Русский править

Корень: -дубрав-; окончание: -а [Тихонов, 1996] .

Произношение править

Семантические свойства править

Значение править

1. равнинный лиственный лес с преобладанием дубовых деревьев (кроме дуба произрастают липа, ясень, вяз, клен, граб и др.); дубоваяроща ◆ Он щупает посохом корни дерев, // Плетётся один чрез дубраву , // Но в сердце звучит вдохновенный напев, // И дум благодатных уж зреет посев, // Слагается песня на славу. А. К. Толстой, «Слепой»
2. редк.поэт. светлые лесные массивы, состоящие из какой-либо преобладающей древесной породы ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации ).

Синонимы править

Антонимы править

Гиперонимы править

Гипонимы править

Родственные слова править

Этимология править

Происходит от праслав. *dǫbrъ , от кот. в числе прочего произошли: ст.-слав. дѫбрава (δρυμός; Син. Пс., Euch. Sin.), русск. дубрава, дубро́ва, укр. дубро́ва [также дiбро́ва], болг. дъбра́ва, сербохорв. ду̀брава, Ду̀бро̑вник — местн. н., словенск. dobrȃva, чешск. doubrava, польск. dąbrowa, в.-луж., н.-луж. dubrawa. Производное на -аvа, -ova от праслав. *dǫbrъ (см. дуб), ср. др.-чешск. dúbra «tempe i. е. pascua in montium convallibus». Использованы данные словаря М. Фасмера. См. Список литературы.

Що таке Дубрава

Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

діброва

ДІБРО́ВА, и, ж. Листяний ліс на родючих грунтах, у якому переважає дуб. Пішов шелест по діброві, Шепчуть густі лози (Шевч., І, 1951, 6); Діброви відзначаються різноманітністю породного і видового складу (Лісівництво. 1956, 14); * У порівн. Шум гув у її голові: то шумів, як вітер між соснами, то шелестів, як зелена діброва (Н.-Лев., II, 1956, 98).

Діброва, ви, ж. Дубрава. Ой ночують чумаченьки в степу край дороги, роспустили сірі воли по зелені діброві. Бал. 28. Ум. Дібрівка, дібрівонька. Чуб. V. 4. Ой зелена моя дібровонька, ой бідна ж моя головонька, ой рано ж тебе спустошено, на сіно траву покошено. Чуб. Шумить, гуде дібрівонька. Чуб. V. 4.

дібро́ва (пестливі — дібрі́вка, дібрі́вонька, дібро́вонька) = дубро́ва (пестливе — дубро́вонька) — листя­ний ліс на родючих ґрунтах, у яко­му переважає дуб (звідси назва); в народних піснях символізує дівчи­ну: «Ой зелена дубровонько, чом не гориш, але куришся? Ой моло­да дівчинонько, чом не робиш, але журишся?»; суха або підпалена діброва — засватана дівчина, зеле­на діброва — дівчина на виданні; з дібровою пов’язані народні погодні прикмети, — «діброва взимку почорніла — на відлигу й бурю», «зашуміла дібровонька — на пого­доньку». Пішов шелест по діброві. Шепчуть густі лози (Т. Шевчен­ко); Ой ночують чумаченьки в сте­пу край дороги, розпустили сірі воли по зеленій діброві (пісня); Шумить, гуде дібрівонька (П. Чубинський).