Цибуля-порей: вирощування у відкритому ґрунті, посадка на розсаду

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 10 лютого 2019 Перша редакція: 10 лютого 2017 🕒 14 хвилин 👀 47778 разів 💬 3 коментарі

• Посадка й догляд за цибулею-порей
• Цибуля-порей – опис
• Вирощування цибулі-порею з насіння
  • Посів насіння цибулі-порею на розсаду
  • Догляд за розсадою цибулі-порею
  • Коли садити цибулю-порей у відкритий ґрунт
  • Ґрунт для цибулі-порею
  • Після чого можна садити цибулю-порей
  • Як садити цибулю-порей у відкритий ґрунт
  • Посадка цибулі-порею під зиму
  • Як вирощувати цибулю-порей
  • Полив цибулі-порею
  • Підживлення цибулі-порею
  • Обробка цибулі-порею
  • Корисні властивості цибулі-порею
  • Цибуля-порей – протипокази
  • Коментарі

  Цибуля-порей (лат. Allium porrum), або пір,пор, праж чи прас – трав’яниста рослина, що належить до роду Цибуля. Родом порей із Передньої Азії, але пізніше він потрапив у Середземномор’я, де досі в природі можна зустріти його вихідну дикорослу форму – цибулю виноградну. Цибуля-порей була добре відома в країнах стародавнього світу – Єгипті, Римі та Греції, а з доби середньовіччя її вже вирощували по всій Європі, особливо популярна вона у Франції – Анатоль Франс називав порей спаржею для бідняків.

  Сьогодні цей вид цибулі поширений повсюдно.

  Посадка й догляд за цибулею-порей

  • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – під зиму, у листопаді. Посів насіння на розсаду – в кінці лютого або на початку березня. Посів насіння в теплицю – у середині квітня. Посів насіння під плівку – у кінці квітня. Висаджувати розсаду у відкритий ґрунт – на початку або в середині травня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: родючий, повітропроникний, нейтральної реакції.
  • Полив: регулярний. Перші дні після висадки розсади грядку не поливають, а потім ґрунт зволожують у середньому один раз на п’ять днів, витрачаючи на кожен м² від 10 до 15 л води.
  • Підживлення: 3-4 рази за сезон органічними й мінеральними добривами. Уперше – через три тижні після висадки.
  • Підгортання: – основна для культури процедура, яку проводять 3-4 рази за сезон із середини літа.
  • Розмноження: насінням.
  • Шкідники: цибульні мухи.
  • Хвороби: пероноспороз, іржа, вірусна мозаїка.
  • Властивості: лікарська й дієтична рослина.

  Цибуля-порей – опис

  Цибуля-порей – трав’янистий дворічник, що сягає у висоту від 40 см до 1 м. У перший рік життя цибуля-порей формує потужну кореневу систему, несправжню білу цибулину діаметром від 2 до 8 см і довжиною 10-12 см, що переходить у несправжнє стебло, і велику кількість лінійно-ланцетних, розташованих віялом зелених або блакитно-зелених листків. На другий рік у червні-липні у рослини розвивається квітконос заввишки до 2 м із рожевими або білими квітками, що утворюють зонтичне суцвіття, а в серпні або вересні дозріває насіння, схоже на насіння ріпчастої цибулі, і зберігає прорісність упродовж двох років.

  Порей – культура холодостійка, вимоглива до вологи. У центральних і північних районах його вирощують розсадним способом, а на півдні сіють просто в ґрунт.

  Вирощування цибулі-порею з насіння

  Посів насіння цибулі-порею на розсаду

  Період вегетації культури від 150 до 200 днів, і щоб прискорити процес дозрівання, цибулю-порей вирощують розсадним способом. Якщо ви вирішили сіяти цибулю на розсаду в домашніх умовах, робити це слід у кінці лютого або на початку березня. У теплицю посів здійснюють у середині квітня, а якщо ви збираєтеся займатися вирощуванням на грядці під плівкою, то сіяти насіння порею потрібно в кінці квітня.

  Для посіву вам знадобиться посуд завглибшки не менше 10-12 см, оскільки у порею довге коріння. Посуд треба знезаразити, помивши в міцному розчині марганцівки, а насіння слід кілька годин потримати в термосі з теплою водою (40-45 ºC), а потім відразу опустити в холодну, після чого просушити до сипучості. Заповніть посуд (краще, щоб це були окремі горщики або скляночки) легким дерново-перегнійним ґрунтом. Злегка утрамбуйте його й добре полийте, потім посійте насіння цибулі-порею, засипте його шаром піску завтовшки 5 мм, накрийте плівкою і до появи сходів утримуйте при температурі 22-25 ºC.

