Їх розшукує поліція: чому треба конкурс на керівника Нацполіції

Їх розшукує поліція – ефективних менеджерів відомства, які нарешті зможуть перезавантажити систему та бути аполітичними.

7 лютого Рада призначила головного поліцейського країни Ігоря Клименка Міністром внутрішніх справ.

Нацпол залишився без керівника. Ми, як громадськість одразу звернулися до Верховної Ради та Кабміну: призначення на посаду голови та заступників Національної поліції повинне відбуватися тільки після конкурсів за участю міжнародників.

Через рік після повномасштабного вторгнення на часі повертати конкурси на посади державної служби та в ключові відомства, як це відбувається в НАБУ та органах судової влади. Тут повинна включитися Верховна Рада.

Конкурс на головного поліцейського країни має стати першим кроком до реформування та перезавантаження Нацполу. Цього вимагає і Єврокомісія в пункті 4 рекомендацій для України як кандидата до ЄС.

Як провалилася селфі-реформа?

1000 підозр правоохоронцям у війну – підтвердження того, що “реформа Авакова” дала збій і як мінімум провалилася.

Великий відсоток поліцейських зрадили державі та перейшли на бік окупантів, частина – “попалися” в хабарництві та організації корупційних схем.

Хоча ще 5-7 років тому українці раділи “клієнтоорієнтованій” новій поліції – молодим і усміхненим поліцейським, які залюбки роблять селфі, рятують котів, можуть підвезти та поділитися бензином. Однак це радше іміджеві тимчасові зміни.

Фактичного перезавантаження з роками не відбулося.

Голову та заступників голови Нацполу продовжили призначати за креатурою МВС, що своєю чергою робило їх політично залежними фігурами.

Формально результатом легкої реформи 2014-2015 років стала зміна назви “міліція” на “поліція”. Але це майже не торкнулося суті – до лав нової поліції після переатестації “на папері” пройшли понад 90% колишніх міліціянтів. Велика частина звільнених повернулися через суди, адже не була дотримана законна процедура.

У новій формі, проте за старими звичками та законами 90-х продовжили роботу колишні міліціянти. Це і стало початком провалу реформи.

Згодом “реформовані” поліцейські застрелили 5-річного хлопчика, зґвалтували жінку у відділку в Кагарлику, засвітилися у численних побиттях, кришуванні та корупційних скандалах. У більшості випадків головне “покарання” – звільнення з посади.

Так, попри війну, поліцейські зашквари сягають величезних розмахів – випадки колабораціонізму та держзради у низці областей, каральні групи з експоліцейських на тимчасово окупованих територіях, організація поборів за перетин лінії розмежування, сприяння в уникненні від мобілізації та продовження довоєнних корупційних звичок, як-от очолення схем із наркобізнесом чи кришування проституції.

В умовах війни така поліція є небезпечною для країни, адже підриває і головний фронт, і тил.

По суті, реформа Нацполу стала косметичним ребрендингом старої міліції. Фактом залишається політичний вплив на правоохоронні органи та відсутність політичної волі у свій час довести реформу до кінця.

Чому щось пішло не так?

Однією із найважливіших змін у реформі стало створення патрульної поліції. Однак проблемним залишилися низькі соціальні гарантії, відсутність перспектив кар’єрного росту і мотивації, непрозорі призначення та стара заполітизована система.

Низька мотивація. Якщо раніше до Нацполу йшли нові люди, мотивовані конкурентною зарплатнею та перспективами кар’єрного росту, то згодом багатьом із них довелося покинути службу.

Нині робота в поліції не вирізняється особливою престижністю через низькі заробітні плати, які не відповідають ні рівню покладених обов’язків, ні ризику для життя. 30 тисяч гривень “бойових” як тимчасове підвищення не вплинуло загалом на ситуацію.

Не впливає на мотивацію і ручний механізм винагород та просування по службі.

Показники на папері. Формальне непідкріплене звітування, перевірити яке фактично неможливо і яке досі використовується поліцією для демонстрації ефективності, а також репрезентативне опитування з можливістю маніпулювання не можуть впливають на підвищення KPI правоохоронців.

Успадкована корупція. “Хороший” поліцейський має отримувати хорошу зарплату.

Як бути з “поганим”? Адже свою частину недоотриманої зарплати він знає, де взяти. І в реаліях “поганий” поліцейський має кращі доходи, адже вдається до “підробітків” та “кришувань”.

