Дунай зарибили осетровими видами риб

Понад 2,5 тис. особин осетрових видів риб випустили у річку Дунай на Одещині. Ініціатором заходу став Всесвітній фонд природи WWF-Україна, який вже понад 5 років займається збереженням осетрових видів риб в Україні.

Про це інформує Мінагрополітики.

Зарибок вирощено Одеським осетринницьким комплексом. 2,5 тис молоді осетрових видів риб, середньою наважкою 150 – 300 грам вже підкорюють води Дунаю.

Зариблення має не лише прямий природоохоронний характер, але й далеку стратегічну ціль — посприяти відновленню популяції осетрових в Дунаї та забезпечити моніторинг та охорону їх оселищ.

Заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Віталій Головня зазначив, що популяції осетрових видів риб продовжують перебувати під загрозою зникнення.

«Вплив гідробудівництва, зарегульованості річок, інтенсивного промислу та браконьєрства призвели до значного скорочення осетрових та занесення їх до Червоної книги України. російська агресія, підрив Каховської ГЕС спровокував екологічну та гуманітарну катастрофу і поставив під загрозу існування багатьох видів дикої фауни, в тому числі і осетрових», – наголосив Віталій Головня.

Зариблення відбулось завдяки фінансуванню WWF-Нідерланди спільно з Rewilding Europe задля збереження осетрових видів риб в Україні.

«Осетрові – одні з найцінніших риб нижнього Дунаю. Вони є важливою частиною річкових екосистем, та водночас найвразливішим видом у світі. WWF-Україна системно працює задля відновлення популяцій червонокнижних видів осетрових риб в акваторії української частини Дунаю», – відзначила керівниця напряму «Вода» WWF-Україна Оксана Коваленко.

За словами т.в.о. Голови Держрибагентства Ігоря Клименка у поточному році спостерігалося збільшення чисельності видів осетрових, особливо, у літній період в гирлі Дунаю. Держрибагенство запровадило додаткові заходи для збереження цих видів, заборонило промислове рибальства на певних ділянках Дунаю.

«Додаткове збільшення кількості осетрових у Дунаї є важливим кроком для їх збереження і відновлення. Адже через терористичні дії росіян на півдні України генофонд осетрових на жаль втрачено», – зазначив т.в.о. Голови Держрибагентства Ігор Клименок.

Участь в зариблені також взяли представники Міндовкілля, Дунайського біосферного заповідника, Одеського осетринницького комплексу, громадськість.

Нагадаємо, нещодавно озера Одещини зарибили товстолобом, а закарпатські річки – дунайським лососем.

Дунай зарибили осетровими видами риб

Море у минулому відоме значними запасами осетрових риб

У День Дунаю ми вирішили розповісти про його важливих мешканців – осетрових риб. Цей вид існує мільйони років, осетри навіть пережили динозаврів, а зараз ризикують зовсім зникнути у дикій природі через діяльність людини. Наш лідер думок сьогодні – осетер. Разом із Всесвітнім фондом природи WWF в Україні розповідаємо про те, як живуть осетрові риби в Україні, чим харчуються, чому зникають і що кожен з нас може зробити, аби вберегти цей давній вид від вимирання.

Осетрові як вид з’явились на нашій планеті ще 250 млн років тому. Ці риби пережили динозаврів і свого часу були найчисленнішими серед водних мешканців.

З тих прадавніх часів їхня зовнішність майже не змінилася – вони не мають звичної нам луски, проте мають по 5 рядів кісткових щитків уздовж тіла, а ще видовжену морду і вуса. Ці живі релікти особливі ще й тим, що є своєрідною перехідною ланкою між хрящовими (як акула, наприклад) та кістковими, з сформованим кістковим скелетом (як оселедець).

Осетрові не мають звичної для риб луски. Їхнє тіло вкрите захисними кістковими пластинами.
Хвіст осетра має сильно розвинуту верхню лопать, завдяки чому нагадує хвіст акули.
Згори та по боках тіла осетрових знаходяться характерні нарости, які називають “жучками”.

Осетрові – дуже різноманітні за розмірами: від маленьких стерлядей до величезних білуг, найбільші з яких можуть сягати понад 7 метрів у довжину та важити більш як півтори тонни – все одно що синій кит, лише прісноводний. Осетрові дуже витривалі – вони переносять широкий діапазон температури та солоності, стійкі до природних хижаків.

