Горностай

Горностай належить до родини куницевих. Це маленьке звірятко з короткими ногами і довгим тілом. Мешкає у Європі, Північній Америці та в північних районах Азії. Зустрічається також у Новій Зеландії та Гренландії. На далеких островах у Тихому океані цього звірка розводили штучним шляхом.

Залежно від регіонів проживання, різняться і розміри горностая. Однак у будь-якому куточку нашої планети самці завжди у півтора-два рази більші, ніж самки. Довжина тіла самця горностая становить, як правило, від 20 до 40 сантиметрів, тоді як самка не буває довшою ніж 27 см. Пухнастий хвіст досягає у довжину дванадцяти сантиметрів. Важать самці до 260 грамів, самки – близько 180 гр. Примітно, що забарвлення хутра цього звірка відрізняється влітку і взимку. Так, коли холодно, горностай білий, а при теплій погоді верх його тіла стає світло-бурим, а низ набуває блідо-жовтий відтінок. Але при цьому кінчик хвоста у цієї тварини має чорний колір протягом всього року. Крім того, хутро горностая взимку густе і шовковисте, а в літню пору – рідке і грубе.

Горностай линяє два рази за рік. Причому навесні процес линьки протікає більш повільно – починається з голови, після чого доходить до живота через спину, а восени горностаї линяють у зворотному напрямку – від живота до голови, і відбувається це в два рази швидше. Деякі південні підвиди відрізняються тим, що їхня шерсть, свій літній колір не міняє на білий, а взимку вона блідне і стає густішою.

Шлюбний період цих звірків проходить з квітня по липень. Самка виношує дитинчат протягом 280 днів. В очікуванні потомства вона шукає затишне місце, як правило, десь під скелями, в дуплі або під поваленими деревами. Влаштовує там своє лігво, повністю вистилаючи його травою і шерстю убитих гризунів. Зазвичай народжується від п’яти до дев’яти малят, але трапляється, що їхнє число доходить і до 18-ти. Новонароджені – дуже крихітні, беззубі й сліпі. Їхні тіла зверху покриті темно-рудим, а знизу – рожевим хутром.

Зуби у горностая прорізаються через три тижні, через місяць малюки вже здатні їсти тверду їжу, а через півтора – починають бачити. Самки вигодовують дитинчат 12 тижнів. В цілому, це звірятко живе сім років, але до старості горностаї доживають рідко – як правило, в дикій природі він живе всього два-три роки.

Мешкає цей звір в тундрі, тайзі і в лісостепу. Поруч обов’язково повинна бути водойма. Горностай віддає перевагу заростям чагарників і густим підліскам. Забиратися в тайгову гущавину, він не любить. Ігнорує і відкриті місця, де рідкісна рослинність – його приваблює самотність.

Горностай – типовий представник хижаків. Головною його здобиччю є гризуни, такі як бурундуки, полівки, хом’яки і пискухи. Цей звір харчується також птахами та їх яйцями, їсть комах і ящірок. А якщо живе недалеко від людей, то ловить мишей і пацюків. При цьому горностай абсолютно не гребує білками і любить ласувати зайчатиною.

Що цікаво, це звірятко дуже маленьке, але при цьому надзвичайно зухвалий і дуже сміливий хижак. Його ніколи не зупинять габарити обраної жертви – він нападає навіть на ондатр. Вміє горностай ловити рибу, причому її він їсть з особливим апетитом.

Нори ці звірки не риють – вони воліють відпочивати в природних укриттях. Полюють вони ночами, але нерідко вибирають для цього і денний час. Перебиратися з місця на місце, горностай не схильний – піти зі своєї території його може змусити тільки відсутність їжі.

Горностай – дуже спритний і стрімкий звір, а тому великому хижакові досить складно його впіймати. Головною загрозою для цих представників родини куницевих є людина. Для людей ця тварина цікава своїм хутром. Правда, фермери нерідко знищують горностая, щоб врятувати свою домашню птицю.

Варто підкреслити, що чисельність виду останнім часом значно зменшилася. У Міжнародну Червону книгу дану популяцію внесли як тварина, що знаходиться під загрозою знищення.

Горностай

Горноста́й (лат. Mustela erminea L.) — вид роду Mustela, невелика хутрова тварина родини мустелових (Mustelidae). Цей маленький ссавець завдовжки 30 см, поширений у Північній Америці, Азії та Європі. Під час полювання пересувається надзвичайно швидко.

Фотографії Горностай

Відео

Ареал

Географія

Поширений горностай у лісостепових районах Західного Сибіру і Північного Казахстану. Майже по всій території України, крім Криму і приморських районів Запорізької та Донецької областей. Ареал охоплює лісостепову, лісову та лісотундрову зони Європи, пн. частину Азії, Кавказ, гори Серед. Азії, Пн. Монголію, Китай, о-ви — Сахалін, Курильські та Японські. Поширений у Північній Америці.

Горностай успішно інтродукований у Новій Зеландії, де став небажаним видом.

Долини річок, береги потоків і струмків, озер, ставків, болота, плавні, ліси та узлісся, переліски та чагарникові зарості; деколи трапляється на полях і в населених пунктах.

Біом

Кліматичні пояси

Звички та спосіб життя

Веде осілий, прихований присмерковий і нічний спосіб життя. Активний протягом року. Добре плаває, лазить по кущах і деревах. Кубла влаштовує в норах гризунів, дуплах дерев, купах хмизу та серед каміння. Живиться гризунами, птахами та їхніми яйцями, плазунами і жабами, іноді комахами, плодами рослин, але в основному мишами та полівками, яких у роки масового розмноження знищує більше, ніж може з’їсти. Після снігопадів полює під снігом. Самка раз на рік (лютий — кін. травня) після 210 — 330-денної вагітності народжує 2 — 10 (іноді до 18) малят. Статевозрілим стає у З-4-місячному віці. Цінний хутровий звір. Вороги — лисиця, куниця, тхір чорний та хижі птахи.

При народженні вони важать усього три-чотири грами, через місяць прозрівають, а ще через два — стають цілком дорослими. Дорослі тварини мають у довжину від 16 до 38 сантиметрів.

Горностай — хижак. Полює на маленьких, а іноді й більших за себе ссавців, переважно на гризунів. Нищить пташині гнізда — найбільше потерпають від нього жайворонки, ластівки, рябчики і навіть тетеруки. Коли бракує звичного корму, горностаї полюють на змій, ящірок, жаб, а в скрутну годину не гребують і ягодами ялівника. Така всеїдність — одна з характерних рис родини куницевих, до якої належить горностай. Невибагливий він і до місцевості, де селиться. Ведучи наземний спосіб життя, тварина будь-де почувається зручно і затишно: під купою каміння, в густому чагарнику, в старій кротячій норі або в першій-ліпшій заглибині просто неба.

Горностай — вправний плавець, добре лазить деревами, непогано орієнтується в підземних лабіринтах, швидко пересувається у снігу. Звіркові в цьому допомагає гнучке видовжене тіло, загострена мордочка з короткими, майже трикутними вухами, гострі пазурі. Горностай належить до тих рідкісних видів хижаків, які роблять неоціненну послугу людині, знищуючи шкідливих гризунів. А ще звірків цінують за їх м’яке, густе хутро, взимку — сліпучо-біле, окрім чорного кінчика хвоста, і рудувато-буре — о теплій порі року.