Порядок тримання (режим) у слідчому ізоляторі

Режим у місцях попереднього ув’язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув’язнення, встановлюється Законом України «Про попереднє ув’язнення» та іншими нормативно-правовими актами.

Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори. Відповідно, на адміністрацію цих закладів покладається забезпечення порядку тримання осіб (режиму) у місцях попереднього ув’язнення.Режим у слідчих ізоляторах забезпечує:

• ізоляцію ув’язнених і засуджених;
• контроль за їх поведінкою;
• реалізацію встановлених законом прав та виконання обов’язків;
• безпеку ув’язнених, засуджених та персоналу;
• роздільне тримання різних категорій осіб, взятих під варту, і засуджених.

Основними вимогами режиму в слідчих ізоляторах є ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону України «Про попереднє ув’язнення».

Нагляд та відеоспостереження

Нагляд у слідчому ізоляторі – це система заходів, спрямованих на постійний контроль за поведінкою ув’язнених (засуджених), дотримання ними режиму з метою забезпечення: правопорядку і законності, правил поведінки ув’язнених (засуджених), їх ізоляції, а також безпеки персоналу установи та інших осіб, які перебувають на її території.

Основними функціями нагляду та безпеки є забезпечення безпеки персоналу СІЗО, ув’язнених (засуджених), цілодобовий контроль за їх поведінкою, виконання внутрішнього розпорядку дня, використання з цією метою технічних засобів, проведення перевірок наявності та інших заходів реагування на зміни ситуації в установі.

Для забезпечення належного контролю за поведінкою ув’язнених і засуджених на території установи, у коридорах, прогулянкових двориках, приміщеннях, окремих камерах (призначених для нетривалого тимчасового тримання осіб) установлюються відеокамери. При цьому, адміністрація зобов’язана письмово ознайомити ув’язнених і засуджених про застосування технічних засобів нагляду і контролю.

Внутрішній розпорядок дня

У кожному слідчому ізоляторі організовується розпорядок дня, який розробляється відповідно до типового розпорядку дня ув’язнених і засуджених, які тримаються у СІЗО, за формою згідно з додатком 6 до цих Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів, затверджується наказом начальника установи, доводиться до відома ув’язнених і засуджених, а також персоналу закладу. Він затверджується наказом начальника слідчого ізолятора та доводиться до відома осіб, узятих під варту, і засуджених, а також персоналу.

Розпорядок дня включає в себе час підйому, туалету, прибирання, уживання їжі, праці, проведення слідчих дій, культурних, просвітницьких та спортивно-оздоровчих заходів, релігійних обрядів тощо. При цьому передбачаються безперервний восьмигодинний сон осіб, узятих під варту, і засуджених у нічний час доби, надання їм особистого часу.

Як правило, ув’язнені можуть викликатися для допиту в слідчому ізоляторі в межах з 9.00 до 20.00 години в робочі дні. У виняткових випадках слідчі можуть проводити допити у вихідні та святкові дні з 9.00 до 15.00 години.

Розпорядок дня, виготовлений друкарським способом, вивішується в усіх камерах, виробничих майстернях та інших приміщеннях, де перебувають ув’язнені і засуджені.

Користуйтесь консультацією: Дії при початку обшуку – інструкція

Основні права та обов’язки ув’язнених

Права та обов’язки осіб, взятих під варту, які тримаються у слідчих ізоляторах визначаються ст. 9 та ст. 10 Закону України «Про попереднє ув’язнення». Зокрема, вони мають право:

• на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або взяття під варту, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів взяття під варту …;
• знайомитися з правилами тримання під вартою;
• на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин;
• одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі;
• купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;
• користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінального провадження;
• користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув’язнення та придбаними через торговельну мережу;
• відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою;
• на восьмигодинний сон в нічний час, під час якого не допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків;
• звертатись із скаргами, заявами та листами до Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і службових осіб у порядку, встановленому статтею 13 цього Закону.
• взяті під варту жінки вправі мати при собі дітей віком до трьох років;
• взяті під варту молоді громадяни (віком від 14 до 35 років) мають право на отримування психолого-педагогічної допомоги від спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Особи, взяті під варту, зобов’язані:

• додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув’язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;
• дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері;
• бути ввічливими до працівників місця попереднього ув’язнення, а також поміж собою; не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов’язків;
• бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув’язнення.

