Як вибрати оперативну пам’ять

Як вибрати оперативну пам’ять, розібратися з об’ємом, типом і стандартом, зрозуміти, для чого потрібні модулі та таймінги, і чи дійсно важливі розгін і охолодження – розповідаємо в нашому спеціальному матеріалі.

Як вибрати оперативну пам’ять, розібратися з об’ємом, типом і стандартом, зрозуміти, для чого потрібні модулі та таймінги, і чи дійсно важливі розгін і охолодження – розповідаємо в нашому спеціальному матеріалі.

Вибираємо об’єм пам’яті

Необхідний об’єм оперативної пам’яті залежить від завдань, які доведеться виконувати під час роботи:

• критичний мінімум для звичайного настільного ПК або ноутбука – 4 ГБ;
• розумний мінімум – 8 ГБ;
• комфортний рівень для середньостатистичної ігрової системи – 16 ГБ;
• для серйозних робіт з графікою, складного моделювання та відеомонтажу може знадобитися 32 ГБ і більше.

Максимальний об’єм пам’яті, який підтримується материнськими платами, зазначений в їх керівництві.

Типові моделі з чотирма слотами для пам’яті дозволяють збільшити об’єм ОЗУ до 64 ГБ або 128 ГБ, в залежності від платформи.

У мобільних систем скромніші можливості в плані розширення. Наприклад, в ноутбуках не більше двох слотів для модулів ОЗУ.

Нерідко обмеження максимально підтримуваного об’єму є у контролерів пам’яті, інтегрованих в процесори, особливо CPU початкового рівня.

Тип пам’яті

Для настільних ПК використовуються модулі DIMM (Dual In-line Memory Module).

Для мобільних систем застосовують компактніші планки форм-фактора SO-DIMM (Small outline Dual In-line Memory Module), які іноді називають «ноутбучною» пам’яттю.

Зараз SO-DIMM використовуються і в настільних системах: в неттопах і ультрапортативних ПК.

У модулів DIMM і SO-DIMM помітно відрізняються габарити

Планки SO-DIMM допомагають заощадити корисний простір завдяки конструктивним особливостям роз’ємів.

Після установки компактні модулі практично впритул притискаються до материнської плати, тоді як звичайні DIMM встановлюються перпендикулярно PCB, і їм потрібно більше вільного простору.

Стандарти пам’яті

Купуючи нову систему, орієнтуйтеся на оперативну пам’ять DDR4. Вона вже стандарт для сучасних систем.

У продажу ще є модулі DDR2 і DDR3 / DDR3L, але вони застосовуються для апгрейда застарілих ПК. Збирати систему з нуля на основі пам’яті застарілого стандарту немає сенсу.

Модулі пам’яті стандартів DDR, DDR2 і DDR3 і DDR4 при певній зовнішній схожості відрізняються розташуванням «ключа». Він не дозволить помилково використати пам’ять непідтримуваного типу

Хоча модулі схожі візуально, встановити на материнську плату модулі іншого типу не вийде – у планок різне розташування «ключів» в рядах контактних груп.

Чому пам’ять стандарту DDR4 краща за DDR3:

• З кожним наступним поколінням DDR ефективна робоча частота пам’яті підвищується, а разом з нею збільшується й пікова швидкість передачі даних.
• У пам’яті стандарту DDR4 збільшена пропускна здатність внаслідок вищої ефективної частоти.
• Напруга живлення модулів DDR4 становить 1,2/1,35 В, тоді як у DDR3 – 1,5/1,65 В. Завдяки цьому DDR4 на 20-30% економічніше модулів попереднього стандарту.
• З DDR4 можна використовувати ємніші мікросхеми пам’яті, тому теоретично об’єм одного модуля може бути вище – до 128 ГБ.
• У DDR4 більша кількість контактів – 288, проти 240 у DDR3. Щоб помилково не встановити модуль у невідповідний стандарту слот на материнській платі, у планок DDR3 і DDR4 різне розташування установчих пазів.

