«Стейкхолдерами є самі аспіранти». Що відомо про нову PhD-програму з інтелектуальних систем від УКУ

Цього року в Українському католицькому університеті (УКУ), що очолив рейтинг IT-вишів 2023 року від DOU, з’явиться докторська програма з інтелектуальних систем. Студенти програми вивчатимуть ШІ, робототехніку, інженерію даних.

Ми дізнались, навіщо така програма університету та компаніям на ринку, як вона буде влаштована та чого очікують від вступників.

🚀 Навіщо запустили програму

У 2015 році факультет прикладних наук УКУ поставив собі за мету створити новий стандарт IT-освіти в Україні, кажуть в університеті, і цьогорічне відкриття докторської програми з інтелектуальних систем, де проводитимуть дослідження у галузі штучного інтелекту, інженерії даних, вбудованих систем, робототехніки й аналітики даних, є частиною цих планів.

Університет фокусуватиметься на пошуку та формуванні науковців-візіонерів, які зможуть передбачити розвиток IT-індустрії у наступні роки.

«Ми вже досліджуємо, якою може бути IT-галузь за що буде актуальним, які дослідження можуть бути доцільними. IT-компанії на ринку теж стратегічно планують свій розвиток і думають над майбутнім. Отже, в цьому інтереси вишу та бізнесу збігаються», — пояснює необхідність докторантури професор Вадим Єрмолаєв, який очолить нову PhD-програму.

За його словами, УКУ хоче створити win-win стратегію для головних стейкхолдерів програми і збудувати так званий механізм повернення інвестицій: університет зацікавлений у тому, щоб «виростити» аспірантів, які матимуть репутацію у науковому світі й долучаться до факультету як викладачі. А також через навчання спеціалістів хоче залучати додаткові гроші на наукові проєкти.

Для IT-компаній, каже Єрмолаєв, нова програма дасть компаніям можливість залучати до роботи спеціалістів, які можуть прогнозувати розвиток галузі й уже матимуть власні розробки. Амбіція PhD-програми — працювати над проєктами, що будуть актуальними для індустрії за

«Стейкхолдерами програми є й самі аспіранти. Вони вкладають чотири роки свого життя у навчання, тож очікують мати вищі кар’єрні можливості, ніж ті, хто не працював над дослідженнями, — говорить професор. — Подекуди університети просто чекають, коли аспіранти щось зроблять, з’явиться стаття, яку навіть ніхто не читатиме. Ще й доручають їм багато зайвої роботи, вимагають надлишкової звітності та багато іншого. Але це просто не працює, це не справедливо. Якщо ти чогось хочеш від людини, для цього потрібно збудувати умови. Якщо ми хочемо продуктивності, то мусимо забезпечити молодь робочим місцем, ресурсами та знаннями. Усе це ми вкладаємо у нову PhD-програму».

Єрмолаєв стверджує, що схожої докторської програми в галузі IT в Україні досі не існувало, ба більше — такої профільної докторантури не було навіть в деяких інших країнах. Програма поєднуватиме навчання, дослідження та практичну роботу з компаніями.

Професор Єрмолаєв брав участь у роботі багатьох дослідницьких груп за кордоном, зокрема у США, Німеччині, Франції, Іспанії та Фінляндії. Крім того, є одним із засновників міжнародної наукової конференції з інформаційних та комунікаційних технологій в освіті, дослідженнях і індустріальних застосуваннях. Тож у розробці програми спиратиметься на досвід, який здобув сам і апробував у міжнародних проєктах для викладачів і студентів.

📚 Як відбуватиметься навчання

Навчання на програмі триватиме чотири роки. Студенти навчатимуться англійською, адже в IT комунікації відбуваються здебільшого саме цією мовою, підкреслює керівник PhD-програми.

Протягом чотирьох років студенти зможуть працювати над своїм індивідуальним проєктом під керівництвом досвідченого науковця, а також долучатися до дослідницьких груп усередині університету чи за його межами.

«Такі групи поліпшуватимуть технології чи працюватимуть над новими. Це може відбуватися як всередині університету, так і у безпосередній співпраці з компаніями. Тоді наукова команда буде безпосередньо залучена до розробок всередині стороннього підприємства. Це може бути й міжнародний проєкт, тоді до роботи залучатимуть і закордонних партнерів», — пояснює Єрмолаєв.

Усі члени дослідницької групи матимуть рівні права у науковому процесі, підкреслює професор: формальних директорів дослідження не буде, університет формуватиме передусім спільноту людей, які мають спільні наукові інтереси та мотивацію розв’язувати проблеми індустрії.

Крім того, аспірантів забезпечать можливостями студентської мобільності: протягом навчання кожен з них повинен буде пройти стажування за кордоном. Яких країн це стосуватиметься, для кожного аспіранта визначатиметься окремо залежно від його індивідуальної траєкторії навчання та досліджень в межах програми.

«Що більш вмотивованим буде аспірант, що більше можливостей він чи вона використає під час навчання, то краще буде для дослідження, то ширшим буде науковий кругозір дослідника чи дослідниці», — Вадим Єрмолаєв.

Можливості вчитися та паралельно працювати повний робочий день в аспірантів, ймовірно, не буде. Однак у своїй дослідницькій роботі вони постійно співпрацюватимуть з українськими компаніями, зможуть брати часткову проєктну зайнятість у сторонніх комерційних проєктах.

Це можливо лише у тому випадку, якщо проєкт на робочому місці аспіранта співзвучний з темою його дисертації та має наукову новизну, тобто тема не була опрацьована раніше достатньою мірою.

