Урожайність проса часто перевищує врожайність інших зернових

Просо є високоврожайною круп’яною культурою. За дотримання технології вирощування воно дає зерна понад 50 ц/га, що часто перевищує врожайність інших зернових.

Продукт переробки проса – пшоно, воно належить до групи зернових хлібів. Зерно проса також містить велику кількість крохмалю, тому його використовують для виробництва спирту.

Сіно цієї культури в 1 кг містить 0,52 к. о. Просяна солома, якій може належати в структурі кормових сумішей 50%, в 1 кг містить в середньому 0,4 к. о.

Висока якість соломи зумовлюється ще й тим, що під час збирання на зерно листя й стебла проса залишаються частково зеленими, придатними до силосування.

Просяне лушпиння домішують до комбікормів, просяна полова за поживністю дещо поступається перед вівсяною, але переважає пшеничну, ячну та житню.

У мучці, одержаній у процесі переробки проса, міститься 0,92 к. о. та 85 г перетравного білка, а в січці – відповідно 1,11 к. о. та 86 г білка.

Просо – Нішова Культура

Можна багато говорити про користь пшоняної каші, але обсяги виробництва тієї чи іншої культури визначає ринок. Саме ринок визначив зниження с/г площ для виробництва просу в Україні з 377 тис. га в 2004 році до 54 тис. га в 2017 році. Прогноз збільшення виробництва просу в Україні (якщо воно відбудеться) можна буде пояснити тим, що в умовах зміни клімату, просо як посухостійка та жаростійка культура буде використана в першу чергу як страхова культура.

В даний час у світі виробляється близько 30 млн. тонн проса. Сорок відсотків світового виробництва посідає Індію. 20 ц/га вважається хорошим урожаєм, водночас рекордний урожай просу в Україні був 61 ц/га у 1966 році на Тернопільщині (Козівський район) [1].

Просо – чудова страхова культура. Аргументи: мала норма висіву, короткий період вегетації, посухостійка, жаростійка, можлива пізня сівба (температура в насіннєвому ложі 10-12°С).

Останні досягнення українських селекціонерів дозволили суттєво підвищити потенціал просу до 5-6 т/га, підвищити посухостійкість, стійкість до поразки летючою сажкою, збільшити крупність насіння [2].

Необхідно перерахувати складності у виробництві проса. Повільне початкове зростання вимагає контролю бур’янів. У проса один центральний корінь, який забезпечує першу фазу розвитку рослини, а вторинне коріння через 10-15 днів виявляється у верхньому шарі ґрунту в дефіциті вологи. Неодночасне дозрівання зерна як в одному волоті, так і в пагонах щодо центрального стебла [2].

Просо – однорічна трав’яниста рослина сімейства злаки. Висота від 0,5 до 1,5 м. Стебла йдуть від кореня та утворюють кущ. Корінь мочкуватий, проникає на глибину 1,5 м і більше, а в сторони на 1-2 м. Стебло циліндрове порожнисте, має до 10 вузлів. Суцвіття – волотко довжиною 10-60 см. Плід – овальна, округла або подовжена плівчаста зернівка діаметром 1-2 мм, білого, жовтого, червоного, коричневого або іншого забарвлення.

Лінійні розміри зерна проса коливаються: довжина – 2-3,1 мм; ширина – 1,5-2,5 мм; товщина – 1,2-2,1 мм. Саме тому на видалення дрібної сміття при очищенні насіння ми ставили решето Фадєєва 1,2 мм. Маса 1000 шт. насіння проса коливається від 3 до 11 р.

Мал.1. Залежність між розмірами зерна проса та його плівчастістю.

Стандарт на крупність насіння. До великих відносяться насіння, якщо на щілинному ситі розміром 1,6х20 залишилося не менше 80%, до середнього – при залишку на ситі від 40% до 80%; до дрібних – якщо залишок менше 40% (включно). Крупність проса має важливе значення – що більше зерно, то більше вписувалося вихід крупи. Тому за плівчастістю просо також класифікується. При частці квіткових плівок від маси зернівки 10-15% – низькоплівчасте зерно, при 15-20% – середньоплівчасте і понад 20% – високоплівчасте. Між розмірами зерна та його плівчастістю існує така залежність (мал.1).