Одна з переваг пам’яті стандарту DDR4 – можливість створення модулів великої місткості (до 128 ГБ)

Частота роботи пам’яті

Пам’ять стандарту DDR4 працює з ефективною частотою 2133-4800 МГц. Для настільних і мобільних систем на новій платформі Intel найчастіше використовуються модулі DDR4 2666-3200 MHz. Пам’ять, що працює на такій частоті – стандартна, це зазначено в специфікаціях більшості сучасних процесорів.

В сучасних платформах Intel і AMD можна використовувати і швидкісну пам’ять, але поки це позаштатні режими, які можуть розкритися повністю тільки на материнських платах з чипсетом, що підтримує розгін пам’яті. Інакше буде встановлений профіль, що відповідає базовій частоті, яка вказана в характеристиках процесора.

Для сучасних систем на базі процесорів Intel базовий вибір – планки DDR4 2933-3200. У модулів цього стандарту гарна пропускна здатність і ціна.

Через особливості реалізації архітектури в сучасних процесорах AMD, швидкісна пам’ять – основний критерій загальної продуктивності системи. Чим вище частота і нижче затримки, тим краще результати.

Необхідний мінімум для них – пам’ять з частотою 3200 МГц. Належність до оверклокерських серій вже не буде зайвою, оскільки у більш просунутих модулів при тій же частоті можуть бути менші таймінги.

Але з AMD також можна й заощадити, якщо ви шукаєте найпродуктивнішу пам’ять. Купувати пам’ять швидше 3733 МГц немає особливого сенсу, адже при подальшому збільшенні частоти вмикається дільник частоти контролера пам’яті та підсумковий результат буде таким самим, якщо не гірше.

З процесорами сімейств Core i5, Core i7, Core i9 можна використовувати і швидкісніші набори. Однак не розраховуйте, що придбання надто дорогого ОЗУ дасть колосальний приріст продуктивності.

У певний момент пропускна здатність пам’яті перестає бути вузьким місцем в системі, та подальші експерименти не дадуть наочного приросту в іграх або робочих додатках.

Окремий випадок – використання інтегрованої графіки, коли пам’ять для GPU виділяється з загальної ОЗУ і її пропускна здатність безпосередньо впливає на можливості відеопідсистеми.

Наприклад, заміна DDR4-2133 на DDR4-3200 цілком може збільшити кількість кадрів в іграх на 20-30%. Тому покупка швидкісних модулів, якщо використовується інтегрована графіка, буде цілком виправдана. Але тут теж є розумна межа, яка найчастіше впирається в особливості архітектури і розгінний потенціал контролера пам’яті.

Стандарт для мобільних систем – модулі DDR4 2666-3200. Швидкісніші SO-DIMM – дуже рідкісна екзотика.

Чи мають значення таймінги пам’яті

У набору цифр «7-7-7-24», «9-10-9-28», «11-11-11-30», які часто вказуються на етикетках поруч з назвою модулів, є певне смислове навантаження. Ці параметри позначають цикли, необхідні для підготовки до передачі даних, що знадобилися системі.

Так, у модулів DDR4 вищі затримки, тому для пам’яті цього типу стандартні конфігурації таймінгів виду «15-15-15-35» або «16-16-16-39».

Основні таймінги пам’яті часто не вказані на етикетці модуля. Замість повної комбінації, можливий скорочений варіант позначення – CL15, СL16 і т.п. Або взагалі може бути вказано кодування виробника, яке можна зрозуміти, тільки знаючи як його правильно читати.

За інших рівних, краще вибирати модулі, які гарантовано працюватимуть з меншими затримками. Але принципове значення це має лише коли максимальна продуктивність – справа принципу.

Для спрощення налаштування модулів пам’яті багато високочастотних моделей підтримують профілі Intel XMP. В цьому випадку користувачеві потрібно лише вибрати певний режим в оболонці UEFI або відповідної утиліти, після чого необхідні частоти, таймінги та напруги живлення будуть встановлені автоматично.

