пов’язаний з образом Скарлетт О’Хара, її чарівністю, безпринципністю, нестримною енергією. Скарлетт подолала не тільки описані в романі життєві проблеми, а й волю автора. Неабиякою мірою цьому сприяв фільм, набагато більш поблажливий до героїні.

Це помітно і в сюжетних розбіжності між сценарієм і першоджерелом (наприклад, у фільмі немає двох старших дітей Скарлетт, байдужість до яких не виправдовується труднощами воєнного часу), і в самій специфіці кіно.

Так, при зустрічі Скарлетт і Ретта Батлера у в’язниці глядач бачить на екрані тільки блискучу Вів’єн Лі, а в книзі детально викладені жорстокі думки, криються за чарівною посмішкою героїні. Проте, Скарлетт стала символом нації, і це багато в чому пояснюється з’єднанням в ній рис особистості південного і північного типу.

Маргарет Мітчелл, репортер за професією, зросла в столиці штату Джорджія Атланті, де здебільшого і розвивається дія роману «Віднесені вітром». На початку століття Атланта ще зберігала вигляд старого американського міста.

За походженням і за способом життя Мітчелл була типовою південної леді і трагедію Старого Півдня знала не з чуток. Два її діди, один з яких був плантатором, воювали в південній армії.

Один отримав важке поранення, іншому після війни довелося довго переховуватися. Батько її був істориком, головою історичного товариства Атланти, так що майбутня письменниця виховувалась на спогадах про героїчне минуле і на «південної міфології», культивувала образ нескореного Півдня, який програв у нерівній війні з меркантильною Північчю, але зберіг свої цінності і романтичні ідеали.

Все це знайшло відображення в «Віднесених вітром». (Утвердився у вітчизняній традиції переклад назви роману не цілком точний: правильніше – «Віднесені вітром» – втрачений час, епоха, культура.)

Південь зображений як абсолютно самостійна цивілізація, по-варварськи знищена сіверянами. Письменниці вдалося розхитати основи того, що ще недавно здавалося безперечною істиною, освяченої іменами видатних діячів американської культури до Марка Твена включно – ототожнення Америки з янкі.

Мітчелл нерідко дорікають у станових пережитках, в патерналізмі щодо чорношкірих та апології рабства (аж до досить прозорої полеміки з Г. Бічер-Стоу).

Тим часом багато ідей і оцінок, про які Мітчелл вперше після громадянської війни наважилася заявити привселюдно, отримали розвиток в літературі і кінематографі США, що базуються на південних традиціях. Це перш за все точне і нещадне зображення самого феномена соціальної катастрофи та її наслідків.

Деякі сторінки «Віднесених вітром» (наприклад, опис планомірного розтління негрів, мародерства «білого дрантя» і третирування вірних традиціям жителів півдня з будь-яким кольором шкіри) настільки універсальні, що могли б за умови заміни назв і конкретних реалій бути перенесені на події з історії самих різних країн.

“Віднесені вітром”: як легендарна стрічка сприймається тепер

Прем’єра відбулася 80 років тому, але численні опитування свідчать, що “Віднесені вітром”, як і раніше, вважають найкращим фільмом з тих, що були випущені з 1939 року.

Книга рекордів Гіннеса назвала його найбільш комерційно успішним фільмом в кіноісторії (з урахуванням інфляції, звичайно).

Статистика вражає, але.

“Віднесені вітром” так довго вважали однією з перлин Голлівуду, що це сприймається як належне.

Так, ми всі пам’ятаємо масштабні сцени і бездоганну операторську роботу. Захоплюємося витонченою красою Вів’єн Лі й незрівнянним ловеласом Кларком Гейблом, чия ледь помітна посмішка з-під тонкої лінії вусів ятрила серця мільйонів жінок.

Ми стежили за яскравими і дотепними словесними дуелями героїв. І здається, що це та стрічка, яку глядачі мають обожнювати вічно.

Але якщо переглянути “Віднесені вітром” без зайвого зіркового флеру, то вражає, наскільки дивно все це виглядає. Це зовсім не легкий фільм для сімейного перегляду.

Ця стрічка – ідеальний портрет підступної і брехливої спокусниці. Тут підтримують рабовласницький Південь і вочевидь не люблять індустріальну Північ, що виступає проти рабства.

Це історія кохання, де герой і героїня мало не готові горло одне одному перегризти.

Автори чотири години розповідають історію дорослішання героїні, а фінал залишається відкритим.

