Зміст:

Гра в тонку капіталізацію 2021

У даній статті розглянемо, які саме зміни відбулись в алгоритмі розрахунку даної податкової різниці та яким чином таку різницю слід обчислювати.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» № 466-IX від 16 січня 2020 року та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об’єктів оподаткування» № 1117-IX від 17 грудня 2020 р., серед іншого були внесені зміни до порядку обчислення податкової різниць щодо оподаткування процентів на користь нерезидентів за борговими зобов’язаннями. Тобто, були змінені так звані правила «тонкої капіталізації» згідно з п. 140.1-140.3 ПКУ, які набули чинності з 1 січня 2021 року.

У даній статті розглянемо, які саме зміни відбулись в алгоритмі розрахунку даної податкової різниці та яким чином таку різницю слід обчислювати з 1 січня 2021 року. Дана стаття вам допоможе перевірити здійснені розрахунку за 1-3 квартал 2021 року та правильно обчислити податкову різницю при складанні річної податкової декларації з податку на прибуток за 2021 рік.

Хто має обов’язок застосовувати податкову різницю з «тонкої капіталізації відсотків» згідно з п. 140.2 ПКУ?

Нагадаємо, що з 23.05.2020 р. податкові різниці застосовують підприємства:

Які самостійно прийняли рішення про застосування податкових різниць;
У яких річний дохід (за вирахуванням непрямих податків) 1 , визначений за правилами бухгалтерського обліку за попередній річний звітний період дорівнює або перевищує 40 млн грн.

Примітка 1: Річний дохід (за вирахуванням непрямих податків) включає:

Дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – строчка 2000 за даними Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід);
інші операційні доходи– строчка 2120 за даними Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід);
фінансові доходи– строчка 2220 за даними Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід);
інші доходи– строчка 2240 за даними Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід);

Податкову різницю з «тонкої капіталізації відсотків» застосовують підприємства у тому випадку, якщо у них виконуються одночасно два такі критерії:

підприємство застосовує або у підприємства є обов’язок застосовувати податкові різниці за результатами звітного періоду;
протягом звітного періоду підприємство здійснювало фінансові операції за борговими зобов’язаннями з нерезидентами та нараховувало відсотки за ними.

У випадку, якщо підприємство отримало безвідсоткову поворотну фінансову допомогу від нерезидента-засновника та не здійснювало нарахування відсотків за таким зобов’язанням, то відповідно ні збільшуючого коригування за п.140.2 ПКУ, ні зменшувального коригування за п.140.3 ПКУ у такого платника не виникатиме.

У випадку, якщо підприємство нараховувало відсотки в попередньому звітному (податковому) періоді, коли воно ще не застосовувало податкові різниці, а в поточному звітному (податковому) періоді підприємство виплачує нараховані в попередньому звітному (податковому) періоді відсотки та починає застосовувати податкові різниці, то у такого платника податків також ні збільшувальної податкової різниці за п.140.2 ПКУ, ні зменшувальної різниці за п.140.3 ПКУ не виникатиме.

Тобто, податкова різниця з «тонкої капіталізації відсотків» застосовується виключно у відношенні нарахованих відсотків за борговими зобов’язаннями з нерезидентами протягом звітного періоду.

УВАГА! При цьому, відсотки, які визнані такими, що не відповідають принципу “витягнутої руки” згідно із ст. 39 ПКУ та відсотки, що нараховані на користь:

міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетом за кредитами (позиками), отриманими суб’єктами господарювання та виконання яких забезпечено державними або місцевими гарантіями (наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку, Північно екологічна фінансова корпорація (НЕФКО), Чорноморський банк торгівлі та розвитку тощо 2 );
іноземних банків

участі в податковій різниці з тонкої капіталізації відсотків не приймають.

Примітка 2. У індивідуальній податкові консультації від 16.08.2021 р. № 3028/ІПК/99-00-21-02-02-06 податкові органи також вказали, що Північно екологічна фінансова корпорація (НЕФКО) теж є міжнародною фінансовою організацією, яка наділена привілеями та імунітетом в Україні.

