Збираємо врожай зернових: документування та облік

Збирання врожаю зернових можна умовно розділити на такі етапи:

• безпосереднє збирання врожаю (комбайнерами);
• транспортування врожаю з поля до місця постійного або тимчасового зберігання (водіями, трактористами);
• приймання врожаю (вагарями, завідувачем току, завідувачем складу або комірниками).

На кожному з цих етапів складається первинна документація. Зауважимо, що сьогодні багато підприємств застосовують автоматизовану форму обліку (зокрема, «1С: Управління сільськогосподарським підприємством для України»), що дозволяє автоматично сформувати документи бухгалтерського й управлінського обліку і значно полегшує роботу бухгалтерів з первинкою.

Сільгосппідприємства, які не користуються такою конфігурацією, для документального оформлення надходження та руху отриманого зерна застосовують форми, затверджені ще в 70-х роках минулого століття, адже нових форм на сьогодні немає. Так, згідно з постановою Верховної Ради від 12.09.91 р. № 1545-ХІІ вважаються чинними, зокрема, накази Мінсільгоспу СРСР від 16.05.77 р. № 269-1 (далі – Наказ № 269-1) та від 24.11.72 р. № 269-2 (далі – Наказ № 269-2).

Разом з тим сільгосппідприємства можуть самостійно розробити форми первинних і зведених облікових документів (у т. ч. в електронній формі) із зазначенням обов’язкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону від 16.07.99 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Документування відправки зерна з поля на тік або зерносклад здійснюється за допомогою: або талонів, або путівок, або реєстрів приймання зерна. Кожне сільгосппідприємство на власний розсуд обирає оптимальний для себе варіант. Тож розглянемо кожен із них, щоб полегшити вам вибір.

Варіанти первинного обліку

1. Застосування талонів

За цим варіантом обліку одержаної зернової продукції застосовуються: Талон комбайнера (сельхозучет, форма № 77в, затверджена Наказом № 269-1), Талон шофера (сельхозучет, форма № 77б, затверджена Наказом № 269-1) і спеціальні реєстри (сельхозучет, форми № 71а та № 78а, затверджені Наказом № 269-1).

Талони виготовляють із цупкого паперу різного кольору для комбайнера та шофера, що полегшує подальшу облікову роботу з ними. Порядок документування операцій зі збору зернових умовно можна поділити на шість етапів.

Етап 1. До початку збирання врожаю талони слід заповнити, зазначивши назву підприємства, прізвище комбайнера (шофера), його табельний номер, номер агрегата (комбайна, машини, трактора). Талони, підписані головним бухгалтером, скріплюються печаткою та реєструються в Журналі обліку виданих талонів (сельхозучет, форма № 188, затверджена Наказом № 269-1).

Етап 2. Під час вивантаження зерна з комбайна в автомобіль відбувається обмін талонами. Тому в кожного комбайнера та водія (тракториста) буде стільки талонів, скільки бункерів зерна прийнято та завантажено для перевезення, оскільки один талон призначено для обліку одного повного бункера зерна.

Якщо відправляється неповний бункер, то комбайнер зобов’язаний зазначити в талоні його фактичний об’єм (наприклад, 0,5 або 0,25), завіривши дані своїм підписом. Також водій і комбайнер зазначають у своїх талонах вид отриманого зерна, номер поля та дату завантаження. Для повного завантаження автомобіля шофер може забирати зерно від кількох комбайнів. У такому разі він обов’язково обмінюється талонами з комбайнерами.

Етап 3. Водій відвозить зерно на тік, де воно зважується і встановлюється маса брутто, тари і нетто. Дані записують у Реєстрі прийняття зерна вагарем (сельхозучет, форма № 78а), який ведеться в одному примірнику. Цей реєстр відкривають щодня на кожну культуру та її сорт.

Завідувач току записує туди номери талонів, прийнятих від водія, прізвище водія, який доставив зерно, марку і номер автомашини, її вагу із зерном (брутто), вагу без зерна (тара), вагу брутто за мінусом тари (нетто).

Водій підтверджує своїм підписом кількість зданого на тік зерна, після чого ці дані реєструються в Журналі вагаря, який є підставою для оприбуткування зерна.

