Дворянство мантии (фр. la noblesse de robe) — в дореволюционной Франции название дворянства, образовавшегося из лиц судебной профессии, получивших от короля дворянский патент за гражданскую службу, в отличие от потомственной знати рыцарского происхождения — дворянства шпаги (noblesse d'épée).
Нове дворянство (англ. New nobility) – частина соціального стану англійського дворянства в XVI-XVII століттях, що на відміну від старого, традиційного дворянства пристосувалося до розвитку капіталістичних відносин у країні. Основну масу нового дворянства склали джентрі – дрібні й середні сільські дворяни.
Титуло́вана шля́хта — особлива привілейована група шляхти (дворянства), що має спадкові титули (князь, герцог, граф, барон тощо). Титули передавалися дітям. В деяких країнах (наприклад у Великій Британії) титул передавався старшому сину.
Слово «дворянин», «дворянство» зустрічається з 2-ї половини XVII ст. в значенні «челядин князя», «людина із князівського двору» або «придворний».
ДВОРЯ́НСТВО – привілейований стан, який існував усюди, і поряд з духовенством мав виключне право володіти землею на засадах приватної власності.
Третій стан складається з людей пера, яких називають людьми довгої мантії, купців, ремісників, плебсу й селян…