Як вибрати материнську плату для комп’ютера

У цій статті розповідаємо, як вибрати материнську плату, які функції вона виконує, з яких елементів складається і чому від цієї «залізяки» залежить якість роботи всіх інших комплектуючих ПК. Загалом, надамо всю основну інформацію, яка допоможе зробити розумний і зважений вибір.

Як влаштована материнська плата і які функції виконує

Материнська плата – фундамент будь-якого сучасного комп’ютера, до неї підключаються всі інші компоненти системи: блок живлення, процесор, оперативна пам’ять, відеокарта, кулери охолодження, накопичувачі, пристрої введення/виводу тощо. Саме через системну плату надходить живлення від блоку до всіх інших компонентів, і вона ж забезпечує зв’язок і обмін даними між ними.

Якщо взяти до уваги той факт, що материнська плата служить для об’єднання всіх компонентів ПК в єдину систему, стає очевидно, що економити на ній не варто. Вибирати її потрібно прискіпливо і уважно, особливо якщо ви збираєте комп’ютер на тривалий термін.

Подивимося, з чого складається сучасна материнська плата:

1. Сокет CPU. Це спеціальний роз’єм для підключення центрального процесора. Фізично являє собою квадратний майданчик із безліччю контактів. Покупцеві вкрай важливо знати, що таке сокет материнки, оскільки на нього необхідно звертати увагу при виборі процесора.
2. Слоти PCI-E. Служать для підключення різноманітних комплектуючих і пристроїв периферії: відеокарт, звукових карт, мережевих адаптерів, Wi-Fi модулів, швидкісних твердотільних накопичувачів тощо.
3. Слоти для оперативної пам’яті. Потрібні для підключення модулів оперативної пам’яті (ОП). Як правило, їхня кількість варіюється від 2 до 4, у залежності від форм-фактора материнської плати.
4. Чіпсет – це набір мікросхем на друкованій платі, які служать для зв’язування оперативної пам’яті, відеокарти, процесора й інших пристроїв периферії. Через чіпсет здійснюється обмін даними між усіма системними компонентами, і тому на нього звертаємо особливо пильну увагу перед покупкою.
5. SATA – набір роз’ємів, через які до комп’ютера підключають жорсткі диски, твердотільні SSD-накопичувачі тощо.
6. Мікросхема BIOS (UEFI). Зберігає дані прошивки BIOS і його налаштування, що дозволяє комп’ютеру зберігати інформацію про параметри роботи комплектуючих, навіть якщо комп’ютер повністю відключений від живлення. Ця мікросхема енергозалежна, тому на будь-якій материнській платі є спеціальна батарейка, яка постачає живлення CMOS-пам’яті.
7. Зовнішні роз’єми. Це ті, що розташовуються позаду комп’ютера і служать для підключення клавіатури, миші, монітора, аудіосистеми тощо. USB, HDMI, DisplayPort, VGA, Ethernet та інші порти – усе це відноситься до категорії зовнішніх роз’ємів материнки.
8. Роз’єми живлення. Служать для підключення живлення процесора, кольорів охолодження. Як правило, вони знаходяться у двох місцях: один трохи вище процесорного сокета, і другий – 24-контактний роз’єм – поруч із оперативною пам’яттю.

Потрібно розуміти, що материнські плати з року в рік розвиваються і їх комплектація поступово змінюється. Наприклад, у сучасних моделях друкованих плат все рідше зустрічається інтерфейс IDE, який раніше використовувався для підключення оптичних приводів. Те ж саме можна сказати і про аналоговий відеовихід VGA, який нині сильно застарів і практично ніде не зустрічається. У той же час загальні принципи роботи материнських плат залишаються незмінними, так що інформація, яку ми вам надали, буде актуальна ще багато років.