Плівчастість проса створює дилему. При плівчастості нижче 14-16% воно легко обрушується при збиранні та післяприбиральній обробці. Проте дає високий відсоток виходу крупи (до 85%). Висока плівчастість ускладнює обвалення та знижує вихід крупи [1]. Оптимальна плівчастість 16-17%. Агротехнологія впливає плівчастість. Так, за попередника горох – маса 1000 прим. насіння проса та його плівчастість дає оптимальні значення [1].

Просо одна з найдавніших культурних рослин Євразії. Просо почали обробляти близько 7000 років тому в Китаї та Закавказзі. Просо було однією з найважливіших культур у слов’ян. Його виробництво перевищувало виробництво колосових до зміни клімату у X-XI століттях. Тільки підвищення вологості зробило збільшення виробництва колосових у наступних століттях. У Запорізькій Січі пшоно користувалося замість хліба у різних варіантах приготування [1].

Просо – цінна круп’яна культура. Зерно (пшоно) йде для приготування супів, каш та інших кулінарних виробів, є цінним кормом для свійської птиці. На малюнку 2 і 3 показано кількість білка та жиру у складі різних круп. У пшоні білка не менше 12% та жиру 3,5%. На кормові цілі йде зерно, продукти його переробки, а також зелена маса, солома, підлога та сіно. Зелена маса за кормовою цінністю перевершує зелену масу кукурудзи, магару, сорго, суданку.

Мал.2. Кількість білка у складі різних круп [3].

Мал.3. Кількість жиру у складі різних круп [3].

У народній медицині застосовують при лікуванні панкреатиту, цукрового діабету, захворювань печінки, циститу та геморою. Просо стимулює кровотворення. Пшоняна каша показана при гіпертонічній хворобі та захворюваннях серцево-судинної системи.

Пшоно практично не містить глютен, і рекомендовано людям, які не переносять білок деяких злакових культур, тобто. страждають від целіакії. У США пшоно продається у розділі «здорове харчування».

Склад зерна: крохмаль – 54-83%, білок – 10-14%, жир – 2-4%, клітковина – 7-9%. Але є сорти, у яких міститься до 5% жиру та 18% білка, а особливо високобілкові сорти можуть містити білка до 23,5% [1]. Засвоювані організмом людини вуглеводи становлять близько 50% від наявних у пшоні. Перевага надається пшену жовтого кольору. Наявність жиру призводить пшоно при тривалому зберіганні до прогіркості. Тому споживання пшона небажане після 5-6 місяців зберігання. Обвалювати просо бажано напередодні споживання крупи. У складі зерна є каротин, вітаміни В₁ В₂ та РР, мідь, нікель, цинк, марганець.

Селекція проса ведеться залежно від мети використання. Є круп’яний напрямок, де важливими є врожайність, високі технологічні властивості (легке обвалення). Є сорти для комбікормової промисловості. Для вирощування на зелену масу використовуються сорти з високим вмістом речовин, що засвоюються [5].

Вегетаційний період від 60 до 120 діб. Рослина теплолюбна та стійка до посухи, а також до засолення ґрунту, проте не виносить кислих ґрунтів. Солома та зелена маса використовуються як корм для худоби. При врожаї 3 т/га та 6 т/га соломи просо виносить із ґрунту 90 кг азоту, 42 кг фосфору, 106 кг калію та 31 кг кальцію.

Просо є вимогливою культурою, якій необхідний високий рівень ґрунтової родючості. Внесення 20-30 кг/га діючої речовини азотних, калійних та фосфорних добрив, залежно від ґрунтової родючості, збільшує врожай зерна на 15-20% [6].

Просо – теплолюбна та жаростійка культура. Її насіння дружно проростає при температурі не нижче 12-15 ° С на глибині 10 см. При заморозках 3-5 ° С сходи гинуть. Найкраща температура при цвітінні проса 20-24°С. Температуру 30-40°С переносить краще, ніж інші злакові [6]. Сума активних температур для ранньостиглих сортів становить 1500°С, середньостиглих близько 1600°С [7].

Дефіцит вологи в період за 20 днів до викидання мітелок і до кінця цвітіння призводить до істотного зниження врожаю. Оптимальне значення рН 55-75.

Просо повільно зростає в початковій стадії, тому бур’яни суттєво можуть знизити врожайність у разі відсутності контролю за ними. Процес проростання погіршується ще й тим, що просо при температурі нижче 15°С припиняє зростання, входить в анабіоз, а бур’яни при цьому продовжують рости.

Кращі попередники зернові, бобові, удобрена картопля, цукрові буряки, багаторічні трави, баштанні культури. Погані попередники саме просо, сорго, соняшник, ярий ячмінь, суданська трава [6].

