Замість ведмедів – пінгвіни: полярники розповіли 10 цікавинок про Антарктиду

1 грудня у світі відзначають День Антарктиди. Саме в цей день 63 роки тому країни підписали міжнародну угоду про Антарктику.

У договорі заборонили перебування армій та військових баз на континенті Антарктида – він став місцем для науковців та дослідників.

Українські полярники з антарктичної станції “Академік Вернадський” зібрали 10 цікавих фактів про цей континент на честь свята.

Їх опублікували на Facebook-сторінці Національного антарктичного наукового центру.

10 цікавих фактів про Антарктиду

✅ Антарктида не належить жодній країні світу, а тільки всьому людству загалом.

Це закріплено в Договорі про Антарктику, який підписали саме 1 грудня 1959 року.

Спершу підписантами стали 12 країн, а зараз їх уже 54, зокрема Україна.

“Оскільки ми маємо цілорічну станцію, то є Консультативною стороною Договору, тобто можемо накладати вето під час прийняття рішень, а вони ухвалюються виключно консенсусом”, – пояснюють вчені.

✅ Антарктида – це континент миру і безпеки, кажуть полярники.

Тут повністю заборонена будь-яка військова діяльність, ядерні вибухи та захоронення радіоактивних матеріалів.

✅ В Антарктиці діють дуже суворі екологічні стандарти, яких має дотримуватися кожен, хто веде діяльність або просто перебуває тут.

Наприклад, не можна чіпати та навіть наближатися до тварин.

✅ За дотриманням правил в Антарктиді стежать усі країни-учасниці Договору разом. Наприклад, усі станції або морські, повітряні судна в пунктах розвантаження чи навантаження завжди відкриті для інспекції.

✅ В Антарктиці сьогодні – перший день літа! Адже пори року в Південній та Північній півкулях йдуть у протифазі: коли в Україні зима – там літо, і навпаки. Це пов’язано з тим, що Земля розміщена відносно Сонця не суворо паралельно, а під нахилом.

✅ В Антарктиді не існує єдиного часу – кожна станція живе за тим часовим поясом, навпроти якого знаходиться.

Приміром, наш “Вернадський” розташований навпроти Чилі, зараз там на п’ять годин менше, ніж в Україні (а до переводу годинників було 6).

✅ Антарктика – величезна! Крижаний континент разом з навколишніми водами Південного океану займає 10% площі нашої планети. Тому в різних її частинах – різні кліматичні умови.

Поки десь біля полюсу дуже морозно й сухо, у районі “Вернадського” (це морська Антарктика) – постійні опади, шторми, а температура “ходить” довкола 0°С.

✅ Континент має найбільший запас найціннішого ресурсу на Землі – прісної води (близько 80% від усього запасу планети).

✅ В Антарктиці немає білих ведмедів. І взагалі жодних ведмедів немає. Ці тварини мешкають в Арктиці, яка розташована з іншого боку Землі.

✅ Натомість в Антарктиді живуть пінгвіни!

“І їх дуже багато біля нашої станції (нині на острові вже понад 2 тисячі), а зовсім скоро стане ще більше, бо на початку грудня ми чекаємо на перших пташенят”, – кажуть полярники.

Нагадаємо, Україна очолила комісію зі збереження морських живих ресурсів Антарктики.

Кому належить Антарктида?

Міжнародна угода про мирні дослідження Антарктики добігає кінця через 27 років, але вже сьогодні багато країн висувають претензії щодо її території. Як виявлені археологами артефакти та рештки людей можуть вплинути на долю континенту? Про це – в матеріалі Марти Енрікес на сайті BBC Україна.

У 1985 році на пляжі Ямана біля мису Ширреф на Південних Шетландських островах в Антарктиці виявили унікальний череп людини. Він належав корінній мешканці південної області Чилі, якій було трохи за двадцять, коли вона померла між 1819 і 1825 роками. Це – найстаріші рештки людини, виявлені в Антарктиці.

Місце знахідки було вкрай несподіваним. Череп разом із залишками стегнової кістки жінки виявили на місці табору мисливців на тюленів, розбитому на початку XIX століття. Втім, за тих часів було нечуваним, аби жінки ходили полювати на тюленів.

