Логіка – Жеребкін В. Є. – 8.5. Фігури і модуси категоричного силогізму

Категоричний силогізм має різні види, котрі набули назви фігур силогізму.

Фігурами силогізму називаються форми силогізму, що відрізняються одна від одної розташуванням середнього терміна в засновках. Існує чотири фігури силогізму.

У першій фігурі середній термін займає місце суб’єкта у більшому засновку і предиката – в меншому. Схема першої фігури:

У другій фігурі середній термін займає місце предиката в обох засновках. Схема другої фігури:

У третій фігурі середній термін займає місце суб’єкта в обох засновках. Схема третьої фігури:

Б. Поняття про модуси силогізму

Кожна фігура силогізму мас свої певні модуси (від латинського modus, що означає “спосіб”, “вид”).

Модусами силогізму називаються різновиди фігур, які відрізняються одна від одної кількістю і якістю суджень, котрі складають їх засновки й висновок.

Модуси категоричного силогізму позначаються трьома заголовними літерами тих суджень, із яких побудовано силогізм. Якщо більший і менший засновки і висновок є судженнями загальноствердними, то цей модус позначається так: AAA. Літери означають більший засновок, менший засновок і висновок.

Оскільки кожен засновок теоретично може бути загальноствердним (А), загальнозаперечним (Е), частковоствердним (І) та частковозаперечним (О), то природно припустити, що кожна фігура силогізму має по 16 модусів. Проте не кожне сполучення засновків

Дає істинний висновок. Дійсних, правильних модусів силогізму значно менше. Щоб установити, які модуси має кожна фігура, необхідно керуватися загальними правилами категоричного силогізму і особливими правилами фігур.

В. Перша фігура, Ті особливі правила і модуси

Перша фігура силогізму має такі особливі правила: 1. Більший засновок має бути судженням загальним; 2. Менший засновок – судженням ствердним.

Ці правила випливають із структури першої фігури. Доводяться вони так. Якщо менший засновок взяти заперечним, то й висновок буде заперечним. У заперечному висновку предикат (Р) розподілений, отже, він має бути розподіленим і в засновку. Щоб Р було розподілене, більший засновок мас бути заперечним, але, як відомо, із двох заперечних засновків висновок неможливий. При меншому заперечному засновку більший має бути ствердним. Але тоді висновок стає неможливим через нерозподіленість Р, оскільки в ствердному судженні Р не розподілене. Отже, менший засновок не можна брати заперечним, він має бути тільки ствердним.

Більший засновок має бути загальним. Якщо більший засновок частковий, то середній термін, що займає у ньому місце суб’єкта, буде нерозподіленим. У меншому засновку, котрий має бути судженням ствердним, середній термін, займаючи місце предиката, також нерозподілений. Отже, якщо більший засновок частковий, то середній термін не буде розподіленим у жодному з засновків. Але якщо середній термін в обох засновках не розподілений, то висновок здобути не можна. Отже, більший засновок має бути загальним.

Знаючи особливі правила першої фігури, не важко вивести її модуси. Більший засновок, згідно з цим правилом, може бути судженням загальноствердним (А), або загальнозапе-речним (Е); менший засновок – загальноствердним (А) або частковоствердним (/). Отже, у першій фігурі можливі такі сполучення засновків:

Керуючись загальними правилами категоричного силогізму, вкажемо, який висновок випливає із кожного сполучення засновків. Якщо обидва засновки є загальноствердними (АА), то висновок буде загальноствердним (А). Якщо більший засновок загальноствердний, а менший частково-ствердний (АІ) то висновок – частковоствердний (І). Якщо більший засновок загальнозаперечний, а менший загальноствердний (ЕА), то висновок буде загальнозаперечним (Е). Якщо більший засновок загальнозаперечний, а менший частковоствердний (ЕІ), то висновок буде частково-заперечним (О).

Отже, перша фігура силогізму має такі модуси AAA, AІІ, ЕАЕ, ЕІО.

Перша фігура силогізму – це найтиповіша, класична форма дедуктивного умовиводу, її модуси AAA та ЕАЕ, котрі виражають у чистому вигляді аксіому силогізму, є типовими формами підведення часткового випадку під загальне положення. Тому у практиці мислення ми користуємося першою фігурою частіше, ніж другою і особливо третьою фігурою. До першої фігури ми вдаємося щоразу, коли сказане про клас предметів поширюємо на окремий, одиничний предмет цього класу, коли висновок про окреме робимо на підставі знання загального положення чи правила.