Рахуємо модулі

У більшості сучасних процесорів двоканальний контролер пам’яті, тому оптимальний варіант – використовувати парну кількість модулів в системі.

Щоб активувався двоканальний режим, необхідно дотримуватися певної послідовності заповнення слотів пам’яті на материнській платі (якщо їх більше як два).

Часто у конекторів є певне маркування кольором, яке допоможе відразу зорієнтуватися, але бувають і виключення. Зазирнути до керівництва материнської плати в цьому випадку не завадить.

Парні кількість модулів дозволяє використовувати двоканальний режим доступу до пам’яті, що забезпечує вищу пропускну здатність

У CPU для ультимативних платформ Intel LGA2066 і AMD TR4 двоканальний контролер. Для такого режиму потрібні чотири модулі пам’яті.

Виробники ОЗУ активно пропонують набори з чотирьох модулів, які можуть використовуватися для будь-яких систем, якщо на платі є відповідна кількість слотів для DIMM.

Звичайно, система буде без проблем працювати і з меншою кількістю планок, але весь її потенціал розкривається при використанні 4 або 8 модулів.

Заведено вважати, що пропоновані комплекти проходять додаткове тестування на сумісність, тому працездатність такої зв’язки гарантована виробником.

Як мінімум, в цьому випадку є впевненість, що для модулів використовуються мікросхеми пам’яті з однієї партії з ідентичними характеристиками. Втім, складності роботи пари або більшої кількості однакових модулів, які пропонуються поштучно, також швидше виняток.

Якщо ви плануєте поставити разом модулі різних виробників, з великою ймовірністю жодних проблем в процесі не виникне. Хоча краще все ж мати однакові планки або набори. В цьому випадку у модулів гарантовано будуть ідентичні частотні параметри і таймінги, що спростить налаштування системи.

Важливий фактор – однакова кількість і розміщення чіпів пам’яті на платі. Різна добірка модулів пам’яті, яка, на перший погляд, працює без питань, – потенційне джерело нестабільності системи.

Вибираємо надійного виробника

Великих компаній, які виробляють мікросхеми пам’яті, у світі не так багато. Найвпливовіші гравці на цьому ринку – Samsung, SK Hynix і Micron (Crucial).

Завдання виробників модулів – підібрати оптимальні чипи, розробити друковану плату, забезпечити якісну збірку та контроль готової продукції.

Безумовно, компанії з великим досвідом і технологічними ресурсами з більшою ймовірністю успішно впораються з подібним завданням.

Якщо говорити про пересічні, а не оверклокерскі високочастотні модулі, то принципової різниці між ними немає.

На щастя, ера продуктів «no name» вже позаду (за дуже рідкісним винятком), а гравці, що залишилися на цьому ринку, відомі, чудово освоїли технологію виробництва планок пам’яті, тому відсоток браку навряд чи істотно відрізняється у всіх компаній.

Охолодження пам’яті

У багатьох швидкісних модулів пам’яті є пасивна система охолодження. Конфігурації використовуваних радіаторів можуть бути найрізноманітнішими – від тонких алюмінієвих пластин, які навіть не виходять за межі друкованої плати модуля, до вельми габаритних конструкцій.

У охолоджувачів модулів пам’яті може бути різна конструкція радіаторних елементів

Чи справді модулям пам’яті потрібне додаткове охолодження?

У сучасних модулів пам’яті DDR4 є додаткові радіатори починаючи з базових частот. Так, найчастіше потреба в таких охолоджувачах тут мінімальна.

На штатних частотах вони виконують швидше декоративну роль, однак якщо власник не проти поекспериментувати з розгоном, то радіатори будуть дуже навіть до речі.

Ситуація з DDR3 схожа. Нагрівання в порівнянні з DDR4 більше, проте на штатних частотах модулі відмінно працюють без додаткових охолоджувачів.

Нагадаємо лише, якщо в системі використовується габаритний процесорний кулер, важливо щоб висота радіаторів на модулях пам’яті не була занадто великою – інакше проблем з установкою охолоджувача CPU не уникнути.

