13. Австралія

Площа суходолу — 7,7 млн км 2 . Населення — 22,7 млн осіб (2011 р.). Найвища точка над рівнем моря — г. Косцюшко, 2 228 м. Найнижча точка від рівня моря — рівень озера Ейр, -16 м. Найдовша річка — Дарлінг, 2 740 км. Найбільше озеро — Ейр. Найбільший острів — Нова Гвінея.

Материк Австралія розташований у південних широтах східної півкулі. Південний тропік перетинає Австралію майже посередині. Австралія — компактний материк: його центральні області майже однаково віддалені від океанів.

Материк омивається Індійським і Тихим океанами. На заході біля берегів Австралії проходить холодна Західно-Австралійська, а на сході — тепла Східно-Австралійська течії. Теплі води Південної Пасатної течії проходять уздовж північного узбережжя континенту. Холодна течія Західних Вітрів омиває південні береги материка.

Уздовж північно-східних берегів материка на 2 тис. км простягається найбільший у світі кораловий Великий Бар’єрний риф (його утворенню сприяли температурні умови коралового моря (+20 . +24 °С упродовж року).

Величезні океанічні простори відокремлюють Австралію від інших материків.

Лише на півночі через численні острови вона має деякий зв’язок з Азією. Ізольованість континенту вплинула на своєрідність його природи.

Крайніми точками материка є:

• північна — мис Йорк (11° пд. ш.; 143°сх. д.);
• південна — мис Південно-Східний (38° пд. ш.; 146° сх. д.);
• західна — мис Стіп-Пойнт (26° пд. ш.; 144° сх. д.);
• східна — мис Байрон (27° пд. ш.; 153° сх. д.).

Берегова лінія порізана слабо. Великі моря, що омивають береги Австралії — Коралове та Тасманове. Найбільшими затоками є: Велика Австралійська та Карпентарія. Найбільші півострови: Кейп-Йорк та Арнемленд. Найвідоміші острови біля берегів материка: Нова Гвінея, Тасманія, Нова Зеландія.

Історія відкриття і дослідження

Австралія була відкрита лише на початку XVII ст. голландцями. Першим у 1606 р. на західне узбережжя півострова Кейп-Йорк висадився Вілем Янсзон. Абель Тасман здійснив мандрівку вздовж північних, західних та південно-західних берегів. У другій половині XVIII ст. Австралію вдруге відкрив англієць Джеймс Кук. Він обплив східні береги континенту. З того часу Австралія стає колонією Великої Британії. Лише у XIX ст. було здійснено перше плавання навколо материка та з’ясовані його розміри. Це зробив англієць Метью Фліндерс, він і запропонував сучасну назву материка.

Українці почали селитись в Австралії з 1820 р.

Геологічна будова

Більша частина Австралії розташована в межах давньої Австралійської платформи, що сформувалась в архейську та протерозойську ери. Отож, це єдиний материк, на якому немає діючих вулканів, а землетруси бувають вкрай рідко і традиційно не мають руйнівної сили. На заході материка розташовуються виступи кристалічного фундаменту давніх докембрійських платформ (щити).

Форми рельєфу та користі копалини

Оскільки платформа займає практичну всю Австралію, то рельєф материка є практично рівнинний. Середня висота материка над рівнем моря становить усього 215 м.

У західній частині материка розташоване Західноавстралійське плоскогір’я заввишки 400-600 м. Воно лежить у межах щита, тому тут ведуть видобуток корисних копалин магматичного походження: залізних та нікелевих руд, золота. На південному сході плоскогір’я переходить у Центральну низовину, яка в районі озера Ейр прогинається нижче рівня океану. У потужному осадовому чохлі тут знайдені поклади нафти та природного газу.

На сході материка вздовж узбережжя простягаються сильно зруйновані давні палеозойські гори — Великий Вододільний хребет. На крайньому південному сході гори досягають найбільшої висоти і мають назву Австралійські Альпи. Тут розташована найвища точка Австралії — г. Косцюшко (2 228 м). На материку немає жодного діючого вулкану, не буває сильних землетрусів.

У магматичних і метаморфічних породах фундаменту платформи залягають залізні, мідні, свинцеві, цинкові руди, золото. За запасами залізних руд і руд кольорових металів, а також урану, Австралія посідає одне із перших місць у світі.

До осадових порід чохла платформи та передгірних прогинів приурочені поклади нерудних копалин. Родовища кам’яного й бурого вугілля зосереджені на сході материка. Нафту і природний газ добувають на шельфі здебільшого на заході й сході. У північній частині знайдені найбільші у світі поклади бокситів — сировини для виробництва алюмінію.

Загальні особливості клімату

Клімат материка дуже посушливий та жаркий. Південний тропік перетинає Австралію майже посередині, тому Сонце над північною частиною її території буває у зеніті. Материк одержує велику кількість сонячної радіації, позаяк кут падіння променів Сонця великий. Австралія лежить повністю в південній півкулі, тому найтеплішим місяцем на материку є січень, найхолоднішим — липень.

На клімат Австралії впливають постійні вітри — південно-східні пасати, що дмуть з тропіків до екватора. Вони приходять з Тихого океану, тому несуть вологі повітряні маси. Але Великий Вододільний хребет затримує пасати. Це впливає на перерозподіл опадів: їх одержують лише невеликі прибережні райони до гір, за горами опадів мало.

На клімат узбереж впливають морські течії: холодні течії викликають суху погоду, теплі — вологу. Тому мало зволоженими є західне узбережжя (через холодну Західно-Австралійську течію) та південне (через течію Західних вітрів). Багато опадів одержують східні береги через теплу Східно-Австралійську течію. Австралія є найбільш посушливим материком в світі.

Кліматичні пояси та типи клімату

Територія Австралії розміщена у чотирьох кліматичних поясах. Субекваторіальний пояс розташований на крайній півночі материка. Влітку (січень) екваторіальні повітряні маси приносять сюди вологу й тепло; середня температура повітря +28 °С, кількість опадів перевищує 1 000 мм. Взимку (липень) приходять тропічні повітряні маси, що зумовлює посушливу й спекотну погоду (+24 °С).

Тропічний пояс займає на материку найбільшу площу та має два типи клімату — континентальний і морський. Континентальний тип клімату поширений на більшій, рівнинній площі поясу. Для нього властива спекотна й посушлива погода. Середні температури літа досягають +32 °С, зими — не опускаються нижче +16 °С. Опадів випадає менше 200 мм. Морський клімат властивий лише для вузької смуги східного узбережжя. Кількість опадів тут перевищує 1 500 мм, а середні температури коливаються від +24 °С влітку до +18 °С взимку.

Субтропічний пояс представлений трьома областями. У південно-західній частині сформувалась середземноморська область з сухим спекотним літом (+24 °С) під час панування тропічних повітряних мас та більш волога (500-600 мм) й прохолодна (+12 °С) зима, зумовлена помірними повітряними масами. Континентальна область займає центральну частину південної окраїни материка. Кількість опадів не перевищує 200 мм. Пересічні температури літа досягають +22 °С, а зими — +6 °С. Волога морська область відзначається рівномірним зволоженням протягом року (понад 1 500 мм) з незначними коливаннями температур від +22 °С влітку до +18 °С взимку.

Південна частина Нової Зеландії та о. Тасманія розташовуються в помірному поясі з прохолодним літом (+16 °С) та теплою зимою (+8 °С) та рівномірним розподілом упродовж року значної кількості опадів (2 500 мм), яку приносять західні вітри з океану.

Води суходолу

Через надзвичайну посушливість клімату, материк бідний на поверхневі води. Більше половини (60 %) поверхневих вод Австралії належать до басейну внутрішнього стоку, решта — до басейну Індійського та Тихого океанів.

