Раміль: значення імені, особливості характеру

Раміль – значення імені перекладається як «чудовий», «чарівний». Має два варіанти походження. Перший – від жіночого імені Раміля, що пов`язано з ворожінням на піску. Другий – від давньоарабської, і має значення «влучний стрілець». Це ім`я досить поширене в окремих регіонах Росії. Давайте розберемося, що означає ім`я Раміль.

З дитячих років у нього дуже легкий, добрий і позитивний характер. Він є ініціатором багатьох ігор, з ним цікаво оточуючим. Серед однолітків Раміль завжди буде авторитетом. Вчитися він може не так сумлінно, як хотілося б, але має прекрасну пам`ять і аналітичним розумом. Завжди намагається дізнатися суть речей, є досить допитливим і допитливим людиною. Йому прекрасно підійде активний спорт: футбол, східні єдиноборства або боротьба.

Раміль має схильність до ризикованих вчинків і авантюр навіть у дорослому житті. Не любить конфліктів, намагається в суспільстві бути позитивним. Будує на майбутнє багато планів, причому більшість з них абсолютно божевільні, але зовсім інакше вважає Раміль. Значення імені характеризує його як людину чарівного, працьовитого, чуйного. З боку він може здатися трохи легковажним, проте в ньому ховається вміння глибоко аналізувати ситуації і робити правильні висновки. Якщо береться за справу, то обов`язково доведе її до кінця. Від слів до справи переходить швидко Раміль.

Значення імені відкриває Раміля як дуже талановитого людини, здатної домогтися вершин у мистецтві, моді, шоу-бізнесі. Його практичність і аналітичний склад розуму дозволяють стати успішним підприємцем, бізнесменом, а також справедливим суддею. Він воліє працювати окремо від колективу, тому що тільки так зможе сконцентруватися на поставленому завданні і проникнути в її суть. Нерідко знаходить винятковий спосіб вирішення складних ситуацій. Чужу думку на нього не впливає. Поради він теж зазвичай ігнорує, вважаючи за краще набратися власного досвіду. Якщо Раміля осягає невдача, то він глибоко занурюється в песимізм. Саме в такий момент йому необхідна підтримка близьких людей. Друзів у Раміля мало, але всі вони такі ж творчі та дотепні. Зрадників він не прощає. Вони зрозуміють, що цей відкритий, легкий людина здатна відплатити за підлість. Такий вже характер має Раміль.

Значення імені підтверджує те, що він справжній романтик. Цей хлопець бачить красу навколишнього світу, природи, любить гармонійну обстановку будинку. Так як його приваблює все прекрасне, в дружини вибере собі справжню красуню. Цінує в другій половинці вірність, ніжність, зовнішність, старання догоджати. Створювати сім`ю йому краще з жінкою, здатної розуміти чутливу душу і застерігати від нерозважливих вчинків. У шлюбі Раміль залишається вірним чоловіком. У зрілому віці із задоволенням ділиться накопиченими знаннями та досвідом.

Значення імені Раміль говорить про сумісність людини, що носить його, з Анастасією, Ганною, Марією, Вірою. А ось поєднання з Галиною, Сарою, Ренатою, Дариною, Ларисою, Неллі і Єлизаветою буде невдалим.

Права жінок в Ісламі

Чи мають жінки в Ісламі права? Чи виправдані обвинувачення на адресу Ісламу щодо дискримінації жінок?

Спробуємо знайти відповіді на ці та інші запитання, пов’язані із жінками. Якщо в наші дні провести опитування, в якій з релігій у жінки найменше всього прав, безперечно, більшість людей відповіли б – в Ісламі. Причина тут проста – майже століття вороги ісламу малюють образ жінки в чадрі та кричать про її дискримінацію. А ми, колись могутні та прогресивні мусульмани, сьогодні йдемо у них на поводі – на поводі своїх неприхильників.

Ми керуємося нав’язаними нам ідеями, і тому втратили і колишню славу, і велич, якими нас обдарував Аллаг. Ми припинили керуватися релігією в своєму повсякденному житті. Наше життя та наші родини, на жаль, влаштовані за західним зразком. Через це на всі заставки кричать феміністки, що іслам позбавляє жінку прав, що жінки в Ісламі бранки в своїх домівках, вони не мають прав, що їх утискають. Понад усе їх зачіпають головні убори мусульманок та одяг, що покриває тіло мусульманки.

