Поняття, види республіки і їх характеристика

Республіка (поняття в перекладі з латинської «res publica» означає державна, суспільна справа) представляє собою форму правління, в якій посада глави держави є виборною і замінною, а його влада характеризується як похідна від волі виборців або представницького органу.

Залежно від природи суб’єкта, який формує уряд, його підзвітності та підконтрольності даного суб’єкту, республіки ділять на три види:

У президентських республіках (Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, США і т. д.) саме президент виконує вищевказану роль. У парламентських республіках (Італія, Німеччина, Індія і т. д.) цю роль виконує парламент, а в змішаних республіках (Франція, Фінляндія, Австрія і т. д.) – спільно парламент і президент.

У президентській республіці вибір президента здійснюється безпосередньо народом незалежно від парламенту. Президент одночасно виступає і главою держави, і керівником уряду. Він самостійно призначає уряд і керує його роботою.

Парламент в президентській республіці не має права на винесення вотуму недовіри уряду, а президент не має права розпустити парламент. Однак парламент має можливість обмеження дій президента і уряду за допомогою законодавства, а також через прийняття та затвердження бюджету.

У ряді ситуацій в президентській республіці парламент може усунути з посади президента (наприклад, при порушенні ним положень Конституції). У свою чергу, президент має право відкладального вето на рішення законодавчого (представницького) органу республіки.

В умовах парламентської республіки уряд створюється законодавчим органом і несе відповідальність перед ним. Парламент має право, за допомогою голосування, висловити вотум довіри або недовіри:

Офіційно главою держави вважається президент. При цьому його обирає парламент, колегія вибірників або народ за допомогою прямого голосування.

У подібній ситуації в державній владній системі республіки президент займає досить незначне місце: його обов’язки, в більшості випадків, обмежені представницькими функціями. За обсягом і важливістю вони схожі на функції глави держави при конституційних монархіях. Реальним же керівником республіки є глава уряду.

Особливістю змішаних (напівпрезидентських і напівпарламентських) республік виступає подвійна відповідальність уряду перед президентом і парламентом. У цих республіках президента і парламент обирає, безпосередньо, народ.

Главою держави в змішаних республіках виступає президент, який призначає керівника уряду і міністрів з урахуванням ситуації, щодо розстановки політичних сил в парламенті.

Глава держави зазвичай виступає головою на засіданнях кабінету міністрів, а також затверджує його рішення.

При цьому парламент наділяється правом контролювати роботу уряду через процедуру затвердження бюджету країни, а також шляхом винесення уряду вотуму довіри або недовіри.

Таким чином, на сучасному етапі республіка виступає найбільш популярною формою управління держави. Виділяють три основних види республік:

Кожен вид республіки має свою характеристику і особливості.

✅Поняття і типи республіки

Республіка (від лат. Слова respublica, res – справа, publicus – суспільний) – це форма правління, при якій вищі органи державної влади обираються або формуються за допомогою загальнонаціональних представницьких установ (парламентів), а громадяни мають великі права і свободи.

Відмінною рисою республіканської форми правління є наявність глави держави – президента, який обирається на певний термін. Його влада юридично похідна від виборців або представницького органу.

Типи республіки

• президентську республіку;
• парламентську республіку;
• а також республіки змішаного типу (гібридні, напівпрезидентських).

Особливим різновидом стала так звана радянська республіка, яскравим уособленням якої був Радянський Союз.

В сучасних умовах приблизно дві третини країн мають республіканську форму.

Батьківщиною президентської республіки є Сполучені Штати Америки.

В цей час цей тип реалізований в наступних країнах:

• Південна Корея.
• Бразилія.
• Венесуела.
• Мексика.
• Казахстан і багатьох інших.

У сучасному світі є кілька моделей президентської республіки.

Відповідно до класичної президентської моделі (США) президент за згодою верхньої палати парламенту (сенату) створює адміністрацію, члени якої мають політичною відповідальністю лише перед керівником країни. Він не має права на розпуск парламенту, а останній може змістити главу держави лише в порядку імпічменту, що зустрічається вкрай рідко.

Латиноамериканським президентським республікам властива повна свобода президента при призначенні і зсуві членів адміністрації. Однак бувають випадки виникнення парламентської відповідальності для окремих членів президентського кабінету (Уругвай, Коста-Ріка).