Наприкінці робочого дня завідуючий током (вагар) підраховує в реєстрах загальну масу прийнятого за день зерна й записує підсумки у Відомість руху зерна та іншої продукції (сельхозучет, форма № 80, затверджена Наказом № 269-2), а відтак не пізніше наступного дня передає до бухгалтерії господарства одержані талони (сельхозучет, форми № 77б та № 77в) разом із Відомістю та доданими до неї реєстрами (сельхозучет, форма № 78а).

Етап 4. Після зважування водій передає завідувачеві току (вагареві) талони, отримані від комбайнера, і свій Реєстр приймання зерна від шофера (сельхозучет, форма № 71а), який щодня виписує бухгалтерія.

Такий реєстр ведуть в одному примірнику на кожного водія, у якого він і знаходиться протягом усього робочого дня. У цей документ завідувач току (вагар) записує номери талонів комбайнера, назву культури, масу фактично прийнятого зерна в кілограмах, номер поля, відстань перевезення. Підписаний реєстр повертають водієві.

Етап 5. Водій (тракторист) на підставі свого Реєстру (сельхозучет, форма № 71а) щодня вносить дані про кількість перевезеного зерна (у кг), кількість поїздок, відстань перевезення або в Подорожній лист вантажного автомобіля (типова форма № 2-ТН, затверджена наказом Мінстату і Мінтрансу від 29.12.95 р. № 488/346, далі – Наказ № 488), або в Дорожній лист тракториста (сельхозучет, форма № 68, затверджена Наказом № 269-2).

Звертаємо увагу: згідно зі спільним наказом Мінінфраструктури та Мінекономіки від 10.12.13 р. № 1005/1454 визнано таким, що втратив чинність, Наказ № 488, а отже і типову форму № 2-ТН. Водночас такий документ потрібен для фіксації даних про виконану водіями роботу, про використання автотранспорту, а також для списання ПММ. Тому сільгосппідприємства можуть використовувати подорожні листи типової форми № 2-ТН, уключивши їх до переліку форм первинних документів, що використовуються на підприємстві, і закріпивши це рішення у своїй обліковій політиці.

Етап 6. Після закінчення зміни комбайнер передає завідувачеві току талони шофера й отримує від нього Виписку з реєстру про намолот зерна та зібрану площу (сельхозучет, форма № 67а, затверджена Наказом № 269-1).

Отже, варіант документування врожаю зернових за допомогою талонів вимагає чіткої організації роботи всіх осіб, задіяних у процесі збирання врожаю зерна та, відповідно, суворого дотримання документообігу. Оприбуткування продукції зернових культур з поля за допомогою талонів спрощує обліковий процес, дає змогу уникнути кількаразового повторювання записів у документах і зменшує кількість первинних документів, а одержане зерно оприбутковують за реєстром приймання зерна від водія.

2. Застосування реєстрів

Застосування Реєстру відправлення зерна та іншої продукції з поля (сельхозучет, форма № 77, затверджена Наказом № 269-2) передбачає чітку організацію робіт зі збирання зернових культур шляхом закріплення за кожним комбайном для перевезення зерна конкретного транспортного засобу. Рух документів за цим способом здійснюється так.

Етап 1. У бухгалтерії господарства бланки реєстрів послідовно нумеруються (по три примірники під одним номером), зшиваються у вигляді блокнотів, у кінці підшивки підписуються керівником, головним бухгалтером і скріпляються печаткою підприємства. Перед видачою в реєстрах зазначають найменування підприємства та прізвище комбайнера. Отримуючи реєстр, комбайнери розписуються e спеціальній відомості (журналі) на видачу реєстрів.

Етап 2. Щодня на початку зміни (при першому завантаженні автомашини, трактора) комбайнер виписує на кожен транспортний засіб реєстр у трьох примірниках. У ньому він зазначає: номер бригади, дату, номер поля, П. І. Б. шофера, номер транспортного засобу, бункерну масу зерна. Перший примірник реєстру з підписом водія комбайнер залишає в себе, а другий і третій видає водієві.