Коротше кажучи, “Віднесені вітром” – абсурдна суміш вкрай сумнівних елементів.

І справа не в тому, що це найулюбленіший фільм Америки – дивує, чому ця стрічка не викликає загальної ненависті.

Автор фото, SELZNICK/MGM/KOBAL/REX/SHUTTERSTOCK

Фірмова посмішка Кларка Гейбла розбила не одне жіноче серце

Роман Маргарет Мітчелл практично відразу став бестселером. Але екранізувати книгу обсягом понад тисячу сторінок – справа, звичайно, непроста.

Девід Селзнік, незалежний продюсер, заплатив Мітчелл рекордні для тих часів 50 тисяч доларів за права на фільм.

Над сценарієм працювала ціла команда, залучили навіть Скотта Фіцджеральда.

Історію постійно переписували і доповнювали, але зробити з книги повноцінний сценарій так і не вдалося.

Знімати такий довгий і масштабний фільм було ще складніше.

На пошуки актриси на роль Скарлетт знадобилося два роки. Переглянули колосальну кількість претенденток – 31 голлівудську діву, жодна з яких не підійшла на цю роль. Зрештою зупинилися на невідомій британці Вів’єн Лі.

Фільм починав знімати друг Селзніка режисер Джордж К’юкор, однак вже за три тижні його замінив Віктор Флемінг, який і сам через нервовий зрив тимчасово вибував з проєкту.

Крім того, бюджет картини постійно збільшувався, і світська хроніка почала назвати “Віднесені вітром” “безумством Селзніка”.

Швидко й легковажно

Автор фото, Selznick/International Pictures

Історія кіно налічує мало настільки неортодоксальних героїнь, як Скарлетт О’Хара

Все змінилося після прем’єри.

Стрічка миттєво стала хітом, отримала 10 “Оскарів”, а касові збори від прокату залишили позаду всіх конкурентів.

Перфекціонізм Селзніка був виправданий – як і його звичка вживати амфетамін, завдяки якій він міг працювати кілька діб без сну.

Але цей тріумф не був передбачуваним. Доля картини могла скластися зовсім інакше.

“Віднесені вітром” починаються не з кривавої історичної драми, а зі строкатої романтичної комедії. Чарівна Скарлетт О’Хара у сукні, що нагадує химерний парашут, заграє до рудих залицяльників.

Ось-ось розпочнеться Громадянська війна, а Південь представлений як “світ, що хоче залишатися витонченим і красивим”. Скарлетт хвилює лише те, що Ешлі Вілкс (Леслі Говард) заручився зі своєю кузиною Мелані (Олівія де Гевілленд). Навіть увага красеня Ретта Батлера (Кларг Гейбл) не може відірвати її від цих думок.

Атмосфера стрічки не змінюється, навіть коли починається Громадянська війна. Все відбувається так само динамічно й легковажно, як і раніше.

Смерть першого чоловіка Скарлетт сприймається як жарт: є короткий лист з повідомленням про те, що він помер від кору, а в наступному епізоді Скарлетт вже приміряє чорний капелюшок, і журиться, що через жалобу не може носити яскравий одяг.

Постійний потік драматичних потрясінь не дозволяє перевести подих. Глядач не встигає й оком кліпнути, а Скарлетт вже втретє виходить заміж.

Безглуздий любовний трикутник

Кларку Гейблу і Вів’єн Лі вдалося втілити історію, яку полюбили мільйони глядачів по всьому світу

Але далі настрій і динаміка змінюються. Скарлетт занурюється у громадянську війну, і атмосфера справді стає дуже похмурою.

Глядачі, які до цього насолоджувалися її романтичними інтрижками, цілком могли бути приголомшені тим, як відверто й без прикрас автори зняли епізоди, де Скарлетт доглядає за пораненими у шпиталі.

Але й тут Скарлетт залишається собою: безжальна у своїх маніпуляціях, психопатична у своїй рішучості, разюче сучасна у своїй соціальній непристойності. Історія кіно налічує мало настільки неортодоксальних героїнь.

Ще більш суперечливим є ставлення авторів фільму до темношкірих персонажів.

Роман Мітчелл від самого початку був суперечливим у цьому сенсі, і, попри спроби Селзніка оминути расистські натяки, неприємно дивитись, як батько Скарлетт радить їй: “Ви маєте бути суворими зі слугами, особливо з темними”.

До честі фільму, Гетті Макденієл, яка зіграла роль Маммі, стала першою афроамериканкою, яка отримала “Оскар”.

