ПІ 1.1.23-260-2004. Примірна інструкція з охорони праці для машиніста крану автомобільного (33336)

1.1. Ця Примірна інструкція поширюється на працівників, які працюють за професією машиніст крану автомобільного (далі машиніст), на підприємствах газопостачання та газифікації (або ДК ‘Таз України”).

1.2. До самостійної роботи допускаються особи у віці не молодше 18 років, які у закладах освіти отримали професію машиніста крат автомобільного та придатні за станом здоров’я. Перед допуском до самостійної роботи, після отримання вступного інструктажу, первинного інструктажу, попереднього спеціального навчання з питань охорони праці, кранівник повинен пройти, безпосередньо на робочому місці стажування протягом 2-15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) під керівництвом досвідченого кваліфікованого керівника. Допуск до самостійної роботи здійснюється при позитивних результатах стажування за наказом роботодавця.

1.3. За вимогами цієї інструкції проводиться інструктаж машиніста крана (далі кранівник) перед початком роботи (первинний інструктаж), а потім 1 раз на З місяці (повторний інструктаж).

Власник повинен застрахувати кранівника від нещасних випадків та професійного захворювання.

У разі пошкодження здоров’я кранівника з вини власника, кранівник має. право на відшкодування заподіяної йому шкоди.

Допуск до самостійної роботи кранівника оформлюється наказом по підприємству.

Перед допуском до самостійної роботи кранівнику видається під розпис інструкція по безпечній експлуатації кранової установки.

1.4. Кранівник повинен:

– виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку;

– керувати роботою стропальників;

– користуватися спецодягом, спецвзуттям та засобами індивідуального захисту:

– пам’ятати про особисту відповідальність за виконання вимог цієї інструкції;

– не допускати сторонніх осіб в робочу зону;

– виконувати тільки ту роботу по якій проінструктований та яка доручена керівником робіт;

– не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці;

– вміти надати першу медичну допомогу потерпілим у разі нещасних випадків;

– вміти користуватися первинними засобами пожежегасіння;

– знати виробничу інструкцію, а також інструкцію заводу-виготовлювача з експлуатації крана, Правила дорожнього руху;

– знати будову крана, будову і призначення його механізмів і приладів безпеки;

– володіти навичками, необхідними для керування механізмами крана та догляду за ними;

– знати фактори, що впливають на стійкість крана і причини втрати стійкості;

– знати асортимент і призначення мастильних матеріалів, що застосовуються для змащування частин;

– знати встановлений Правилами порядок обміну сигналами зі стропальниками.

– знати безпечні способи стропування і зачіплювання вантажів;

вміти визначати придатність до роботи канатів, знімних вантажозахоплювачів та тари (стропів, траверс, захватів, тощо);

– знати встановлений Правилами порядок проведення робіт краном поблизу ліній електропередачі (далі – ЛЕП), ПБЕ.

– знати прийоми звільнення від дії струму осіб, які потрапили під напругу, і способи надання їм першої допомоги.

1.5. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які діють на кранівника:

– недостатня освітленість робочої зони;

– підвищена швидкість руху повітря;

– метеорологічні умови (сніг, ожеледиця, дощ).

1.6. Кранівник забезпечується безкоштовно спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту та Типових норм:

полукомбінезон бавовняний на 12 місяців;

рукавиці комбіновані на 1 місяць;

жилет сигнальний на 12 місяців;

чоботи кирзові на 12 місяців.

на зовнішніх роботах взимку додатково куртка, брюки бавовняні на теплій підкладці, валянки на 36 місяців.

Колективним договором по підприємству може бути передбачена видача спецодягу і взуття понад встановлені норми.

1.7. Для підвішування вантажу на гак крана наказом по підприємству призначаються атестовані стропальники.

1.8. У разі роботи двох і більше стропальників, один із них призначається старшим.

1.9. Під час роботи кранівник і стропальники повинні мати при собі посвідчення на право виконання робіт.

1.10. Перевірка знань правил охорони праці у кранівників проводиться: періодично, не рідше 1 разу у 6 місяців.

– у разі переходу з одного підприємства на інше.