Типи материнських плат

Материнські плати можна розділити на три основних типорозміри, або форм-фактори:

1. Standard-ATX. Повнорозмірні плати з розміром 305×244 мм, розраховані на установку в системний блок стандартного розміру. Мають найбільшу кількість різноманітних слотів та інтерфейсів підключення.
2. Micro-ATX. Зменшені плати з розміром 244×244 мм. Тут може бути 2 або 4 слоти ОП, у залежності від моделі.
3. Mini-ITX. Мініатюрні плати з розмірами 170×170 мм, які підходять для складання ультракомпактних комп’ютерів. Дозволяють встановлювати тільки 2 планки ОП замість 4, як у попередніх двох форм-факторах.

Природно, зменшення розмірів материнських плат досягається за рахунок скорочення кількості доступних слотів для підключення різних модулів і пристроїв периферії. Якщо ви збираєте звичайний стаціонарний ПК для розваг, роботи або навчання, варто віддати перевагу стандартному типорозміру ATX – додаткові слоти оперативної пам’яті й PCI-Express зайвими не будуть. Особливо PCI-E, адже вони можуть раптово знадобитися для підключення просунутої звукової карти, мережевого адаптера, SSD-накопичувача тощо.

Як вибрати материнську плату для ПК

Ми підійшли до основного питання: яку материнку вибрати? Перше і найголовніше – вибирати її потрібно під сокет процесора. Наприклад, якщо у вас CPU AMD Ryzen 5 3600, то потрібна плата на сокеті AM4. Якщо процесор Intel Core i5-11400F, то підбирати потрібно плату з сокетом LGA 1200; для старенького Intel Core i7-2600 необхідна материнка з сокетом LGA 1155 тощо. Це основне, що вам потрібно знати при виборі. Якщо материнська плата і процесор матимуть різні сокети, зібрати ПК із таких комплектуючих не вийде.

Другий момент – форм-фактор, про нього ми вже говорили в попередньому розділі. Для стандартних корпусів вибирайте стандартну ATX-плату. Якщо плануєте компактну мінімалістичну збірку, дивіться на Micro-ATX. Для тих, хто планує зібрати ультракомпактний ПК, підійде Mini-ITX – наприклад, від MSI, на зразок тієї ж MSI B450I Gaming Plus AC.

Тепер розглянемо додаткові критерії, які допоможуть зрозуміти, яка материнська плата краще:

1. Убудований Wi-Fi. Просунуті материнки оснащені власним модулем Wi-Fi, який дозволяє підключатися до мережі без будь-яких проводів. Для стаціонарного ПК це не обов’язково, але іноді сильно виручає.
2. Підтримка вбудованого відеоядра. Якщо плануєте збірку офісного ПК, який буде використовуватися тільки для роботи і мультимедійних завдань, можна заощадити, взявши процесор з інтегрованим GPU – наприклад, AMD Ryzen 5 Pro 4650G або Intel Core i5-10400. В цьому випадку вам не доведеться окремо купувати відеокарту, що досить сильно економить бюджет, особливо з урахуванням нинішніх цін на GPU.
3. Кількість слотів M.2. Дуже корисний інтерфейс, через який до комп’ютера можна підключити надшвидкісний SSD. Повинен бути мінімум 1, а краще – 2.
4. Bluetooth.Служить для підключення бездротових аксесуарів і комп’ютерної периферії: клавіатури, навушників, миші, геймпада тощо. Якщо в материнській платі немає вбудованого Bluetooth, відповідний адаптер можна додатково купити і підключити через USB в разі потреби. Але мати вбудований модуль усе ж зручніше.
5. Максимальна частота і тип оперативної пам’яті. Вибирайте в залежності від того, яку ОП плануєте купувати. Якщо берете, наприклад, 2 планки пам’яті DDR4 з частотою 3000 МГц, то немає сенсу переплачувати за дорогу материнку з підтримкою частоти 4000 МГц, наприклад. Але брати материнку з підтримкою пам’яті DDR4 рекомендується все ж із невеликим запасом на 200-400 МГц – це на випадок апгрейду, або якщо в якийсь момент вирішите зайнятися розгоном.
6. Відеовиходи. Мають значення тільки при складанні офісного ПК з інтегрованою графікою – у цьому випадку вибирайте материнську плату з таким же відеовиходом, як на вашому моніторі. У разі складання ПК із дискретною відеокартою інтерфейс для підключення монітора буде розташовуватися безпосередньо на ній.