Але інші темношкірі слуги, Порк (Оскар Полк) і Пріссі (Баттерфляй Маккуїн) зображені як принизливі карикатури.

Однак більш істотний недолік стрічки відкривається в останню годину, коли це історія більше не про вплив громадянської війни на півдні або про бажання Скарлетт повернути собі колишнє становище.

Це – безглуздий любовний трикутник. Тут Скарлетт і Ретт вже одружені, але вона продовжує кохати Ешлі, який відмовив їй багато років тому.

Жоден актор не міг би конкурувати з диявольською харизмою Гейбла, однак на роль Ешлі взяли 46-річного чоловіка в перуці, який не хотів її грати, не читав роман Мітчелл, терпіти не міг Вів’єн Лі і навіть не намагався замаскувати свій англійський акцент.

Думка про те, що хтось, хай навіть така нестандартна жінка, як Скарлетт, обере цього дивного персонажа замість розкутого альфа-самця, як Ретт, – абсурдна. Це найбезглуздіший момент цього надзвичайно дивного фільму.

Минуло 80 років, а ми все ще загіпнотизовані Скарлетт. Скарлетт і Ретт нас все ще хвилюють.

Але Скарлетт і Ешлі? Чесно? Та нам начхати.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

“Віднесені вітром (Звіяні вітром)”: короткий зміст

“Віднесені вітром (Звіяні вітром)” – роман Маргарет Мітчелл, уперше опублікований 1936 року.

Це захопливий історичний роман, дія якого відбувається під час Громадянської війни у США та після неї. У ньому розповідається історія Скарлетт О’Хара, вольової південної красуні, якій доводиться долати труднощі війни, кохання і втрат, борючись за порятунок родинної плантації та власне майбутнє в швидко мінливому суспільстві.

Сюжет

Це весна 1861 року. Скарлетт О’Хара, вродлива південна красуня, живе на Тарі, великій плантації в Джорджії. Її турбують тільки численні залицяльники та бажання вийти заміж за Ешлі Вілкса. Одного дня вона дізнається, що Ешлі заручений з Мелані Гамільтон, своєю тендітною і непоказною кузиною з Атланти.

Наступного дня під час барбекю на плантації Вілксів Скарлетт зізнається Ешлі у своїх почуттях. Він каже їй, що справді кохає її, але одружиться з Мелані, тому що вона схожа на нього, тоді як він і Скарлетт дуже різні. Скарлетт дає Ешлі ляпаса, і він виходить із кімнати. Раптово Скарлетт розуміє, що вона не одна. Ретт Батлер, скандальний, але лихий авантюрист, спостерігав за всією цією сценою, і він хвалить Скарлетт за те, що вона поводиться не по-жіночому.

Починається Громадянська війна. Чарльз Гамільтон, боязкий і нудний брат Мелані, робить Скарлетт пропозицію. Вона зі злістю погоджується вийти за нього заміж, сподіваючись заподіяти біль Ешлі. Протягом двох місяців Скарлетт і Чарльз одружуються, Чарльз іде в армію і вмирає від кору, а Скарлетт дізнається, що вагітна.

Після того, як Скарлетт народжує сина Вейда, вона стає нудною і нещасною. Вона здійснює тривалу поїздку до Атланти, щоб пожити у Мелані та тітки Мелані, Піттіпат. Жваве місто відповідає темпераменту Скарлетт, і вона починає часто зустрічатися з Реттом. Ретт дратує Скарлетт своєю прямотою і глузуваннями, але він також спонукає її порушити суворі соціальні вимоги, що висуваються до скорботних вдів південців.

У міру просування війни в Атланті не вистачає їжі та одягу. Скарлетт і Мелані побоюються за безпеку Ешлі. Після кровопролитної битви під Геттісбергом Ешлі потрапляє в полон і потрапляє до в’язниці, а армія янкі починає наступати на Атланту. Скарлетт відчайдушно хоче повернутися додому, в Тару, але вона пообіцяла Ешлі залишитися з вагітною Мелані, яка може народити в будь-який момент.

У ніч, коли янкі захоплюють Атланту і підпалюють її, Мелані народжує сина Бо. Ретт допомагає Скарлетт і Мелані втекти від янкі, супроводжуючи їх палаючими вулицями міста, але кидає їх за межами Атланти, щоб вступити в армію Конфедерації. Скарлетт їде на возі всю ніч і день через небезпечний ліс, повний дезертирів і солдатів, і нарешті добирається до Тари. Там вона виявляє, що її мати, Еллен, мертва, батько, Джеральд, збожеволів, а армія янкі розграбувала плантацію, не залишивши ні їжі, ні бавовни. Добуваючи їжу, розлючена Скарлетт клянеться ніколи більше не голодувати.