Корупція в поліції залишається однією з головних проблем, яку частіше очолюють, ніж долають.

Правоохоронна корупція ще більше послаблює нашу обороноздатність, а під час післявоєнної відбудови в умовах надходжень великої допомоги така ситуація може стати серйозним викликом для міжнародних партнерів.

Перезавантаження керівництва Нацполу – на часі

Служба в українській поліції нарешті має стати престижною і дієвою, а жаргонне “мусор” – стосуватися лише російської міліції.

Для того, щоб правоохоронний орган працював ефективно, зазначені вище проблеми поліції не можна залишати на потім, під приводом “не на часі, бо війна”.

Саме зараз на тлі корупційних штормів у Міноборони має бути пильна увага та викриття корупційних схем і при інших міністерствах і відомствах.

Перезавантаження правоохоронного блоку та загострення їхнього чуття на воєнну корупцію можливе лише після обрання голови та заступників Нацполу в результаті прозорого конкурсу за участю міжнародників. Без одноосібних політичних призначень.

Щоб не повторилося знову “ідея хороша, а з реалізацією не впоралися”, поліція повинна перестати бути кийком у руках топчиновників та політиків, а підхід до формування її керівного складу та діяльності кардинально змінитися.

Перші три кроки:

1. Конкурс на голову Нацполу та заступників – за прозорими механізмами та участю міжнародних експертів і громадськості.

Як зараз? За постановою Кабміну, голову Національної поліції призначає на посаду та звільняє Кабмін за поданням Прем’єр-міністра, пропозиції якому надає Міністр внутрішніх справ. Своєю чергою голова Нацполу подає пропозиції щодо своїх заступників, їх призначає Міністр внутрішніх справ.

Тобто керівництво Національної поліції є повністю залежне від МВС та Кабміну.

Попередній і останній конкурсний відбір керівника Нацполу ініціював тодішній міністр Арсен Аваков, попри відсутність визначеної законом процедури. Це підтверджує, що головна умова оголошення конкурсу – наявність політичної волі. Попри це, конкурсну комісію формували не прозоро.

Консультативна комісія тоді рекомендувала трьох кандидатів, однак призначили Сергія Князєва, кандидата, який набрав найменше балів. Він же одразу потрапив у скандал з елітними квартирами та автопарком ексдружини.

Приклад Князєва говорить про можливе політичне лобі з боку міністра, оскільки його й визначали як можливого переможця, а після звільнення з посади голови Нацполу він пішов у радники до Авакова.

Тому конкурсна процедура на посаду керівника Нацполіції повинна мати законодавче підґрунтя та виключати можливості політичного впливу.

Для усунення такого впливу має бути створена незалежна конкурсна комісія. До її складу повинні увійти як представники профільної громадськості, що має досвід у правозахисній діяльності, так і представники міжнародних організацій, які надавали Україні міжнародну технічну допомогу у сфері реформи правоохоронних органів, запобігання і протидії корупції.

Голова Національної поліції у разі конкурсного обрання може бути аполітичним та професійним у своїй роботі.

Попри війну, це реально і потрібно робити, як із відбором керівника НАБУ та прокурорів САП.

2. Конкурси на керівників територіальних підрозділів поліції.

Як зараз? Наразі й в областях керівники поліції – політично залежні від Міністра внутрішніх справ особи та голови Нацполу. Адже призначаються на посади без конкурсів керівником Національної поліції за погодженням з Міністром.

Приклад таких “людей системи” – колишній очільник черкаської поліції Валерій Лютий, якого призначили вертикально, попри палаючі шини під відомством та звинувачення у провалі атестації, скандалами з квартирою в Ялті та лексусом від дружини.

У разі залишення цих посад під прямим впливом керівника Нацполу, продовжиться безкінечна ротація начальників із одного регіону в інший або ж призначення зі своїх.

Для того, щоб посада керівника територіального підрозділу поліції була стимулом для кар’єрного росту та більш відповідальною, ніж наявність контактів і знайомств, варто переглянути процедуру. Зокрема, передбачити механізм призначення керівників головного управління Національної поліції за результатами прозорих конкурсів, за аналогічною процедурою відбору керівника Нацполу.

3. Перевірка на доброчесність працівників поліції.

Поки поняття проходження перевірки на доброчесність стосувалося в основному суддів. Моніторяться доходи, спосіб життя особи і її близьких, а також її поведінка, дотримання морально-етичних норм. У європейській практиці зокрема, часто саме порушення етичних норм та як наслідок репутаційні скандали призводять до звільнення.