Під час подальших завантажень автомобілів зерном комбайнер протягом робочого дня записує у примірники реєстрів на конкретних водіїв бункерну масу зерна та вимагає від них підпису про прийняття зерна для перевезення. Водій записує у свій примірник реєстру на конкретного комбайнера ту саму бункерну масу зерна, і комбайнер підтверджує це своїм підписом.

Етап 3. Доставивши зерно на тік, водій передає третій примірник реєстрів завтоком, який проставляє в них кількість отриманого зерна, а другий примірник залишає в себе. Завідуючий током (вагар) визначає масу зерна, яке надійшло від комбайна на тік або до комори, і записує її у свій примірник реєстру на конкретний комбайн і конкретного водія, а в примірнику реєстру, що залишається у водія – масу автомобіля із зерном (брутто) та прийнятого зерна (нетто), засвідчуючи це своїм підписом. Водій, у свою чергу, ставить свій підпис у реєстрі завідуючого током (вагаря).

За зміну у водія буде стільки других примірників реєстрів, скільки комбайнів завантажували його машину зерном. У завідувача току буде декілька третіх примірників реєстрів, залежно від кількості комбайнерів, зайнятих на збиранні врожаю, і водіїв, які доставляли зерно.

Етап 4. На підставі реєстрів на приймання та вибуття зерна завтоком складає по кожній культурі і сорту Відомість руху зерна та іншої продукції (сельхозучет, форма № 80, затверджену Наказом № 269-2). Щодня цю відомість разом із доданими до неї первинними документами подають до бухгалтерії.

3. Застосування путівок

Цей варіант зручний у разі, якщо за комбайнами не закріплено постійного автотранспорту, і в разі збирання врожаю сортових культур на сортоділянках.

Етап 1. Перед початком збиральних робіт комбайнер отримує в бухгалтерії блокноти путівок на вивезення продукції з поля, розписуючись у спеціальній відомості (журналі). Бланки путівок (сельхозучет, форма № 77а, затверджена Наказом № 269-2) заздалегідь нумеруються (по три примірники під одним номером), перед видачею в них зазначається: найменування підприємства, номер путівки, прізвище комбайнера, марка і номер комбайна. У кінці блокнота ставляться підписи керівника і головного бухгалтера, які скріпляються печаткою підприємства.

Етап 2. Комбайнер під час кожного розвантаження заповнює три примірники путівок (під одним номером), зазначає в них дату, вид і сорт продукції, місце її відправлення, номер автомашини, П. І. Б. водія, його табельний номер, бункерну масу зерна і ставить свій підпис. Комбайнер передає заповнену путівку водієві, який розписується в отриманні зерна в усіх трьох примірниках. Два примірники він віддає водієві, а третій залишає в себе.

Етап 3. Зерно, доставлене водієм на тік, зважується вагарем. Водій передає йому другий і третій примірники путівки, у яких вагар проставляє вагу (брутто, тара, нетто) і ставить свій підпис, а потім записує дані в Журналі вагаря. Після цього він передає обидва примірники путівок завідувачеві току, який залишає третій примірник у себе для звіту, а другий з позначкою «тік» повертає водієві.

Комбайнери та водії використовують примірники реєстрів (варіант 2) і путівок (варіант 3), що залишилися в них, для заповнення первинних документів за порядком, аналогічним варіанту 1. Незалежно від обраного способу обліку врожаю не пізніше наступного дня всі документи з обліку зерна передаються до бухгалтерії. Там їх щодня обробляють, порівнюючи дані путівок, реєстрів, талонів, відомостей про кількість кожної партії зерна з кількістю, зазначеною в місцях його зберігання або перероблення (на токах, складах, млинах тощо).

У разі використання путівок на вивезення продукції з поля не вимагається закріплення транспортних засобів за комбайном, тоді як у разі застосування реєстрів відправки зерна та іншої продукції з поля за кожним комбайном закріплюють конкретні автомобілі для вивезення врожаю. Проте за цим варіантом за день збирається велика кількість документів, що ускладнює їх обробку та часто призводить до помилок. Його застосування найбільш раціональне для оприбуткування зернової продукції різних сортів, гібридів, коли потрібно їх обліковувати окремо для подальшого зберігання та реалізації.