Скарлетт бере на себе відповідальність за відновлення Тари. Вона вбиває злодія-янки і гасить пожежу, влаштовану злісним солдатом-янки. Нарешті війна закінчується, приходить звістка, що Ешлі звільнений і повертається додому, і до Тари хлинув потік солдатів, що повернулися. Один із таких солдатів, одноногий бездомний конфедерат на ім’я Вілл Бентін, залишається і допомагає Скарлетт із плантацією. Одного разу Вілл приносить жахливу новину: Джонас Вілкерсон, колишній працівник Тари і нинішній урядовий чиновник, підвищив податки в Тарі, сподіваючись вигнати сім’ю О’Хара, щоб купити плантацію.

У сум’ятті Скарлетт поспішає в Атланту, щоб спокусити Ретта Батлера, який дасть їй триста доларів, необхідних для сплати податків. Ретт вийшов із війни казково багатою людиною, отримавши прибутки від блокади та від спекуляції продовольством. Однак Ретт перебуває у в’язниці у янкі і не може допомогти Скарлетт.

Скарлетт зустрічає свою сестру, наречену Френка Кеннеді, який тепер володіє універсальним магазином, і придумує план. Вирішивши врятувати Тару, вона зраджує сестру, виходить заміж за Френка, платить податки за Тару і присвячує себе тому, щоб зробити бізнес Френка більш прибутковим.

Після того як Ретт шантажем вирвався з в’язниці, він позичає Скарлетт достатньо грошей, щоб купити лісопилку. На незадоволення суспільства Атланти, Скарлетт стає проникливою бізнес-леді. Джеральд помирає, Скарлетт повертається в Тару на похорон. Там вона вмовляє Ешлі та Мелані переїхати до Атланти і прийняти частку в її лісозаготівельному бізнесі. Незабаром після цього Скарлетт народжує дитину Френка, Еллу Лорену.

Одного разу вільний чорношкірий чоловік і його білий супутник нападають на Скарлетт, коли вона поверталася додому з лісопилки. Тієї ж ночі Ку-клукс-клан мстить за напад на Скарлетт, а Френк гине. Ретт робить Скарлетт пропозицію, і вона швидко погоджується.

Після довгого, розкішного медового місяця в Новому Орлеані Скарлетт і Ретт повертаються в Атланту, де Скарлетт будує незграбний особняк і спілкується з багатими янкі. Скарлетт знову вагітніє і народжує ще одну дитину, Бонні Блю Батлер. Ретт ніжно піклується про дівчинку і починає успішну кампанію з повернення прихильності видних жителів Атланти, щоб Бонні не стала вигнанцем, як Скарлетт.

Шлюб Скарлетт і Ретта починається щасливо, але Ретт стає дедалі гіршим і байдужішим щодо неї. Почуття Скарлетт до Ешлі зменшилися до теплої, співчутливої дружби, але ревнива сестра Ешлі, Інді, застає їх у дружніх обіймах і розпускає чутки, що у них роман. На подив Скарлетт, Мелані стає на бік Скарлетт і відмовляється вірити чуткам.

Після того як Бонні гине внаслідок нещасного випадку на коні, Ретт майже втрачає розум, а його шлюб зі Скарлетт погіршується. Незабаром після похорону в Мелані трапляється викидень, і вона тяжко хворіє. У сум’ятті Скарлетт поспішає до неї. Мелані змушує Скарлетт пообіцяти наглядати за Ешлі та Бо.

Скарлетт розуміє, що любить і залежить від Мелані, а Ешлі був для неї лише фантазією. Вона приходить до висновку, що по-справжньому кохає Ретта. Після смерті Мелані Скарлетт поспішає розповісти Ретту про своє одкровення. Однак Ретт каже, що втратив свою любов до Скарлетт, і покидає її.

Убита горем і самотня, Скарлетт вирішує повернутися до Тари, щоб відновити сили в утішних обіймах своєї годувальниці та рабині дитинства, Мамусі, і придумати, як повернути Ретта.