Користуйтесь консультацією: Адміністративне затримання органами внутрішніх справ: що потрібно знати

Забезпечення участі ув’язнених в слідчих діях і судових засіданнях

Адміністрація слідчого ізолятора створює необхідні умови для роботи слідчого, прокурора та слідчого судді (суду) у зв’язку зі здійсненням кримінального провадження та забезпечує доставку ув’язнених і засуджених за їх викликами у визначені приміщення в межах установи. Для цього у спеціально відведеному приміщенні обладнуються слідчі кабінети та кабінети для проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Таким чином, на виконання постанови, письмового розпорядження чи доручення слідчого, прокурора або слідчого судді (суду) для здійснення кримінального провадження, медичних експертиз на території СІЗО адміністрація зобов’язана:

• надати приміщення;
• доставити у зазначене приміщення ув’язненого або засудженого та забезпечити його охорону;
• забезпечити допуск в установу осіб, які залучаються для участі в слідчих діях;
• вручити або ознайомити з необхідними документами ув’язненого або засудженого;
• забезпечити присутність персоналу слідчого ізолятора при проведенні обшуку, виїмки, при накладенні арешту на майно ув’язненого або засудженого, що зберігається на складі установи або знаходиться в його особистому користуванні.

У разі надходження до слідчого ізолятора постанови, письмового розпорядження чи доручення слідчого, прокурора або слідчого судді (суду) про здійснення кримінального провадження за участю ув’язненого або засудженого у режимі відеоконференції адміністрація СІЗО зобов’язана доставити цих осіб у спеціально обладнаний слідчий кабінет.

З повідомленням про направлення кримінального провадження з одного органу в інший, відповідями на звернення, скаргами, клопотаннями тощо ув’язнені і засуджені ознайомлюються під розписку за формою згідно з додатком 7 до Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів, яка долучається до їхніх особових справ.

Для відправки ув’язнених і засуджених для участі у слідчих діях або судових засіданнях за межами СІЗО ув’язнені і засуджені виводяться з камер та на період оформлення відповідних документів розміщуються у приміщеннях збірного відділення строком не більше двох годин з додержанням вимог ізоляції.

Ув’язнені і засуджені перед відправкою для участі в кримінальному провадженні за межами СІЗО повинні отримати гаряче харчування або набір сухих продуктів відповідно до норм, встановлених чинним законодавством. Вони повинні бути одягнені за сезоном, мати охайний зовнішній вигляд.

Забороняється виведення ув’язнених і засуджених з камер на побачення, а також за викликами під час прийому-здачі чергування (не більше однієї години), прийому їжі (сніданок, обід, вечеря) згідно з розпорядком дня, а також у нічний час (з 22-ї години до 6-ї години).

Зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання.

При розгляді питань, пов’язаних із зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання, варто керуватися роз’ясненням Вищого Спеціалізованого Суду України щодо застосування окремих положень Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання». Відомий усім як «Закон Савченко».

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того ж кримінального провадження (тобто в межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення) провадиться з розрахунку: один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Правило зарахування строку попереднього ув’язнення у випадку призначення судом іншого покарання, аніж позбавлення волі, здійснюється за алгоритмом при якому в строк попереднього ув’язнення включається строк:

• затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
• затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання;
• тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду кримінального провадження;
• перебування обвинуваченого у судово-медичної або судово-психіатричної експертизи;
• перебування особи, що відбуває покарання, в установах попереднього ув’язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

При розгляді кримінальної справи у порядку Кримінально-процесуально кодексу України (1960 року) до строку попереднього ув’язнення включається строк:

• затримання особи органом дізнання за підозрою у вчиненні злочину;
• затримання особи слідчим за підозрою у вчиненні злочину;
• тримання особи під вартою як запобіжний захід;
• перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закляті при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи.

Незалежно від процесуального порядку (КПК чи КПК 1960 р.) попереднє ув’язнення у розумінні положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув’язнення» закінчується з моменту набрання вироком законної сили. У зв’язку із цим не підлягає зарахуванню у строк попереднього ув’язнення термін слідування під вартою засудженої особи із слідчого ізолятора до установи виконання покарань, тобто термін від дати набрання обвинувальним вироком законної сили до дати прибуття до місця відбуття покарання.

