Що таке «Шатун» і як його приборкати?

В Україні триває дискусія у середовищі політиків, експертів, журналістів і всіх заангажованих громадян про так званий План першочергових заходів щодо дестабілізації суспільно-політичного життя в Україні «Шатун» або ж, якщо коротко, план «Шатун». За твердженням хакерської групи CyberHunta, він виявлений у зламаній електронній пошті Владислава Суркова, помічника російського президента Володимира Путіна.

Головна мета цього плану – дискредитація органів державної влади й проведення дострокових парламентських і президентських виборів в Україні задля того, щоб до влади прийшли «керовані політичні сили», що матиме наслідком «кардинальну зміну українського політичного режиму». Дискусія точиться передусім навколо того, чи є цей план автентичним, чи це фейк, вигаданий кимось в Україні для дискредитації політичних опонентів.

Одразу після оприлюднення 24 жовтня в інтернеті сканів тексту плану з’явилися заяви – мовляв, це фейк, бо там наявні українізми, зокрема, відмінюється прізвище «Бойко», яке в російській мові не відмінюється. Як на мене, це не аргумент. Хоча б тому, що наївно вважати російських експертів і апаратників людьми, досконально літературно грамотними. А ще не випадає вважати, що у разі виготовлення фальшивки ті, хто робив «Шатун», не запросили б грамотну людину для відпрацювання тексту. Навпаки, саме бездоганна літературна мова такого документу стала б найкращим свідченням його фальшивості. Приклад: у роки Другої світової війни німецька розвідка забезпечувала своїх агентів в СРСР бездоганними документами. Настільки бездоганними, що у тих особистих документах, які скріплялися залізними скобами (наприклад, паспортах), ці скоби не іржавіли з часом, тоді як у справжніх документах, де скоби були виготовлені зі сталі нижчої якості, іржа з часом проявлялася…

Куди серйознішими є аргументи, що такого ґатунку план не міг бути довіреним інтернету – особливо після цьогорічних зламів електронної пошти відомих політичних діячів та їхніх помічників. Утім, ці аргументи знімаються тим, що перехоплені й опубліковані, найшвидше, якісь проміжні пропозиції, виготовлені із залученням консультантів із України – тих, що отаборилися в Москві чи нерідко туди наїздять – деякі з цих прізвищ, за моєю оцінкою, легко знайти у статті Вікіпедії про план «Шатун» серед названих там персонажів, які стверджують що протести спровоковані зовсім не Кремлем.

Нарешті, автентичність плану (чи його попереднього варіанту) засвідчена, як на мене, достатньо професійним аналізом ситуації в Україні та списком запропонованих заходів, значна частина яких реалізується просто-таки на наших очах, через 20 днів після публікації цього тексту.

І ще одна важлива деталь: відсутність у сканах кількох знакових прізвищ тих, хто не раз наочно демонстрував свої тісні зв’язки з Кремлем. Чому їх немає? Дуже просто: існують різні рівні підпорядкування та компетенції, і автори тексту добре знають, на якому рівні діють ті, хто не названий у «Шатуні», і які ролі їм відведені у дестабілізації ситуації в Україні та зміні влади. Ці фігури гратимуть роль миротворців, покликаних заспокоїти «Шатуна», і тому їх, вважають розробники заходів, радо підтримає більшість народу…

Цілі поставлені, реалізація почалася

Оскільки автор цієї статті тривалий час займався вивченням методів роботи совєтських спецслужб (описаних, зокрема, в опублікованій рік тому брошурі «Глобальний політичний терор: таємна зброя Кремля і Луб’янки». – Ніжин, 2015), то, можливо, наведені нижче міркування з приводу плану «Шатун» виявляться корисними широкій аудиторії.