Теми

Трансформація південної культури

Роман “Віднесені вітром” – це і роман, і роздуми про зміни, що охопили американський Південь у 1860-х роках. Дія роману починається 1861 року, в дні перед Громадянською війною, і закінчується 1871 року, після того, як демократи повернули собі владу в Джорджії. За минулі роки Південь повністю змінюється, і роман Мітчелла ілюструє боротьбу південців, які живуть в епоху Громадянської війни.

Дія роману відбувається в довоєнній Джорджії, де процвітають традиції, лицарство і гордість. З початком Громадянської війни дія переноситься до Атланти, де війна призводить до руйнування традиційних гендерних ролей і структур влади. Коли Південь програє війну і раби звільняються, поклавши край південному способу життя, внутрішній конфлікт посилюється. Білі бояться чорних, жителі півдня ненавидять тих, хто наживається або владних сіверян, а збіднілі аристократи обурюються новими багатіями.

Головні герої Мітчелла втілюють у собі суперечливі пориви Півдня. Ешлі уособлює старий Південь; ностальгуючий і нездатний змінитися, він слабшає і в’яне. Ретт, навпаки, опортуніст і реаліст, процвітає, ставлячи одну ногу на Старий Південь, а іншу – на Новий, іноді навіть захищаючи янкі.

Подолання негараздів за допомогою сили волі

Скарлетт вдається подолати негаразди за допомогою грубої сили волі. Вона стає феміністською героїнею, тому що покладається тільки на себе і без сторонньої допомоги виживає під час Громадянської війни та Реконструкції. Вона відновлює Тару після вторгнення янкі та досягає успіху в новому політичному устрої, попутно піклуючись про безпорадних членів сім’ї та друзів.

Мітчелл припускає, що подолання негараздів іноді вимагає безжалісності. Скарлетт стає жорстокою бізнес-леді та владною дружиною, добровільно огрубляючи себе, щоб домогтися успіху. Інші герої домагаються успіху, проявляючи силу волі, наприклад, стара міс Фонтейн, яка в дитинстві спостерігала, як індіанці знімали скальп з усієї її сім’ї, а потім зціпила зуби і почала працювати, щоб виростити власну сім’ю та керувати плантацією. Ретт Батлер також торує собі шлях до успіху силою волі, хоча й прикриває свою бичачу силу волі шаром легкості та безтурботності.

Важливість землі

У другому розділі Джеральд каже Скарлетт, що “земля – єдина річ у світі, яка має значення”. У критичні моменти Скарлетт зазвичай згадує, що земля, а саме Тара, – єдине, що має для неї значення. Коли Скарлетт тікає до Тари з Атланти під час війни, вона лежить хвора й слабка в саду сусіднього Дванадцяти дубів, і земля почувається “м’якою та зручною, як подушка” біля її щоки. Відчувши комфорт землі, вона вирішує дивитися вперед і продовжувати боротьбу з новими силами.

Скарлетт цінує землю навіть більше, ніж кохання. Коли Ешлі відкидає запропонований Скарлетт роман, він дає їй грудку бруду Тари і нагадує, що вона любить Тару більше, ніж його. Відчувши бруд у своїй руці, Скарлетт розуміє, що Ешлі має рацію. Наприкінці роману, коли все втрачено, Скарлетт згадує про Тару і знаходить силу і розраду в її незмінній присутності.

Список персонажів

Скарлетт О’Хара

Головна героїня роману. Скарлетт – вродлива, кокетлива південна красуня, яка виросла на плантації Тара в штаті Джорджія в роки, що передували Громадянській війні. Егоїстична, прониклива і марнославна, Скарлетт успадкувала сильну волю свого батька Джеральда, але водночас бажає догодити своїй вихованій, вихованій матері Еллен. Коли на Скарлетт обрушуються негаразди, вона звалює на свої плечі біди своєї сім’ї та друзів. Одночасне прагнення Скарлетт до південного джентльмена Ешлі та опортуністичного новоявленого південця Ретта Батлера паралельно відображає боротьбу Півдня за збереження традицій і виживання в новий час.

Головна героїня роману “Віднесені вітром” Скарлетт – темноволоса, зеленоока красуня з Джорджії, яка долає труднощі Громадянської війни та Реконструкції. Скарлетт більшою мірою демонструє твердолобість свого батька, ніж вишукані південні манери своєї матері. Хоча спочатку вона намагається поводитися красиво, її інстинкти повстають проти соціальних обмежень. Рішучість визначає Скарлетт і змушує її домагатися всього, чого вона бажає, будь-якими засобами. Спочатку ця рішучість проявляється в її самозакоханих і часом підлих спробах викликати захоплення кожної молодої людини в окрузі. Пізніше, під загрозою голоду і навіть смерті, вона сповнена рішучості вижити і робить це, збираючи бавовну, керуючи всією своєю плантацією, створюючи успішний бізнес і навіть вбиваючи людину.