  Догляд за розсадою цибулі-порею

  Щодня посіви необхідно провітрювати, а для того, щоби ґрунт весь час був злегка вологим, його обприскують із пульверизатора. Перші сходи з’являються вже за 10 днів, і як тільки це станеться, з посівів знімають покриття, їх виставляють на яскраве розсіяне світло, а температуру знижують удень до 18-20, а вночі до 12-14 ºC. Коріння рослин має перебувати в теплі, тому підкладіть під посудину з посівами лист гіпсокартону або пінопласту. Бережіть сіянці від прямих променів сонця і від протягів. Якщо розсада порею зійшла занадто густо, прорідіть її. Поливають розсаду теплою водою.

  Коли сіянці підростуть і зміцніють, їх підживлюють розчином 20 г аміачної селітри, такої ж кількості хлористого калію і 40 г суперфосфату в відрі води з розрахунку на 1 м² посівів.

  Посадка цибулі-порею у відкритий ґрунт

  Коли садити цибулю-порей у відкритий ґрунт

  Із перших чисел до середини травня, у віці 50-60 днів сіянці порею висаджують на грядку. Напередодні розсада цибулі-порею має бути рясно полита, а в процесі пересадки у сіянців на одну третину підрізають листя і коріння. Посадка цибулі-порею в ґрунт має проводитися ближче до вечора або в похмурий день.

  Ґрунт для цибулі-порею

  Ділянку для культури вибирають відкриту й сонячну, подалі від дерев і чагарників, що затуляють світло. Ґрунт потрібен родючий, нейтральної реакції, водо- і повітропроникний. Занадто кислі ґрунти слід вапнувати. Готують ділянку під посадку цибулі-порею з осені: на кожен м² під перекопування вносять по парі столових ложок нітрофоски, по чайній ложці сечовини і по відру компосту або перегною. Навесні треба розсипати по ділянці компост і перегній із розрахунку 3 кг на м², але перекопувати не варто – добриво потрапить у ґрунт при посадці розсади й наступних поливаннях.

  Після чого можна садити цибулю-порей

  Добре росте цибуля-порей після таких культур, як горох, квасоля, соя та інші бобові, сидерати, білокачанна капуста, томати і рання картопля, але не можна садити порей на ділянках, де в останні три роки зростав якийсь вид цибулі.

  Як садити цибулю-порей у відкритий ґрунт

  На шостий-сьомий тиждень після появи сходів розсаду починають загартовувати, виносячи її вдень ненадовго на відкрите повітря, але поступово збільшуючи тривалість процедури. Підготовлена до життя на відкритому повітрі розсада буде готова до пересадки.

  Ділянку, підготовлену під порей, розрівнюють і роблять на ній борозенки завглибшки 10-15 см на відстані 20-30 см одна від одної. Вийнятий із борозен ґрунт фіксують так, щоб він не обсипався в борозну. Посадка порею здійснюється в борозенки на відстані 10-25 см між сіянцями – залежно від сорту. Перед посадкою коріння розсади слід укоротити до 4 см і занурити в бовтанку, що складається в рівних частинах із глини, коров’ячого гною та води. Сіянці злегка прикопують у борозні, не засипаючи її повністю, і рясно поливають, щоб навколо коренів не залишалося повітря.

  Посадка цибулі-порею під зиму

  Часто цибулю-порей вирощують посівом просто в ґрунт під зиму. Ділянку готують заздалегідь, улітку – перекопують і вносять добрива, а в листопаді насінини розкладають через 8-12 см у борозенки, розташовані на відстані 20 см одна від одної. Уважно стежте за прогнозом погоди: якщо буде занадто тепло, цибуля встигне дати сходи, які майже напевно загинуть при подальшому похолоданні. Посіви на зиму мульчують торфом і перегноєм, а потім засипають снігом – що більше його буде на ділянці, то краще: сніг довго танутиме, і порей зійде вже тоді, коли минуть поворотні заморозки.