Жодних документів, які могли би пояснити, як і чому молода жінка опинилася в Антарктиді, не залишилося. Але тепер, майже 200 років по тому, вчені вважають, що виявлені рештки збігаються з добою перших висадок на льодовий континент.

Череп на пляжі Ямана є надзвичайно вважливою знахідкою – і не лише для археологів. Через 30 років такі рештки людини, можуть зіграти ключову роль у територіальному розподілі незайманої снігової пустелі. Чимало держав, спокійно і не дуже, готуються заявити про свої права на землі, практично непридатні для життя.

“Мало хто розуміє цей темний бік Антарктики”, – пояснює Клаус Доддс, професор геополітики з Королівського університету Холловея в Лондоні. “На території, яка багатьом здається непридатною для будь-чого, тепер розгортається політична боротьба великих сил”.

Фото: LOKAL_PROFIL / WIKIPEDIA / CC BY 2.5

Територіальні претензії щодо Антарктиди висуває чимало країн, і далеко не всі з них зафіксовані первісною угодою

Договір про Антарктику було вперше підписано 1959 року, в 1998-му до нього додали протокол про захист навколишнього середовища. У ньому зазначено, що Антарктида не належить жодній країні і повинна залишатися “природним заповідником, присвяченим миру та науці”.

Протокол забороняє будь-які заходи з метою видобування мінеральних ресурсів, крім необхідних для наукових досліджень. Утім термін дії протоколу – обмежений. 2048 року – через півстоліття після його створення – договір мають переглянути. Цього дня заборону на розробку і видобуток корисних копалин можуть або повністю скасувати, або змінити умови її дії.

“Побоювання 2048 року пов’язані з тим, що країни-учасниці первісної угоди можуть змінити свою позицію щодо заборони видобування мінеральної сировини. І ситуація стане кардинально іншою”, – зазначає Доддс. “Охорона навколишнього середовища є одним із ключових положень договору”.

На момент підписання угоди територіальні претензії в Антарктиці висунули сім країн: Аргентина, Австралія, Чилі, Франція, Нова Зеландія, Норвегія та Велика Британія. Угода врахувала всі ці вимоги та заборонила пред’явлення нових. Крім того угода офіційно призупиняє будь-які спроби розширення територіальних претензій в Антарктиці.

“Інакше кажучи, країни-претенденти до пори до часу тримають свої територіальні вимоги в шухляді, але відмовлятися від них повністю, звісно, не збираються”, – пояснює Джилл Барретт, міжнародний юридичний консультант і запрошений лектор з міжнародного права в Лондонському університеті королеви Марії.

Втім, багато країн не проти скористатися неоднозначністю цією частини угоди, каже Доддс. “Серед головних гравців міжнародної арени, які очікують 2048 року і готуються наперед, – Росія та Китай”. Саме через це, багато країн намагаються в той чи інший спосіб “залишити свій слід” на поки що невизначеній остаточно території. Вони фінансують наукові дослідження, історичні розвідки та будують науково-дослідні бази в Антарктиці.

“Це доволі однозначне послання світові: ми тут, на всій території “, – каже Доддс.

Найважливішу роль у спробах позначити свою присутність на континенті відіграє археологія, вважає Майкл Пірсон, консультант з питань антарктичної спадщини та колишній заступник виконавчого директора Комісії з питань спадщини Австралії.

“Археологічні розкопки роблять серйозну ставку в майбутніх дискусіях щодо території Антарктики або комерційної експлуатації цих земель”.

Хоча археологічні знахідки, як-от череп із пляжу Ямана, не мають юридичної сили, – жінка, якій він належав, була радше мисливицею, ніж посадовою особою, – вони можуть оскаржити теперішню хронологію освоєння континенту.

Якщо Чилі зможе довести, що її народ мешкав в Антарктиді до того, як туди прийшли представники інших націй, які тепер претендують на землі континенту, південноамериканська країна матиме вагомий аргумент у майбутніх перемовинах.

Археологічні знахідки також помітно підсилюють національний інтерес до певних земель.

“Виявлення решток людей чи артефактів у льоді одразу розбурхує територіальний націоналізм, – додає Доддс. – Археологія завжди відігравала важливу роль у національній політиці”.

