Фізичну величину, за допомогою якої кількісно описують взаємодію тіл, називають силою. Отже, сила — це міра взаємодії тіл. Усі механічні явища можна пояснити дією трьох видів сил: сил пружності, сил тяжіння і сил тертя.
Сила — міра механічної дії одного тіла на інше (при безпосередній дії або через створювані тілами поля). Сила має чисельне значення, напрям, точку прикладення, внаслідок чого відбувається зміна швидкості руху тіла або його деформація.
Фундаментальні взаємодії Сила визначається як кількісна характеристика взаємодії між тілами. Серед усіх типів взаємодії, що існують у природі, традиційно виділяють 4 види так званих фундаментальних взаємодій: гравітаційна, електромагнітна, сильна (ядерна) і слабка.
F пруж = kx , де F → пруж — сила пружності; x — видовження тіла; k — коефіцієнт пропорційності, який називають жорсткістю тіла. Видовження — це фізична величина, яка характеризує деформації розтягнення та стиснення і дорівнює зміні довжини тіла в результаті деформації.
Сила є причиною швидкості руху, напрямка руху або ж деформації тіла. Одиницею вимірювання сили є ньютон (Н). Силу вимірюють динамометром.
позначають силу: F → , а модуль сили (тобто, її величина) F. На честь англійського фізика Ісаака Ньютона, котрий виконав величезні дослідження в природі існування і використання різних видів сили, за одиницю виміру сили у фізиці прийнято 1 ньютон – (1 Н). Також важливо вказати, до якої точки тіла прикладена сила.
Си́ла — фізична величина, що характеризує ступінь взаємодії тіл. Якщо на певне тіло діють інші тіла, то ця дія (взаємодія) проявляється в збереженні стану відносної рівноваги тіла, у зміні форми та розмірів тіла (тіло деформується), або/та у зміні швидкості тіла (тіло рухається з прискоренням) …