– на вимогу інспектора органів Держнаглядохоронпраці або інженерно-технічного працівника по нагляду за вантажопідіймальними кранами.

1.11. Кранівник після перерви в роботі за спеціальністю більше одного року проходить перевірку знань у комісії підприємства, і в разі одержання позитивних результатів допускається до стажування для відновлення необхідних навичок.

1.12. Кранівнику не дозволяється виводити з дії прилади безпеки, заклинювати контактори, вимикати обмежувачі, наприклад, такі як: вантажопідіймальності або вантажного моменту, висоти підіймання гака, підіймання та опускання стріли, а також виконувати роботу краном у разі їх несправності.

1.13. Кранівник, що порушує вимоги цієї інструкції несе дисциплінарна. адміністративну кримінальну відповідальність згідно чинного законодавства України.

2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ.

2.1. Перед початком роботи кранівник повинен пройти медичний огляд та отримати дозвіл лікаря за підписом в подорожньому листі, та одержати підтвердження механіка про справність автокрану, з підписом в подорожньому листі.

2.2. Перед початком роботи кранівник перевіряє справність всіх механізмів, металоконструкцій та інших частин крана, а також стан грунту на місці роботи крана. Для цього кранівник повинен:

– оглянути механізми крана, їх кріплення, гальма, а також ходову частину;

– перевірити наявність і справність огорож механізмів;

– перевірити змащення передач, підшипників і канатів, а також стан мастильних пристосувань і сальників;

– оглянути у доступних місцях металоконструкцію і з’єднання секцій стріли та елементів її підвіски, а також металоконструкцію і зварні шви ходової рами (шасі) та поворотної частини;

– оглянути в доступних місцях стан канатів та їх кріплення, стріли, секції стріли, а також укладку канатів у рівчаках блоків і барабанів.

– оглянути гак та його кріплення в обоймі;

– перевірити справність додаткових опор (висувних балок, домкратів), стабілізаторів, роботу гідравліки вильоту стріли;

– перевірити комплектність противаги і надійність її кріплення.

– перевірити наявність і справність устаткування та приладів безпеки на крані (обмежувачів вантажопідйомності або вантажного моменту, всіх кінцевих вимикачів, покажчика вантажопідіймальності у залежності від вильоту стріли, покажчика нахилу крана тощо);

– перевірити справність освітлення крана, буферних ліхтарів і фар;

– під час приймання електричного крана провести зовнішній огляд (без зняття кожухів і розбирання) електричних апаратів (рубильників, контакторів, контролерів, пускових опорів, гальмових електромагнітів, кінцевих вимикачів), а також оглянути кільця або колектори електричних машин та їх щітки. Якщо кран живиться від зовнішньої мережі, то кранівник повинен перевірити справність гнучкого кабелю;

– провести під час приймання крана з гідроприводом огляд системи привода, гнучких шлангів, якщо вони застосовуються, насосів і запобіжних клапанів на лініях.

2.3. Перевірити у стропальника наявність посвідчення на право виконання стропальних робіт.

2.4. Кранівник разом із стропальником повинен перевірити вантажний момент знімних вантажозахоплювачів і наявність на них клейм або бірок із позначенням вантажопідйомності, дати випробування і номера.

2.5. У разі приймання працюючого крана його огляд треба проводити разом із кранівником, який здає зміну.

2.6. Огляд крана слід здійснювати тільки з непрацюючими механізмами, а огляд електрокрана – з вимкненим рубильником в кабіні кранівника. Огляд гнучкого кабелю слід здійснювати з вимкненим рубильником, від якого живиться кабель.

2.7. Під час огляду крана кранівник повинен користуватися переносною лампою з напругою не більше 24 В або ліхтарем.

2.8. Після огляду перед пуском крана в роботу кранівник, пересвідчившись у дотриманні необхідних габаритів наближення, зобов’язаний випробувати механізми на холостому ході і перевірити при цьому справність дії:

– механізмів крана та електричної апаратури, якщо така є.

– приладів і пристроїв безпеки.

– гідросистеми на кранах з гідросистемою.

