Споріднені (або спількореневі) слова – це слова, які мають спільну частину одного значення, але відносяться до різних частин мови. Наприклад: білий, білизна, біліти. Спільна частина споріднених слів називається коренем.
Слова, які мають спільну частину одного значення, називаються споріднені або спільнокореневі. Спільна частина споріднених слів називається корінь. Він зберігає значення слова і позначається дужкою. Друк, друкувати, надрукований.
Щоб знайти корінь, треба: Підібрати споріднені слова можна різними способами: утворити лагідну назву чи ознаку: син — синочок, білий — біленький; утворити іншу частину мови: сміх — сміятися, діти — дитячий; додати або змінити префікс: літати — вилетіти, закопати — викопати.
Спільнокореневі слова — це слова, що мають спільний корінь, але відрізняються за лексичним значенням. Приклад: Літо — літній, літечко, влітку, літувати. Спільнокореневі слова можуть належати до різних частин мови.
Слова з однаковим коренем ще називаються спільнокореневими: сад, садок, садівник.
Пре́фікс (від лат. praefixus — «прикріплений спереду»), при́росток (активно вживалося в мовознавчій літературі до 1937 року), рідко приставка — частина слова, що стоїть на початку слова, тобто перед коренем. Змінює лексичне або граматичне значення слова, наприклад: робити — розробити, співати — заспівати.
(Споріднені слова) Однокореневі слова – це слова з однаковим коренем, різних частин мови, або однієї і тієї ж частини мови, але з різними приставками – суфіксами, префіксами (казка, приказка, сказати, переказати). Однокореневі слова пов’язані один з одним відношенням словотворення. Спільнокореневі слова – правило.