Пріоритети Уряду

Забезпечення Сил безпеки та оборони України всім необхідним для перемоги над ворогом. Розвиток оборонно-промислового комплексу, а також посилення стандартів безпеки у цивільному житті.

Початок переговорів про членство в ЄС, секторальна інтеграція та синхронізація українського законодавства з європейським, аби якнайшвидше бути готовими до членства в Європейському Союзі.

Цифровізація всіх основних державних послуг для громадян та бізнесу. Подальша розбудова антикорупційних інституцій та ліквідація можливостей для корупційних дій. Ефективний державний апарат та державні підприємства.

Нова економічна політика, спрямована на забезпечення перемоги України, збереження макрофінансової стабільності та подальше економічне зростання. Підтримка малого та середнього бізнесу, покращення інвестиційного клімату, підтримка українського виробника, залучення іноземних інвестицій.

Створення сервісів, програм підтримки та можливостей для успішного переходу ветерана від військової служби до цивільного життя. Нова ветеранська політика, яка заснована на принципах поваги.

Продовження політики швидкого відновлення за пріоритетними напрямками. Відбудова житла людей, соціальної та критичної інфрастурктури, забезпечення українців світлом, теплом, освітніми та медичними послугами.

Україна потребує нового соціального договору, який відповідатиме реаліям і сучасним світовим підходам. Головний принцип ефективної соціальної політики – це формування спроможності людини замість її залежності.

Модернізація, відновлення та підвищення стійкості енергетичної інфраструктури. Подальша інтеграція української енергетики з європейською та імплементація положень Європейського зеленого курсу. Збільшення власного видобутку газу.

Формування в Україні безпечного інноваційного освітнього середовища, в якому учні й студенти набувають необхідних навичок, мають можливості реалізувати знання, амбіції та потенціал.

Покращення якості та доступності медичних послуг, незалежно від місця проживання. Відновлення та модернізація лікарень. Нові пакети медичних послуг. Розвиток страхової медицини.

Копитов Михайло Миколайович міністр

Випускник Київського інституту народної освіти (1928 p.), доктор геолого-мінералогічних наук, професор, заслужений діяч науки Української PCP

Народився 1 грудня 1905 р. у м. Києві в сім’ї вчителів. 1923 р. вступив на геолого-географічний факультет Київського інституту народної освіти (так на той час називався Київський університет), який закінчив 1928 р. Для вдоскона¬лення знань у галузі геології впродовж трьох років навчався на Вищих інженерних курсах (ВІК). Трудову діяльність розпочав у системі Українського геологічного управління рядовим геологом, де працював упродовж 1932-1939 рр. Займався геологічною зйомкою, пошуком і розвід¬кою таких неметалевих корисних копалин, як вогнетривкі глини, буре вугілля, каоліни, дипасові кварцити. За його авторством і в співавторстві з В. С. Левитським, С. В. Потапенком, М. І. Ожеговою в цей період вийшли друком праці: «Вогнетривкі глини Києва та його околиць», «Третичные кварциты юго-западной части Донбасса», «Материалы к изучению глин и каолинов УССР как огнеупорного сырья», «Каолины и глины УССР» та ін.

Починаючи з 1939 р. М. М. Клюшников працював науковим співробітником, а потім завідувачем відділу мезокайнозою в Інституті геологічних наук АН УРСР.

У період тимчасової окупації України фашистами Михайло Миколайович працював головним геологом Геологічного управління Наркомчормету СРСР. Він розвідував поклади марганцевих руд, бокситів і флюсових вапняків на Уралі. 1945 р. М. М. Клюшников повернувся до Києва. Він очолив відділ стратиграфії і літології мезокайнозою в Інституті геологічних наук АН УРСР та кафедру історичної геології в Київському університеті, якою керував майже 30 років. З цього часу учений зосередив основну увагу на вивченні нижньотретинних відкладів та їх стратифікації за фауною молюсків.

У 1952 р. М. М. Клюшников захистив докторську дисертацію «Нижнетретичные отложения платформенной части Украинской ССР», а наступного року йому присвоїли звання професора.

Найважливіші публікації М. М. Клюшникова в галузі стратиграфії — монографії «Палеогеновые отложения бассейна р. Южного Буга», «Нижнетретичные отложения платформенной части Украинской ССР», «Страти¬графия и фауна моллюсков нижнетретичных отложений Украины». В інтерпретації вікового розподілу фауни молюсків професор М. М. Клюшников опублікував розділ «Фаунистические комплексы палеогена Украины и их стратиграфические взаимоотношения» в книзі «Палеогеновые отложения Европейской части СССР» і статтю «Днепровско-Донецкая впадина и Украинский кристаллический массив» у книзі «Палеогеновая сис¬тема».

Науковий доробок М. М. Клюшникова містить близько 60 наукових статей і монографій.

1955 р. після виходу постанови про заборону сумісництва на керівних посадах Михайло Миколайович залишив Інститут геологічних наук АН УРСР і працював до кінця життя завідувачем кафедри геології Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Але не втрачав і живих зв’язків із геологічною практикою, продовжуючи очолювати палеогенову секцію Українського регіонального міжвідомчого стратиграфічного комітету (УРМСК) з дня її заснування.

Добрий виробничник, блискучий педагог і вчений, Михайло Миколайович постійно піклувався про підготовку наукових кадрів. Він підготував багато вчених, які стали кандидатами, докторами, доцентами і професорами, це: О. М. Онищенко, Д. Є. Макаренко, Б. Ф. Зернецький, В. О. Зелінська, В. Г. Куліченко, В. Ю. Зосимович, В. М. Нероденко, Е. Б. Савронь, С. А. Мороз. У співавторстві з О. М. Онищенком М. М. Клюшников видав навчальний посібник для студентів геологічних і географічних факультетів «Історична геологія» (1975).

Помер М. М. Клюшников 17 листопада 1976 р.

Матеріали взяті з книги Київський національний університет імені Тараса Шевченка : Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В.Ф. Колесник, В.В. Різун та ін.]. – Київ : Світ Успіху, 2005. – С. 93