Оприбуткування зерна в обліку

Облік сільгосппродукції ведуть на окремому субрахунку до рахунка 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва». Фактична кількість (маса) сільгосппродукції визначається в місці оприбуткування. Зокрема, для зерна – це франко-місце зберігання (франко-тік), за вирахуванням мертвих відходів, усихання тощо (п. 6.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених наказом Мінфіну від 29.12.06 р. № 1315, далі – Методрекомендації № 1315).

Щодо вартості зібраного зерна, то тут також є варіанти. Залежно від прийнятої підприємством облікової політики оприбуткована сільгосппродукція (зерно) оцінюється на вибір одним із методів, передбачених п. 12 П(С)БО 30 «Біологічні активи»:

• або за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані в місці продажу витрати,
• або за виробничою собівартістю відповідно до П(С)БО 16 «Витрати».

Детально про застосування методу справедливої вартості ми писали в «Справедлива вартість біоактивів та сільгосппродукції: як визначати та обліковувати», тому тут на цьому не зупинятимемося. Лише нагадаємо, що справедлива вартість – це фактично ціна, за якою сільгосппродукцію можна продати. Усі аспекти визначення такої вартості досить детально описані в п. 13–16 П(С)БО 30, п. 5.1–5.6 та 6.1–6.8 Методрекомендаціях № 1315.

Що стосується другого методу оцінки, то за цим методом в бухобліку зібране зерно відображають у такій послідовності:

1) зібране з поля зерно оприбутковують за плановою (нормативною) собівартістю, яка визначається на підставі норм витрат на одиницю продукції, установлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Нормативні витрати розраховуються на підприємстві комісією, створеною за наказом керівника із кваліфікованих спеціалістів, і регулярно переглядаються з метою забезпечення максимального їх наближення до фактичних витрат;

2) у разі потреби відображають передання зерна на доробку: або на власний тік, або на елеватор (див. «Післязбиральна доробка зерна») зі здійсненням відповідних коригуючих записів на вартість зернових та мертвих відходів, убутку маси в результаті усушки тощо;

3) після первісного визнання та оцінки сільгосп­продукцію відображають відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» (п. 12 П(С)БО 30);

4) під час складання звітних калькуляцій доводять її рівень до фактичної (виробничої) собівартості. Про правила калькулювання читайте «Визначаємо фактичну собівартість зерна»).

Джерело: “Баланс-Агро” № 27, який вийшов з друку 16.07.18 р.

Послуги збирання зернових культур

ПП “МазурТехСервіс” має власну техніку Claas Lexion 580, 600 та все необхідне обладнання для збирання ранніх зернових, ріпаку, соняшнику та кукурудзи на зерно тощо.

Найняти у нас комбайн КЛААС на збирання зернових культур – це гарантія вчасного збирання врожаю з мінімальними втратами зерна, за рахунок високопродуктивної техніки, власної сервісної служби та наявності запасних частин на нашому складі.

Ми надаємо послуги збирання зернових культур, ріпаку, соняшнику та кукурудзи на зерно по всій території України

Збирання зернових: загальні принципи документування та обліку

На кожному з етапів збирання врожаю зернових складається первинна документація. Порядок документального оформлення визначає керівник (власник) підприємства за узгодженням з бухгалтером.

Для оформлення надходження та руху отриманої продукції зернових культур можна застосовувати форми, затверджені наказами Мінсільгоспу СРСР від 16.05.77 р. № 269-1 та від 24.11.72 р. № 269-2 (далі – Накази № 269-1, № 269-2). Ці нормативні документи є чинними відповідно до постанови Верховної Ради від 12.09.91 р. № 1545-ХII.

Так, документування відправки зерна з поля на тік або зерносклад здійснюється за допомогою: або талонів, або путівок, або реєстрів приймання зерна. Кожне сільгосппідприємство на власний розсуд обирає оптимальний для себе варіант.

Нагадаємо основні форми первинних документів для обліку основної (зерна) і побічної (соломи) сільгосппродукції зернових культур (див. таблицю).