Досить велике значення першої фігури силогізму в судовій практиці. За першою фігурою відбувається юридична оцінка (кваліфікація) правових явищ і фактів. Більшим засновком, що має загальне положення, служить норма права, стаття кодексу. Меншим засновком – судження про конкретний випадок. Висновок є вивід про це конкретне на основі загального положення. Наприклад:

За першою фігурою категоричного силогізму відбувається застосування норми права до окремого випадку і призначення покарання за скоєний конкретний злочин. У більшому засновку вказується санкція, визначена статтею кодексу. У меншому засновку йдеться про те, що цей конкретний злочин є елементом класу злочинів, передбачених статтею кодексу, про яку говориться в більшому засновку. Висновок є судженням про покарання, застосовуваним до цього конкретного випадку. Наприклад:

По суті, будь-який обвинувальний вирок, як і будь-яка інша ствердна судова ухвала, як застосування норми права до конкретного випадку, за логічною структурою е умовиводом першої фігури силогізму.

Але застосування юридичного закону до конкретного явища – це не механічне підведення часткового випадку під загальне правило, а складний процес, що вимагає від юриста грунтовної спеціальної підготовки, високої культури, здорового глузду, життєвого досвіду і високорозвинутого почуття справедливості. Судова діяльність не може розумітися так, що суддя, маючи перед собою заздалегідь запропоновану йому правову норму і готовий, установлений факт, має тільки “приладнати” їх один до одного, “підігнати” факт під правову норму. Щоб підвести частковий випадок під загальне правило (норму права), необхідно глибоко і всебічно дослідити цей випадок, виявити індивідуальні його особливості, дати правильну оцінку тощо. Тільки після цього судження про окремий факт, яке становить менший умовивід, буде відповідати цьому факту, правильно відображати його і до нього можна буде правильно застосувати загальне положення.

Г. Друга фігура, її правила і модуси

Друга фігура силогізму має такі правила: 1. Більший засновок має бути судженням загальним; 2. Один Із засновків – судження заперечне.

Доведемо спочатку, що один із засновків має бути заперечним. Якщо у другій фігурі обидва засновки ствердні, то середній термін, займаючи місце предиката в обох засновках, буде нерозподіленим. Як відомо, зробити висновок із таких засновків неможливо.

Щоб середній термін був розподіленим, один із засновків має бути заперечним. Але якщо один із засновків заперечний, то й висновок буде заперечним. У заперечному висновку предикат Р завжди розподілений, отже, він має бути розподіленим і в засновку. Оскільки Р у другій фігурі посідає місце суб’єкта у більшому засновку, то він буде розподіленим тільки тоді, коли більший засновок загальний. Отже, у другій фігурі обидва засновки можуть бути ствердними, а більший засновок – частковим.

Друга фігура силогізму має такі модуси: ЕАЕ, АЕЕ, ЕІО, АОО.

Сутність другої фігури силогізму полягає в запереченні належності якого-небудь предмета або явища до того чи іншого класу предметів. До умовиводів другої фігури ми вдаємося щоразу, коли необхідно довести, що конкретний предмет, який нас цікавить, не може бути віднесений до класу предметом, про котрий ідеться в більшому засновку. Висновок робиться на підставі відсутності у предмета тих ознак, які належать класу в цілому. Наприклад:

У судовій практиці друга фігура є логічною формою обгрунтування складу злочину в тому чи іншому конкретному випадку, доказом неправильності кваліфікації скоєного, засобом спростування різноманітних положень, які не узгоджуються із загальним правилом, і т. д.

Д. Третя фігура, її правила і модуси

Третя фігура має таке правило: менший засновок має бути ствердним. Висновок у третій фігурі завжди частковий.

Доводиться це правило так: якщо менший засновок взяти заперечним, тоді й висновок буде заперечним. У заперечному судженні предикат Р завжди розподілений, отже, він має бути розподіленим і в засновку. У засновку Р буде розподіленим лише тоді, коли більший засновок, в якому він посідає місце предиката, буде заперечним. Але з двох заперечних засновків здобути висновок не можна. Тому менший засновок має бути ствердним.

Висновок має бути частковим тому, що менший термін S займає в засновку місце предиката. Предикат у ствердному судженні нерозподілений, тому й у висновку ми можемо говорити тільки про деякі S, а не про всі S.