Насамперед нагадаю, які головні заходи заплановані в опублікованих сканах:

– організація розслідувань за участю залучених «втемну» борців із корупцією діяльності президента України Петра Порошенка і його оточення, їхніх таємних домовленостей і лобіювання бізнес-інтересів;

– підготовка «Тарифного майдану» («Майдану-3») у Києві, підготовка фінансово-організаційної бази протестів в обласних центрах України;

– активна критика соціально-економічної політики центральної влади та місцевих владних структур у мас-медіа, передусім в Інтернеті;

– проведення хресних ходів із провокаційною символікою (портрети Миколи ІІ, «георгіївські стрічки» тощо);

– активізація діяльності сепаратистських рухів у низці регіонів;

– створення небезпечної криміногенної ситуації на вулицях Києва й інших міст, втягування у провокації бійців добровольчих батальйонів;

– «розхитування» зсередини за допомогою агентури волонтерського руху і Збройних сил з головним мотивом: «Кому війна, а кому мати рідна».

Період, який визначено як критичний для реалізації «Шатуна», – середина листопада 2016-го – березень 2017-го. Щодо його ймовірних виконавців, то з деякими з них пропонується «вести переговори», інших «використовувати втемну», ну, а дехто просто зазначений як «ініціатор протестів».

Події останніх днів засвідчують: чимало з того, що відбувається, прямо збігається з алгоритмами цього плану (чи його начерків), що оприлюднені, нагадаю, за 20 діб до початку масових протестів у Києві. Ба більше: явний почерк Кремля та Луб’янки помітний у залученні на мітинги протесту (за участь у яких, за даними ЗМІ, учасники одержують певні суми) насамперед жінок, літніх людей і студентів. Ну, а сюжети таких мітингів нерідко вкрай абсурдні з погляду здорового глузду – «проти падіння курсу гривні», «за курс 8 гривень за долар», «за повернення старих тарифів» тощо. Але, схоже, чим абсурдніше, тим напруженіша ситуація. Схоже, організаторам (чи тим, хто ними командує) украй потрібно, щоб пролилася кров літніх і молодих людей. У цьому сенсі згадайте путінську фразу: «И пускай попробует кто-то из числа военнослужащих стрелять в своих людей, за которыми мы будем стоять сзади, не впереди, а сзади. Пускай они попробуют стрелять в женщин и детей! И я посмотрю на тех, кто отдаст такой приказ на Украине». Згадайте, у Криму та на Донбасі використовувалися саме такі «живі щити», за якими ховалися російські спецназівці та заздалегідь підготовлені місцеві бойовики. Нині навколо мітингів у столиці активно циркулюють спортивного вигляду молодики…

Узагалі, рекомендую перечитати текст прес-конференції Путіна 14 березня 2014 року на офіційному сайті Кремля. За мірою цинізму, брехні й застосування чекістських маніпулятивних технологій – це щось унікальне, ця прес-конференція; її треба вивчати для протидії акціям «русского мира».

Вполювати «Шатуна»

Назва «Шатун», як на мене, не стільки від «шатать», скільки від «медведя-шатуна», який узимку не заліг до барлогу (а термін дії плану – саме зима й початок весни). Ти не знаєш, чого чекати, де той ведмідь на тебе раптом вискочить, він непередбачуваний у всьому, крім агресивних і деструктивних дій, він сіє непевність і страх. І за позбавлення від цього страху люди зазвичай готові віддати ледь не все…

Що ж, перші успіхи «Шатуна» вже наявні: ріст взаємної недовіри всіх політичних сил і недовіри суспільства до всіх їх. Чи зможуть Кремль і Луб’янка, спираючись на свою агентуру та «корисних ідіотів», використати реальні провали уряду, корумпованість і бездарність «політеліти» та відчай тисяч зубожілих людей у своїх інтересах? Цього допустити не можна. Слід сподіватися, що на «Шатуна» знайдуться не очікувані Путіним мисливці.

Але не забуваймо: наступною метою Путіна є демонстрація світу «шабашу нацистів» в Україні, спланованого з Москви…

Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

Сергій Грабовський

Публіцист, політолог, історик, член Асоціації українських письменників, член-засновник ГО «Київське братство», автор понад 20 наукових, науково-популярних та публіцистичних книг, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник відділу філософських проблем етносу та нації Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної академії наук України.