То в одній, то в іншій європейській країні часто почали виникати скандали навколо хіджабу. Що вже казати про Європу, коли донедавна в такій мусульманській країні як Туреччина носити хустку було заборонено. А в Марокко і досі обговорюють питання про заборону носіння хустки.

Законодавство нашої держави, на щастя, не забороняє релігійну атрибутику, але мусульмани зі слабкою вірою примудряються засуджувати та зневажати дівчат, які носять одяг відповідно до релігії Аллага. Які ж дурні! Як можливо засуджувати тих, хто проявляє покірність Господу? Хто хоче огульно лаяти Іслам, нехай подивиться на становище жінки серед інших народів, і яке її становище в інших віруваннях.

Що у Візантії, що у Персії, в Індії та в Китаї, в іудаїзмі та християнстві, що в середовищі доісламських арабів у жінок було і залишається дуже непринадне становище. Погортайте книги з історії, і ви побачите, що жінки не мають жодних прав, що вони подібні до тварин, що вони не мають душі тощо.

Скільки приниження зазнали жінки до приходу Ісламу! Наприклад, доісламські араби живцем ховали своїх новонароджених дочок, побоюючись бідності та ганьби. Ось як про це сказано в Корані:

«Коли когось із них сповіщають про доньку, то його обличчя стає чорним, він тамує гнів і ховається від людей через лиху звістку. Залишити її з ганьбою чи закопати живцем у землю? Яке ж зле рішення їхнє!»

Але з приходом Ісламу жінка отримала права. Вона стала гідно називатися жінкою. Її урівняли в правах з чоловіками, адже Пророк, мир йому та благословення Аллага, сказав:

(Наводиться у Ахмада, Абу Давуда, Тірмізі та ібну Маджа)

З приходом Ісламу права матері переважили права батька. Про це свідчить хадіс, який навів Абу Харуйра:

«Один чоловік спитав Пророка, хай благословить його Аллаг та вітає: «Хто з людей найбільше гідний мого доброго ставлення до неї?» Посланець Аллага відповів: «Твоя мати». Чоловік спитав: «А потім хто?» Він відповів: «Твоя мати». Чоловік спитав: «А потім хто?» Він відповів: «Твоя мати». Людина спитала: «А потім хто?» Посланець Аллага, хай благословить його Аллаг та вітає, відповів: «Твій батько».

Іслам прийшов із тим, що попередив чоловіка щодо несправедливості стосовно жінки. В прощальному хаджі Пророк, мир йому, заповів:

«Бійтеся гніву Аллага, від того, щоб ставитися до жінки несправедливо, воістину, ви одружилися з ними, і вони – дар вам від Аллага, і через слово Аллага вони стали вам дозволені».

В хадісі у Ахмада наводяться слова Пророка, мир йому та благословення Аллага, який сказав:

«Високий ступінь віри у того, хто високоморальний, а найкращі з вас ті, хто найкраще ставиться до своєї родини».

Іслам зробив увагу, приділену донькам, запорукою благополуччя людини в День Суду, посланець Аллага, мир йому та благословення Аллага сказав:

«Хто утримує двох доньок, поки вона не досягнуть зрілості, то я і він прийдемо в Судний день – разом»

(хадіс передав Муслім)

З приходом Ісламу слово «жінка» стало звучати гордо і часто загадуватися, оскільки цим словом названа одна з великих сур Корану – «Ан-Ніса’». Релігія Аллага дала право жінці на спадок, також оголосила майно жінки недоторканим.

Це лише деякі з прав, якими Іслам наділив жінку.

Феміністські організації вимагають свободу жінці, а ми бачимо, що та свобода, за яку вони борються, нівечить їх, тому що неможливо мати безмежну свободу. Що дає та свобода найвільнішим жінкам? Торгівлю тілом? Алкоголізм? Наркоманію? Безладні статеві стосунки? Навіщо така свобода? Кому потрібна така свобода? Кому потрібна краса цієї «вільної жінки», і кому буде потрібна вона сама, коли вона стане зморшкуватою старою? Вона доживає свої дні на самоті, її кидають діти і навідають раз на півроку чи на рік.