Скарлетт також прагне завоювати Ешлі Вілкса, і її нездатність зробити це визначає сюжет роману. Шлюб Ешлі з Мелані Гамільтон і відмова Скарлетт визначають майже всі важливі подальші рішення Скарлетт. Скарлетт виходить заміж за Чарльза Гамільтона, щоб завдати болю Ешлі, залишається на боці Мелані під час війни, тому що обіцяє це Ешлі, і втрачає своє справжнє кохання, Ретта Батлера, через своє наполегливе бажання завоювати Ешлі.

Скарлетт володіє чудовим талантом до бізнесу та лідерства. Вона відновлює плантацію свого батька, Тару, після того, як війна призводить її до занепаду, і досягає великого успіху зі своєю лісопилкою в Атланті. Однак, незважаючи на гострий розум, вона майже не здатна розуміти мотиви і почуття себе та інших. Скарлетт живе раціонально: вона вирішує, що таке успіх, знаходить найефективніші засоби для досягнення успіху і не замислюється про такі поняття, як честь і доброта. Вона часто заявляє, що не бачить іншого вибору, крім того, який вона робить.

Розвиток Скарлетт у точності повторює розвиток Півдня. Вона змінюється від розпещеного підлітка до працьовитої вдови і багатої опортуністки, відображаючи зміни Півдня від суспільства дозвілля до обложеної нації та компромісного виживання. Скарлетт уособлює собою як Старий, так і Новий Південь. Вона чіпляється за Ешлі, який символізує ідеалізований втрачений світ лицарства і манер, але вона прекрасно пристосовується до суворого й опортуністичного світу Нового Півдня, зрештою чіпляючись за небезпечного Ретта, який, як і Скарлетт, символізує поєднання старого і нового.

Ретт Батлер

Третій чоловік Скарлетт, лихий, небезпечний авантюрист і негідник. Виключений з Вест-Пойнта і відречений від своєї знатної сім’ї з Чарльстона, Ретт під час війни стає безпринципним блокадником, а після війни стає одним з єдиних багатих південців в Атланті. Ретт проявляє себе як люблячий батько і, часом, турботливий чоловік. Хоча він кохає Скарлетт, його гордість не дозволяє йому показати їй свою любов, і це навіть призводить його до жорстокості. Відвертий, гуморний і такий, що зневажає дурні соціальні кодекси, Ретт викриває лицемірство, куди б він не пішов. Він уособлює собою повоєнне суспільство, прагматичний, швидко мінливий світ, у якому сильні процвітають, а слабкі гинуть.

Похмурий, лихий і скандальний, Ретт Батлер вносить пожвавлення в життя Скарлетт і заохочує її прагнення до змін і успіху. Вигнаний із Вест-Пойнта і своєї аристократичної сім’ї Чарльстона за безчесну поведінку, Ретт, як і Скарлетт, домагається свого і відмовляється приймати “ні” у відповідь. Він заробляє свої статки за допомогою професійних азартних ігор, блокади у воєнний час і спекуляцій продуктами харчування, чим заслуговує на презирство і навіть ненависть тих, кого він називає старою гвардією – старої південної аристократії. Ретт бачить лицемірство і самообман, наводячи жах на людей, руйнуючи їхні его та ілюзії зі спритністю і задоволенням.

У той час як Ешлі не може змиритися з реальністю і змінами, Ретт досягає успіху і в тому, і в іншому. Завдяки своєму опортунізму Ретт символізує Новий Південь. Однак у міру розвитку роману ми бачимо, що Ретт небайдужий до Старого Півдня. У два критичні моменти роману Ретт кидає Скарлетт, щоб присвятити себе Старому Півдню. По-перше, він залишає Скарлетт на ворожій території і вступає в армію Конфедерації. По-друге, наприкінці роману він залишає Скарлетт і вирушає на пошуки залишків Старого Півдня. Ця сентиментальність ускладнює характер Ретта і показує, що він частково керується емоціями.

Зрештою Ретт символізує прагматизм, практичне прийняття реальності, з якою має зіткнутися Південь, щоб вижити у зміненому світі. Він розуміє, що уряд США перебудував економіку Півдня і що старий спосіб життя пішов назавжди. Він майстерно пристосовується до ситуації, але не повністю відмовляється від ідеалізованого південного минулого.

