Насіння Лемонграсу (Цимбопогону)

Лемонграс (Цимбопогон) – багаторічна, швидкоростуча, трав’яниста рослина нідерландської селекції, від компанії Hem Zaden. Може вирощуватися у відкритому ґрунті або на балконі, як розсадним способом, так і прямим посівом в ґрунт. Добре розвивається в пухких, помірно зволожених, поживних або в супіщаних ґрунтах, на помірно освітленій ділянці, захищеній від сильного вітру. Перше зрізання на зелень можна проводити вже через 35-40 днів від появи сходів. Рослина компактна, продуктивна, але на ділянці не розростається. На зиму вимагає пересадки в кімнатний горщик, інакше може замерзнути навіть під укриттям.

Лемонграс (Цимбопогон) має об’ємну розетку довгого, тонкого, гострого листя яскраво-зеленого кольору з тонким цитрусовим ароматом. Викидає світло-зелене, м’ясисте стебло, цвіте практично непомітно. Рослина вирощується на зелень, свіже листя можна додавати в гарячі страви з птиці, морепродуктів і риби, заварювати як чай або сушити на зиму. Прекрасно поєднується з іншими приправами (кінза, каррі, червоний перець), є важливою частиною азіатської кухні.

Особливості Лемонграсу (Цимбопогону):

• є багаторічним;
• може вирощуватися у відкритому ґрунті, тепличних умовах або на балконі;
• період дозрівання – 35-40 днів;
• теплолюбна, посухостійка рослина;
• висока швидкість відростання зелені після зрізу;
• відмінні смакові якості і приємний аромат;
• використовується в кулінарії у свіжому і сушеному вигляді.

У нашому інтернет-магазині можна купити насіння Лемонграсу (Цимбопогону) від Hem Zaden в компактних упаковках для вирощування на дачі або в кімнатному горщику.

Розфасовано та запаковано ТМ “Професійне насіння”

Солодки корені

Обидва види солодки являють собою багаторічні трав’янисті рослини з прямостоячими міцними стеблами заввишки 50-100 см. Кореневища утворюють багатоярусну підземну мережу, що складається з переплетених горизонтальних і вертикальних ділянок. Коріння проникає на глибину до 8 м, доходячи до рівня грунтових вод. Листки чергові, непарноперисті, з точковими залозками. Квітки зібрані в пухкі пірамідальні кисті. Квітки метеликові, з віночком блідо-фіолетового кольору. Плід – шкірястий прямий або злегка зігнутий біб бурого кольору.

Склад

Корені солодки містять тритерпенові сапоніни (до 23%) – гліциризин і кислоту гліциризинову, флавоноїди (ліквіритин, рамноліквіритин, ізокверцитрин, рутин, сапонаретин, уралозид, астрагалін та інші, всього 27 флавоноїдів), стерини, аспарагін, вільну кислоту гліциретинову, кумарини (умбеліферон, герніарин), кислоту аскорбінову (10-30 мг %) та інші сполуки.

Фармакологічна дія

Мають відхаркувальну, обволікаючу і пом’якшуючу кашель дію, мають сечогінну, протизапальну, спазмолітичну, антигістамінну, противиразкову дію, регулюють водно-сольовий обмін в організмі.

Зміст

Загальна інформація

Солодка належить до сімейства Бобових. Спершу росла в Середземномор’ї, Малій та Середній Азії. У медицині солодку почали активно використовувати після того, як рослина потрапила до Китаю і Тибету.

Солодка гола росте в місцях, захищених від вітрів. Рослина може пережити перегрівання та охолодження ґрунту, але не заморозки. Росте у полях, степах і напівстепах, біля морів, у долинах річок та на пісках. Може утворювати зарості. Солодка гола поширена на Північному Кавказі, у Східному Закавказзі, за нижньою течією Дону та Волги, в Криму, на узбережжі Азовського моря, на південному сході Європи. Солодка уральська зустрічається на Південному Уралі, у Киргизстані, Західному та Східному Сибіру, Казахстані.

Заготівля сировини

Корінь солодки заготовляють ранньою весною (у березні) або пізно восени (у листопаді). При цьому вік рослини повинен бути не менше 3 років. Корені викопують, але залишають близько 25% кореневищ для подальшого відновлення зарості. Повторну заготівлю можна проводити не раніше, ніж через 6 років.