Таблиця. Основні форми первинних документів для обліку зернових

№
з/н

Первинний
документ

Назва документа

Коли складається

Відправлення продукції з поля на тік та інші місця зберігання

Талон комбайнера (сельхозучет, форма № 77в),
талон шофера (сельхозучет, форма № 77б)*

Під час відправлення
зерна з поля

Путівка на вивезення продукції з поля
(сельхозучет, форма № 77а)**

Реєстр відправлення зерна та іншої продукції з поля
(сельхозучет, форма № 77)**

Зважування в господарстві

Реєстр приймання зерна вагарем
(сельхозучет, форма № 78а)*

Після зважування
машини (трактора)
з вантажем

Реєстр приймання зерна від шофера
(сельхозучет, форма № 71а)*

Приймання зерна і насіння на тік

Відомість руху зерна та іншої продукції
(сельхозучет, форма № 80)**

Щодня
(у кінці робочого дня)

Сортування і сушіння зерна

Акт на сортування і сушіння продукції рослинництва
(сельхозучет, форма № 82)***

Після закінчення процесу доопрацювання

Приймання зерна і насіння на склад

Книга складського обліку
(сільгоспоблік, форма № ВЗСГ-10)****

Щодня
(у кінці робочого дня)

Накладна (внутрігосподарського призначення)
(сільгоспоблік, форма № ВЗСГ-8)****

У міру переміщення зерна

Акт приймання грубих і соковитих кормів
(сельхозучет, форма № 92)**

Відразу після обмірів
і розрахунків

* Затверджена Наказом № 269-1.

** Затверджена Наказом № 269-2.

*** Затверджена наказом Мінсільгоспу СРСР від 24.02.72 р. № 269-2.

**** Затверджена наказом Мінагрополітики від 21.12.07 р. № 929.

Операції, пов’язані із трудовими витратами, здійсненими у процесі оприбуткування зернових, оформлюються:

• Нарядами на відрядну роботу (сельхозучет, форми № 70 або № 70а, обидві затверджені Наказом № 269-2);
• Обліковими листами праці та виконаних робіт (сельхозучет, форми № 66 та № 66а, обидві затверджені Наказом № 269-2);
• Табелем обліку використання робочого часу (типова форма № П-5, затверджена наказом Держкомстату від 05.12.08 р. № 489) тощо.

Передання матеріалів (наприклад, засобів захисту зерна під час його закладення на склади) зі складу в підзвіт матеріально відповідальній особі оформлюють:

• накладною за формою № ВЗСГ-8
• або Накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (типова форма № М-11, затверджена наказом Мінстату від 21.06.96 р. № 193).

Послуги зі збирання врожаю, надані сторонніми організаціями, оформлюються актами виконаних робіт (наданих послуг) довільної форми, товарно-транспортними накладними тощо.

Сільгосппідприємства можуть також самостійно розробити форми первинних і зведених облікових документів (у т. ч. в електронній формі) із зазначенням обов’язкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону від 16.07.99 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996). Такими реквізитами є: назва документа (форми), дата його складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст, обсяг та одиниця виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за виконання операції та правильність її оформлення, особистий підпис та інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь в операції.

Оприбуткування сільгосппродукції

До того моменту, поки зерно не буде вирощено і зібрано, воно вважається частиною біологічного активу (далі – БА). На дату балансу посіви зернових культур можуть обліковуватись (п. 10, 11 П(С)БО 30 «Біологічні активи»):

• або у складі поточних БА рослинництва – якщо вони оцінюються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані в місці продажу витрати. У бухобліку такі БА відображають за дебетом субрахунка 211 «Поточні біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю» із подальшим списанням (на момент збирання врожаю) у дебет відповідного аналітичного рахунка до субрахунка 231 «Рослинництво»,
• або у складі незавершеного виробництва – якщо справедливу вартість на дату балансу достовірно визначити неможливо або якщо підприємство є платником податку на прибуток. У бухобліку до моменту збирання врожаю ці БА відображають за дебетом субрахунка 231.