Третя фігура має такі шість модусів: ААІ, EAOt ІАІ, ОАО, AII, ЕIO. Третя фігура силогізму у практиці мислення трапляється рідше, ніж перша й друга. Вона приймається для спростування загальних положень.

Б. Четверта фігура, її правила і модуси

У четвертій фігурі діють такі правила: 1. Якщо більший засновок ствердний, то менший має бути загальним. 2. Якщо один Із засновків заперечний, то більший засновок буде загальним.

Дійсно, якщо більший засновок є ствердним (судження А або I), то середній термін (М) у ній не буде розподіленим, оскільки посідає місце предиката. Тоді середній термін має бути розподіленим у меншому засновку. Менший засновок, в якому М займає місце суб’єкта, має бути загальним.

Якщо один із засновків заперечний, то й висновок буде заперечним. У заперечному висновку предикат розподілений, отже, він має бути розподіленим і в засновку. І оскільки більший термін посідає в засновку місце суб’єкта, то він буде розподіленим лише в тому випадку, коли більший засновок є загальним судженням.

Застосовуючи загальні правила категоричного силогізму і правила четвертої фігури, ми здобудемо такі п’ять її модусів: AAI, АEE, ІАІ, ЕАО, ЕІО.

Перші три фігури були відкриті й описані Аристотелем. Четверта фігура виділена через 500 років Кл, Галеном. За всіма зовнішніми ознаками четверта фігура є правомірною формою категоричного силогізму. Проте унаслідок того, що рух думки у четвертій фігурі незвичайний, у практиці мислення нею користуються досить рідко. Прикладом умовиводу за четвертою фігурою може бути таке:

