Епіпремнум: вирощування вдома, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 22 листопада 2023 Опубліковано: 20 лютого 2019 Перша редакція: 20 жовтня 2018 🕒 8 хвилин 👀 21662 рази 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за епіпремнумом
• Квітка епіпремнум – опис
• Догляд за епіпремнумом у домашніх умовах
  • Вирощування епіпремнума
  • Полив і підживлення епіпремнума
  • Пересадка та розмноження епіпремнума
  • Хвороби епіпремнума та їх лікування
  • Шкідники епіпремнума та боротьба з ними
  • Епіпремнум золотистий (Epipremnum aureum)
  • Епіпремнум перистий (Epipremnum pinnatum)
  • Епіпремнум лісовий (Epipremnum silvaticum)
  • Коментарі

  Епіпремнум (лат. Epipremnum) – рід трав’янистих багаторічних ліан родини Ароїдні, який за різними даними налічує від 8 до 30 видів. Наукова назва «епіпремнум» у перекладі означає «на стовбурах» і пояснює спосіб існування представників роду, чий ареал охоплює тропічні ліси від Північної Австралії до Індії. Найбільше видів можна зустріти в Південно-Східній Азії, однак наразі епіпремнуми натуралізувалися і в інших місцях, наприклад, на Гаваях.

  Однією з найпопулярніших рослин цього роду в кімнатній культурі є епіпремнум золотистий, більше відомий під назвою «сциндапсус». Насправді ж епіпремнум і сциндапсус – дві різні, хоч і споріднені рослини, проте оскільки умови зростання і вимоги до догляду у них практично однакові, можна вважати, що ця стаття рівною мірою описує вирощування як кімнатного епіпремнума, так і сциндапсуса.

  Посадка й догляд за епіпремнумом

  • Цвітіння: рослина вирощується як декоративно-листяна і в кімнатній культурі майже не цвіте.
  • Освітлення: зеленолистим сортам підходить як яскраве розсіяне світло, так і притінок, ряболистим сортам – тільки яскраве освітлення, але прямі сонячні промені протипоказані всім видам.
  • Температура: звичайна для житлового приміщення. Протяги для рослини згубні!
  • Полив: регулярний, але помірний, щойно висохне верхній шар субстрату.
  • Вологість повітря: якщо в приміщенні працюють опалювальні прилади, потрібні регулярні обприскування повітря навколо рослини.
  • Підживлення: з квітня по вересень – 2 рази на місяць рідкими мінеральними добривами для ліан, у період спокою підживлення вносять не частіше 1 разу на місяць.
  • Період спокою: відносний, із жовтня по березень.
  • Пересадка: в квітні: молоді рослини – щорічно, дорослі – один раз на 2-3 роки.
  • Розмноження: поділом пагона на частини, відсадками й верхівковими живцями.
  • Хвороби: грибкові інфекції.
  • Шкідники: трипси, щитівки, павутинні кліщі.

  Квітка епіпремнум – опис

  Епіпремнуми – багаторічні вічнозелені трав’янисті ліани, що ведуть напівепіфітний спосіб життя: вони можуть існувати самостійно або паразитувати на деревах. Харчування рослинам добуває їхня мичкувата коренева система, а також множинні повітряні корені, які за певних умов можуть утворювати додаткову кореневу систему. Повітряне коріння, за допомогою якого рослина чіпляється за опору, з’являється з вузлів, а повітряні поживні коріння – з міжвузлів. Із віком обидва типи повітряних коренів дерев’яніють, причому опорні стають корковими, а поживні – деревними й укриваються корою зі смугоподібних волокон.

  Стебла епіпремнумів мають здатність чіплятися за опору й укорінюватися по всій своїй довжині. Прості серцеподібні листки можуть бути тонкими або шкірястими. Листя дорослих рослин сягає в довжину 60, а в ширину – 40 см, але у молодих ліан листя меншого розміру. З віком листові пластини можуть змінювати цільну форму на перисто-розітнуту або перисто-роздільну, а іноді в них, як у листі монстери, утворюються отвори.

  Квітки епіпремнума декоративної цінності не мають. Вони зібрані в суцвіття-качан, що звужується до вершини, й обгорнуті покривалом у формі каное. Зацвітають епіпремнуми лише після того, як їхнє листя стане дорослим, але оскільки в домашніх умовах цього не відбувається, то і цвітіння спостерігається рідко. Плід епіпремнума – ягода з насінням.

  Догляд за епіпремнумом у домашніх умовах

  Вирощування епіпремнума

  Рослина епіпремнум із зеленим листям до освітлення не вимоглива і прекрасно розвивається в затінку, однак пістряволисті сорти без доступу сонячних променів можуть втратити своє забарвлення, тому їх бажано тримати якомога ближче до джерела світла. Однак усі різновиди епіпремнума золотистого вимагають захисту від прямих сонячних променів: від тривалого перебування під яскравим сонцем листя епіпремнума тьмяніє, блідне, стає м’яким, в’ялим і незабаром опадає, та й стебла ліани можуть припинити своє зростання. Найкраще тримати квітку епіпремнум на західному або східному підвіконні під яскравим, але розсіяним світлом.

