Хімічні заходи захисту сільськогосподарських культур від бур’янів

Про можливість знищення рослин концентрованими розчинами солей було відомо досить давно. Проте тільки в кінці XIX ст. встановили, що деякі хімічні речовини можуть знищувати одні рослини, не пошкоджуючи при цьому інших. Фітотоксичні властивості були виявлені в мідного та залізного купоросу, азотнокислої міді, натрієвої селітри, сульфату амонію, каїніту, ціанаміду кальцію та сірчаної кислоти. Досліди, проведені на початку ХХ ст. у Франції, показали, що низьковідсоткові розчини мідного та залізного купоросу й сірчаної кислоти (6-10%) виявилися досить ефективними для знищення двосім’ядольних бур’янів у посівах зернових культур, але високі дози витрат цих речовин і властивість сірчаної кислоти спричинила корозію металів, стали гальмом для їх широкого застосування у виробництві.

У середині першої половини ХХ ст. для боротьби з бур’янами почали застосовувати арсеніт та хлорат натрію, сірководень, сполуки бору, тіоціанати, сульфомат амонію, ди-нітрофеноли, мінеральні масла. В цей час використання хімічних речовин для знищення бур’янів набирає виробничого значення, особливо ДНОКу для боротьби з повитицею.

Третій етап застосування хімічних речовин для боротьби з бур’янами починається з появи речовини під назвою 2,4-Д (дихлорфеноксиоцтової кислоти) і спрямованого синтезу з фітоцидними властивостями. Починаючи з 1950-х років багато фірм і хімічних концернів з науководослідними інститутами та дослідними станціями працює над синтезом хімічних препаратів і вивченням їх застосування для боротьби з небажаною рослинністю. Фітотоксичні властивості виявлено в кількох тисяч хімічних сполук, а найефективніші з них – феноксикарбонові кислоти, триазини, фенілсечо-вини, сульфонілсечовини, карбамати – стали основою для виробництва гербіцидів – речовин для знищення бур’янів.

Класифікація і характеристика гербіцидів

Хімічні речовини, які застосовуються для знищення бур’янів, називаються гербіцидами. Ця назва походить від латинських слів herba – трава і caedere – вбивати. Крім гербіцидів, у лісовому господарстві застосовуються речовини, які мають назву арборициди (від слова arborum – дерево). Разом з інсектицидами, фунгіцидами, зооцидами гербіциди відносяться до групи хімічних речовин, об’єднаних загальною назвою пестициди (походить від латинського слова pestis – інфекція, пошкодження).

Гербіцидні властивості виявлені в дуже багатьох хімічних речовин. Однак практичного значення набуло близько 150 сполук. Застосовується ж у виробництві значно менше препаратів. Велика кількість гербіцидів, належність до різних класів хімічних сполук, різнобічність характеру і способів дії, а також практики застосування потребують відповідної класифікації. До цього питання різні автори підходять неоднаково. Одні кладуть в основу класифікації хімічний склад гербіцидів і поділяють їх за класами хімічних сполук, інші враховують характер та спосіб дії. Гігієнічна класифікація, не враховуючи призначення препаратів, основним критерієм вважає їх токсичність для теплокровних організмів.

За хімічним складом гербіциди поділяються на органічні та неорганічні речовини. Переважна більшість високоефективних гербіцидів – це складні органічні сполуки, такі як хлорфеноксикарбонові кислоти (2,4-Д, 2М-4Х, 2М-4ХМ, 2,4-ДМ, 2М-4ХП, 2,4-ДП), похідні бензойної кислоти (амібен, діанат), хлоровані аліфатичні карбонові кислоти (далапон, солан та ін.), похідні симетричного триазину (симазин, атразин, прометрин, семерон), похідні фенілсечовини (дікуран, діурон, дозонекс), сульфоніл-сечовини (глін, туліген, хармоні, тітус, тел), похідні карбамінової і тіокарбамінової кислоти (карбін, ялан, ептам, ерадикан, тиллат), похідні піколінової кислоти (тордон, лонтрел), похідні нітрофенолів (ДНОК, нітрафен).