Корені солодки (відокремлені від наземної частини) очищують від землі та промивають холодною водою. Перед початком сушіння їх слід в’ялити протягом 122 днів. Після цього корені розрізають уздовж на частини довжиною 30–35 см, розкладають і сушать на сонці або в сушарці. Сировина вважається висушеною, коли корені, згинаючись, легко ламаються. Зберігати сировину можна до 10 років. Щоб отримати сік, коріння виварюють. Далі висушують у вакуумі, де він пресується в лакриці або лакричні льодяники.

Корінь солодки – лікувальні властивості

Основні лікувальні властивості кореня солодки – нормалізація процесу відведення густого мокротиння, яке важко відділяється. За рахунок вмісту гліциризинової кислоти у складі рослини препарати з кореня солодки мають відхаркувальний і протизапальний ефект. Речовина також відрізняється противірусною дією, тому є дієвим засобом у боротьбі з простудними, інфекційними захворюваннями. Компонент здатний пригнічувати реплікацію вірусів завдяки стимуляції активності інтерферонів.

Вміст гліциризинової кислоти в корені солодки обумовлює й інші позитивні ефекти від його застосування. Даний компонент має гепатопротекторну і антиоксидантну дію. Він здатний покращувати регенерацію печінки, тому корінь солодки знайшов застосування в лікуванні захворювань органа. Препарати з рослини сприяють усуненню головної причини руйнування клітин печінки – запальних процесів. За рахунок антифіброгенної дії гліциризинової кислоти прийом коренів при захворюваннях печінки дозволяє захистити клітини органу від пошкоджень і переродження в фіброзну тканину. Профілактичне застосування лікарських засобів на основі рослини при таких серйозних захворюваннях, як хронічний гепатит C, дозволяє зменшити ризик первинного раку печінки. Солодка може бути показана при жировій дегенерації печінки, цирозі, алкогольному, токсичному та лікарському ураженні органу, а також використовуватися для профілактики цирозу і гепатитів.

Солодка зарекомендувала себе як лікарський засіб, який позитивно впливає на стан шлунку. Завдяки тому, що у складі рослини міститься слиз, препарати з її коренів м’яко обволікають слизову оболонку органу. Такий механізм забезпечує захист шлунка від пошкоджень і больових відчуттів. Зміст флавоноїдів у складі рослини забезпечує захист травного тракту від бактерії Helicobacter, яка викликає гастрити, виразкові ураження шлунка та кишечника, а також онкологічні захворювання цих органів.

Корінь лакриці застосовується в лікуванні шкірних захворювань. Користь рослини при аутоімунних дерматологічних хворобах обумовлює вміст основного компонента – гліциризинової кислоти. Вона не тільки забезпечує відхаркування і гепатопротекторну дію, а й стимулює функцію надниркових залоз, тому здатна посилювати роботу глюкокортикостероїдних препаратів. Ліки з лакриці можуть бути призначені пацієнтам, які припиняють лікування гормональними препаратами, щоб уникнути синдрому відміни.

Історична довідка

Лікувальні властивості солодки відомі понад 5000 років. Першим її описав Шень-Нун у своєму трактаті «Бен-Цао». З того часу вона використовується у східній медицині нарівні з женьшенем. Стародавні китайські лікарі вважали, що для омолодження і зміцнення організму, тобто для дітей і людей похилого віку, солодка навіть краща.

Згідно з давньоєгипетською медичною енциклопедією, відомою як «Папірус Еберса», вона вважалась протизапальним та загальнозміцнювальним лікарським засобом у Шумері та Єгипті.

Середньовічний французький лікар Одо з Мена використовував корінь солодки від кашлю, при бронхіті, запаленні легенів, лікував ним гастрит та інші запальні захворювання шлунково-кишкового тракту.

Уже в Новий час професор Можейко А. В. довів результативність прийому солодки при застудних захворюваннях і хронічному бронхіті. У педіатрії, у дітей, схильних до блювоти і відригування інших препаратів, вона не викликала побічних ефектів.

У 1964 році радянськими вченими була підтверджена протизапальна властивість кореня солодки. Його активні речовини діють як кортизон і бутадіон, а в ряді випадків і більш результативно. Вплив ґрунтується на стимуляції кори надниркових залоз.

На початку XXI століття японські вчені знайшли в рослині речовини, які пригнічують вірус СНІДу.

