Стан галузі та перспективи розвитку рослинництва

В аграрному виробництві України рослинництво є однією з головних галузей, на яку і супутню їй галузь кормовиробництво припадає близько 93 % орних земель країни, до 30 % з яких відведено під кормові культури. У рослинництві 40–50 % становить побічна продукція — солома хлібів, стебла кукурудзи й сорго, жом, патока та інші, які через кормовиробництво використовуються у тваринництві. Тому гармонійне поєднання рослинництва, тваринництва і кормовиробництва — необхідна умова успішного функціонування всього аграрного комплексу країни.

Важливою особливістю рослинництва є сезонність цієї галузі — польові культури здатні рости і давати врожай тільки у безморозний період. Ґрунтово-кліматичні умови України досить різноманітні по зонах через неоднакові ґрунтові покриви, кількість опадів і тепла, тривалість вегетаційного періоду, умови перезимівлі, що свідчить про необхідність враховувати екологічні та біологічні особливості сільськогосподарських культур при їх розміщенні в системі землекористування. Наприклад, тривалість безморозного періоду в Україні, залежно від зони, коливається від 130–140 до 180–190 днів, а в Західній Європі ці коливання становлять 190–240 днів; сума активних температур в Україні становить 2000–4000°С, а в Європі — 2500–6500°С; опадів відповідно — 320–600 і 900–1000 мм. Розрахунки показують, що для забезпечення стабільної врожайності зернових на рівні 60–80 ц/га на всій площі в Україні потрібно принаймні 600–700 мм опадів. У середньому ж їх випадає дві третини від необхідної кількості, а стосовно Європи — в кращому разі половина. У зв’язку з цим площа ріллі в Україні, де можна вирощувати сталі врожаї, не перевищує 20 % загальної, тоді як у Європі — 70–80 %.

За даними Держкомзему України, станом на 1 січня 2006 року площа земель сільськогосподарського призначення становила 43022,3 тис. га або 71,3% до загальної території держави, у тому числі сільськогосподарських угідь — 42030,2 тис. га (69,6 %), а ріллі — 32544,1 тис. га (53,9 %). Для порівняння: розораність території США становить 15,8%, а розораність території Великобританії, Франції і ФРН коливається від 28,1 до 31,8 %.

Таке співвідношення з точки зору раціонального природокористування не є збалансованим і веде до виснаження землі. Пошук оптимальних показників залишається вкрай важливою і складною проблемою. За міркуваннями деяких фахівців, для України землі сільськогосподарського призначення повинні займати близько 60–65%, ліси — 17%, промислові та інші землі — 10%, землі природоохоронно-оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення — 10%. Площа полезахисних лісосмуг має бути збільшена майже у 2,6 раза, причому в Поліссі їх площа повинна становити 63–67 тис. га, в Лісостепу — близько 310 тис. га, а в Степу — 764–770 тис. га.

В Україні вирощують три основні групи сільськогосподарських культур — зернові, технічні та кормові. Незначні площі займають ефіроолійні та лікарські культури. Серед зернових і зернобобових головними є пшениця, ячмінь, кукурудза, овес, жито, просо, гречка, горох, менші або незначні площі займають сорго, соя, чина, нут, квасоля, сочевиця та деякі ін. З технічних культур більше вирощують цукрові буряки і соняшник, менше — льон, коноплі, ріпак, тютюн і махорку.

Найбільша за кількістю рослин є група кормових культур. Це багаторічні й однорічні трави, кукурудза, сорго, капустяні, корене- та бульбоплоди, баштанні й деякі ін. Ці основні групи польових культур вирощують в усіх зонах, проте співвідношення площ їх посіву неоднакове.

Зрошувані землі в Україні зосереджені переважно в Херсонській, Миколаївській, Одеській областях та в Криму. На них вирощують високі врожаї зернових і кормових культур, культивують рис, хоч площі його посіву поки що незначні. У південному Степу є умови для вирощування бавовнику.

Перед агропромисловим комплексом України в наш час стоїть нелегке завдання — упродовж 10–15 років вийти на рівень розвинених країн світу. Наскільки це відповідальний крок, свідчить той факт, що сьогодні на одного працівника, зайнятого в сільськогосподарському виробництві, у нас виробляється у 10–15 разів менше продукції, ніж у розвинених країнах світу.

Які ж конкретні завдання стоять перед рослинництвом і основними його підкомплексами в АПК (зернопродуктовий, олійно-жировий і цукробуряковий) у найближчій перспективі?

Зернопродуктовий підкомплекс. З метою забезпечення збалансованого розвитку агропромислового комплексу та розв’язання продовольчої проблеми найближчими роками повинно збільшуватись виробництво високоякісного зерна для повного задоволення внутрішніх та експортних потреб держави через удосконалення структури виробництва зернової продукції.