У індивідуальній податковій консультації від 25.10.2021 р. № 4071/ІПК/99-00-21-02-02-06 контролюючі органи пояснили, що з 23.05.2020 р. на ЄБРР та Чорноморський банк не розповсюджуються норми абзацу одинадцятого пп. «а» п. 14.1.159 ПКУ, тобто дані організації не можуть бути пов’язаними особами з отримувачами кредитів, то коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до п. 140.1 – 140.3 ПКУ, починаючи з 23.05.2020, до сум процентів по таким кредитам не застосовується.

Хто не застосовує податкову різницю з тонкої капіталізації відсотків?

Податковим законодавством передбачено, що з 01.01.2021 р. податкову різницю за фінансовими операція з нерезидентами не застосовують:

фінансові установи;
компанії, що займаються виключно лізинговою діяльністю. (п. 140.2 ПКУ та Узагальнююча консультація Мінфіну від 19.01.2021 р. №22)

Як розрахувати тонку капіталізацію відсотків (збільшуюче коригування за п. 140.2 ПКУ)?

Алгоритм розрахунку тонкої капіталізації відсотків (збільшувальної податкової різниці за п.140.2 ПКУ)

Визначаємо чи нараховувала Компанія відсотки за борговими зобов’язання на користь нерезидентів у звітному (податковому) періоді.

До внесених змін до п. 140.2 ПКУ Законом України №466-ІХ правила «тонкої капіталізація відсотків» стосувались нарахованих відсотків за борговими зобов’язаннями виключно на користь пов’язаних осіб-нерезидентів.

А от з 01.01.2021 року норми п. 140.2 ПКУ змінились і тепер правила тонкої капіталізації стосуються нарахованих відсотків за борговими зобов’язаннями на користь усіх нерезидентів (окрім винятків, про які згадувалось в питанні 1 та 2 вище). Переходимо до наступного кроку.

Тож, якщо підприємство у звітному (податковому) періоді нараховувало відсотки за борговими зобов’язаннями з нерезидентами, то податкову різницю за п. 140.2 ПКУ застосовуємо.

Якщо ж в звітному (податковому) періоді підприємство нараховувало відсотки, але на користь (і) іноземного банку; (іі) міжнародної фінансової організації, яка за законодавством України має привілеї та імунітет; (ііі) або нараховані відсотки не відповідають принципу «витягнутої руки», то збільшуюче коригування за п. 140.2 ПКУ не визначаємо.

Якщо ж підприємство нараховувало відсотки у попередньому звітному (податковому) періоді, а виплачувало їх у поточному звітному (податковому) періоді, то збільшуючу податкову різницю за п.140.2 ПКУ теж не визначаємо.

Визначаємо, чи перевищують більше ніж у 3.5 рази боргові зобов’язання підприємства з нерезидентами над його власним капіталом

Для цього визначаємо співвідношення боргових зобов’язань підприємства до його власного капіталу за наступною формулою:

Сальдо боргових зобов’язання (включно з нарахованими відсотками за такими зобов’язаннями), що виникли за операціями з нерезидента станом на початок звітного періоду + Сальдо боргових зобов’язання (включно з нарахованими відсотками за такими зобов’язаннями), що виникли за операціями з нерезидента станом на кінець звітного періоду) подідені на 2, які в свою чергу поділяються на: Розмір власного капіталу компанії станом на початок звітного періоду + Розмір власного капіталу компанії станом на кінець звітного періоду поділені на 2.

Якщо ж у вищенаведеній пропорції середнє арифметичне значення боргових зобов’язань підприємства перевищить середнє арифметичне значення власного капіталу більше ніж у 3.5 рази, то тонкій капіталізації бути. Гра продовжується.

Якщо ж співвідношення буде менше або дорівнюватиме 3.5 – коригуванню не бути.

У такому випадку, підприємству слід відсотки за боргових зобов’язання врахувати у фінансовому результаті до оподаткування за правилами бухгалтерського обліку.

Окремо відзначимо ситуацію, коли у підприємства від’ємний власний капітал. Така ситуація часто трапляється, оскільки накопичені збитки в бухгалтерському обліку багатьох підприємств перевищують їх статутний капітал. У такому разі, будь яка суму боргових зобов’язань з нерезидентами буде перевищуватиме більше ніж у 3.5 рази власний капітал підприємства. Тому таким підприємствам слід визначати податкову різницю за п. 140.2 ПКУ та продовжувати гру в тонку капіталізацію.

