Вимірювання рівня цукру в крові: чому, коли і як

Якщо у Вас діабет, самотестування Вашого рівня цукру в крові (глюкози в крові) може бути важливим інструментом в управлінні лікуванням і профілактики хронічних ускладнень цукрового діабету. Ви можете перевірити Ваш рівень цукру в крові у себе вдома за допомогою портативного електронного пристрою (глюкометра), який вимірює рівень цукру використовуючи невелику краплю крові.

Вимірювання рівня цукру в крові – або самоконтроль рівня глюкози в крові – дає корисну інформацію для управління діабетом. Це може допомогти Вам:

• Оцінювати наскільки Ви добре справляєтесь з досягненням загальної мети лікування
• Зрозуміти, як дієта і фізичні вправи впливають на рівень цукру в крові
• Зрозуміти, як інші фактори, такі як хвороби або стрес, впливають на рівень цукру в крові
• Слідкувати за впливом ліків для діабету на рівень цукру в крові
• Визначити чи рівень цукру в крові високий чи низький

Ваш лікар порадить, як часто Вам слід перевіряти свій рівень цукру в крові. Загалом, частота тестування залежить від типу діабету і Вашого плану лікування.

• Цукровий діабет 1 типу. Лікар може рекомендувати тестування рівня цукру в крові 4-8 разів на день, якщо у вас діабет 1 типу. Вам, можливо, слід буде перевіряти рівень цукру перед та після прийому їжі чи закусок, до і після тренування, перед сном, а іноді і в нічний час. Вам також можливо потрібно буде перевіряти рівень цукру в крові частіше, якщо ви захворієте, зміните свій розпорядок дня або почнете застосовувати новий препарат.
• Цукровий діабет 2 типу. Якщо Ви використовуєте інсулін, щоб управляти діабетом 2 типу, Ваш лікар може рекомендувати вимірювати рівень цукру в крові два або більше разів на день, залежно від типу та кількості інсуліну. Тестування, як правило, рекомендується перед та після прийому їжі, а іноді і перед сном. Якщо Ви керуєте своїм діабетом 2 типу за допомогою пігулок або тільки за допомогою дієти і фізичних вправ, Вам, можливо, не потрібно буде перевіряти рівень цукру в крові щодня.

Ваш лікар встановить цільові результати вимірювання рівня цукру в крові на основі декількох факторів, у тому числі:

• Тип і тяжкість діабету
• Вік
• Як довго Ви хворієте на цукровий діабет
• Чи Ви вагітні
• Наявність ускладнень діабету
• Загальний стан здоров`я і наявність інших захворювань

Для багатьох людей, які страждають на діабет, Mayo Clinic (одна з найвідоміших клінік США) рекомендує такі цільові рівні цукру в крові:

• Між 4,5 і 6,7 мілімоль на літр (ммоль / л) для осіб віком до 59 і молодше, які не мають жодних інших основних захворювань
• Між 5,6 і 7,8 ммоль / л для людей у віці від 60 років і старше, або ті, які мають інші захворювання, такі як хвороби серця, легенів або нирок

Тестування цукру в крові вимагає використання невеликого електронного пристрою – глюкометра. Глюкометр зчитує кількість цукру в невеликому зразку крові, як правило, з пальця, який Ви наносите на одноразову тест-смужку. Ваш лікар може рекомендувати підходящий пристрій для Вас.

Ваш лікар може також допомогти Вам дізнатися, як використовувати глюкометр.

Дотримуйтесь інструкції до Вашого глюкометра, яка додається до комплекту. Загалом, ось як працює процес:

1. Вимийте з милом і висушіть добре руки.
2. Вставте тест-смужку у Ваш прилад так, як вказано в інструкції.
3. Зробіть укол в бічну частину пальця ручкою (ланцетним пристроєм) з голкою (ланцетом), що поставляютья з тест-набором.
4. Обережно стисніть або помасажуйте палець, щоб утворилась крапля крові.
5. Торкніться і утримуйте край тест-смужки до краплі крові.
6. Глюкометр відобразить рівень глюкози в крові на екрані протягом декількох секунд.

