§ 7. Проголошення Української Народної Республіки (УНР)
1. Хто такі більшовики? Якими були основні засади їхньої політичної програми? 2. Що таке універсал? Що було проголошено І та II Універсалами УЦР? 3. Що таке республіка? Які риси притаманні цій формі державного правління?
1. Прихід до влади більшовиків у Росії та реакція на це в Україні.
7 листопада 1917 р. в Петрограді більшовики повалили Тимчасовий уряд. На II Всеросійському з’їзді рад робітничих і солдатських депутатів було утворено новий російський уряд — Раду Народних Комісарів (РНК) на чолі з В. Леніним, а Росію проголошено Республікою рад робітничих, солдатських і селянських депутатів (радянською Росією). Щоб привернути на свій бік більшість населення країни, більшовики оприлюднили Декрет про мир і Декрет про землю, які відбивали головні прагнення народу в революції. Декрет про мир закликав усі воюючі держави негайно припинити війну та розпочати переговори про справедливий, демократичний мир без будь-яких умов. Декрет про землю скасовував приватну власність на землю, надавав право користування землею всім громадянам Росії.
Захоплення більшовиками влади не було підтримано іншими соціалістичними партіями. У Москві розгорнулися бої між збройними загонами, контрольованими більшовиками, і прибічниками Тимчасового уряду. Вони тривали кілька тижнів і спричинили загибель сотень осіб.
Найбільшу підтримку більшовики мали в Центрально-Промисловому районі, але в інших провінційних містах і на селі їхній вплив був слабким. Збройне протистояння в Москві, на переконання деяких істориків, стало початком громадянської війни в Росії. Поширення влади більшовиків за межами столиці супроводжувалося збройною боротьбою з антибільшовицькими силами. Проте вони були розрізненими та не мали достатньої підготовки, тому не змогли протистояти більшовикам.
Іншою була ситуація в Україні. У Києві Мала Рада УЦР зібралася на закрите засідання, де було створено Крайовий Комітет з охорони революції в Україні, відповідальний перед УЦР. Йому мали підкорятися всі сили революційної демократії та всі органи влади в Україні. У відозві до населення Комітет заявив, що його влада поширюється на дев’ять українських губерній. Однак Крайовий Комітет не зумів організувати свою роботу та передав свої функції Генеральному Секретаріату. Після осуду подій у Петрограді з його складу вийшли більшовики. Комітет також не знайшов спільної мови зі штабом КВО, який підтримував повалений Тимчасовий уряд і мав під своїм командуванням значні сили.
Виникла ситуація, за якої в Києві протистояли одна одній три сили: УЦР і віддані їй збройні формування; прибічники Тимчасового уряду, що групувалися навколо штабу КВО; більшовики, які мали загони Червоної гвардії, керовані військово-революційним комітетом (ревкомом). Вирішення ситуації прискорив штаб КВО, який 10 листопада 1917 р. заарештував більшовицький ревком і почав роззброювати загони Червоної гвардії. У відповідь більшовики утворили новий ревком, і в місті спалахнули бої, що тривали три дні, не визначивши переможця. Тоді 13 листопада в протистояння втрутилися війська УЦР. Вони зайняли ключові пункти й установи міста. Сторонам було запропоновано припинити боротьбу. Спеціальна комісія виробила умови припинення вогню: звільнялися заарештовані члени більшовицького ревкому, штаб КВО мав вивести війська з міста й розформувати добровольчі офіцерські дружини. Таким чином, УЦР узяла владу до своїх рук. Більшовики визнали її крайовим органом влади в Україні. Генеральний Секретаріат призначив командувачем КВО свого представника — підполковника В. Павленка.
14 листопада 1917 р. голова Генерального Секретаріату УЦР В. Винниченко розіслав телеграми в усі українські губернії про перехід влади в краї до УЦР. Також було заявлено, що влада Генерального Секретаріату поширюється додатково на території, де більшість населення становили українці: Катеринославщину, Харківщину, материкову Таврію, Холмщину, частину Курщини та Воронежчини. Того ж дня владу УЦР та Генерального Секретаріату було визнано всіма політичними силами.
2. III Універсал УЦР. Проголошення Української Народної Республіки (УНР).
Зазнавши поразки в Києві, більшовики не збиралися відмовлятися від влади в Україні. Упродовж листопада їм вдалося захопити владу в Луганську, деяких районах Донбасу й кількох містах смуги Подільської та Волинської губерній. Також вони мали своє представництво в інших радах, які після падіння Тимчасового уряду взяли владу на місцях у свої руки. 17 листопада 1917 р. на розширеному засіданні рад робітничих і солдатських депутатів у Києві керівник міської організації більшовиків Г. П’ятаков висунув план мирного усунення УЦР від влади. Він пропонував, скориставшись популярністю більшовиків, скликати Всеукраїнський з’їзд рад робітничих і солдатських депутатів, який мав би переобрати й перетворити УЦР на керівний центр рад на зразок російського Центрального виконавчого комітету рад. Цей план був не єдиним.
