Лілійники та лілії: опис, класифікація, догляд

Вибираємо лілійники та лілії. Щоб не заплутатись в широкому асортименті на сайті FLORIUM.UA, давайте розглянемо кожну з цих рослин.

Лілійники

У липні подвір’я міста починають прикрашати великі кущі з помаранчевими квітками. Вони живуть тільки день, але на гілках багато бутонів, що приймуть естафету квітування наступного дня. Майже місяць вулиці прикрашені жовтогарячими спалахами. Це лілійник або гемерокалис (калька з англ.). Іноді його називають лілією. Але це помилка, бо лілія зовсім інша рослина.

Батьківщина лілійника — Далекий Схід (Китай, Корея, Японія, південні Східного Сибіру). І тому ця квітка добре витримує і зими, і засухи. У себе на батьківщині рослина не тільки окраса садів. Вона зазвичай використовуються в їжу у вареному і тушкованому вигляді.

Перші гібриди лілійника були виведені у Ньо-Йоркському ботанічному саду у 30-х роках ХХ ст. У 70-80 роки вивели тетраплоїдні сорти лілійнику. Зараз вже точна кількість сортів невідома. Підібрав сорти та види, можна розтягнути квітування лілійника на все літо.

Партнери

Вже стало шаблоном ствердження Карела Чапека, що ця квітка інтелігентного ледаря. Крім того, вона швидко заповнює вільний простір у квітнику та «не дає жодного шансу» бур’янам. А відросле листя лілійника сховає засохле листя тюльпанів ( якщо не планується викопування). Також воно стане чудовим тлом для лілій або гладіолусів. У квітниках лілійник поєднують з ірисами, хостою, рудбекією, мальвами, декоративною цибулею, дельфініумом або ехінацеєю тощо. Рослини при цьому комбінують за гармонійними поєднанням кольорів та форм.

Класифікація лілійників

Єдиної класифікації лілійників не існує, описують рослини по комплексу ознак: типом вегетації, розміром рослини та квітки, часом квітування та формою квітки.

Лілійники розділяють

• за типом вегетації на сплячі, вічнозелені та напіввічнозелені;
• часом цвітіння – надранні (початок червня), ранні (середина червня), середньоранній (кінець червня-початок липня), середній (середина липня початок серпня), середньопізні (середина серпня) пізні (кінець серпня) над пізні (вересень).

Цікаво, що нові сорти майже всі мають ремонтантні властивості (з невеликим періодом спокою та миттєве повторне цвітіння).

Також лілійники розділяють за розміром квітки:

• мініатюрні (до 7,5 см) маленькі (від 7,5 см до 11 см),
• великоквіткові (від 11,5 см),
• надвеликі (від 17 см).

Крім розміру квітки, рослини ділять за висотою квітконоса:

• карлики,
• низькорослі,
• середньорослі
• високі.

Палітра кольорів лілійників дуже багата, не існує тільки синього та чисто-білого кольорів. Забарвлення квітки може бути одноколірне або однотонне, багатобарвне, двоколірне, двотонне. Пелюстки багатьох сучасних гібридів глянцеві, тому виблискують на сонці. Цей ефект називають «напилення». Розрізняють діамантове, золоте, а також срібне напилення.

Розділення за формою квітки: прості, махрові, павукоподібні, незвичайної форми, полімери та мультіформи.

Проста форма квітка може бути: кругла, пласка, неформальна, назад загнута, зіркоподібна, трикутна, лілійна.

Догляд

Я дуже люблю лілійник за це розмаїття. Зазвичай цю рослину поливаю раз на тиждень, раз на місяць підживлюю. Прополюю навесні, щоб прибрати молоді рослини пирію. Потім листя рослини набере силу і сам переможе вже бур’яни (карликові та низькорослі такої властивості не мають, треба постійно прополювати). Зазвичай лілійник дуже витривала рослина, але й на неї є шкідники. Бутонами та листям ласують листоїди – жуки-пожежники, колорадські жуки, слимаки, бронзівки, клопи, коренями ласують личинки хрущів та дротяники.

Коли шкідників невелика кількість, то просто збираю. Проти личинок хрущів та дротяників розвожу настоянку попелу раз на місяць, що є водночас і підживленням рослини, якщо ж шкідників велика кількість використовую хімічні засоби.

Лілії

Якщо лілійник багаторічна коренева рослина, то рослина зі подібною назвою «лілія» має цибулину. Багато хто плутає лілію зі лілійником, хоча вони дуже різні. Лілійник має корені, довге листя росте зі кореневої шийки, на квітконосі листя не має. У лілії замість коренів – цибулина, на стеблі листя і квітка росте зі стебла. Якщо лілійник буває ремонтантний, з повторним квітуванням, то лілія квітує тільки раз на сезон. Квітка лілійника живе тільки день, в лілії — майже тиждень.

Азіатські гібриди

На відміну від лілійника, лілія має більш чітку класифікацію.
За Міжнародним регістром лілій усі сорти й види розділено на 9 груп. Перший розділ лілей за Міжнародної класифікації (1997) має назву азіатські гібриди, або як ласкаво називають «азіатки».