Варто зауважити, що для цілей цього кроку під борговими зобов’язанями слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення включно з нарахованими відсотками за ними (згідно з п.140.1 ПКУ та у відповідності до роз’яснень податкових органів в ЗІР, категорія 102.07.)

Обчислюємо 30% EBIDTA (податкова)

Нагадаємо, що до внесення змін до п.140.2 ПКУ, податкова різниця щодо нарахованих відсотків працювала так, що фінансовий результат до оподаткування збільшувався на позитивну різницю, яка виникала між сумою нарахованих процентів в бухгалтерському обліку за борговими зобов’язаннями в операціях з пов’язаними особами-нерезидентами над 50% EBIDTA підприємства.

Після внесених змін до п.140.2 ПКУ, з 01.01.2021 р. податкова різниця щодо нарахованих відсотків працює так, що фінансовий результат до оподаткування платника податку збільшується на позитивну різницю, яка виникає між сумою нарахованих процентів за борговими зобов’язаннями в операціях з нерезидентами та часткою амортизаційних витрат, що припадає на суму капіталізованих відсотків у складі вартості необоротного активу за операціями з борговими зобов’язаннями з нерезидентами над 30% податкової EBIDTA підприємства.

Таким чином, перш ніж розрахувати суму податкової різниці, слід спершу розрахувати значення 30% податкової EBIDTA підприємства.

30% EBIDTA_{податкової} = 30% х (Фінансовий результат до оподаткування +/- податкові різниці + Фінансові витрати + Податкова амортизація); де

Фінансовий результат до оподаткування ─ дані рядка 2990 або 2995 Звіту про фінансові результати;

Податкові різниці ─ це всі збільшувальні та зменшувальні податкові різниці, які релевантні для платника податку в звітному (податковому) періоді, окрім:

від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Тобто на суму збитків попередніх звітних періодів фінансовий результат до оподаткування за правилами «тонкої капіталізації» не коригується;
різниці з тонкої капіталізації, тому що власне її ми і визначаємо.

Фінансові витрати ─ дані рядка 2250 Звіту про фінансові результати. До складу фінансових витрат відносять всі нараховані фінансові витрати, які згідно з п.1.3 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат та п. 6 МСБО 23 «Витрати на позики» включаються в даний рядок Звіту про фінансові результати.

Податкова амортизація ─ амортизація нарахована за правилами п.138.3 ПКУ.

Зверніть увагу! Якщо при розрахунку у вас показник 30% EBIDTA_{податкової} вийшов від’ємним, тобто з «-», то фінансовий результат до оподаткування слід збільшити на всю суму процентних витрат нарахованих на користь нерезидентів, обчислених в кроці 4.

Тобто, збільшувальна податкова різниця за п. 140.2 ПКУ = Сума процентних витрат, нарахованих на користь нерезидентів, обчислена в кроці 4.

Обчислюємо суму процентів за борговими зобов’язаннями з нерезидентами

Тонка капіталізація передбачає, що збільшуюче коригування за п.140.2 ПКУ розрахується за нарахованими у звітному (податковому) періоді відсотками за борговими зобов’язаннями в операціях з нерезидентами незалежно від того чи були вони виплачені чи ні. Винятки, які відсотки участі в даному коригуванні не приймають наведено в питанні 1 вище.

Однак, з 01.01.2021 року (раніше норма п. 140.2 ПКУ не передбачала), тонка капіталізація застосовувана також до відсотків, які були капіталізовані до складу собівартості необоротних активів відповідно до правил бухгалтерського обліку у періоді нарахування амортизації відповідних об’єктів (згідно з п. 140.1 ПКУ).

Для того щоб зрозуміти, про який розмір відсотків йдеться розглянемо приклад 1.

Приклад 1: Підприємство уклало договір позики з нерезидентом на суму 300 тис. дол. для будівництва виробничої лінії по пакуванню товарів. За період з 01.01.2021 р. до 30.09.2021 року підприємство нарахувало відсотки у відношенні даного договору у розмірі 120 тис. грн.. Дані відсотки були включені до складу собівартості виробничої лінії за правилами бухгалтерського обліку. Загальна собівартість необоротного активу – виробничої лінії склала 12 млн грн. Виробнича лінія була введена в експлуатацію 01.12.2021 р. з терміном корисного використання 5 років. Амортизація нараховується прямолінійним методом.

Визначимо, яка частка амортизаційних витрат припадає на суму капіталізованих відсотків у складі вартості необоротного активу.