Короткий посібник із вибору чіпсету материнської плати

Тепер, коли у загальних критеріях вибору розібралися, саме час поговорити про вибір чипсету, адже він – ключовий компонент материнки. Від нього залежить якість і злагодженість роботи всіх інших системних комплектуючих і периферії. Інформації з цієї теми дуже багато, тому виведемо кілька ключових моментів.

Якщо хочете просто «вставити і користуватися», вибирайте материнські плати під процесори AMD на базі чипсета AMD B350, B450 або B550. І чим свіжіше у вас покоління ЦП, тим більше новий чіпсет потрібен. Наприклад, для Ryzen 5 5600 необхідний чіпсет AMD B550 або AMD X570, а ось більш старі – B450 або B350 – вже не підійдуть. У той же час для процесора Ryzen 5 3600 минулого покоління чіпсет B550 зовсім не обов’язковий, у цьому випадку можна спокійно заощадити і взяти B450.

Материнські плати під Intel більше підходять тим, хто зацікавлений у більш жорсткому розгоні як процесора, так і оперативної пам’яті.

Якщо плануєте займатися оверклокінгом, вибирайте материнку на Z-чіпсеті (Z370, Z390, Z490, Z590).

Якщо розгоном займатися не плануєте, і якщо не будете купувати процесор із розблокованим множником, переплачувати за чіпсет із підтримкою можливості розгону просто немає сенсу.

Ще важливий момент – якщо купуєте дорогий і потужний процесор на кшталт Intel Core i7-10700K, AMD Ryzen 7 5800X, ні в якому разі не намагайтеся заощадити на материнській платі. Для забезпечення стабільної роботи таких потужних CPU потрібна якісна материнка з топовим чіпсетом і грамотною підсистемою енергопостачання процесора. В іншому випадку ланцюги живлення будуть перегріватися, процесор не зможе працювати на повну, система буде знижати частоти, і у підсумку ви з високою вірогідністю почнете стикатися з так званими синіми екранами смерті.

Якщо говорити більш предметно з конкретними прикладами, то топовою материнською платою для процесорів Intel буде Asus TUF Gaming Z590-Plus – вона підтримує всі актуальні процесори сімейства Intel Core i9/Core i7 11-го, 10-го покоління Pentium Gold і Celeron під сокет LGA1200.

Тут є все необхідне для складання сучасного потужного ПК: 3 слоти M.2, вбудований Wi-Fi, Bluetooth, підтримка ОП із частотою 5000 МГц об’ємом до 128 ГБ, і навіть вбудована звукова карта з 7.1-канальним HD-кодеком.

Для прихильників AMD таким же топовим рішенням стане Asus Prime X570-Pro, що підтримує AMD Ryzen 2-го і 3-го покоління / Ryzen з графічним ядром Radeon Vega 1-го і 2-го покоління.

У цю материнку можна встановити будь-який сучасний процесор із сокетом AM4.

Замість висновку: три корисних поради

Наостанок ось вам три поради, які допоможуть краще зрозуміти, яку материнську плату вибрати:

1. Не купуйте материнку «з доробком на апгрейд». Як правило, комп’ютерне залізо морально застаріває за кілька років і, коли приходить час апгрейдитися, найчастіше вигідніше взяти нову материнську плату з підтримкою більш сучасних процесорів і оперативної пам’яті.
2. Не варто переплачувати за додатковий функціонал, який для вас буде марний. Йдеться про підтримку функції розгону, вбудованому Wi-Fi, RGB-підсвічування й інші особливості, які не приносять користі для більшості користувачів.
3. Якщо плануєте бюджетну збірку, навіть не думайте купувати дорогу материнку з топовим чіпсетом – це безглузда витрата, яка ніяк себе не окупить. Компоненти ПК повинні мати збалансовану вартість. Нормальна ціна для материнської плати – це 40-60% від вартості центрального процесора. Якщо ж у вас материнка в 2-3 рази дорожче від будь-якого іншого компонента системи, то це погана збірка.

