Підвищений рівень свідчить про: ревматоїдний артрит, склеродемію, дерматоміозит, синдром Шегрена, саркоїдоз, макроглобулінемію, системний червоний вовчак, туберкульоз, бактеріальний ендокардит, хронічний гепатит, первинний біліарний цироз, інфекційний мононуклеоз, вірусні інфекції.
Ревматоїдний артрит (РА) — поширене захворювання в усьому світі (0,5–1 %), яке найчастіше вражає жінок та зустрічається серед усіх етнічних груп. Без належного лікування пацієнт/ка може отримати інвалідність упродовж перших 3–5 років хвороби. Патологія направду важка та має непоправні наслідки для хворого/ї.
Перебіг ревматоїдного артриту непередбачуваний, захворювання зазвичай прогресує швидше впродовж перших шести років після появи симптомів. За статистикою, у 80% пацієнтів, які не отримали своєчасного лікування, розвиваються незворотні пошкодження суглобів за 10 років.
Сприяючими факторами розвитку ревматоїдного артриту є генетична схильність, також наявність сильних стресових ситуацій, переохолодження, гормональні розлади. Найбільш часто пошкоджуються дрібні суглоби кистей, також променезап'ясні, плечові і ліктьові, дуже рідко кульшові, колінні (див.
Норма ревматоїдного фактора — не більше 12 МО/мл. Хоча його перевищення свідчить про наявність ревматоїдного артриту або синдрому Шегрена при відповідних симптомах, але часто ці хвороби можливі і при негативному результаті аналізу.
Існує три способи виявити ревматоїдний фактор. 1. Нефелометрія. Класичний лабораторний тест. Він заснований на приблизному розрахунку кількісного показника аутоантитіл. Щоб провести аналіз, беруть невеликий об’єм крові. Потім через біоматеріал (заздалегідь його спеціально …