Основне виробництво високоякісного продовольчого зерна озимої пшениці за новітніх технологій вирощування має бути зосереджене у степовій та лісостеповій зонах, де є відповідні природні умови. У Поліссі необхідно збільшувати виробництво озимого жита, тритикале, ячменю, вівса, гречки. Обсяги виробництва пшениці повинні визначатися внутрішніми потребами регіону.

Серед зернофуражних культур, крім ячменю, необхідно збільшити площі кукурудзи в усіх регіонах її вирощування, щоб уникнути використання продовольчого зерна на фуражні цілі. Прогнозується поступовий перехід на використання в усіх зонах зерна більш скоростиглих гібридів кукурудзи, які дозрівають у першій декаді вересня і не потребують післязбирального сушіння. Середньорічний валовий збір зерна кукурудзи на ближчу перспективу необхідно довести до 8 млн т, що повністю задовольнить потребу комбікормової промисловості.

Для розв’язання проблеми виробництва білка необхідно збільшувати виробництво зернобобових культур, у першу чергу гороху і сої, що також має важливе значення для поліпшення родючості земель. Частка фуражного зерна повинна становити 35–40, а продовольчого — 60–65 %.

Стабілізація виробництва зерна і поліпшення його якості здійснюватимуться на основі забезпечення його валового виробництва на рівні 40 млн т. З цієї кількості передбачається для харчових цілей населення 7 млн, тваринництва — 16,1 млн, насінництва — 4,2 млн, промислової переробки — 1,7 млн та експорту — 10,7 млн т. При цьому обсяги виробництва продовольчої пшениці становитимуть 28–24 млн т. На більш віддалену перспективу науковці прогнозують виробництво по Україні 60,3 млн т зерна (табл.).

Виробництво зерна в Україні на перспективу

Роботизація молочного агробізнесу

У 2020-х роках, на думку експертів, відбуватиметься масштабна роботизація економіки, яка не омине і сільське господарство. Вітчизняний агробізнес уже робить кроки в напрямі залучення роботів у молочному скотарстві.

Жодна технологічна інновація останнім часом не викликає стільки спірних питань і сподівань як роботизація. Як вважає більшість експертів, за прогнозами у наступні 10–15 років у світі відбуватиметься масштабна роботизація у всіх галузях економіки, яка не омине і сільське господарство. Поза сумнівом знаходиться також і той очевидний факт, що вітчизняний агробізнес не зможе тривалий час ігнорувати зазначені тенденції, оскільки, безумовно, об’єктивно буде змушений приєднатися до них або ж в іншому випадку зазнає досить значних економічних збитків.

Одними з перших у сільському господарстві України виразні тенденції переходу до масової роботизації агротехнологічних процесів з’явилися у молочному скотарстві після 2000-х років, де вже відбувалася їх механізація і автоматизація. Саме в цей час у багатьох країнах значного поширення набули роботи-дояри та роботи з годівлі тварин і прибирання їх органічних відходів.

Світовий ринок роботизованої техніки для сільського господарства

Відповідно до останнього звіту дослідницької компанії Tractica, в найближчі роки на світовому ринку поставки сільськогосподарських роботів зростуть із майже 32 тис. одиниць у 2016 році до 594 тис. до 2024-му, досягнувши при цьому у вартісному вимірі доходів від обсягу продажів близько $74,1 млрд. Найбільш динамічним і ємкісним сегментом нині на ринку роботизованої техніки для галузі сільського господарства є доїльні системи в тваринництві, які вже масово використовуються понад 20 років.

За різними даними й експертними оцінками аналізу ринку сьогодні в світі використовується понад 20–30 тис. роботизованих доїльних систем. Найбільш поширеним є обладнання таких відомих компаній, як VMS від DeLaval, Тумба (Швеція), MIone від GEA (Німечина) та Lely Astronaut A4 від Lely, Мааслуіс (Нідерланди).

У середньому, за даними аналізу технічних характеристик і досвіду експлуатації, роботизована система доїння, залежно від типу та специфікації обладнання, здатна забезпечити 3–4-кратне доїння 50–80 або 120–180 корів та може орієнтовно коштувати, відповідно, від 130 до 285 тис. євро без урахування додаткових витрат на монтаж та адаптацію до конкретних виробничих умов корівника.

Роботизована система добровільного доїння VMS від компанії DeLaval дозволяє комплексно автоматизувати увесь технологічних процес виробництва молока та управляти його рентабельністю за допомогою сучасного програмного забезпечення, що допомагає своєчасно приймати оптимальні рішення та заходи (фото 1).

Фото 1. Роботизована система добровільного доїння VMS

Джерело: за даними офіційного сайту DeLaval

Вказане програмне забезпечення є інтегрованим та дозволяє відстежувати рух і стан корів, системи доїння, охолодження, годівлі та виконувати багато інших важливих функцій контролю при виробництві молока.