Важливе значення для роботи з гербіцидами має ознайомлення з гігієнічною класифікацією (табл. 11). Відповідно до неї гербіциди розрізняються:

• 1. За токсичністю речовини, введеної в шлунок експериментальним тваринам. Причому речовина ЛД₅₀ використовується в летальній дозі (мг на 1 кг живої маси) і спричинює загибель 50% тварин. За цією ознакою всі гербіциди поділяють на 4 класи:
• 1.1. Надзвичайно небезпечні – ЛД₅₀ менше 15 мг/кг.
• 1.2. Високонебезпечні – ЛД₅₀ 15-150 мг/кг.
• 1.3. Помірно небезпечні – ЛД₅₀ 151-5000 мг/кг.
• 1.4. Малонебезпечні – ЛД₅₀ більше 5000 мг/кг.

Токсикологи класифікують гербіциди також за ступенем леткості, за коагуляцією, за стійкістю до розкладання в зовнішньому середовищі.

2. За характером дії на рослини гербіциди поділяють на дві групи: вибіркової (селективної) та суцільної (загальної) дії. Гербіциди вибіркової дії при певних нормах застосування у відповідні строки знищують тільки бур’яни, не пошкоджуючи при цьому культурних рослин. До них належать препарати 2,4-Д, 2 М-4Х, нітрофенолів, карбоматів, триазинів та ін. Вони широко застосовуються для прополювання зернових культур, льону, цукрових буряків, кукурудзи.

Гербіциди суцільної дії знищують і бур’яни, і культурну рослинність. Їх застосовують для повного знищення бур’янів у каналах при будівництві штучних водойм, а також для боротьби з особливо злісними бур’янами (степовий гірчак звичайний, пирій повзучий та ін.).

3. За способом дії (характер пошкодження рослин) гербіциди вибіркової та суцільної дії поділяють на контактні і системні.

Контактні гербіциди діють на ті органи рослин, на які потрапляють, спричинюючи пошкодження листя і стебел внаслідок реакції, що відбувається між хімічною речовиною і рослиною, або внаслідок зневоднення тканини рослин. Системні гербіциди проникають в органи рослин (корені, листя) і через провідні тканини кореня та стебла – в зони і точки росту. Там вони викликають фізіолого-біохімічні відхилення патологічного порядку: зовсім змінюється обмін речовин і через деякий час рослини гинуть.

4. За способом застосування виділяють гербіциди для внесення в ґрунт до сівби або до появи сходів рослин (так звані ґрунтові гербіциди) та гербіциди, якими обприскують рослини під час вегетації.

Слід сказати, що ці поділи є до певної міри умовними. Наприклад, високі норми селективних гербіцидів можуть знищувати всю рослинність (атразин, тордон). В одних випадках вони можуть застосовуватись як ґрунтові, а в інших – по вегетуючих рослинах (група 2,4-Д, деякі триазини – голтікс, пірамін).

Для щонайповнішого знищення різних видів бур’янів останнім часом хімічна промисловість випускає комплексні або комбіновані гербіциди, до складу яких входить дві (або більше) різні хімічні сполуки, наприклад, кампарол, ситрин – суміш прометрину із симазином, гезаприм – суміш атразину з іграном або прометрином, діален – суміш 2,4-Д з діанатом, примекстра – суміш дуалу з атразином.

