Σκολότοι), — екзоетнонім грецького походження, який у сучасній науковій та художній літературі застосовується до практично всіх племен, що мешкали у VII—III ст. до н. е. на землях сучасної України від Дунаю до Дону, всю цю територію Геродот називав Велика Скіфія.
Майнову і соціальну нерівність у скіфських племенах підтверджують їх поховальні пам'ятки. Бідних скіфів ховали в простих ямах. Багатих скіфів завжди ховали під великими курганами, поховання супроводжуються значною кількістю коштовних предметів.
СКІФИ-КОЧОВИКИ (скіфи-номади, Σκύϑαι νομάδες) — одне з етно-територіальних угруповань Скіфії, відомих з опису Геродота. Згідно з його "Історіями" С. -к. жили в степу між скіфами-землеробами на заході та царськими скіфами на сході, межею з останніми була р.
Cimmerii) — загальна назва іраномовних кочових племен, які у ІХ-VII ст. до н. е. проживали на території Північного Причорномор'я (півдня України).
У III ст. н. е. сармати зазнали поразки від германського племені готів, яке прийшло у Надчорномор'я з Балтії.
Розквіт скіфської цивілізації припадає на VII століття, саме в цей час скіфи панували не тільки в степах Причорномор’я, але і всієї Малої Азії, де створили скіфську державу Ішкуза, правда до початку VI століття з Малої Азії вони були витіснені. В цей же час сліди перебування скіфів знайдені на …