Menu Close

Що таке капот у літературі

admin 0 Comments

Символізм в українській літературі

На становлення символізму в українському письменстві значною мірою вплинули австрійська, німецька й польська літератури. Проте його ґрунтом стала власна національна барокова й романтична традиції (особливо творчість Г. Сковороди, М. Гоголя, Т. Шевченка).

Проза. Фундатором цього стилю в нашому письменстві стала Ольга Кобилянська, яка зуміла органічно поєднати досвід німецького символізму й українського народного світобачення, заглибленого в містичну знаковість. Перший та чи не найвидатніший зразок вітчизняного символізму — повість письменниці «Земля» (1895-1901). У творі розгортається притчева історія про те, як сільський хлопець Сава через гординю, сваволю й лють у своєму серці вбив рідного брата Михайла. Авторка дошукується причин братовбивства, тобто каїнізму — першогріха, зла у світі. І бачить їх насамперед у містичних глибинах людської душі, у впливі владоможної долі.

Розкриваючи філософсько-психологічну проблематику, удаючись до символічних деталей, О. Кобилянська робить успішну спробу проникнути в надраціональні, позасвідомі обшири духовного світу.

Поезія. На початку ХХ ст. в Галичині сформувалася літературна група «Молода муза» (1906-1909). До її складу входили П. Карманський, Б. Лепкий, В. Пачовський, С. Твердохліб, О. Луцький та інші молоді митці.

Пожвавлення в це товариство приніс дещо старший Б. Лепкий, який час від часу приїздив із Кракова, де вже викладав в університеті. Він розповідав про нові символістські віяння в польській літературі, про об’єднання модерністів у різних країнах — «Молода Бельгія», «Молода Німеччина», «Молода Австрія», «Молода Польща». На цей взірець львів’яни створили і свою групу. Почали видавати журнал «Світ», де друкували новаторські твори українських і зарубіжних авторів.

Услід за М. Вороним молодомузівці гостро заперечували утилітарне ставлення до літератури, відхиляли суспільний детермінізм, побутовий реалізм, описовість старої школи. Обстоювали культ краси, високого мистецтва, «виривали» своїх героїв з тісних рамок біологічного існування й відкривали перед ними широку часово-просторову перспективу Всесвіту. Їхнім ідеалом була творчість Ш. Бодлера, Ф. Ніцше, Г. Ібсена, М. Метерлінка.

Утім, молодомузівці намагалися поєднувати нові європейські віяння з вітчизняними традиціями. А шукали цих традицій у символіці народних пісень, містиці Г. Сковороди, у демонологічних уявленнях українців.

На жаль, через фінансові труднощі, за умов байдужості значної частини громадянства до національної культури «Молода муза» проіснувала недовго. Проте здобутки її значні — насамперед у розробленні «вічних» мотивів, спробі виходу на загальнолюдську духовну проблематику, увазі до світу добра і краси, збагаченні формальних прийомів письма.

Звичайно, творчість молодомузців на цьому не припинилася. Дехто з них активно працював у літературі, творчо зростав, здобув авторитет і визнання поважної величини в національній культурі. Насамперед це стосується Б. Лепкого, П. Карманського, В. Пачовського та М. Яцкова.

Рання поезія Петра Карманського (1878-1956) наповнена мотивами смутку й космічного болю. Їх породжувало відчуття недосконалості цього світу, небажання й невміння жити за законами любові та краси.

Петро Карманський

Промовисті вже самі назви збірок — «З теки самовбивці», «Ой люлі, смутку», «Пливем по морі тьми». Цей митець збагатив українську поезію екзотичним колоритом. Адже романтична незадоволеність життям, вічне прагнення десь відшукати ідеальний світ гнали його в мандрівки — в Італію, Канаду, Бразилію. Подорожні враження відтворювалися у віршах («В лісах Парани», «Великдень у Куритибі», «Ріо-де-Жанейро» та ін.).

Один з основних мотивів молодого Василя Пачовського (1878-1942) — «розсипані перли» сліз ліричного героя через нерозділене кохання (збірка «Розсипані перли»). Це було переважно ще учнівське наслідування французьких символістів і «Зів’ялого листя» І. Франка, але вже пульсували й власні почуття. Поступово у творчості митця посилюється філософське спрямування, з’являються теми вічної боротьби світла та темряви, таємниць світобудови, поглиблюється символіка.