Тим часом УЦР продовжила курс на розбудову держави. 20 листопада 1917 р. на засіданні Малої Ради було обговорено та прийнято III Універсал — державно-правовий акт, яким було проголошено створення Української Народної Республіки (УНР). Уперше ідею створення УНР висунув М. Грушевський. Він обґрунтовував необхідність цього кроку тим, що Україна вже відійшла від Російської республіки й зберігає з нею лише формальний федеративний зв’язок. М. Грушевський пропонував узаконити цей факт. III Універсал визначав територію УНР, її владні органи й містив широку програму соціально-економічних перетворень: до Установчих зборів уся влада в Україні переходила до УЦР та Генерального Секретаріату; територія УНР визначалася в межах Київщини, Поділля, Волині, Чернігівщини, Полтавщини, Харківщини, Катеринославщини, Херсонщини, Таврії (без Криму). Остаточні кордони УНР, а також приєднання частини Курщини, Холмщини, Воронежчини, як і суміжних областей, де більшість населення українське, «має бути встановлене по згоді зорганізованої волі народів»; скасовувалося право власності на землю поміщицтва та інших нетрудових господарств; «земля проголошується власністю народу і передається йому без викупу»; проголошувалася необхідність негайного прийняття закону про порядок користування землею;
Мітинг у Києві з нагоди проголошення Української Народної Республіки. 7 листопада 1917 р.
Як ілюстрація відображає ставлення громадськості до зображеної події?
• установлювався 8-годинний робочий день для робітництва та державний контроль над виробництвом і розподілом продукції;
• давалася обіцянка негайно розпочати мирні переговори;
• заявлялося про необхідність «вжити всіх заходів до закріплення й поширення прав місцевого самоврядування»; проголошувалися свободи слова, друку, віросповідань, зібрань, страйків, недоторканність помешкання, можливість вживання різних місцевих мов на рівні всіх установ; надавалася національно-персональна автономія російського, єврейського, польського та інших народів;
• вибори до Всеукраїнських Установчих зборів призначалися на 9 січня 1918 р.
Однак положення III Універсалу УЦР були неоднозначно сприйняті в суспільстві: необхідність спрямувати зусилля на допомогу Росії в розбудові нею федеративної держави не подобалася багатьом українським патріотам-самостійникам. Більшість не влаштовували шляхи розв’язання аграрного питання. Прийняття III Універсалу позбавило УЦР підтримки як землевласників, так і селянства.
3. Внутрішня та зовнішня політика УЦР після проголошення УНР.
У внутрішній політиці УЦР у цей період на першому місці була державотворча діяльність. У Малій Раді виникла спеціальна комісія з розробки нових законопроектів. На початку грудня 1917 р. з’явився закон, за яким усі закони й постанови російського уряду та установи з їх повноваженнями, що існували на території України до більшовицького перевороту в Петрограді, залишалися чинними. Право законодавчої ініціативи надавалося лише УЦР та Генеральному Секретаріату. Це стало основою для подальшого державотворчого процесу.
Користуючись правовими нормами своїх попередників, УЦР і Генеральний Секретаріат намагалися наповнити їх новим змістом. Український уряд спеціальним розпорядженням зобов’язав місцеві органи влади вживати заходів щодо недопущення самочинного захоплення землі, інвентарю й вирубування лісів.
Найвагомішим кроком у сфері державного будівництва став закон «Про вибори до Установчих зборів УНР». Водночас було розпочато процес утворення судової системи та системи прокурорського нагляду. Велася робота над проектом конституції УНР та державних символів. Державним гербом було затверджено тризуб князя Володимира Великого.
Створювалася власна фінансова система: було надано чинності закону про випуск державних кредитних білетів УНР, Державної скарбниці УНР, видано акти з питань оподаткування. Також було законодавчо закріплено 8-годинний робочий день. Тривалість робочого тижня мала становити 48 годин. Регламентувалися праця жінок, неповнолітніх, нічна праця та кількість святкових днів тощо. Однак не було схвалено Державний бюджет й основи економічної політики.
Наприкінці 1917 р. в Києві було сформовано українську військову частину — Галицько-Буковинський курінь січових стрільців. Його заснували 22 добровольці-галичани з-поміж військовополонених австро-угорської армії, яких утримували в Дарницькому концтаборі. Поступово, поповнюючись за рахунок утікачів з інших концтаборів, особовий склад куреня досяг 500 осіб. Під час його формування за основу було взято організаційну структуру легіону УСС. Пізніше його перейменували на Курінь січових стрільців, який став одним із кращих військових підрозділів Армії УНР.