Зібране з поля зерно перестає бути елементом БА і стає самостійним активом підприємства – сільгосппродукцією, за умови що існує імовірність отримання підприємством у майбутньому економічних вигід від використання цього зерна, а його вартість може бути достовірно визначена (п. 5 П(С)БО 30). Первісне визнання сільгосппродукції здійснюється в тому звітному періоді, в якому вона відокремлена від БА (п. 12 П(С)БО 30), – періоді збирання врожаю.

Фактична кількість (маса) сільгосппродукції визначається в місці оприбуткування. Зокрема, для зерна – це франко-місце зберігання (франко-тік), за вирахуванням мертвих відходів, усихання тощо (п. 6.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених наказом Мінфіну від 29.12.06 р. № 1315, далі – Методрекомендації № 1315).

Облік зерна ведуть за місцями його зберігання на окремих аналітичних рахунках до субрахунку 271 «Продукція рослинництва».

Первісне визнання

Відповідно до п. 12 П(С)БО 30 під час первісного визнання сільгосппідприємства мають два альтернативних методи оцінки зібраного зерна:

• або за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані в місці продажу витрати,
• або за виробничою собівартістю згідно з П(С)БО 16 «Витрати».

Зернові відходи оцінюють за вартістю зерна, виходячи з його вмісту в зернових відходах (п. 6.7 Методрекомендацій № 1315). Побічна сільгосппродукція (солома, бадилля тощо) оцінюється за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані в місці продажу витрати. А за відсутності активного ринку (на практиці саме так і є) вона може бути оцінена за нормативними витратами на виконання робіт зі збирання, транспортування, переміщення, скиртування та іншими витратами, пов’язаними із заготівлею (п. 6.8 Методрекомендацій № 1315).

Звертаємо увагу: бракована сільгосппродукція (наприклад, заражена хворобами) та мертві відходи в обліку активом не визнаються, оскільки використати її у виробничому процесі або реалізувати неможливо. Витрати на утилізацію такої продукції та відходів включаються до складу інших операційних витрат (субрахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності») (п. 6.9 Методрекомендацій № 1315).

Обраний метод оцінки слід обов’язково зафіксувати в наказі про облікову політику підприємства.

Оцінка за справедливою вартістю

Особливості визначення справедливої вартості сформульовано в п. 13–16 П(С)БО 30 та п. 5.1–5.6, 6.1–6.8 Методрекомендацій № 1315.

Справедлива вартість – це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов’язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств»). Отже, визначення справедливої вартості зерна має ґрунтуватися на цінах активного ринку. Однак цю вартість слід зменшити на очікувані в місці продажу витрати, тобто на суму витрат, пов’язаних із продажем сільгосппродукції на активному ринку. До них, зокрема, належать: комісійні винагороди продавцям і брокерам, непрямі податки, що сплачуються під час реалізації продукції (наприклад, ПДВ) (п. 4 П(С)БО 30).

Зазначимо, що згідно з п. 4 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» активним є ринок, якому притаманні такі умови:

• предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними;
• у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців;
• інформація про ринкові ціни є загальнодо­ступною.

Якщо діє кілька активних ринків, то оцінка має базуватися на даних того ринку, де підприємство планує продавати свою продукцію (зерно) (п. 13 П(С)БО 30). Якщо активного ринку немає, справедливу вартість можна визначити одним із способів, передбачених п. 14 П(С)БО 30:

• за останньою ринковою ціною операції з такими активами (за відсутності суттєвих негативних змін у технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство);
• ринковими цінами на подібні активи, скоригованими з урахуванням їх індивідуальних характеристик;
• додатковими показниками, які характеризують рівень цін на продукцію.

Отже, виникає потреба в аналізі значного масиву інформаційних джерел. У Методрекомендаціях № 1315 зазначено, що підприємство може самостійно обирати методику аналізу джерел інформації з метою встановлення справедливої вартості сільськогосподарської продукції. Основним джерелом інформації про ціни на активних ринках є дані цінового моніторингу, розміщені на веб-сайтах органів державного регулювання сільського господарства та провідних консалтингових фірм, що здійснюють дослідження аграрних ринків в Україні, дані про середні ціни в області на певні види сільськогосподарської продукції, подані регіональним управлінням статистики тощо.