Назву лілей цього розділу дано тому, що сорти мають східноазіатське походження. Лілеї цього розділу мають добру морозостійкість та засуховитривалість, хвороб, не потребують особливої уваги, добре розмножуються. Для сортів лілей азіатських гібридів, які були виведені на території СРСР характерні пристеблові бульбочки у пазухах листя, сучасні та закордонні сорти не мають бульбоносності. До розділу входять також тигрова, пенсильванська або даурська, поникаюча і карликова. При класифікації азіатські лілії розділені на кілька підгруп: Брашмакі або Розмальовані, Двокольорові, Фієста, Танго, Піксі або ще за авторами (гібриди Орехова, Кіреєвої, Зайцевої). Було виведено навіть махрові лілії азіатських гібридів. Азіатки починають квітувати в кінці червня, основні сорти квітують у липні, група тигрових лілей квітує у серпні. В мене з’явилися спочатку сорти «Розовая дымка», «Золотая птица», «Ночька» та «Рябинка». Потім з’явилася «Цитронелла»

Мартагон гібриди

Зараз в моєму саду є також і інші сорти азіаток і усі вони чарівні.
Другій розділ – це матаргон гібриди. Об’єднують сорти та гібриди, що мають східне походження Китай, Японію, Далекий Схід. За формою квітки матаргон гібриди чалмовидні.

Дуже морозостійкі, стійкі до хвороб та надзвичайно декоративні, багатоквіткові. Розростаються дуже повільно. Використовується для так званих «диких садочків», які імітують куточки дикої природи.

Кандідум лілії

До третього розділу входить лілея Мадонни, або лілія кандідум. Походить з Близького Сходу із регіону Середземномор’я, зокрема Балкан і островів Греції. У садах ця лілея з давніх-давен, тому її можна вважати найдавнішою садовою квіткою, бо її зображення були знайдені на мурах мінойського палацу Кносс на Криті. Свою назву «Лілея Мадонни» квітка отримала за часи Середньовіччя, коли Благовіщення або Введення в храм зображували Діву Марію із білою лілеєю. На жаль, ця чарівна квітка нестійка до хвороб. Дуже полюбляють її хрущі та бронзівки (особливо бронзівки золотисті). Розвиток лілеї кандідум відрізняється від інших лілій: весною вона розвивається, квітує на початку літа, у червні, потім стеблина відмирає, а восени, у вересні знову розвивається розетка листя.

Інші гібриди

До 4 розділу увійшли Гібриди, що отримані від північноамериканських видів.
До 5 розділу увійшли Гібриди довгоквіткової. Вирощується в теплицях. Дуже примхлива.

Трубчасті гібриди

До 6 розділу увійшли Трубчасті Гібриди, отримані від лілії королівської. Ці рослини прийшли до наших садів із Китаю та Бірми, тому потребують багать світла, виростають високі та мають сильний аромат. Головне — не садити ці квіти перед вікнами, оскільки їх стійкий запаморочливий аромат може стати причиною сильного головного болю. Потребують легкого ґрунту зі невеликою або нейтральною кислотністю. Дуже примхливі.

Орієнтальньні лілії

7 розділ лілій мають східні гібриди, інколи ніжно називають орієнталі. За формою квітки східні гібриди діляться на 4 групи: трубчасті, чашоподібні, плоскі, чалмовидні. У цій групі — так само, як і серед азіаток, — є не тільки дво-, а й триколірні лілії. Орієнтальні лілії мають східне походження. У догляді Орієнталі непрості, схильні до вірусних і грибних захворювань, дуже примхливі красуні. Ці лілії воліють добре дреноване місце з пухкої кислим ґрунтом.

Інші гібриди

До 8 розділу увійшли гібриди між ліліями 1, 5, 6 і 7 розділів, переважно Лонгіфлорум-Азіатікум (ЛА) і Ориенталь-Трубчасті (ОТ).

Всі дикорослі види лілій і їх різновиди увійшли до 9 розділу.
Знання до якої групи відноситься рослина допомагає обирати квітку з певними вимогами до догляду; без розчарування від загибелі пестунчиків, що потребувала зовсім інших умов вегетації.

Лілійник: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 15 листопада 2023 Опубліковано: 16 лютого 2019 Перша редакція: 27 червня 2014 🕒 15 хвилин 👀 52760 разів 💬 2 коментарі

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за лілійниками
• Квітка лілійник – опис
• Вирощування лілійників у саду
  • Як вирощувати лілійник
  • Ґрунт
  • З якими квітами поєднуються лілійники
  • Коли саджати лілійник
  • Як садити лілійник
  • Пересадка лілійників
  • Догляд за лілійниками в саду
  • Розмноження лілійнику
  • Шкідники і хвороби лілійнику
  • Природні види лілійників
  • Лілійник гібридний
  • Лілійники групи дабл
  • Лілійники павукоподібні (спайдери)
  • Лілійники ароматні
  • Лілійники білі
  • Коментарі

  Лілейник називають лілією для ледачих. А чеський письменник Карел Чапек, закоханий у садівництво, охрестив лілейники «квітами інтелігентного ледаря». Ймовірно, поет садівництва мав справу з природними видами лілейника – вони справді дуже невибагливі.

  Але якщо ви хочете побачити в своєму саду щось цікавіше звичних нам рудих і жовтих лілійників, доведеться пізнати характер цієї рослини ближче!

  • Чому лілейник раптом перестає пишно цвісти?
  • Як підготуватися до пробудження сплячих лілійників навесні?
  • Які сорти лілійників найароматніші?
  • Які лілейники можна вирощувати у горщику?
  • Чи правда, що білі лілейники – всього лише рекламний хід селекціонерів?

  Читайте у нашій статті.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за лілійниками

  • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт під зиму або навесні після стратифікації посівного матеріалу. Ділять і пересаджують навесні, у кінці квітня або на початку травня.
  • Цвітіння: залежно від виду та сорту з травня до серпня.
  • Освітлення: яскраве сонце, притінок або затінок.
  • Ґрунт: будь-які садові ґрунти, крім піщаного. Оптимальний ґрунт – багатий, добре дренований суглинок нейтральної або слабкокислої реакції.
  • Полив: нечастий, але рясний. Воду ллють під корінь.
  • Підживлення: повним мінеральним добривом навесні, при відростанні листя, і через місяць після піку цвітіння.
  • Розмноження: сортові рослини – поділом із подальшою пересадкою в серпні або відділенням дочірньої розетки без викопування рослини. Видові рослини можна розмножувати насіннєвим способом.
  • Шкідники: трипси, водяні полівки, лілійні комарики, слимаки.
  • Хвороби: коренева гниль, фузаріоз, іржа.