2.9. У разі виявлення під час огляду і випробуваннях крана несправностей, які перешкоджають безпечній роботі, і неможливості їх усунення своїми силами кранівник, не приступаючи до роботи, доповідає про це особі, відповідальній за утримання вантажопідіймальних кранів в справному стані, та інформує особу, відповідальну за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами.

2.10. Кранівник не повинен ставати до роботи на крані у разі наявності таких несправностей:

– тріщин або деформацій в металоконструкціях крана;

– тріщин в елементах підвіски стріли (сергах, тягах тощо), а також за відсутність шплінтів і затискачів у місцях кріплення канатів або ослаблення їх кріплення;

– стріловий і вантажний канати мають кількість обривів дротин та поверхневе спрацювання, що перевищує встановлені Правилами норми, обірвану стадку чи місцеве пошкодження;

механізми підіймання вантажу або стріли мають дефекти (несправності), що загрожують безпечності роботи крана;

– деталі гальма механізму підіймання вантажу або стріли мають пошкодження;

– гак має зношення в зіві, що перевищує 10% первісної висоти перерізу, несправні запобіжні замки, порушене кріплення його в обоймі;

– несправні або відсутні прилади та пристрої безпеки (обмежувачі вантажопідіймальності або вантажного моменту, сигнальні прилади, кінцеві вимикачі механізмів, блокування тощо).

– пошкоджені або невкомплектовані додаткові опори, стабілізатори автомобільних кранів.

– відсутня огорожа механізмів і незаізольованих струмопровідних частин електроустаткування.

2.11. До початку роботи кранівник зобов’язаний пересвідчитися в достатній освітленості робочої зони; під час роботи стрілового крана зафіксувати пристрій (стабілізатор) для зняття навантаження з ресор.

2.12. Одержати завдання, ознайомитись з ПВР, чи технологічною картою.

2.13. Особа відповідальна за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами записує в подорожній лист кранівника своє прізвище, номер свого посвідчення і дату видачі; прізвище стропальника, номер його посвідчення і дату видачі.

2.14. Встановивши кран, кранівник пред’являє його особі, відповідальної за безпечне переміщення вантажів кранами, який перевіряє правильність установлення крана згідно з ПВР. чи технологічної карти і дає дозвіл на початок роботи, про що в дорожньому листі робить запис «установлення крана перевірив, роботу дозволяю».

Такий запис робиться після кожної перестановки крана.

2.15. Підключення автомобільних кранів з електричним живленням слід здійснювати електромонтеру, який має відповідну групу з електробезпеки. Виконувати це підключення кранівник) не дозволяється

3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБОТИ.

3.1. Під час роботи механізмів кранівнику не слід відволікатися від своїх прямих обов’язків, а також здійснювати чистку, змащування і ремонт механізмів.

3.2. Перед тим як здійснити будь який рух краном, кранівник зобов’язаний пересвідчитися, що в зоні роботи крана немає сторонніх людей.

3.3. У разі раптового припинення постачання струму до електричного крана кранівнику поставити штурвали або рукоятки контролерів у нульове положення і вимкнути рубильник у кабіні.

3.4. Під час вмикання механізмів кранівнику слід подати попереджувальний сигнал. Цю вимогу слід виконувати у разі, якщо у роботі механізмів крана була перерва.

3.5. Пересування крана під ЛЕП слід здійснювати з опущеною стрілою (у транспортному положенні). Знаходження стріли у будь якому робочому стані не дозволяється.

3.6. Кранівник зобов’язаний встановлювати кран на додаткові (виносні) опори, якщо це вимагається за характеристикою крана, при цьому, він повинен стежити, щоб опори були справні і під них підкладені міцні та стійкі підкладки або вимощені клітки зі шпал.

Кран необхідно встановлювати на всі додаткові опори, передбачені для даної характеристики крана. Підкладати під додаткові опори нестійкі

підкладки, які можуть руйнуватися, або з яких може зісковзнути опора під час підіймання вантажу чи повороті крана, не дозволяється.