Схожі статті

Логіка – Жеребкін В. Є. – 8.4. Загальні правила категоричного силогізму Для того, щоб із істинних засновків можна було робити істинний висновок, необхідно дотримуватися таких правил силогізму. 1. У кожному силогізмі має бути.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 8.3. Аксіома силогізму Категоричним силогізмом називається такий дедуктивний умовивід, у якому обидва засновки є категоричними судженнями. Наприклад: Категоричний силогізм.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 8.2. Категоричний силогізм, його визначення і склад Категоричним силогізмом називається такий дедуктивний умовивід, у якому обидва засновки є категоричними судженнями. Наприклад: Категоричний силогізм.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 1.5. Мова логіки Розрізняють істинність і правильність мислення. Ці поняття не тотожні, а тому їх не можна сплутувати. Поняття “істинність” відноситься до змісту думки, а.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 3.5. Правила поділу Коли ми маємо справу з поняттями, то нас цікавить не тільки їхній зміст, а й обсяг. Наприклад, вивчаючи державу, ми цікавимось не лише тим, що таке.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 3.4. Поділ понять Коли ми маємо справу з поняттями, то нас цікавить не тільки їхній зміст, а й обсяг. Наприклад, вивчаючи державу, ми цікавимось не лише тим, що таке.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 1.4. Істинність і правильність мислення Розрізняють істинність і правильність мислення. Ці поняття не тотожні, а тому їх не можна сплутувати. Поняття “істинність” відноситься до змісту думки, а.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 4.1. Загальна характеристика суджень 4.1. Загальна характеристика суджень Пізнаючи предмети і явища навколишнього світу, виділяючи в них певні ознаки, ми висловлюємо судження. Наприклад.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 5.1. Умовне судження Складним судженням називається таке судження, яке складається з кількох простих суджень. Так, судження “Крадіжка є злочин” є простим, у ньому наявний.
Логіка – Жеребкін В. Є. – Розділ 5 СКЛАДНІ СУДЖЕННЯ Складним судженням називається таке судження, яке складається з кількох простих суджень. Так, судження “Крадіжка є злочин” є простим, у ньому наявний.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 4.2. Структура судження 4.1. Загальна характеристика суджень Пізнаючи предмети і явища навколишнього світу, виділяючи в них певні ознаки, ми висловлюємо судження. Наприклад.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 8.1. Загальна характеристика дедуктивних умовиводів 8.1. Загальна характеристика дедуктивних умовиводів Дедуктивним (від латинського слова dеduсtіо – виведення) називається умовивід, у якому висновок про.
Логіка – Жеребкін В. Є. – Розділ 8 ДЕДУКТИВНІ УМОВИВОДИ 8.1. Загальна характеристика дедуктивних умовиводів Дедуктивним (від латинського слова dеduсtіо – виведення) називається умовивід, у якому висновок про.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 7.2. Безпосередні умовиводи Як уже зазначалося, у логіці під безпосередніми умовиводами розуміють такі умовиводи, у котрих висновок робиться всього з одного засновку. Так, якщо.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 7.1. Загальна характеристика умовиводів 7.1. Загальна характеристика умовиводів Умовиводом називається форма мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться нове судження.
Логіка – Жеребкін В. Є. – Розділ 7 УМОВИВІД. БЕЗПОСЕРЕДНІ УМОВИВОДИ 7.1. Загальна характеристика умовиводів Умовиводом називається форма мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться нове судження.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 6.3. Закон суперечності Закон суперечності твердить: два протилежні висловлювання не є одночасно істинними; у крайньому разі одне з них неодмінно хибне. Наприклад, не можуть.
Логіка – Жеребкін В. Є. – Розділ 4 СУДЖЕННЯ 4.1. Загальна характеристика суджень Пізнаючи предмети і явища навколишнього світу, виділяючи в них певні ознаки, ми висловлюємо судження. Наприклад.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 4. Відношення супідрядності Перехресними називаються поняття, обсяг яких тільки частково входить один в одного. Так, поняття “студент” і “відмінник” перехрещуються, оскільки частина.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 4.12. Відношення між судженнями. Види відношень Між судженнями А, Е, І, О існують такі відношення”: 1) відношення противності (контрарності), 2) відношення під противності, 3) відношення суперечності.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 4.11. Поділ суджень за модальністю Від судження слід відрізняти мовний вислів, що дістав назву “пропозиційна функція або функція висловлювання”. Пропорційною функцією називається такий.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 4.10. Поняття про квантори Від судження слід відрізняти мовний вислів, що дістав назву “пропозиційна функція або функція висловлювання”. Пропорційною функцією називається такий.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 4.9. Судження і пропозиційна функція Від судження слід відрізняти мовний вислів, що дістав назву “пропозиційна функція або функція висловлювання”. Пропорційною функцією називається такий.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 4.8. Логічні змінні та логічні постійні Як наголошувалося раніше, суб’єкт і предикат судження називаються термінами. Кожен термін у судженні розподілений або не розподілений. Знання правил.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 4.7. Розподіленість термінів у судженнях Як наголошувалося раніше, суб’єкт і предикат судження називаються термінами. Кожен термін у судженні розподілений або не розподілений. Знання правил.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 4.5. Просте судження, види і структура Прості судження, залежно від того, що вони відображають – властивість чи відношення, поділяються на атрибутивні судження та судження із відношенням.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 6.5. Закон достатньої підстави Закон виключеного третього формується так: із двох суперечних суджень про один і той же предмет, в один і той же час і в одному й тому ж відношенні одне.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 6.4. Закон виключеного третього Закон виключеного третього формується так: із двох суперечних суджень про один і той же предмет, в один і той же час і в одному й тому ж відношенні одне.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 6. Відношення протилежності (супротивності) Перехресними називаються поняття, обсяг яких тільки частково входить один в одного. Так, поняття “студент” і “відмінник” перехрещуються, оскільки частина.
Логіка – Жеребкін В. Є. – 6.2. Закон тотожності Закон тотожності формулюється так: будь-яка думка про предмет у процесі даного міркування тотожна сама собі, скільки б разів вона не повторялась. Думка.

Логіка – Жеребкін В. Є. – 8.5. Фігури і модуси категоричного силогізму

Фігури і модуси категоричного силогізму

Категоричний силогізм має різні види, котрі набули назви фігур силогізму.

У першій фігурі середній термін займає місце суб’єкта у більшому засновку і предиката — в меншому. Схема першої фігури:

У другій фігурі середній термін займає місце предиката в обох засновках. Схема другої фігури:

У третій фігурі середній термін займає місце суб’єкта в обох засновках. Схема третьої фігури:

Б. Поняття про модуси силогізму

Кожна фігура силогізму мас свої певні модуси (від латинського modus, що означає “спосіб”, “вид”).

дає істинний висновок. Дійсних, правильних модусів силогізму значно менше. Щоб установити, які модуси має кожна фігура, необхідно керуватися загальними правилами категоричного силогізму і особливими правилами фігур.

В. Перша фігура, Ті особливі правила і модуси

Перша фігура силогізму має такі особливі правила: 1. Більший засновок має бути судженням загальним; 2. Менший засновок — судженням ствердним.