31.12. 2021 року Компанія нарахувала знос за грудень 2021 р. на виробничу лінію у розмірі 200 тис. грн (12 000 тис. грн /60 х 1 місяць). При цьому, 2 тис. грн (120 000/60 місяців х 1 місяць) – це частка амортизаційних витрат, яка припадає на суму капіталізованих відсотків у складі вартості необоротного активу.

Отже, 2 тис. грн. амортизаційних витрат підприємство повинно включити до розрахунку загальної суми відсотків, за якими буде визначатись тонка капіталізація у відповідності до п. 140.2 ПКУ.

Зверніть увагу! Відсотки за борговими зобов’язаннями в операціях з нерезидентами, які були капіталізовані до складу вартості необоротного активу не враховуються при визначенні збільшуючого коригування за п. 140.2 ПКУ до поки такий об’єкт не було введено в експлуатацію. Після того, як об’єкт було введено в експлуатацію і актив починає амортизуватись, лише тоді до суми процентних витрат за операціями з нерезидентами додається частка амортизаційних відрахувань, що припадає на суму процентних витрат, капіталізованих у складі вартості необоротного активу.

У зв’язку з цим нововведенням до п. 138.2.2 ПКУ було додано норму, яка вимагає від платників податків вести окремий облік процентів, що були капіталізовані (підлягали включенню до собівартості необоротного активу) за правилами бухгалтерського обліку.

Отже, суму процентів, яка братиме участь в податковій різниці за п. 140.2 ПКУ математично можна зобразити так:

Сума процентних витрат, нарахованих на користь нерезидентів =

Нараховані відсотки за борговими зобов’язаннями в операціях з нерезидентами

Частка амортизаційних витрат, що припадає на суму капіталізованих відсотків за борговими зобов’язаннями в операціях з нерезидентами у складі вартості необоротного активу

Обчислюємо суму збільшуючого коригування за п. 140.2 ПКУ

Вітаю всіх, хто дочитав до цього місця. Ви вже на фінальному етапі гри. Залишився останній крок – порахувати суму збільшуючої податкової різниці, яка буде відображатись у рядку 3.1.1 Додатку РІ.

Для цього потрібно визначити чи перевищує сума процентів, нарахованих на користь нерезидентів, обчислена в попередньому кроці визначену суму ліміту 30% EBIDTA_{податкової,} обчислену в кроці 3.

Варіант 1. Якщо Сума процентних витрат, нарахованих на користь нерезидентів, визначена у кроці 4

30% EBIDTA_{податкової,} обчислена у кроці 3 , то

Збільшувальна податкова різниця за п. 140.2 ПКУ =

Сума процентних витрат, нарахованих на користь нерезидентів визначені у кроці 4 –

30% EBIDTA_{податкової,} обчислена у кроці 3.

Якщо сума процентів, нарахованих на користь нерезидентів перевищує 30% EBIDTA_{податкову}, то платнику податків слід збільшити свій фінансовий результат до оподаткування на різницю цих показників.

Крім цього, платнику податків слід визначити ліміт, в межах якого він зможе в майбутніх звітних періодах скористуватись зменшувальною різницею за п.140.3 ПКУ. Про це детальніше в питанні «Про зменшувальну різницю за п.140.3».

Варіант 2. Якщо Сума процентних витрат, нарахованих на користь нерезидентів, визначена у кроці 4

30% EBIDTA_{податкової} , обчислена у кроці 3

Збільшувальна податкова різниця за п. 140.2 ПКУ = 0

Якщо сума процентів, нарахованих на користь нерезидентів є меншою за 30% EBIDTA_{податкову}, то платнику податків суму процентів, нарахованих на користь нерезидентів, визначену в кроці 4 слід врахувати у фінансовому результаті до оподаткування за правилам бухгалтерського обліку. Тобто, збільшувальна податкова різниця за п. 140.2 ПКУ не виникатиме.

При цьому, якщо платник податків у попередніх звітних (податкових) періодах декларував вже збільшуюче коригування за п. 140.2 ПКУ, то такий платник податків може переходити до визначення зменшувальної податкової різниці за п. 140.3 ПКУ. Про детальніше в питанні «Про зменшувальну різницю за п.140.3».