Якщо Ваш прилад може перевірити кров, взяту з іншого місця, наприклад, передпліччя або долоні, важливо розуміти, що ці результати не можуть бути настільки ж точними, як результати з пальців, особливо після їжі або під час тренування, коли рівень глюкози змінюються частіше.

Кожен раз, коли Ви перевіряєте Ваш рівень цукру в крові, записуйте результати в спеціальний журнал. Запишіть дату, час, результати вимірювання, ліки і дозування, інформацію про дієту та фізичні вправи. Приносьте свій журнал з результатами кожного візиту до лікаря. Поговоріть зі своїм лікарем про те, що робити і коли дзвонити, якщо Ви отримаєте результати, які не входять в межі нормального діапазону ваших цільових результатів.

Як уникнути проблем з використанням глюкометрів

Глюкометри повинні використовуватись належним чином. Дотримуйтесь цих порад, щоб гарантувати належну роботу Вашого глюкометра:

• Дотримуйтесь інструкції для Вашого пристрою – процедура може варіюватися від одного пристрою до іншого.
• Використовуйте такий об`єм зразка крові, як вказано в інструкції.
• Використовуйте тільки тест-смужки, призначені для Вашого глюкометра.
• Зберігайте тест- смужки, як зазначено в інструкції.
• Не використовуйте протерміновані тест-смужки.
• Очищуйте виріб і перевіряйте точність вимірювання, як зазначено.
• Приносьте глюкометр на візити до лікаря, щоб задати будь-які питання і продемонструвати, як Ви використовуєте Ваш глюкометр.

Глюкоза – інструкція, застосування, аналоги препарату

Глюкоза забезпечує субстратне поповнення енерговитрат. При введенні у вену гіпертонічних розчинів підвищується внутрішньосудинний осмотичний тиск, посилюється надходження рідини із тканин у кров, прискорюються процеси обміну речовин, покращується антитоксична функція печінки, посилюється скорочувальна діяльність серцевого м’яза, збільшується діурез. При введенні гіпертонічного розчину глюкози посилюються окислювально-відновні процеси, активується відкладення глікогену в печінці.

Застосування Глюкози

Глюкоза застосовується при гіпоглікемії.

Глюкоза – склад і форма випуску препарату

Діюча речовина: глюкоза; 1 мл препарату містить глюкози моногідрат 0,4 г у перерахуванні на глюкозу безводну; допоміжні речовини: 0,1 М розчин кислоти хлористоводневої, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма – розчин для ін’єкцій.

Глюкоза: як приймати препарат

Розчин Глюкози 40 % вводити внутрішньовенно (дуже повільно), дорослим – по 20-40-50 мл на введення. При необхідності вводити краплинно, зі швидкістю до 30 крапель/хв (1,5 мл/кг/год). Доза для дорослих при внутрішньовенному краплинному введенні – до 300 мл на добу. Максимальна добова доза для дорослих – 15 мл/кг, але не більше 1000 мл на добу.

Препарат застосовувати дітям лише за призначенням та під наглядом лікаря.

Глюкоза – протипоказання, побічні ефекти

Протипоказання – розчин глюкози 40 % протипоказано застосовувати у пацієнтів із:

• –внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами, ішемічним інсультом, за винятком станів, які пов’язані з гіпоглікемією;
• –тяжкою дегідратацією, включаючи алкогольний делірій;
• –гіперчутливістю до глюкози та до інших складових препарату, відомою алергією на кукурудзу та її продукти;
• –станами, що супроводжуються гіперглікемією, у тому числі при цукровому діабеті;
• –анурією.

Препарат не вводити одночасно з препаратами крові.