У зовнішній політиці УЦР побоювалася можливої окупації УНР та закликала до мирних переговорів щодо припинення війни. До початку переговорів, за переконанням лідерів УНР, усі мають виконувати свої обов’язки на фронті та в тилу.
Із метою покращення керованості військами Генеральний Секретаріат ухвалив рішення про об’єднання Південно-Західного і Румунського фронтів в один Український фронт.
Поштовхом до активізації миротворчих зусиль у питанні завершення війни стало укладення Раднаркомом Росії сепаратної угоди про перемир’я з німецьким та австро-угорським командуванням. 1 грудня 1917 р. Генеральний Секретаріат спеціальною нотою до країн-учасниць війни та всіх нейтральних держав оголосив про намір УНР прямувати «дорогою самостійних міжнародних відносин». Генеральний Секретаріат наголошував на необхідності укладення не сепаратного, а загального миру й того, що «мир, який хоче заключити Росія. може мати силу для УНР тільки тоді, коли його умови прийме й підпише правительство УНР». Через три дні український уряд отримав відповідь, де зазначалося, що його представників запрошують до участі в переговорах із Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною про укладання миру, що відбудуться у Брест-Литовську.
Делегація УНР на переговорах у Брест-Литовську. Лютий 1918 р.
Яку інформацію про участь української делегації в переговорах можна отримати за ілюстрацією?
УЦР установила дипломатичні відносини майже із 20 країнами світу. До Києва прибули військові місії Великої Британії, Франції, Італії, Японії, Румунії, Бельгії та Сербії. До квітня 1918 р. вона мала також міжнародну підтримку Німецької та Австро-Угорської імперій.
Висновки. Лідери УЦР негативно сприйняли більшовицький переворот у Петрограді, що й обумовило подальше протистояння між ними та більшовицькими лідерами Росії.
• III Універсал УЦР сприяв появі Української Народної Республіки й оприлюднив політичний курс, яким вона збиралася розвиватися.
• Внутрішня та зовнішня політика УНР після проголошення III Універсалу сприяла реалізації сформульованих у ньому засад.
Запитання та завдання
1. Якою була реакція УЦР на більшовицький переворот у Петрограді? 2. Які три сили вели боротьбу за владу в Києві на початку листопада 1917 р.? 3. Коли було проголошено III Універсал УЦР? 4. Як у III Універсалі УЦР планувалося вирішити аграрне питання? 5. Що вважають найвагомішим кроком у сфері державного будівництва УНР після проголошення III Універсалу? 6. Якою була позиція УНР щодо завершення війни?
7. Охарактеризуйте перебіг подій в Україні, що відбувалися після більшовицького перевороту в Петрограді. 8. Чому III Універсал УЦР вважають помітним етапом у державотворенні доби Української революції 1917—1921 рр.? 9. Проаналізуйте внутрішню та зовнішню політику УЦР після проголошення УНР.
10. Покажіть на карті атласу територію УНР. 11. Продовжте складання таблиці «Події Української революції 1917—1921 рр.» (с. 29). 12. Продовжте складання таблиці «Універсали УЦР» (с. 36). 13. Об’єднайтеся в малі групи й обговоріть питання: у чому полягала сутність політичного курсу, запропонованого українському суспільству III Універсалом УЦР.
14. За твердженням В. Винниченка, III Універсал УЦР не мав такого схвалення в суспільстві, як І Універсал. Висловіть свою думку стосовно причин цього.
Третій Універсал Української Центральної Ради
7 листопада (20 – за новим стилем) 1917 року – проголосив Українську Народну Республіку (УНР), формально не пориваючи федеративних зв’язків з Росією, і демократичні принципи: свободу слова, друку, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання; оголосив національну автономію для меншин (росіян, поляків, євреїв), скасував смертну кару, а також право приватної власності на землю й визнав її власністю всього народу без викупу, установив 8-годинний робочий день, оголосив реформу місцевого самоврядування, визначив 9 січня 1918 днем виборів до Українських Установчих Зборів, які мали бути скликані 22 січня 1918.
Народе Український і всі народи України!
Тяжка і трудна година впала на землю Республіки Російської. На півночі в столицях іде межиусобна і крівава боротьба. Центрального Правительства нема і по державі шириться безвластя, безлад і руїна.
Наш край так само в небезпеці. Без власти дужої, єдиної, народньої Вкраїна теж може впасти в безодню усобиці, різні, занепаду.
Народе Український! Ти, разом з братніми народами України, поставив нас берегти права, здобуті боротьбою, творити лад і будувати все життя на нашій землі, і ми, Українська Центральна Рада, твоєю волею, в ім’я творення ладу в нашій країні, в ім’я рятування всеї Росії, оповіщаємо:
Однині Україна стає Українською Народньою. Республікою.