  Кімнатний епіпремнум нормально почувається при звичайній кімнатній температурі, проте дуже погано реагує на протяги, тому небажано виносити його влітку на балкон або в сад, краще просто частіше провітрювати кімнату.

  Полив і підживлення епіпремнума

  Поливають епіпремнум, коли висохне верхній шар ґрунту в горщику. Ця рослина набагато легше знесе нетривалу посуху, але від регулярного перезволоження може захворіти. Якщо в субстраті буде зайва вода, листя епіпремнума починає «плакати»: на споді листової пластини збираються краплі. Так рослина сигналить про те, що полив потрібно скоротити. У зимовий час, коли в приміщенні повітря через постійно ввімкнені опалювальні прилади стає занадто сухим, епіпремнум вимагає регулярного обприскування. Потребує рослина додаткового зволоження і в сильну літню спеку. І для поливу, і для обприскування слід використовувати тільки м’яку воду – талу, пропущену через фільтр або відстояну впродовж доби.

  Підживлюють епіпремнум у домашніх умовах 2 рази на місяць рідкими мінеральними комплексами для ліан. Починають уносити добрива на початку сезону – в квітні, а закінчують у вересні. Восени й узимку підживлення вносять не частіше ніж один раз на місяць.

  Пересадка та розмноження епіпремнума

  Пересаджують епіпремнум тільки в міру необхідності, коли його коріння повністю освоїть простір горщика. Молоді рослини вимагають пересадки щорічно, а дорослі – один раз на 2-3 роки. Робити це краще в квітні, на самому початку нового сезону, коли епіпремнум починає активно рости. Рослині не потрібен просторий горщик, а кожна наступна посудина має бути більшою за попередню в діаметрі всього на 2 см.

  Для вирощування епіпремнума використовується пухкий гумусний ґрунт нейтральної реакції, наприклад, готовий субстрат для декоративно-листяних рослин, який можна придбати в квітковому магазині або садовому павільйоні. Покладіть на дно горщика товстий шар дренажного матеріалу, потім переваліть рослину в новий горщик зі старого.

  Щоб легше було це зробити, полийте рослину за кілька годин до пересадки.

  Встановіть квітку по центру й поступово заповніть субстратом простір, що залишився. Перед процедурою сильно відрослі стебла епіпремнума краще вкоротити.

  Розмножують епіпремнум найчастіше вегетативно: відсадками, верхівковими живцями та поділом пагона на частини. Для живцювання використовуються пагони з 2-3 листками, які окореняться при температурі 22-25 ˚C в субстраті з рівних частин торфу та піску. У процесі вкорінення живці регулярно обприскують. На відростання коренів зазвичай потрібно 2-3 тижні. Якщо ви хочете отримати відсадок, поставте поруч з епіпремнумом ще один горщик із субстратом, укладіть у нього пагін, зафіксуйте його шпилькою та присипте ґрунтом. Коли повітряне коріння рослини вкорениться в субстраті, відсадок можна від материнської рослини відокремити.

  Найскладніше розмножувати епіпремнум поділом пагона: стебло потрібно розділити на відрізки з хоча б одним листком. Їх висаджують у ґрунтосуміш і утримують у темному місці без поливу й обприскувань. Для надійності можна використовувати фітогормони.

  Шкідники та хвороби епіпремнума

  Хвороби епіпремнума та їх лікування

  Епіпремнум чутливий до грибкових інфекцій, тому дуже важливо збалансувати його полив, не перегодовувати азотом і не допускати переохолодження квітки. Якщо ви не будете дотримуватися цих умов, коріння епіпремнума може згнити.

  Шкідники епіпремнума та боротьба з ними

  Епіпремнум можуть атакувати павутинні кліщі, щитівки або трипси. Це сисні шкідники, що прокушують листя та стебла рослини й харчуються його соком. У результаті їхньої життєдіяльності епіпремнум слабшає, хиріє, його листя жовтіє й опадає. Окрім того, велика небезпека зараження епіпремнума вірусними захворюваннями, переносниками яких є сисні шкідники. Щитівок і трипсів знищують інсектицидними препаратами, а павутинних кліщів – акарицидними. Ці засоби боротьби зі шкідниками можна придбати в спеціалізованих магазинах.

  Види та сорти епіпремнума

  Епіпремнум золотистий (Epipremnum aureum)

  Найчастіше в кімнатній культурі вирощується епіпремнум золотистий, або епіпремнум ауреум. Ця трав’яниста рослина підіймається по опорі за допомогою додаткового коріння. У довжину його стебла можуть сягати від 1 до 2 м. На стеблах розташовані шкірясті серцеподібні листки зеленого кольору з золотистим відтінком, який проявляється сильніше, якщо рослину тримати близько до світла. Найпопулярнішими сортами цього виду є:

  • Голден Потос – рослина з листям жовтувато-золотистого відтінку;
  • епіпремнум Марбл Квін – у цього популярного сорту листові пластинки сріблясто-білого кольору з зеленими штрихами;
  • Енджой – рослина з гофрованим зеленим листям, укритим білими штрихами та мазками. Цей сорт нагадує фікус пуміла;
  • Перли та нефрит – компактний сорт американської селекції, отриманий на основі Марбл Квін. Плямисте забарвлення його листя включає білий, зелений і сіро-зелений кольори, причому знайти пару однаково забарвлених листків практично неможливо.