Осетер-гігант білуга здатна жити аж до ста років – майже як людина, і лише на 10-16 році життя стає готова до першого нересту. Саме тому вилов мальків цих осетрових особливо погано впливає на виживання виду.

Води Дунаю мало не кишіли осетровими, проте будівництво дамб, забруднення води, незаконний та надмірний вилов, знищення молоді призвели до того, що осетрових стає все менше. Було оголошено про заборону на їхній вилов, аби допомогти цим рибам відновити популяцію.

Вираз «ревти білугою» не має
до мене жодного стосунку.
Просто раніше білугою називали полярного дельфіна (белуху) –
от він справді майстер ревіти.

Останні 50 років ані шипа, ані європейського осетра вже не зустрінеш у наших водах, популяції інших чотирьох видів можуть повторити сумну долю «своїх побратимів». Згідно червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, майже всі осетрові (85%) знаходяться під загрозою зникнення. Усі види осетрових нашої країни занесені до Червоної книги України.

Осетр – всеїдний, його раціон залежить в основному від умов його існування та віку.

Молоді осетрові харчуються зоопланктоном, личинками комах, дрібними червами та іншими безхребетними дна. По мірі дорослішання вони переходять на харчування крупнішим за розміром бентосом та ракоподібними.

Осетри мають тактильні вуса та масивні губи, які допомагають їм намацати їжу. Їхні очі дуже маленькі, тож вважається, що вони мало сприяють знаходженню та захопленню здобичі.

Дорослі осетри харчуються бентосом та рибою, а під час розмноження переходять виключно на білкове харчування – споживають рибу, молюсків та крупних ракоподібних. Під час нересту в осетрів прокидається «звірячий апетит». Коли білкової їжі не вистачає, осетрові можуть їсти навіть водорості, проте повний перехід на рослинну їжу позначився би на них вкрай негативно.

Бентос – це організми, що мешкають на дні водойм. Розрізняють фітобентос (водорості та квіткові рослини) і зообентос (донні тварини).

Білуга – єдиний справжній хижак серед шести видів дунайських осетрових. У Чорному морі вона полює на донних та пелагічних риб, а в річці харчується прісноводною рибою.

Зазвичай осетри живуть у морях, ближче до дна. Вони люблять чисту воду, каміння та пісок. Під час нересту їхнє середовище існування змінюється – тепер це прісна вода, осетрові знаходяться у постійному русі проти течії, шукаючи глибоку чисту воду зі швидкою течією.

«5 із 6 видів осетрових в Україні – анадромні, тобто живуть у морській воді, а потім піднімаються для нересту в русло річки. Насправді, це унікальна властивість, зазвичай тварини пристосовані або до морської, або до прісної води – під це «заточений» їхній метаболізм, пристосована будова видільної системи».

Інна Гоч, іхтіологиня WWF в Україні та експертка проекту «ЖИТТЯ дунайським осетровим»

Великої шкоди завдає осетровим забруднення вод річок та морів – стічні води, пластик, хімічні відходи – все це вагомо погіршує життя риб. Оскільки осетрові є довгожителями, шкідливі речовини накопичуються у їхньому організмі.

Осетер російський постійно живе у морській воді (Чорне й Азовське моря), але під час нересту проти течії заходить у прісні річки: Дунай, Дніпро та їхні притоки. Більшість видів дунайських осетрових розмножується з весни до початку літа в широкому діапазоні температур (від 6 до 25°C). Вони шукають чисте кам’янисте дно з прозорою водою, щоб відкласти там ікру. Це трапляється раз на рік, починаючи приблизно з 14-річного віку, до того ж одна частина осетрових піднімається на нерест восени (озима форма), а інша – навесні (яра форма).

Осетрові йдуть на нерест з моря у прісні води багато разів протягом життя, що робить їх унікальними рибами. Наприклад, лососі також живут у морі, проте на нерест до річок йдуть лише раз за життя, а оселедець – максимум три рази.

Одна самка під час нересту може відкладати 800 тис. ікринок. Мальки осетрових риб «скочуються разом» з течією до місць нагулу – під час своєї подорожі вони набираються сил і міцності перед потраплянням до морських вод. Цей процес займає декілька днів – вони критично важливі, аби маленькі рибки набралися сили.