Якось, перебуваючи у Москві, я кілька днів жив у друга. Спускаючись вниз, на сходовій площадці я побачив стару жінку років 80 біля дверей. В руках у неї був кухоль з якоюсь рідиною. Вона тихо покликала мене і попросила підігріти «чай». А в кухлі у неї була вода та кілька листків чаю. Я піднявся до квартири, вимив її засалений кухоль, заварив чай, залив, підсолодив цукром. Взяв фрукти, цукерки, хліб, цукор, чай і повернувся до цієї жінки. Вона досі стояли біля дверей. Коли я простягнув їй чай та пакунок з їжею, вона заплакала. В її квартирі стояло важке повітря. Було брудно. Мені стало шкода стареньку, і я спитав її, чому вона сама та де її діти. Крізь сльози вона сказала, що ось вже кілька років її ніхто не навідує. Про неї всі забули.

Як можуть діти кинути свою мати? А, може, вона сама винна в усьому цьому?

На противагу цьому наведу цитату з однієї газети. Автор статті пише, що в Європі він зустрів жінку, яка прийняла Іслам, і коли він спитав її про те, які зміни в її житті трапилися після прийняття Ісламу, вона відповіла:

«Я хочу звернутися до всіх жінок світу та сказати: немає жодної релігії, і немає жодних законів, які роблять жінку щасливою повною мірою, окрім Ісламу!»

Замисліться! Жінка відмовилася від уявної свободи на користь свободи в Ісламі, і вона щаслива через те, що знайшла те, що мільйони та мільйони обдурених жінок не можуть знайти.

Замисліться та прислухайтеся до її заклику, любі жінки! Якщо чоловік будує дім з каменя та цегли, то це споруда на благо цього світу, а затишок, тепло і те виховання, яким праведна жінка наповнює цей дім, є благом для цього світу та для наступного життя. Дім – це фортеця мусульманина. Якщо немає жіночої участі в будівництві цієї фортеці, то немає в ній блага. Щасливі ті родини, в яких згадується ім’я Аллага, в яких навчають Ісламу, і в яких виховують праведних мусульман.

В хадісі мовиться:

«Воістину, жінка доглядачка дому свого чоловіка, і вона відповідає за цей дім»

Мати – це та жінка, яка виховує героїв, науковців, праведників. І наші матері, які знайомлять нас зі справжнім життям – це ґречні, віруючі, знаючі, терплячі матері, які моляться та каються.

З числа таких жінок та, з якою Пророк, мир йому та благословення Аллага, жив у мирі та злагоді, як до пророцтва, так і після. Перша з тих, хто увірував, перша, яка звершила молитву з пророком, перша, яку обрадували Раєм, яка перша почула Коран – Хадіджа, хай буде задоволений нею Аллаг. Її Господь вітав через янгола Джабраїла. Вона витратила все своє багатство на шляху Аллага. Коли люди відвернулися від Пророка, вона повірили в нього; коли люди звинуватили його в брехні, вона підтвердила його правоту; коли люди залишили без підтримки, вона допомогла йому, і Аллаг вшанував Пророка, хай благословить його Аллаг та вітає, дітьми від Хадіджи. І та, яка народилася від Хадіджи, мати Хасана та Хусейна, дружина Алі, хай буде задоволений ними всіма Аллаг, Фатима. Воістину, вона приклад для всіх жінок та для всіх матерів.

Про благочестя матері Іси (бібл.. Ісус) Мар’ям (бібл.. Марія) згадується в багатьох аятах Корану. Більше того, на її честь названа сура в Корані.

Це й Асія, дружина фараона. Не дивлячись на невіру чоловіка, вона мала велику віру в Аллага. Вона виховала Мусу (бібл.. Мойсей) Якщо вивчити історії видатних науковців, вчителів, стане зрозуміло: вони стали вченими багато в чому завдяки своїм матерям, які спонукали їх з дитинства прагнути до знань. Серед них Абу Ханіфа, Імам Шафіі тощо.