Строк попереднього ув’язнення зараховується:

• до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності «Закону Савченко» (станом на 24 грудня 2015 року) набрав законної сили обвинувальний вирок та покарання за яким не відбуто повністю (відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві положення»);
• при призначенні покарання за наслідками судового розгляду, якщо особа була попередньо ув’язнена. Тобто, дія правила зарахування судом строку попереднього ув’язнення розповсюджується не лише на осіб, зазначених у п. 2 Розділу II «Прикінцеві положення».

Правила, закріплені у ст. 72 Кримінального кодексу, розповсюджуються лише на осіб, яким призначено строковий вид покарання. Довічне позбавлення волі до переліку таких покарань не відноситься. Не застосовуються ці правила й у випадку заміни засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі внаслідок акта про помилування.

“Важливо. Верховна Рада України 18.05.2017 прийняла законопроект №5534 (щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення). Зокрема, частину п’яту статті 72 Кримінального кодексу України виклали в новій редакції такого змісту: “5. Попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених в частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.”

“Ізолятор тимчасового тримання: українські реалії”: Чому правоохоронна система катує затриманих

Рівень держави можна зрозуміти лише глянувши на її пенітенціарну службу: ізолятори тимчасового тримання, СІЗО, тюрми. Всі ці установи є певною призмою розвитку, як економічного, так і морального рівня країни. Адже саме по ставленню держави до злочинців та затриманих – тобто, дорослих, які певним чином порушили закони цієї ж держави, можна зрозуміти в яких умовах існують найменш захищені шари населення. Саме умови, в яких утримуються вже засуджені або підозрювані і є показником правдивого ставлення держави до своїх громадян.

Перше місце, куди потрапляють затримані є ізолятор тимчасового тримання. Спеціальний орган, де можуть утримуватися:

• підозрювані у вчиненні кримінальних правопорушень;
• затримані за ухвалою судді з метою приводу;
• підсудні, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 3 діб, якщо тримання особи в СІЗО неможливе;
• затримані, для проведення слідчих дій;

А також ті підозрювані, чиєму життю щось загрожує. Тобто, за законом, в ізоляторі тимчасового тримання можуть знаходитися не тільки з метою затримання, а й для того аби захистити.

При цьому, в ізоляторі тимчасового тримання людина може перебувати не більше 10 днів (за Законом України “Про попереднє ув’язнення” та Наказу МВС України №638 від 02.12.2008), через одразу кілька причин.

По-перше, в ізоляторі тимчасового тримання немає лікарів. Тобто, затриманий з хронічним захворюванням весь час перебування в ІТТ не буде отримувати потрібної медичної допомоги та медикаментів.

По-друге, ізолятор тимчасового тримання не має можливості надавати людині нормального харчування.

По-третє, не має можливості надавати утримуваному нормальні побутові умови: заміну постільної білизни, прання особистих речей, стрижку.

І всі ці умови є прийнятними, зважаючи, що людина існує в них щонайбільше 10 днів. А уявімо, що хворий цукровим діабетом з інсулінозалежністю потрапляє до ізолятора тимчасового тримання та “застрягає” там на 3 місяці замість 10 днів. Без ліків, без обстежень лікаря, без нормальних умов для існування. В таких умовах людина незахищена, безпомічна та повністю вразлива. Людина готова піти на що завгодно, підписати будь-який документ та зізнатися у вчиненні будь-яких дій – аби тільки отримати потрібні ліки чи хоча б нормальні умови для існування. Затримана людина стає маріонеткою в руках правоохоронної системи. Це все здається повним абсурдом. Але це все і є українською реальністю. Адже, як ви вже зрозуміли, українська реальність відрізняється від українських законів. А “нечисті на руку” представники закону – користуються своїм службовим становищем аби отримати бажане.

Піддаючи затриманих в ІТТ справжнім тортурам, правоохоронці отримують бажані “зізнання” чи “співпрацю” зі слідством. Слова “зізнання” та “співпраця” взяті в лапки, бо є такими лише на папері. В реальності – це вимушені дії звинуваченого аби зберегти власне життя. Та виміняти свою фізичну та емоційну безпеку в правоохоронців.

Чи порушує це права людини?

Однак, це ще не все. Окрім порушення права людини на медичну допомогу, соціальний захист та на свободу думки та слова – закріпленні в Конституції України, найвищому Законі країни. Тримаючи людину понад 10 днів в ізоляторі тимчасового утримання, правоохоронці також порушують право людини недоторканність, таємницю особистих розмов, а також право на оскарження рішень в суді.