Василь Пачовський

У ліриці Богдана Лепкого (1872-1941) молодомузівського періоду вміло поєднується фольклорний струмінь з духовними тривогами інтелігента початку XX ст. та з філософськими настроями (медитації про життя та смерть, минущість усього сущого, самоту, переживання світового болю). Часто зринає образ природи — як того острівця, де людина може відпочити від життєвих турбот і клопотів. Один з улюблених мотивів — туга осені, прощання.

Богдан Лепкий

Усі ці мотиви й настрої ніби концентрує в собі, певно, найвідоміший вірш поета «Журавлі». У трьох строфах про осінній відліт журавлів умістилася широка гама переживань суму, розлуки, прощання з рідними, Батьківщиною (яскравий зразок багатозначності символу). Вельми мелодійні слова, увиразнені звуконаслідуванням «кру! кру! кру!» та алітераціями, поклав на музику брат поета композитор Левко Лепкий. І «Журавлі» стали улюбленою піснею Українських січових стрільців.

• Завдання основного рівня

  • 1. Послухайте цю пісню у виконанні В. Жданкіна (адреса в Інтернеті: https://www.youtube.com/watch?v=g1sDCFK0CDA). Які емоції увиразнює виконавець? Які образи навіяв вам цей спів?
  • 2. Прочитайте по 5-10 віршів різних тематичних груп П. Карманського (див. http://poetyka.uazone.net/karmansky/), В. Пачовського (http://chtyvo.org.ua/authors/Pachovskyi_Vasyl/Zibrani_Tvory_Tom_1_Poezii/), Б. Лепкого (http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=3&type=tvorch). Які жанрові особливості й мотиви цих творів? Які стильові ознаки символізму ви помітили в цих текстах?

Молоді наддніпрянські модерністи гуртувалися навколо київського журналу «Українська хата» (1909-1914). Визнаними лідерами цього середовища були критики М. Євшан, А. Товкачевський, М. Сріблянський. Вони вважали, що українській літературі треба відходити від примітивного однобокого народництва, яке наївно ідеалізувало абстрактні народні маси, спрощено трактувало складні суспільні й мистецькі проблеми. В «Українській хаті» друкувалися Олександр Олесь, Г. Чупринка, М. Вороний, Г. Журба, О. Кобилянська, В. Винниченко, С. Черкасенко. З’являлися там перші публікації й початківців М. Рильського, П. Тичини, М. Семенка. Пропонував журнал також переклади західних авторів — Ш. Бодлера, К. Гамсуна, П. Альтенберга, Г. Манна та ін.

Певно, найпопулярнішими, найавторитетнішими поетами тієї пори були М. Вороний та Олександр Олесь.

Микола Вороний (1871-1938) став першим послідовним модерністом в українській поезії. Критики справедливо порівнювали його поезію з творами видатних французьких символістів Ш. Бодлера та П. Верлена. П. Тичина й М. Рильський уважали М. Вороного своїм учителем.

Микола Вороний

Микола Вороний народився 6 грудня 1871 р. на Катеринославщині (нині Дніпропетровська область). Особливий вплив на формування його світогляду справила творчість Т. Шевченка.

Працював у театрі М. Садовського. Пробував себе також як літературний та театральний критик, став талановитим перекладачем (перекладав Данте, В. Шекспіра, О. Пушкіна, Ю. Словацького, П. Верлена, М. Метерлінка, М. Гумільова). Перу поета належать, зокрема, блискучі переклади революційних пісень — «Інтернаціоналу», «Марсельєзи», «Варшав’янки».

М. Вороний узяв активну участь в Українській революції 1917 р., улаштовував народні віча, став одним з організаторів Центральної ради. Однак замість роботи в уряді обрав театральну справу. Восени 1917 р. став директором i режисером Національного театру.

Після російсько-більшовицької окупації України поет мусив емігрувати за кордон. Викладав у Львівській консерваторії та в організованій ним драматичній школі.

1926 р., повіривши підступній пропаганді про «українізацію», М. Вороний повертається на підрадянську Україну. Офіційна критика, влада розглядали творчість митця підозріло й негативно, звинувачуючи його в «модернізмі», «буржуазності», «націоналізмі». 1934 р. він був засуджений на три роки таборів, але через хворобу покарання замінили засланням до Казахстану.