Не одділяючись від Республіки Російської і зберігаючи єдність Я, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів.
До Установчих Зборів України вся власть творити лад на землях наших, давати закони і правити належить нам, Українській Центральній Раді, і нашому правительству — Генеральному Секретаріатові України.
Маючи силу і власть на рідній землі, ми тою силою і властю станемо на сторожі прав і революції не тільки нашої землі, але і всеї Росії.
До території Народньої Української Республіки належать землі, заселені у більшосте Українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Української Народньої Республіки, як щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини, так і сумежних губерній і областей, де більшість населення українська, має бути встановлено по згоді організованої волі народів.
Всіх же громадян сих земель оповіщаємо:
Однині на території Української Народньої Республіки існуюче право власносте на землі поміщицькі та инші землі нетрудових хазяйств сільськогосподарського значіння, а також на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі — касується.
Признаючи, що землі ті єсть власність всього трудового народу і мають перейти до нього без викупу, Українська Центральна Рада доручає Генеральному Секретареві по Земельних Справах негайно виробити закон про те, як порядкувати земельним комітетам, обраним народом, тими землями до Українських Установчих Зборів.
Праця робітників в Українській, Народній Республіці має бути негайно упорядкована. А зараз оповіщаємо: на території Народньої Республіки України з сього дня встановлюється по всіх підприємствах вісім годин праці.
Тяжкий і грізний час, який перебуває вся Росія, а з нею і наша Україна, вимагає доброго упорядкування виробництва, рівномірного розпреділення продуктів споживання і кращої організації праці, і через те приписуємо Генеральному Секретарству Праці від сього дня разом з представництвом від робітництва встановити державну контролю над продукцією України пильнуючи інтересів як України, так і цілої Росії.
Четвертий рік на фронтах ллється кров і гинуть марно сили всіх народів світу. Волею і іменем Української Республіки ми, Українська Центральна Рада, станемо твердо на тому, щоб мир було встановлено якнайшвидше. Для того ми вживемо рішучих заходів, щоб через Центральне Правительство примусити і спільників, і ворогів негайно розпочати мирні переговори.
Так само будемо дбати, щоб на мирному конгресі права народу українського в Росії і поза Росією не було в замиренню порушено. Але до миру кожен громадянин Республіки України, разом З громадянами усіх народів Російської Республіки, повинен стояти твердо на своїх позиціях, як на фронті, так і в тилу.
Останніми часами ясні здобутки революції було затемнено відновленою карою на смерть. Оповіщаємо:
Однині на землі Республіки Української смертна кара касується.
Всім ув’язненим і затриманим за політичні виступи, зроблені до сього дня, як уже засудженим, так і незасудженим, а також і тим, хто ще до відповідальносте не потягнений, дається повна амністія. Про се негайно буде виданий закон. Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідний духові народу. З тою метою приписуємо Генеральному Секретарству Судових Справ зробити всі заходи упорядкувати судівництво і привести його до згоди з правними поняттями народу.
Генеральному Секретарству Внутрішніх Справ приписуємо:
Вжити всіх заходів до закріплення і поширення прав місцевого самоврядування, що являються органами вищої адміністративної влади на місцях, і до встановлення найтіснішого зв’язку і співробітництва його з органами революційної демократи, що має бути найкращою основою вільного демократичного життя.
Так само в Українській Народній Республіці має бути забезпечено всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свободу слова, друку віри зібрань, союзів, страйків, недоторканости особи і мешкання, право і можливість уживання місцевих мов в зносинах в усіма установами.
Український народ, що сам довгі літа боровся за свою національну волю і нині її здобувши, буде твердо охороняти волю національного розвитку народностей, на Україні сущих, тому оповіщаємо: що народам великоруському, єврейському, польському та иншим на Україні признаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права і свободи самоврядування в справах їх національного життя, та доручаємо нашому Генеральному Секретарству Національних Справ дати нам в найближчому часі законопроект про національно-персональну автономію.
Справа продовольча є корінь державної сили в сей тяжкий і відповідальний час. Українська Народня Республіка повинна напружити всі свої сили і рятувати як себе, так і фронт і ті частини Російської Республіки, які потребують нашої допомоги.
Громадяне! Іменем Народньої Української Республіки в Федеративній Росії ми, Українська Центральна Рада, кличемо всіх до рішучої боротьби з усяким безладдям і руїнництвом та до дружнього великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і знеможиій Распубліці Росії здоров’я, силу і нову будучність. Вироблення тих форм має бути проведено на Українських і Всеросійських Установчих Зборах.
Днем виборів до Українських Установчих Зборів призначено 27 грудня (декабря) 1917 року, а днем скликання їх — 9 січня (января) 1918 року.
Про порядок скликання Українських Установчих Зборів негайно видано буде закон.
Українська Центральна Рада У Києві.