Замисліться! Хіба не завдяки Ісламу жінка отримала особливий статус? Хіба не її чоловіки називають «збереженою перлиною»? І ця честь випадає саме тій жінці, яка покірна Господу, виконує Його веління та уникає забороненого.

І в нас, у чоловіків, є обов’язки стосовно чотирьох жінок: це мати, сестра, дружина та донька. Аллаг неодмінно спитає у нас про кожну з них. Чи дотримувалися ми їхніх прав. Чи проявляли ми прихильність до матерів, чи слухалися їх, чи радували їх. Чи були заступником для своєї сестри, чи були справедливим чоловіком для дружини, і чи дали правильне виховання доньці.

Нещодавно світ святкував 8 березня, яке назвали святом жінок. Існують абсолютно різні версії походження цього свята. Але не хотілося б ображати любих наших жінок тим, що ми готові всього лише один день на рік приділяти їм, щоб привітати їх з цим вигаданим святом. Якщо ініціатори цього свята і мають потребу в цьому єдиному святі, то нам, мусульманам, належить щодня влаштовувати жінкам свято. Хіба не свято для твоєї матері, якщо ти будеш слухняним та ввічливим сином, будеш допомагати та радувати її. І хіба не свято для твоєї сестри, якщо ти будеш зміцнювати з нею родинні зв’язки, дзвонити їй та навідувати. Хіба не буде святом для твоєї дружини, якщо ти будеш справедливо ставитися до неї, не будеш казати грубощі, будеш лагідним та уважним. Чи не буде радістю для твоєї доньки те, що ти виховаєш її в доброму звичаї та прищепиш їй високу моральність? Так брати, воно так і є. Якщо ми – чоловіки, будемо належно ставитися до кожної з цих жінок, то родинні зв’язки зміцніють, а заразом з цим і суспільство, в якому ми живемо, стане набагато кращим. Наостанок хотів би нагадати вам слово Аллага:

«О люди! Бійтеся Господа вашого, Який створив вас із однієї душі та створив із неї другу до пари, а з них ще й інших чоловіків та жінок і розселив їх. Тож бійтеся Аллага, ім’ям Якого ви звертаєтесь одне до одного, і дотримуєтесь родинних зв’язків. Воістину, Аллаг наглядає за вами!»

Бог в ісламі: ім “я, образ та основні ідеї віри

Аллах – це арабське ім ‘я авраамічного бога. У російській мові це слово зазвичай стосується ісламу. Вважається, що воно відбувається від скорочення al-il^ h, що означає “бог”, складається з “Ель” і “Єла”, єврейським і арамейським позначенням його. Що означає слово, як воно з “явилося і який Бог в ісламі? Читайте нижче.

Зміст матеріалу

• Історія використання
• Етимологія
• Аналоги
• Регіональні варіанти
• Основні ідеї віри
• Вимова
• Малайзія та Індонезія
• Місячне божество
• Язичницьке коріння
• Ув ‘язнення

Історія використання

Слово Аллах застосовувалося арабами різних релігій з доісламських часів. Більш конкретно воно трактується як термін для позначення бога мусульманами (як арабськими, так і не арабськими) і християнами. Він також часто використовується таким чином бабистами, бахаї, індійцями і мальтійцями, а також євреями-мізрахами.

Етимологія

Етимологія імені широко обговорювалася класичними арабськими філологами. Фахівці школи граматики Басри вважали, що це слово утворене спонтанно або як певна форма l^ h (від словесного кореня lyh в якому значенні “високий” або “прихований”). Інші припускали, що воно було запозичене з сирійського або івриту, але більшість вважала, що воно походить від арабського al – “божество” і il^ h “бог”, що в результаті дало al-l^ h. Більшість сучасних вчених дотримуються останньої теорії і скептично ставляться до гіпотези запозичення. Він є єдиним богом в ісламі.