  Догляд за цибулею-пореєм

  Як вирощувати цибулю-порей

  Вирощування цибулі-порею і догляд за нею полягає у виконанні добре знайомих кожному городникові процедур. Отже, як виростити цибулю-порей? Необхідно проводити регулярні поливання, прополювання та розпушування ґрунту в рядах, вносити підживлення, захищати від хвороб і шкідників, але найвідповідальнішою процедурою, що дає змогу отримати вибілене стебло – а це і є головна цінність порею – є підгортання рослин, яке необхідно здійснити 3-4 рази за вегетаційний період. Починають проводити підгортання в середині літа, а після кожної процедури ділянку мульчують різаною соломою, сухою травою або сухим гноєм.

  Що стосується розпушування ґрунту навколо рослин, то його потрібно проводити хоча б один раз на два тижні. Тільки-но стебло цибулі сягне в діаметрі товщини олівця, починайте під час процедури розпушування потроху додавати в борозни землю, вийняту з неї при посадці. Як тільки борозна повністю закриється, можна братися до підгортання рослин.

  Полив цибулі-порею

  Волога є основою зростання цибулі-порею, однак перші три дні після висадки сіянців на грядку їх поливати не можна. Надалі ж полив здійснюють приблизно один раз на п’ять днів, витрачаючи на кожен м² від 10 до 15 л літеплої води.

  Підживлення цибулі-порею

  За сезон порей підживлюють 3-4 рази. Через три тижні після висадки сіянців у відкритий ґрунт необхідно полити ґрунт розчином 20 г аміачної селітри і 15 г калійної солі в 10 л води – цієї кількості вам вистачить на 4 м² грядки. Добре відгукується цибуля-порей і на органічне підживлення – розчин коров’яку (1:10) або пташиного посліду (1:20). Перед кожним підгортанням підсипайте під стебла цибулі деревну золу з розрахунку 1 склянка добрива на 1 м² ділянки.

  Шкідники і хвороби цибулі-порею

  Із хвороб для цибулі-порею найнебезпечніша мозаїка – вірусне захворювання, переносником якого є попелиця. Визначити мозаїку можна по поздовжніх плямах жовтого кольору на листках цибулі. Уражені рослини відстають у рості.

  Хворіє порей також на грибкові хвороби несправжню борошнисту росу й іржу. Пероноспороз, або несправжня борошниста роса, проявляється швидко зростаючими овальними плямами на листках цибулі. Уражені рослини стають неїстівними.

  Іржа – теж грибкова хвороба. Її можна розпізнати по яскраво-жовтих подушечках спор грибка, які з’являються на листках цибулі. У міру дозрівання подушечки темніють, потім чорніють, а уражене листя засихає.

  Головним шкідником порею є цибульна муха, здатна завдати врожаю непоправної шкоди. Цибульну муху можна побачити вже в середині травня – в цю пору вона відкладає яйця в ґрунт і на листя, а через кілька днів з’являться личинки, які харчуються центральною частиною цибулі, від чого вона гниє і в’яне.

  Обробка цибулі-порею

  Для захисту врожаю від цибулевої мухи використовують запилення ділянки деревною золою з розрахунку одна склянка золи на один м² грядки. Замість золи можна використовувати тютюновий пил або суміш тютюнового пилу з золою. Відлякує муху обробка ґрунту і рослин меленим перцем (одна чайна ложка перцю на м² ділянки). Хоч би чим ви обпилили цибулю-порей, після обробки обов’язково розпушіть ґрунт на глибину 2-3 см.

  Добре зарекомендував себе в боротьбі зі шкідником тютюновий настій. Готують цей засіб так: у 10 л гарячої води додають столову ложку рідкого мила і 200 г тютюну, настоюють кілька годин, потім настій проціджують і обприскують ним рослини.

  Щоби напевно відлякати від порею цибульну муху, можна висаджувати між його рядами селеру.

  А як боротися з хворобами цибулі-порею? Збудників грибкових захворювань знищують обробкою рослин і ґрунту на ділянці розчином Фітоспоріну або хлорокису міді. На жаль, вірусні захворювання, як-от мозаїка, невиліковні, тому боротьба з ними ведеться тільки агротехнічними методами:

  • дотриманням сівозміни;
  • боротьбою з бур’янами й шкідливими комахами;
  • використанням для посіву стерильного насіння;
  • негайним видаленням із грядки уражених рослин;
  • вирощуванням стійких сортів цибулі-порею.