  Епіпремнум перистий (Epipremnum pinnatum)

  родом з Індії та Китаю. Це одна з найбільших ліан, що сягають у природі 15 м довжини, проте в домашніх умовах його стебла значно коротші. Блискучі листки на довгих жолобчастих черешках можуть бути цільними або рівномірно перисто-лопатевими, овальними або подовжено-еліптичними. Забарвлені вони в темно-зелений або синьо-зелений колір. На пластинах дорослих листків часто з’являються круглі або овальні отвори, через що цей вид довго зараховували до роду Монстера. У культурі епіпремнум перистий зустрічається нечасто.

  Епіпремнум лісовий (Epipremnum silvaticum)

  мешкає в болотистих лісах Суматри й Індонезії і є витонченою рослиною завдовжки до 6 м. У нього блискуче зелене цільне овально-ланцетне листя, загострене на кінці. У довжину воно сягає 20, а в ширину – 6 см. Цей вид можна зустріти переважно в приватних колекціях.

  Нарцис: вирощування в саду, види і сорти

  Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 09 листопада 2020 Опубліковано: 17 лютого 2019 Перша редакція: 17 липня 2014 🕒 19 хвилин 👀 142310 разів 💬 3 коментарі

  • Прослухати статтю
  • Посадка й догляд за нарцисами
  • Квітка нарцис – опис
  • Вирощування нарцисів в саду
    • Як вирощувати нарциси
    • Цибулини нарцису
    • Коли саджати нарциси
    • Посадка нарцисів навесні
    • Посадка нарцисів восени
    • Як доглядати за нарцисами в саду
    • Цвітіння нарцисів
    • Коли пересаджувати нарциси
    • Розмноження нарцисів
    • Шкідники і хвороби нарцисів
    • Догляд за нарцисами після цвітіння
    • Коли викопувати цибулини
    • Трубчасті нарциси (Trumpet)
    • Великокорончасті (Large-cupped)
    • Дрібнокорончасті (Small-cupped)
    • Махрові (Double)
    • Тріандрус (Triandrus)
    • Цикламеноподібні (Cyclamineus)
    • Жонкіллєві (Jonquilla)
    • Багатоквіткові, или тацетоподібні (Tazetta, Bunch-flowered)
    • Поетичні (Poeticus)
    • Бульбокодіум гібриди (Bulbocodium Hybrids)
    • Розрізнокорончасті (Split-Corona)

    «У кого два хліба, той нехай продасть один,
    щоб купити квітку нарциса.
    Бо хліб – це їжа для тіла, а нарцис – їжа для душі…».
    Магомет

    Часто квіткарі-початківці впевнені, що агротехніка вирощування нарцисів така ж, як і тюльпанів. Це хибна думка, яка часто призводить до того, що нарциси нарощують пишну зелень, але відмовляються цвісти!

    Справа у тому, що нарциси вимагають дещо іншого підходу, ніж інші цибулинні квіти.

    Нарцис менш залежний від поживності ґрунту, завдяки наявності лусочок, які запасають поживні речовини. Але при цьому дуже вразливий до засух, особливо після цвітіння та пожовтіння листя в середині літа, коли формуються квітконосні бруньки на наступний рік.

    • Як поливати нарциси, щоб вони пишно зацвіли?
    • Після яких рослин не варто висаджувати на клумбі нарциси?
    • Який період вважається оптимальним для покупки здорових цибулин нарцисів?
    • Чому у нарцисів раптом починають дрібніти квіти?
    • Які нарциси можна розмножити насінням?

    Розповімо у нашій статті.

    Прослухати статтю

    Посадка й догляд за нарцисами

    • Посадка: серпень або початок вересня.
    • Викопування: після вилягання й пожовтіння листя.
    • Зберігання: у добре провітрюваному приміщенні при температурі 17 ˚C.
    • Цвітіння: весна.
    • Освітлення: яскраве сонце, притінок, затінок.
    • Ґрунт: родючий, багатий на гумус і добре дренований, з pH від слабколужного до слабкокислого.
    • Полив: регулярний, помірний.
    • Підживлення: навесні по сходах – повним добривом, у фазі виходу квітконосу – калійно-азотним, у період бутонізації – повним комплексом, під час цвітіння – фосфорними та калійними добривами. Гній застосовувати не можна.
    • Розмноження: вегетативне (цибулинами), рідше насіннєве.
    • Шкідники: кліщики, нематоди, цибульні дзюрчалки, слимаки, нарцисові мухи.
    • Хвороби: фузаріоз, сіра гниль, пеніцильоз, жовта й біла вірусні смугастості, кільцева плямистість.
    • Властивості: усі частини рослини отруйні, оскільки містять алкалоїд нарцисин.