Аналоги

Родинні слова існують в інших семитських мовах, які поширені на Близькому Сході, включаючи іврит і арамейську. Відповідною арамейською формою є Elah (), але його підкреслений стан – Elaha (. Це пишеться як () на біблійній арамейській мові і (́ Al^ h^) – сирійською. Саме так воно використовується ассирійською церквою – і обидва варіанти означають просто “Бог”. Біблійний іврит в основному застосовує множинну (але функціональну і єдину) форму Елохім (в котрій – лід), але рідше також звертається до варіанта Елоах.

Більшість вчених вважає, що бог в юдаїзмі та ісламі – один і той же, проте різні культури бачать його і в різних іпостасях, що пояснюється особливостями сприйняття. Хоча по суті, якщо в християнстві Ісуса Христа і святих ми бачимо на іконах (і навіть Єгову зображують голубом), як може виглядає Аллах, ніхто не знає. Для віруючих він є Абсолютом, якого не можна побачити на власні очі.

Регіональні варіанти

Регіональні варіанти слова зустрічаються як у язичницьких, так і в християнських написах. Також були запропоновані різні теорії щодо ролі Аллаха в доісламських політеїстичних культах. Деякі автори припускають, що за часів багатобожництва араби використовували це ім ‘я як відсилання до бога-творця або вищого божества свого пантеону. Термін, можливо, був у мекканській релігії, але його значення і вживання не визначені. Згідно з однією гіпотезою, що сходить до Веллхаузена, слово Аллах означає наступне: верховне божество курайшитів, які були правлячим племенем стародавньої Мекки. Він міг бути позначенням Хубала (главу пантеону) над іншими богами.

Проте є також свідчення того, що Аллах і Хубал були двома різними божествами. Згідно з цією гіпотезою, Кааба (мусульманська святиня) була спочатку присвячена верховному божеству на ім ‘я Аллах, а потім прийняла пантеон курайшитів після їх завоювання Мекки приблизно за століття до часів Мухаммеда. Деякі написи, здається, вказують на використання Аллаха як імені багатобожнього божества століттями раніше, але ми не знаємо нічого точно і можемо лише припускати.

Деякі вчені вважають, що Аллах, можливо, являв собою далекого творця, якого поступово затьмарювали більш місцеві, більш приземлені і близькі представники пантеону. Існує розбіжність щодо того, чи грав майбутній бог ісламу Аллах головну роль у мекканському релігійному культі.

Відомо, що жодного знакового зображення його ніколи не було. Аллах – єдиний бог у Мецці, у якого не було кумира. Сьогодні зображень його також не можна відшукати ніде.

Аллах також згадувався в доісламських християнських поемах деякими поетами-гасанідами і танугідами в Сирії та Північній Аравії.

Що можна сказати про бога в ісламі? Він підноситься унікальним, всемогутнім і єдиним творцем Всесвіту і еквівалентний богу-батькові в інших авраамічних релігіях.

Згідно з ісламською вірою, Аллах – найбільш поширене ім ‘я для позначення творця Всесвіту, а смиренне підпорядкування його волі, таїнствам і заповідям є стрижнем мусульманської віри. “Він єдиний творець всесвіту і суддя людства”. “Він унікальний і за своєю природою один (a^ ad), всемілостивий і всемогутній”. Коран проголошує “реальність Аллаха, Його недоступну таємницю, Його різні імена та Його дії від імені Його створінь”.

В ісламській традиції є 99 Імен Бога (al-asm^ ‘al-^ usn^ lit, що означає: “” найкращі імена “” або “” найкрасивіші імена “”), кожне з яких є відмінною характеристикою достоїнств його. Усі ці імена стосуються Аллаха, вищого і всеосяжного божественного імені. Серед 99 імен найвідоміші і найбільш часто зустрічаються – “Милосердний” (ал-Рахман) і “Співчутливий” (ал-Рашим). Такі імена Бога в ісламі. Дискурсивне богослов ‘я мусульман заохочує починати будь-які таїнства зі звернення до бісміле. Це відповідь на питання, який Бог в ісламі.

За словами Герхарда Беверінга, на відміну від доісламського арабського багатобожництва, у Аллаха в ісламі немає однодумців і сподвижників, а також немає спорідненості між ним і джиннами. Доісламські язичницькі араби вірили в сліпу, невблаганну і нелюдську долю, яку людина не могла контролювати. Це було замінено ісламським уявленням про могутній, але завбачливий і милосердний бог (в ісламі уявлення про нього саме таке).

