Знахідний відмінок, або акузати́в (лат. accusativus; від accuso — «звинувачую») — непрямий відмінок, який відповідає на запитання «кого?», «що?». Виражає об'єкт, що зазнає прямої дії з боку суб'єкта: Козак знайшов свого коня. Програміст має скласти програму.
Називний відмінок, або номінати́в (лат. casus nominativus, від nomino — «називаю», «іменую») відповідає на запитання «хто?», «що?». Умовно вважається основним відмінком, від якого утворюють інші. Зазвичай він виконує функцію підмета та позначає суб'єкт, який творить дію (агенс).
Відмінок – це граматична словозмінна категорія, що характерна для іменних частин мови (а саме – іменника, прикметника, числівника та займенника, а також для дієприкметника). Відмінок служить для вираження синтаксичних відношень між словами в реченні.
У називному відмінку іменник є підметом. Щоб правильно визначити знахідний відмінок іменника, потрібно до іменника поставити два питання кого? що? (бачу). У знахідному відмінку іменник є другорядним членом речення (додатком).
В українській мові сім відмінків, які поділяють на прямі (називний, кличний) та непрямі (родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий).
Знахідний відмінок, або акузати́в (лат. accusativus; від accuso — «звинувачую») — непрямий відмінок , який відповідає на запитання «кого?», «що?». Виражає об’єкт, що зазнає прямої дії з боку суб’єкта: Козак знайшов свого коня. Програміст має скласти програму. У мовах номінативного …