Інші знахідки, приміром, рештки суден, можуть відігравати не менш значущу роль, ніж яманський череп. 1819 року іспанський фрегат “Сан-Тельмо” зазнав аварії в Протоці Дрейка, що відокремлює південний край Чилі від Антарктичного півострова. Археологи намагалися відшукати сліди того, чи вдалося комусь із членів екіпажу вижити та дістатися берега.

“Рештки судна винесло на узбережжя Південних Шетландських островів”, – розповідає Пірсон. “Цілком можливо, що частина екіпажу могла вижити на уламках фрегата”. Якщо це дійсно так, тоді іспанці ступили на землю Антарктиди раніше за британців.

Переваги цього очевидні. Зусилля певної країни в археологічних дослідженнях на території Антарктики можуть виявити знахідки, які проллють світло на історію і яких в іншому випадку ніколи не було б виявлено.

“Національні амбіції держав, відверті або приховані під дослідницькими мотивами, безперечно приносять користь”, – зазначає Пірсон. “Вони фінансують та надають матеріально-технічну підтримку археологічним дослідженням, які інакше було б дуже важко отримати”.

Щодо чилійської жінки, чий череп було виявлено на пляжі Ямана, найбільш імовірним виглядає припущення, що вона якимось чином опинилася в групі антарктичних мисливців і загинула від холоду або потонула. Але її кістки залишаються однією з найважливіших археологічних знахідок, коли-небудь зроблених в Антарктиді.

Тепер вони беруть участь у великій політичній грі, в якій за допомогою “м’якої сили” держави намагаються відвоювати собі частину замороженого континенту.

Читайте також:

Реферат на тему «Антарктика»

Антарктида – найхолодніший і найвищий материк Землі (якщо за його поверхню прийняти поверхню льодовика, що досягає товщини 4 км). Його територія (за винятком півострова Антарктичний) знаходиться в межах Південного полярного кола. Площа материка, включаючи шельфові льодовики, становить 14 млн км 2 .

Материк омивають води Південного океану, утворюючи неглибоко вдаються в сушу моря:

Берег континенту являє собою високі льодовикові обриви. Антарктида – найбільший “постачальник” айсбергів у Світовий океан. Тут зосереджені 80% запасу прісної води планети. На материку знаходяться Південний полюс і полюс холоду Землі.

З історії дослідження

Антарктида була відкрита російськими мандрівниками Фадеєм Беллінсгаузеном і Михайлом Лазарєвим 28 січня 1820 першим досяг Південного полюса норвежець Руал Амундсен 24 грудня 1911 систематичне вивчення материка почалося в 1950-і роки.

Антарктида не належить жодній країні світу, на її території немає постійного населення, але багато держав мають тут свої науково-дослідні станції. Виключення тут не становить і наша країна. Аерометеорологічні станції “Молодіжна” і “Схід” займаються вивченням найсуворішої – східної – частини материка.

У 1959 році з ініціативи СРСР був підписаний Міжнародний договір про Антарктиду, що забороняє на ній випробування будь-яких видів зброї і створив базу для успішної співпраці вчених різних країн.

Рельєф. Природа і клімат

Вчені встановили, що в основі Антарктиди лежить антарктична платформа. Під льодовиковим покривом на поверхні материка виявлені гори і низовини. Значна частина Антарктиди лежить нижче рівня океану. У околиці материка, на одному з прибережних островів моря Росса, височить діючий вулкан Еребус – свідок активних гороутворювальних процесів.

Корисні копалини в Антарктиді вивчені слабо.

Клімат Антарктиди виключно суворий. Тут зареєстрована найнижча температура на Землі (-89,2°C).

Снігова поверхня Антарктиди відбиває до 80% сонячної енергії.

Над материком формуються холодні і сухі Антарктичні повітряні маси. Для Антарктиди характерні так звані стокові вітри. Вони зароджуються в центрі материка, де знаходиться область високого тиску, і спрямовані до периферії, де вони посилюються і часто досягають ураганної швидкості. У центрі материка на високому льодовиковому плато встановлюється потужний антициклон: погода суха і ясна.

Антарктиду займає Крижана антарктична пустеля.

Тільки в прибережних районах материка в місцях, де літнє сонце розтоплює лід, ростуть мохи і лишайники. Типові представники тваринного світу Антарктиди:

Їхнє життя пов’язане з океаном.