Знаючи особливі правила першої фігури, не важко вивести її модуси. Більший засновок, згідно з цим правилом, може бути судженням загальноствердним (А), або загальнозапе-речним (Е); менший засновок — загальноствердним (А) або частковоствердним (/). Отже, у першій фігурі можливі такі сполучення засновків:

Керуючись загальними правилами категоричного силогізму, вкажемо, який висновок випливає із кожного сполучення засновків. Якщо обидва засновки є загальноствердними (АА), то висновок буде загальноствердним (А). Якщо більший засновок загальноствердний, а менший частково-ствердний (АІ) то висновок — частковоствердний (І). Якщо більший засновок загальнозаперечний, а менший загальноствердний (ЕА), то висновок буде загальнозаперечним (Е). Якщо більший засновок загальнозаперечний, а менший частковоствердний (ЕІ), то висновок буде частково-заперечним (О).

Отже, перша фігура силогізму має такі модуси AAA, AІІ, ЕАЕ, ЕІО.

Перша фігура силогізму — це найтиповіша, класична форма дедуктивного умовиводу, її модуси AAA та ЕАЕ, котрі виражають у чистому вигляді аксіому силогізму, є типовими формами підведення часткового випадку під загальне положення. Тому у практиці мислення ми користуємося першою фігурою частіше, ніж другою і особливо третьою фігурою. До першої фігури ми вдаємося щоразу, коли сказане про клас предметів поширюємо на окремий, одиничний предмет цього класу, коли висновок про окреме робимо на підставі знання загального положення чи правила.

Досить велике значення першої фігури силогізму в судовій практиці. За першою фігурою відбувається юридична оцінка (кваліфікація) правових явищ і фактів. Більшим засновком, що має загальне положення, служить норма права, стаття кодексу. Меншим засновком — судження про конкретний випадок. Висновок є вивід про це конкретне на основі загального положення. Наприклад:

Але застосування юридичного закону до конкретного явища — це не механічне підведення часткового випадку під загальне правило, а складний процес, що вимагає від юриста ґрунтовної спеціальної підготовки, високої культури, здорового глузду, життєвого досвіду і високорозвинутого почуття справедливості. Судова діяльність не може розумітися так, що суддя, маючи перед собою заздалегідь запропоновану йому правову норму і готовий, установлений факт, має тільки “приладнати” їх один до одного, “підігнати” факт під правову норму. Щоб підвести частковий випадок під загальне правило (норму права), необхідно глибоко і всебічно дослідити цей випадок, виявити індивідуальні його особливості, дати правильну оцінку тощо. Тільки після цього судження про окремий факт, яке становить менший умовивід, буде відповідати цьому факту, правильно відображати його і до нього можна буде правильно застосувати загальне положення.

Г. Друга фігура, її правила і модуси

Друга фігура силогізму має такі правила: 1. Більший засновок має бути судженням загальним; 2. Один Із засновків — судження заперечне.

Друга фігура силогізму має такі модуси: ЕАЕ, АЕЕ, ЕІО, АОО.

У судовій практиці друга фігура є логічною формою обґрунтування складу злочину в тому чи іншому конкретному випадку, доказом неправильності кваліфікації скоєного, засобом спростування різноманітних положень, які не узгоджуються із загальним правилом, і т. д.

Д. Третя фігура, її правила і модуси

Б. Четверта фігура, її правила і модуси

Логіка – Мозгова Н. Г. – 6. Категоричний силогізм з виділяючим судженням

Оскільки середній термін силогізму (М) займає в кожній з чотирьох фігур різне місце, то кожна фігура має свої особливі правила, які виводяться з загальних правил силогізму.

1. Більший засновок є загальним судженням (А, або Е).

2. Менший засновок є стверджувальним судженням (А, або І).

Перша фігура є найбільш типовою формою дедуктивного умовиводу. У ній із загального твердження, яке є законом науки чи правовою нормою, робиться висновок про окремий факт, одиничний випадок чи частину предметів даного класу. Широко використовується ця фігура силогізму в різних сферах пізнавальної та практичної діяльності.

Усі метали (М) є електропровідними (Р). Мідь (S) – метал (М). Мідь (S) є електропровідною (Р).

1. Більший засновок – загальне судження (А, Е).

2. Один із засновків – заперечне судження (Е, О).

