§ 24. Гори
Що таке гори. Гори займають трохи більше 1/3 площі суходолу й виникають на межах літосферних плит. Як правило, це не окремі стрімкі підняття поверхні, а великі гірські ланцюги. У горах чергуються стрімко підняті гірські хребти (з чітко вираженими вершинами та схилами) та глибокі міжгірські улоговини (мал. 139). Рельєф гір формується внаслідок активної дії внутрішніх процесів, а потім змінюється зовнішніми процесами. Гори – це високо підняті над рівнем моря великі ділянки земної поверхні, які характеризуються різким коливанням висот. Як і рівнини, гори розрізняють за абсолютною висотою, за утворенням та за характером рельєфу (див. мал. 133 на с. 115).
Мал. 139. Гірський рельєф
Якими бувають гори за абсолютною висотою. За висотою над рівнем моря гори бувають низькі, середні й високі (мал. 140). Низькими вважають гори, які не перевищують 1000 м. Вони здебільшого мають порослі лісом пологі схили. На фізичній карті низькі гори зафарбовують світло-коричневим кольором. Наприклад, низькими є в Європі Уральські гори, в Австралії Великий Вододільний хребет. До переважно низьких належать і Кримські гори в Україні (мал. 141). Висота середніх гір становить від 1000 м до 2000 м над рівнем моря. Їхні вершини рідко вкриті снігом, а схили також пологі. На фізичній карті такі гори зображують коричневим кольором. Середньовисотними горами є Карпати. В українській частині Карпат лише кілька найвищих вершин долають двокілометрову позначку, в тому числі й Говерла (2061 м) – найвища точка України (мал. 142). Середніми за висотою є також Скандинавські гори в Європі.
Мал. 140. Відмінності гір за абсолютною висотою (зіставте кольори на малюнку з шкалою висот та глибин на фізичній карті)
Мал. 141. Низькі гори та їхні найвищі точки: а – Уральські гори, б – Великий Вододільний хребет, в – Кримські гори
Вершини високих гір перевищують 2000 м. Їхні схили – стрімкі, а вершини – гострі, безлісі, протягом року вкриті снігом та льодом. Такі гори на фізичній карті мають темно-коричневий колір. Чим гори вищі, тим забарвлення інтенсивніше. До високих гір належать у Південній Америці Анди, у Північній Америці – Кордильєри, в Африці – Атлаські гори. Найвищими горами Європи є Альпи з вершиною Монблан (4807 м). «Дахом світу» називають найвищу гірську систему планети – Гімалаї, що на півдні Азії. 11 вершин цих гір мають висоту понад 8000 м, серед них і найвища точка на Землі – гора Джомолунгма, або Еверест. Її висота – 8850 м (мал. 143).
Мал. 142. Середньовисотні гори та їхні найвищі точки: а – Карпати; б – Скандинавські гори
Maл. 143. Високі гори та їхні найвищі точки: а – Гімалаї, б – Анди, в – Альпи
Як утворюються гори. Утворення гір – процес довготривалий. За походженням розрізняють гори складчасті, вулканічні та складчасто-брилові. За віком гори бувають молоді й старі.
Складчасті гори виникають на краях літосферних плит під час їх зсування. При цьому товщі осадових гірських порід, які нагромадилися у давньому морі, зминаються в складки (мал. 144). Тому серед них часто знаходять скам’янілі рештки морських організмів, нині підняті на значну висоту. Складчасті гори, як правило високі, а за віком – молоді. Вони почали формуватися в останні 25 млн років. Процес горотворення в них триває й донині, що засвідчують численні землетруси та виверження вулканів. Пасма складчастих гір простяглися вздовж узбережжя Тихого океану (Анди, Кордильєри) та півдня Євразії (Альпи, Карпати, Кавказ. Гімалаї).
Мал. 144. Формування гір: а – складчастих, б – вулканічних, в – складчасто-брилових
Вулканічні гори – це конуси діючих чи згаслих вулканів, що складаються з твердих продуктів виверження. Вулканічні гори молоді. Таке походження має Вулканічний хребет у Карпатах.
Молоді високі гори, що виникли під дією внутрішніх сил Землі, одразу після утворення починають руйнуватися зовнішні процеси. Через мільйони років вони стають старими. Вони стають значно нижчими, не мають гострих піків і схожі на згладжені пагорби. Наприклад, старими є Уральські гори, які виникли близько 300 млн років тому, а згодом поволі зруйнувалися й повністю вирівнялися. З активізацією земної кори в нашу геологічну еру вони відновилися. При цьому їхня поверхня розділилася на окремі блоки. Внаслідок стискання плит одні з них були виштовхнуті нагору, інші опустилися. Так виникають складчасто-брилові гори.
Відмінність гір за характером рельєфу. Залежно від способу утворення та віку гір, а також характеру гірських порід, з яких вони складаються, гори дуже різняться характером рельєфу. Бувають гори з високогірним, середньогірним та низькогірним рельєфом.
Високогірний рельєф характерний здебільшого для молодих складчастих гір, як Альпи, Кавказ, Гімалаї, Анди та ін. Для нього характерні круті схили, глибокі міжгірні улоговини, гострі й оголені шпилясті вершини та гребені. Для середньовисотного рельєфу характерні згладжені вершини гірських хребтів, нерідко навіть з вирівняними ділянками. Міжгірні улоговини неглибокі. Такий рельєф типовий для Українських Карпат. Низькогірний рельєф переважає в давніх складчасто-брилових горах. Його характерними рисами є переважно м’які обриси схилів та плоскі вершини гір. Таким є рельєф Уральських гір.