Згідно з Френсісом Едвардом Пітерсом, “Коран наполягає, мусульмани вірять, а історики стверджують, що Мухаммед і його послідовники поклоняються тому ж богу, що і євреї. Аллах Корану – той же Бог-Творець, який передав заповіт Аврааму “. Петерс стверджує, що Коран зображує його як могутнього і віддаленого, ніж Яхве (Єгова в ізраїльтян), як універсальний початок усіх почав. Багато хто задається питанням, який бог в ісламі. Мусульмани вважають, що він однозначно не такий, як в юдаїзмі і християнстві. Однак багато хто з цим не згоден, особливо релігійні екуменісти і прихильники інтегрального традиціоналізму.

Основні ідеї віри

У вищезгаданих пунктах надані основні ідеї мусульманської віри, яким століттями дотримуються представники даної релігії. Коротко їх можна перерахувати:

• Безумовне поклоніння Аллаху.
• Бездоганне дотримання приписів Корану.
• Невизнання будь-яких інших авторитетів, крім Аллаха і його пророка Мухаммада.

Сліпу любов мусульман можна помітити і сьогодні. Так, ім ‘я батька Мухаммеда було “Абд-Аллах”, що означає “раб Аллаха”. Приставка “” Абд “і сьогодні дуже популярна.

Бог і людина в ісламі, як і в усіх креаціоністських релігіях, суворо розділені. Якщо в християнстві Ісус Христос близький до пастви своєї, то Аллах дуже віддалений від неї, проте не менш шануємо.

Вимова

Щоб правильно вимовити слово Аллах, потрібно зосередитися на другому “Я”. Коли слову передує гласна “а” (فَتْحة) або гласна “і” (ضَمّة), тоді Лам вимовляється в явній важкій формі – з Тафхім. Таким чином, цей важкий Лам з ‘єднується з усім тілом мови, а не тільки з його кінчиком.

Мови, які зазвичай не використовують слова Аллах для позначення бога, можуть як і раніше містити популярні вирази, що застосовують його в іншому позначенні. Наприклад, через багатовікову присутність мусульман на Піренейському півострові сьогодні існує термін ojal^ іспанською мовою і oxal^ португальською мовою, запозичені з арабського inshalla ( лід ся). Ця фраза буквально означає “якщо Бог побажає” (тобто “я сподіваюся на це”). Німецький поет Малман використовував форму імені як назву поеми про вище божество, хоча неясно, що саме він мав намір передати читачам. Більшість мусульман не перекладає ім ‘я російською та іншими мовами.

Малайзія та Індонезія

Християни в Малайзії та Індонезії цей термін застосовують для позначення бога малазійською та індонезійською мовами (обидві вони є стандартизованими формами малайської).

Основні переклади Біблії використовують Аллаха як переклад єврейського Елохім (перекладається в англійських Бібліях як “Бог”). Це сходить до ранньої перекладацької праці Френсіса Ксав ‘є в 16 столітті. У першому словнику голландсько-малайської мови Альберта Корнеліуса Руїла, Юстуса Еурнія і Каспара Вілтена 1650 року (переглянуте видання від 1623 і 1631 років латиною) записано “Аллах” як переклад голландського слова “Годт”. Руїл також переклав Євангеліє від Матвія 1612 року малайською мовою (ранній переклад Біблії неєвропейською мовою, зроблений через рік після публікації версії короля Джеймса), яку надрукували в Нідерландах 1629 року. Потім він переклав Євангеліє від Марка, опубліковане 1638 року.

Уряд Малайзії 2007 року заборонив використання терміну Аллах в інших контекстах, крім мусульманських, але малайський Верховний суд 2009 року скасував закон, визнавши його неконституційним.

Сучасне протиріччя було викликано згадкою цього імені римсько-католицькою газетою The Herald. Уряд оскаржив рішення суду і Високий суд призупинив виконання його рішення до розгляду апеляції. У жовтні 2013 року суд виніс рішення на користь заборони.