Дія і застосування кореня солодки

Корінь солодки містить багато діючих речовин, які мають лікувальні властивості.

• Гліциризинова кислота: знімає запалення, стимулює діяльність надниркових залоз, має антиалергічні властивості. Вона гальмує біосинтез холестерину, вступає з ним у реакції й утворює нерозчинний комплекс. На цьому базується її антисклеротична дія.
• Флавоноїди: знімають напругу гладкої мускулатури, спазм, запалення, нормалізують рівень проникності стінок кровоносних судин.
• Піноутворюючі речовини (сапоніни): посилюють секреторну функцію слизової оболонки дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту, м’яко обволікають, захищають від подразнення, розріджують мокротиння і полегшують відкашлювання. Мають протизапальну, дезинфікуючу дію.

Корінь солодки п’ють від кашлю, при бронхіті, бронхіальній астмі та інших запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Його використовують у гінекології при лікуванні запальних захворювань і ерозій.

Застосовують при дерматитах, псоріазі, вовчаку, екземі, пухирчатці, нейродерміті, дерматиті, алергічних проявах та інших шкірних захворюваннях.

Корінь солодки підходить для терапії та профілактики порушень обміну речовин і водно-сольового балансу, нормалізації тиску. Ним лікують гастрит, виразкову хворобу, закреп, запалення сечостатевої системи і суглобів, ревматизм, патології нирок і знижену функцію кори надниркових залоз, захворювання очей, носа, вух і запальні процеси в порожнині рота. Корінь солодки також використовують в якості додаткової терапії при хворобі Аддісона та цукровому діабеті.

Корінь солодки приймають протягом обмеженого часу, оскільки тривалий і безконтрольний прийом може зашкодити.

Солодка – користь

Солодка здатна знижувати рівень холестерину в крові, тому її приймання корисне для роботи серцево-судинної системи. Періодичне вживання ліків з рослини забезпечує живлення клітин мозку, що дає відчуття задоволеності та покращує настрій. Високий вміст корисних речовин у солодці допомагає поліпшити зовнішній вигляд шкіри, волосся і нігтів, якщо препарати рослини приймати всередину.

В солодки коренях міститься такий цінний компонент, як глікозид ліквірцитину. Речовина є природним стимулятором вироблення інсуліну. Тому вживання солодки допомагає нормалізувати функцію підшлункової залози і забезпечує її секрецію. Компонент застосовується як натуральний цукрозамінник, тому корінь лакриці буде корисний хворим на цукровий діабет.

Прийом лакриці може бути однією з форм профілактики алергічних реакцій у людей, які мають схильність до них. Флавоноїди у складі коренів солодки включають з’єднання, що не виробляються в організмі самостійно. Вони виступають антиоксидантами і мають важливу властивість – здатність блокувати гістаміни.

У вигляді відварів і настоїв, а також трав’яних чаїв лакричник є сечогінним і протинабряковим засобом. За рахунок таких компонентів, як сапоніни, стимулюється вироблення травних ферментів і поліпшується метаболізм. Речовини активізують роботу залоз, тому допомагають очистити організм від токсинів. Також екстракт солодки з високою концентрацією сапонінів лікар може призначити при нирковій недостатності.

Протипоказання до прийому кореня солодки

Приймати корінь солодки необхідно в суворій відповідності до рекомендацій лікаря. Самолікування неприпустиме, оскільки існує ризик розвитку ускладнень. Неконтрольоване вживання лакриці може стати провокуючим фактором для розвитку гіпертонії і накопичення рідини в організмі, бо рослинний препарат впливає на роботу гормонів, які регулюють сечоутворення. Протипоказана лакриця людям з патологіями травного тракту, з гіпертонією, з гіперактивною функцією кори надниркових залоз, при серцевій недостатності, ожирінні, підвищеному згортанні крові, а також пацієнтам з геморагічним синдромом, вираженими набряками, ожирінням і серйозними порушеннями роботи нирок.

Корінь солодки в косметології

Корінь солодки входить до складу практично всіх кремів для обличчя в «антивіковій» програмі. Використовується омолоджувальний та відбілювальний ефект рослини.

Корінь солодки застосовують для шкіри обличчя, схильної до появи прищів, висипів, подразнень та акне. У цьому випадку виявляються його протизапальні, антиалергічні й регенеруючі властивості.