Значний інтерес представляє інноваційний продукт компанії GEA MIone — роботизована доїльна система з декількома боксами (фото 2). Мультибоксова система MIone Multibox може бути розширена при збільшенні поголів’я корів. Система MIone має від двох до п’яти доїльних боксів і підходить для стада тварин чисельністю не менше 120 корів. Система забезпечує швидкість і простоту управління та моніторингу виконання усіх технологічних процесів при виробництві молока за допомогою центральної станції управління.

Фото 2. Роботизована доїльна система MIone з кількома боксами

Джерело: за даними офіційного сайту GEA

Робото-доїльний комплекс Lely Astronaut A4 створений компанією Lely (Нідерланди). Основними характеристиками системи роботизованого доїння є відпрацьований вхід і вихід для корови, забезпечення умов для потрібної її поведінки в процесі доїння, очищення, стимуляція і догляд за вим’ям, неможливість падіння доїльних склянок на підлогу, контроль якості молока (фото 3).

Фото 3. Роботизовано-доїльний комплекс Lely Astronaut A4

Джерело: за даними офіційного сайту Lely

Середня окупність інвестицій у придбання і встановлення будь-якої із вказаних вище роботизованих систем доїння корів за попередніми підрахунками може становити від 5 до 7 років, тоді як експлуатаційний термін її використання — до 15.

Основними складовими забезпечення достатнього грошового потоку від освоєння інвестицій у роботизоване доїння корів є:

• економія витрат на оплаті праці операторів машинного доїння;
• тривале безперебійне функціонування робота, що адаптивно підлаштовується під потреби і фізіологічні особливості корів;
• своєчасне отримання інформації про стан корів, яку неможливо одержати в звичайній ситуації, що дозволяє управляти тваринами на основі індивідуального підходу та адекватно реагувати на проблеми зі зміною їх продуктивності та виявляти інші причини;
• збільшення доходу за рахунок підвищення продуктивності корів;
• додатковий дохід від підвищення якості і безпечності молока;
• кращі умови утримання і більш гуманне ставлення до тварин, що впливатимуть на їх збереження, зменшення рівня захворювань та більш тривалий термін господарсько-корисного використання.

Перспективи роботизації агробізнесу в Україні

Якщо на початку 2000-х років середньостатистичне аграрне підприємство України у своєму складі налічувало близько 150–200 штатних працівників, то нині здебільшого — до 40–50. Винятком із вказаного є лише окремі аграрні корпорації — холдинги. При цьому обсяг сільськогосподарських угідь в обробітку з розрахунку на одного зайнятого у аграрному виробництві працівника зріс загалом із 10–15 до майже 50–100 га і більше, якщо брати до уваги великі агрохолдинги.

Внаслідок цього загальна кількість зайнятих в аграрному секторі економіки скоротилася із 4,4 млн осіб до 2,9 млн, у тому числі найманих працівників підприємств, установ та організацій — із 2,8 млн осіб до 0,5 млн (діагр. 1).

Діагр. 1. Скорочення зайнятого населення в аграрному секторі України

Джерело: складено за даними Державної служби статистики України

Роботизація здатна уповільнити негативні аспекти цього процесу, адже фермер зможе управляти роботизованою фермою значно довше та з істотно меншими витратами власного часу. А сама праця матиме більш привабливий характер, щоб зацікавити молодь займатися фермерським агробізнесом. Інтелектуалізація і роботизація сільського господарства дозволить в цілому суттєво зменшити не лише економічні втрати внаслідок нераціонального використання обмежених ресурсів, але певною мірою і дасть поштовх розвитку нових професій, пов’язаних з обслуговуванням вказаних інноваційних технологій, що матиме компенсуючий характер для вивільнених при цьому працівників.

Саме в цьому може полягати сенс відродження сільських територій на інноваційних засадах концепції їх розвитку. Ефективний досвід практичного втілення у вітчизняних умовах концепції роботизованого аграрного виробництва можна побачити на прикладі діяльності ТДВ «Терезине», де на молочно-товарній фермі господарства вже п’ятий рік працюють 8 роботів-доярів компанії DeLaval. Це господарство стало піонером впровадження технологій роботизованого доїння в Україні.

Перспективи і темпи роботизації агробізнесу в Україні будуть визначатися передусім фінансовими можливостями, а також розумінням з його сторони об’єктивної необхідності впровадження інноваційних технологій для збереження конкурентних позицій як на внутрішньому, так і зовнішніх ринках. Водночас значний вплив також справлятиме і демографічна ситуація, що змушуватиме великі і середні сільськогосподарські підприємства поступово впроваджувати ці технології для зменшення виробничих витрат та подолання дефіциту кваліфікованих працівників окремих найбільш затребуваних професій.

Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, старший науковий співробітник
лабораторії маркетингу, економічного аналізу та захисту
інтелектуальної власності Кіровоградської державної
сільськогосподарської дослідної станції НААН