Друга фігура силогізму застосовується тоді, коли необхідно показати, що окремий випадок (конкретна особа, факт, подія тощо) чи частина предметів даного класу не відповідає загальному твердженню. Але друга фігура силогізму стверджувальних висновків не дає. Наприклад:

Усі видатні шахісти (Р) знають теорію шахової гри (М). Савчук (5) не знає теорії шахової гри (М). Савчук (Б) не є видатним шахістом (Р).

1. Менший засновок – стверджувальне судження (А, І).

2. Висновок – часткове судження (І, О).

Оскільки третя фігура загальних висновків не дає, то вона використовується в тих випадках, коли необхідно ствердити або заперечити деякі ознаки відносно частини предметів даного класу. Наприклад:

Деякі депутати (М) – юристи (Р).

Усі депутати (М) – недоторкані особи (5).

Деякі недоторкані особи (S) – юристи (Р).

Висновки третьої фігури силогізму в практиці мислення використовуються відносно рідко.

1. Якщо більший засновок – стверджувальне судження (А, І), то менший засновок повинен бути загальним судженням (А, Е).

2. Якщо один із засновків – заперечне судження (Е, О), то більший засновок повинен бути загальним судженням (А, Е). Наприклад:

Жоден ссавець (М) не є рибою (S)

Жодна риба (S) не с китом (Р).

Висновки за четвертою фігурою категоричного силогізму в практиці мислення використовуються надто рідко.

6. Категоричний силогізм з виділяючим судженням

Якщо принаймні одним із засновків категоричного силогізму є виділяюче судження, то такий силогізм є винятком із загальних правил та особливих правил фігур категоричного силогізму. Порушуючи згадані правила, такі силогізми дають необхідні виводи. Модуси таких силогізмів називають слабкими модусами, оскільки вони не завжди дають необхідні виводи, а лише за умови, що принаймні один із засновків силогізму є виділяючим судженням.

Нагадаємо, що виділяюче судження має структуру: “S і тільки S є Р”, а його оберненням буде: “Усі Р є S”.

Розглянемо найбільш розповсюджені випадки слабких модусів.

1) Вивід з двох часткових суджень, що порушує загальне правило засновків силогізму: “Принаймні один із засновків силогізму повинен бути загальним судженням”.

Деякі адвокати (М) – депутати (Р) І (SР).

Деякі юристи (S) – адвокати (М) І (SР).

Деякі юристи (S) – депутати (Р) І (SР).

Отже, це перша фігура силогізму, а його модус – III. Серед правильних модусів першої фігури такого модусу немає, але вивід є необхідним і висновок – істинним. Проведемо аналіз засновків нашого силогізму:

Виділяюче судження: “S і тільки S є М”.

Таким чином, другий засновок (юристи і тільки юристи є адвокатами”) – виділяюче судження, тому вивід є необхідним, а висновок – істинним.

2) Вивід за І-шою фігурою, коли більший засновок – часткове судження. Це порушує правило І-шої фігури: “Більший засновок повинен бути загальним судженням”.

Деякі студенти (М) є дистанційниками(Р*) І(SР).

Деякі особи, що навчаються (S), є студентами (М*) І (SР).

Деякі особи, що навчаються (S’), є дистанційниками (Р) І (SР).

Це перша фігура силогізму, модус – III. Серед правильних модусів першої фігури такого модусу немає. Але оскільки обидва засновки є виділяючими судженнями, то вивід є необхідним, а висновок – істинним.

3) Вивід, у якому один із засновків – часткове судження, а висновок – загальне судження. Це порушує загальне правило засновків силогізму: “Якщо один із засновків часткове судження, то і висновок повинен бути частковим судженням”.

Деякі слов’яни (Р) – українці (М+) І (SР).

Усі присутні на форумі (S*) – українці (М) А (SР).

Усі присутні на форумі (S+) – слов’яни (Р*) А(SР).

Це вивід за другою фігурою, його модус – ІАА. Такого модусу серед правильних модусів другої фігури немає. Але більший засновок є виділяючим судженням. Тому вивід є необхідним, а висновок – істинним.

4) Вивід за другою фігурою з двох стверджувальних засновків. Це порушує правило другої фігури: “Один із засновків повинен бути заперечним судженням”.

Деякі історики (Р’) – фахівці з історії України (М+) І (SР). Усі викладачі цієї кафедри (S+) – фахівці з історії України (М) А (SР). Усі викладачі цієї кафедри (S*) – історики (Р*) А(SР). Виділяючим у цьому силогізмі є більший засновок: “Історики і тільки історики є фахівцями з історії України”.

