Місцевий відмінок або локати́в (лат. locativus, від locus — «місце») — непрямий відмінок, чиїм основним значенням є вираження місця дії.
В українській мові сім відмінків, кожен із яких відповідає на певне питання:
- Називний (Н. в.) — Хто? Що?
- Родовий (Р. в.) — Кого? Чого?
- Давальний (Д. в.) —Кому? Чому?
- Знахідний (3. в.) — Кого? Що?
- Орудний (Ор. в.) — Ким? Чим?
- Місцевий (М. в.) — На кому? На чому?
- Кличний (Кл. в.) — іменники виступають звертанням.
Стабільну версію було перевірено 7 червня 2022. В українській мові налічують сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий і кличний. Парадигма відмінків включає однину і множину, у багатьох діалектах — також і двоїну.
Відмінок в індоєвропейських мовах
| Відмінок | Функція | Питальне слово |
|---|---|---|
| Називний Nominativus | Позначає підмет у реченні | (Є) Хто? Що? |
| Родовий Genetivus | Позначає приналежність, посідання | (Немає) Кого? Чого? |
| Відкладний Ablativus | Позначає місце, від якого йде рух | Від кого? Від чого? |
| Давальний Dativus | Позначає непрямий додаток | (Даю) Кому? Чому? |
В українській мові налічується сім відмінків: Називний, Родовий, Давальний, Знахідний, Орудний, Місцевий і Кличний. Цікавий факт: Відмінки є не в усіх мовах світу, інколи їх не буває.
Відмінки іменників в українській мові, їх питання та приклади. Як утворювалися відмінки іменників. Популярні питання та відповіді.