“Голодна кутя” або другий Святвечір. Коли його відзначають та які є традиції

Раніше українці відзначали другий Святий вечір, що передував святу Богоявлення чи Водохреща, 18 січня – за юліанським календарем.

За новоюліанським стилем, Богоявлення припадає на 6 січня, а другий Святвечір відзначатимуть цьогоріч 5 січня.

Чому святкують ще один святвечір, що він символізує та як до нього готуватися?

“УП.Життя” поговорила з етнологинею, науковою співробітницею Національного центру народної культури “Ммузейю Івана Гончара” Ярославою Музиченко, священником Української греко-католицької церкви Ігорем Яцівим та архімандритом Михайлівського Золотоверхого монастиря Лаврентієм.

Чому святкують другий Святий вечір

Святвечір окреслює особливий час приготування до великих свят та означає переддень церковного свята.

В Україні відзначають два Святвечори: перед Різдвом Христовим та перед Богоявленням (Водохрещем).

У ранні часи християнства, до другої половини ІV століття, Різдво та Богоявлення було один святом, що символізувало прихід Бога до людей.

“Це повністю дзеркальні свята за своїм чином та порядком і причина проста: в перших віках християнства період від Народження до Стрітення було одним святом.

У народі ми до Стрітення вітаємося ще різдвяними привітаннями таколядуємо.

Зважаючи на те, що згодом ці свята розділилися, сьогодні ми маємо два Святвечори“, – розповідає Ігор Яців, священник УГКЦ.

Згідно з уставом Православної церкви України, усі служби, які стосуються свят Різдва та Богоявлення, також є абсолютно тотожними, лише відрізняють смисловим наповненням. Але порядок служби однаковий, наголошує архімандрит Лаврентій.

Відповідно, Святвечори перед цими святами також подібні між собою.

“Символізм, що закладається в другий Святвечір – схожий. Як перше свято, так і друге є прославлення того, що Бог в людській подобі приходить на світ.

Ці два свята показують, наскільки Бог близький до людини і оспівують той догматичний аспект церковного вчення, що Бог став досконалою людиною не перестаючи бути Богом“, – додає отець Лаврентій.

Тож Різдво та Богоявлення – два свята, що за значущістю є майже однаковими. Саме тому у переддень цих обох свят відзначають Святвечір.

Проте, за словами етнологині Ярослави Музиченко, у деяких регіонах українці відзначали не два святих вечора, а три. Коли свято приходу Бога на землю ділилося на Різдво Христове, Іменування Христове та Богоявлення (Водохреще). І перед кожним святом відзначали Святвечір.

Згодом християни-католики стали відзначати 6 січня Богоявлення як день “Трьох королів”. Адже три царі, які прийшли до печери, де народився Христос, за Вифлеємською зіркою, побачили явлення Бога. У багатьох європейських країнах поширено колядування “трьох царів” із зіркою.

“Десь досі відзначають три Святвечори: Багата кутя – перший (перед Різдвом), Щедра кутя – другий (перед Днем Святого Василя), Голодна кутя – третій (перед Богоявленням). Так відзначають зокрема в центральних регіонах України, на Наддніпрянщині.

На заході України переважно відзначають два святі вечори: перед Різдвом та Богоявленням. Другий Святвечір називають по-різному: в центральних регіонах України – “Голодна кутя”, у західних регіонах – “Щедрий вечір“, – розповідає Ярослава Музиченко.

За словами отця Лаврентія, ймовірно, другий Святвечір називали “Голодна кутя” через те, що перед вечерею люди переважно дотримувалися суворого посту, а страви готували лише пісні.

Що готують на другий Святий вечір

Страви на другий Святвечір готують пісні. Це повʼязано із церковними приписами, які свідчать про те, що у навечірʼя Богоявлення (переддень) люди дотримуються посту та йдуть на службу.

Ці традиції перетинаються і в Православній церкві України, і в Українській греко-католицькій церкві.

“Православна церква України не ставить умов, адже більшість традицій, що повʼязані проведенням святої вечері – це більше про народні традиції. З точки зору церковного уставу, то умовою до святвечора, є пісний день перед Богоявленням – Навечірʼя.

З огляду на це свята вечеря повинна складатися з пісних страв. А от які саме страви подавати – вирішують люди. Відображення церковних правил є в тому, що завжди готують кутю.

У церковних молитвах кутю називають “коливо”, яке приносять до церкви, щоб освячувати на честь святих чи в памʼять про померлих близьких. Це єдина канонічна страва, що обумовлюється церковними правилами“, – розповідає отець Лаврентій.

За словами священника УГКЦ, святкування другого Святвечора часто також залежить від регіональних традицій.