  Лілійник (лат. Hemerocallis) – трав’янистий кореневищний багаторічник підродини Лілійникові родини Ксанторреєві. Батьківщина – Східна Азія. Лілійник знайомий людству з давнини, але вперше наука заговорила про нього в 1753 році, коли Карл Лінней дав йому ім’я «гемерокалліс», яке складається з двох грецьких слів: «hemera», що означає «день, доба», і «callos» – «краса». Російською рослина називається «красоднев», тобто краса, яка живе лише один день. Гарні не лише культурні види і сорти лілійнику, а й «дикуни», що ростуть у природі. Крім того, квіти лілійники настільки невибагливі, що квітникарі називають їх рослиною ледачого садівника, але це справедливо тільки для старих сортів. В останні роки лілійник, завдяки американським і австралійським селекціонерам, опинився на піку моди: нові сорти хоч і більш вимогливі за попередні, але настільки красиві, що зовсім не шкода ні витраченого на них часу, ні зусиль.

  Квітка лілійник – опис

  Придаткові корені лілійнику шнуркоподібні, зазвичай м’ясисті, товсті, і це допомагає рослинам вижити в посуху. Листя прикореневе, широколінійне, дворядне, дугоподібно вигнуте або пряме. Квітки лілійнику розділені на шість часток, великі, найчастіше воронкоподібні, помаранчевого, жовтого, червоно-коричневого або жовтого відтінків, зібрані по кілька штук у суцвіття. Одночасно цвіте до трьох квіток, а загальна тривалість цвітіння куща лілійнику – понад три тижні. Один або кілька квітконосів укриті листям, залежно від виду і сорту від 30 см до 1 м заввишки, іноді навіть вищі. Плід лілійнику – тригранна коробочка з насінням. У садівництві використовуються як природні види рослини, так і численні культурні сорти і форми.

  Вирощування лілійників у саду

  Як вирощувати лілійник

  У природі, в місцях свого природного існування, лілійники ростуть серед чагарника на узліссях лісів, тому за логікою речей вирощувати його найкраще в притінку, і це буде правильно, якщо притінок розташований в Австралії, Африці чи на півдні Франції. У наших садах посадженим у притінку лілійникам може не вистачити відведеної їм для повноцінного цвітіння кількості світла і тепла, особливо якщо йдеться про гібридні сорти. Тільки яскраве сонячне світло зробить цвітіння лілійнику неповторним.

  Ґрунт

  Стосовно ґрунту для лілійнику, то рослина хоча й невибаглива і їй підійде будь-який садовий ґрунт, але якщо ви хочете отримати від лілійнику максимальну віддачу, краще привести ґрунт, куди ви занурте корінь лілійнику, у відповідність із його потребами: в глинистий ґрунт додайте пісок і компост, у піщаний – глину, дерново-підзолисті ґрунти збагатіть компостом. Ідеальний склад ґрунту – багатий суглинок із гарним дренажем. З позиції кислотності ґрунт має бути нейтральним або слабкокислим. Якщо створити гарний дренаж для ділянки проблема, зробіть для лілійників підняті гряди. А в іншому лілійники потребують уваги, але не завдають клопоту.

  З якими квітами поєднуються лілійники

  Лілійники в дизайні саду використовуються і як одиночні рослини, і як групові. Чудово вони виглядають на тлі дерев і чагарників (калина, гортензія волотиста, бамбук). З щільночагарникових сортів лілійнику виходять дуже гарні бордюри, а низькорослі, дрібноквіткові види і сорти дуже гарні біля кам’яних гірок, на березі водойми або річки. Використовуються лілійники і як прикраса зимових садів, а також довго стоять зрізані в букетах.

  Оскільки до кінця літа багато лілійників втрачають свою декоративність, то продумайте заздалегідь, у композиції з якими рослинами їх садити, щоб не було видно пожовклого, відмираючого листя лілійнику. Дизайнери радять використовувати декоративні злаки, фізостегію, деревії різних відтінків або вербозілля точкове.

  Посадка лілійнику

  Коли саджати лілійник

  Висаджують рослини з весни до осені – час посадки залежить від вашого клімату. Якщо у ваших краях зима настає рано і швидко, значить, посаджений восени лілійник може не встигнути вкоренитися до морозів і загине, адже в середньому рослині для вкорінення потрібен місяць. Але якщо ви виберете садові форми з раннім або середнім терміном цвітіння, то навіть у далеких від півдня широтах ваші лілійники можуть встигнути підготуватися до зимівлі в саду. Крім того, мульчування грядки з зимуючими лілійниками може захистити їх від холодів і морозів.

  З цих міркувань і виходьте, вирішуючи, коли вам висаджувати квіти. Квітникарі вважають, що найкращий час посадки лілійнику в середній смузі – травень або серпень. Ділити і пересаджувати лілійники теж краще навесні або в серпні.

  Як садити лілійник

  Перед тим, як посадити лілійник, заздалегідь куплений посадковий матеріал потрібно за кілька годин до посадки в ґрунт замочити у воді або сильно розведеному мінеральному добриві, щоб коріння набрякло й ожило, і тоді ви відразу побачите, які з корінців слід акуратно видалити. Решту коріння підріжте до 20-30-сантиметрової довжини.