Останнім часом виробники почали оснащувати радіатори додатковим декоративним підсвічуванням. Воно може бути як одноколірним, так і керованим RGB. Це дає можливість додатково кастомізувати систему та виділитися завдяки незвичайному зовнішньому вигляду.

Додаткові радіатори практично завжди використовуються для охолодження швидкісних модулів

Для модулів SO-DIMM радіатори використовуються вкрай рідко. Додаткові охолоджувачі трохи збільшують габарити планок пам’яті, а у випадку з мобільними системами це не завжди допустимо.

Розгін пам’яті

У всіх пропонованих модулів пам’яті є певний технологічний запас міцності. У більшості випадків планки можуть працювати на одну-дві сходинки вище заявленого частотного режиму.

Наприклад, DDR4-3200 функціонуватимуть на частоті 3466 або навіть 3600 МГц, але з великими затримками. DDR3 також добре піддається розгону, потенціал в основному залежить від використовуваних мікросхем.

Ще одна можливість поліпшити показники пам’яті – зменшення затримок (таймінгів) доти, доки система не почне втрачати стабільність.

Корисна порада: розглядайте розгін модулів як додатковий бонус, орієнтуючись при покупці на гарантований виробником режим роботи. Дослідження можливостей різних модулів – особлива забавка для ентузіастів.

Чи варто купувати реєстрову пам’ять

Реєстрова пам’ять (Registered RAM) використовується тільки для серверних рішень. У таких модулів є можливість корекції певних типів помилок, які виникають в процесі роботи системи.

У модулях реєстрової пам’яті є додаткові чіпи, які стануть в пригоді для буферизації та узгодження передачі даних

У модулях реєстрової пам’яті є додаткові чіпи, які стануть в пригоді для буферизації та узгодження передачі даних. Буферизація збільшить затримки в роботі пам’яті, а ще будуть потрібні додаткові мікросхеми, що збільшить ціну модулів.

Такі витрати виправдані у випадку з відмовостійкими системами, а для звичайних ПК це надмірність. Більш того, нерідко традиційні материнські плати для настільних систем, а також мобільні ПК, не дозволяють використовувати реєстрову пам’ять.

Сподіваємося, що наш гід покупця допоміг вам зорієнтуватися з вибором пам’яті, і бажаємо вдалих покупок з Хотлайн!

Автор: Олег Касич, редактор ITC.UA, Коростелкін Сергій, редактор hotline.ua

Таймінг оперативної пам ‘яті. Оперативна пам ‘ять комп’ ютера

Основні характеристики оперативної пам ‘яті (її обсяг, частота, приналежність до одного з поколінь) можуть бути доповнені ще одним найважливішим параметром – таймінгами. Що вони являють собою? Чи можна їх змінювати в налаштуваннях BIOS? Як це робити найбільш коректним, з точки зору стабільної роботи комп ‘ютера, чином?

Що таке таймінги ОЗУ?

Таймінг оперативної пам ‘яті – це часовий інтервал, за який команда, що відправляється контролером ОЗУ, виконується. Вимірюється ця одиниця в кількості тактів, які пропускаються обчислювальною шиною, поки йде обробка сигналу. Сутність роботи таймінгів простіше зрозуміти, якщо розібратися в пристрої мікросхем ОЗУ.

Оперативна пам ‘ять комп’ ютера складається з великої кількості взаємодіючих комірок. Кожна має свою умовну адресу, за якою до неї звертається контролер ОЗП. Координати комірок, як правило, прописуються за допомогою двох параметрів. Умовно їх можна представити як номери рядків і стовпчиків (як у таблиці). У свою чергу, групи адрес об ‘єднуються, щоб контролеру було “” зручніше “” знаходити конкретну комірку в більш велику область даних (іноді її називають “” банком “”).

