Культура Клен звичайний (особливості вирощування та зберігання)
Клен звичайний, гостролистий (Acer platanoides) – це типовий клен, поширений і в місті, й у лісі до найглухіших місць, де в кінці весни утворює рідкісну для дерев суцільну поросль із насіння, що проростає (але серед них виживає лише дуже мала частка). Цвіте у квітні хоча й не дуже яскравими, але своєрідними зонтиковидними суцвіттями без запаху. Восени – одне з найгарніших дерев, особливо деякі різновиди, зокрема – той, що росте разом із дубами посеред перехрестя в лісі.
Молоде листя м’яке і навіть їстівне, потім грубішає та набуває гіркоти, що характерна і для інших видів клену.
Можливо, крім цього виду клену у нас росте і близький вид – Клен білий (явор, Acer pseudoplatanus) – але нажаль немає чітких указівок, як його відрізнити.
Висота клена гостролистого може сягати 30, а іноді й більше метрів. Його стовбур покритий буро-сірою, майже чорною тріщинуватою корою, а на молодих гілках кора гладка, червонувато-сіра. Крона клена гостролистого округлої форми, широкі, міцні гілки спрямовані вниз. Листя у клена долонеподібне, просте, супротивне, з загостреними на кінцях великозубчастими лопатями, яких може бути 5-7 штук. Верхня сторона пластини темно-зелена, нижня блідіша.
Восени листя клена гострозубчастого забарвлюється в жовтий або оранжевий кольори. З жилок і черешків зламаного листя виділяється сік молочного кольору. Цвіте дерево у першій половині травня запашними жовтувато-зеленими квітками, зібраними в щитки по 15-30 штук. Оскільки клен гостролистий є дводомною рослиною, то квітки на ньому або жіночі, або чоловічі. Запилюється рослина комахами. Нектарник, що є плоским кільцем, у яке занурені основи тичинок, розташований між зав’яззю і пелюстками.
Плід клена гостролистого – крилатка, що розпадається на два односім’яні плодики, дозріває в кінці літа й іноді не опадає з дерева до кінця зими.
Рослина є медоносом. Клен гостролистий зовні дуже схожий на інший вид – клен канадський, або цукровий. Розрізняють їх насамперед за соком, що виділяється з черешків: у канадського клена він прозорий. Окрім того, осіннє забарвлення листя канадського клена яскравіше, а кора більш груба і шорстка. Форма листя канадського клена не така лапата, як у листя клена гостролистого.
Розрізняються два ці клени і за виглядом бруньок: у канадського вони яскраво-зелені, а у гостролистого – з червонуватим відтінком.
Якщо ви при посадці вносили в яму добрива, клен не потребуватиме підживлення до кінця поточного сезону. З другої весни в якості добрива застосовують перепрілий гній, шаром якого завтовшки 3 см рівномірно мульчують пристовбурні кола дерева. Добре відгукується рослина на таблетки з повільним вивільненням поживних речовин, які розкладають у кореневій зоні двічі на місяць із початку вегетації до кінця весни, а потім один раз на місяць до кінця літа.
Посадку клена гостролистого здійснюють напровесні або восени. Відстань від клена до будь-якої іншої рослини має бути не менше 2,5-3 м. При створенні живоплоту саджанці клена гостролистого розміщують з інтервалом близько 2 м. Садять клен гостролистий на сонячному або злегка затіненому місці в добре дренований ґрунт. Посадкова яма має бути мінімум у чотири рази ширшою за кореневу грудку, але рівної глибини.
Однак при посадці клена на ділянці з високим заляганням ґрунтових вод яму потрібно робити глибшу, щоб у неї помістився шар дренажу з битої цегли, щебеню або відсіву завтовшки не менше 15 см.
Слідкуйте за тим, щоб коренева система саджанця не пересохла до посадки: замочіть його коріння на кілька годин у воді.
Родюча суміш, яка має заповнити яму, має складатися з трьох частин торфокомпосту або перегною, двох частин дернової землі й однієї частини піску. На дно ями потрібно кинути 120-150 г Нітроамофоски, потім у яму опускають коріння саджанця, розправляють його й заповнюють простір родючою сумішшю. Коренева шийка саджанця має опинитися на кілька сантиметрів вище поверхні. Після посадки в пристовбурні кола клена треба вилити не менше трьох відер води, а коли вона вбереться і ґрунт осяде, коренева шийка опиниться там, де їй і належить бути – на рівні поверхні. У найближчі ж дні ділянку навколо саджанця потрібно закрити шаром торфу або сухої землі завтовшки 3-5 см.
Розмноження клена гостролистого насінням
Клен легко розмножується насіннєвим способом. Висівають насіння в розсадну грядку восени, щоб воно впродовж зимових місяців пройшло природну стратифікацію. Навесні з’являться дружні сходи, які потрібно буде розсадити. Можна здійснювати посів і в березні, але в цьому випадку стратифікувати насіння доведеться 5-7 днів в овочевому ящику холодильника, помістивши його в посуд із вологим піском.