Форми препаратів. Хімічна промисловість виробляє гербіциди у вигляді порошків. Одні з них добре розчиняються у воді, як 2М-4Х, ТХА; інші змочуються водою. До складу останніх входять наповнювачі (каолін, бентоніт) і поверхнево-активні речовини (агрол, тренд), завдяки чому ці препарати утворюють з водою стійку суспензію (семерон, сіріус, гезагард). До цієї групи входять також порошки-дусти для обприскування рослин або внесення в ґрунт (ціанамід кальцію). Інші форми представлені пастами, розчинними у воді; концентрованими розчинами у воді або в органічних сполуках (амінна сіль 2,4-Д); концентратами емульсій (парднер, тарга, ептам); мікрокапсулами, де діюча речовина міститься в нейтральному носієві – капсулі, що перебуває (плаває) в рідкій фазі; сухою текучою суспензією (тітус); водорозчинними гранульованими препаратами на інертних наповнювачах або на мінеральних добривах, мінерально-масляні суспензії, технічні розчини для УМО.

Виробнича класифікація гербіцидів

Буряни — боротьба з бурянами

Власникам прибудинкових ділянок, дач та городів «армія» бур’янів приносить в літній сезон немало клопоту. Ці непривабливі рослини на відміну від примхливих сільськогосподарських культур ростуть на будь-якому клаптику землі, в будь-яких умовах і за будь-якої погоди. Вони перетворюють ділянку на непрохідні зарості, а деякі види бур’янів, можуть ще і викликати алергічні захворювання. Для економії Ваших сил та засобів пропоную Вам дізнатися детальніше про різні бур’яни і методи боротьби з ними.

Передусім, для ефективної боротьби з бур’янами, слід розсортувати їх по особливостях життєдіяльності, щоб виділити найбільш важковиводимих види і в першу чергу зосередити зусилля із знищення на них. Для цього давайте розглянемо ТОП найважковивідних бур’янів, які найчастіше зустрічаються на земельних ділянках.

До однієї з найбільш шкідливих і обтяжливих смітних рослин відноситься пирій. Він є багаторічною бур’яновою рослиною. Пирій розростається коренями у верхній частині землі (5-10 см) в горизонтальному напрямі, як би повзе. Ця особливість дозволяє йому швидше за багато інших рослин «захопити» ділянки землі. На щастя пирій дуже не любить посухи, яка сприяє його швидкому вимиранню, а також ущільнених грунтів, тому пирій росте, як правило, в рихлому грунті.

Для боротьби з пирієм категорично не рекомендується використовувати перекопування грунту. Це не лише не ефективно, але і навіть може сприяти його швидкому розростанню, оскільки перекопування розпушує грунт і довше зберігає вологу. Також слід враховувати, що пирій має підвищену стійкість до багатьох видів гербіцидів, тому для обробки пирію вимагається використовувати розчини з підвищеною концентрацією.

Загалом, пирій важко вижити, і якщо він з’явився на Вашій ділянці, то слід почати з ним боротьбу якнайскоріше.

Амброзия

Поширена бур’янова рослина, яка може викликати у багатьох людей (до 15 % населення) сильну алергію, за що відноситься до «карантинних бур’янів». Особливо несприятливий період цвітіння амброзії, коли її пилок розвіюється вітром. Амброзия швидко розростається довгими стеблами до 2-х метрів заввишки, при цьому сильно осушує грунт, що призводить до загибелі інших рослин. У деяких містах, пише iBud.ua, введені штрафи від 170 до 300 грн. за те, що власники прибудинкових ділянок допускають заростання їх амброзією.

Амброзія полиниста (на фото) легко виснажується перекопуванням грунту і чутлива до гербіцидів.

Лобода

Дуже живуча бур’янова рослина. Відрізняється міцним коренем і стеблом, тому лободу важко видалити механічно. Так само лобода добре переносить посуху, може рости на сухому щільному грунті і на неї слабо діє засолення грунту.

Поширений, особливо на Півдні України та Росії, широколистий бур’ян. Виростає до 2 метрів заввишки, сильно затінює грунт, що призводить до часткової або повної загибелі інших рослин. Бур’ян сприйнятливий до гербіцидів, легко видаляється механічно висмикуванням. Важливо встигнути вивести цей бур’ян з ділянки до вересня, коли циклахена починає плодоносити.