Річка Мюррей з притокою Дарлінг — найбільші річки Австралії. Вони беруть початок на Великому Вододільному хребті й належать до басейну Індійського океану. Головне джерело їх живлення — дощове. Влітку Дарлінг пересихає. Мюррей, який додатково живиться талими снігами з гір, міліє, але повністю не позбавляється води. Велика частина материка не має стоку в океан. Тут переважають тимчасові водотоки — кріки.

Озера Австралії безстічні й засолені. Найбільше озеро материка — Ейр — реліктового походження. Воно часто висихає, а дно вкривається кіркою солей. В озері немає життя, за що Ейр називають «мертвим серцем Австралії».

Австралія бідна на поверхневі води, але багата на підземні. Під поверхнею материка виявлено близько 30 артезіанських басейнів. Найбільший з них — Великий Артезіанський басейн під Центральною низовиною. Він займає більше половини площі материка. Протягом року вода в ньому тепла (близько +30 °С) та слабо солона, але придатна для використання.

Природні зони

В Австралії через особливості клімату типова широтна зональність природних зон порушується. Тут спостерігають явище природної секторності — зміни природних зон від узбережжя вглиб материка.

Найбільші площі на материку займає природна зона пустель. Пустелі Велика Піщана та Велика пустеля Вікторія сформувалися в умовах тропічного та субтропічного континентального клімату з бідним зволоженням. Ґрунти — тропічні пустельні. Рослинність доволі своєрідна. Через близькість до поверхні ґрунтових вод переважають колючі чагарники — скреб, що складається з акацій та невисоких евкаліптів. З тварин поширені сумчаста миша, сумчастий кріт, сумчастий пацюк, червоний кенгуру, земляний заєць, дика собака дінго, плащоносна ящірка, ему, багато змій.

Савани та рідколісся формуються в умовах субекваторіального клімату та більш зволожених частинах тропічного та субтропічного континентального. Тут сформувались червоно-бурі, коричневі та сіро-коричневі ґрунти. Серед рослин переважають трави — кенгурова трава, голуба трава. Окремими гаями ростуть баобаби, зонтичні акації, евкаліпти, пляшкове дерево. З тварин поширені велетенський кенгуру, ему, єхидна, біля водойм — качкодзьоб.

Вузьку смугу на східному узбережжі до Великого Вододільного хребта займають ліси: на півночі — вологі тропічні, на півдні — перемінно-вологі. Тут в умовах надмірного зволоження сформувалися червоно-жовті фералітні ґрунти, червоноземи та жовтоземи. На них ростуть австралійський горіх, червоний кедр, клен, велетенські евкаліпти. З тварин поширені коала, качкодзьоб, деревний кенгуру (валлабі), птахи (какаду, райські пташки, лірохвіст, сміттєві кури, казуари — найбільші нелітаючі птахи Австралії).

Своєрідність та унікальність органічного світу

У зв’язку з ізольованістю від інших материків органічний світ Австралії є доволі своєрідним. Тут збереглися тварини, які вимерли на інших материках. У першу чергу це дві групи примітивних ссавців: сумчасті (кенгуру, коала, вомбат та інші) та яйцекладні (єхидна та качкодзьоб). Натомість на континенті у природному стані немає вищих плацентарних ссавців. Тут зовсім немає хижаків (крім собаки динго), копитних та мавп.

Населення, його склад та розміщення

Австралія — найменш заселений материк. Середня щільність населення становить 2,5 осіб/км 2 . Майже всі мешканці сконцентровані на південно-східному узбережжі в умовах більш вологого клімату.

Переважну більшість населення країни Австралійський Союз становлять нащадки переселенців з Великої Британії — англо-австралійці. Корінні жителі — аборигени Австралії — становлять близько 1 % населення. Вони були відтіснені європейцями у центральні та західні пустельні райони.

Австралійський Союз належить до групи високорозвинених країн переселенського типу. Столиця держави — Канберра.

Тестові завдання

13. АВСТРАЛІЯ

13.1. Серед інших материків Австралія за площею посідає

13.2. Місяць року, який відносять до літнього періоду в Австралії

13.3. Крайня північна точка Австралії

13.4. Крайня східна точка Австралії

13.5. Мандрівник, який НЕ досліджував Австралію

13.6. Найвища гора Австралійських Альп

13.7. Корисні копалини, на які особливо багата Австралія

13.8. Австралія розташована

• А в одній півкулі
• Б у двох півкулях
• В у трьох півкулях
• Г у чотирьох півкулях

13.9. Паралель, що має відношення до Австралії

• А екватор
• Б північний тропік
• В південний тропік
• Г південне полярне коло

13.10. Вітри, які мають виключне значення для Австралії

13.11. Незначне зволоження західного узбережжя Австралії пов’язане

• А з впливом теплої течії
• Б з південно-східними пасатами
• В з холодною Західно-Австралійською течією
• Г з течією Західних вітрів

13.12. Коротка характеристика, яка підходить для Австралії

• А найвологіший материк
• Б найбільший материк
• В найхолодніший материк
• Г найсухіший материк

13.13. Місяць, протягом якого екваторіальні повітряні маси панують над північною Австралією

13.14. Характерні ознаки, властиві для помірного кліматичного поясу Австралії

• А у південно-західній частині поясу сформувалась область з сухим спекотним літом (+24 °С) з кількістю опадів 500-600 мм
• Б сформувався в південній частині материка; характеризується прохолодним літом (+16 °С) та теплою зимою (+8 °С), рівномірним розподілом значної кількості опадів (2 500 мм) упродовж року
• В дана область займає більшу частину рівнинної частини материка; середні температури влітку досягають +32 °С, взимку — не опускаються нижче +16 °С; опадів випадає менше 200 мм
• Г у межах поясу виділяється морська область, де випадає значна кількість опадів (1 500 мм), а температури коливаються від -18 °С взимку до +24 °С влітку

13.15. Басейн внутрішнього стоку в Австралії становить

13.16. Походження озеро Ейр

13.17. Кліматичний пояс Австралії, для якого властива така кліматодіаграма

• А субекваторіальний
• Б тропічний пустельний
• В субтропічний вологий
• Г помірний

13.18. Найбільш поширений представник рослинного світу Австралії

13.19. Яйцекладний ссавець Австралії

13.20. Тварина, яка зображена на гербі Австралії

13.21. Увідповідніть крайні точки Австралії та їх географічне положення

• 1 м. Південно-Східний
• 2 м. Байрон
• 3 м. Стіп-Пойнт
• 4 м. Йорк
• А західна
• Б східна
• В південна
• Г північна
• Д південно-східна

13.22. Увідповідніть імена дослідників Австралії та особливості їхніх досліджень

• 1 Метью Фліндерс
• 2 Абель Тасман
• 3 Джеймс Кук
• 4 Вілем Янзон
• А здійснив мандрівку вздовж північних, східних та південних берегів Австралії
• Б здійснив плавання вздовж східних берегів Австралії
• В першим з європейців висадився на березі півострова Кейп-Йорк
• Г першим обігнув материк морем і запропонував його сучасну назву
• Д досліджував внутрішні райони Австралії

13.23. Увідповідніть форми рельєфу Австралії та їх характеристики

• 1 Великий Вододільний хребет
• 2 Західно-австралійське плоскогір’я
• 3 Австралійські Альпи
• 4 Велика пустеля Вікторія
• А це найвища частина гір Австралії; тут розташовується найвища відмітка материка
• Б гори палеозойського віку, що простягаються вздовж східного узбережжя материка
• В розташовується в південно-західній частині материка, через наявність заліза колір поверхні червонуватий
• Г масив із середніми висотами 300-400 м, де доволі багато останців
• Д тут розташовується найнижча частина материка, а на півдні цієї орографічної одиниці розташовується о. Ейр