“Я з Львівщини, у нас будуть фактично дві однакові вечері. Але люди готують менше страв. І це більше не про церковні приписи, а про практичність, бо 14 днів тому уже була свята вечеря, яку чекали цілий рік і до якої готувалися по максимуму“, – додає Ігор Яців.

Переважно готують кутю, узвар, рибу (зокрема, тому, що грецьке слово ІХТОС (риба) складає перші літери фрази Ісус Христос Божий Син Спаситель ), та ще дві-три пісні страви, підкреслює Ярослава Музиченко.

Традиції на другий Святвечір

На другий Святвечір збереглася традиція щедрування.

До Богоявлення, яке святкують 6 січня, є тематичні пісні – Йорданські. Проте у них співається не про хрещення Христа, а про те, як мати Божа його пеленала, купала в річці, а також називала.

Це відгомін того, що колись три свята відзначали разом і колядки були повʼязані, ділиться етнологиня.

“Люди також роблять хрестики з воску та чіпляють їх над одвірком, щоб уберегти дім від зла. Цей звичай зберігся зокрема на Гуцульщині.

Сіно та калачі уже не притаманні до другої святої вечері. На другий святвечір “проганяють кутю” та випроводжають предків, які душі яких нібито гостилися в запашному м’якому сіні й соломі. Тому солому та сіно виносять з хати. Їх або спалюють, або звʼязують у джгути і обвʼязують навколо плодових дерев, аби краще родили“, – додає етнологиня.

“Голодна кутя” або другий Святий вечір: що повинно бути на столі за українською традицією

18 січня українці традиційно відзначають “Голодну кутю” або другий Святвечір. Здавна це свято супроводжувалося народними звичаями та особливою трапезою, на яку готували обрядові страви. Цією вечерею відзначали наближення свята Водохреще.

Про те, як традиційно відзначають другий Святвечір, чим він відрізнявся від першого та чому кутя називається “голодною”, розповідаємо у матеріалі нижче.

Які страви традиційно готують на другий Святвечір

Голодна кутя завершує цикл різдвяно-новорічних свят. Її готують 18 січня – напередодні Водохреща. Заведено називати кутю “голодною”, бо увесь день аж до святої вечері люди постують.

Для традиційної сімейної трапези на другий Святвечір, на відмінну від 6 січня, не обов’язково було готувати усі 12 пісних страв.

На вечерю подавали кутю з медом, горіхами, маком й родзинками. Також смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії та узвар. Готували й пісний борщ з грибними вушками та грибну підливу.

На святковий стіл викладали трішки сіна, зверху – білу скатертину. Часто на кути стола викладали зубці часнику, щоб уся сім’я була здорова. З появою першої вечірньої зорі сідали за стіл. Помолившись, починали трапезу трьома ложками куті, ними ж і завершували.

Якщо деякі страви не з’їдали під час вечері – їх виносили курям чи іншій худобі, щоб ті були здорові і краще плодились. В пусту миску від куті клали ложки усіх, хто був на трапезі. А також туди додавали шматочок хліба, щоб був урожай.

На Галичині був звичай після Святвечора збирати усі виделки чи ложки з-за столу та зв’язувати їх сіном. Традиційно доручали це робити наймолодшому члену сім’ї. Це мало укріпити родинні зв’язки та тримати усіх разом.

Яких традицій дотримувались на другий Святвечір

Традиційно на Водохреще б’ють сильні морози. Саме тому з цим святом пов’язаний обряд “заклинання морозу”. Перед тим, як розпочати трапезу, господар брав ложку куті, підходив до вікна й промовляв: “Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти!”.

Робив паузу, а тоді продовжував: “Не йдеш? То не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю! Не морозь ні нас, ні наших коней, не морозь ні худобу ні птицю!”.

Такий обряд мав відлякати мороз від господи й забезпечити рясні врожаї.

З настанням темряви розпочинався ще один ритуал. Родина виносила з дому “дідуха” й спалювала у саду чи на городі. Його попіл вважався корисним для майбутнього урожаю. Цей обряд був своєрідним прощанням із зимою та закликанням весни.

У це свято діти знову могли ходити щедрувати. Іноді брали з собою гілочки ліщини й дарували господарям домівок на знак вдячності.

Часто на другий Святвечір дівчата ворожили. Проводили ті ж ритуали, що й на Андрія чи в інші магічні вечори.

В ніч на Водохреще вода стає святою

Українці вірили, що опівночі перед Водохрещем вода в озерах та ріках хвилюється. Дехто посеред ночі йшов подивитись на це. Прийнято було набрати цієї води й ховати за святими образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.