  Вирийте окрему яму завглибшки до 30 см для кожного куща або його частинки, і не забувайте, що садите ви лілійник надовго, і коли з часом кущ розростеться до 50-70 см у діаметрі, йому не повинно бути тісно. У кожну ямку насипте гіркою суміш піску, торфу і перегною, додайте золу з суперфосфатом або калійно-фосфорне добриво, опустіть коріння в ямку, розподіліть їх по горбку, щоб під корінням не залишалося порожнин, засипте ямку ґрунтом, але не повністю. Далі, притримуючи рослину однією рукою, добре ущільніть навколо неї ґрунт, рясно полийте, наповнюючи водою ямку вщерть (якщо вода швидко всмокталася, значить, ви погано ущільнили ґрунт, тому підсипте зверху сухої землі і ущільніть її ще раз), і тільки тепер насипте ґрунт до країв ямки. Дуже важливо, щоб коренева шийка лілійнику перебувала на глибині не більше 2-3 см, інакше вірогідна затримка росту і зростає ризик загнивання рослини. Якщо ви все зробили правильно, то отриманої при посадці вологи рослині має вистачити для вкорінення.

  Пересадка лілійників

  Лілійники ростуть на одному місці до 15 років, але вік позначається на якості цвітіння. Як тільки ви помітили, що ваш уже немолодий розкішний лілійник став втрачати колишню красу, квітів на його квітконосі стало менше, а самі вони здрібніли, значить, настав час кущ розсадити. Обкопайте кущ по його зовнішньому кордону й обережно витягніть його разом із грудкою землі, намагаючись не пошкодити коріння. Помістіть коріння під сильний струмінь води, щоб змити землю, потім акуратно розділіть по окремих віялах. При певному умінні можна обійтися без ножа або секатора, але якщо все ж довелося десь коріння розрізати, обробіть поранене місце фунгіцидом. Садити і пересаджувати рослини найкраще в похмуру погоду, і якщо вам довелося її чекати, прикопайте частинки і кущі лілійнику в піску, щоб не стали відразу рости нові корені, і можете не згадувати про них два тижні. Перед посадкою вкоротіть коріння, видаливши гниле і мертве, підріжте листя до 15-20 см по формі перевернутої букви «V» і посадіть лілійник на те місце, яке ви йому відвели описаним вище способом.

  Догляд за лілійником

  Догляд за лілійниками в саду

  Лілійники дають велику насолоду, але вимагають до себе зовсім небагато уваги. Наприклад, їх не потрібно часто поливати. Поливання необхідне лілійникам тільки за тривалої посухи, але тоді вже слід рясно лити воду під корінь, щоб глибоко наситити ґрунт водою, час поливу – вечір. Кількість підживлень залежить від якості ґрунту в саду, тому визначайте самі, скільки разів вам доведеться удобрювати ґрунт навколо лілійників, які краще недогодувати, ніж перестаратися з добривами, але обов’язковими є два підживлення. Перше підживлення комплексними мінеральними добривами проводиться навесні, коли починає відростати листя: гранули в сухому вигляді розсипають між кущами, потім їх «закладають» граблями, а землю добре поливають. Друге обов’язкове підживлення проводять у серпні, через місяць після піку цвітіння лілійників, у короткий період спокою, щоб забезпечити якість і кількість бутонів наступного року, які в цей період закладаються. Найкращим добривом вважається «Кеміра-плюс». І запам’ятайте: після внесення добрив добре полийте рослини.

  Особливе значення має мульчування ґрунту. Робиться це для того, щоб над кореневими шийками не ущільнювалася земля. Центр куща мульчують великим річковим піском шаром до 3 см. Ґрунт між кущами мульчують торфом або компостом, якщо ґрунт бідний, якщо ж посадка розташована на багатих ґрунтах, то мульчувати краще хвоєю або деревною корою. Роблять це з метою захисту рослин від коливання температур, збереження вологи в ґрунті та перешкоджання появі бур’янів. Шар мульчі має бути 6-7 см. Якщо ви чомусь не хочете мульчувати ділянку з лілійниками, не забувайте розпушувати ґрунт після поливання, знищувати бур’яни і прибирати зів’ялі квіти.

  Розмноження лілійнику

  У серпні настає пора пересаджувати лілійники, одночасно розділяючи кущі. Це вегетативний спосіб розмноження лілійників, на якому ми вже докладно зупинялися. Крім розподілу куща розмноження лілійників відбувається насінням, але цей вид не зберігає сортових ознак, тому використовується тільки селекціонерами для виведення нових сортів. Є ще один спосіб розмноження лілійнику – без викопування основного куща, але підходить він тільки для сортів, що утворюють пухкі кущі. На 3-4 році росту лілійнику відокремлюють утворену ним дочірню розетку, у якої вже сформовані корені: гостру лопату ставлять вертикально на місце передбачуваного розрізу і різким натисканням ноги відокремлюють частину куща, потім відсічену від материнського куща частину підрізають знизу, виймають із землі і переносять для пересадки в інше місце. Зрізи і пошкоджені корені обробляють золою або товченим вугіллям. Робити це потрібно навесні, коли тільки починає рости листя, або восени після зрізання листя з лілійників.