Президентським республікам пострадянських держав (Казахстан, Білорусь, Узбекистан) характерна наявність відокремленого колегіального органу виконавчої влади – уряду, який очолює президент.

При цьому в більшості випадків є і пост так званого адміністративного прем’єр-міністра. У деяких ситуаціях президент може формально не бути главою виконавчої влади, проте уряд відповідально лише перед ним (Киргизія).

Також є випадки колективної парламентської відповідальності уряду (Замбія), нерідко президенту надається право розпуску парламенту (Туркменістан).

Суперпрезидентський тип є крайньою формою президентської республіки. У конституційному праві поняття суперпрезидентської республіки застосовується для позначення особливого різновиду республіканського типу правління.

Вона характеризується юридичним і фактичним зосередженням всіх владних важелів в руках президента, який в даному випадку є не тільки главою держави, але також лідером правлячої партії і головою уряду.

У сучасному світі парламентська республіка поширена помітно рідше, ніж президентська (Німеччина, Італія, Угорщина, Індія і т.д.).

Республіка змішаного типу правління виникла у Франції в 1958 році. Зараз ця держава вважається класичною напівпрезидентською республікою. З того часу республіка змішаного типу набула великого поширення (Португалія, Болгарія, Румунія і т.д.). Подібна форма правління поширена і в постсоціалістичних державах, в тому числі в країнах СНД.

Форма державного правління: поняття та її різновиди

В загальному випадку форми державного правління можна поділити на республіканські (парламентська, президентська та змішана) та монархічні (абсолютна, обмежена).

Республіка

Республіка – така форма правління, де глава держави формально обирається на певний термін і звітує перед своїми виборцями.

• 1). Виборність вищих органів державної влади, у тому числі глави держави;
• 2). Строковість владних повноважень: органи вищої влади обираються на певний термін;
• 3). Належність влади народу, від імені і за дорученням якого діють створені органи державної влади.

В умовах сучасної республіки існує три владні структури: президент, парламент та уряд.

Президент – глава держави, парламент – представницький орган, що виконує функції законодавчої влади, а уряд – орган виконавчої влади. Саме тому сучасна класифікація поділяє всі республіки на президентські, парламентські і змішані залежно від того, у кого з цих владних структур більше повноважень та хто формує уряд.

Проте існує й інша класифікація. Так, за публічним виміром республіка може бути поліархічною, олігархічною та автархічною. Оскільки автархія може існувати лише в умовах монокра-тії, то й республіка такого типу називається монократичною (див. рис. 1).

В умовах поліархічних республік народ формує еліту, яка, у свою чергу, є частиною народу. Залежно від наявності або відсутності відносної самостійності держави від суспільства поліархічні республіки можуть бути полікратичними (органи держави формуються народом, але є відносно незалежними від останнього) чи охлократичними (органи держави формуються народом і повністю залежать від останнього). Прикладами полікратичних республік є сучасні США, Франція, ФРН. Прикладом охлократичних республік є Стародавні Афіни.

В умовах олігархічних республік діє елітарне правління, і еліта є практично незалежною від народу. Залежно від типу еліти олігархічні республіки можуть бути мілітократичними (військові хунти Латинської Америки, козацькі держави України), партократичними (СРСР 1953-1991 pp.), аристократичними (Річ Посполита, доімперський Рим, Спарта, Венеціанська, Генуезька чи Новгородська республіки)[4, c. 108-110].

Монократична республіка передбачає необмеженість влади особи, що формально обирається. За типом легітимності монократична республіка може бути вождістською (вождя підтримує майже все населення країни) чи автократичною (автократа підтримує певна частина населення, хоча формально може підтримувати все населення країни). Прикладами вождістських республік був СРСР за часів Й.В. Сталіна, нацистська Німеччина чи фашистська Італія. Прикладом автократичної республіки є кауділізм в Іспанії (Франко), Португалії (Салазар), Парагваї (Стресснер) тощо.

Рис. 1. Класифікація республік

Однією з сучасних форм державного правління в розвинутих країнах є президентська республіка (США, ряд країн Латинської Америки та ін.).