  Збирання і зберігання цибулі-порею

  Збирати цибулю-порей слід раніше, ніж температура на городі опуститься до -5 ºC, оскільки рослина зносить морози тільки до -7 ºC. Викопують порей за допомогою лопати й залишають його на деякий час на краю борозни для просушування. Потім рослини очищають від землі, намагаючись, щоб вона не потрапляла між листя, трохи підрізають коріння цибулі й відправляють його на зберігання. Не обрізайте листя! – це призведе до швидкого в’янення рослин.

  Зберігають цибулю-порей по-різному. Наприклад, у погребі при температурі від -1 до +1 ºC і вологості повітря близько 85 %. На дно ящика насипають шар вологого річкового піску завтовшки близько 5 см, на нього вертикально встановлюють стебла цибулі-порею, а між ними знову насипають пісок – у такому вигляді цибуля зберігається до півроку.

  Можна зберігати порей у ящику з вологим піском на балконі – якщо ящик добре вкрити, то порей легко знесе заморозки до -7 ºC.

  Для зберігання цибулі-порею в холодильнику вибирають найякісніші рослини, підрізають у них коріння та листя, охолоджують до 0 ºC, потім швидко розкладають по 6-8 стебел у поліетиленові пакети з перфорацією і зберігають при температурі -5 ºC упродовж 4-5 місяців.

  Зберігають цибулю-порей і в подрібненому вигляді: вимиті, висушені й порізані листя та стебла цибулі поміщають шаром до 5 см у поліетиленові пакети та кладуть на зберігання в морозилку.

  Види і сорти цибулі-порею

  За термінами дозрівання сорти цибулі-порею поділяються на ранні, або літні, які збирають у серпні чи на початку вересня, середньостиглі, або осінні, що дозрівають до жовтня, і пізні, або зимові.

  Ніжки цибулі ранніх сортів, яким для дозрівання потрібно від 130 до 150 днів, важать від 200 до 350 г, а в діаметрі сягають 3 см. Листя у ранньостиглих сортів нешироке, зелене, рідко і під гострим кутом розташоване на несправжньому стеблі, а до кінця липня воно грубшає. Найпопулярнішими ранньостиглими сортами цибулі-порею є:

  • Коламбус – один із найкращих скоростиглих сортів голландської селекції з чудовим смаком. Зріла рослина сягає у висоту всього 70-80 см, а ніжку формує заввишки 20 см, діаметром 6 см і масою 400 г. Перевагою сорту є те, що для відбілювання стебла йому не потрібні підгортання;
  • Веста – продуктивний сорт, рослини якого сягають у висоту 150 см, а продуктове стебло при постійному підгортанні може сягнути 30 см у висоту і 350 г в масі. Вирізняється Веста прекрасним солодкуватим смаком;
  • Хобот слона – ніжка у цього сорту формується заввишки до 30 см, але тільки в результаті багаторазового підгортання. Вирізняється Хобот слона гарним солодкуватим смаком і здатністю довго зберігатися;
  • Голіаф – рослина з вибіленою частиною до 30 см заввишки, до 6 см у діаметрі, масою до 200 г, з широким зеленим або сірувато-зеленим листям і слабко вираженою цибулиною;
  • Килим – високоврожайний середньоранній сорт, у якого вибілена частина сягає у висоту від 10 до 25 см і 3-4 см у діаметрі при масі близько 150 м

  Середньостиглі сорти порею не такі врожайні, як ранні, але перевершують їх за якістю. Для дозрівання цим сортам потрібно від 150 до 180 днів. У середньостиглих рослин синьо-зелене листя завширшки до 7 см і ніжка вагою до 200 г і висотою до 25 см. Найкращі сорти цибулі-порею в цій групі:

  • Джолант – стійкий до грибкових хвороб урожайний сорт із ніжкою заввишки до 35 см, слабко вираженою цибулиною і вузьким, жолобчастим, вертикально розташованим листям темно-зеленого кольору з антоціановим відтінком;
  • Казимир – високий і компактний сорт, що вирізняється продуктивністю і стійкістю до грибків, із листям, що відходить від стебла майже вертикально, слабко вираженою цибулиною й вибіленим стеблом заввишки до 25 і діаметром до 3,5 см;
  • Камус – стійкий до грибкових хвороб сорт середньої висоти з увігнутим листям зеленого кольору з невеликим восковим нальотом, слабко вираженою цибулиною й вибіленим стеблом заввишки до 20 і діаметром до 2,5 см;
  • Танго – високопродуктивний морозостійкий сорт із майже вертикальними листям, слабко вираженою цибулиною, стеблом заввишки до 12 см, діаметром близько 5 см і масою до 250 г;
  • Бастіон – стійкий до плямистостей високоврожайний сорт із ніжкою висотою до 30 см і масою до 220 г.