  Шкідники і хвороби лілійнику

  Лілійники рідко хворіють і уражаються шкідниками, проте проблеми іноді виникають. Зі шкідників небезпечніші за інших для лілійників трипси, лілійні комарики, водяні полівки і слимаки. Трипси проникають у рослини з землі при температурі 10-12 ºС і починають свою руйнівну для рослин життєдіяльність: висмоктують сік із листя, стебел і пелюсток, від чого квітки деформуються ще в бутонах. Якщо ви виявили трипсів, викопайте рослину і знищте її разом із ними – спаліть. В якості профілактики обробляйте навесні і восени землю навколо лілійників інсектицидами і не залишайте рослинні залишки, в яких можуть бути шкідники, на грядках на зиму. Лілійний комарик відкладає личинки в бутони рослин, і личинки, підростаючи, харчуються квітками та деформують їх. Але це не масове явище, тому досить просто видалити пошкоджені квітки. Водяні полівки люблять ласувати не лише корінням лілійників. Лихо в тому, що раз на три-чотири роки буває пік підвищення чисельності гризунів, і тоді вони поїдають коріння молодих яблунь, цибулини лілій і тюльпанів, коріння лілійників. Позбутися їх не можна, але боротися потрібно звичайними способами боротьби з гризунами. Слимаків доведеться збирати руками або скористатися препаратом «Гроза».

  Що стосується захворювань, то хворіє лілійник найчастіше на фузаріоз, іржу і кореневу гниль. Коренева гниль проявляється навесні, коли відросле вже молоде листя раптом перестає рости, жовтіє і легко витягується з землі. Потрібно викопати рослину, вирізати всі ділянки, уражені гниллю, промити кореневище в рожевому розчині марганцівки, рани обробити фунгіцидом, просушити кореневище протягом двох діб і пересадити в інше місце. Не чекайте від нього цвітіння протягом двох років. На тій ділянці, де росла хвора рослина, не саджайте лілійники як мінімум рік. Іржа проявляється у лілійників тільки якщо десь поряд росте патринія – не саджайте їх по сусідству, і не будете мати неприємності. Для профілактики ретельно обробіть лілійники фунгіцидами.

  Фузаріоз – відома біда. Уражені рослини мають пригнічений вигляд, листя передчасно жовтіє і відмирає, коріння виглядає, як порохня. Це захворювання грибкове, його найкраще вилікувати на ранній стадії фунгіцидами. Якщо зараження увійшло в повну силу, рослину доведеться спалити, ґрунт, де вона росла, і сусідні рослини потрібно обприскати фундазолом. У якості профілактичних заходів стерилізуйте садові інструменти, додавайте в поливну воду Фітоспорін-М, розпушуйте верхній шар ґрунту після поливання.

  Лілійники після цвітіння

  Згідно з однією класифікацією, лілійники поділяються на листопадні, або сплячі, напіввічнозелені і вічнозелені. Сплячі (Dormant) лілійники відрізняються тим, що восени їх листя жухне, відмирає, рослина переходить в стан спокою до весни. Вічнозелені (Evergreen) у наших широтах мають всього дво-тритижневий період спокою. Напіввічнозелені (Semievergreen) займають проміжну позицію: в теплішому кліматі поводяться як вічнозелені, в прохолодному – як листопадні: листя жовтіє, але зростання повністю не припиняється. У лілійників листопадних, або сплячих, надземну частину на зиму краще зрізати, але не дуже низько, залишити 15-20 см над поверхнею. Вкривати їх не потрібно, оскільки сплячі лілійники належать до зимостійких рослин. Однак у східних і північних районах країни у разі безсніжної зими вічнозелені і напіввічнозелені лілійники можуть вимерзнути, особливо якщо морози будуть -20 ºС і нижче. Тому на зиму їх, як і щойно пересаджені кущі, краще все ж таки вкрити сухим листям, ялиновим гіллям, соломою або тирсою, але ранньою весною не забудьте укриття прибрати, оскільки лілійники прокидаються дуже рано.

  Види і сорти лілійнику

  Природні види лілійників

  Усі природні види лілійників красиві, тому їх охоче використовують у квітникарстві, тим більше що вони зовсім прості у догляді і невибагливі до умов вирощування. Крім того, вони стійкі до хвороб і шкідників, прекрасно зносять посуху й перезволоження, врешті-решт, вони довговічні. Популярними видами є лілійник жовтий, лілійник рудий, лілійник Дюмортьє, лілійник лимонно-жовтий, лілійник Міддендорфа. Розповімо трохи про деякі:

  • лілійник помаранчевий – листя жорстке, темно-зелене, до 3 см завширшки, різко вигнуте, квітконоси нагорі гіллясті, до метра у висоту, квітки асиметричні, до 12 см у діаметрі, в середині помаранчеві з червоно-бурим відтінком, цвіте в липні, не пахне. У культурі з 1890 р.;
  • лілійник лимонно-жовтий зустрічається тільки в районах Центрального Китаю, формою квітки нагадує білу лілію, у нього нічний тип цвітіння. Утворює кущ 80-90 см у висоту, квітконоси високі, вгорі гіллясті, довжина квітки – до 14 см, ширина – 12 см, аромат приємний і дуже сильний. Цвіте до сорока днів у другій половині літа;
  • лілійник Дюмортьє, або вовча саранка, росте в Північно-Східному Китаї, Японії, в Кореї і на Далекому Сході. Компактний кущ до 70см заввишки, листя яскраво-зелене шириною 2-2,5 см, квітконоси на рівні листя, 2-4 жовто-помаранчеві широко відкритих квітки 5 см в діаметрі утворюють щільне суцвіття. Улюбленець селекціонерів. У культурі з 1830 року.