Вимоги до поліцейських мають бути не нижчими, ніж до суддів – професійність і доброчесність.

Перевірка на доброчесність може стати жорсткішим випробуванням за будь-який конкурс. Адже тут законність наявного майна в особи та її сім’ї має бути поза сумнівом та відповідати задекларованим доходам. Посаді також має відповідати й спосіб життя поліцейського.

Наприклад, експресофіцерці Державної податкової служби Іванні Плантовській, яка любить люкс-життя, перевірку на доброчесність було б пройти дуже складно. Як і начальнику управління патрульної поліції у Львівській області Роману Пилипенку, який дарував дівчині перепустку на проїзд площею Ринок.

Як наслідок – ще один фільтр для відсіювання токсичних кандидатів як із репутаційної точки зору, так і толерантних до корупції.

Перевірка на доброчесність може стати одним із дієвих механізмів для підвищення загального рівня порядності працівників поліції.

Атестація поліцейських цьому не альтернатива, адже охоплює лише теоретичну та практичну підготовку працівників, однак і тут продемонструвала свою неефективність, коли до поліції повернулося понад 90% “старих” кадрів.

Перевірка ж на доброчесність – механізм збору та аналізу даних, які свідчать про моральні, ділові та професійні якості працівника. Її наслідком, у разі негативних результатів моніторингу, невідповідності способу життя чи поведінки, має бути звільнення працівника.

Ці основні аспекти напряму торкаються керівництва Нацполіції та керівного складу територіальних підрозділів і є важливими для забезпечення їх незалежної і неупередженої роботи.

Сьогодні поліція повинна розшукувати аполітичне та з бездоганною репутацією керівництво, аби завтра ефективно розслідувати злочини та реалізовувати реформу Нацполу.

Як і для будь-якої реформи, головні мотиватори тут – міжнародні зобов’язання та політична воля керівництва країни. Перше є. Далі ж Президент, Парламент та Уряд повинні бути готові для перезавантаження системи, щоб продемонструвати налаштованість української влади до виконання вимог ЄС.

Мартина Богуславець

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

Поліція vs міліція: 16 головних відмінностей про які ви маєте знати

7 листопада життя в Україні кардинально змінилось. В країні припинила існування міліція – репресивний орган, який дістався у спадок від «совка». Тепер замість неї охороняти права і свободи людини, протидіяти злочинності, підтримувати публічний порядок та громадську безпеку – парафія Національної поліції. Так чим же насправді українська поліція відрізняється від міліціонера?

Напевне варто одразу розставити крапки над «і» в тому, що перетворення міліції у поліцію не відбудеться миттєво, а триватиме до кінця 2016 року.

Як розповів в.о. начальника ГУ Національної поліції в Черкаській області Владислав Пустовар, основна відмінність поліції від міліції полягає у тому, що на відміну від міліції радянського зразка, національна поліція – це не репресивний, не каральний орган, а орган, який надає послуги суспільству і конкретній людині – послуги по забезпеченню порядку. Міністр МВС перетворився на суто політичну фігуру, яка не впливає на діяльність поліції. Голову національної поліції призначає Кабмін за поданням міністра МВС.

– Плюс цього закону в тому, що чітко прописані всі поліцейські заходи, які безпосередньо можуть стосуватися кожного з нас. І не на рівні інструкцій, як було раніше, а на рівні закону. Чітко вказано, коли можна здійснювати перевірку документів, коли і в якому порядку можна здійснювати перевірку і огляд речей громадянина, коли можна зупиняти транспортний засіб, коли можна проникати в житло, я вже не кажу про те, що в законі чітко виписаний порядок застосування всіх примусових заходів щодо громадян. Це і гумові кийки, і фізична сила, і сльозогінні гранати… Це великий крок вперед, тому що закон чітко регламентує підстави і порядок застосування всіх цих заходів. На відміну від закону про міліцію, у законі про Національну поліцію повноваження поліцейського більше систематизовано ніж повноваження міліціонера, – пояснив Владислав Пустовар.

Відбулись зміни і у складі правоохоронного органу. Зникли такі структурні підрозділи як судова міліція, транспортна і ветеринарна. Новацією є і збільшення переліку службових тварин, які має право використовувати міліція. Окрім службових собак у поліції передбачено використання і службових коней.