Замок Шатодён

Замок Шатоден (Château de Châteaudun) расположен на скалистой возвышенности в окрестностях города Шатоден в департаменте Эр-и-Луар.

Основные этапы истории

Начало строительства резиденции графов Дюнуа в Шатодене относится к XII в. При графе Тибо V де Блуа в 1170 году был построен первый донжон замка. Это была одна из самых мощных французских крепостей, противостоящих регулярным вторжениям нормандских отрядов. Около жилого укрепленного дома в XV в. была возведена большая часовня в готическом стиле. Работы по её окончательной отделке продолжались с 1451 по 1493 годы.

Немного раньше в 1459-1464 годах полководец и соратник Ж. д’Арк Ж. де Дюнуа распорядился построить западное крыло замка. Он получил замок Шатоден от короля Карла VI в награду за освобождение из английского плена его сводного брата Карла Орлеанского.

Его внук Франсуа I д’Орлеан-Лонгвиль в 1469-1491 годы надстроил северное крыло замка Шатоден, получившее своё название в честь семьи Лонгвиль. Строительство и отделка здания продолжалась до 1518 года. Его архитектура соответствует канонам стиля Людовика XII и представляет собой пример феодальной усадьбы переходного периода, сочетающей элементы декора и приёмы строительства, принятые в период высокой готики и раннего Возрождения.

В 1694 году замок Шатоден после прекращения рода Лонгвиль становиться собственностью графов де Люинь. Спустя почти 30 лет полупустой замок становится местом убежища горожан, потерявших свои дома после разрушительного пожара в 1723 году.

Во время французской революции XVIII в. замок и часовня были разграблены. В последующие годы он использовался для расквартировки армейских частей. В годы франко-прусской войны 1870-1871 годов ему был нанесён значительный ущерб, устранённый в последующие годы. С 1938 года замок Шатоден принадлежит Французской республике, правительство которой выделило необходимые средства для его восстановления.

Архитектурный стиль и особенности декора

Самая старая часть замка – это средневековый донжон, построенный в 1190 году.. Высота мощной трёхэтажной цилиндрической башни вместе с более поздней конической крышей составляет 42 м. Её внешний диаметр составляет 17 м, а толщина стен достигает 4 м. Для посещений туристами доступен только верхний уровень, а нижние этажи башни предназначались для хранения продуктов. Вход в башню первоначально находился на высоте 10 м.

Западное крыло или крыло Дюнуа построено в готическом стиле. Оно состоит из пяти этаже, соединённых парадной винтовой лестницей. В это части замка находились помещения. предназначавшиеся для суда герцогства. Северное крыло, носящее название Лонгвилей, строилось в течение почти 50 лет и было завершено в первой четверти XVI в. На его нижнем уровне находится большой зал площадью 300 м2. Главная лестница крыла украшена многочисленными декоративными элементами, копирующими итальянские образцы.

В расположенных здесь покоях графини Катерины д’Алансон сейчас демонстрируется коллекция гобеленов. Из представленных 70 безворсовых ковров больше всего внимания привлекает серия из 7 гобеленов, сюжеты которых рассказывает историю Клоринды и Танкреда, героев произведения Т. Тассо «Освобожденный Иерусалим».

Часовня замка входит в число 10 небольших храмов, построенных членами королевского дома в Средние века. В интерьере замковой часовни особенно ценной считается фреска на южной стене, сюжет которой основан на описании Страшного суда в Библии. На нижнем уровне часовни размещено 12 статуй, почитаемых Ж. де. Дюнуа и членами его семьи святых, созданных скульпторами в мастерских Луары в XVв.

Адрес: Château de Châteaudun, Châteaudun
Телефон: +33 2 37 94 02 90
Сайт: www.chateau-chateaudun.fr
Время работы: 10:00-18:00

Взрослый: 6 €
Льготный: 5 €