Глибина сівби залежить від типу ґрунту: при гарній вологозабезпеченості на легких ґрунтах 5-6 см; середніх – 4-5 см; важких – 3-4 см [6]. Насіння проса поглинає вологи перед проростанням всього 25% від маси зернівки [7].

Польова схожість насіння проса нижче, ніж в інших культур (обрушуваність і не видалення обрушених) і часто не перевищує 70- 75%. Тому норму висіву завищують залежно від регіону. При звичайному рядковому способі посіву в степу 3-3,5 млн. (20-22 кг/га), лісостепу – 3,5-4,5 млн. (24-30 кг/га), Полісся – 4,5- 5 млн. (30-34 кг/га). При широкорядному посіві норму висіву зменшують на 0,5-0,7 млн/га [6].

Просо визріває нерівномірно. У межах окремої волоті зерно починає дозрівати раніше у верхній частині (сильне насіння), потім у середній і далі в нижній частині. Причому нерівномірність дозрівання в одному волоті за часом може становити 10 днів і більше. Крім того, нерівномірність дозрівання ще погіршується і тим, що насамперед дозріває зерно в волоті основного стебла, а пізніше в волоті на стеблах другого порядку – на пагонах [6]. Саме цим пояснюється необхідність двоетапного обмолоту під час виробництва насіння. На першому етапі в щадному режимі обмолочуються великі дозрілі зерна, на другому етапі, у більш жорсткому режимі обмолочуються зерна, які не йдуть на насіння.

У силу цього, зерно до збирання має високу вологість, саме цим обумовлено те, що спосіб збирання, як правило, роздільний. Висоту скошування проса встановлюють залежно від способу посіву, густоти рослин та їх висоти. Низькоросла просо (до 90 см) скошують на висоті 12-15 см. Висока просо (110-120 см) і більше) на суцільних густих посівах на висоті 20-25 см [6].

Обмолочене зерно проса необхідно відразу очистити та підсушити до вологості не менше 15%. Справа в тому, що всі дрібнонасінні культури легко зволожуються в бурті від більш вологої рослинної сміття, тому очищення і сушку проса необхідно виконувати в темпі збирання.

Хвороби. У порівнянні з іншими зерновими у просу набагато менше хвороб. Найбільш ймовірні з грибкових хвороб сажка звичайна, а з бактеріальних некритичних меланоз зерновок і бактеріоз листя.

Шкідники: просяний комарик, гусениця стеблового метелика (кукурудзяного), хлібний клоп і шкідлива черепашка. До шкідників посівів належить смугаста стеблова блішка, яка також є переносником бактеріальних хвороб. Ефективним використання трихограмм. Докладніше технологія вирощування проса наводиться у спеціальній літературі [6], [7].

Велика селекційна робота з просу ведеться в Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН. Так, за останні п’ять років інститутом рекомендовано для вирощування в Україні 7 нових сортів проса.

Оцінка економічності вирощування просу справа конкретна в кожному випадку. Так. З оцінок по 2013 році за врожаю 3,28 т/га та вартості просу 1700 грн./т рівень рентабельності становив 35%, тобто. прибуток близько 1450 грн/га. Найбільші витрати припадають на добрива – 45% загальних витрат.

Насіння проса не раніше ніж за 5 днів протравлює. Надійним способом підвищення врожайності проса є передпосівна обробка насіння мікроелементами та біологічними стимуляторами. Найкращою машиною для цього є щадний двокомпонентний протруювач, де препарати (мікроелементи і біопрепарати) розміщуються в окремих ємностях і нарізно подаються для покриття насіння в строгому дозуванні кожного. Схему насіннєвого заводу наведено на малюнку 4.

Мал.4. Загальний вид насіннєвого заводу для будь-яких с/г культур.

Коли нам на підготовку насіння проса привезли посівний матеріал, то замовник висловив прохання відокремити обвалені сім’янки. Таке відділення можливе лише за щільністю – обвалена сім’янка трохи важча за того самого розміру. Не змінюючи послідовність у щадній пофракційної технології виробництва сильного насіння з посівного матеріалу, з проса були послідовно видалені велике сміття, дрібне сміття, система аспірації відібрала легковите сміття і, нарешті, пневмовикидл легко відібрав обвалене насіння проса і бур’яни пропорційні з насінням проса. З середини пневмовибростола зійшли сильне насіння – нетравмовані, вирівняні за розміром і щільністю. Схема процесу показана малюнку 5

Мал.5. Схема очищення насіння проса та сепарація його за щільністю.