Законом передбачено і те, що поліцейський, окрім вогнепальної зброї, може мати ще й травматичну чи іншу зброю несмертельної дії.

Ще однією цікавою і корисною новацією є те, що всі поліцейські, окрім службового посвідчення матимуть службові жетони із ідентифікаційним номером. Поліцейським заборонено заважати громадянам фіксувати цей номер. Номер буде унікальним і кожна людина буде знати, на кого конкретно скаржитися. Ці номери будуть нанесені на формі всіх спецпідрозділів чи на шоломах. Тому при масових заходах можна буде легко ідентифікувати тих поліцейських, які вчиняли незаконні дії.

Окремі правила щодо носіння жетонів стосуються тільки поліцейських у цивільному, чи тих, хто перебуває на спеціальному завданні.

– Вперше введено поняття «превентивні поліцейські заходи». Крім того у законі є їх чіткий перелік. Це перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу; вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; проникнення до житла чи іншого володіння особи; перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб та поліцейське піклування.

Частиною 2 статті 31 Закону України «Про національну поліцію» також визначено, що під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов’язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи, – зазначив Владислав Пустовар.

Згідно з законом у нову поліцію входитиме низка підрозділів: кримінальна поліція (оперативні підрозділи); патрульна поліція; органи досудового розслідування; поліція охорони; спеціальна поліція (виконання завдань на закритих режимних об’єктах); поліція особливого призначення (спецпідрозділ).

Чим поліція відрізняється від міліції?

Для кращого розуміння чим же національна поліція відрізнятиметься від міліції, пропонуємо увазі читачів найважливіші відмінності, що їх вибрали фахівці сектору комунікації ГУ Національної поліції в Черкаській області.

1.Міліція – це мілітарна, авторитарна, воєнізована структура, яка існувала з радянських часів, була орієнтована на процес та статистику, та мала мінімальний вплив на її діяльність громадськості.

Поліція – державний правоохоронний орган, основне в якому: співпраця, комунікація, надання сервісних послуг. Основними завданнями є служити і захищати. Національна поліція створюється з метою реалізації державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства й держави, а також надання поліцейських послуг.

2. Поліція – це окремий професійний і деполітизований орган.

3. Завданням поліції – надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або інших надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

4. В розділі 2 Закону «Про національну поліцію» на відміну від ст. 3 Закону України «Про міліцію», міститься розширений перелік з повним визначенням принципів діяльності поліції, до яких належить верховенство права, дотримання прав і свобод людини, законність, відкритість та прозорість, політична нейтральність, взаємодія з населенням на засадах партнерства, безперервність.

5. На поліцейського покладається набагато менший обсяг зобов’язань, в першу чергу направлений на допомогу громадянам, а саме неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати права і свободи людини; надавати невідкладну, зокрема медичну, допомогу особам, які постраждали від правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їх життя та здоров’я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

6. В міліції дільничий інспектор відповідав за громадський порядок на своїй ділянці; інспектор ДАІ – слідкував за правилами дорожнього руху; патруль – організовував охорону громадського порядку. Поліцейські патрульні першими приїжджатимуть на виклики, реагуватимуть на скарги і порушення правопорядку. Полісмени розбиратимуться з хуліганами, матимуть право, затримати і запросити у відділок для проведення опитування (а не допиту, як було в міліції). Патрульні можуть оштрафувати водія, який порушує ПДР, перевірити документи у підозрілих осіб, конфіскувати підозрілу річ.

7. В міліції ДАІ – несла службу на місці, яке прописане у робочій карті державтоінспектора. В поліції патрульна служба цілодобово патрулює місто, перша реагує на порушення. Діють піший і автомобільний патрулі. Автомобілі патрулі оснащені сучасними засобами зв’язку, які підключені до електронних баз. Кожен патрульний матиме нагрудну камеру та планшет. Весь процес перевірки та оформлення протоколів має займати не більше п’яти хвилин. Сам порушник отримуватиме електронний протокол та квитанцію і за бажанням зможе оплатити адміністративне порушення банківською карткою на місці.

