електричного освітлення прийнято вважати створення Томасом Едісоном лампи розжарювання в 1879 році.13 бер. 2018 р.
Першу лампочку винайшов Гемфрі Деві в 1802, після чого відбулося перше практичне дослідження газорозрядного світла 1806 року. У 1870-их, газорозрядна лампа Деві була успішно комерціалізована, і використовувалась для освітлення багатьох публічних просторів.
В 1879 році Томас Едіссон запатентував лампу розжарювання з платиновою ниткою. Саме її було публічно продемонстровано 31 грудня 1879 року. Наступного року Едіссон повернувся до експериментів з вугільними волокнами і створив лампу розжарювання з тривалістю роботи до 40 годин.
У 1669 році голландець Ян ван дер Хейден винаходить конструкцію вуличного ліхтаря на основі олійної лампи з бавовняним ґнотом. Перші стовпи з олійними ліхтарями на рогах вулиць з'явилися в Парижі близько 1670 р. Освітлення вулиць поширилося скоро в інших містах Франції і перейшло в Англію та Італію.
Перша лампочка Едісона виглядала майже так само, як сучасні лампи розжарювання. Нитка розжарювання у ній могла мати різні форми, цоколь був діаметром 27 мм. Колби в електролампах цього винахідника також виглядали по-різному, але в одній із перших створених винахідником ламп вона була куляста.
Головною частиною лампи розжарювання є тіло розжарення, що може являти собою нитку, спіраль, біспіраль, триспіраль, має різноманітні розміри та форму. Тіло розжарення виконують із вольфраму (температура плавлення 3650±50ºК).
У 1720 р. олійні ліхтарі зі склом з’явилися і в Санкт-Петербурзі. Обслуговуванням олійних ліхтарів (засвічуванням увечері та гасінням уранці) займалися ліхтарники.