Автокран: переваги і технічні характеристики

Автокран – це вид спецтехніки, що складається з колісного шасі та вантажопідйомного обладнання. Завдяки своїй мобільності, така спецтехніка користується популярністю в сферах промисловості, виробництва, будівництва і багатьох інших. Сучасні автокрани володіють не тільки відмінними експлуатаційними характеристиками, але і екологічною роботою, підвищеною безпекою і приємним дизайном. Про різновиди, переваги та застосуванні автокранів розповімо в статті.

Область застосування автокранів

Крани автомобільні – це незамінні пристрої для величезного спектру робіт:

• на всіх етапах монтажно-будівельних робіт, особливо для швидкомонтованих і модульних споруд;
• розвантажувально-навантажувальні процеси на складах, портових і транспортних вузлах;
• прокладання трубопроводів, газопроводів, інших комунікацій;
• прокладка і ремонт електромагістралей, кабельних ліній;
• рятувально-евакуаційні роботи;
• ліквідація аварій і наслідків стихійних лих;
• в сільськогосподарської, комунальної, лісозаготівельної та інших сферах.

В залежності від виду робіт, використовуються машини різної вантажопідйомності. Наприклад, автокран 16 тонн незамінний при комунальних роботах, невеликих будівництвах. А потужні крани до 100 тонн – при будівництві мостів, в кар’єрах і на інших великовагових процесах.

Переваги автокранів

Автокрани не тільки зручні і функціональні в багатьох сферах життя. Їх використання дуже вигідно економічно. Вони в десятки разів знижують витрати на ручну працю і економлять час, завдяки своїм перевагам:

• Компактність і маневреність, якими володіє автокран, дає можливість виконувати роботу в обмежених міських умовах, поблизу від інших об’єктів і будівель. Достатня швидкість пересування дозволяє без проблем рухатися в транспортному потоці.
  • Мобільність. Автомобільне колісне шасі не потребує перевезення до місця робіт, кран легко долає навіть великі відстані, як в міських умовах, так і по бездоріжжю.
  • Незалежна робота. Для роботи крана не потрібно спеціально готувати місце. Необхідні опорні конструкції вже входять в комплект машини. Робота з опорами збільшує вантажопідйомність прим. на 80%.
  • Чи не потрібен монтаж і демонтаж. Кран повністю монтується на шасі автомобіля і переміщається самоходом вже в робочій комплектації. Габарити дозволяють виконувати перевезення крана в ЖД вагоні в зібраному стані.
  • Простота обслуговування. Процеси збирання та розбирання крана, заміни стріли в залежності від типу робіт – виконуються швидко.
  • Зручність управління. Для повноцінної роботи достатньо однієї людини.

  Автокрани мають широкий спектр модифікацій. На ринку представлені моделі різної вантажопідйомності, здатні працювати з вагою від 4 до 100 тонн. Залежно від типу завдання, автокран може бути оснащений специфічним обладнанням.

  Наприклад, стреловое обладнання застосовується для переміщення вантажів і затребуване в будівництві. Грейфер встановлюють для роботи з сипучими вантажами, очищення водойм, розриву котлованів. Драглайн може встановлюватися при земляних роботах: для розкопок ґрунту, пошуку і видобутку копалин.

  Автокран на шасі МАЗ

  Шасі МАЗ під автокран зарекомендувало себе як надійна колісна база. Ці машини відрізняє ряд переваг:

  • доступна ціна, в порівнянні з іншими імпортними виробниками;
  • прохідність в умовах поганих доріг;
  • ремонтопридатність і простота в обслуговуванні;
  • доступні запчастини і матеріали-витратні матеріали.

  ПКК Спецмаш; реалізує вантажні шасі МАЗ 5340С2 з краном автомобільним на його базі. Спецтехніка має 3-секційну стрілу, висотою підйому до 20,7 м. Двигун відповідає класу безпеки Євро-5 що дозволяє працювати поблизу житлових будинків.

  Пропонується дві модифікації, в залежності від вантажопідйомності:

  Лебідки підйомно-поворотного механізму обладнані найсучаснішою дискової гальмівною системою. Гідравлічні висувні опори забезпечують стійкість конструкції під час робіт. Кабіна машиніста підвищеного комфорту має круговий скління, тому робоча зона залишається в видимості при будь-якому положенні стріли.