  Пізні сорти цибулі-порею дозрівають довго – понад 180 днів. Їхня продуктивність така ж, як у середньостиглих сортів, але вони довше зберігаються. Листя у пізньої цибулі широке, синьо-зеленого відтінку, часто з восковим нальотом. Воно дуже щільно розташоване на несправжньому стеблі і відходить від нього майже під прямим кутом, через що рослини виглядають приосадкуватими. Ніжка у них щільна, товста й коротка. Популярними пізніми сортами цибулі-порею є:

  • Карантанський – висота вибіленої ніжки цього сорту сягає 25 см, діаметр – 4 см при масі 200 і більше грамів. Листя широке, розлоге, темно-зелене з сильним восковим нальотом;
  • Елефант – морозостійкий і посухостійкий, гоструватий на смак сорт чеської селекції з ніжкою завдовжки до 25 см і масою близько 200 г, синьо-зеленим листям із сильним восковим нальотом і слабко вираженою цибулиною;
  • Бандит – красива високоросла рослина, виведена голландськими селекціонерами, з коротким потовщеним стеблом чудового смаку. Сорт вирізняється холодостійкістю;
  • Осінній гігант – ще один сорт голландської селекції, який утворює велику ніжку заввишки до 40 і діаметром до 8 см. Головна перевага сорту – чудова лежкість;
  • Асгеос – зимостійкий сорт із широким темним блакитно-зеленим листям, слабко вираженою цибулиною і ніжкою дещо гострого смаку заввишки до 20 см, але масою до 350 г;
  • Меркурій – стійка до вірусних інфекцій рослина з темно-зеленим листям, ніжкою дещо гострого смаку висотою до 25 см і масою до 200 г.

  Властивості цибулі-порею – шкода і користь

  Корисні властивості цибулі-порею

  Цибуля-порей вирізняється високим умістом вітамінів (B2, B1, E, C), каротину, а також білкових речовин, солей калію, магнію, заліза, фосфору, кальцію та сірки. Цей вид цибулі має властивість підвищувати при зберіганні вміст аскорбінової кислоти більш ніж у півтора рази.

  Цілющі властивості цибулі-порею відомі з давніх-давен: її використовували при лікуванні подагри, цинги, ревматизму, ожиріння, порушення обміну речовин, авітамінозу, виснаження, сечокам’яної хвороби, при психічній і фізичній перевтомі.

  Клінічні дослідження встановили, що цибуля-порей має жовчогінну та сечогінну дію, підвищує апетит, покращує роботу печінки.

  Застосовують цибулю-порей і для уповільнення розвитку онкологічних захворювань, наприклад, при раку кишечника, простати і матки. Окрім того, він відновлює організм, надає сил і підвищує тонус у період весняного авітамінозу.

  Використовують цибулю-порей і для загоєння саден і подряпин, а також для підвищення гемоглобіну в крові, при лікуванні туберкульозу і сибірської виразки, стрептококових і стафілококових інфекціях, діареї, безсоння, лихоманці, нападах астми, артритах та інших хворобах і розладах організму.

  У порею мінімальна калорійність, тому його можна віднести до дієтичних продуктів і рекомендувати всім, хто стежить за своєю фігурою або бореться з ожирінням. З цибулі-порею готують супи-пюре, борщі, розсольники, його використовують як інгредієнт багатокомпонентних страв – овочевого рагу, омлету, запіканок, салатів, додають порей і в піцу. Тушковану цибулю-порей, приправлену лимонною заправкою, використовують як гарнір.

  Цибуля-порей – протипокази

  У свіжому вигляді цибуля-порей не рекомендована при хворобах шлунка й дванадцятипалої кишки, але після теплової обробки вона шкоди не завдасть. Протипоказаний продукт при захворюваннях нирок і сечового міхура. З обережністю потрібно вживати в їжу порей людям, що страждають сечокам’яною хворобою, оскільки він містить речовину оксаліт. А переїдання порею може викликати головний біль навіть у абсолютно здорової людини.