  Лілійник гібридний

  Або лілійник садовий – загальна назва численних сортів гібридного походження, яких наразі вже більше 60000. Найбільший внесок у селекцію лілійнику зробили американські та австралійські квітникарі, котрі зуміли створити види, що розрізняються за формою квітки, за наявністю-відсутністю аромату, за термінами цвітіння, висотою і такою широкою колірною гамою, що важко сказати, якого кольору лілійнику в культурі немає. Лілійник гібридний – предмет об’ємної й структурно складної класифікації, в якій рослини поділяють за довжиною квітконосу, формою і величиною квітки, термінами цвітіння, забарвленням, типом вегетації і ще багатьма ознаками – ми не станемо заглиблюватись у викладення цієї наукової праці, створеної передусім для фахівців-науковців. Познайомимо вас із деякими цікавими видами та сортами лілійників, які допоможуть вам скласти враження про цю дивовижну і прекрасну квітку.

  Лілійники групи дабл

  Це, просто кажучи, махровий вид лілійників, що мають додаткові пелюстки оцвітини. Всі сорти неймовірно красиві. Наприклад:

  • лілійник Дабл Кьюті – діаметр квітки 10 см, пелюстки кольору шартрезу, горло зелене, цвітіння середньо-раннє;
  • лілійник Дабл Дрім – пелюстки абрикосового кольору з темно-оранжевим горлом 12 см у діаметрі, висота куща 60 см, листя прикореневе;
  • лілійник Дабл Ред Ройал – квітки великі, темно-червоні, пелюстки нагадують королівський оксамит. Форма квітки незвичайна: зовнішні пелюстки великі, всередині них – ажурна розетка з пелюсток меншого розміру. Рослина дає до 30 квітконосів, на кожному по 10-20 квіток. Лілійник повторноквітучий.

  Лілійники павукоподібні (спайдери)

  Сорти з квітками, у яких сегменти набагато довші за ширину і нагадують формою павуків:

  • лілійник Хелікс – величезний спайдер із горлом зеленого кольору, що поступово переходить у жовтий колір пелюсток, кінці яких темно-малинові – дуже красиво;
  • Армз ту Хевен – гігант із жовто-зеленим горлом і лілово-червоними довгими пелюстками, цвіте рясно, висота 90 см, на квітконосі 16-20 квіток;
  • Фрі Хілінг – дуже великий спайдер кремово-жовтого кольору і червоним горлом, тонкі пелюстки сильно витягнуті, на одному квітконосі до 45 бутонів.

  Лілійники ароматні

  Бувають усіх кольорів, форм і розмірів. Лілійники такі красиві, що могли б і зовсім не мати запаху, але виростити у себе в саду квітку, котра поєднує красу і чудовий аромат – мрія будь-якого квітникаря:

  • Еппл Спрінг – ніжно-рожеві пелюстки з сильно гофрованою зеленувато-жовтою облямівкою по краю. Діаметр квітки – 15 см, на кожному квітконосі заввишки 65 см до 28 запашних квіток;
  • Ode to Faith – глибокий жовтий колір із рожевим відливом по серединній смузі пелюстки, золотиста гофрована облямівка, зелене горло. Висота квітконосу – 84 см, діаметр квітки – 15 см, ніжний аромат;
  • листопадний лілійник Стелла до Оро – ніжні, ароматні, гофровані темно-жовті квіти воронкоподібної форми 7 см у діаметрі рясно цвітуть ціле літо. Цей сорт – володар багатьох нагород американського товариства любителів лілійників, він прекрасний не тільки в саду, не тільки як бордюрна рослина, а й як кімнатна рослина.

  Лілійники білі

  Потрібно сказати, що серед сортів і форм лілійників багато таких, які умовно можна назвати білими. Ось деякі з них:

  • Еппл Блоссом Вайт – лілійник білий з жовтою, сильно гофрованою облямівкою. Висота – 83 см, на квітконосах по 2 гілки з 25 квітками;
  • Ruffled Parchment – гофрований білий лілійник із плавним переходом від вершково-білого до жовтого в районі горла, дуже запашний, діаметр квітки – 13 см, висота квітконоса – 5 см;
  • Гренні Сміт – майже білі пелюстки із зеленою гофрованою каймою.

  Справа в тому, що абсолютно білих лілійників не існує ні в природі, ні в культурі, тому селекціонери ввели в обіг вислів «near white», що означає «майже білий». Насправді ж пелюстки лілійників, званих білими, мають дуже світлі відтінки кремового, динного, рожевого, лавандового або жовтого кольорів.

  Наразі науковці працюють у напрямку збільшення махровості і діаметра квітки, посилення гофрування пелюсток. Лілійник настільки перспективний матеріал для селекціонерів, що можна очікувати багато нових красивих сортів та форм у найближчому майбутньому.

  Лілійники: посадка і догляд, опис сортів, вирощування у відкритому ґрунті

  Лілійник – це прекрасний багаторічник, який може стати справжньою окрасою саду. Ще 15-20 років тому існувало всього п’ять видів і кілька сортів прекрасної квітки. Але зараз кількість гібридів і сортів перевалила за півтори сотні. І швидше за все на цьому селекціонери не зупиняться, а тому незабаром можна очікувати появу нових сортів лілійника.

  • Характеристики рослини
  • Сорти рослини
  • Де вирощувати лілійник?
  • Ґрунт
  • Час для посадки
  • Пересадка рослин
  • Розмноження насінням
  • Догляд за рослиною
  • Відхід після кольору
  • Шкідники рослини
  • Небезпечні захворювання

  Характеристики рослини

  Лілійники належать до сімейства Ксанторреєвих. Їхньою батьківщиною є Східна Азія. Прекрасні квіти знайомі людям ще з давніх часів. Однак наукову назву рослині було дано Карлом Ліннеєм у 1753 році. Вважається, що лілійник зовсім не примхливий. Однак дане твердження справедливе щодо диких видів. Що стосується сучасних гібридів, то необхідно знати певні правила догляду за ними.