13.24. Увідповідніть кліматичні області Австралії та їх характеристики

• 1 субтропічний вологий
• 2 субтропічний континентальний
• 3 середземноморський субтропічного поясу
• 4 тропічний вологий
• А займає центральну частину південної окраїни материка; кількість опадів не перевищує 200 мм; середня температура влітку досягає +22 °С, взимку — +6 °С
• Б відзначається рівномірним зволоженням протягом року (понад 1 500 мм) з незначним коливанням температур (+22 °С. +18 °С)
• В для території характерне сухе спекотне літо (+24 °С) з пануванням тропічних повітряних мас та більш волога (500-600 мм) зима, зумовлена помірними повітряними масами)
• Г властивий лише для вузької смуги східного узбережжя, з кількістю опадів 1 500 мм, а середні температури коливаються від +24 °С влітку до -18 °С взимку
• Д поширений на рівнинній площі материка; для нього властива спекотна й посушлива погода; опадів випадає менше 200 мм

13.25. Укажіть три пустелі, які розташовані на території Австралії

• 1 Великий Нефуд
• 2 пустеля Гібсона
• 3 Велика Пустеля Вікторія
• 4 Велика Піщана пустеля
• 5 пустеля Атакама
• 6 пустеля Наміб
• 7 пустеля Калахарі

13.26. Укажіть три затоки, які розташовані поблизу Австралії

• 1 затока Баффі
• 2 Велика Австралійська затока
• 3 затока Банкс
• 4 затока Географа
• 5 затока Карпентарія
• 6 затока Санта-Лючія
• 7 Бенгальська затока

13.27. Запишіть, яке місце за площею посідає Австралія серед інших материків.

✅Природні зони Австралії — географія, клімат, екологія

Австралія тривалий час перебувала в ізоляції. Цим фактом пояснюється унікальний рослинний і тваринний світ континенту. Основними представниками флори є евкаліпти, казуарини і акації.

Серед тварин слід виділити сумчастих, які не зустрічаються на інших континентах планети. Всі 4 природні зони Австралії залежать від низинного рельєфу материка і розташовуються по широтах. Лише в східній частині континенту знаходяться гірські схили.

Визначення поняття

Фізико-географічна або природна зона являє собою частину географічної оболонки з певним набором природних умов. Крім цього до складу кожної природної області входить ряд структурних компонентів. Серед них можна виділити кілька основних:

Всі ці компоненти тісно взаємопов’язані один з одним. Однак у кожної природної зони характер зв’язків відрізняється. Головним фактором, що впливає на формування і розподіл фізико-географічних областей, є співвідношення вологості і тепла. Цей показник відрізняється в залежності від широти. Крім цього на зональність впливають і інші фактори, наприклад, близькість до океану або характер рельєфу.

Однак ключовим фактором все ж є кліматичний. Кожен континент планети володіє власним набором природних областей, і Австралія не є винятком.

Через невеликого розміру материка поширення на ньому фізико-географічних зон відрізняється від субширотного. Також слід відзначити наявність на сході Австралії потужної гірської системи, витягнутої в напрямку з півночі на південь. Цей факт також впливає на поширення природних зон.

Основні фізико-географічні зони континенту

Для кожного регіону характерна наявність певної флори і фауни. Найбільшу площу на континенті займають рівнини. Саме вони зумовлюють ландшафт основних природних зон Австралії. Гори на материку розташовані в його західній частині. Найвищою гірською системою є Австралійські Альпи, що входять до складу Великого Вододільного хребта

Напівпустелі і пустелі

Австралію нерідко називають континентом пустель. Річ у тім, що на цьому материку розташовано відразу 5 посушливих районів, здатних скласти конкуренцію Сахарі. Кожен з них гідний окремої згадки:

• Вікторія. Площа цієї пустелі становить понад 424 тис.км 2 .
• Танамі. Цей район можна назвати найбільш сприятливим, оскільки тут йдуть дощі. Втім, вологи все ж недостатньо, щоб протистояти сильній спеці. Також в Танамі були виявлені великі запаси золота.
• Піщана пустеля. Другий за площею район на континенті. Тут розташований популярний серед туристів парк Айрес-Рок.
• Пустеля Гібсона. Найбільш вітряний Регіон Австралії. Також він відомий великими покладами залізних руд, використовуваних для виробництва сталі.
• Пустеля Сімпсон. Самий унікальний і при цьому найбільш сухий регіон на всій планеті. Цей район також знаменитий своїми червоними пісками.

Ця фізико-географічна область розташована в Західній і центральній частині континенту. Вижити в посушливій місцевості вкрай складно. Саме тому пустелі і напівпустелі не відрізняються великою різноманітністю флори і фауни. Тут іноді зустрічаються акації, злаки і трави.

Найбільшого поширення в пустелях Австралії отримали зарості скребів – вічнозелені чагарники, здатні протистояти високій температурі. Крім цього у фізико-географічній зоні можна зустріти дерева, що скидають листя.

Можуть жити в умовах пустелі і деякі тварини, наприклад, кенгуру, сумчасті щури, тушканчики. Можна тут зустріти і дику собаку Дінго. Однак великим ссавцям доводиться виконувати далекі переходи в пошуках їжі. У пустелях і напівпустелях переважають кам’янисті і піщані ґрунти.

Вологі і змінно-вологі екваторіальні джунглі

Східне узбережжя континенту характеризується наявністю густих тропіків, що обумовлено переважанням мусонного клімату. Тут зустрічаються переважно червоно-жовті і червоні ферралітні ґрунти, на яких ростуть евкаліпти, пальми, ротанг, деревовидні папороті, лаврові дерева і так далі. Нижній ярус флори складають в основному орхідеї і папороті. Крім цього зустрічаються і інші рослини.

Вологі ліси надають притулок і забезпечують їжею велику кількість тварин. Саме в цій природній зоні зустрічається максимальна кількість видів сумчастих, в тому числі і невеликих деревних кенгуру. Серед інших представників тваринного світу, яким дає притулок ліс, можна відзначити коал, качконосів, тигрових кішок і так далі. Не менш різноманітний в цьому регіоні і пташиний світ.

Жорстколисті ліси

Ця зона розташована в південно-західній частині континенту, що обумовлено наявністю субтропічного кліматичного поясу. На красноземах і жовтоземах виростають великі евкаліптові ліси. У цьому регіоні поширені бобові, акації і ксанторрея. Ближче до центральної частини материка вони змінюються скребами.

Не менш різноманітний в цьому фізико-географічному регіоні і тваринний світ. Тут можна зустріти кенгуру, сумчастих куниць і білок, коал. Мешкають в жорстколистих лісах також різні види комах, птахів і змій, наприклад, пітон. У річках стережуть здобич вузькорилі Крокодили.

На жаль, в ХХ столітті був повністю винищений унікальний вид ссавців – сумчастий вовк.

Рідколісся і савани

За площею ця зона займає друге місце після пустель. Савани оточують Карпентарію і Центральну низовину. У цьому регіоні переважає тропічний і субекваторіальний клімат. Основними видами рослин в савані є різні види трав і низькорослі чагарники. Крім цього зустрічаються Гаї акацій, евкаліптів і пляшкових дерев. Мандрівники в цьому регіоні нерідко стикаються з непрохідними заростями скребів, мирт і вічнозелених бобових рослин. Їх висота часом досягає 2 м.