Дізнавшись про долю батька, син митця Марко Вороний приїхав його рятувати: разом із ним голодував, оббивав пороги різних інстанцій у Харкові й Києві, вимагав перегляду справи й зняття обвинувачень. Клопотання не допомогли. М. Вороний змушений був виїхати з Києва на заслання, а Марка заарештували, рік тримали в одиночній камері без суду й слідства, а потім винесли вирок — сім років каторги в холодній Карелії. Микола Вороний дуже любив свого сина й переймався його безвинними стражданнями.

Марка розстріляли в концтаборі 3 листопада 1937 р. (до ювілею «жовтневої революції»). Проте батько, на щастя, так і не довідався про синову долю. Невдовзі після цього був страчений і 67-літній поет. Це сталося 7 червня 1938 р. о 24 годині. Його ім’я було приречене на довгі роки забуття й тільки з крахом комуністичного режиму повернулося в нашу літературу.

Творча спадщина. М. Вороний дуже любив новизну, почувався піонером у будь-якій галузі культури, за яку брався. У поезії ж переніс центр уваги зі змісту на виражальні можливості, музикальність, ритміку. Яскравий зразок його стилю — вірш «Блакитна Панна» (1912). Провідні мотиви твору — возвеличення краси природи та єдність її з мистецтвом. Блакитна Панна — це образ Весни «у серпанках і блаватах 1 », якій уся земля виспівує: «Осанна!» Автор використовує багато небуденної лексики, символів: блавати, арабески (різновид орнаменту), камеї (декоративні вироби з каменю), фрески, гротески тощо. Особливо вражає звукопис поезії. «Блакитна Панна» рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що приходить до нас із співом птахів і ручаїв.

1 Блават — волошка; шовкова тканина блакитного кольору.

Звертався митець і до історичних тем. Найвідоміша з цієї групи творів поема «Євшан-зілля» (1899).

• Завдання основного рівня

  • Згадайте зміст цієї поеми, яку ви читали в 6 класі. Яку епоху в історії України в ній зображено? Що символізує назва? Чи актуальний мотив цього твору сьогодні?

Найвідомішим твором поета, у якому громадянські мотиви прозвучали як гімн покоління борців за українську незалежність, став вірш «За Україну!» (1917). Промовисто й ритмічно, маршево звучить у ньому повтор (рефрен) з анафорою «за»: «За Україну, / За її долю, / За честь і волю, / За народ!» Це яскравий зразок поєднання актуального змісту та відповідної йому вишуканої форми. З вірша струмує потужна енергетика дієвого патріотизму. Покладений на музику Я. Ярославенком, він став одним з найпопулярніших військових маршів у часи визвольних змагань.

• Завдання основного рівня

  • Прочитайте цей вірш, а також послухайте пісню (адреса в Інтернеті: https://www.youtube.com/watch?v=XXPYjZfI1zc), зверніть увагу на відеоряд — це рідкісні світлини й кадри, що закарбували образи воїнів Української армії 1917-1922 рр. Які фонічні й ритмічні прийоми творять динамічну енергетику, маршевість цього твору?

Поезія Олександра Олеся (справжнє прізвище — Кандиба) (1878-1944) вирізняється яскравим національним колоритом та особливим ліризмом. Леся Українка, прочитавши тексти ще тоді молодого автора, дещо компліментарно заявила, що він її випередив і відтепер писати їй ліричні вірші не варто.

Олександр Олесь

Олександр Олесь народився 5 грудня 1878 р. на хуторі біля м. Білопілля (нині Сумської області), у сім’ї дрібного службовця.

Улітку 1906 р. Олександр разом зі своєю нареченою Вірою Свадковською подорожує по Криму. Дівчина лагідно називала коханого Олесем. Через рік з’явилася друком його перша збірка «З журбою радість обнялась», підписана саме цим іменем. Читачі захоплено зустріли книжку.

1909 р. в Петербурзі вийшла друком друга збірка «Поезії. Книга ІІ», а згодом у Києві було видано «Книга ІІІ» (1911). Молодий поет захоплювався музикою: грав на арфі, лірі й кобзі. Це мистецьке уподобання Олександра Олеся зумовило особливу музикальність його поетичних творів.