На практиці ж іноді важко визначити справедливу вартість окремих активів (особливо побічної продукції), адже на ринку спостерігаються коливання цін, не завжди присутній активний ринок та/або інформація про ринкові ціни.

Очевидно, що оцінку зерна не можна покласти лише на бухгалтерську службу. До цієї справи слід залучити спеціалістів, які знають відповідний ринок та мають певний доступ до інформації про ціни або можуть експертним шляхом визначити стан продукції для її правильної оцінки. Тому доцільно створити за наказом керівника підприємства постійно діючу комісію у складі не менше трьох осіб: головного бухгалтера (або його заступника), галузевих спеціалістів (головного агронома, бригадира) тощо.

Комісія зобов’язана збирати інформацію для формування бази та обґрунтування визначеної справедливої вартості. Рішення комісії про визначення справедливої вартості оформлюється актом (довільної форми), який повинен містити:

• назву підприємства;
• дату складання;
• склад комісії;
• об’єкт оцінки (вид зерна);
• одиницю вимірювання об’єкта оцінки (ц, т);
• визначену справедлива вартість, назву і номер документа, що підтверджує цю вартість, тощо.

Акт підписується членами комісії, затверджується керівником підприємства та передається до бухгалтерії для оцінки зерна та відображення його в обліку.

Оцінка зерна за справедливою вартістю має одну особливість – потрібно визначати доходи або витрати від первісного визнання продукції (п. 18 П(С)БО 30). Якщо під час первісного визнання виявиться, що справедлива вартість зерна:

• вища за фактичні витрати, понесені на його вирощування (Дт 231), різниця включається до складу доходу операційної діяльності (Дт 231 – Кт 710 – на суму перевищення);
• нижча за витрати, то визнаються витрати операційної діяльності в сумі такої різниці (Дт 940 – Кт 231 – на суму різниці).

Оцінка за виробничою собівартістю

За цим методом зібране зерно оприбутковують за плановою (нормативною) собівартістю, а під час складання звітних калькуляцій доводять її рівень до фактичної (виробничої) собівартості.

Водночас плановий (нормативний) показник обчислюється на підставі норм витрат на одиницю продукції, установлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Нормативні витрати розраховуються на підприємстві комісією, створеною за наказом керівника із кваліфікованих спеціалістів.

Визначаючи виробничу собівартість зернових культур сільгосппідприємства можуть керуватися Методичними рекомендаціями із планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Мінагрополітики від 18.05.01 р. № 132 (далі – Методрекомендації № 132).

Згідно з п. 8.3 Методрекомендацій № 132 до собівартості зерна та зерновідходів входять витрати на вирощування та збирання зернових, а також на доробку зерна на току (без вартості побічної продукції). Це означає, що до собівартості продукції (за Дт 231) включають усі витрати, пов’язані з виробництвом і транспортуванням зерна, до самого моменту його передання на зберігання. Докладніше про застосування такого методу оцінки – див. «Калькуляция зерновых культур».

У разі застосування цього методу оцінки виникає різниця між плановою та фактичною собівартістю. Тому за результатами звітного періоду в обліку слід провести такі коригуючі записи:

• якщо фактична собівартість є більшою за планову (нормативну) – Дт 27 (90, 23) – Кт 231 – на суму різниці;
• якщо фактична собівартість є меншою за планову (нормативну) – Дт 27 (90, 23) – Кт 231 (методом «сторно») – на суму різниці.

Висновки

1. Для оформлення надходження та руху отриманої продукції зернових культур сільгосппідприємства можуть застосовувати форми, затверджені ще за часів СРСР або розроблені самостійно. Проте, заповнюючи їх, не можна допускати неточності та помилки, адже неправильне оформлення документів може бути розцінене як недотримання підприємством норм ст. 9 Закону № 996 з усіма наслідками, що випливають звідси (документ може бути визнаний недійсним).

2. Від обраного методу оцінки зерна залежить склад витрат звітного періоду, а отже, і фінансовий результат та чистий прибуток (збиток). Зокрема, у разі оцінки за справедливою вартістю доходи та витрати визнаються під час оприбуткування зібраного та доопрацьованого зерна та в подальшому на кожну звітну дату, а за виробничою собівартістю – лише в момент реалізації.