На початку 2014 року уряд Малайзії конфіскував понад 300 Біблій за звернення до цього слова для позначення християнського бога. Проте використання імені Аллаха не заборонено в двох штатах Малайзії – Сабах і Саравак. Основна причина полягає в тому, що їх застосування здавна встановлено і місцеві Алкітаб (Біблії) широко поширюються в Східній Малайзії без обмежень протягом багатьох років.

У відповідь на критику з боку ЗМІ уряд Малайзії ввів “рішення з 10 пунктів”, щоб уникнути плутанини і введення в оману населення. Рішення з 10 пунктів відповідає духу угод з 18 і 20 пунктів між Сараваком і Сабахом.

Слово Аллах завжди пишеться без “аліфа” для позначення гласного. Проте в правописі на музичних текстах невелике діакритичне “аліф” додається у верхній частині “шадда”, щоб вказати вимову.

Каліграфічний варіант слова, прийнятого як герба Ірану, закодований в Unicode, в діапазоні різних символів, в кодовій точці U + 262B (☫).

Місячне божество

Твердження, що Аллах (ім ‘я бога в ісламі) – володар місяця, якому поклонялися в доісламській Аравії, бере свій початок у науці 20-го століття. Ця теорія була найбільш активно пропагована американськими євангелістами з 1990-х років.

Ідея була запропонована археологом Хьюго Вінклером в 1901 році. Вона широко поширювалася в Сполучених Штатах у 1990-х роках спочатку завдяки публікації брошури Роберта Морі “Бог Місяця Аллах: в археології Близького Сходу “(1994), за якою послідувала його книга” Ісламське вторгнення: протистояння найшвидше зростаючій релігії у світі “(2001). Ідеї Морея були популяризовані карикатуристом і видавцем Джеком Чиком, який намалював вигадану мультиплікаційну розповідь під назвою “Аллах не мав сина” в 1994 році.

Морі стверджує, що це слово було ім ‘ям місячного бога в доісламській арабській міфології, бо вважається, що Аллах як термін передбачає поклоніння іншому божеству, ніж юдейсько-християнське. Дехто вважає, що прихильність місячному календарю та переважання зображень півмісяця в ісламі є джерелом цієї гіпотези. Джозеф Ламбард, професор класичного ісламу, заявив, що ідея “ображає не тільки мусульман, а й арабських християн, які використовують ім ‘я Аллах для позначення бога”.

Символ півмісяця, прийнятого як герба, не є ознакою раннього ісламу, як можна було б очікувати, якби він був пов ‘язаний з доісламським язичницьким корінням. Використання символу півмісяця на мусульманських прапорах бере свій початок у пізньому середньовіччі. Мусульманські прапори 14-го століття з півмісяцем, спрямованим вгору на одноколірному полі включали прапори Габеса, Тлемсена (Тілімсі), Дамаса і Луканії, Каїра, Махдії, Тунісу і Буди.

Франц Бабінгер натякає на можливість того, що символ був прийнятий у східних римлян, зазначивши, що один тільки півмісяць має набагато більш стару традицію і сходить до тюркських племен, що жили в глибині Азії. Парсонс вважає це малоймовірним, оскільки зірка і півмісяць не були широко поширеним мотивом у Східній Римській імперії під час османського завоювання.

Турецькі історики схильні підкреслювати давнину півмісяця серед ранніх тюркських держав в Азії. У турецькій традиції існує османська легенда, що оповідає про сон Османа I, в якому він, як повідомляється, бачив місяць, що піднімається з грудей мусульманського судді, на дочці якого він хотів одружитися. “. він спустився в його власні груди. Потім з його трісел виросло дерево, яке в міру росту покривало весь світ тінню його зелених і прекрасних гілок “. Під ним Осман побачив світ, який розкинувся перед ним. Саме він став першим правителем Османської імперії.

Язичницьке коріння

Ісламські прапори з каліграфією Корану зазвичай використовувалися імператором Великих Моголів Акбаром. Це був Шах Джахан, який, як відомо, інкрустував символи півмісяця і зірки на своєму особистому щиті. Його син Аурангзеб також затвердив аналогічні щити і прапори. Згодом й інші знамениті воїни використовували ці символи.