У християнській традиції також заведено вважати, що вода набуває цілющих властивостей на Водохреще. 19 січня її освячують у храмах і на водоймах, де роблять ополонки для купання. Вони називаються йордані – від річки, де хрестили Ісуса.

Свячену воду пив кожен член родини натщесерце. Дівчата наливали цю воду у миску, кидали туди намисто чи кетяг калини і вмивались. Це мало дати їм вроду. Цю воду давали й худобі, щоб не боялась хвороб.

Обов’язково цією водою потрібно було скропити хату. Господар брав кілька стебел з дідуха та освячував усі кімнати, щоб нещастя оминали. Тим часом один із членів родини малював крейдою хрести на дверях та вікнах.

Традиція купати в ополонках на Водохреще з’явилась значно пізніше. Таке занурення у святу воду має закликати здоров’я на цілий рік. Проте для цього обряду слід загартувати тіло.

Щедра, багата і голодна: яку кутю готують на Святвечір, і чому важливо не переплутати

Кутя – страва, яка має бути на столі кожної української родини у Святвечір. Адже це вечір перед Різдвом, коли українці за традицією родинами збираються на спільну вечерю.

Є різні види куті – “голодна” кутя, “багата” і “щедра”. Тож яку готують на Святвечір – читай в матеріалі нижче.

Як відомо, традиційно кутю готують з пшениці та додають до неї мед, горіхи та родзинки. Кутю готують по-різному не лише у кожному регіоні, але й у кожній родині.

У Святвечір на стіл виставляють 12 традиційних страв, кожна з яких має своє особливе значення.

Загалом кутю ж можна готувати тричі: напередодні Різдва, у Святвечір 6 січня – таку кутю називають “багатою”, у переддень свята Василя, на Маланки 13 січня – “щедра” кутя, і напередодні Водохреща, 18 січня – у цей день люди святкують другий Святвечір і готують “голодну” кутю.

У різних регіонах України традиційними стали різні рецепти куті. Найчастіше цю Різдвяну страву готують з пшениці або рису.

Рецепт куті на Святвечір

Так, для приготування “багатої” куті знадобляться наступні інгредієнти:

• Склянка шліфованої пшениці;
• 2 склянки води;
• 0,5 склянки маку;
• 100 г родзинок;
• 0,5 склянки волоських горіхів;
• 6 столових ложок узвару;
• Сіль, цукор і мед – до свого смаку.

Спочатку поставте каструлю з крупою на вогонь і додайте у воду сіль. Коли вода закипить – зробіть вогонь меншим і варіть крупу ще близько 30 хвилин. Зокрема, коли зерна пшениці стануть м’якими – каша буде готова.

Далі промийте родзинки й замочіть в теплій воді на 20 хвилин та подрібніть горіхи. Потім злийте з родзинок зайву рідину. Узвар вилийте в маленьку миску, додайте в нього мед і ретельно все перемішайте, щоб вийшла однорідна заправка.

Потім запарте мак, проваріть і перетріть з цукром.

Все відправте у кашу та перемішайте.

Рецепт “багатої” куті на Святвечір (pixabay)

Як готується “голодна” кутя на Водохреще

Спочатку промийте пшеницю і замочіть крупу на кілька годин. Далі залийте зерно свіжою воду, додайте сіль, олію і варіть до готовності.

Мак залийте окропом і залиште, поки зерна повністю не вберуть рідину (на 100 грамів маку – склянка окропу). Після цього його потрібно проварити кілька хвилин.

Коли мак провариться, злийте воду, покладіть до зерен цукор, а потім розітріть мак – має виділитися біла рідина.

Родзинки залийте теплою водою і залиште на 20 хвилин. Горіхи подрібніть. Змішайте кашу з пшеницю з медом, маком, родзинками та горіхами.

Рецепт “щедрої” куті

Для приготування візьміть наступні інгредієнти:

• 400 г пшениці;
• 200 г маку;
• 100 г горіхів;
• 100 г сухофруктів;
• 100 г меду;
• 2-3 столові ложки вершкового масла;
• Цукор – до свого смаку;
• Можна додати 1 столову ложку коньяку.

Замочіть пшеницю на 1-2 години, а потім відваріть до готовності. Пропорція зерна і води – 1: 2,5. Запарте, відваріть, а потім розітріть мак з цукром. Сухофрукти замочіть у теплій воді та поріжте дрібним кубиком.

В кашу додайте мак та сухофрукти. Розчиніть мед в склянці теплої води або в узварі й вилийте в кашу.

Щоб щедра кутя вийшла дійсно щедрою, в кінці додайте вершкове масло, також можна влити ложку коньяку.

Рецепт “щедрої” куті (freepik)