  Додатковий захист забезпечує датчик контролю перевантажень і прилад захисту від небезпечної напруги при роботі близько ліній електропередач. Несправності діагностуються автоматично, звіт про помилки виводиться на дисплей в кабіні машиніста.

  Компанія ПКК “Спецмаш” пропонує придбати автокран: продаж і доставка здійснюється по всій Україні. Також ми надаємо можливість доукомплектації стандартних моделей, сервісне і ремонтне обслуговування.

  Як влаштований автокран: особливості конструкції

  Автокран – необхідна спецтехніка не тільки в будівництві, але і в інших сферах. Така техніка потрібна і для вантажно-розвантажувальних робіт, коли мова йде про транспортування великих вантажів або тієї ж техніки, і може знадобитися навіть в рятувальних роботах. У цій статті ми докладніше розберемо будову автокрана, різновиди конструкцій і їх призначення.

  Принцип пристрою автокрана

  Крани автомобільні можна умовно розділити на поворотну і неповоротну частини. Підставою для нього може служити вантажне шасі різних марок. Найбільш популярним в нашій країні є автокран МАЗ. Шасі від мінського автозаводу є не тільки відмінним вибором по вантажопідйомності і прохідності, а й відповідає екологічному стандарту Євро-5.

  Робочий елемент будь-якого автокрана – це стріла. За типом конструкції стріли діляться на:

  • телескопічні;
  • гратчасті;
  • башенно-стріляв.

  Телескопічна стріла являє собою металеву конструкцію з однієї або декількох секцій. Стріла може мати прямокутне, трикутне, трапецієвиде та інший тип перетину, який впливає на міцність конструкції. Найчастіше виготовляють телескопічні стріли з основної і декількох висувних секцій – це дозволяє забезпечити більший винос стріли і робить її більш зручною в роботі.

  Гратчаста конструкція має меншу вагу, ніж телескопічна, так як складається не з цільної металоконструкції, а зі збірної. Менша вага самого обладнання підвищує загальну вантажопідйомність всієї машини. Але дана конструкція не має висувних деталей, а отже довжина стріли залишиться незмінною.

  Баштово-стрілові крани фактично сконструйовані з двох стріл: основної вертикальної і виносної горизонтальної. Такі крани використовують для будівництва висоток. Для їх транспортування потрібен спеціальний вантажний автомобіль і в дорожньому потоці такий кран, через великі габарити і низьку швидкість пересування, буде створювати якісь незручності.

  Технічні характеристики і сфери застосування

  За вантажопідйомності поділяють малі (не більше 8 тонн), середні (до 50 тонн) і великі (понад 50 тонн) автокрани. Техніка з найбільшою вантажопідйомністю використовується в будівництві мостів і доріг. Малі підйомники використовують для різних завдань в будівництві невеликих будинків і приватних будинків. Найбільш поширеними в різних сферах діяльності є крани середньої вантажопідйомності. Наприклад, автокран 16 тонн.

  Управління підйомником виконується з кабіни кранівника. Механізм приводиться в дію гідравлічним або електричним двигуном. Залежно від потужності агрегату можлива різна швидкість підйому і опускання вантажу. Також важливим показником є максимальний винос стріли, який впливає на максимальну висоту підняття вантажу.

  Робоча зона залежить від поворотного пристрою і в сучасних машинах становить 360°. Кабіна кранівника засклена з усіх боків для максимально гарної видимості і оснащується необхідними для комфортної та безпечної роботи елементами. Сучасна техніка, така як автокран МАЗ 16 тонн, оснащена датчиками роботи кожної з систем і дозволяє відразу визначити, чи є в роботі неполадки.

  На що звернути увагу при покупці?

  Автокран, продаж якого здійснюється як виробниками, так і посередниками – досить серйозне вкладення. Вибираючи даний вид спецтехніки, головне враховувати специфіку вашої сфери діяльності і вимоги до вантажопідйомності і маневреності машини. Купівля нової техніки в такому випадку є оптимальним варіантом, адже ніколи не знаєш який фактичний знос б/у техніки. Для максимально продуктивної і безпечної роботи вибирайте спецтехніку від виробника в ВКК “Спецмаш”.