Розмноження клена гостролистого повітряними відсадками
На гілці, з якої ви збираєтеся зробити відсадок, потрібно стерильним гострим ножем кілька разів навскіс розрізати кору й обробити розташовані поруч надрізи коренеутворювачем (Гетероауксином або Корневіном). У надрізи, щоб їхні краї знову не зімкнулися, вставляють крупинки пінопласту, після чого рани потрібно обкласти вологим мохом, а зверху надіти на цю частину гілки поліетиленовий пакет, закріпивши його щільно вище і нижче надрізів. Після цього прикрийте пакет від сонця полотняною тканиною або алюмінієвою фольгою.
Поступово в місцях надрізів почне відростати коріння, яке буде занурене у вологий сфагнум. Наступної весни, у пору активного росту, відсадок відокремлюють від клена, звільняють від поліетилену, фольги або тканини й разом зі сфагнумом висаджують у ґрунт.
Розмноження клена гостролистого кореневими відсадками
На кореневій парості ближче до поверхні землі також роблять кілька надрізів, обробляють їх розчином коренеутворювача і високо підгортають, прикриваючи надрізи землею. Упродовж сезону поливайте й підсапуйте відсадок: до наступної весни у нього розвинеться власне коріння, і ви зможете відкопати його й відсадити на нове місце.
Після посадки клен необхідно часто поливати. Але не тільки саджанці, а вже зміцнілі й навіть дорослі клени потребують регулярного поливу, особливо влітку. Поливають їх навесні й восени один раз на місяць і щотижня влітку. Витрата на дорослу рослину – близько 2 відер, а молодим кленам води потрібно вдвічі більше. Однак якщо листя дерева набуло занадто світлого зеленого відтінку, то це говорить про те, що зі зволоженням ґрунту ви перестаралися. А поникле листя є ознакою недостатнього поливу. Після зволоження ґрунту пристовбурні кола час від часу розпушують, заодно видаляючи бур’яни, що з’явилися в прикореневій зоні.
Опис та характеристика рослини Клен звичайний
Дерево клен гостролистий (лат. Acer platanoides), або клен платановидний, або клен платанолистий – вид клена, який набув значного поширення на території Західної Азії та Європи. Північна межа ареалу цього виду доходить до південних районів Скандинавії, Карелії і Фінляндії, а південна закінчується біля північного Ірану. Зростає клен гостролистий у змішаних і листяних лісах невеликими групами або поодиноко.
Висота клена гостролистого може сягати 30, а іноді й більше метрів. Його стовбур покритий буро-сірою, майже чорною тріщинуватою корою, а на молодих гілках кора гладка, червонувато-сіра. Крона клена гостролистого округлої форми, широкі, міцні гілки спрямовані вниз. Листя у клена долонеподібне, просте, супротивне, з загостреними на кінцях великозубчастими лопатями, яких може бути 5-7 штук. Верхня сторона пластини темно-зелена, нижня блідіша.
Восени листя клена гострозубчастого забарвлюється в жовтий або оранжевий кольори. З жилок і черешків зламаного листя виділяється сік молочного кольору. Цвіте дерево у першій половині травня запашними жовтувато-зеленими квітками, зібраними в щитки по 15-30 штук. Оскільки клен гостролистий є дводомною рослиною, то квітки на ньому або жіночі, або чоловічі. Запилюється рослина комахами. Нектарник, що є плоским кільцем, у яке занурені основи тичинок, розташований між зав’яззю і пелюстками.
Плід клена гостролистого – крилатка, що розпадається на два односім’яні плодики, дозріває в кінці літа й іноді не опадає з дерева до кінця зими.
Клен гостролистий зовні дуже схожий на інший вид – клен канадський, або цукровий. Розрізняють їх насамперед за соком, що виділяється з черешків: у канадського клена він прозорий. Окрім того, осіннє забарвлення листя канадського клена яскравіше, а кора більш груба і шорстка. Форма листя канадського клена не така лапата, як у листя клена гостролистого.
Розрізняються два ці клени і за виглядом бруньок: у канадського вони яскраво-зелені, а у гостролистого – з червонуватим відтінком.
Хімічний склад рослини вивчено недостатньо. Відомо, що сік містить цукор (1,4%) і каучук (1,1%), а листя — дубильні речовини, каучук, алкалоїди, каротин (провітамін А) (до 13,2%) та аскорбінову кислоту (вітамін С) (до 270 мг%). Препарати клена звичайного виявляють антисептичну, протизапальну, знеболювальну, ранозагоювальну, сечогінну й жовчогінну дію. Свіжий сік надзвичайно корисний. Його вживають як загальнозміцнювальний засіб, при радикулітах, готують квас та інші напої. Настій та відвар листків приймають внутрішньо як тонізуючий засіб при жовтяниці (гепатиті), сечокам’яній хворобі, а також для лікування цинги. У німецькій народній медицині настій молодого листя вважають засобом, що посилює статеву діяльність у чоловіків. Медова продуктивність квітучого клена досить висока: до 200-250 кг з 1 гектара насаджень. Мед світлий, має чудові смакові якості. В окремі роки під час цвітіння клена сильні бджолині сім’ї заготовляють до 8-10 кг меду.