Якщо ж платник податків вперше визначає таку податкову різницю і він раніше не декларував збільшуююче коригування за тонкою капіталізацією відсотків згідно з п.140.2 ПКУ, то для платника податків гра завершується.

Щоб підсумувати вищенаведений алгоритм, давайте, допоможемо головному бухгалтеру ТОВ «Щастя» розрахувати податкову різницю щодо тонкої капіталізації відсотків за 2021 рік.

Приклад 2: Фінансові показники ТОВ «Щастя» наступні:

§ 225 000 тис. грн – станом на початок звітного періоду;

§ 18 300 тис. грн – станом на кінець звітного періоду;

§ (101 249) тис. грн – станом на початок звітного періоду;

§ 112 042 тис. грн – станом на кінець звітного періоду;

100 000 тис. грн – фінансовий результат до оподаткування
(30 000) тис. грн – податкові різниці (без від’ємного значення об’єкта оподаткування минулого року та різниці за п.140.2 ПКУ)
70 000 тис. грн – фінансові витрати Компанії з них:

§ 50 000 тис. грн – відсотки за позиками з нерезидентом юридичною особою-засновником;

§ 20 000 тис. грн – відсотки за позиками з резидентом (український банк).

30 000 тис. грн – бухгалтерська амортизація;
20 000 тис. грн – податкова амортизація;
12 000 тис. грн – відсотки, за позикою з нерезидентом пов’язаною стороною, що були капіталізовані до складу необоротного активу. Необоротний актив був введений в експлуатацію з терміном корисного використання 5 років. Амортизація нараховується прямолінійним методом. У звітному періоді об’єкт амортизувався 2 місяці.

Алгоритм розрахунку тонкої капіталізації для ТОВ «Щастя»:

Визначаємо чи нараховувала Компанія відсотки за борговими зобов’язання на користь нерезидентів у звітному (податковому) періоді.

Підприємство «Щастя» здійснювало операції за борговими зобов’язаннями з нерезидентами та нараховувало 50 000 тис. грн процентних витрат за ними.

2. Визначаємо, чи перевищують більше ніж у 3.5 рази боргові зобов’язання підприємства з нерезидентами над його власним капіталом

(225 000 тис. грн + 18 300 тис. грн) / 2 : ((101 249 тис. грн) + 112 042 тис. грн) / 2 = 121 650 тис. грн : 5 396.5 тис. грн = 22.54

22.54 > 3.5, – тонкій капіталізації відсотків бути.

3. Обчислюємо 30% EBIDTA_{податкової}

30% EBIDTA_{податкової} = 30% х (Фінансовий результат до оподаткування +/- податкові різниці + Фінансові витрати + Податкова амортизація) = 30% х (100 000 тис. грн – 30 000 тис. грн + 70 000 тис. грн + 20 000 тис. грн ) = 48 000 тис. грн

4. Обчислюємо суму процентів за борговими зобов’язаннями з нерезидентами

Сума процентних витрат, нарахованих на користь нерезидентів = Нараховані відсотки за борговими зобов’язаннями в операціях з нерезидентами + частка амортизаційних витрат, що припадає на суму капіталізованих відсотків за борговими зобов’язаннями в операціях з нерезидентами у складі вартості необоротного активу = 50 000 тис. грн + (12 000 тис. грн /60 місяців х 2 місяці) = 50 400 тис. грн

5) Обчислюємо суму податкової різниці з тонкої капіталізації відсотків за п. 140.2 ПКУ

Якщо Сума процентних витрат нарахованих на користь нерезидентів – 30% EBIDTA_{податкової,} додатнє значення, то збільшувальна різниця виникає.

Якщо від’ємне, то (і) відсотки враховуємо у фінансовому результаті до оподаткування за правилами бухгалтерського обліку; (іі) якщо раніше фінансовий результат збільшували за п.140.2 ПКУ, визначаємо зменшувальну різницю за п.140.3ПКУ.

Податкова різниця за п.140.2 ПКУ = Сума процентних витрат нарахованих на користь нерезидентів – 30% EBIDTA_{податкової} = 50 400 тис. грн – 48 000 тис. грн = 2 400 тис. грн

Отже, головному бухгалтеру підприємства ТОВ «Щастя» потрібно збільшити фінансовий результат до оподаткування за 2021 рік на суму 2 400 тис. грн. згідно з п.140.2 ПКУ.

