§ 16. Календарний та історичний час

Ми часто чуємо словосполучення: «урочиста дата», «дата народження» тощо. Що означає слово «дата»? Це точний календарний час будь-якої події: день, місяць і рік.

24 серпня 1991 р. — дата ухвалення Акта проголошення незалежності України

Час не можна побачити, але можна відчути. Тому постає питання: як саме люди відкрили існування часу та розпочали його вимірювати. Імовірно, це відбулося в результаті спостережень за навколишнім світом, який розвивається певними циклами. У природі день поступається ночі, а після неї розпочинається новий день. Змінюються фази Місяця, положення Сонця на небі, пори року тощо. Саме спостереження за явищами дозволили людям створити календар, що поділив час на дні, місяці та роки.

• Які прилади для вимірювання часу зображені на ілюстрації?

Календар дозволив упорядкувати окремі факти, визначити, яка подія відбулася раніше, а яка — пізніше. Тобто стало можливим визначити її історичний час. Це вивчає наука хронологія — запис історичних подій у тій послідовності, у якій вони відбулися. Перелік подій подають у вигляді хронологічної таблиці.

Календар (у перекладі з латинської мови — вигук, сповіщення) — спосіб обчислення днів у році, система відліку часу, заснована на періодично повторюваних явищах природи: змінах пір року, фаз Місяця, руху Сонця.

Історичний час — характеристика історичного процесу за датами (зміна пов’язаних між собою історичних подій).

Хронологія — наука про вимірювання історичного часу.

• Чому календар є важливим для розуміння історії?

Тривалий час людство не мало єдиного календаря. Перші відомі календарі були створені близько 7 тисяч років тому на Близькому Сході на основі спостережень за змінами фаз Місяця. Такий календар називають місячним. Перший сонячний календар винайшли в Давньому Єгипті. У ньому було 365 днів, які розподілялися на 12 місяців, день і ніч мали 12 частин. Календар єгиптян понад 2 тисячі років тому запозичили римляни, внесли до нього зміни й запровадили за часів правителя Давнього Риму Юлія Цезаря. Тому календар отримав назву юліанський. Однак він не зовсім точно відображав реальний час на Землі. Виникла потреба створити новий календар.

Зображення першого сонячного календаря. Єгипетський папірус

Календар, яким ми користуємося сьогодні, має назву григоріанський, тому що він був запроваджений 400 років тому Папою Римським Григорієм XIII. Однак православна церква продовжує користуватися юліанським календарем. До цього часу між двома календарями накопичилася розбіжність у 13 днів.

Проте яким би точним не був календар, для історії важливо те, від якої події ведеться відлік часу. Саме рух від події до події є історичним процесом, який вимірюють історичним часом. Тобто історичний час рухається лінійно: від події до події. Так, ми можемо знати точний опис окремих подій, але не знати, коли вони відбувалися. Відповідно вони втрачають сенс для розуміння історії.

Цікаво знати

У Давньому Римі існувала традиція, що про початок першого дня кожного місяця оголошувала спеціальна людина — глашатай. Цей день мав назву «календи», від якого й походить слово «календар». Схожа традиція також існує в ісламі: про початок нового місяця сповіщає барабанний бій.

Частина бивня мамонта з позначками фаз місяця. Кирилівська стоянка первісних людей у Києві

3. Як обчислюють час в історії.

• Якою системою літочислення користуються зараз в Україні?

У різні часи різні народи обирали для початку відліку певні важливі для них події. Наприклад, у Давній Греції відлік років вели від перших Олімпійських ігор, а в Давньому Римі — від заснування міста Рим. Для єврейського народу такою датою стало створення світу Богом, для прибічників християнства — народження Ісуса Христа, а для мусульман — це день переселення пророка Магомета з Мекки в Медину 16 липня 622 р.

В Україні заведено користуватися літочисленням, яке бере свій відлік від народження Ісуса Христа. Для того щоб краще зрозуміти його, зверніть увагу на лінію часу.

У літочисленні, яким ми користуємося, роки об’єднують у десятиліття (10 років), а їх, у свою чергу, — у століття (100 років), або віки. Десятиліття є короткою миттєвістю в історії людства, але містять багато подій для окремої людини. Пригадайте, скільки подій відбулося в перші десять років вашого життя.

ВІДПОВІДНІСТЬ СТОЛІТЬ РОКАМ

Історична тривалість століття відповідає трьом поколінням — дідусів, батьків та онуків. Історики вимірюють час століттями і скорочено позначають їх «ст.». Десять століть становлять тисячоліття, яке скорочено позначають «тис.». Як рахують роки в межах століть? Зверніть увагу на таблицю (ліворуч). Перше століття починається 1-м роком, а закінчується 100-м роком. Друге століття починається 101-м роком, а закінчується 200-м роком і так далі.

Якщо дата є чотиризначним числом і після двох цифр стоять два нулі, то століттю відповідають перші дві цифри. Якщо замість нулів буде будь-яка інша цифра, то це дата наступного століття. Наприклад, 1200 р. — XII ст.; 1201 р., 1245 р. — XIII ст.