  Цибуля порей — особливості вирощування

  Улюблена дієтологами та шеф-кухарями, ніжна і делікатна цибуля порей вимагає дещо незвичного підходу до вирощування. Більшість садівників справедливо вважає, що значно простіше придбати її «готовою». Причина, чому такий цінний та бажаний овоч залишається в переліку видів «не для всіх», дуже проста — потрібно сіяти розсаду і ретельно дбати про грядки. Виростити порей без гарного догляду неможливо. Найголовніше — забезпечити регулярний полив, правильно підготувати грунт та не забувати про ключові особливості цієї рослини, завдяки яким формується високе потужне стебло.

  Цибуля порей — особливості вирощування

  Цибуля порей — опис рослини

  Пора, цибуля пора, порей, перлинна цибуля, пор (leek, Allium porrum) — багаторічний різновид цибулі, що для отримання смачного врожаю товстих смачних стебел вирощують як однорічник, а для насіння — як дворічник. Та сам порей — повноцінний багаторічник. Якщо залишати його в землі, з роками він формує вражаючі групи, галузиться, стає швидше декоративною, ніж їстівною окрасою саду.

  Зовнішність порею оманлива, адже цибулини і стебла несправжні. Для цього виду аліумів характерні дуже потужні корені, що ростуть від плоского донця. Віяло з дворядно розташованих, плоских, широко-ланцетних, 8-13 листків з часом підіймається все вище, обгортки-основи листя разом утворюють стебловидну, світло-зелену над грунтом та вибілену під землею ніжку висотою до 80 см. Несправжнє стебло поступово потовщується, досягаючи в діаметрі від 2 до 8 см. Ніжка — найцінніша частина цибулі порей, хоча навіть листя у цієї цибулі їстівне.

  Зацвітає цибуля порей лише на другий рік. Після випускання суцвіть рослини стебла і листя стають занадто жорсткими для вживання в їжу. Для порею характерні одні з найбільших та найгарніших суцвіть. Потужні квітконоси висотою до 2 м вінчаються мереживними сферами, оточеними дуже великим покривалом. Дрібні біло-рожеві квіточки приваблюють довгими тичинками. Насіння чорне, тригранне, зморшкувате, типове для цибулі.

  Ніжний тонкий смак та аромат цибулі порей, її делікатна текстура, чудове збереження кольору та форми роблять її незамінним овочем для азіатської та середземноморської кухні. У гарнірах, супах, соусах, фарширований, відварений на пару, припущений, запечений, поєднаний з іншими овочами, рибою і м’ясом, вишуканими соусами, порей абсолютно незамінний і в дієтичному харчуванні, і в повсякденній, і в високій кухні. Навіть зовнішні жорсткі листки можна використовувати для загортання і подачі страв.

  Порей — обов’язковий інгредієнт в дієті при порушенні роботи шлунково-кишкової системи, печінки, серцево-судинних захворюваннях, зокрема, атеросклерозі, а також при ревматизмі. Мінімальна калорійність в 33 ккал на 100 г поєднується з гарним вмістом білка та клітковини (по 2 г), збалансованим вітамінно-мінеральним складом. Особливо цінується порей за комбінацію калію, магнію, кальцію, заліза, фосфору та сірки, рибофлавіну, тіаміну, нікотинової кислоти та інших вітамінів групи В, вітаміну А, рекордного для овочів вмісту вітаміну С (40 мг на 100 г).

  Порей вимагає чималого терпіння, адже вегетаційний період триває близько півроку — від 150 у ранніх до 200 днів у пізніх сортів. Саме через це порей, як і інші овочі з дуже довгим періодом розвитку до збору врожаю, в Україні доводиться вирощувати переважно через розсаду, принаймні, в центральних, західних, північних областях. Відразу у відкритий грунт його можна сіяти лише на півдні.

  Порей можна вирощувати як на грядках, так і в парниках та теплицях.

  За особливостями вирощування порей — типовий стебловий, а не кореневий овоч. Його не варто вирощувати так само, як звичну ріпчасту цибулю. У агротехніці порею набагато більше спільного з селерою та фенхелем.

  Пора, цибуля пора, порей, перлинна цибуля, пор, leek (Allium porrum) – улюблениця дієтологів та шеф-кухарів

  Як виростити розсаду цибулі порей?

  Порей легко вирощувати через розсаду, сходи невибагливі, витривалі. Головне — пам’ятати, що коренева система глибока, потужна, рослини чутливі до травм, тому порей краще відразу висівати в індивідуальні ємності, адже пікірування дуже ризиковане.