    Нарцис (лат. Narcissus) – рід однодольних рослин родини Амарилісові, що належить до найбільш ранніх весняних квітів. У природі існує близько шістдесяти видів нарцису, що ростуть переважно на півдні Європи, в Середземномор’ї і в Азії. У культурі ж використовується 25 видів і велика кількість гібридних форм, об’єднаних під назвою «нарцис гібридний». Людство здавна приписувало нарцисам різні дивовижні властивості та якості. На Сході часто порівнювали квітку (називаючи її «наргіс») із прекрасними очима коханої. Для давніх греків квіти нарциси були уособленням смерті – ними прибирали смертне ложе, а в Європі часів Ренесансу нарцис, навпаки, став символом кохання і шлюбу. Для італійців донині букет нарцисів у подарунок – освідчення в коханні.

    З незапам’ятних часів нарциси використовувалися в парфумерії та медицині: у назві квітки (грецькою «наркао» означає «одурманювати») є аналогія і з п’янким ароматом нарцису, що викликає мігрень, і з отруйними властивостями його цибулин, і з наркотичною дією олії з нарцисів. Алкалоїд нарциси, який містять цибулини нарцису, робить квіти невразливими для гризунів. Останній сплеск моди на рослину нарцис припав на кінець ХІХ ст., і відтоді мода на нього і його пахощі не минає. Нарциси і нині масово вирощують на Сході заради ефірної олії. У Китаї Новий рік не обходиться без запашних квіток нарцису, а в Англії він навіть став популярнішим за королеву квітів – троянду. Ну, і, звичайно, хто з нас не нюхав, не читав або не дивився «Чорний нарцис».

    Квітка нарцис – опис

    Нарцис оснащений щільними цибулинами і стрічкоподібним листям різної ширини в кількості 2-4. Листя нарцису прикореневе, лінійне, виростає раніше, ніж квітконос. Стебла безлисті, сплюснуті або круглі, вбрані плівковою поволокою, квітка сидить на вершині стебла. Цибулини різних видів нарцисів мають різну форму: загострену, овальну, круглу, яйцеподібну. У деяких видів цибулини утворюють гніздо: на одному денці кілька цибулин, загорнутих у забарвлені лусочки. Нове коріння цибулин виростає щороку після відмирання старого, життя коренів триває до десяти місяців. Квітки, прямі або пониклі, можуть бути поодинокими або перебувати в парасольковому гроні в кількості від двох до восьми штук. Пелюсткоподібна оцвітина має форму трубчастої лійки, яка вгорі переходить у горизонтальний відгин, привіночок дзвоникоподібний, трубчастий або чашоподібний, утворений виростами часток оцвітини, зазвичай має інший відтінок. Забарвлення квіток – біле або жовте, іноді двоколірне. Діаметр – від 2 до 10 см. Плід – тригніздова коробочка з насінням. Рослини, як правило, невисокі – 10-50 см. Придатні як для вирощування в саду, так і в якості рослин у горщиках. Цвітуть нарциси в квітні-травні.

    Вирощування нарцисів в саду

    Як вирощувати нарциси

    Нарциси з’являються в саду рано, одними з перших, разом із гіацинтами, крокусами і тюльпанами. Сама собою квітка невередлива, але лінивцям краще з нею не зв’язуватися, бо тільки відповідальний квітникар може виростити нарцис таким, яким той має бути. Дуже важливо вибрати для посадки нарцисів відповідну ділянку: вона повинна бути добре освітленою, водопроникною, найсприятливішим ґрунтом вважається нейтральний суглинок, удобрений компостом або перегноєм, але тільки не гноєм. Якщо земля занадто лужна, ви можете внести в неї доломітове борошно по 200 г на квадратний метр, а підвищену кислотність знижують деревною золою з розрахунку 1 склянка на м². Не саджайте нарциси там, де нещодавно росли тюльпани, лілії або інші цибулинні, а також багаторічні айстри, флокси і хризантеми. А от після злакових, бобових, пасльонових, півоній і огірків – будь ласка.

    Цибулини нарцису

    При настанні теплих днів цибулини нарцисів висаджують у ґрунт. Навесні багато які магазини реалізують товар, що залежався, за безцінь, і це гарний шанс дешево купити цибулини рідкісних сортів нарцисів. Тільки будьте уважні: не купуйте м’які або ослаблені цибулини, які можуть не зійти взагалі, але якщо рослина, незважаючи на ваші побоювання, все ж таки виросла, постарайтеся приділяти їй більше уваги. Кращий же час для покупки цибулин нарцисів – через три місяці після цвітіння. Небажано купувати цибулини:

    • навесні;
    • викопані із стеблами, квітками і корінням під час цвітіння або відразу після нього;
    • багатоверхівкові, якщо у них тільки одна велика цибулина, а інші дрібні;
    • в яких уже з’явився паросток.

    Перед посадкою цибулини нарцисів слід оглянути і вибракувати занадто м’які, хворі або пошкоджені, з ураженим денцем. Здорові для дезінфекції витримують протягом півгодини в тривідсотковому розчині фунгіциду або однопроцентному розчині марганцівки.

    Посадка нарцисів

    Коли саджати нарциси

    Посадка нарцису здійснюється відповідно до погодних умов регіону. Традиційно нарциси, як і всі цибулинні, висаджують восени. У середній смузі найкращий час для посадки нарцисів – вересень, оскільки для вкорінення нарцисам потрібно 3-4 тижні. Можна садити нарциси ранньою весною, і навіть узимку, але є одна умова: перед посадкою в ґрунт цибулини слід місяці два протримати в холодильнику, інакше нарциси не зможуть добре вкоренитися і не зацвітуть. Цибулини, що зберігалися в холодильнику, можна висаджувати в середині або наприкінці квітня, якщо до того часу зійде сніг. Весняні нарциси найкраще вкорінюються при температурі 5-7 ºС.