Овес чи просо: приказок про них багато, а от вирощувати їх не хочуть

У народі кажуть: «Сій овес у грязь — то будеш князь» або «Сій просо — не будеш ходити босо». Приказки гарні, та на аграріїв не діють. Зараз усе менше виробників беруться вирощувати ці культури.

За даними карти «Посівна Онлайн» , у 2017 році на Київщині було посіяно 4,6 тис. га вівса, що на третину менше у порівнянні з 2016 роком. А площі під просом із 377 тис. га у 2004 році зменшилися до 100 тис. га у 2017 році.

Площі під вівсом і просом все більше скорочуються, особливо у порівнянні з більш популярними пшеницею та житом.

Однак залишаються аграрії, які продовжують сіяти вищевказані культури. Саме вони й поділилися досвідом вирощування та розповіли, чому ж не відмовляються від них.

Просо у СФГ «АСТРА»

У господарстві «АСТРА» із земельним банком у 2,2 тис. га, яке розташовується у Глобинському районі Полтавської області, окрім проса, що нас наразі цікавить, вирощують кукурудзу, сою, озиму пшеницю і соняшник.

Про досвід вирощування культури нам розповів операційний директор, а за сумісництвом агроном підприємства — Андрій Горобець .

Просо в господарстві вирощують кожного року, найчастіше виділяють під нього 40-100 га. Сіють, зазвичай, Полтавське золотисте . Це скоростиглий сорт Полтавського селекційного центру, він достигає за 48-50 днів, є стійким до вилягання, до посухи та вимолочуваності.

Найкращими ґрунтами для проса,як і для будь-яких культур, є чорноземи та каштанові типи ґрунту. Зрозуміло, що на Полтавщини вони саме такі, тому культура почувається комфортно.

Ґрунт під культуру в господарстві готують просто: з осені проводять оранку на глибину 25-27 см і до весни вже поле не чіпають. Передпосівний обробіток ґрунту для проса полягає в ранньовесняному закритті вологи боронами та культивації.

Сіють просо десь у другій половині травня, адже культура потребує добре прогрітого ґрунту. Для цього використовують сівалку Pottinger Terrasem C6.

«У 2017 році сіяли 55 га проса, попередником для якого був соняшник. Норми висіву коливалися від 25 до 40 кг/га, в залежності від маси тисячі», — розповідає Андрій Горобець.

Просо добре відгукується на внесення як органічних, так і мінеральних добрив. У цьому господарстві під культуру вносять 100 кг/га карбаміду до фази виходу в трубку.

«Просо досить економно витрачає вологу. Для проростання насіння достатньо всього 25-30 % води від його маси, тому вологи здебільшого культурі достатньо. Хоча навіть на Полтавщині останніми роками ситуація з дощами складається не найкраще. У минулому сезоні, за період вегетації культури, випало всього 150 мм опадів», — розповідає аграрій.

На посівах проса в господарстві відсутні бур’яни, їх намагаються попереджувати. Коли рослини досягають фази 3-го листка, поля обробляють Базаграном , з нормами внесення 3 л/га.

Зі шкідниками та хворобами зіштовхуватись також не доводилось. Тут не застосовують жодних фунгіцидів та інсектицидів.

Перед збиранням, коли 70% волоті достигло, проводять десикацію препаратом Реглон Супер , із нормами виливу 3 л/га.

Збирають урожай проса у другій декаді серпня, прямим комбайнуванням, що дає змогу отримувати як зелену масу, так і сіно. Урожайність минулого сезону отримали 3,5 т/га.

За словами пана Андрія, загалом культура не є надто рентабельною. А часто й узагалі вирощувати її не є вигідним, особливо це стосується 2017 року.

«Собівартість 1т складала 3 тис. грн, а ціну пропонували 3,5 тис грн, зрозуміло, що вигідною таку угоду не назвеш. Взагалі, ціна може варіювати із року в рік більш ніж на 100%», — наголошує Андрій.

Цю культуру дуже легко вирощувати, вона не потребує особливих вкладень. Позитивним моментом також є те, що сіється просо в останню чергу, вже коли інші культури стоять на полях. Окрім того, він придатний для вирощування другого врожаю на рік.

