ОРДЕНИ́ ЧЕРНЕ́ЧІ – об'єднання ченців і монастирів, які дотримуються особливих статутів, певних принципів чернечого життя з метою захисту й утвердження католицької віри.
О́рден — нагорода (за героїчний вчинок, почесна нагорода, за заслуги або вислугу років).
Духовно-лицарські ордени — це організації лицарів, що створювалися під час хрестових походів. У Західній та Центральній Європі військово-чернечі організації лицарів, що створювалися у період хрестових походів в XII–XIII ст.
В ході їх в Палестині для захисту та розширення володінь хрестоносців виникли особливі організації західноєвропейських феодалів – духовно-лицарські ордени. До них відносяться орден йоаннітів (1113 р.), орден Тамплієрів (1118 р.), Тевтонський орден (1128 р.).
Кожен орден очолював довічно обраний і затверджений Папою Великий магістр (гросмейстер). Йому підпорядковувалися начальники "провінцій" (місцевих підрозділів ордена) – пріори, а також маршали (відали фінансами ордена), командори (коменданти замків, фортець) та ін.
Орден «За заслуги» I, II, III ступеня — державна нагорода України для відзначення видатних заслуг громадян в економічній, науковій, соціально-культурній, військовій, державній, громадській та інших сферах суспільної діяльності.
О́рден — нагорода (за героїчний вчинок, почесна нагорода, за заслуги або вислугу років). Походження слова «орден» як знаку має дві версії. Перша від назви середньовічних духовно-лицарських орденів, що з’являються за часів хрестових походів у XI ст. і існують до XV-XVI ст., втрачаючи …