    Посадка нарцисів навесні

    Ранньою весною, перед тим, як посадити нарциси, необхідно заздалегідь скопати ґрунт на ділянці приблизно на глибину штика лопати. Під час перекопування внесіть у ґрунт пісок, перегній і нітрофоску (60 г на м²). Якщо ж у вас з якоїсь причини не вийшло підготувати землю заздалегідь – не біда, якщо у вас потрібний склад ґрунту. Коли настає час садити цибулини, в ґрунті викопують неглибокі ямки (глибина занурення цибулини – три її діаметри), насипають жменю піску і додають до нього дві столові ложки золи, поміщають в ямку цибулину, засипають ґрунтом із компостом, але не доверху, а до половини посадкової ямки, поливають водою і вже остаточно досипають зверху ґрунт та ущільнюють його. Відстань між цибулинами залежить від того, чи збираєтеся ви розсаджувати нарциси через рік, чи залишите їх рости на цьому місці протягом п’яти років. Якщо плануєте їх розсаджувати, то досить відстані між рослинами 7-10 см, але якщо вони розростатимуться на цьому місці протягом п’яти років, то садіть їх через 15-20 см одна від одної. Після посадки бажано замульчувати ґрунт на ділянці. Для цієї мети найкраще підійдуть тирса твердих порід дерева, шкаралупа горіхів, скошена трава чи подрібнена солома. Мульчування не тільки створює естетичний ефект, а й не дозволяє розростатися бур’янам і охороняє ґрунт від швидкого висихання. Якщо ви замульчували ділянку з нарцисами, то це позбавить вас від необхідності щоразу після поливання розпушувати ґрунт.

    Посадка нарцисів восени

    Під осінню посадку нарцисів ділянку готують влітку: ґрунт перекопують на штик лопати, удобрюють компостом або торфом (4-5 кг на м²), додають на ту ж площу по 2 столових ложки супрефосфату і по 1 столовій ложці «Агріколи для квітучих рослин». Важкий ґрунт «розбавляють» внесенням піску і перепрілого перегною (по піввідра на м²). Після цього ділянку знову перекопують на глибину 10-15 см і залишають до осінньої посадки нарцисів.

    Посадка і догляд за нарцисами восени здійснюється за тим самим принципом, що і навесні. Але жоден досвідчений квітникар не порадить вам пересаджувати нарциси навесні, якщо це можна зробити восени, тому що осінь – найкращий час для посадки та пересадки цих квітів. Коли чотири- або п’ятирічний нарцис перецвів, і ви помітили, що він занадто розрісся, значить, прийшла пора його викопати, відокремити від його цибулини діток і розсадити їх. Це найпростіший і найнадійніший спосіб вегетативного розмноження нарцисів.

    Догляд за нарцисами

    Як доглядати за нарцисами в саду

    Отже, минулої осені ви підготували ґрунт на правильно обраній ділянці і посадили нарциси. І ось ранньою весною ваші квіти пішли в ріст. Як тільки ви побачили сходи, готуйтеся до першого підживлення мінеральним добривом з розрахунку 30 г на м². Друге підживлення (20 г на м²) має відбутися наприкінці травня, в період бутонізації. Якщо ви хочете, щоб цвітіння нарцисів було довгим і рясним, вам знадобиться третє підживлення, за складом таке ж, як і друге. Четверте підживлення (2 частини фосфорного і 1 частина калійного добрива з розрахунку 50-60 г на м²) проводять уже після цвітіння. Підживлення потрібно поєднати з поливанням і наступним розпушуванням ґрунту. В іншому, вирощування нарцисів не вимагає ні особливих знань, ні якихось спеціальних навичок.

    Що стосується поливання, то воду нарциси люблять, тому поливати їх слід на всю глибину коренів – по два відра води на м². Після поливання не замульчованої ділянки – обов’язкове розпушування ґрунту з видаленням бур’янів. Такий режим догляду за нарцисами з того моменту, як вони зійшли, і до того моменту, як вони відцвітуть. Що робити далі, коли нарциси відцвіли? Поливати їх і розпушувати навколо них ґрунт ще 2-3 тижні після цвітіння.

    Цвітіння нарцисів

    Якщо ви підберете і посадите різні сорти нарцисів, то вони можуть цвісти у вашому саду все літо. Правильний догляд та своєчасне підживлення теж важливі для декоративних якостей нарцису. Не забувайте видаляти зів’ялі квіти, щоб вони не забирали енергію, необхідну для зростання і зміцнення цибулини, на визрівання насіння – ось і весь догляд за нарцисами в період цвітіння. Якщо ви помітили, що цього року квітки стали дрібніші і гірші за якістю, ніж торік, можливо, настав час пересадити нарциси, розділивши цибулини.

