Каракатиця може змінювати інтенсивність та відтінок чорнила, що дозволяє їй підлаштовуватись під довкілля. Наприклад, вона може змінювати кольори від світлого до темного, щоб відповідати різним відтінкам води, а також підлаштовувати свій колір до колірної схеми дна океану.
Каракатиця має дивовижний зір. Її очі за будовою і зовнішнім виглядом схожі на людські, однак за величиною незрівнянно більші, що й дозволяє їй бачити усе навколо, переміщаючи погляд і компенсуючи невдале положення тіла. Кожне її око має вагу до 10 % ваги її тіла.
Під час полювання каракатиці, як й інші тварини, використовують стереопсис – бінокулярне сприйняття глибини. Втім, каракатиці мають 360-градусне поле зору.
Суть його полягає в тому, що через мантійний отвір у мантійну порожнину надходить вода. Потім цей отвір закривається, черевні м'язи скорочуються і витискують воду у спеціальний орган — лійку. При цьому виникає реактивна сила, яка штовхає молюска у протилежний бік, і він, ніби ракета, рухається заднім кінцем уперед.
Чорнило каракатиці – особлива рідина, що виробляється молюском, яка міститься в порожнині тіла (чернильном мішку) і застосовується для захисту. Чорнильний мішок – особливий орган молюска, грушоподібний виріст прямої кишки, що представляє собою щільну капсулу, розділену на дві частини перетинкою.
Каракатиці (лат. Sepiida) — ряд тварин з класу головоногих молюсків. Від усіх інших сучасних головоногих каракатиці відрізняються присутністю своєрідної вапняної внутрішньої раковини у вигляді широкої пластинки, що займає майже весь спинний бік тулуба. Овальне тіло облямоване по обидва …