Ретт закохується в Скарлетт, але, незважаючи на те, що в підсумку вони одружуються, їхні стосунки не складаються через одержимість Скарлетт Ешлі та небажання Ретта висловити свої почуття. Оскільки Ретт знає, що Скарлетт зневажає чоловіків, яких вона може легко завоювати, Ретт відмовляється показати їй, що вона його завоювала. Він насміхається над нею, сперечається з нею і, врешті-решт, вдається до жорстокості та байдужості, щоб завоювати її. Але його любов до неї проявляється в його підтримці її, бо він заохочує її уникати суспільних звичаїв і дає їй гроші, щоб вона почала свій власний бізнес.

Ешлі Вілкс

Красивий, лицарський і благородний спадкоємець плантації “Дванадцять дубів” поблизу Тари. Ешлі зачаровує Скарлетт протягом більшої частини роману. Після війни Ешлі стає покірним і сумним, він шкодує про те, що не одружився зі Скарлетт. Відданий своїй честі та південним традиціям, він не може пристосуватися до післявоєнного Півдня. Ешлі уособлює цінності та ностальгію Старого Півдня.

Білявий, мрійливий і благородний, Ешлі Вілкс є протиставленням похмурому, реалістичному опортунізму Ретта. Ешлі залицяється до Скарлетт, але одружується з Мелані Гамільтон, тим самим поклавши початок центральному конфлікту Скарлетт. Ешлі – ідеальний південний джентльмен довоєнного часу: він чудово полює і їздить верхи, займається мистецтвом і походить із прекрасної родини.

Згодом ідеалізація Скарлетт щодо Ешлі поступово зникає, і вона нарешті бачить, що Ешлі, якого вона кохає, – не справжній чоловік, а людина, прикрашена і прикрашена її уявою. Ешлі зізнається у своєму коханні до Скарлетт, але як джентльмен він ігнорує це кохання, щоб одружитися з Мелані, яка більше підходить для нього в соціальному плані. Він досягає успіху в боях, незважаючи на свої сумніви щодо справи південців. Однак у міру розвитку роману Ешлі проявляє ознаки слабкості та некомпетентності.

Після війни він виявляється марним на плантації і не може пристосуватися до нового світу. У той час як Ретт і Скарлетт виживають, жертвуючи своєю прихильністю до традицій, Ешлі не може або не хоче дозволити собі процвітати в зміненому суспільстві. Він опускається ще нижче, жертвуючи своєю честю – єдиним, що він ще цінує в собі, – приймаючи благодійність від Скарлетт у вигляді частки в її млині і двічі цілуючи її.

Ешлі уособлює Старий Південь і ностальгію південців за довоєнними часами. Він уособлює старий спосіб життя і не може функціонувати на новому Півдні, який з’являється під час і після війни. Скарлетт чіпляється за нього, як багато мешканців півдня чіпляються за мрії про колишнє життя, але врешті-решт усвідомлення слабкості й некомпетентності Ешлі дає їй змогу зрозуміти, що мрії про втрачений світ роблять людину слабкою.

Мелані Гамільтон Вілкс

Тендітна, добросерда дружина Ешлі Вілкса. Мелані викликає ревниву ненависть Скарлетт протягом більшої частини роману. Однак після того, як ці дві жінки разом переживають Громадянську війну, між ними виникає міцний зв’язок. Зрештою Скарлетт розуміє, що незмінна любов і підтримка Мелані була для неї джерелом сили. Як і Ешлі, Мелані втілює в собі цінності Старого Півдня, але на відміну від безплідних мрій Ешлі, Мелані дивиться на світ із тихою, але потужною внутрішньою силою.

Джеральд О’Хара

Батько Скарлетт. Джеральд – пристрасно відданий конфедерат, який у молодості іммігрував до Америки з Ірландії. Його сильна воля, схильність до випивки та егоїзм знайшли відгук у характері Скарлетт. Скарлетт також успадковує любов Джеральда до Півдня і до його плантації Тара.

Еллен О’Хара

Мати Скарлетт і нащадок аристократичної родини Робіллардів. Еллен виходить заміж за Джеральда і присвячує себе управлінню Тарою після того, як батько забороняє їй любовний зв’язок з Філіпом, її кузеном. Витончена і співчутлива, сильна і тверда, Еллен слугує неможливим ідеалом для норовливої Скарлетт. Навіть після смерті Еллен Скарлетт бореться із суперечливими бажаннями догодити матері і сподобатися самій собі.

