Поживне середовище

Пожи́вне середо́вище (англ. culture medium, ще називають іноді живильне середовище) — субстанція, яку використовують для лабораторного (штучного) вирощування організмів. На сьогодні відомо безліч стандартних біологічних поживних середовищ. Основа багатьох середовищ, які використовують, зокрема, для культивування бактерій, бактеріофагів, личинок дрозофіл тощо — агар-агар. За набором специфічних компонентів можуть бути виділені мінімальне середовище, селективне середовище тощо.

Види поживних середовищ

Універсальні для ентеробактерій

• Середовище Левіна
• Середовище Ендо (Агар Ендо)
• Середовище Плоскірєва (Бактоагар Плоскірева)
• гліцеринові середовища ( гліцериновий бульйон )
• картопляні середовища
• яєчні середовища ( Левенштейна-Йєнсена , Петрова , Петран΄яні )
• напівсинтетичні та синтетичні середовища ( середовище Сотона )
• середовище для виділення L-форм бактерій
• середовище Прайса (цитратна кров)
• Агар глюкозо-пептонний
• Агар поживний сухий
• Агар лужний сухий для холерних вібріонів
• Агар-агар
• Ацетатний агар
• Вісмут-сульфіт агар (ВСА)
• Жовч суха
• Казеїново-вугільний агар (КУА)
• Лактобакагар
• Малонат агар
• Основний пептон для холерних вібріонів
• ОТДМ
• Пептон ферментативний
• Поживне середовище Пізу
• Поживний бульйон сухий
• Селенітове середовище
• Середовищє Кітта-Тароцці

Для культивування грибів

• Сусло-агар с додаванням вуглеводів
• Рисовий відвар
• Овочеві відвари
• Середовище Сабуро — це середовище (агар Сабуро) використовують з метою встановлення і виділення дріжджів, цвілі та інших патогенних грибів, що можуть існувати в людському організмі. Складається з пептону ферментативного, глюкози і агар-агару. [1]
• Середовище АГВ
• Середовище Гіссен
• Середовище Кесслера
• Середовище Кліглера
• Середовище Коду
• Середовище Олькеніцкого
• Середовище Ресселя
• Середовище Сіммонса
• Тіогліколеве середовище
• Телур калію 2% 10амп. х 5 мл
• Екстракт кормових дріжджів
• Еритрит агар

Примітки

ЗАГАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ – Т.П. Пирог – 2004

Отже, поживне середовище для культивування мікроорганізмів повинно містити всі елементи, з яких будується клітина, причому в доступній для засвоєння організмом формі. Такими основними компонентами поживного середовище повинні бути: джерело вуглецю та енергії, джерела мінеральних сполук (азот, фосфор, сірка, калій, магній, кальцій, залізо та мікроелементи), а також (у разі потреби) і фактори росту.

Якщо поживний розчин складений з певних хімічних сполук, то таке середовище називається синтетичним. Дослідник намагається визначити для кожного мікроорганізму мінімальні потреби в поживних речовинах і скласти мінімальне середовище, яке містить тільки компоненти (інгредієнти), необхідні для росту. Більш вимогливі види потребують більшої кількості додаткових речовин (факторів росту). Наприклад, для Leuconostos mesenteroldes було складено синтетичне середовище, яке вміщувало понад 40 компонентів.

Складні середовища. У багатьох особливо вимогливих мікроорганізмів потреби в поживних речовинах поки що досліджені недостатньо. Тому їх вирощують на середовищах, що містять пивне сусло, морквяний та сливовий соки, м’ясний екстракт, сінний відвар, кокосове молоко, дріжджовий екстракт. Для зниження вартості до поживних розчинів замість чистих сполук добавляють складні суміші, такі як молочна сироватка, патока, меляса, кукурудзяний екстракт та ін. Такого роду середовища називають складними. Середовища, які складаються з продуктів рослинного та тваринного походження, називають також натуральними.