Побічні реакції:

• З боку ендокринної системи та метаболізму: гіперглікемія, гіпокаліємія, гіпофосфатемія, гіпомагніємія, ацидоз.
• З боку шлунково-кишкового тракту: полідипсія, нудота.
• З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: алергічні реакції, включаючи підвищення температури тіла, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, шок.
• З боку нирок та сечовивідних шляхів: поліурія, глюкозурія.
• Загальні реакції організму: порушення водно-електролітного обміну.
• У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта і надати допомогу. Розчин, який залишився, слід зберігати для проведення наступного аналізу.

Аналоги Глюкози

Глюкоза-Дарниця, Глюкоза-Новофарм, Глюкоза розчин 5% для інфузій

Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується зі скороченнями винятково для ознайомлення. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.

Глюкоза (цукор) крові

Глюкоза – один з найважливіших компонентів крові, її кількість віддзеркалює стан вуглеводного обміну. Сама глюкоза є представником простих цукрів. Примітно, що вона практично рівномірно розподіляється між клітинами крові і плазмою, хоча її вміст у плазмі дещо більше. Також концентрація глюкози в артеріальній крові більша, порівняно із венозною, що пояснюється процесом її поглинання клітинами.

Глюкоза для організму є основним і універсальним джерелом енергії, якій забезпечує обмінні процеси. Нервові клітини взагалі функціонують за умови, якщо в крові наявна певна її кількість. Крім того, вона є частиною деяких складних молекул, наприклад глікопротеїнів. Глюкоза надходить із їжею, при чому рослинним джерелом глюкози є крохмаль, а тваринним – глікоген (полісахарид, в якому накопичується та зберігається глюкоза в живих організмах, у тому числі й людському). В кішечнику ці полісахариди розщеплюються до глюкози і надходять у кров.

Концентрацію глюкози в крові регулюють гормони та центральна нервова система. Різні гормони можуть збільшувати її вміст в крові. Це: глюкагон, кортизол, адреналін, соматотропін та гормони щитоподібної залози (наприклад тироксин). Їхня дія полягає у вивільненні глюкози з глікогену, який накопичений в м’язах та печінці, запобіганню утворення нового глікогену та блокуванні дії інсуліну. Лише один гормон суттєво впливає на зменшення вмісту глюкози – інсулін. Рецептори до інсуліну має м’язова і жирова тканині організму, таким чином він діє на більшу частину тіла. Його дія протилежна вищезгаданим гормонам – він стимулює утворення глікогену та тригліцеридів (ще одна форма накопичення глюкози, яка міститься в жирових клітинах) та сприяє переходу глюкози з крові в тканини тіла.

Нормальний вміст глюкози в крові залежить від віку:

Концентрація глюкози в крові підтримується переважно механізмом “глюкоза-інсулін-глюкагон”. Він працює так: після вживання їжі рівень глюкози зростає, у відповідь на це підшлункова залоза виробляє необхідну кількість інсуліну, який переводить надлишок глюкози в глікоген. У випадку негайної потреби в додатковій енергії (фізичне або емоційне навантаження, стрес і т.п.) підшлункова залоза синтезує глюкагон, який навпаки вивільняє глюкозу з накопиченого глікогену. Поки цей механізм працює належним чином, рівень глюкози в крові знаходиться в межах норми.

При деяких станах та хворобах рівень глюкози в крові підвищується (гіперглікемія) або знижується (гіпоглікемія).

Найчастіше підвищений рівень глюкози в крові спостерігається у хворих цукровим діабетом. Крім того, гіперглікемія можлива при ураженнях центральної нервової системи, підвищенні гормональної активності щитоподібної залози, а також надниркової залози та гіпофізу, при травмах і пухлинах мозку, епілепсії, отруєнні чадним газом і як наслідок емоційного та психічного збудження. Інколи у вагітних жінок спостерігають стабільно підвищений рівень глюкози в крові – гестаційний цукровий діабет.