1919 р. поет був змушений емігрувати за кордон. Спочатку мешкав у Відні, а з 1923 р. й до кінця життя — у Празі. Відтоді його душу й поезію до самої смерті заполоняє невгасима туга за Батьківщиною. У тяжкі 1919-1922 рр. Олександр Олесь разом із М. Грушевським та іншими патріотами-емігрантами збирає кошти на допомогу голодуючій Україні. У ці роки митець створює поетичний цикл «Голод» — разюче правдивий та трагічний реквієм вимореній Україні. Адже голод, спровокований окупаційним комуністичним режимом у 1921-1922 рр., забрав близько півтора мільйона безвинних життів.

• Завдання основного рівня

Ще болючішою раною в поетовій душі став Голодомор 1933 р. Одна за однією шокували вісті про арешти й розстріли видатних діячів української культури. 1935 р. він пише драму «Земля обітована». Це — одне з перших в українській літературі нищівне художнє викриття пекла комуністичної диктатури.

Останньою краплею, якої не витримала зболена поетова душа, стала трагічна загибель сина Олега.

Літературний контекст. Олег Ольжич (справжнє прізвище — Кандиба) народився 1907 р. Емігрував з України разом з матір’ю 1923 р. Навчався в Карловому університеті в Празі, студіював археологію в Українському вільному університеті. Опублікував ряд праць з антропології та археології. Автор поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940) і посмертно виданої «Підзамче» (1946).

З молодих літ був учасником українського націоналістичного руху. У 1929 р. — член Організації українських націоналістів. 1937 р. очолив культурно-освітню референтуру Проводу ОУН. У 1938-1939 рр. брав активну участь у становленні державності Карпатської України та в збройній боротьбі проти угорських загарбників, був ув’язнений угорським профашистським режимом. Протягом 1939-1941 рр. очолював Революційний трибунал ОУН, член Проводу українських націоналістів.

На початку німецько-радянської війни 1941 р. переїхав в Україну. З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів Олег Ольжич іде в підпілля, переїздить до Львова. У травні 1944 р. заарештований гестапо. Ув’язнений у концтаборі Заксенгаузен. Закатований під час допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944 р.

Олег Ольжич

Незабаром після сина відійшов у вічність і Олександр Олесь. Це сталося 22 липня 1944 р. Був похований на Ольшанському цвинтарі в Празі. 2017 р. його разом з дружиною перепоховано в Києві. На надгробку висічено й ім’я сина Олега, останки якого знайти не вдалося (див. докладніше сюжет про цю історичну подію за адресою: https://www.youtube.com/watch?v=t3xGvMmaBuk).

Творчий доробок. У творчій манері митця поєднуються ознаки неоромантизму та символізму. Драматичні етюди «По дорозі в Казку», «Над Дніпром», «Трагедія серця», «Ніч на полонині» — виразно символістські.

Промовистий факт: понад 80 відомих композиторів у різні часи зверталися до творчості митця. Серед них М. Лисенко, К. Стеценко, Я. Степовий, С. Людкевич, а також сучасні музиканти О. Король, М. Бурмака, гурт «Кому вниз» та ін.

Усі щойно згадані ознаки вирізняються вже у вірші, що дав назву першій збірці — «З журбою радість обнялась. » Журба й радість, щастя та мука, смерть і воскресіння, день і ніч — ці антитези завжди переплітаються у світовідчутті та творчості митця, як і в реальному житті, що завше зіткане з химерних суперечностей.

У серцях кількох поколінь українців Олександр Олесь закарбувався насамперед як співець кохання. І справді, поет зумів досконало передати найтонші переливи цього найпрекраснішого почуття. Саме кохання, хай навіть і нерозділене, надає сенсу людському існуванню, допомагає відчути ритм життя, побачити й оцінити красу, гармонію природи («Ти знов прийшла. », «Ти зовсім мене не кохала. », «Ти в ту ніч другим зоріла. »).

Найвідоміший зразок любовної лірики Олександра Олеся — «Чари ночі». За жанром це — романс, не випадково він став популярною народною піснею. Автор закликає читача влити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя молодості й кохання, тим паче, що — це щастя надто швидкоплинне. Отже, краса життя, краса кохання — над усе. Такий провідний мотив твору.

• Завдання основного рівня

  • 1. Уважно прочитайте вірш, визначте в ньому наскрізні художні засоби: епітети, власне метафори, уособлення. Поміркуйте, які функції виконує кожен із них.
  • 2. Які філософські концепції модернізму, зокрема символізму, відобразилися в цьому творі? Наведіть характерні цитати.
  • 3. Послухайте пісню «Сміються, плачуть солов’ї» у виконанні Антоніни Матвієнко (адреса в Інтернеті: https://soundcloud.com/tonya-matvienko/tonya-matvienko-solovy). Як вокальна майстерність виконавиці увиразнює мотив твору?