Лінія часу (умовний напрямок руху часу, накреслений зліва направо)

У християнській системі літочислення час після народження Ісуса Христа називають «нашою ерою» (скорочено н. е., або після Р. X.). Про те, що відбувалося до цієї події, кажуть «до нашої ери» (скорочено до н. е., або до Р. X.). Роки нашої ери, як правило, указують без додавання слів «нашої ери». Слово «ера» в перекладі з латинської мови означає «вихідне число». У хронології історики називають ерою систему літочислення, що ведеться від певної початкової події. Якщо подія відбулася до нашої ери, а потрібно визначити, скільки років тому це було, то до кількості років до нашої ери додають кількість років нашої ери. Наприклад, якщо скіфи перемогли у 512 р. до н. е. перського царя Дарія І під час його походу в Північне Причорномор’я, то для того, щоб обчислити, скільки років тому це відбулося, необхідно до 2022 р. (поточний рік) додати 512. Отже, ця подія відбулася 2534 роки тому.

Цікаво знати

У Китаї, Японії, Кореї та країнах Східної Азії вже кілька тисяч років користуються 60-річним циклічним календарем. Уперше його запровадили в Китаї, де три тисячоліття тому існувала астрономічна обсерваторія. В основу циклу було покладено співвідношення часу обертання планет-гігантів Юпітера й Сатурна навколо Сонця. Цикл було розділено на 12 частин, кожній із яких дали назву тварини: миша (пацюк), бик (корова, віл), тигр, заєць (кролик), дракон (крокодил), змія, кінь, вівця (баран), мавпа, курка (півень), собака, свиня (кабан). Розпочинається цикл роком миші. Теперішній 60-річний цикл триває з 1984 р.

Давньоримський календар, висічений на камені. Угорі зображені боги, які керують днями тижня, починаючи із суботи. У центрі зображений зодіак, а ліворуч і праворуч — числа місяця

4. Періодизація історії.

• Із якою метою історичний час поділяють на періоди?

Якщо поглянути на життя людини, можна помітити, що воно поділяється на періоди (дитинство, юність, зрілий вік, похилий вік). У природі процеси також мають періодичність. Тому для зручності дослідження особливостей і закономірностей історичних процесів учені запровадили наукову періодизацію історії.

Періодизація історії — виокремлення послідовних етапів у суспільному розвитку людства. Поділ на етапи відбувається відповідно до чинників, які є загальними для більшості регіонів світу.

Так, американський історик XIX ст. Льюїс Генрі Морган виділив три етапи в історії людства: дикунство, варварство, цивілізація. В основу цієї періодизації він поклав ідею прогресу та єдності історичного шляху людства. На його думку, прогрес зумовлювали технологічні стрибки: наприклад, винайдення гончарства спричинило перехід від дикунства до варварства.

Сучасний американський вчений Елвін Тоффлер у цивілізаційному розвитку людства виділяє три стадії: аграрну (переважала на всій земній кулі приблизно з VIII тис. до н. е. до 1650-1750 рр. н. е.), індустріальну (від промислових революцій кінця XVIII приблизно до середини XX ст.), постіндустріальну (інформаційну).

Археологи використовують періодизацію історії людського суспільства, яку запропонував британський дослідник XIX — початку XX ст. Джон Леббок. У її основу було покладено зміни основних матеріалів, із яких виготовляли знаряддя праці, предмети побуту, зброю тощо.

За цією періодизацією історію людства поділяють на кам’яний вік і вік металів. Перехід до використання металів відбувся близько 10 тисяч років тому. Першим металом, який почало масово використовувати людство, була мідь.

В антропології використовують періодизацію, виділяючи етап у становленні людини сучасного типу. Так, homo sapiens, як уже згадувалося, став домінуючим видом на Землі близько 100 тисяч років тому.

Цікаво знати

На сторінках історичних праць ви зустрічатимете звичні вам цифри, які називають арабськими, і цифри з прямих рисок, що називають римськими. У повсякденному житті ми використовуємо арабські цифри, запозичені європейцями в арабських народів. Проте існують також цифри, винайдені в Давньому Римі. В історичній науці римські цифри використовують для позначення століть і тисячоліть. У римських цифрах ключовими є І (один), V (п’ять) та X (десять). Зверніть увагу, як позначаються римські й арабські цифри від 1 до 20.

ПОЗНАЧЕННЯ РИМСЬКИХ ТА АРАБСЬКИХ ЦИФР

Римські цифри

Арабські цифри

Кирилиця, солянийбунт в 1648 році що відбулося насправді

Незліченне багатство і необмежена влада. Ось дві життєвих мети Бориса Морозова, дівер знаменитої боярині-старообрядчіци, з двадцяти п’яти років жив при дворі царя Михайла Федоровича, в атмосфері жадібності, невігластва і лицемірства.