  Квіти лілійника зазвичай мають воронкоподібну форму і зібрані в суцвіття по кілька штук. Одночасно може цвісти не більше трьох бутонів. Куст може радувати цвітіння до трьох тижнів, причому на ньому може бути кілька кольороносів. Їх висота залежить від сорту і може коливатися в межах від 30 сантиметрів до метра, залежно від сорту. Після цвітіння утворюється тригранна насіннєва коробочка. Однак насіння лілійника не представляю особливого інтересу для садівників.

  Садівниками для озеленення ділянок використовуються природні різновиди рослини і культурні сорти та гібриди.

  Сорти рослини

  Опис лілійника був би не повним, якщо не згадати про різноманіття сортів і видів цієї прекрасної квітки. Звичайно, розповісти про всіх просто неможливо. Природні види дуже прості у догляді, а тому дуже затребувані. Такі рослини часто можна побачити за парканами ділянок, оскільки неймовірно невибагливі. До таких належить лілійник жовтий, помаранчевий, Міддендорфа.

  Всі інші представники – це гібриди. Сортів існує неймовірно багато – понад 60000. Особливий інтерес у садівників викликають махрові лілійники (дабл). Такі квіти мають додаткові пелюсточки біля навколоцвітника. Найбільш популярні сорти даного виду: Дабл класик, Дабл дрім, Дабл рівер вай, Найт ембер тощо.

  Не менш цікаві лілійники павуковидні. Квіти таких рослин зовні схожі на павуків. До цього виду належать сорти Мінт октопус, Грейп вітч, Стар твістер і багато інших.

  Існує також група лілійників ароматних. Названа вона була так через прекрасний аромат, джерелований квітами. До сотам даного виду відносяться: Катерина Вудбері, Еппл спірінг, Пандора бокс.

  Багато садівників є шанувальниками білих лілійників. Таких сортів існує чимало. Однак білими квіти є умовно. Вони дуже близькі до цього відтінку, але пофарбовані в різні відтінки. Чисто білих лілійників просто не існує.

  На присадибних ділянках люди часто висаджують строкаті форми, що радують своєю красою. Серед сортів найбільшою популярністю користуються Найт бекон, Бестселер, Маскарад, Арктік сноу, Дарла Аніта, Мусака, Макбет та інші.

  Де вирощувати лілійник?

  Посадка і догляд за рослиною не відрізняються складністю. Однак для квітки необхідно вибрати правильне місце на ділянці. У природних місцях проживання лілейники ростуть серед чагарників, на опушках лісів, тому може здатися, що рослинам потрібна полутень. Насправді це не так. В умовах нашого клімату прекрасні квіти необхідно висаджувати тільки на сонячних місцях, особливо якщо мова йде про гібридні сорти. Лілейникам потрібно отримувати багато світла і тепла.

  Ґрунт

  Досвідчені садівники завжди рекомендують використовувати для прикрашання присадибних ділянок лілійники. Посадка і догляд за ними не настільки складні, зате в подяку ви отримуєте прекрасні квіти. Незважаючи на те, що рослина зливе невибагливим, все ж варто виконувати елементарні правила догляду, які дозволять домогтися пишного і довгого цвітіння.

  Вирощування лілійників можливе на будь-якому ґрунті. Але все ж при посадці варто опускати корінь рослини в той ґрунт, який йому до душі. Лілійники віддають перевагу суглинкам, багатим органікам. Головна умова успішної посадки – це не використовувати виснажені ділянки землі.

  Фахівці рекомендують у глинисті ґрунти додавати компост і пісок, а в піщану – трохи глини. Ідеальний варіант ґрунту – це багатий суглинок з прекрасним дренажем. Що стосується кислотності, то ґрунт повинен бути слабокислий або нейтральний.

  Підбираючи місце для клумби з лілійниками, необхідно враховувати, що рослинам потрібна свобода. Їм не подобається присутність поблизу великих конкурентів, які можуть претендувати на їх місце під сонцем. Світлі сорти неодмінно потрібно розмістити на сонці. А ось більш темні – можна визначити в легку полутень. Для того щоб спростити посадку і догляд за лілійником, вибирають місця, що не підтоплюються у весняний період. До того ж, коріння рослини не повинні знаходиться поблизу місць залягання ґрунтових вод.

  Час для посадки

  Квіти лілійника здатні радувати своїх господарів довгі роки. Рослина взагалі відноситься до довгожителів. Воно може рости на одному місці без пересадки до п’ятнадцяти років. Про це варто пам’ятати при виборі місця для посадки. Найбільш пишним цвітінням рослини радують лише перші п’ять-сім років. Після кольороносів стає значно менше, а квіти на них мельчають. Саме з цієї причини через кожні пару років рослини пересаджують, ділячи на частини кущі. Вони чудово переносять подібну процедуру.

  І все ж посадка лілійників і відхід у відкритому ґрунті за ними вимагають деяких знань. Розсаджувати рослину можна з початку весни і до пізньої осені. Весняна посадка завжди дуже вдала. Молоді рослини швидко приймаються і вкорінюються, зацвітаючи в цьому ж році. Посадку краще здійснювати в той час, коли вже не приморозків. Якщо ви вже придбали посадковий матеріал, а погода не радує, не варто хвилюватися. Прикопавши рослини в пісок, ви збережете його кореневу систему і дочекаєтеся оптимальних умов для посадки.

  У літній час посадка теж досить безпечна за умови організації регулярного поливу. А ось восени рослини не завжди встигають прижитися, а тому є певний ризик, що до весни воно не зміцніє.

  Лілійники: посадка і догляд у відкритому ґрунті

  Посадка культури не дуже відрізняється від посадки інших рослин. Придбані саджанці необхідно перебрати, видаливши сухе або пошкоджене коріння. За годину до посадки рослини поміщають у розчин з мінеральними добривами.