    Коли пересаджувати нарциси

    І ось нарциси відцвіли. Ділянка для пересадки нарцисів скопана і підживлена. Виникає питання: коли викопувати нарциси після цвітіння? Відразу після того, як їхнє листя пожовтіє і зів’яне природним чином. У нарцисів це може затягнутися на два місяці, особливо якщо йдуть дощі. За вегетаційний період з однієї цибулини в середньому може утворитися від двох до чотирьох. Викопані цибулини потрібно позбавити залишків зів’ялого листя, оглянути, відбракувати і знищити вражені комахами або хворобами. Здорові цибулини очищають від залишків відмерлих лусок, промивають, тримають із півгодини в міцному розчині марганцівки і ділять. Відокремте ті дочірні цибулини, які легко відвалюються, ті, що ще міцно тримаються за материнські, спробуйте розхитати, і цілком можливо, що вони самі відійдуть, але якщо відділення станеться із зусиллям, то місце розлому слід обробити товченим вугіллям або попелом. Не обрізайте з цибулин живе коріння. Потім цибулини потрібно просушити в затінку і покласти на зберігання. Тримати їх до посадки потрібно при температурі не вище 17 ºС, розклавши просторіше, щоб ранки на цибулинках зарубцювалися. Але не затягуйте з посадкою, інакше цибулини нарцису почнуть втрачати вологу: від викопування до посадки цибулини можна зберігати не більше двох місяців. Посадка здійснюється способом, з яким ми вас вже познайомили.

    Розмноження нарцисів

    Крім вегетативного способу розмноження (цибулинами і їхніми дітками), про який було докладно написано, нарциси можна розмножувати сівбою свіжозібраного, ще не просохлого насіння в середині літа або в самому кінці осені. Висівають насіння в миски або в ящики, іноді навіть у відкритий ґрунт. Щільність посадки невелика, глибина – три діаметри насінини. Перші рік-два сіянці турбувати не рекомендується, щоб у них утворилася гарна, міцна цибулинка. Після цього молоді нарциси висаджуються на постійне місце. Зацвітуть ці нарциси за 6-7 років, дрібноквіткові види – років за 3-4. Застереження: насінням розмножують тільки дикорослі види, гібридні форми при насіннєвому розмноженні не зберігають видових відмінностей.

    Шкідники і хвороби нарцисів

    Якщо ви ретельно дотримуєтеся всіх правил агротехніки для нарцисів, то проблем із цими квітами у вас бути не повинно. Але іноді все ж трапляються неприємності, і нарциси починають хворіти через не залежні від вас причини, тому краще бути до цього готовим. Найчастіше нарциси вражають грибкові хвороби, симптоми яких схожі між собою. Головною грибковою бідою нарцисів є фузаріоз, що насамперед вражає денце цибулини і потім піднімається вгору по рослині. Цибулини стають м’якими, вкриваються біло-рожевим нальотом, кінчики листя стають жовтими, потім бурими, потім засихають. Іноді нарциси страждають від ботрітісу (сірої гнилі), що виглядає як пишний сірий наліт із чорними цятками під покривним листям цибулин. На листі розповзаються світло-коричневі плями, стебла і бутони нарцису гниють. Буває, що нарциси хворіють на пеніцильоз, або пеніцильозну гниль, яка не дає цибулинам навесні проростати. Сприяє захворюванню зависока вологість. Щоб оберегти нарциси від грибкових захворювань, цибулини перед посадкою потрібно замочити на півгодини в розчині «Максима». Обприскайте пророслі нарциси на початку вегетаційного періоду півторавідсотковою бордоською рідиною.

    Чутливі нарциси також до вірусних захворювань, таких як жовта або біла смугастість, мозаїчний вірус, кільцева плямистість та інші. Симптоми захворювання будь-яким вірусом схожі: розводи, плями і штрихи різних відтінків, поганий розвиток квіток, дрібні цибулини. Способи зараження різні – через садові інструменти, з насінням, через ґрунт, через пилок, через комах – і саме це ускладнює боротьбу з вірусними захворюваннями, які майже не піддаються лікуванню. Намагайтеся висаджувати в ґрунт великі здорові цибулини, попередньо продезінфіковані, оскільки дрібні швидше вражаються; боріться з комахами, що переносять віруси (цикади, жуки, білокрилки, кліщі та нематоди); своєчасно видаляйте і знищуйте вражені рослини, щоб зараження не поширювалося на інші екземпляри.

    Що ж до шкідників, то найчастіше нарциси потерпають від нематод, капустянки, слимаків, кореневих кліщів і нарцисової мухи. Для профілактики зараження нематодою і нарцисовою мухою цибулини перед посадкою протягом декількох годин обробляють гарячою водою (43,5 ºС). Якщо зараження вже сталося, то в боротьбі з нематодами використовують препарати немафос і карбатіон, а нарцисову муху знищують двовідсотковим розчином фуфанону. У період бутонізації необхідно обприскати нарциси препаратом «Фітоверм» із розрахунку 2 мл на 1 л води (за умови, що одного літра достатньо для обробки 10 м²).