Практично на всій території савани переважають червоні, коричневі і червоно-бурі ґрунти. У цій фізико-географічній області проживають єхидни, страуси, кенгуру, мурахоїди, а також дикі собаки дінго. Найбільшим розмаїттям тваринний світ відрізняється в місцях, де в достатній кількості присутня кормова база. Великі простори савани використовуються для вирощування пшениці і вигулу худоби.

Екологічні проблеми континенту

Будь-якого туриста приводять у захват природні особливості Австралії. Однак цей материк також відчуває певні екологічні проблеми, як і всі інші на планеті. За час колонізації було знищено близько 40% лісів. Найбільший збиток був заподіяний вологим тропічним. Активна вирубка дерев веде до збіднення рослинного покриву, зміни середовища проживання фауни, а також деградації землі.

Серйозної шкоди унікальному органічному світу Австралії завдали завезені на континент колонізаторами кролики. Протягом останніх п’яти століть було втрачено близько 800 видів тварин.

Глобальне потепління також негативно відбивається на екологічній обстановці в Австралії. Місцеві жителі все частіше стикаються з такими стихійними лихами, як посухи і сильні лісові пожежі. В останні роки вчені спостерігають активний наступ пустель на савани.

Все більш гостро відчувається на материку нестача водних ресурсів. Раніше ця проблема успішно вирішувалася за допомогою видобутку підземних вод. Однак зараз спостерігається помітне зниження рівня їх запасів. Одним із шляхів виправлення складного становища з екологією є створення особливих охоронюваних районів. Це рішення було прийнято урядом країни і виявилося цілком виправданим.

На даний момент національні парки займають близько 11% від всієї площі континенту. Найбільш популярним у туристів серед них є Косцюшко, розташований в Австралійських Альпах. У північній частині Австралії розташований ще один з найбільших на планеті парків — Какаду. Тут під захистом держави знаходяться водно-болотні угіддя, унікальні види птахів, а також печери з наскельним живописом аборигенів.

Хоча екологічна карта Австралії не настільки плачевна, як в інших регіонах планети, необхідно продовжувати розробляти нові комплекси заходів щодо поліпшення ситуації. Тільки завдяки грамотному природокористуванню можна зберегти своєрідність рослинного і тваринного світу цього континенту

Що ми дізналися?

1. Тропічні Ліси: Знаходяться на північному сході Австралії, біля узбережжя. Це вологі, щільні ліси з великою біорізноманітністю.
2. Савани та Рідколісся: Поширені в північній Австралії. Характеризуються сезонними дощами та переважанням трав’янистих рослин та окремих дерев.
3. Пустелі: Найбільша природна зона Австралії, що займає центральну та західну частину континенту. Включає Велику Піщану та Велику Вікторійську пустелі.
4. Чагарникові Зони (Маллі): Розташовані переважно на південному сході країни. Домінують низькорослі, щільні чагарники.
5. Твердолисті Ліси та Чагарники (Евкаліптові Ліси): Поширені у помірних широтах південно-східної Австралії, включають унікальні види евкаліптів.
6. Субтропічні Ліси: Знаходяться вздовж східного узбережжя. Це вологі, багаті на види ліси з високим рівнем опадів.

Висновок

Природні зони Австралії вражають своєю різноманітністю та унікальністю. Від тропічних лісів, що вирують життям, до безкрайніх пустель, Австралія пропонує цілий спектр природних ландшафтів.

Кожна зона має свої особливості, які впливають на флору, фауну та кліматичні умови. Австралія є домом для численних ендемічних видів рослин і тварин, що робить її природу надзвичайно цінною та важливою для збереження глобального біорізноманіття.

55. Австралія та країни Океанії

Австралійський Союз — єдина країна в світі, яка займає цілий материк.

Австралія — економічно високорозвинена країна. За абсолютними розмірами ВНП вона посідає 13 місце серед країн світу. Водночас у світовому поділі праці вона має аграрно-сировинний характер.

Австралія є членом ООН, Організація економічного співробітництва й розвитку та інших світових і регіональних організацій.

Сучасна етнічна структура населення Австралії вже не така однорідна, як у попередні десятиріччя, коли нащадки іммігрантів із Великобританії, Ірландії творили англо-австралійську націю і стали ядром населення країни (80 %).

Число корінних мешканців — аборигенів не перевищує 150 тис. осіб.

Частка працездатного населення становить 67 %.

Незважаючи на величезні території, більше 85 % населення проживає у містах. Австралія є однією з найбільш урбанізованих країн світу. У п’яти головних містах (Сідней, Мельбурн, Брісбен, Перт, Аделаїда) проживає понад 55 % населення.

Сільське населення малочисельне. Це пояснюється своєрідною формою господарювання наявністю високопродуктивних, переважно тваринницьких, ферм, які не потребують великої кількості працівників.

Середня щільність населення Австралії становить 2,4 особи/км 2 .

Природні умови й ресурси

Територія Австралії — слабо розчленована й переважно рівнинна. Гори займають незначну площу — 5 %. Найвищими є Австралійські Альпи, кілька вершин яких перевищують 2 000 м над рівнем моря (гора Косцюшко, 2 228 м).

Для більшості території країни характерний субтропічний клімат. Лише на крайній півночі, особливо вздовж узбережжя, переважає тропічний клімат. Крайній південь і більшу частину острова Тасманія займає зона помірного клімату. Австралія — найпосушливіший континент світу. Лише на третині материка випадає більше 500 мм опадів на рік. Майже 40 % території — пустелі. Середня температура найхолоднішого місяця року (липень) +12°. +28 °С і найгарячішого (січень) +20. +30 °С. Більша частина країни непридатна для сільськогосподарського освоєння: часті посухи є найбільшим лихом для економіки. 60 % території — це безстічні райони. Найбільшою річкою є Муррей. Вона доволі повноводна, а в нижній течії — судноплавна.

Ґрунти Австралії доволі різноманітні, однак загальна площа родючих земель, особливо розташованих у достатньо зволожених областях, незначна. Придатними для землекористування є лише 10 % території.

Австралія доволі багата на мінеральні ресурси. У західній частині країни переважають рудні поклади: залізо, нікель, поліметали, свинець, цинк, срібло, золото, марганець, мідь. Світове значення мають поклади бокситів, що залягають на півострові Кейп-Йорк та Північній території.

Серед паливно-енергетичних ресурсів найбільше значення мають поклади кам’яного вугілля (штати Новий Південний Уельс та Квінсленд). У штаті Квінсленд і на прибережному шельфі штату Вікторія видобувають нафту, але для власних потреб її не вистачає. У штаті Квінсленд є поклади природного газу. Австралія посідає одне із перших місць у світі за розвіданими запасами урану.

Господарство

Австралія — високорозвинена країна. У світі вона і надалі є основним постачальником мінеральної сировини (залізна руда, кам’яне вугілля, боксити, поліметалеві руди, коштовне каміння), продовольства (пшениця, м’ясо, молочні продукти), вовни. Водночас важливе місце в економіці країни займає промисловість. У цій галузі зайнято близько 26 % працездатного населення, в сільському господарстві — 5 %, в сфері послуг — 69 %.

В економіці Австралії важливе місце посідає видобувна промисловість. За останнє десятиріччя в країні зріс видобуток кам’яного вугілля, алмазів.

Промислове значення має видобуток золота — щорічно понад 300 т (13 % світового видобутку). Головним районом його видобутку є Західна Австралія, Північна Територія і Квінсленд.

Сьогодні Австралія забезпечує 30 % світового виробництва алмазів (шосте місце у світі). Основне родовище розташоване у північно-східній частині Західної Австралії. За видобутком алмазів Австралія вийшла на одне із перших місць у світі. Їх видобуток становить 33 % світового видобутку.