5) Вивід за першою фігурою, в якому менший засновок – заперечне судження. Це порушує правило першої фігури: “Менший засновок повинен бути стверджувальним судженням”.

Усі правильні умовиводи (М+) є необхідними (Р+) А (БР).

Цей умовивід (S+) не є правильним (М*) Е (SР).__

Цей умовивід (S+) не є необхідним (Р*) Е(SР).

Модус цього силогізму – АЕЕ, серед правильних модусів першої фігури такого модусу немає. Але більший засновок – виділяюче судження, тому вивід є необхідним і істинним.

Розглянуті нами приклади показують, що силогізм, до складу засновків якого входить виділяюче судження, підлягає не всім, а лише деяким правилам. Це зумовлюється особливістю виділяючих суджень, розподіленістю їх термінів. Це слід враховувати при аналізі структури категоричного силогізму. Виявити видділяюче судження серед засновків силогізму допомагають колові схеми Ейлера.

Література для поглибленого вивчення розділу

1. Гетманова А. Д. Логика. – М.: Новая школа, 1995. – С. 126-136.

2. Жеребкін В. Є. Логіка. – X.: Основа; К.: Знання, 1999. – С. 108-134.

3. Кириллов В. И., Старченко A. A. Логика. – М.: Высшая школа, 1995. – С. 120-143.

4. Конверський А. Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 228-239.

5. Иванов Е. А. Логика. – М.: Издательство БЕК, 1996. – С. 173-200.

6. Свинцов В. И. Логика. – М.: Скорина; Весь мир, 1998. – С. 203-23 і.

7. Тофтул М. Г. Логіка: Навч. посібн. для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Академія, 2003. – С. 170-184.

8. Хоменко І. В. Логіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Абрис, 2004. – С. 143-148.

1. Ивин A. A. Искусство правильно мыслить. – М.: Просвещение, 1990. – С. 6-57.

2. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник. – М.: Наука, 1975.

– Статті: аксиома простого категорического силлогизма, выведение, дедукция, модусы силлогизма, ошибки в неправильном силлогизме, правила простого категорического силлогизма, силлогизм, умозаключение, фигура силлогизма, энтимема, эпихейрема та інші статті до даної теми.

3. Логические методы и формы научного познания. – К.: Наукова думка, 1984.-200 с.

4. Мельников В. Н. Логические задачи. – К.; Одесса: Вища школа, 1989. – С. 292-314.

5. Шейко О. М. Скорочений силогізм. – К.: Вища школа, 1962. – 28 с.