Дану суму слід відобразити в рядку 3.1.1. Додатку РІ

Так як підприємство в поточному звітному (податковому) періоді збільшило свій фінансовий результат до оподаткування за п.140.2 ПКУ, то в наступних звітних (податкових) періодах підприємство матиме право зменшити свій фінансових результат до оподаткування відповідно до п. 140.3 ПКУ. Детальніше про це в питанні нижче.

3. Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій (стаття 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України)

Сума перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями (пункт 140.2 статті 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України)

Про зменшувальну податкову різницю за п. 140.3 ПКУ

Скористувались зменшувальною різницею за п.140. 3 ПКУ можуть лише ті платники податків, які в попередніх звітних періодах відображали збільшуюче коригування за п.140.2 ПКУ.

При цьому, сума зменшувальної різниці не може перевищувати ліміт (максимальну суму), який розраховується як сума відсотків, що збільшили фінансовий результат до оподаткування за п.140.2 ПКУ, зменшена щорічно на 5% від суми процентів, що залишилися не врахованими у зменшення фінансового результату до оподаткування.

Таким чином, щоб визначити суму зменшувальної різниці за п. 140.3 ПКУ, спершу треба розрахувати ліміт, в межах якого підприємство може зменшити свій фінансовий результат до оподаткування.

Алгоритм розрахунку зменшувального коригування за п.140.3 ПКУ

Визначаємо ліміт процентних витрат, які можуть бути включені до зменшувального коригування за п.140.3 ПКУ у майбутніх періодах

Розглянемо порядок обрахунку ліміту для зменшувальної різниці на двох прикладах:

Приклад 1. ТОВ «Щастя» збільшувало фінансовий результат до оподаткування на різницю з тонкої капіталізації відсотків згідно з п.140.2 ПКУ:

Звітний період

Дані рядку 3.1.1 Додатку РІ

Податкова ставка

Податкова ставка – величина податкових нарахувань на одиницю виміру податкової бази.

Податкова ставка є одним з обов’язкових елементів податку та одним з основних критеріїв підрахунку податку поряд з об’єктом оподаткування, податкової базою, податковим періодом, порядком нарахування суми податку та ін.

Тільки коли визначена вся сукупність цих елементів, податок вважається встановленим.

Основні види податкових ставок

За способом нарахування податкові ставки бувають чотирьох видів: тверді, пропорційні, прогресивні і регресивні.

Тверді податкові ставки встановлюються в абсолютній сумі на одиницю (іноді весь об’єкт) обкладання незалежно від розмірів податкової бази (наприклад, транспортний податок). Таку ставку ще називають реальним податком.

Тверді ставки досить прості з точки зору обчислення платником податків і контролю з боку податкових органів. Зазначені ставки застосовуються в тих випадках, коли податкова база являє собою будь-яку кількісну характеристику об’єкта оподаткування, за винятком вартісної характеристики. Разом з тим істотний недолік цього виду ставки полягає в тому, що в умовах інфляції необхідно цю ставку періодично підвищувати, щоб зберегти належний рівень вилучення майна у вигляді податку.

Пропорційна податкова ставка виражається в певному відсотку від бази оподаткування незалежно від її обсягу (наприклад, податок на прибуток, ПДВ, податок на майно).

Також приклад пропорційної податкової ставки є податкова ставка податку на доходи фізичних осіб, яка становить 13 відсотків.

Пропорційні ставки застосовуються у випадках використання вартісних характеристик об’єкта оподаткування як податкова база. Ставки досить універсальні, оскільки при збереженні загальної державної політики оподаткування не вимагають індексації.

Прогресивна податкова ставка зростає в міру збільшення зростання податкової бази.

Є два типи прогресивної ставки: проста і складна.

При простій прогресії величина ставки зростає зі збільшенням податкової бази для всієї суми доходу.

При складній прогресії оподатковуваний база ділиться на частини, на кожну з яких нараховується податок з власної ставкою. При цьому ставка підвищується не для всього доходу, а лише його частини, яка збільшилася щодо попереднього податкового періоду.

Регресивна податкова ставка зменшується в міру збільшення зростання податкової бази. Регресивні податкові ставки необхідні тоді, коли держава намагається стимулювати подібне зростання.

Податкова ставка, виражена у відсотках до доходу платника, називається податкової квотою.

Що означає податкова ставка 20120