Серед самоцвітів світове значення мають білі та унікальні чорні опали, сапфіри й топази.

Серед енергомістких ресурсів найбільший видобуток припадає кам’яне і буре вугілля. Більшість родовищ вугілля розміщені на сході континенту — у штатах Новий Південний Уельс і Квінсленд. Невеликий обсяг вугілля видобувається на острові Тасманія.

Родовища природного газу й нафти зосереджені на континентальному шельфі, біля берегів Західної Австралії.

В Австралії розміщені величезні запаси уранових руд (14 % світового видобутку).

Чорна металургія має необмежені можливості для свого розвитку. Цьому сприяють наявність високоякісних руд та значні запаси коксівного вугілля. Однак обсяги виплавки чавуну і сталі незначні.

Найбільшим підприємством чорної металургії є комбінат повного циклу, розташований в Порт-Кембла, що розташований на південь від Сіднея.

Кольорова металургія. За запасами свинцево-цинкових руд і бокситів (алюмінієві руди) Австралію відносять до країн світу, що володіють найбільшими ресурсами, а за запасами мідних, нікелевих і олов’яних руд — до країн зі значними ресурсами.

Найдавнішою галуззю кольорової металургії в Австралії є виробництво свинцю і цинку. Поряд із невеликими підприємствами функціонують великі у Тасманії та Новому Південному Уельсі.

Алюмінієва промисловість пов’язана з двома стадіями переробки — отримання із бокситів глинозему, а відтак із глинозему — безпосередньо алюмінію. Найбільші заводи, що виробляють глинозем, розташовані у Квінсленді, Північній Території, Західній Австралії. Центри виробництва алюмінію тяжіють до джерел електроенергії. Найбільші заводи розміщені на Тасманії, в Новому Південному Уельсі, Вікторії. Країна дає понад 35 % світового видобутку бокситів (перше місце в світі) і виробляє 7,2 % світового виробництва алюмінію (п’яте місце в світі). Водночас, значну частину бокситів Австралія експортує в необробленому вигляді, тому що країна бідна на водні ресурси.

Виплавка міді зосереджена переважно у районах видобутку мідної руди або в портових містах, з яких її експортують. Найбільшим центром виробництва міді є завод у Порт-Кембла.

Серед галузей машинобудування виділяється автомобілебудування. Перші автомобільні підприємства було збудовано у післявоєнні роки компанією «Дженерал моторз-холден» біля Аделаїди. Нині в Австралії домінують японські та американські компанії.

Однією із ефективних галузей машинобудування є виробництво сільськогосподарських машин.

Суднобудування — відносно нова галузь машинобудування. Найбільші суднобудівні заводи та верфі розміщені поблизу Сіднея та Мельбурна.

Виробництво залізничних вагонів, локомотивів тяжіє до місць виробництва сталі — Ньюкасла, Вуллонгонгу, Літгоу.

Основною галуззю хімічної промисловості Австралії є нафтохімія, підприємства якої зосереджені в передмісті Мельбурна, у Новому Північному Уельсі,

У містах Порт-Пірі, Порт-Кембла, Ньюкасл виробляють сірчану кислоту.

Австралія є значним виробником мінеральних добрив, суперфосфатів, сірчаної кислоти, отрутохімікатів, що застосовуються у сільськогосподарському виробництві.

В Австралії виробляються пластмаси та синтетичні смоли.

Харчова промисловість базується на використанні власної сировини і в значній мірі орієнтується на експорт м’ясопереробної продукції. Підприємства галузі тяжіють до портових міст західного і східного узбережжя.

Серед галузей легкої промисловості (швейна, шкіряна, взуттєва) найбільш розвинена текстильна. Її підприємства розташовані у всіх великих містах Австралії, але найбільше їх у Мельбурні і Сіднеї.

Енергетика. Переважну більшість енергії виробляють теплові електростанції (майже 90 %), використовуючи при цьому буре вугілля.

В Австралії, незважаючи на обмежену кількість водних ресурсів, діють доволі потужні гідроелектростанції. Вони виробляють приблизно 10 % електроенергії. Крім виробництва електроенергії, гідроенергетичний комплекс забезпечує перекидання вод ріки Сніжна у басейн річок Муррей і Маррамбіджі, які використовують для зрошування.

Сільське господарство Австралії повністю забезпечує основні потреби країни і направляє на зовнішній ринок близько трьох четвертих обсягу своєї продукції. Сільськогосподарські товари забезпечують від 40 до 50 % усіх експортних доходів країни.

Австралія є найбільшим світовим виробником овечої вовни, постачаючи на світовий ринок 30 % її обсягу, а також зернових, м’яса, цукру, молочних продуктів та фруктів.

Провідною галуззю сільського господарства є пасовищне тваринництво м’ясного напрямку, зокрема вівчарство. Приблизно три чверті стада — це мериноси, які дають найбільш якісну вовну. Найбільша концентрація овець припадає на західні схили Східно-Австралійських гір. Взагалі Австралія посідає перше місце в світі за поголів’ям овець у розрахунку на одного мешканця.

Австралія входить у десятку найбільших країн світу за кількістю ВРХ. Території вирощування худоби доволі обширні. М’ясні породи ВРХ добре переносять спеку й вологий клімат. Тому стада ВРХ можна зустріти на значних територіях Австралії і навіть у її центральних районах.

Тваринництво молочного напрямку розвинене на узбережжі південно-східної частини континенту та на півночі острова Тасманія.

У рослинництві традиційною галуззю вважається зернове господарство. Під посівами зернових, технічних та кормових культур зайнято близько 3 % використовуваного земельного фонду, із цього більше половини займають посіви пшениці. Великим пшеничними штатами Австралії є Південний Уельс, Південна Австралія, Вікторія, Квінсленд. За кількістю експортованої пшениці Австралія посідає третє місце у світі, після США й Канади.

Транспорт відіграє важливу роль у великій за територією і рідко заселеній країні. Протяжність залізних доріг складає 41 тис. км, автомобільних — майже 850 тис. км, з них 300 тис. км — сучасні дороги. 75 % перевезень вантажів здійснюється автотранспортом.

В Австралії особливе значення має авіатранспорт — в середині країни практично все населення і навіть великі фірми мають авіаційне сполучення із навколишніми містами.

Зовнішньоекономічні зв’язки Австралії доволі специфічні. Будучи високорозвиненою країною, вона постачає на світовий ринок переважно мінеральну і сільськогосподарську сировину, як і країни третього світу.

Останнім часом на експорт припадає 70-80 % валового національного продукту. Перше місце за вартістю посідає кам’яне вугілля, друге — пшениця, третє — вовна, а відтак — залізна руда.

Тваринництво забезпечує 40 % усього експорту, але зростає частка машин, устаткування, транспортних засобів, хімії та нафтопродуктів, сира нафта, газ, продовольство, напої.

Країни Океанії

Площа — 800 тис. км 2 . Населення — 15 млн осіб

Склад та економіко-географічне положення

Океанія — найбільше у світі скупчення островів і архіпелагів у центральній і південно-західній частинах Тихого океану. Без Нової Гвінеї та Нової Зеландії Океанія складається із 7 000 островів.