До натуральних середовищ невизначеного складу належать і напівсинтетичні середовища, до складу яких входять сполуки відомої хімічної природи і речовини невизначеного складу. До напівсинтетичних середовищ належать м’ясо-пептонний бульйон з глюкозою та фосфорнокислим калієм, картопляне середовище з глюкозою та пептоном.

Отже, за складом середовища поділяються на дві групи: синтетичні та натуральні (складні).

За призначенням розрізняють елективні та диференційно- діагностичні середовища. Елективні забезпечують переважний розвиток одного виду або групи мікроорганізмів і менш придатні (зовсім непридатні) для розвитку інших. Диференційно-діагностичні (індикаторні) дають змогу досить швидко відрізнити одні види мікроорганізмів від інших.

За фізичним станом розрізняють рідкі, тверді та СИПКІ середовища. Прикладами сипких середовищ є розварене пшоно, висівки, кварцевнй пісок, насичені поживним розчином.

Щільні середовища. Для виготовлення щільних середовищ. на яких мікроорганізми ростуть у вигляді колоній, до рідких поживних розчинів добавляють речовини, які надають їм гелеподібної консистенції. Желатину використовують дуже рідко, оскільки вона має низьку температуру плавлення — (26-30) С і, крім того, розкладається багатьма мікроорганізмами. Майже ідеальним засобом для одержання щільних середовищ с агар, який В. Гессе, німецький лікар, співробітник Р.Коха, ввів у бактеріологічну практику у 1883 р. Концентрація агару становить 15-20 г/л. Агар — це полісахарид, який виділяють з червоних морських водоростей. Його розчини плавляться при 100 С, а при 44 С перетворюються на твердий прозорий гель. Розкладати агар здатні тільки деякі бактерії. Якщо потрібні щільні середовища, які не містять органічних речовин, для затвердіння використовують силікагель.

Биологическая библиотека – материалы для студентов, учителей, учеников и их родителей.

Наш сайт не претендует на авторство размещенных материалов. Мы только конвертируем в удобный формат материалы, которые находятся в открытом доступе и присланные нашими посетителями.

Если вы являетесь обладателем авторского права на любой размещенный у нас материал и намерены удалить его или получить ссылки на место коммерческого размещения материалов, обратитесь для согласования к администратору сайта.

Разрешается копировать материалы с обязательной гипертекстовой ссылкой на сайт, будьте благодарными мы затратили много усилий чтобы привести информацию в удобный вид.

Поживні середовища

Поживні середовища – це особливий вид засобів для вирощування мікроорганізмів, що використовуються в бактеріології, мікології, вірусології, імунології та інших галузях наукових досліджень та промислових процесів.

На сайті Labstar.com.ua ви можете купити живильні середовища від провідних світових виробників, які відповідають усім необхідним стандартам якості та безпеки. Наш каталог пропонує широкий вибір поживних засобів для вирощування різних типів бактерій, грибів, вірусів та інших мікроорганізмів.

Особливості поживних середовищ:

склад. Кожне живильне середовище має власний склад, який спеціально розроблений для певного типу мікроорганізмів. Тому при виборі живильного середовища необхідно враховувати, які мікроорганізми ви збираєтеся вирощувати.

Форма випуску. Поживні середовища можуть поставлятися у різних формах – як порошок, тверде середовище, рідке середовище тощо. Кожна форма випуску має свої переваги та недоліки, і вибір форми залежить від мети використання живильного середовища.

Термін придатності. Термін придатності живильного середовища також має велике значення. Деякі види живильних середовищ можуть зберігатися протягом кількох років, тоді як інші можуть бути використані лише протягом кількох днів після приготування.

Умови зберігання. Зберігання поживних середовищ має відповідати певним вимогам. Деякі живильні середовища можуть зберігатися при кімнатній температурі, а інші можуть вимагати зберігання при низьких температурах.

Виробник. Вибираючи живильні середовища, завжди звертайте увагу на їх виробників. Краще купувати продукти від перевірених та надійних виробників, які мають гарну репутацію на ринку.

На сайті Labstar.com.ua ви можете знайти всі необхідні живильні середовища для вашого дослідження.