Проте для цього має «скластися багато зірок», додає співрозмовник редакції. IT-компанія має бути зацікавлена у фінансуванні дослідження, а сам аспірант — у поєднанні наукової та промислової роботи, а викладачі вбачатимуть актуальність і потрібність такого наукового проєкту.

Якщо це буде доречно, аспіранти зможуть долучити до своїх досліджень працівників IT-компаній. У такому випадку керівником академічної частини наукової розробки буде професор УКУ, а фахівець компанії — консультантом практичної частини наукового проєкту.

«Академічна складова PhD дослідження є дуже важливою, адже таке дослідження є чимось більшим, ніж виконання комерційного проєкту. Але ми не можемо обійтися і без практичних результатів: часто айтівці проводять ґрунтовні дослідження всередині своєї компанії, не маючи при цьому наукових ступенів. У програмі часто буде можливість співменторства — професорів УКУ та фахівців галузі», — говорить професор і керівник Лабораторії машинного навчання в Українському католицькому університеті Ростислав Гринів.

📅 Як відбуватиметься вступ на програму

Викладачі університету очікують, що перший набір програми складатиметься з Це допоможе налагодити тісну співпрацю між студентами та викладачами, а також розробити індивідуальні траєкторії навчання для кожного аспіранта й аспірантки.

Хоча набір розпочнеться у серпні 2023 року, викладачі вже спілкуються з майбутніми аспірантами. Ті, хто зацікавлений у вступі й хоче дізнатися про програму більше, можуть контактувати з очільником програми Вадимом Єрмолаєвим: [email protected] .

Від вступників очікують передусім готовності присвятити чотири роки своєму дослідженню. Крім того, треба мати достатній рівень знань в обраній галузі:

«Маючи досвід роботи з магістрантами, скажу: подекуди студенти вирішують змінити напрям навчання після бакалаврату, приходять з інших галузей, і для них складно опановувати програму. З PhD-програмою ситуація буде простішою, адже ми відбираємо людей лише з фундаментальними знаннями», — пояснює Ростислав Гринів.

Не менш важливе зацікавлення саме у дослідницькому аспекті роботи. Одним із вступних випробувань на PhD-програму буде есей про проблему, яку студенти сподіваються розв’язати завдяки своїй роботі. Звісно, це ще не остаточне формулювання теми дисертації, але дасть змогу зрозуміти, чи людина зможе створити справді наукове дослідження, додає Гринів.

Програма коштуватиме 160 тисяч гривень на рік. Щоб допомогти студентам покрити витрати, університет шукатиме грантові можливості.

Розклад вступної кампанії на програму:

• з 1 по 11 серпня 2023 — подання документів: кім. 123, Львів, вул. І. Свєнціцького, 17; тел. для довідок: 240-99-44/3178;
• п’ятниця, 25 серпня 2023, 13:00 — вступний фаховий іспит: ауд. К 3 308, Львів вул. Козельницька, 2а;
• субота, 26 серпня 2023, 13:00 — співбесіда про дослідницьку пропозицію: ауд. К 3 308, вул. Козельницька, 2а
• вівторок, 29 серпня 2023, 10:00 EEST — вступний іспит з іноземної мови (англійська): 10.00 , ауд. 424, вул. І. Свєнціцького, 17

Акредитація PhD-програм та її наукова складова

Нові підходи щодо освітньої програми третього рівня підготовки здобувачів освіти внормовані з 2016 року (постанова КМУ від 23 березня 2016 р. № 261 Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах). Автономність закладу вищої освіти та наукової установи і їхніх програм підготовки аспірантів, у тому числі забезпечення системи вибіркових навчальних дисциплін, розподілу кредитів та оцінювання знань – це обов’язкові атрибути сучасної форми навчання на PHD програмі, що (в освітній частині) є аналогом системи організації підготовки магістрів та бакалаврів.

Однак ІІІ рівень освіти має свою специфіку і важливу компоненту – домінуючу наукову складову, яка має бути пріоритетною і в оцінюванні освітніх програм цього рівня підготовки фахівця, отже, враховуватися у процесі акредитації.

Нехтування цим у підходах до акредитації PhD-програм, їх оцінювання за моделлю освітніх програм І-ІІ рівня призводять до «пробуксовування» чи й не сприйняття спільнотою нової парадигми акредитації загалом.

Таким чином, сучасний стан акредитації освітніх програм докторів філософії потребує уточнення вимог, залучення фахівців-науковців (адже ми формуємо випускника як активного дослідника, здатного до наукової діяльності).

За такого розуміння процесу підготовки докторів філософії та його оцінювання було б логічним вивчити та гнучко застосувати досвід закордонних колег (наприклад, польських) щодо існування окремої наукової оцінки PhD-програми (йдеться про діяльність Ради наукової досконалості в Польщі). Можливе залучення наукового комітету чи створення при Національному агентстві дорадчого органу для уточнення і узагальнення оцінки наукової складової при акредитації програм ІІІ рівня. Це б визначило пріоритетність якісності наукової складової PhD-програм та необхідність участі фахівців-науковців у їх акредитації та формуванні рекомендацій і параметрів такої оцінки. Йдеться про інтенсивність наукової діяльності організації, її досягнення та рівень за індексами цитування наукових праць, здобутки за конкретними напрямами досліджень, фахові особливості тощо.

Звичайно, ці питання є дискутабельними й потребують детальнішого обговорення, при цьому їх актуальність незаперечна. Запрошуємо до дискусій і співпраці, адже без досвіду ЗВО та наукових установ удосконалення акредитації освітніх програм доктора філософії неможливе.