Традиційно Океанію поділяють на три історико-етнографічні області з урахуванням їх природних особливостей:

1) Меланезія (з давньогрецької Чорноострів’я) займає західну частину Океанії. Її утворюють: Нова Гвінея, острови Санта-Крус, архіпелаг Бісмарка, Нові Гебриди, архіпелаг Луїзіада, Нова Каледонія, Соломонові острови, острови Фіджі. Площа — 525 000 км 2 , з яких 6/7 припадає на Нову Гвінею;

2) Полінезія (з давньогрецької Багатоострів’я) простягнулася від крайнього південного заходу до східних околиць Океанії. Сюди належать: Нова Зеландія, острови Кука, Тонга, Товариства, Самоа, Туамоту, Тузалу, Маркізькі острови, Токелау, Гавайські острови, острів Пасхи тощо. Площа (без Нової Зеландії, територія якої — 268,7 тис. км 2 ) — 26 тис. км 2 , з яких на Гавайські острови припадає 17 тис. км 2 ;

3) Мікронезія (з давньогрецької Дрібноострів’я) займає північно-західну частину Океанії. Острови мають переважно коралове, рідше вулканічне походження. До неї входять: Каролінські, Маріанські, Маршаллові острови, острови Гілберта. Площа — 2,6 тис. км 2 , в Океанії простягаються приблизно на 14 млн км 2 .

Розташування островів Океанії має свої особливості в різних районах Тихого океану. Так, на південному заході, у районах, розміщених ближче до Австралії та Індійського океану, острови більші за розмірами, більш гористі, їх скупчення розташовані ближче одне до одного; на сході та північному сході острови менші за розмірами, відстані між ними та їх групами зростають. Поряд із високими гористими островами трапляються низовинні, ледве піднесені над океаном коралові атоли.

Усі незалежні країни Океанії входять до ООН, багато з них є членами Британської Співдружності. Нова Зеландія є членом АНЗЮС, АНЗЮК.

Природні умови й ресурси

Більшість островів Океанії згруповані в архіпелаги, витягнуті вздовж узбереж Азії та Австралії, а далі від цих материків — переважно з північного заходу на південний схід.

На акваторії Океанії розташовані найрізноманітніші острови — від великих гористих до дрібних низовинних коралових, ледве помітних серед водних просторів. Найкрупніші острови розміщені на заході океану, дрібні та дрібчасті розкидані на всій поверхні відкритого океану.

Рельєф великих материкових островів, розташованих поблизу Австралії (Нова Зеландія, Нова Гвінея та інші острови Меланезії), переважно гірський і високогірний, доволі розчленований. Новозеландська гора Джая (5 029 м) є найвищою в Океанії. Краєм великих островів (Нова Зеландія, Нова Гвінея та ін.) простягаються низовинні рівнини, іноді доволі великі.

Острівні групи центральної та східної частин Тихого океану розташовані в області розвитку земної кори океанічного типу з властивим їй активним вулканізмом. Острови (Гавайські, Самоа, Маріанські, Каролінські та ін.) є вершинами підводних вулканів, складених лавами та іншими продуктами вивержень.

У тропічних та екваторіальних водах Океанії багато коралових островів, які мають біогенне походження. Їх утворення пов’язане з життєдіяльністю рифотворних організмів — вапнякових водоростей та коралових поліпів, які водяться у теплих морях, де температура води не спадає нижче +20 °С, а солоність — 34 %о. Коралове походження мають Тувалу, Маршаллові, Кука, Лайн острови тощо.

Кліматичні умови Океанії пов’язані передусім з її місцезнаходженням у тропічному поясі, лише Нова Зеландія розташована в субтропічних та помірних широтах. На клімат Океанії значно впливають пасати та пануючі у Південній півкулі (південніше 40° пд. ш.) протягом всього року вітри західних напрямків. Повітря прогрівається до +26. +27 °С. Пасати й західні вітри приносять рясні опади (повсюдно не нижче 1 000 мм, а у західній частині — перевищують 2 000 мм). Частими бувають зливи.

Річки та озера розташовані лише на найкрупніших островах західної частини Океанії (Нова Зеландія та Нова Гвінея). Майже всі великі річки починаються у горах, протікають у вузьких порожистих долинах та мають швидку течію. Деякі з них, місцями круто спадаючи, таять у собі великі запаси гідроенергії. Коралові острови позбавлені річок, багато з них не мають навіть озер.

Природні ресурси. Країни Океанії багаті на природні ресурси, але їх численні корисні копалини ще недостатньо розвідані. У Новій Гвінеї на шельфі виявлено родовища нафти, на самому острові — мідь, залізна руда, марганець, платина, срібло та ін. Нова Каледонія багата на нікель, родовища якого мають велике промислове значення і є одними з найкрупніших у світі. На Фіджі є срібло. Нова Зеландія має у своїх надрах кам’яне вугілля, срібло, золото. На численних біогенних островах значні запаси фосфатної сировини, найбільші з них — на острові Науру.

Головне багатство Океанії — агрокліматичні ресурси, сприятливі для цілорічного землеробства. Крім того, її багатством є тропічний ліс. Значні промислові запаси тропічної деревини у Новій Гвінеї. Особливо цінують породу дерева «агатис» на Соломонових Островах, у Новій Каледонії. Середня лісистість регіону становить 49 %.

Острови Океанії — це своєрідний «мікровсесвіт» з доволі слабкою екосистемою. Тому охорона та раціональне використання їх природних багатств є одним із пріоритетних завдань сьогодення.

Загальна чисельність населення — близько 15 млн осіб, з яких понад 5 млн проживає в Меланезії, майже 4,5 млн — у Полінезії, менше 0,3 млн — у Мікронезії.

Чисельність населення Океанії збільшується переважно за рахунок природного приросту, який становить 2 % на рік. Для островів характерні високі показники народжуваності та смертності, які останніми роками поступово знижуються. У більшості країн значна диспропорція між кількістю чоловіків та жінок. Загалом у регіоні чоловіки переважають (51 %). В океанійських країнах діти до 14 років становлять майже 36 %, особи похилого віку — до 4 %. Середня тривалість життя — 66 років.

Більшість аборигенного населення Океанії належить до австралоїдної раси. Її характеризують темна шкіра, чорне хвилясте або кучеряве волосся, карі очі, густі борода й вуса, виступаючі вперед щелепи, широкий ніс і товсті губи. Внаслідок змішування океанійців з європейцями та іншими прибульцями у деяких країнах Океанії утворився чисельний прошарок метисів. Фактично цілком метисоване місцеве населення Маріанських островів. Багато метисів на Гаваях, Таїті тощо.

За своїм походженням населення Океанії складається з таких етнічний груп:

• корінне населення, що мешкає на островах декілька тисячоліть: папуаси, меланезійці, полінезійці, мікронезійці; належать до австронезійської мовної сім’ї;
• прибуле населення, предки якого — вихідці з Європи, Азії, Америки — почали заселяти острови з XV-XVII ст.;
• змішане населення, що є наслідком міжетнічних шлюбів; кількість його постійно зростає.

В Океанії проживають різноманітні типи етносів. Тут є типова нація (англо-новозеландці), етнічні утворення, які наближаються за ступенем консолідації до нації, але порівняно нечисленні (фіджійці, тонганці та ін.), народності (маорі, таїтяни тощо), об’єднання племен, типові племена й національні групи.

За релігійним складом майже в усіх країнах Океанії християни (протестанти, католики) становлять більшість. До прихильників традиційних вірувань належить лише незначна частина населення островів (Вануату — 15 %, Папуа-Нова Гвінея — 7 %, Соломонові Острови — 5 % тощо). Багато нащадків азійських іммігрантів сповідують східні релігії — індуїзм, іслам, буддизм, синтоїзм тощо.

Є свої особливості в розміщенні населення. На архіпелагах переважно населений лише один головний острів, інколи — два, і доволі рідко — багато островів. Водночас чимало островів Океанії зовсім не мають населення. Це передусім переважна більшість островів, які утворюють атоли, а також деякі невеликі коралові та вулканічні острови, розташовані поблизу великих. Є незаселені архіпелаги.