Головні ознаки президентської республіки:

• 1) дотримання формальних вимог жорсткого поділу влад і запровадження збалансованої системи стримувань і противаг;
• 2) обрання президента на загальних виборах;
• 3) поєднання повноважень глави держави і глави уряду в особі президента;
• 4) формування уряду президентом лише за обмеженою участю парламенту;
• 5) відсутність політичної відповідальності уряду перед парламентом
• 6) відсутність права глави держави на розпуск парламенту;
• 7) відсутність інституту контрасигнування, тобто скріплення актів президента підписами міністрів, які б і несли за них відповідальність.

Класичному варіанту президентської республіки притаманна наявність двох центрів влади – президента і парламенту. Виконавча влада має невеликі можливості для втручання у сферу компетенції законодавчої влади, а остання зберігає певні засоби контролю за діяльністю першої. При цьому обидві влади залишаються незалежними одна від одної.

Проте для президентської республіки характерні й певні недоліки:

• 1. Створюється ситуація подвійної легітимності (адже глава виконавчої влади обирається голосуванням), що, як правило, не має конституційного способу вирішення у випадку виникнення тупика.
• 2. Дестабілізуються вибори, тому що встановлений термін перебування на посаді призводить до боротьби за посаду президента за принципом «переможець отримує все»; створюється ідеологічна поляризація між політичними групами та фракціями.
• 3. Перешкоджання створенню коаліцій.
• 4. Суспільство спонукається до авторитаризму.

У зв’язку з тим що в умовах президентської республіки глава уряду і глава держави є єдиною особою, президентська посада є за своєю природою двозначною і певним чином невизначеною.

Парламентарні республіка і монархія. Головна відмінність між ними в тому, що в монархіях глава держави визначається в порядку престолонаслідування, в республіках – шляхом виборів.

Ознаки парламентарних форм правління:

• 1) здійснення повноважень глави держави і глави уряду різними особами;
• 2) обмеженість владних повноважень глави держави і віднесеність реальної компетенції у сфері виконавчої влади до уряду та його глави;
• 3) формування уряду парламентом за участю глави держави;
• 4) формальна політична відповідальність уряду перед парламентом;
• 5) право глави держави розпустити парламент контролює уряд;
• 6) контрасигнування актів глави держави главою уряду або відповідним міністром.

Глава держави в парламентарно-республіканській державі (президент) обирається не на загальних виборах, а парламентом або спеціальною колегією, яка в основному складається з депутатів парламенту.

Фактичним центром здійснення державної влади в парламентарних країнах виступає уряд. Парламент виступає в ролі своєрідного механізму, за допомогою якого політика правлячої партії або партій офіційно оформляється.

Парламентарно-монархічна форма правління – Бельгія, Великобританія, Данія, Іспанія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Японія.

Парламентарно-республіканська форма державного правління – Албанія, Греція, Естонія, Італія, Латвія, Словаччина, Угорщина, ФРН, Югославія.

Однією з сучасних форм державного правління в розвинутих країнах є змішана республіканська форма.

Змішана республіка є об’єднанням окремих елементів президентської та парламентської республік. При цьому як президент, так і прем’єр-міністр виконують окремі ролі: президент є главою держави, а прем’єр-міністр – главою уряду.

В умовах змішаної республіки як президент, так і парламент мають повноваження по формуванню уряду. У таких системах президент призначає і розпускає кабінет міністрів, а міністри повинні користуватися довірою парламенту.

Основними ознаками змішаної республіки є:

• 1)всенародні вибори президента;
• 2)президент призначає і розпускає кабінет міністрів;
• 3)уряд повинен користуватися довірою парламенту;
• 4)президент має право розпустити парламент (або, принаймні, його нижню палату) чи має законодавчі повноваження, або і те, і інше разом.

Прикладами змішаних республік є сучасна Російська Федерація, Україна, Австрія, Болгарія, Ірландія, Македонія, Польща, Румунія, Фінляндія, Франція, Хорватія, Словенія, а також більшість країн колишнього СРСР.

Залежно від того, хто призначає главу уряду, існує два різновиди змішаних республік – президентсько-парламентська (прем’єра призначає президент) та парламентсько-президентська (прем’єра призначає парламент). Існують і інші відмінності [6, c. 56-59].