Корінь солодки для волосся служить дієвим засобом проти випадіння, січення і слабкості волосся. Підходить і для тонкого, перепаленого, фарбованого волосся, оскільки забезпечує не тільки оздоровчий, але й обволікаючий ефект.

За матеріалами:

1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров’я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.

Калган корінь

Корінь калгану (перстачу прямостоячого) – ефективний засіб, що застосовується при лікуванні ряду захворювань. Лікувально-профілактичні властивості препарату обумовлені його хімічним складом. Корінь перстачу включає безліч біоактивних сполук – органічних кислот, вітамінів, інших фітонутрієнтів. Особливо виражена роль флавоноїдів і дубильних речовин, що мають сильний в’яжучий і протизапальний вплив. Препарат також має сильні кровоспинні та бактерицидні властивості.

Слід відрізняти прямостоячу лапчатку від інших рослин, які також називають калганом – галангала. Перстач росте переважно на території України, Росії, галангал – в Південно-Східній Азії. Лапчатку прямостоячу часто називають також диким калганом або калган-травою.

У народній медицині перстач використовується дуже давно. В останні десятиліття рослина була добре вивчена, в результаті чого багато її лікувальних властивостей були підтверджені. На основі перстачу створено ряд лікарських препаратів, що застосовуються в науковій медицині.

Калган застосування

Корінь калгану особливо ефективний в наступних випадках:

хворобах ШКТ: виразці шлунка, ентеритах, диспепсії, ентероколітах, дизентерії, проносі; препарат має бактерицидну, ранозагоювальну і в’яжучу дію;

при гінгівіті, стоматиті, ангіні;

при внутрішніх кровотечах, зовнішніх ранах; корінь перстачу надає сильну кровоспинну дію;

при обмороженнях, опіках, висипах, екземі, що мокне;

при захворюваннях печінки, жовчовивідних шляхів;

при порушеному обміні, авітамінозі, цинзі;

при трихомонадному кольпіті;

застудах, запаленнях легенів, туберкульозі;

для запобігання неприємного запаху ротової порожнини

Калган властивості

Корінь перстачу характеризується такими корисними властивостями як:

– кровоспинними; компоненти препарату чинять виражену кровоспинну дію — вони звужують судини і зміцнюють їх стінки; ефективний як при внутрішніх кровотечах різної етиології, так і при зовнішніх;

– в’яжучими; дубильні речовини, що входять до складу калгану, мають виражений в’яжучий ефект;

– протизапальними; сприяє усуненню запалень;

– бактерицидними; пригнічує патогенну мікрофлору;

– ранозагоювальними; сприяє прискореному загоєнню ран;

– жовчогінними; корисний при ряді хвороб печінки і жовчовивідних шляхів;

– відхаркувальними; допомагає при застудах, раніше використовувався для лікування туберкульозу;

– підвищує чоловічу потенцію.

Склад кореня калгану

Корінь перстачу включає безліч корисних сполук, в тому числі:

дубильні речовини (або флобафени) — складають до третини (14-32%) всього вмісту препарату; мають виражену в’яжучу дію; мають протипухлинні, кровоспинні, антимутагенні властивості;

флавоноїди – надають антиоксидантну, бактерицидну, антигрибкову дію;

органічні кислоти; хінну, елагову, кумарову; володіють різними корисними властивостями: антиоксидантні, протизапальну, антисептичну та ін.;

ефірну олію (з високим вмістом цинеолу);

Як приймати Калган корінь?

Корінь перстачу прямостоячого можна застосовувати як всередину, у вигляді відвару або настойки, у складі лікувальних зборів, так і зовнішньо — для обробки ран, екзем, запалень, зупинки кровотеч.

Для приготування відвару в склянку води кімнатної температури додають одну столову ложку препарату. Потім кип’ятять близько 10-15 хвилин на водній бані, після чого відвар охолоджується і проціджують.

Приймати відвар всередину за годину-півтори до їди, 3-4 рази на добу.

Зовнішньо відвар застосовується для примочок, компресів, обмивань. З відвару готується теплий розчин. Відвар в співвідношенні 1: 4 розлучається теплою кип’яченою водою. Потім цим розчином обробляються рани або екземи.

Калган корінь протипоказання при прийомі

Корінь калгану не слід застосовувати при:

підвищеному згортання крові;

зниженою кислотності шлунка;