У більшості країн Океанії міського населення небагато. Виняток становлять лише Нова Зеландія (85 %), Гавайські (80 %) та Маршаллові Острови (70 %). В усіх інших океанійських країнах у містах проживає менше половини населення. В Океанії немає жодного міста, населення якого перевищувало б 1 млн, а значні міста є лише в Новій Зеландії та на Гаваях.

Трудові ресурси. В Океанії частка економічно активного населення серед чоловіків значно вища, ніж серед жінок (здебільшого у 2 рази і більше, а в Науру, наприклад, у 7 разів). У більшості країн населення працює переважно у сільському господарстві, зайнятих в обробній промисловості всього 7 %.

У багатьох країнах Океанії з низьким рівнем розвитку продуктивних сил доволі гостро стоїть проблема зайнятості.

Господарство

Острівні країни Океанії належать до групи найменш економічно розвинутих у світі. Це пов’язано з тим, що ще на початку 70-х років XX ст. Океанія була майже повністю колоніальним регіоном. Її економічний розвиток стримувався географічною віддаленістю островів від крупних материків та між собою.

Економічна відсталість багатьох країн регіону зумовлена переважною зайнятістю населення в натуральному та напівнатуральному господарстві (до 80 % працездатного населення). Хоча в традиційному секторі економіки виробляють і споживчі товари, основні потреби сільського населення все-таки забезпечуються за рахунок місцевих видів продовольства — хлібного дерева, батату, таро, ямсу, бананів, сагової пальми тощо.

Доходи зайнятого в натуральному господарстві сільського населення становлять у перерахунку на одну особу менше 25 % заробітної плати кваліфікованого міського робітника. Посилюється майнова та соціальна нерівність не лише між країнами регіону, а й між жителями різних островів однієї країни. Доходи різних груп є вкрай нерівномірними. Наприклад. 80 % економічно активного населення Папуа-Нової Гвінеї, зайнятого в традиційному сільському господарстві, отримує лише 23 % сукупних доходів населення країни.

Важливим фактором економічного розвитку країн Океанії є іноземні інвестиції. Найактивніші інвестори — компанії Австралії, Японії, США, Франції. Фінансова допомога розвинутих держав часто є життєво важливою складовою бюджетів океанійських країн.

Роль держави в економіці країн постійно зростає. Економічна політика багатьох держав спрямована на послаблення залежності їх економік від зростаючого іноземного фінансування, подолання диспропорцій між розподілом та споживанням матеріальних благ, між експортом та імпортом. Метою цих заходів є розширення експорту та розвиток імпортозаміщувальних виробництв.

Галузями економіки, розвитку яких приділяють першочергову увагу, є сільське господарство, рибальство, лісозаготівля та лісовий промисел, місцева промисловість, туризм, транспорт. Враховуючи, що більшість економічно активного населення зайнята в сільському господарстві, вживають заходи не лише для підвищення його продуктивності, а й для повнішого та раціональнішого використання земельних угідь.

Для більшості країн Океанії надзвичайно актуальним є прискорення темпів економічного зростання, оскільки приріст населення в регіоні значно перевищує темпи його економічного розвитку.

У міжнародному географічному поділі праці регіон представляють передусім галузі аграрного сектору (вирощування кокосів, бананів, ананасів, деяких прянощів, цукрової тростини, батату, ямсу, маніоку — у країнах, що розвиваються, а також високоінтенсивне тваринництво у Новій Зеландії (вівчарство м’ясного та м’ясо-вовняного напрямів, молочне та молочно-м’ясне скотарство). Вовна, баранина, яловичина, масло, сир, молоко експортуються найрозвинутішою країною регіону — Новою Зеландією. Країни екваторіального поясу експортують тропічну деревину.

На окремих територіях достатньо розвинута експортноорієнтована видобувна промисловість: у Науру — видобуток фосфоритів, у Новій Каледонії — нікелю, Папуа-Новій Гвінеї — золота.

Зростає роль регіону як важливого туристичного центру світу.

Сільське господарство. Сільськогосподарське виробництво (переважно тропічне землеробство) є основою економіки більшості країн. У середньому в регіоні частка сільського господарства у ВНП становить 21 %, промисловість — 16 %. На селі переважає натуральне господарство, товарне виробництво певною мірою поширене у землеробстві. Дрібних фермерських господарств, великих плантаційних володінь мало.

Рослинництво. Товарне сільське господарство Океанії виробляє переважно продукти, які користуються попитом на світовому ринку. Тут сприятливі умови для вирощування на берегових ділянках кокосової пальми. На вулканічних ґрунтах вирощують банани, батат, маніок, каву, какао, ваніль, бавовник, хлібне дерево, у дельтах річок — рис.

Тваринництво. Спеціалізується на розведенні великої та дрібної рогатої худоби, свиней, птиці. Здебільшого орієнтується на задоволення внутрішніх потреб. Значне поголів’я овець (48,8 млн) і корів (до 9 млн) — у Новій Зеландії, яка контролює значну частку світового ринку молочної продукції та виробляє 200 тис. т вовни на рік.

Рибальство є важливою галуззю економіки багатьох країн Океанії, здавна відіграючи значну роль у житті острівних народів. Поступово воно комерціалізується. Виловлюють переважно тунець, краби, креветки, устриці, деякі тропічні види риб. У більшості країн рибальство є прибережним, залишаючись однією зі сфер традиційного натурального господарства.

Експортування екзотичних сільськогосподарських культур (кокосові горіхи, банани, какао-боби, ваніль, батат тощо) є одним з основних джерел отримання країнами іноземної валюти. Обсяг та вартість експортних культур щороку змінюється залежно від зовнішніх (рівень світових цін) і внутрішніх (стихійні лиха, навали комах-шкідників) факторів, що негативно впливає на розвиток економіки країн.

Промисловість у більшості країн розвинута слабко і не задовольняє потреб внутрішнього ринку. Значна частина підприємств зайнята переробкою сільськогосподарської сировини. На невеликих фабриках виробляють кокосову олію, тютюнові вироби, чай, консервовані фрукти і соки. Фіджі — один із провідних виробників тростинного цукру (450 тис. т). Певною мірою налагоджено виготовлення одягу, взуття та інших споживчих товарів. Розвинуті традиційні ремесла: плетення кошиків, циновок, виготовлення художніх виробів з деревини та інших матеріалів, сувенірів, ювелірна справа.

Основним джерелом енергії є невеликі ТЕС, що працюють на привізній сировині, а також дизельні установки, гідроелектростанції. Найбільш забезпечені електроенергією Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Фіджі, Таїті, Західне Самоа, Науру, Соломонові Острови, Кірибаті.

Подекуди розвинута гірничодобувна галузь. На о. Науру з 1906 р. видобувають фосфорити, у Вануату — марганець, у Новій Каледонії — нікель, на Фіджі — золото (1,5 тис. кг на рік) і марганець, у Папуа-Новій Гвінеї — мідь, уран, газ, нафту й золото, на Соломонових Островах — боксити, мідь і нікель. Видобувна промисловість островів зорієнтована на експорт — вся сировина, що видобувається, вивозиться за межі регіону.

Деякі країни Океанії мають статус офшорних зон. У Науру, наприклад, зареєстровано майже 250 іноземних банків. Великі доходи Тувалу має від продажу ліцензій на вилов риби в навколишніх водах.

З-поміж країн Океанії найвищий промисловий потенціал у Нової Зеландії, яка, крім традиційної харчової промисловості, прискорено розвиває нові галузі обробної промисловості: машинобудівну й хімічну.