    Нарциси після цвітіння

    Догляд за нарцисами після цвітіння

    Нарциси зимостійкі, але в дуже холодну безсніжну зиму їхні цибулини, залишені на зимівлю в ґрунті, можуть постраждати. Найбільшої шкоди зимуючим у землі нарцисам завдають відлиги, під час яких цибулини квітів пробуджуються, починають проростати, а наступні за відлигою морози гублять рослини. Якщо ви все-таки вирішили залишити нарциси на зиму в землі, то, дочекавшись повного в’янення і відмирання листя, приберіть їх із грядки й акуратно розпушіть землю на ділянці. Наступний крок, що забезпечує цибулинам нарцису комфортну зимівлю, – мульчування ділянки десяти-п’ятнадцятисантиметровим шаром торфу, опалого листя, соломи, деревної золи або спеціальним покривним матеріалом (агроспан, спанбонд). Мульчувати слід перед першими заморозками, коли земля вже трохи промерзне, а знімають мульчу навесні, коли мине загроза останніх заморозків.

    Коли викопувати цибулини

    Якщо ваші цибулини зимуватимуть у сховищі, то викопувати їх слід у червні-липні, після того, як пожовкне все листя і його кінчики почнуть підсихати, а компактний кущик нарцису почне розпадатися. Це може тривати до двох місяців після закінчення цвітіння нарцисів – залежно від вологості і температури повітря. Як тільки листя пожовкло, не відкладайте витягання цибулин із землі, інакше листя може відвалитися і вам важче буде виявити в ґрунті цибулини. Викопувати найзручніше садовою виделкою невеликого розміру. Після вилучення цибулин із землі обріжте решту листя і покладіть цибулинки на просушку в темне затінене місце.

    Коли цибулинки обсохнуть і земля з них осиплеться, дбайливо відокремте діток від материнської цибулини, намагаючись не пошкодити відросле за літо коріння. Не робіть цього у воді, щоб віруси не переміщалися з однієї цибулини на іншу. Відбракуйте і спаліть заражені, деформовані і м’які цибулини. Якісні дбайливо промийте проточною водою, витримайте 10-15 хвилин у темно-рожевому розчині марганцівки для знезараження і помістіть для просушування в сухе тінисте місце з температурою 22-25 ºС. Якщо це приміщення, то воно має бути провітрюваним.

    Зберігання цибулин нарцисів

    Цибулини нарцисів не люблять поліетиленової упаковки, оскільки вона не дозволяє їм дихати, що призводить до загнивання середини цибулини. Зберігати цибулини нарцисів слід у прохолодному місці з гарною вентиляцією. Річ у тім, що вони виділяють газ, і якщо цей газ не буде вивітрюватись, цибулина просто задихнеться. Оптимальне місце зберігання – в напівтемному провітрюваному приміщенні при температурі повітря 10-12 ºС і вологістю близько 70 %. Цибулини розкладають тонким шаром у дерев’яний ґратчастий ящик або піддон. Під час зимового зберігання постарайтеся щотижня перевіряти, у якому стані сплячі цибулини, і якщо виявите хворі або м’які – негайно видаляйте їх, доки зараження не перекинулося на інші цибулини. Білі або жовті плями на зовнішній шкірці цибулин є ознаками гнильних захворювань, а потемнілі цибулини – ураження грибком. Поганий запах від цибулини є симптомом захворювання бактеріальною гниллю.

    Ну, і наостанок про лікувальні властивості рослини: у східній медицині цибулина нарцису використовувалася для лікування маститу. Цибулину очищали, подрібнювали, змішували з житнім борошном або густою рисовою кашею і наносили на хворі груди. Коли засіб висихав, кірку змивали теплою водою. Проводилась така процедура 2-3 рази на день і давала непогані результати, якщо у хворої не було алергії на компоненти, що містяться в цибулині. З’ясовували це дослідним шляхом, і якщо після першого застосування зілля у пацієнтки виникали свербіж, почервоніння шкірного покриву або кропив’янка, доводилося використовувати інші лікувальні засоби. Але це, як кажуть, вже зовсім інша історія…

    Види, класи та сорти нарцисів

    Реєстрацію сортів нарцисів веде Королівське садівниче товариство, яке об’єднало всі садові форми нарцисів під загальною назвою Narcissus hybridus у 13 груп, дванадцять з яких систематизують садові нарциси, а тринадцята – природні види і форми нарцисів. Наводимо короткий опис садових нарцисів:

    Трубчасті нарциси (Trumpet)

    На квітконосі нарцисів цієї групи одна велика квітка, трубка і частки оцвітини однакової довжини, іноді трубка трохи довша. Забарвлення квіток жовте або біле, іноді квітка двоколірна. Цибулина діаметром 5 см і більше, сорти цієї групи добре розмножуються. Сорт Gin and Lime – лимонна оцвітина, лимонна коронка, поступово змінює колір на білий із зеленим вічком.

    Великокорончасті (Large-cupped)

    Одиночний нарцис, коронка гладка або гофрована, складає лише третину від довжини пелюсток. Забарвлення різноманітне, іноді коронка прикрашена яскравим обідком. Довжина квітконоса, терміни і тривалість цвітіння теж різні. Цибулина дрібніша, ніж у трубчастих. Сорт Jeanine – сорт із білосніжною оцвітиною і яскраво-рожевою коронкою.