Осетрові мають звичку повертатися щоразу на одне й те ж місце нересту, іноді долаючи для цього сотні кілометрів. Та зараз це дається їм складніше – у Дунаї їхній шлях перерізали дві греблі, а вгору по Дніпру, до місця колишнього нересту осетрових, нараховується аж сім водосховищ.

«Дуже часто осетровим просто немає куди підніматися на нерест: Дніпро перетворився на каскад водосховищ, Дністер поділений греблями на три частини, тому єдиною річкою, де ще можливий природний нерест залишився Дунай. Відстань до греблі на Залізних воротах достатня для наявності кількох нерестовищ осетрових».

Інна Гоч, іхтіологиня WWF в Україні та експертка проекту «ЖИТТЯ дунайським осетровим»

У минулому осетер російський, осетер європейський, шип та білуга регулярно мігрували вгору за течією, деякі до Відня та вище. Проте цей міграційний шлях був перерваний греблею «Джердап» в ущелині Залізні ворота на кордоні між Сербією та Румунією.

Рухайте слайдер, аби подивитись, як виглядав нерестовий шлях осетрових до побудови гребель і після

Окрім гребель та інших перешкод, які осетри зустрічають на своєму шляху, великої шкоди цьому виду завдають браконьєри. Люди зрозуміли, що ікра й м’ясо осетрових дуже цінні, і звичайна риболовля перетворилася не безконтрольне браконьєрство. Вистежувати рибу під час нересту було не надто складно – як ми вже знаємо, осетри завжди повертаються на місця попереднього нересту, а ловити молодих осетрів простіше, ніж дорослих, тому популяції постійно зменшуються і просто не встигають відновитися. З кожним роком знайти пару і відкласти ікру осетрам стає все складніше.

В 2000 р. Україна стала першою країною в регіоні, що заборонила як комерційний, так і аматорський вилов осетрових в Чорному морі та в усіх прісноводних водоймах. Зараз всі 6 видів осетрових, що зустрічаються в нашій країні, занесені до Червоної книги України. У 2006 р. Румунія оголосила про заборону вилову осетрових, болгарські чиновники наслідували цей приклад та у 2011 р. оголосили про заборону терміном на 1 рік, що потім також був подовжений до 2020 р.

На жаль, браконьєрство досі залишається широко розповсюдженим, що підтверджують опитування рибалок та рибінспекторів, а також регулярно конфісковані знаряддя для незаконного вилову осетрових, а іноді і сама риба. Той же висновок мало дослідження ринку ікри та її ДНК тестування, що проводилося WWF в Румунії та Болгарії в 2011-2012 рр. По всьому регіону процвітають чорні ринки, а незаконна ікра з Болгарії, Румунії, України продається в країнах Європи.

У 2017 році у у Відні відбувся VIII Міжнародний осетровий симпозіум за участю близько 300 спеціалістів-осетрознавців із 32 країн. Вчені були одностайні – лише спільними комплексними зусиллями ми зможемо зберегти рідкісних осетрових і не дати їм зникнути з лиця землі.

Вилов осетрових риб в Україні офіційно заборонений і контролюється законом. Якщо виявили у сітках осетра, якомога швидше звільніть його, не торкайтесь руками і не стискайте – найменше ушкодження може призвести до його загибелі. За можливістю, повідомте про вид, кількість та розмір риби вченим – кожна знахідка безцінна для науки. Навіть якщо риба у сітці вже мертва, її потрібно випустити, адже навіть за вилов мертвої особини передбачено штраф.

Осетрові риби вирощують аквакультурно, тож такий «вилов» не завдає шкоди природним екосистемам. Інша справа, що дізнатися, чи справді на столі риба або ікра з сертифікованого рибного господарства не завжди можливо. Якщо замовляєте страву з осетрових або купуєте рибу в магазині – попросіть показати документи.

Якщо купуєте ікру – зверніть увагу на маркування. На баночці повинна бути стрічка з кодом CITES (Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення). Саме цей код підтверджує, що ікра була виготовлена на аквакультурній фермі. З ресторанами складніше, але можна попросити відкривати баночку з ікрою при вас – тоді буде можливість перевірити її походження.

Також часто намагаються видати за ікру желатиновий виріб – така «ікра» фарбує воду, а в теплій ще й розчиняється. Справжня ікра у теплій воді поводиться, як куряче яйце – білок коагулює (згортається), ікринка стає меншою і цупкішою.