Горець пташиний

Надзвичайно невибаглива та витривала бур’янова рослина, завдяки чому поширилася по всьому світу. Народні назви – спориш, гусяча-трава, трава-мурава. Виділяється з багатьох інших бур’янів тим, що може рости на сильно затоптаному грунті, утворюючи суцільний килим. Має і хороші властивості, так із горця пташиного отримують різні лікарські засоби, можна споживати в салатах і супах, відмінна кормова рослина для птахів. Важко видалити механічно через міцність розгалужених коренів. Чутливий до гербіцидів.

Осет польовий

Колючий і важковивідний бур’ян, який дуже часто засмічує городи, витісняючи корисні культури. Осет не примхливий, добре переносить жарку та посушливу погоду. Вивести його треба встигнути до кінця літа, поки він не почав поширювати насіння, яке розкидається вітром і може довгі роки зберігатись в грунті.

Механічне видалення і виснаження бур’янів

Цей метод, зважаючи на простоту, найчастіше використовують в домашньому господарстві для боротьби з бур’янами. Зазвичай це просто зрізання бур’янів під корінь. Ще краще видалення бур’яну з грунту разом з коренем. Проте, це не завжди можливо, оскільки багато бур’янів мають розгалужений корінь, який дуже важко повністю висмикнути. Якщо ж бур’ян не витягнути з грунту з коренем, а просто скосити, то спочатку він почне проростати за рахунок накопичених в корені поживних речовин, але при повторенні скошування 2–3 рази за сезон рослина виснажується і гине.

Недоліки цього методи очевидні – занадто велика трудомісткість. Процедуру зрізання для одного виду бур’яну треба проводити кілька разів, а враховуючи, що різні бур’яни сходять в різний час, то відразу після виснаження одних видів бур’янів на землі, що звільнилася, дуже швидко починають бурхливий ріст інші види. Таким чином, зрізати бур’яни доводиться через кожні 2–3 тижні практично впродовж усієї теплої пори року.

Засолення грунту

Спосіб боротьби має на увазі внесення великої кількості солей в грунт, що робить його непридатним для росту пригнічуючого виду бур’янів. Найбільш відповідною сіллю є добре всім відомий хлорид натрію або кухоннаа сіль. Вона не токсична і відносно дешева. Ще ефективніше використання кальцинованої соди, оскільки вона сильно підвищує лужність грунту і руйнує речовини, що містяться в гумусі, від якого багато в чому залежить родючість грунту.

Враховуючи, що деякі бур’янові добре переносять засолення грунтів. Для надійного ефекту треба вводити кухоннау сіль у досить великій кількості, а точніше не менше 1–1,5 кг солі на 1м2 поверхні землі. Сіль можна вводити в грунт або вигляді теплого концентрованого розчину 30% і більше, або просто більш-менш рівномірно розсипавши по землі. Далі сіль сама поширюється в грунт капілярною вологою і дощовою водою.

До недоліків такого способу боротьби з бур’янами можна віднести псування грунту. Так, після засолення грунт стає непридатним на тривалий час (2–5 років) для вирощування корисних рослин, і тому такий спосіб придатний лише для ділянок, які використовуватимуться під господарські потреби, наприклад, доріжки, стежини. Так само очевидно, що засолення великих ділянок, вимагає великих витрат на придбання солі.

Мульчування грунту

Мульчування – це укриття грунту різними матеріалами, наприклад, сіном, листям, щебенем, папером, полімерними тканинами і плівками. Суть способу – це позбавлення бур’янів головного джерела енергії – сонячного світла. Спосіб досить ефективний, адже не дивляться на те, що бур’яни можуть жити при посушливій погоді в поганому грунті, жоден з них не зможе рости за відсутності сонячного світла. Так само мульчування дозволяє зберегти вологу і тепло в грунті.

Якщо грунт закривається рихлим матеріалом (листям, сіном, корою, тирсою і так далі), то його висота має бути не менше 5 см, адже спочатку паростки бур’яну зможуть проростати за рахунок запасу поживних речовин в насінні або коренях.