    Дрібнокорончасті (Small-cupped)

    Одиночний нарцис. Довжина коронки на третину більша за довжину пелюсток. Забарвлення переважно кремово-біле, цвітіння рясне, запах ніжний, розміри квіток середні. Сорт Sabine Hay дивовижно гарний: у невеликої квітки помаранчева оцвітина, коронка яскраво-червона. Цвіте пізно.

    Махрові (Double)

    Дуже красива група. Є сорти з поодинокими квітками, є і з декількома квітками на квітконосі. Коронка квітки, а іноді й уся квітка, махрова. Забарвлення, форма і розмір – різні, оскільки в цю групу відібрано сорти з різних груп за єдиним принципом – махровості. Сорт Tahiti дуже довго перебував у приватній колекції і став відомий світові не так давно. Розмір квітки 8-10 см, частки оцвітини яскраво-жовтого кольору, в центрі змішуються з гребінцями червоно-помаранчевої коронки, забарвлення має властивість поступово вигоряти на сонці.

    Тріандрус (Triandrus)

    Низькорослі нарциси (до 25 см) з двома-трьома квітками на квітконосах із невеликою коронкою і злегка відігнутими пелюстками. Сорт Ice Wings – яскравий нарцис із білосніжними пелюстками і дуже великою коронкою, неймовірно гарний. Цвіте довго.

    Цикламеноподібні (Cyclamineus)

    Продукт схрещування нарцису цикламеноподібного з видовими та культурними формами. Як правило, це одиночний нарцис, що нагадує цикламен: його пелюстки відгинаються назад. Коронка довга і тонка, іноді довша за пелюстки. Цвітіння дуже раннє. Сорт Сotinga – білосніжні пелюстки, рожево-абрикосова коронка, цвітіння ранньо-середнє.

    Жонкіллєві (Jonquilla)

    Продукт селекції видового нарцису Жонкілля. Цвіте пізно. Темно-зелене листя, кілька квіток на квітконосі, чашоподібна коронка становить не більше двох третин довжини оцвітини. Росте на одному місці без пересадки 5-7 років. Сорт Suzy – нарцис із червоно-помаранчевою коронкою і жовто-золотою оцвітиною. Середнє цвітіння.

    Багатоквіткові, или тацетоподібні (Tazetta, Bunch-flowered)

    Зимостійкі нарциси, на квітконіжці утворюється від двох до двадцяти дуже запашних квіток, зібраних у китицю. Коронка невелика, частки оцвітини округлі, листя темно зеленого кольору. Сорт Hugh Town – жовтий нарцис із коронкою дуже гарної форми оранжевого кольору.

    На фото: Багатоквіткові, или тацетоподібні (Tazetta, Bunch-flowered)

    Поетичні (Poeticus)

    Білий нарцис, на квітконосі одна квітка, коронка маленька (не більше третини довжини оцвітини), яскрава. Оцвітини молочно білого кольору. Зимостійкі, тіньовитривалі. Цибулинка дрібна. Термін цвітіння, розмір і форма залежать від сорту. Сорт Actaea представляє досконалий за формою нарцис із жовтою коронкою з червоним обідком і зеленим вічком.

    Бульбокодіум гібриди (Bulbocodium Hybrids)

    Дрібні нарциси дзвонової форми. Саме зараз селекціонери Австралії виводять нові сорти. Є екземпляри білого кольору.

    Розрізнокорончасті (Split-Corona)

    Торочкувата коронка цих нарцисів начебто надірвана, пелюстки теж торочкуваті. Ця група поділяється на дві підгрупи:

    – спліт-корона: частки оцвітини і сегменти коронки розташовані один навпроти одного;

    – папілон: будова квітки нагадує метелика.

    Сорт нарцису Palmares – біло-рожеві квітки зі злегка стислою розрізаною коронкою. Термін цвітіння середній, бажане яскраве освітлення.

    Інші (Others). У цю групу відносять нарциси, які не підходять за ознаками до жодної групи.

    Видові (All species). У цю групу входять видові нарциси і їхні гібриди. Сорт Odorus Plenus – красиві махрові квіти з приємним запахом. Цвітіння середньопізнє.

    Слід сказати окремо про таке явище, як рожевий нарцис: у 1921 році англійка Р.О. Бекхаус вивела нарцис із рожевою коронкою. Він став родоначальником багатьох сортів, які належать до різних класів (трубчасті, жонкіллєві, махрові, цикламеноподібні і т.д.), але їх, як і раніше, називають рожевими. Сорт Foundling – цикламеноподібний нарцис із білосніжними пелюстками і яскраво-рожевою коронкою, відзначений багатьма міжнародними нагородами.

    Міф про нарцис

    Багато є легенд і оповідей про нарциси, але найвідоміший давньогрецький міф розповідає про прекрасного, але безсердечного юнака на ім’я Нарцис, який не захотів відповісти на любов гірської німфи Ехо. Німфа в розпачі звернулася до богів, і Афродіта покарала Нарциса за холодність, змусивши закохатися у власне відображення в струмку. Він танув на очах від кохання до себе, поки не помер, але боги пожаліли його, і на місці, де він лежав бездиханний, виросла прекрасна квітка, названа на його честь. Ім’я «нарцис» стало відтоді загальною назвою, є навіть психологічний термін «нарцисизм», що означає виняткову самозакоханість.