8. В міліцію на службу могли бути прийняті громадяни, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров’я виконувати покладені на правоохоронців обов’язки. В поліцію проводиться повністю прозорий набір нових людей за чіткими критеріями. У патрульну поліцію беруть молодих людей, віком, до 35 років, які пройшли відбір у ході жорсткого конкурсу. Навчання відбувається протягом трьох місяців, але конкурс жорсткий. Для нової патрульної поліції розроблено сценарії поведінки поліцейських у більш як 500 різних ситуаціях. Під час їх розробки враховувалися норми чинного законодавства, але при цьому пояснювалось, як саме поліцейським діяти у тому або іншому випадку, що входить до їхніх обов’язків, а чого робити не можна. З ким координувати свої дії.

9. В міліції всі намагалися уникати ініціативи, відповідальності, нововведень, прагнули зберегти стабільність. Система не дбала про персонал.

В новій поліції особовий склад може висловлювати свої думки щодо вдосконалення органу, пропонувати, змінювати, впливати.

10. В законі «Про поліцію» передбачено конкурс для майбутніх поліцейських, яких відбиратимуть поліцейські комісії із представників Міністерства внутрішніх справ керівників поліції. На обласному рівні в комісію входять правозахисники обрані обласними чи районними радами. Центральний рівень – обирають представники громадськості. Така комісія буде оголошувати вакантні посади та проводити конкурс.

11. Частиною 2 статті 49 Закону водиться ще одне нововведення, а саме особи, які виявили бажання поступити на службу до поліції, за їх згодою проходять тестування на поліграфі.

12. В законі «Про міліцію» відсутні положення про те, що співробітник міліції має надати вам інформацію про свою особу

В поліції працівник зобов’язаний пред’явити документи одразу ж. Це закріплено у новому законі у розділі 3 стаття 18.

13. В законі України «Про міліцію» прописані лише умови за яких можуть бути застосовані різні заходи примусу, тобто фізична сила, психологічний тиск, вогнепальна зброя.

В поліції у статті 45 закону прописано детальний перелік того, коли до громадян можуть застосовувати силу. У новому законі детально прописані також засоби, і навіть тварини, за допомогою яких можна затримувати громадян. Так поряд з електрошокерами, боєприпасами та іншим приладдям, значиться службовий кінь та пес.

14. В міліції обмеження дій для правоохоронців, яке було прописане у законі України «Про міліцію» стосувалося лише використання вогнепальної зброї.

В поліції у статті 45 нового закону є чіткі заборони і обмеження, які стосуються застосування різноманітних видів зброї і фізичної сили. Головними з них є те, що удари гумовими кийками, приміром, не можна наносити по голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах, в живіт. Сльозогінний газ чи подібні речовини не можна розпилювати на людей, прицілюючись. Також не можна застосовувати водомети при температурі нижче ніж +10 °С. Також заборонено тримати особу у кайданках довше ніж дві години без перерви.

15. Абсолютно заборонене виконання незаконних наказів.

16. В міліції існувала низка спецпідрозділів: підрозділ швидкого реагування “Беркут”; Відділ швидкого реагування і спецоперацій “Сокіл”; Спеціальний батальйон судової міліції “Грифон”; Спецпідрозділ охорони “Титан”; Спецпідрозділ “Скорпіон”; Загін спецпризначення та боротьби з тероризмом “Омега”; Спецпідрозділи ВВ МВС – “Барс”, “Ягуар”, “Гепард”, “Тигр”.

В поліції створено один Корпус Оперативно-раптової дії (КОРД), який буде націлений на боротьбу з організованою злочинністю. Для нового спецпідрозділу, прописані чіткі дії і обов’язки, наприклад, щодо застосування спецзасобів (див. пункт 14).

На замітку водіям:10 причин, через які поліцейський може зупинити авто

Раніше працівник ДАІ міг зупинити машину, висмоктавши підставу із пальця: відпрацювання, підозріло їдеш. Закон чітко передбачив конкретні причини, на підставі яких поліцейський має право зупинити авто.

1. Водій порушив Правил дорожнього руху;

2. Транспортний засіб перебуває у розшуку;

3. На авто відсутній номерний знак;

4. Є ознаки технічної несправності;

5. Є інформація про причетність водія або пасажирів до скоєння ДТП чи іншого правопорушення;

6. Необхідність опитати водія чи пасажирів про обставини ДТП чи іншого правопорушення;

7. Потреба залучити водія до надання допомоги іншим учасникам руху або у якості свідка під час оформлення протоколів;

8. Рішення про обмеження чи заборону руху;

9. Якщо закріплений на авто вантаж створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

10. Порушення використання на автомобілі спец сигналів.

Автор: Олександр Немеш