  Заздалегідь необхідно підготувати ямки глибиною до тридцяти сантиметрів. Розташовувати їх необхідно на відстані півметра один від одного. Багаторічна рослина дуже швидко розростається, тому їй необхідне місце. В ямки насипаємо легкий і пухкий субстрат. Можна підготувати масу з суміші перегну, торфу, піску. Також варто додати трохи золи і добрив (фосфорно-калійних). У кожну ямку поміщаємо саджанець і присипаємо його зверху землею. Далі рослину поливаємо і ще раз присипаємо ґрунтом.

  Пересадка рослин

  Серед завзятих дачників знайдеться чимало шанувальників лілійників. Посадка і догляд за культурою досить прості, а тому люди прикрашають нею свої присадибні ділянки. Однак кущі лілійника досить швидко розростаються і постає питання про пересадку. Щоб це зробити, необхідно з усіх боків обкопати рослину. А після витягти його із землі разом із земляним комом.

  Далі ґрунт обчищають і намагаються акуратно розділити куст на частини. Якщо коріння дуже щільно сплетене, то їх можна розрізати ножем або секатором. Місця зрізів після обробляють вугіллям. Далі саджанці висаджують на підготовленій ділянці.

  Розмноження насінням

  Розмножувати рослину також можна насінням. Однак даний спосіб найбільш невдалий. Пов’язано це зі всхожістю самих насіння. Вони примхливі у зберіганні. До того ж, пророщувати їх необхідно в домашніх умовах, висаджуючи в грунт молоді рослини. В цілому даний спосіб не виправдав себе, а тому мало використовується. Лілійники набагато простіше розмножувати шляхом ділення куща.

  Догляд за рослиною

  Після посадки лілійники потребують лише поливу, періодичного розпушування ґрунту і прополювання бур’янів у міру потреби. У теплий період активно зростаюча культура потребує досить рясного поливу. Помітити брак вологи можна за зовнішнім виглядом рослини. Листя відразу стає бляклою. Також рослина може скинути бутони. Багаторічники дуже люблять додаткове зволоження влітку. Тому їх можна висаджувати біля водойм або влаштовувати дрібне дощування.

  Влітку, в період спеки, лілійники необхідно рясно поливати. Грунт повинен промокати на 20-30 сантиметрів. Якщо ж літо не настільки спекотне, то зволожувати землю можна рідше, але при цьому стежити за станом листя. Найкраще поливати рослини вранці або ввечері, оскільки в цей час немає ризику отримання сонячного опіку лілійниками. Посадка і догляд за рослиною, як ви могли переконатися, не відрізняються від догляду за іншими рослинами. Якщо все робиться правильно, то навіть посаджені навесні рослини, здатні зацвести влітку.

  У перший рік лілійники зазвичай не підгодовують. Вносити комплексні мінеральні добрива можна буде вже наступної весни. Вибираючи засіб, варто звернути увагу на склади з помірним вмістом такої речовини, як азот. Оскільки він викликає буйний ріст листя на шкоду прекрасному цвітінню. За все літо багаторічні кущі підгодовують не більше двох разів. А ось на початку осені можна додати калійно-фосфорні добрива для підготовки до зимового періоду.

  В принципі, лілійники морозостійкі. Однак можуть постраждати в тому випадку, якщо випало мало снігу. Тому краще вкривати рослину на зиму будь-якими підручними матеріалами. Після початку масової відлиги і танення снігу необхідно відкрити рослини, оскільки на кореневих шийках може з’явитися прель.

  Відхід після кольору

  Після цвітіння рослина теж потребує догляду залежно від виду. Так, наприклад, листопадні форми після в’ядання кольорів відразу починають жовтіти, листя поступово всихає, тому її пізніше зрізають. На зиму рослини можна не вкривати, оскільки такі сорти відрізняються зимостійкістю.

  Напіввічнозелені і вічнозелені сорти не схильні до в’ядання зелені. Їх вкривають на зиму в холодних регіонах і в там, де зими безсніжні або малосніжні. Для формування укриття можна використовувати сухі гілки, тирси, солому.

  Шкідники рослини

  Ми вже згадували про те, що лілійники дуже невибагливі. До того ж, вони мало схильні до всіляких недуг. В цілому, рослину можна назвати досить стійкою. Більшу частину шкідників відлякує сильний аромат квітки. І все ж є такі комахи, які здатні завдати шкоди рослині. Наприклад, це трипси. Вони проникають із землі і харчуються соками рослини, в результаті чого вона стає слабкою. Ефективного методу боротьби з трипсами немає, тому рекомендується викопати хворий куст і разом з грудкою видалити з ділянки, а краще – спалити рослину.

  Ще один небезпечний шкідник – лілейний комарик. Він відкладає яйця в бутони, а личинки гризуть листя і псують зовнішній вигляд рослини.

  Небезпечні захворювання

  Серед бактеріальних недуг можна виділити:

  1. Кореневу гниль, яка зазвичай з’являється навесні. При цьому листя жовтіє і призупиняє зростання. Рослину необхідно викопати і видалити уражене коріння. Після промити кореневу систему в слабкому розчині марганцівки.
  2. Іржа може з’явитися тільки за умови, що неподалік росте патринія. Як профілактику періодично рослини обробляють фунгіцидами.
  3. Фузаріоз – це грибкове захворювання. Воно викликає всихання листя і загальне пригнічення рослини. На ранніх етапах з недугою можна впоратися за допомогою фунгіцидів. На пізніших – рекомендується просто прибрати хворий куст.

  Садівники рекомендують як профілактику періодично обробляти рослини інсектицидами і фунгіцидами.