Садівники Англії, Німеччини та Голландії часто використовують в озелененні великі дерева зі строкатим або яскраво забарвленим листям, тому сортове різноманіття клена гостролистого відкриває для ландшафтних дизайнерів великі можливості. Наприклад, схил яру або гори, обсаджений кленами з пурпуровим, жовтим або строкатим листям виглядає, як декорація до казки.
Що стосується оформлення дачних і присадибних ділянок, то навіть один-єдиний гостролистий клен сорту Крімзон Кінг вносить неповторний колорит, а якщо скласти з його участю композицію з декоративних чагарників і дерев, то можна домогтися набагато більшого естетичного ефекту. Завдання це непросте, оскільки при посадці саджанців потрібно буде врахувати не тільки колірну сполучуваність рослин, а й їхні майбутні розміри. Однак при правильних розрахунках і гарній теоретичній підготовці це завдання здійсненне.
Медоносна, деревинна, харчова, кормова, танідоносна, фарбувальна й декоративна рослина. Клен звичайний високопродуктивний весняний медонос і пилконос. На жаль, слабкі сім’ї використовують з нього взяток тільки для розвитку розплоду та власного харчування і лише сім’ї, які вийшли з зимівлі сильними, нагромаджують у вуликах від 4 до 8 кг кленового меду в запас. Медопродуктивність — понад 200 кг з 1 га. Мед з клена звичайного світлий, запашний, приємний на смак.
Клен татарський зацвітає пізніше від інших видів клена — наприкінці травня. Це теж високопродуктивний медонос. Він забезпечує підтримуючий взяток після відцвітання плодових дерев. У районах масового поширення забезпечує продуктивний взяток. Бджоли збирають з нього й пилок. Медопродуктивність його — близько 120 кг з 1 га.
3 клена-явора бджоли теж беруть пилок і нектар, за медопродуктивністю він поступається перед кленом звичайним, але має ту перевагу, що виділяє нектар за будь-якої погоди і бджоли беруть з нього чималий взяток. Медопродуктивність клена-явора 100—120 кг/га, в західних районах України дає продуктивний взяток. Слід зауважити, що на кленах іноді з’являється медв’яна роса, з якої бджоли виробляють шкідливий для них мед. Клени дають прекрасну деревину. Вона щільна, тверда, міцна, колеться туго, у клена-явора, крім того, досить гнучка; деревина білого кольору, у клена звичайного з жовтуватим, а у явора з червоним відтінком з красивими серцевинними променями, легко обробляється і полірується. 3 неї виробляють меблі й музичні інструменти, використовують її в машинобудуванні, авіабудуванні, для виготовлення фанери і токарних виробів. Особливо ціниться деревина клена-явора.
Кленові дрова горять добре і довго утримують жар. Попіл клена гостролистого містить багато поташу. 3 клена звичайного і клена-явора шляхом підсочки навесні добувають сік, з якого виготовляють безалкогольні напої, кленовий сироп. Клени є джерелом для добування таніну і галової кислоти, які використовують у науковій медицині.
У народній медицині сік кленів вживають при цинзі і хворобах сечових органів, а кору як в’яжучий засіб. Листки і плоди клена звичайного — це високопоживний корм, вміст протеїну в них коливається від 12,6 до 14,2 %, безазотистих екстрактивних речовин — від 43,2 до 55,5 % (від абсолютно сухої речовини). Вони поїдаються великою рогатою худобою, іноді свиньми і козами. Листки й плоди клена-явора менш поживні порівняно з попереднім видом, поїдаються великою рогатого худобою і кіньми. Листки клена татарського пізно восени іноді поїдають вівці і кози.
У листках і корі кленів містяться таніди, які використовують для фарбування: опалим листям клена звичайного фарбують тканини в жовтий колір, разом з залізним купоросом — у чорний, відвар деревина — в жовто-коричневий колір; корою клена-явора — вовну в бурий, листками, корою і деревиною клена татарського — тканини в чорний колір. Клен звичайний і клен-явір широко використовують в зеленому будівництві для створення масивів, груп, алей, вуличних насаджень, узлісь; їх висаджують уздовж доріг.
У клена звичайного відомі такі декоративні форми: строкатолиста, розсіченолиста, з кулястою і колоноподібною кроною та інші, а у клена-явора — строкатолиста, червонолиста і форма з опушеними зісподу листками. Разом з кленом татарським клен звичайний має важливе агролісомеліоративне значення. Обидва види включені в асортимент порід для державних захисних лісосмуг.
Цвітуть у кінці квітня — травні, одночасно з розпусканням листків.