Так, право на недоторканність порушується представниками МВС України разом з ДСР НПУ, використовуючи службове становище, ігноруючи ухвали суду та певні норми КПК України, задля отримання показів, інформації, або навіть хабарю – вони навмисно утримують людину в ІТТ понад пів року, попри рішення суддів про незаконність такого утримання.

Право на таємницю особистих розмов порушується шляхом прослуховування всіх розмов утримуваного, навіть розмов з його адвокатом. Які мають залишатися конфіденційними. Адже, в ізоляторі тимчасового утримання йде постійна аудіо, відео фіксація камери, в якій утримується людина. А також в якій проводиться розмова з захисниками.

Окрім вже переліченого, утримуючи людини в ІТТ більш як 10 днів, правоохоронці мають можливість:

• приходити до затриманого в будь-який час. Навіть без запису в журналі відвідування;
• перевозити затриманого на особистому автотранспорті, без можливості прослідкувати куди саме та навіщо возили затриманого;
• підселяти до затриманого різних осіб, які можуть залякувати та нести загрозу життю затриманого;
• перешкоджати відвідуванню захисників;
• не доставляти затриманого вчасно на суди.

Аби уникнути всіх цих багаторазових порушень прав людини, правоохоронна система мала б забезпечити переведення підозрюваного з ІТТ в СІЗО на 11 день утримання. Адже, вже в СІЗО затриманий має доступ і до лікаря, і до медикаментів, і до кращого харчування, і до окремої камери, і до адекватних побутових умов, і до можливості спілкуватися зі своїми захисниками конфіденційно. Або можливість оскаржити рішення примусового тримання, за відсутності адекватної потреби. Що також передбачено Законом України.

Однак цей механізм теж зламано. Адже існує наступна “відкатана” схема, за якою, як тільки захист скасовує через суд рішення про тримання особи під вартою, орган досудового розслідування в той же день виносить нову постанову про тримання в ізоляторі.

Ось таке замкнуте коло виходить, коли орган досудового розслідування фактично не виконує Рішення суду, перетворюючи заходи безпеки на захід котрий не можливо скасувати. Натомість перебування підозрюваного в ізоляторі тимчасового тримання, дає можливість правоохоронцям мучити та катувати його.

Окрім приголомшливого порушення прав українців, правоохоронна система своїми діями ще й ставить під загрозу вступ України до ЄС. Який закріплено, як шлях, в Конституції України. Адже ще в 1995 році, вступивши до РЄ наша країна взяла на себе зобов’язання забезпечити права осіб, які підпадають під кримінальне переслідування. Саме в частині, що підозрювані не повинні утримуватись в ІТТ, понад встановленого законом строку, що й потягло за собою створення слідчих ізоляторів, гауптвахт для військовослужбовців тощо. Однак, цей пункт не виконується на жодному рівні.

Висновок тут очевидний та дуже неприємний: правоохоронці нехтують основними права людини в Україні, катують людей, не виконують постанови суду та свідомо перешкоджають шляху нашої країни до ЄС.

Статті по темі:

• Чим годують на судовому засіданні в Печерському суді
• Як заходи безпеки утримання підозрюваного в ІТТ порушують закон
• Держрезерв отримав нового тимчасового керівника
• Суд арештував президента УАФ
• Лукашенко підписав закон про позбавлення деяких білорусів громадянства: кого це стосується
• Вірменія офіційно приєдналася до Римського статуту МКС
• Авгієві стайні або чому Печерський суд спекулює законом
• Внутрішньо переміщені особи: в Україні зміняться правила виплат для них
• В Київській області підлітки влаштували диверсію на залізниці
• На Київщині п’яний водій протаранив електроопору та припарковані авто
• Зеленський вирішив долю закону про медіа в Україні
• Успенський собор та Трапезну церкву Києво-Печерської лаври повернули в управління держави
• Зеленський відвідав передові позиції захисників України в Авдіївці
• У “Дії” з’явилися дві нові послуги для переселенців
• Чи можлива в Україні ідеологія зеленізму
• Без закону і правосуддя: Що не так з Печерським районним судом Києва
• Президент України прокоментував події навколо Києво-Печерської лаври
• Київські мости можуть обвалитися будь-якої миті
• СБУ знешкодила агентів ФСБ, які готували ракетні удари по об’єктах Укрзалізниці
• На Київщині 57-річний чоловік ґвалтував онуку