Так само ефективно використовувати для настилання грунту тонкі листові матеріали, наприклад, чорну поліетиленову плівку. Щоб не витягувати матеріал для приховання, замість полімерних плівок можна використовувати папір, який згниває в грунті за один рік.

Загалом, мульчування можна вважати хорошим способом боротьби з бур’янами на своїй ділянці. Проте він вимагає наявності матеріалу для закривання грунту та деяких трудовитрат на його укладання.

Обробка бур’янів гербіцидами

Обробка бур’янів гербіцидами є найменш трудомістким способом боротьби з бур’янами. Гербіцид у відмінності від інших методів викликає загибель усієї рослини до самих кінчиків коренів, таким чином надійно очищаючи грунт від пророслих бур’янів.

Найкращим для приватного користування неселективним гербіцидом системної дії є гліфосат, він широко відомий під торговельними назвами препаратів – «Ураган форте» і «Раундап». Цей гербіцид повністю розкладається в грунті через один місяць, таким чином, залишаючи його придатним для вирощування корисних рослин. Гліфосат дуже токсичний для бур’янів, але відноситься до малотоксичних речовин для людини і тварин.
&
Обробку найзручніше здійснювати ручним обприскувачем. Дія препарату починає проявлятися через три доби після обробки, а повна загибель бур’янів – через 10-12 днів.

Для надійного знищення бур’янів треба дотримуватись наступних правил:

– оптимальна витрата препарату на основі гліфосата 40 мл на одну сотку оброблюваної ділянки;

– препарат наноситься на листя бур’янової рослини;

– обробка здійснюється в суху, безвітряну погоду;

– оптимальна температура застосування не нижче 15ºС;

– якщо в найближчі 2–3 години очікується дощ, обробка не здійснюється;

– корисні рослини, а також крону низькорослих дерев, треба закрити плівкою або щитами;

– при роботі використовуйте захисні рукавички, щільний одяг, респіратор, не приймайте їжу або питво, після роботи слід ретельно вимити руки з милом.

Читайте також

ДОГЛЯД ЗА ДІЛЯНКОЮ — 14 вересня 2011

Розглянуто способи виведення блохи в будинку з використанням «народних засобів», зоошампун.

ДОГЛЯД ЗА ДІЛЯНКОЮ — 16 березня 2008

Обрізка старих рослин. Поради з проведення обрізки. Спилювання великих гілок. Лікування ра.

ДОГЛЯД ЗА ДІЛЯНКОЮ — 15 березня 2008

Що означає вираз «легкий у догляді»? Посадки, що не вимагають великих зусиль. Поради по оз.

БАСЕЙНИ ДЛЯ БУДИНКУ — 14 лютого 2024

Доріжки в саду: вибір кольорів та створення гармонійних композицій.

ПАРКАНИ ТА ОГОРОЖІ — 22 вересня 2023

ПАРКАНИ ТА ОГОРОЖІ — 03 березня 2023

ПАРКАНИ ТА ОГОРОЖІ — 03 березня 2023

ПАРКАНИ ТА ОГОРОЖІ — 05 березня 2021

Відкатні ворота – це звичайні ворота, що складаються з опори і полотна, що . Основні скл.

ПАРКАНИ ТА ОГОРОЖІ — 10 жовтня 2019

Стаття про створення надійної безпеки свого будинку.

САДОВІ ДОРІЖКИ — 25 вересня 2019

Одним з популярних покриттів ділянок біля будинку є тротуарна плитка. Самостійне виготовле.

Випалювання бур’янів: ефективний і безпечний для довкілля спосіб

Для аграріїв, зайнятих органічним землеробством (а таких стає дедалі більше), є проблема: як боротися із бур’янами на посівах польових і овочевих культур? Агрохімію застосовувати не можна, прополювати вручну складно, й потребує неабияких людських ресурсів, навичок і терпіння. Але зараз є цікава альтернатива: вогневий культиватор.