  Насіння довго зберігає схожість, до 3 років. Достатньо обрати перевіреного, надійного виробника, орієнтуючись відповідно до своїх потреб на срок дозрівання, смакові якості, призначення сорту. Неоднорідне насіння порею краще самостійно відсортувати за розміром і для пришвидшення сходів проростити, загорнувши у вологу тканину на декілька днів чи замочивши в теплій воді хоча б до набухання.

  Для посіву цибулі порей знадобляться:

  • стаканчики, касети чи невеликі горщики, в крайньому разі — великі ящички та контейнери глибиною не менше 10 см, з дренажними отворами;
  • універсальний субстрат для розсади (обеззараження — за бажанням).

  Починати висівати порей потрібно настільки рано, наскільки ви можете собі дозволити. Якщо є можливість встановити фітолампи, можна провести посів ще в січні-лютому, без досвічування бажано встигнути в першу декаду березня. Сіяти порей легко:

  • Контейнери заповнюють субстратом, поверхню рясно зволожують з розпилювача.
  • Сіють по 1-2 насінини, в загальні контейнери — з дистанцією в 3-6 см між «гніздами».
  • Насіння присипають зверху шаром піску або просіяного ґрунту товщиною 5-10 мм і повторно зволожують.
  • Накривши ємності склом або плівкою, їх потрібно поставити в теплому приміщенні з температурою в 22-24°С, за можливості організувавши нижній підігрів.

  Найяскравіше освітлення з тривалістю світлового дня від мінімуму 10 до оптимальних 12 годин забезпечують, як тільки з’являться перші сходи. Зазвичай очікувати доводиться від 2 до 3 тижнів.

  Здоров’я розсади порею визначають декілька факторів:

  • постійна легка вологість грунту (поливати розсаду потрібно обережно, даючи підсихати верхньому шару);
  • температура (після появи сходів бажано хоча б на тиждень-другий перемістити порей у прохолоду, від 16 до 18°С, в подальшому підійдуть і кімнатні температури з нічним пониженням у 4-6 градусів);
  • регулярні провітрювання.

  Кожні декілька тижнів варто досипати субстрат для укріплення стовбура та формування якомога сильнішої кореневої системи. А ріст в висоту краще обмежити, що два тижні вкорочуючи верхні листя на третину чи застосувавши «промисловий» прийом — кожного разу зрізають верхівку, залишаючи «ніжку» висотою 10 см.

  Підживлювати розсаду не обов’язково. Якщо є ознаки відставання в рості, живлення проводять через 5-6 тижнів після появи сходів та за тиждень до висаджування, гуміновими добривами за інструкцією. Якщо ви не проти використання мінеральних добрив навіть для овочів, їх можна застосовувати кожні 2 тижні.

  Якщо доводиться проводити пікірування, його відкладають до 4-5 тижнів після сходів. Рослини потрібно викопувати надобережно, не струшуючи землю з корінців.

  Загартовування розсади потрібно почати як мінімум за 2 тижні до потенційної висадки.

  Терміни висіву безпосередньо на місці вирощування залежать від погодних умов. Найчастіше в парниках, теплицях, а на півдні — в грунт, порей починають висівати лише в квітні, дотримуючись тих же відстаней, що і при висаджуванні розсади та загальних правил посіву насіння порею.

  Насіння на розсаду цибулі порей краще висівати одразу в окремі ємності

  Умови вирощування для порею на грядках
  

  Цей ніжний різновид цибулі належить до найсонцелюбніших овочів і може нормально розвиватися лише на яскраво освітленій, відкритій грядці та у найсвітліших зонах теплиці.

  Для грунту важлива комбінація високої родючості з нейтральною реакцією та легкою дренованою структурою. Якнайкраще для цибулі порей підходять суглинки та супіщаники.

  Сівозміна для цибулі порей проста. Окрім цибулі, жодних «протипоказань» для попередників немає. Порей чудово росте після всіх кореневих, бобових овочів, капусти та помідорів, його можна суміщати на грядках з іншими кореневими овочами, суницею, полуницею та всіма видами салатів і пряних трав.

  Готувати грядки для порею доречно з осені, з глибокою обробкою землі. Для покращення текстури можна використовувати пісок або тирсу, на важкому грунті — до 1 відра на кожен квадратний метр. Обов’язково вносять під цю культуру близько 5 кг гною або будь-якої іншої якісної, зрілої органіки на 1 м². Якщо ви допускаєте використання мінеральних добрив, то на дуже бідних землях вносять і повні добрива у кількості не більшій за 40 г на м².