Схожі статті

Логіка – Мозгова Н. Г. – 4. Фігури та модуси силогізму З істинних засновків не завжди можна отримати істинні висновки. Для його істинності необхідно ще дотримання загальних правил категоричного силогізму.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 3. Правила засновків силогізму З істинних засновків не завжди можна отримати істинні висновки. Для його істинності необхідно ще дотримання загальних правил категоричного силогізму.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 5. Особливі правила фігур силогізму Оскільки середній термін силогізму (М) займає в кожній з чотирьох фігур різне місце, то кожна фігура має свої особливі правила, які виводяться з.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 2. Правила термінів силогізму З істинних засновків не завжди можна отримати істинні висновки. Для його істинності необхідно ще дотримання загальних правил категоричного силогізму.
Логіка – Мозгова Н. Г. – Розділ 8. Простий категоричний силогізм Короткий зміст розділу До дедуктивних умовиводів належить простий категоричний силогізм (від грецького – міркувати, робити висновок). Це найбільш.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 5. Відношення підпорядкування *Закон тотожності як закон правильного мислення є певною формою відображення закону об’єктивної дійсності – визначеності, певної відносної сталості.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 4. Відношення часткової сумісності *Закон тотожності як закон правильного мислення є певною формою відображення закону об’єктивної дійсності – визначеності, певної відносної сталості.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 2. Види умовиводів Розділ 7. Безпосередній дедуктивний умовивід Короткий зміст розділу Знання людини про навколишній світ поділяються на безпосередні та опосередковані.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 1. Поняття умовиводу та його структура Розділ 7. Безпосередній дедуктивний умовивід Короткий зміст розділу Знання людини про навколишній світ поділяються на безпосередні та опосередковані.
Логіка – Мозгова Н. Г. – Розділ 7. Безпосередній дедуктивний умовивід Розділ 7. Безпосередній дедуктивний умовивід Короткий зміст розділу Знання людини про навколишній світ поділяються на безпосередні та опосередковані.
Логіка – Мозгова Н. Г. – МОДУЛЬ 3. УМОВИВІД Розділ 7. Безпосередній дедуктивний умовивід Короткий зміст розділу Знання людини про навколишній світ поділяються на безпосередні та опосередковані.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 3. Закон тотожності *Закон тотожності як закон правильного мислення є певною формою відображення закону об’єктивної дійсності – визначеності, певної відносної сталості.
Логіка – Конверський А. Є. – б) Простий категоричний силогізм Уперше систематичний розгляд теорії висновку дає Арістотель в “Аналітиках”, вона отримала назву “силогістика”. К а т е г о р и ч н и м с и л о г і з м о.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 7. Поділ за видозміною ознаки та його правила При вивченні деякого поняття перед нами часто виникає питання про необхідність розкриття його обсягу, тобто розподілу предметів, які містяться в понятті.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 8. Розподіленість термінів у категоричних судженнях Оскільки кожне судження одночасно має якісну і кількісну характеристику, то буде доцільним об’єднати два попередніх поділи суджень за якістю і кількістю.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 7. Відношення суперечності. Закон виключеного третього Нагадаємо, що несумісними є судження, які не бувають одночасно істинними. Першим видом несумісності є протилежність (контрарність). У відношенні.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 6. Відношення протилежності. Закон суперечності Нагадаємо, що несумісними є судження, які не бувають одночасно істинними. Першим видом несумісності є протилежність (контрарність). У відношенні.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 7. Об’єднана класифікація простих категоричних суджень за якістю та кількістю Оскільки кожне судження одночасно має якісну і кількісну характеристику, то буде доцільним об’єднати два попередніх поділи суджень за якістю і кількістю.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 1. Поняття простого категоричного силогізму та його структура Короткий зміст розділу До дедуктивних умовиводів належить простий категоричний силогізм (від грецького – міркувати, робити висновок). Це найбільш.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 6. Виділяюче судження Дещо стверджувати або заперечувати можна стосовно одного предмета, частини предметів та всіх предметів деякої множини предметів. У залежності від цього.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 7. Виводи за логічним квадратом Перетворення – це логічна операція, в результаті якої судження змінює свою якість, а предикат висновку заперечує предикат засновку. Кількість судження.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 6. Протиставлення предикатові Перетворення – це логічна операція, в результаті якої судження змінює свою якість, а предикат висновку заперечує предикат засновку. Кількість судження.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 5. Перетворення судження Перетворення – це логічна операція, в результаті якої судження змінює свою якість, а предикат висновку заперечує предикат засновку. Кількість судження.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 4. Обернення судження Умовами здобуття істинних висновків в умовиводі є: 1) істинність вихідних висловлювань або засновків; 2) правильність виводу. Поняття істинного.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 3. Правильний та неправильний умовивід Умовами здобуття істинних висновків в умовиводі є: 1) істинність вихідних висловлювань або засновків; 2) правильність виводу. Поняття істинного.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 5. Поділ простих суджень за кількістю Дещо стверджувати або заперечувати можна стосовно одного предмета, частини предметів та всіх предметів деякої множини предметів. У залежності від цього.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 2. Відношення еквівалентності Короткий зміст розділу Судження відображають зв’язки і відношення між предметами об’єктивної дійсності. Якщо судження правильно відображають предмети.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 1. Поняття про логічні відношення між простими судженнями Короткий зміст розділу Судження відображають зв’язки і відношення між предметами об’єктивної дійсності. Якщо судження правильно відображають предмети.
Логіка – Мозгова Н. Г. – Розділ 5. Логічні відношення між категоричними судженнями. основні закони логіки Короткий зміст розділу Судження відображають зв’язки і відношення між предметами об’єктивної дійсності. Якщо судження правильно відображають предмети.
Логіка – Мозгова Н. Г. – 6. Поділ поняття та його види При вивченні деякого поняття перед нами часто виникає питання про необхідність розкриття його обсягу, тобто розподілу предметів, які містяться в понятті.

Логіка – Мозгова Н. Г. – 6. Категоричний силогізм з виділяючим судженням

Що таке фігури та модуси силогізму

Логіка – Жеребкін В. Є. – 8.5. Фігури і модуси категоричного силогізму

Схожі статті

Фігури і модуси категоричного силогізму

Логіка – Мозгова Н. Г. – 6. Категоричний силогізм з виділяючим судженням

6. Категоричний силогізм з виділяючим судженням

Схожі статті