Транспорт. Унаслідок специфіки регіону найбільший розвиток одержало авіаційне сполучення. Міжнародні перевезення здійснюють великі авіакомпанії США, Австралії, Японії та ін. У деяких країнах створені невеликі національні авіакомпанії — «Ейр Вануату», «Ейр Науру». Функціонують 89 аеропортів із постійними рейсами.

Залізниці є лише у Новій Зеландії (3 913 км), Фіджі (597 км) і Науру (5 км). На більшості островів автомобільні шляхи прокладені вздовж берегової смуги. Автошляхи на великих островах пов’язують узбережжя із центральними районами. Загальна їх протяжність — 120,1 тис. км, з яких 27 % мають тверде покриття. На багатьох островах дороги вкриті відмерлими коралами, камінням тощо.

Основними засобами пересування мешканців дрібних островів є коні, мотоцикли, моторолери або велосипеди.

Судноплавство відіграє найважливішу роль як у міжострівних сполученнях, так і у зв’язках із материками. Розвинуте й прибережне судноплавство. До країн зі «зручними прапорами» належать Маршаллові Острови (143 судна із 5 країн) і Вануату (78 суден із 15 країн). Діє поромна переправа між Австралією і Новою Зеландією.

У Новій Зеландії прокладено 160 км нафто- і 1 000 км газопроводів.

Активний розвиток транспорту в Океанії є передумовою поліпшення туристичної інфраструктури.

Зовнішньоекономічні зв’язки. Зовнішньоекономічні зв’язки країни Океанії мають з Австралією, США, Японією, Великою Британією, Францією та ін.

Країни Океанії вивозять продукцію на 13,5 млрд дол. США:

• Вануату — копру, каву, яловичину, какао-боби, деревину;
• Західне Самоа — копру, рибу, пиво, кокосову олію, соки, таро;
• Кірибаті — копру, кокосові горіхи, морські водорості, рибу;
• Маршалові Острови — кокосову олію, рибу;
• Науру — фосфорити, рибу;
• Нова Зеландія — молочні продукти, м’ясо, рибу, вовну, деревину целюлозно-паперові товари;
• Палау — тунець, копру, вироби кустарного виробництва;
• Папуа-Нова Гвінея — нафту, золото, мідну руду, деревину, каву, какао, лангусти, креветки;
• Соломонові Острови — деревину, рибу, какао, копру, коксову олію;
• Тонга — рибу, ваніль, копру, банани, тропічні фрукти, пиво;
• Тувалу — копру, ремісничі вироби;
• Федеративні штати Мікронезії — рибу, одяг, банани, чорний перець;
• Фіджі — цукор, предмети одягу, золото, деревину, рибу.

Завозять здебільшого промислових та продовольчих товарів на 15,5 млрд дол. США.

Тестові завдання

55. АВСТРАЛІЯ ТА КРАЇНИ ОКЕАНІЇ

55.1. Провідна галузь сільського господарства Австралії

• А рослинництво
• Б м’ясо-вовняне тваринництво
• В вирощування технічних культур
• Г молочне тваринництво

55.2. Головна причина, яка змушує Австралію експортувати боксити в необробленому вигляді або у вигляді глинозему

• А відсутність достатньої кількості водних ресурсів
• Б відсутність енергоресурсів
• В відсутність споживачів на внутрішньому ринку
• Г відсутність сучасних технологій

55.3. Тварина, яку можна зобразити на гербі Австралії, оскільки вона повною мірою визначає економічний добробут країни

55.4. Столиця Австралійського Союзу

55.5. Аборигенами Океанії є

• А папуаси, полінезійці
• Б індіанці, малайці
• В маорі, майя
• Г кечуа, аймара

55.6. Функціональний тип міських поселень, до якого належить Канберра

55.7. Форма правління у Новій Зеландії

• А республіка
• Б конституційна монархія
• В абсолютна монархія
• Г держава у складі Співдружності

55.8. Частина Австралії, в якій сконцентровано 4/5 населення країни

• А південно-західне узбережжя
• Б південно-східне узбережжя
• В північно-східне узбережжя
• Г північна частина

55.9. Основним джерелом електроенергії Океанії є

55.10. Австралія посідає перше місце у світі за виробництвом

55.11. Головну роль у розвитку електроенергетики Австралії відіграє

55.12. До Океанії належать

• А лише Австралія та Нова Гвінея
• Б Зондські острови
• В усі острови держави і території південно-західної частини Тихого океану
• Г острови Індійського океану

55.13. Частка пасовищ у структурі сільськогосподарських земель Австралії становить

55.14. Основний напрям спеціалізації Нової Зеландії в міжнародному поділі праці

• А аграрно-сировинний
• Б аграрно-індустріальний
• В мінерально-сировинний
• Г індустріальний

55.15. Види господарської продукції, які є провідними в експорті Нової Зеландії

• А вовна, м’ясо, масло і сир
• Б хімічні продукти, пшениця
• В зерно, цукор
• Г машини й обладнання

55.16. Країна Океанії, для якої характерний видобуток золота

55.17. Поголів’я овець у перерахунку на одного мешканця найбільше

• А в Австралії
• Б у Новій Зеландії
• В на Гавайських островах
• Г у Новій Каледонії

55.18. Частка міського населення Австралії становить

55.19. Площа Австралійського Союзу становить

55.20. Чисельність населення Австралії становить

55.21. Увідповідніть штати Австралії та міста, що в них розташовані

• 1 Тасманія
• 2 Вікторія
• 3 Західна Австралія
• 4 Квінсленд
• А Есперанс
• Б Гладстон
• В Мельбурн
• Г Гобарт
• Д Брісбен

55.22. Увідповідніть промислові центри Австралії та їх спеціалізацію

• 1 Кернс
• 2 Маунт-Айза
• 3 Порт-Пібі
• 4 Белл-Бей
• А кольорова металургія
• Б алюмінієва
• В хімічна та кольорова металургія
• Г харчова
• Д транспортне машинобудування

55.23. Увідповідніть країни Океанії та їх столиці

• 1 Мікронезія
• 2 Нова Зеландія
• 3 Самоа
• 4 Тонга
• А Анія
• Б Веллінгтон
• В Нукуалофа
• Г Сува
• Д Полікір

55.24. Увідповідніть держави та народи, які переважають у них

• 1 Австралія
• 2 Самоа
• 3 Соломонові острови
• 4 Фіджі
• А самоанці (полінезійці) 93 %
• Б європеоїди 95 %
• В змішані нащадки меланезійців і полінезійців 49 %
• Г креоли 90 %
• Д меланезійці 95 %

55.25. Увідповідніть країни та галузі господарства, які в них розвинуті

• 1 Австралія
• 2 Соломонові острови
• 3 Фіджі
• 4 Нова Зеландія
• А гірничовидобувна та обробна промисловість
• Б обробна промисловість та аграрна сфера
• В сільське господарство, рибальство і лісовий промисел
• Г сільське господарство
• Д електротехнічне машинобудування

55.26. Укажіть три країни, які за формою правління є республіками

• 1 Індонезія
• 2 Австралія
• 3 Папуа-Нова Гвінея
• 4 Нова Зеландія
• 5 Кірібаті
• 6 Соломонові острови
• 7 Тонга

55.27. Укажіть три порти, що розташовані на території Нової Зеландії

• 1 Брисбен
• 2 Перт
• 3 Франгарей
• 4 Веллінгтон
• 5 Дампір
• 6 Ньюкасл
• 7 Окленд

56.28. Укажіть три міста, які розташовані на території Австралії

• 1 Порт-Морсбі
• 2 Велінгтон
• 3 Аделаїда
• 4 Брисбен
• 5 Канберра
• 6 Сува
• 7 Паго-Паго

55.29. Запишіть кількість адміністративно-територіальних одиниць Австралії.