Досвід вирощування вівса від Григорія Опанасенка

Григорій Опанасенко — технолог з рослинництва, і знається на вирощуванні більшості культур, які використовують у сівозміні українські аграрії. Власним досвідом він поділився із SuperAgronom.com .

«Овес — це злакова культура, з мичкуватою кореневою системою, яка не потребує глибокого обробітку ґрунту. Тому обрати можна глибоке рихлення без обороту пласта», — говорить Григорій Опанасенко.

Для вирощування цієї культури дуже важливою є рівномірна зарубка насіння, адже воно легке, на глибину до 3 см, а також слід враховувати ранній посів.

Що ж до сортів, то перевага, зазвичай, надається українській селекції Веселоподільської дослідної станції, але інколи використовуються й імпортні сорти.

«Сіяти овес потрібно якомога раніше. Якщо вирощували для однорічних трав, для зеленого конвеєра, то сіяли навіть у «зимові вікна». Тобто, потеплішало в лютому, отже, працюємо!», — розповідає пан Григорій.

Найкращими попередниками для вівса є зернобобові та баштанні культури. Небажано висівати там, де має місце нематода (соя, ріпак).

Овес можна вирощувати і на супіщаних ґрунтах, і на дерново-підзолистих. Але він більше любить структурні ґрунти — чорноземи, наприклад.

«Я прихильник загущених посівів, до 6 млн шт/га сіяли. Таким чином створюється тінь, хоч овес і кущиться, але густий посів завжди себе виправдовує», — зауважує Григорій Петрович.

Визначено області-лідери за виробництвом та урожайністю вівса

Технологія вирощування вівса подібна до технології вирощування пивоварного ячменю. Спільним є те, що у фазу кущення у жодному разі не можна вносити азот, тому що процес кущення буде надто активним.

З осені овес удобрюється 60 кг/га фосфору і калію, якщо буде 80 кг/га, взагалі супер. Азотних добрив потрібно 100-120 кг/га діючої речовини. Вносити варто на початку виходу в трубку, щоб не викликати інтенсивного кущення.

Культура може уражуватися сажковими грибами, тому потрібне якісне протруювання препаратами, такими, як Іншур Перформ .

Для вівса не є характерним великий відсоток ураження посівів шкідниками. А для їх абсолютної відсутності слід профілактично застосовувати інсектициди, адже, за словами пана Григорія, на посівах злакових культур нічого не повинно літати. Бо шкідники є й переносниками хвороб, наприклад, іржі. Тому, знову ж таки, для профілактики, два рази обробляли інсектицидами й обидва рази застосовували фунгіциди. Завдяки цьому великих осередків зараження не спостерігалося.

Щодо бур’янів, то овес є середньоконкурентним до них. Для того, щоб їх попередити, застосовували Агрітокс , Діален Супер . Загалом спектр препаратів дуже широкий.

Будь-яка культура потребує уваги, якщо ж це не основна рослина в сівозміні, то часто уваги на неї звертають менше. Якщо таке відбувається, то, звісно, й урожайність незадовільна. У не надто сприятливий рік доводилося збирати по 2,8 т/га, що, за словами співбесідника, досить мало.

«Найбільше отримували 5,6 т/га, але бувало, що на невеликих площах і за сприятливих умов, де попередником був цукровий буряк (хоча після буряка, як правило, не сіяли, бо існує небезпека появи нематоди), навіть по 6,3 т/га виходило, але то, швидше, виняток», — поділився Григорій Опанасенко.

Якщо в середньому мати вівса 4 т/га, то цілком можна отримувати пристойний прибуток, (звичайно, не такий, як на цукрових буряках, але гроші будуть).

«Ми — аграрна країна, і повинні самі себе забезпечувати, а не гречку з Китаю завозити. Зараз усі стежать за здоров’ям, їдять вівсянку. Відповідно, це культура, яка в харчовому ланцюжку займає певне місце і повинна вирощуватися. А якщо до неї ставитися з увагою (на підготовлених полях сіяти, строків дотримуватись), то можна мати пристойний урожай», — зауважує пан Григорій.

Усім зрозуміло, що й просо, й овес не є надто популярними культурами, хоча займають важливе місце у харчовій сфері українців, і не тільки. Але низькі закупівельні ціни явно не спонукають аграріїв займати ними площі. Важливою і дуже потрібною є державна підтримка галузей сільського господарства, котрі цього потребують, зокрема, таких малорентабельних, як вирощування вівса та проса.

Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.