Мамуся

Дитяча няня Скарлетт. Мамуся – стара, важка рабиня, яка також була годувальницею матері Скарлетт, Еллен. Віддана і добре знайома з південним етикетом, Маммі тримає Скарлетт у вузді. Після смерті Еллен Маммі стає для Скарлетт єдиним живим нагадуванням про старий Південь.

Френк Кеннеді

Слабовільний, але добрий другий чоловік Скарлетт. Френка описують як “стару служницю в штанах”. Скарлетт краде його у своєї сестри Сьюеллен, щоб він заплатив податки, необхідні для порятунку Тари.

Чарльз Гамільтон

Брат Мелані та перший чоловік Скарлетт. Чарльз – боязкий і безрідний хлопчик, до якого Скарлетт не відчуває любові. Смерть Чарльза на початку війни обмежує Скарлетт роллю вдови. Скарлетт знаходить соціальні очікування, пов’язані з вдівством, – наприклад, що вона має носити чорну вуаль і утримуватися від сміху та задоволень, – надто обмежувальними.

Тітка Піттіпат Гамільтон

Тітка Мелані та Чарльза Гамільтонів. Тітка Піттіпат – навіжена стара служниця, яка кілька разів на день непритомніє від шоку. Скарлетт живе з тіткою Піттіпат більшу частину свого перебування в Атланті.

Бонні Блю Батлер

Третя й остання дитина Скарлетт. Бонні – дочка Ретта Батлера. Розпещена і вольова, як і її мати, Бонні викликає повну відданість Ретта і врешті-решт замінює Скарлетт у центрі уваги Ретта.

Сьюеллен О’Хара

Молодша сестра Скарлетт. Сьюеллен – егоїстична, дріб’язкова дівчина, яка виходить заміж за Вілла Бентіна після того, як Скарлетт увела у неї Френка.

Керрін О’Хара

Молодша сестра Скарлетт. Керрін – добродушна дівчина, яка після війни звертається до релігії і вступає в монастир.

Індія Вілкс

Холодна і ревнива сестра Ешлі. Індія ніколи не пробачить Скарлетт за те, що та забрала в неї Стюарта Тарлетона в роки їхньої юності. У якийсь момент Індія застає Скарлетт в обіймах Ешлі та пліткує про це видовище, викликаючи бурхливі суперечки серед усього суспільства Атланти.

Великий Сем

Гігантський раб і бригадир польових робітників у Тарі. Великий Сем рятує Скарлетт від нападника в Шантітауні.

Порк

Перший раб Джеральда О’Хари. Порк вірний і відданий сім’ї О’Хара.

Пріссі

Дочка Ділсі, рабині з “Дванадцяти дубів”. Пріссі – дурна, лінива молода рабиня, схильна до брехні. Пізно дізнавшись про брехню Пріссі, що вона вміє допомагати під час пологів, Скарлетт змушена сама прийняти пологи в Мелані, що є одним із перших значних проявів самостійності Скарлетт.

Еммі Слеттері

Молода жінка, чия бідна біла сім’я живе на дні болота поруч із Тарою. Еммі вважається “білим сміттям”, і класово свідоме, виховане суспільство Скарлетт недолюблює Еммі, як і оповідач.

Джонас Вілкерсон

Наглядач-янки в Тарі, якого Джеральд звільняє за те, що той запліднив Еммі Слеттері. Після війни Джонас працює в Бюро вільновідпущеників і одружується з Еммі. Він підвищує податки в Тарі, намагаючись витіснити О’Хара, що призводить до шлюбу Скарлетт із Френком Кеннеді.

Белль Вотлінг

Повія з Атланти, з якою у Ретта Батлера тривалий роман. Вона завойовує вдячність Ку-клукс-клану Атланти, забезпечивши їм алібі при вбивстві.

Вілл Бентін

Одноногий солдат Конфедерації, який після війни стає постійним жителем Тари, незважаючи на відсутність сім’ї або багатства. Вілл перетворює Тару на малоприбуткову ферму. Його компетентність дає змогу Скарлетт переїхати в Атланту і залишити його за головного.

Вейд Гемптон Гамільтон

Старша дитина Скарлетт. Син Чарльза Гамільтона, Вейд успадкував боязкий і байдужий норов свого батька.

Елла Лорена Кеннеді

Друга дитина Скарлетт. Елла Лорена – некрасива, дурна дочка Френка Кеннеді.