Згідно рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВОЗ) для встановлення діагноза цукровий діабет використовують тільки результати дослідження плазми венозної крові натщесерце, а результати розшифровуються так:

• Нормальна концентрація – до 6,1 ммоль/л;
• Порушена глікемія – від 6,1 ммоль/л до 7 ммоль/л;
• Попередній діагноз цукрового діабету – більше ніж 7 ммоль/л, за умови наявності інших критерії, які відповідають захворюванню (дивись нижче).

Критерії цукрового діабету згідно рекомендацій ВОЗ (достатньо хоча би одного):

• Наявні наступні симптоми: збільшене сечовиділення (поліурія), сильна спрага (полідипсія), втрата маси тіла та спостерігалось підвищення вмісту глюкози в крові до 11,1 ммоль/л;
• Вміст глюкози в крові натще (відсутність вживання їжі протягом не менше 8 годин) більший за 7,1 ммоль/л;
• Вміст глюкози в крові через 2 години після вживання 75 г глюкози більший за 11,1 ммоль/л.

Тест на толерантність до глюкози з навантаженням

У випадку, коли вміст глюкози в крові характеризується як порушена глікемія (6,1 – 7,0 ммоль/л), проводять пероральний тест на толерантність до глюкози. Крім того, цей тест призначають пацієнтам із високим ризиком розвитку цукрового діабету, коли серед близьких родичів є хворі на цю недугу, або ж є фактори ризику: ожиріння, гіпертонічна хвороба. Для проведення тесту на толерантність до глюкози хворий протягом 3-х днів має одержувати харчування, яке містить не менше 125 г вуглеводів на добу. За 10-14 годин до відбору крові пацієнт має голодувати. Перший аналіз беруть зранку, після чого дають дорослому хворому “навантаження” – 75 г глюкози, розчиненої в стакані води (для дітей доза складає 1,75 г глюкози на кілограм, але не більше 75 г). Через 2 години повторно беруть кров на дослідження.

Результати перорального тесту на толерантність до глюкози (із заміром за 2 години після навантаження) трактують так:

• Нормальна толерантність – вміст глюкози в крові після навантаження меньший за 7,8 ммоль/л;
• Порушена толерантність – вміст глюкози в крові після навантаження знаходиться в межах 7,8-11,1 ммоль/л;
• Попередній діагноз “цукровий діабет” – вміст глюкози в крові після навантаження більший за 11,1 ммоль/л;

Для діагностування гестаційного діабету використовують іншу схему тесту на толерантність до глюкози із навантаженням. Процедура проводиться на 24-28 тижні вагітності наступним чином:

Крок 1. Без попереднього голодування вагітна приймає 50 г глюкози, після чого через годину вимірюється вміст глюкози в крові. Якщо він більший за 7,8 ммоль/л (різні авторитетні організації пропонують також межу 7,5 ммоль/л та 7,2 ммоль/л) та переходять до другого кроку, якщо менший, то діагноз не виставляється.

Крок 2. Після 8-годинного голодування вимірюється рівень глюкози і вагітна приймає 100 г глюкози, після чого вимірюється її концентрація в крові через 1, 2 та 3 години.

Діагноз гестаційний діабет виставляють, якщо хоча б в двох з чотирьох нижченаведених випробувань буде досягнута або перевищена границя норми:

(Зауваження до таблиці: межі норми наведені двома числами: перше – за Карпентером, другое – за даними американської National Diabetes Data Group; вибір робить лікуючий лікар).

Гіпоглікемія являє собою небезпечний стан, який нерідко виникає внаслідок передозування інсуліну у хворих цукровим діабетом. Крім того, знижений рівень глюкози в крові можна спостерігати при порушеннях всмоктування вуглеводів, які пов’язані з різними хворобами шлунка та кишечнику, при недостатньому виділенні гормонів надниркової залози або при рідкісній формі раку підшлункової залози – інсуломі. Хронічні хвороби печінки, пов’язані з порушенням синтезу глікогену теж можуть проявлятися гіпоглікемією. Іноді гіпоглікемію спостерігають при захворюваннях центральної нервової системи.