Будучи вихователем царевича Олексія, він фактично став правителем держави, коли той зійшов на престол. У його володіннях було 55 тисяч селянських душ, він був господарем залізних, цегляних і соляних промислів. Чи не гребував брати хабарі, роздавати права на монопольну торгівлю щедрим купцям. Призначав своїх родичів на важливі державні пости і сподівався по смерті тихого Олексія Михайловича зайняти трон. Для цього він в 58 років одружився на царській своячениці. Не дивно, що народ його не тільки не любив, але і вважав одним з головних винуватців усіх бід.

Сіль на вагу золота

Чолобитна. Перша спроба. сутичка

Чолобитна. Друга спроба. початок розправи

Вже на наступний день ця стихія несла народ в Кремль, щоб вдруге спробувати вручити цареві чолобитну. Натовп кипіла, кричала під стінами царських палат, намагалася пробитися до государя. Але пускати її тепер було просто небезпечно. Та й не до роздумів було боярам. Вони теж піддалися емоціям і розірвали чолобитну на шматки, кинувши її до ніг прохачів. Натовп зім’яла стрільців, кинулася на бояр. Хто не встиг сховатися в палатах – був розтерзаний. Натовп потекла по Москві, почала громити будинки бояр, підпалила Білий і Китай-місто. І вимагала нових жертв. Чи не зниження ціни на сіль, що не скасування несправедливих податків і прощення боргів – натовп хотів одного: розтерзати тих, кого вважала винуватцями своїх бід.

Намагався напоумити бунтівників боярин Морозов, але марно. “Нам і тебе треба! Ми хочемо твоєї голови!” – кричав натовп. Годі було й думати про приборканні заколотників. Тим більше, що з двадцяти тисяч московських стрільців велика частина перейшла на їхній бік.
Першим потрапив в руки бунтівників думний дяк Назарій Чистов, ініціатор соляного податку. “Ось тобі за сіль!” – кричали, розправляючись з ним. Але Чистова натовпі було мало. Передчуваючи біду, в перший же день втік з міста шурин Морозова окольничий Петро Траханиотов. Йому навздогін Олексій Михайлович послав князя Семена Пожарського, пораненого каменем в перший день повстання. Пожарський наздогнав Траханиотова, пов’язаним доставив в Москву, і той був страчений. До страти засудили і начальника Земського наказу Леонтія Плещеєва. Це було тим простіше зробити, що Плещеєв ні при дворі беззастережно “своїм”: всього лише за рік до бунту цар повернув його в Москву із сибірського заслання. Стратити засудженого не довелося: натовп вирвала його з рук ката і розтерзала.

згасання бунту

Соляний бунт змусив царя поглянути на народ іншими очима. І змусив – можливо, вперше в житті – самостійно прийняти рішення. Цар спочатку злякався: не тільки тому, що велика маса людей могла при бажанні знищити його, а й тому, що не очікував такої поведінки від народу.
І, не знайшовши кращого виходу, Олексій Михайлович пішов на поводу у заколотників, задовольнив всі їх вимоги: і винуватців стратив, і Земський собор, якого вимагали дворяни, пообіцяв, і податок на сіль скасував. Не зміг тільки цар розправитися з дядьком Морозовим і замість того, щоб зрадити його натовпі, заслав в Національний Києво-Печерський монастир.
А сам бунт, википить, поступово зійшов нанівець.

підсумки бунту

Схожі статті

Призначення пенсії за віком у 2024 році: що необхідно знати

Заяву про призначення пенсії та необхідні документи можна подати за допомогою вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України https://portal.pfu.gov.ua або особисто до будь-якого сервісного центру органів Пенсійного фонду України незалежно від місця проживання, реєстрації чи перебування.

Основні документи, які необхідно подати:

• паспорт громадянина України (або ID-картка);
• реєстраційний номер облікової картки платника податків;
• документи про страховий стаж (трудова книжка, диплом про навчання на денній формі, військовий квиток, та ін.);
• довідка про заробітну плату за будь-які 60 місяців підряд по 30.06.2000 (за бажанням);
• реквізити банківського рахунку (якщо обрано спосіб виплати через банк);
• фотографію для пенсійного посвідчення (2,5х3);
• свідоцтво про шлюб у разі зміни прізвища;
• інші документи.

Пенсія за віком призначається за зверненням особи з дня, наступного за днем досягнення нею пенсійного віку, якщо звернення відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого віку.

Якщо в реєстрі застрахованих осіб є відомості про стаж, набутий до 2004 року (роботодавцем чи застрахованою особою було подано для оцифрування трудову книжку, інші документи про стаж) пенсія за віком після досягнення 60 років за наявності необхідного страхового стажу призначається автоматично (без звернення особи).

Як подати документи на призначення пенсії онлайн, дивіться в інструкції та у відеоінструкції.

Вимоги до банківського рахунку для зарахування пенсії — за посиланням.

Більше новин та актуальної інформації дивіться на вебресурсах Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області: фейсбук-сторінка, телеграм-канал,