Розвиваючи традицію Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, поет гостро порушує проблему рідного слова, щиро захоплюється ним і нищівно картає колонізаторів, які його нищать, і своїх безбатченків, котрі його зневажають. Цей мотив віртуозно розкритий у поезії «О слово рідне! Орле скутий. ». Вірш буквально пульсує потужним патріотичним почуттям, яке особливо посилюють риторичні вигуки та звертання. Красу, мелодійність, багатство української мови Олександр Олесь розкриває через емоційно насичені пейзажні порівняння, метафоричні епітети («співочий грім», «шовковий спів», «левій рев Дніпра»). Ідея вірша висловлена в міфологічно-біблійних символах:

Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися

Меч тут символізує войовничу грань українського слова, нашої національної душі; сонце — миролюбну, окрилену, творчу. У будь-якому разі автор переконаний, що мовне, національне відродження України обов’язково стане судними дощами для її ворогів.

Найкращі твори Олександра Олеся досі запалюють у душах читачів світлі, піднесені почуття, а тому залишаються живими, актуальними, дієвими.

Юрій Ковалів (сучасний літературознавець, професор): «Ранній український символізм, знаходячи рівновагу між критеріями краси й правди, занурювався в гармонію витончених переживань аристократичної душі, поринав у світ серпанкових натяків та елегантного звукового образу, прагнув осягнути метафізичні цінності».

Підсумовуємо вивчене

  • 1. У чому полягає сутність символізму?
  • 2. Що таке синестезія в мистецтві, які настанови символізму зумовили її появу? Наведіть приклади з творів українських і зарубіжних митців.
  • 3. Розкажіть про історію створення, естетичні принципи «Молодої музи» і творчість найпомітніших її представників.
  • 4. Доведіть, що прагнення оновлювати мистецтво за законами краси й патріотичні почуття були основними для життя та творчості М. Вороного й Олександра Олеся.
  • 5. Які символістські тенденції виявились у доробках М. Вороного й Олександра Олеся?
  • 6. Охарактеризуйте патріотичні мотиви лірики цих поетів.
  • 7. Визначте й випишіть символи з поезії «О слово рідне! Орле скутий. ». Розкрийте їхнє значення.
  • 8. Який із вивчених віршів Олександра Олеся, на вашу думку, наймузикальніший? За допомогою яких засобів автор досягає цієї музикальності?

Значення “капот” у українська словнику

1. заст. Жіночий хатній одяг вільного крою: халат. Були [у пеклі].. в капотах, Були всі грішні жіночки (Котл., І, 1952, 142); Софія Петрівна.. в свіжім літнім капоті, уже тримала в руці срібний ополоник (Коцюб., II, 1955, 385); Перед Ольгою виросла постать жінки у бавовняному капоті (Рибак, Час. 1960, 410).

2. техн. Відкидна покришка, що прикриває мотор або якийсь механізм у машині й запобігає проникненню пилу, вологи тощо. Шофер замовкає, стоїть, одвернувшись, потім підіймає капот машини, нахиляється до мотора (Ю. Янов., II, 1954, 184); Барабан [молотильного апарата комбайна] зверху закрито капотом, що складається з швидкознімної покрівлі й двох стінок (Зерн. комбайни, 1957, 117).

Слово “капці” – літературне чи діалектизм?

Капці

-ів, мн. (одн. ка́пець, -пця, ч.). Легкі туфлі, перев. для хати. || Вид легкого взуття на Сході.

Капці=капець -пця, м. 1) Кожаная обувь безъ голенищъ, опорки, туфли. Від злого давця бери й капця. Ном. А дід бабці купив капці, та короткі були, то втяв пальці. О. 1861. XI. 68. (Н. п.). 2) Родъ суконныхъ шитыхъ носковъ. Гол. Од. 67. Иногда къ нимъ пришивается продолженіе, охватывающее икры ногъ. Шух. І. 125. 3) Переносно: конецъ, смерть. Як де нагрюкають якого жида, там йому й капець. Екатер. у. Слов. Д. Эварн. Cм. капут.

Замість „тапочки” краще казати „капці”. Це легке хатнє взуття. Так що тут в нас є кращий синонім.

Отже, словники вказують, що це нормативне слово, запозичене з польської.