На цьому у нас все. Дякуємо за увагу і до нових зустрічей!

Фото взяті з джерел: unsplash.com.

Підключення блоку живлення до материнської плати: 3 етапи

Майже всім частинам апаратної начинки ПК потрібне живлення, яке забезпечує спеціальний пристрій. Воно ставиться на материнку, а потім дроти від нього підключаються до інших девайсів. Як приєднати такий елемент до плати правильно – у статті.

Які функції виконує блок живлення

• стабілізує електроенергію, захищаючи комплектуючі системи від згоряння при перепадах напруги в мережі;
• допомагає підтримувати оптимальну температуру, оскільки має вентилятор.

Примітка: якщо система зібрана в корпусі з розташованим вгорі БП, його кулер майже не охолоджує інші елементи, але якщо він розміщений знизу – повітря циркулює краще, охоплюючи більшу кількість комп’ютерних деталей.

Як підключити блок живлення до материнської плати

Робиться це у три короткі етапи. Краще сфотографувати підключений БП, який потрібно міняти перед тим, як зняти його з материнської панелі. Це допоможе не забути, який кабель куди потрібно встромити.

Відключаємо старий блок живлення

Якщо користувач не збирає новий системник, і завдання полягає в тому, щоб поміняти БП, то спочатку потрібно демонтувати раніше поставлений девайс.

1. Перед вийманням пристрою необхідно повністю знеструмити системний блок, після чого вийняти кабель мережі безпосередньо з БП. Рекомендується почекати 3-5 хвилин, доки накопичена електроенергія розсіється, а також одягнути електростатичний браслет – все це забезпечить безпечний демонтаж.

2. Виймати блок живлення краще, поклавши корпус ПК на бік. Тоді при ослабленні фіксаторів БП не впаде інші елементи.

3. Відкрити корпус і всі дроти, які йдуть від пристрою живлення до комплектуючих, перехідників, від’єднати.

Примітка: із самого блоку ніякі дроти діставати не потрібно.

4. Викрутити гвинтики, що фіксують, які розташовуються на тильній частині корпусу, і вийняти девайс.

Монтаж нового блоку живлення

Схема БП практично ідентична процесу демонтажу, тільки все робиться у зворотному порядку:

• Підключити всі кабелі в потрібні роз’єми на материнці і не забути під’єднати дроти до девайсів, які вимагають підживлення: процесору, відеоадаптеру.

Підключення

Для всіх блоків живлення є стандартний набір кабелів. Що і для чого призначено – у таблиці.

Примітка: MOLEX – застарілий роз’єм. який раніше використовували для підключення вінчестерів із PATA. Його рідко можна зустріти на сучасних моделях БП.

Що робити, якщо комп’ютер не включається

Якщо комп’ютер не реагує на спроби увімкнення після заміни БП – можливо, щось зроблено неправильно: не до кінця під’єднаний кабель або до блоку живлення підключені не всі комплектуючі.

Важливо перевірити коректність з’єднання всіх елементів збирання, а також звернути увагу на положення кнопки на самому БП: вона повинна бути включеною.

Потрібно подивитися, чи є напруга в мережі, підключивши будь-який інший електроприлад. У моделях з посиленим захистом від перепадів напруги, наприклад 850W, може спрацювати блокування при сильно заниженому або завищеному вольтажі.

Варто відкрити корпус і оглянути візуально «начинки», перевірити надійність і коректність підключення складових системи. Можна спробувати відключити всі периферійні аксесуари і запустити комп’ютер повторно.

Рада: не зайвим буде регулярне чищення ПК від пилу, яка може призвести до нестабільної роботи, оскільки заважає охолодженню. Буває, що вона просто засмічує контактну частину, через що БП не зможе взаємодіяти з материнкою.

Як видно, приєднати блок до «матері» та іншим внутрішнім складовим PC неважко. Головне – діяти акуратно та пам’ятати, для чого призначений кожен кабель.