«Вірю – не вірю»: перевіряємо інформацію
• Загалом у Гімалаях відомо 109 гірських вершин. Деякі з них невисокі – 1-2 км. А висоти понад 8000 м, тут називають «зоною смерті» через дуже розріджене повітря. В таких умовах людина надовго затримуватись не здатна. Рекорд одноразового перебування на вершині Джомолунгми становить 32 години. Саме в Гімалаях знаходиться найвища непокорена вершина у світі, Канкар-Пунсум (7750 м), що в Бутані. У цій країні альпінізм заборонений, оскільки гори вважаються священними. Щороку під час штурму гімалайських вершин гине багато людей. А їхні тіла часто забрати неможливе. Літаки над Гімалаями не літають, а ось дикі гуси літають частенько.
ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ • усього 12 балів
1 бал • 1. Поясніть, що таке гори. Назвіть їхні основні елементи. 2. Поясніть, як за фізичною картою ви розпізнаєте абсолютну висоту гір. 2 бали • 3. Користуючись картою в атласі, наведіть приклади гірських систем з різною абсолютною висотою. 4. Поміркуйте, як пов’язані між собою вік гір, спосіб їхнього утворення та зовнішній вигляд. Обґрунтуйте свою думку конкретними прикладами. 3 бали • 5. У яких частинах Землі й чому сформувалися гори? Поясніть закономірності поширення гір на планеті. 6. Чи існують альтернативи у дослідженні форм рельєфу географічній карті? Підтвердіть конкретними прикладами.
§ 14. Гори і рівнини
1. Розглянь світлину та схему розподілу форм рельєфу за абсолютною висотою (мал. 14.1). Назви форми рельєфу на світлині. Поясни, чому, на твою думку, у гір різний вигляд. Вислови припущення, що переважає на поверхні Землі — гори чи рівнини.
Мал. 14.1. Що спільного на світлині і схемі?
Які основні форми рельєфу суходолу?
Гори і рівнини є основними формами рельєфу суходолу. Як горам, так і рівнинам притаманні певні ознаки, за якими їх класифікують. Це характер поверхні, висота, спосіб утворення (мал. 14.2).
Гора — це значне підвищення рельєфу над навколишньою місцевістю з чітко вираженими схилами та підошвою.
Виокремлюють такі елементи гір. Вершина — найвища точка гори. Вершину гори гострої форми називають піком. Бічна поверхня гори утворена схилами, лінія злиття їх із навколишньою місцевістю — це підніжжя або основа гори. Пагорби хоч і належать до височин, але мають такі самі елементи як і гори (мал. 14.2).
Мал. 14.2. Пагорб, гора, гірська система
Сідловина — знижена частина місцевості між двома вершинами. Через сідловини в горах часто прокладено дороги. Тоді сідловину називають перевалом. Група відокремлених гір, витягнутих у певному напрямку, — це гірський хребет. Гори зазвичай височіють над довколишніми долинами. Велика територія з гірським рельєфом утворює гірську систему. Карпати — приклад гірської системи (мал. 14.3).
Мал. 14.3. Класифікація гір
За висотою гори поділяють на низькі (до 1 000 м), середні (1 000-2 000 м), Скандинавські гори, високі (понад 2 000 м).
За віком гори поділяють на молоді (процес горотворення ще не завершений, молодші за 60 млн. років) і старі (вік утворення перевищує 60 млн. років).
Причиною різноманітності гір Землі є також походження і будова їх (мал. 14.3).
На нашій планеті переважають рівнини. Вони займають значно більші площі, ніж гори. Рівнини — це великі відносно рівні ділянки земної поверхні з незначними коливаннями висот. За висотою над рівнем моря рівнини поділяють на низькі (низовини), підвищені (височини) і високі (плоскогір’я). Посеред височин, а то й і рівнин, зустрічаються дрібні форми рельєфу — пагорби, сопки, яри. Трапляються на суходолі й западини, які нижче від рівня моря.
У рівнинному рельєфі України є низовини й височини. Наприклад, Придніпровська височина, що простягається в західній частині країни, та Причорноморська низовина — на півдні.
За способом утворення розрізняють первинні і вторинні рівнини. Первинні утворилися внаслідок вікових вертикальних рухів літосфери на прибережних ділянках морів і океанів. Наприклад, Причорноморська низовина. Вторинні утворилися або на місці колишніх гір, які зруйнувалися за сотні мільйонів років (Східноєвропейська рівнина), або внаслідок нанесення річками піску, суглинку.
Рівнини також можуть бути у вигляді плоскогір’їв і плато — підвищених ділянок (вище 500 м над рівнем моря) над навколишньою рівниною. При цьому поверхня плоскогір’я — погорбована, а плато — плеската чи слабохвиляста. Іноді плато виділяють з-поміж оточуючих гір.
Океанічне дно не менш порізане, ніж поверхня суші (мал. 14.4). У його рельєфі виділяють такі складники: шельф, материковий схил, ложе. Найбільші за розмірами форми рельєфу розміщені на ложі океану. Це підводні гори, де можуть бути й підводні вулкани, глибоководні рівнини та жолоби.
Мал. 14.5. Рельєф дна океану
ЗНАЙ – ПОЯСНЮЙ – ЗАСТОСОВУЙ – ТВОРИ
1. Розглянь малюнок 14.6. Укажи на ньому гору, пагорб, вершину гори, схил гори, підошву гори, сідловину.
Мал. 14.6. Схематичне зображення елементів рельєфу
2. Визнач, на скільки метрів Скандинавські гори піднімуться через 1000 років, якщо щорічне їхнє піднімання становить 10 мм. Поясни, що може бути причиною цього явища.
3. Чим відрізняються молоді гори від старих? Вулканічні від тектонічних?
4. Чим відрізняються і чим схожі рельєф суходолу та океанічного дна?