  Порей вирощують виключно на рівних ділянках, без ризику затримки води. Це не вітростійка культура, що дуже погано переносить сильні протяги.

  Висадка розсади цибулі порей

  Коли минуть останні весняні приморозки, розсаду можна починати переносити. Порей витримує приморозки до -5…-7 °С. В теплиці та парники його можна висаджувати в квітні, у відкритий грунт — у травні. Порей висаджують у 60-денному віці, з як мінімум трьома справжніми листками, висотою від 12 до 15 см та товщиною стебла в 1 см. Безпосередньо перед висаджуванням кінці листя підрізають.

  Висаджують кожну цибулинку в індивідуальну ямку глибиною близько 12 см. Для повноцінного розвитку потрібно залишати відстань від 40 до 60 см між рядками та від 10 до 15 см в рядку. При суміжній посадці інші культури висаджують на відстані в 15-20 см від порею.

  На дно лунки потрібно всипати невелику кількість попелу та органічних добрив. Розсаду встановлюють до нижніх листків, строго вертикально, поступово заповнюючи ямку грунтом і за потреби досипаючи землю після рясного поливу.

  Висадка розсади порей на грядку

  Особливості догляду за цибулею порей

  Основа догляду — регулярні та рясні поливи, які потрібно проводити з такою частотою, щоб земля завжди була злегка зволожена, але не сира. Порей зазвичай потрібно поливати 1-2 рази навіть за нормальної кількості опадів, а в посуху — до 3 разів на тиждень.

  Та навіть з найкращим поливом смачне, товсте, відбілене стебло у цибулі порей не сформується без дуже простої, обов’язкової процедури — підгортання основи стебел (починаючи з 30 дня після посадки і ще 3-4 рази за сезон).

  Якщо землю підготували правильно, про добрива можна забути або внести для підтримки росту 2-3 підживлення неконцентрованими зеленими добривами, настоями будь-яких органічних і біодобрив. Для вражаючої врожайності можна використовувати мінеральні добрива хоч кожні 2 тижні, та порей накопичує нітрати не гірше салатів і варто обмежуватися розумним мінімумом. Лише на бідній землі виправдані частіші й інтенсивніші підживлення.

  У перший місяць після посадки розсади потрібно особливо ретельно слідкувати за ростом бур’янів. Надалі виполювання проводять за потреби, суміщаючи з розрихленням для підтримки повітрепроникності землі.

  Щоб стимулювати ріст стебел, у слабких рослин можна додатково застосувати простий прийом обмеження росту в висоту — обрізку верхівок листя приблизно на третину.

  Цибуля порей на грядках вимагає регулярного поливу

  Як зібрати та зберегти врожай порею?

  Період збору врожаю цибулі порей надзвичайно тривалий. Його можна збирати молодим, почекати до повної зрілості в вересні-жовтні чи залишити на грядці до весни під укриттям. Починається період збору порею з серпня і не завершується з морозами, щоб продовжитися весною аж до настання цвітіння. Найдивовижніша риса порею — здатність накопичувати тим більше корисних речовин і властивостей, чим довше він зберігається.

  Щоб зберегти порей на грядках до весни, збираючи потім до травня-червня врожай, достатньо виконати всього три процедури:

  • окучити рослини на всю висоту;
  • покрити грядку зверху захисним шаром мульчі (наприклад, з торфу);
  • прикрити агроволокном чи лапником, якщо погода дозволить — снігом.

  Для вживання взимку потрібен класичний варіант з викопкою. Стебла обережно підкопують, залишаючи корені та листя, підсушують, ретельно оглядають, відсортовуючи для зберігання лише рослини в ідеальному стані. Листя не обрізають, а от корінці — злегка вкорочують, залишаючи як мінімум третину довжини.

  Порей зберігають у піску, встановлюючи вертикально на піщану подушку висотою хоча б в 5 см та пересипаючи стебла так, щоб вони не торкалися один одного. Зберігати порей у піску можна у будь-якому добре вентильованому, темному, прохолодному (від 0 до 5°С) приміщенні. За відсутності місця просушений пор зберігають в поліетиленових пакетах в холодильнику.

  ЗЕЛЕНА САДИБА.