До ісламу Кааба містила статую, що зображає бога Хубала, яку місцеві жителі вважали здатною передбачати майбутнє. Твердження певною мірою спирається на історичні дослідження про походження ісламського погляду на Аллаха і багатобожництва доісламської Аравії, які сходять до XIX століття. Вони стосуються еволюції та етимології Аллаха і міфологічної ідентичності Хубала.

На підставі того, що Кааба була домом Аллаха, але найважливішим ідолом у ньому був будинок Хубала, Юлій Веллхаузен вважав його стародавнім ім ‘ям божества.

Твердження про те, що Хубал є повелителем місяця, виходить від німецького вченого початку ХХ століття Х ‘юго Вінклера. Девід Лімінг описував його як воїна і бога дощу, як і Мірча Еліаде.

Пізніші автори підкреслюють, що набатейське походження Хубала – це фігура, імпортована в храм, яка, можливо, вже була пов ‘язана з Аллахом. Однак Патриція Кроне стверджує, що “. якби Хубал і Аллах були одним і тим же божеством, Хубал мав би вижити як епітет бога, чого він не зробив. І більше того, не було б традицій, в яких людей просять зректися одного заради іншого “.

Аллах ніколи не був представлений ідолом. Такий вже образ Бога в ісламі. Сьогодні в жодному джерелі, що оповідає про іслам, не можна знайти жодного зображення Аллаха.

У Книзі Ідолів арабського історика 8-го століття Хішама Ібн Аль-Кальбі Хубала описує як людську фігуру із золотою рукою. У нього було сім стріл, які використовувалися для ворожіння. Тоді як Аллах не має жодних зображень і статуй. Християнські ікони мусульмани вважають ідолопоклонством і сьогодні.

Деякі ісламські вчені стверджують, що роль Мухаммеда полягала в тому, щоб відновити очищене Авраамівське поклоніння Аллаху, підкреслюючи його унікальність і відокремлення від його власного творіння, включаючи такі явища, як небесні світила. Бог – це не місяць, але він має владу над ним.

Більшість гілок ісламу вчать, що Аллах – це ім ‘я в Корані, яке використовується для позначення єдиного і справжнього. Він є тим же творцем і творцем, якому поклоняються представники інших авраамічних релігій, таких як християнство та юдаїзм. Він – основний бог ісламу. Мейнстрімна ісламська думка полягає в тому, що поклоніння Аллаху передавалося через Авраама та інших пророків, але воно було зіпсоване язичницькими традиціями в доісламській Аравії.

До Мухаммеда Аллаха не вважався мекканами єдиним божеством; Однак Аллах був, за уявленнями численних племен, творцем світу і дарувальником дощу.

Поняття терміну могло бути невизначеним в мекканській релігії. Аллах був пов ‘язаний з “компаньйонами”, яких доісламські араби вважали підлеглими божествами. Мекканці вірили, що між Аллахом і джиннами існує свого роду спорідненість. Вважалося, що у Аллаха були сини – місцеві божества аль-Узза, Манат і ал-Лат. Мекканці, можливо, асоціювали ангелів з Аллахом. Саме його закликали в часи лих. Так чи інакше, його ім ‘я є позначенням бога в ісламі. І саме йому поклоняються мусульмани.

Ув ‘язнення

У цій статті ми розглянули бога в ісламі. Це цікава тема, яка має безліч витоків і різних версій, проте жодну з них ми не може з упевненістю вважати справжньою.

Алах, бог релігії ісламу, можливо, стався від язичницького місячного божества – це непідтверджена версія, але вона має місце в пошуках істини. І ці пошуки тривають сьогодні.

У наші дні він є синонімом старозавітного і новозавітного бога. Його ім ‘я відоме практично кожному жителю планети завдяки величезній швидкості поширення ісламу. Віра в бога в ісламі вважається обов ‘язковою, як і в усіх авраамічних релігіях. Ця традиція зберігається і сьогодні і, ймовірно, буде жива ще багато століть. Як стверджують святі книги ісламу, існування Бога є незаперечним фактом. І кожен мусульманин не сумнівається в цьому.