Випалювання бур’янів — більш ефективний і безпечний для довкілля спосіб, ніж традиційні агрохімічні способи контролю бур’янів. Полум’я у багатьох випадках — це безпечніше, ніж доволі агресивні хімічні речовини, які можуть забруднювати ґрунтові води і залишати сліди на овочах і фруктах.

Взагалі-то вогневі культиватори для знищення бур’янів відомі давно. Вони застосовувалися у США ще у 1930-х до роках на посівах кукурудзи, бавовни й сорго. Однак широке розповсюдження гербіцидів призвело до того, що довгий час технології випалювання зайвої рослинності сприймалися як пережиток минулого. Однак нерідко нове — це призабуте старе. Повертаються вітряки, входить у моду опалення екологічними дровами і ще багато чого, знайомого нашим прадідам… Знову вогняні культиватори почали застосовуватися із 1990-х років, відколи почала зростати мода на здорову їжу та підвищилася популярність органічного сільського господарства.

Для успішної прополки бур’яни повинні бути досить дрібними, щоб термічний вплив міг їх знищити. Пропускаючи полум’я через них протягом мікросекунд, агрегат не спалює рослини, однак нагріває їх настільки, щоб убити — на величину до + 70 °C. При цьому «вогнемет», по суті, ніяк не впливає на фізичні, хімічні та мікробіологічні характеристики поверхневого шару ґрунту.

Вогонь дозволяє контролювати не лише небажану рослинність, а й жуків-шкідників. Так, у вирощуванні картоплі в США такі культиватори успішно використовують не лише проти бур’янів, а й також для знищення колорадського жука.

Ранні моделі культиваторів-вогнеметів застосовували як пальне ламповий гас. У кінці 1970-х років теж у СРСР почали випускати полум’яний культиватор «КО-2,4». Він працював на пропан-бутані. Сучасні агрегати цього типу працюють на скрапленому природному газі.

Вогневий культиватор може використовуватися до або після посіву культури, але до появи сходів або ж перед збиранням урожаю, і навіть після цього. Різні терміни і способи застосування обумовлені різними завданнями, які ставить агроном: контроль хвороб і шкідників, створення умов для механічного обробітку ґрунту абощо.

Які культури можна обробляти вогнем? Австралійські фермери рекомендують проведення термічної обробки проти бур’янів перед появою сходів гарбуза, огірків, квасолі, дині, картоплі й кукурудзи. Для більш ніжних культур (редис, морква, цибуля, помідори, салат, броколі, капуста) пропонують робити два полум’яних проходи — до посіву і до сходів. У Німеччині обробці вогневим культиватором піддавалися тендітні й примхливі лікарські та ефіроолійні рослини, і результат був позитивним.

Устаткування для випалювання бур’янів виробляється у США, Німеччині, Голландії, Швеції, Данії, Великобританії. У країнах Східної Європи поки що ні. Хоча в Україні вже є «кулібіни», які застосовують цей метод, самостійно виготовивши культиватор-випалювач.

І також у нашій країні вже можна придбати невеличкий мобільний «полум’яний рюкзак» під брендом «Червоний Дракон» для ручної обробки бур’янів вогнем. Попри назву агрегат розроблений не у Китаї, а в США — хоча, звісно, китайці швидко мавпують винаходи і, мабуть, також незабаром заходяться виготовляти щось подібне.

Отже, вогневі культиватори — гідна альтернатива застосуванню гербіцидів і механічному контролю бур’янів. Але яка ж ціна питання? Термічна прополка обходиться дешевше, ніж ручна. Однак «вогнемети», тобто обладнання для такої технології, коштують недешево. До того ж для випалювання бур’янів витрата скрапленого газу становить від 20 до 80 л/га, а продуктивність їх не перевищує 2–3 га/год.

Григорій МЕРЕФ’ЯНСЬКИЙ, спеціально для газети “Агробізнес Сьогодні”