Таким чином, запит до ресурсів пам ‘яті здійснюється в дві стадії. Спочатку контролер відправляє запит до “банку” “. Потім він запитує номер “” рядка “” комірки (надсилаючи сигнал типу RAS) і чекає відповіді. Тривалість очікування – це і є таймінг оперативної пам ‘яті. Його загальноприйняте найменування – RAS to CAS Delay. Але це ще не все.

Контролеру, щоб звернутися до конкретної комірки, потрібен також і номер приписаного до неї “” стовпчика “”: надсилається інший сигнал, типу CAS. Час, поки контролер чекає відповіді, – це теж таймінг оперативної пам ‘яті. Він називається CAS Latency. І це ще не все. Деякі IT-фахівці воліють інтерпретувати таке явище, як CAS Latency, дещо інакше. Вони вважають, що цей параметр вказує, скільки має пройти одиничних тактів у процесі обробки сигналів не від контролера, а від процесора. Але, як відзначають експерти, мова в обох випадках, в принципі, йде про одне і те ж.

Контролер, як правило, працює з одним і тим же “” рядком “”, на якому розташована комірка, не один раз. Однак, перш ніж звернутися до неї повторно, він повинен закрити попередню сесію запиту. І тільки після цього відновлювати роботу. Часовий інтервал між завершенням і новим викликом рядка – це теж таймінг. Називається він RAS Precharge. Вже третій за рахунком. На цьому все? Ні.

Попрацювавши з рядком, контролер повинен, як ми пам ‘ятаємо, закрити попередню сесію запиту. Часовий інтервал між активацією доступу до рядка і його закриттям – це теж таймінг оперативної пам ‘яті. Його найменування – Active to Precharge Delay. В принципі, тепер все.

Ми нарахували, таким чином, 4 таймінги. Відповідно, записуються вони завжди у вигляді чотирьох цифр, наприклад, 2-3-3-6. Крім них, до речі, є ще один поширений параметр, яким характеризується оперативна пам ‘ять комп’ ютера. Мова йде про значення Command Rate. Воно показує, який мінімальний час витрачає контролер на те, щоб перемкнутися від однієї команди до іншої. Тобто, якщо для CAS Latency значення – 2, то тимчасова затримка між запитом від процесора (контролера) і відповіддю додатка пам ‘яті складе 4 такти.

Таймінги: порядок розташування

Який порядок розташування в цьому числовому ряду кожного з таймінгів? Він практично завжди (і це свого роду галузевий “” стандарт “”) такий: перша цифра – це CAS Latency, друга – RAS to CAS Delay, третя – RAS Precharge і четверта – Active to Precharge Delay. Як ми вже сказали вище, іноді використовується параметр Command Rate, його значення п ‘яте в ряду. Але якщо для чотирьох попередніх показників розкид цифр може бути досить великим, то для CR можливо, як правило, тільки два значення – T1 або T2. Перший означає, що час з моменту, коли пам ‘ять активується, до настання її готовності відповідати на запити повинен пройти 1 такт. Згідно з другим – 2.

Про що говорять таймінги?

Як відомо, обсяг ОЗП – один з ключових показників продуктивності цього модуля. Чим він більший – тим краще. Інший важливий параметр – це частота оперативної пам ‘яті. Тут теж все однозначно. Чим вона вища, тим ОЗП буде працювати швидше. А що з таймінгами?

Щодо них закономірність інша. Чим менше значення кожного з чотирьох таймінгів – тим краще, тим продуктивніше пам ‘ять. І тим швидше, відповідно, працює комп ‘ютер. Якщо у двох модулів з однаковою частотою різні таймінги оперативної пам ‘яті, то і їх продуктивність буде відрізнятися. Як ми вже визначили вище, потрібні нам величини виражаються в тактах. Чим їх менше, тим, відповідно, швидше процесор отримує відповідь від модуля ОЗП. І тим швидше він може “” скористатися “” такими ресурсами, як частота оперативної пам ‘яті та її обсяг.

“” Заводські “” таймінги або свої?

Більшість користувачів ПК воліє використовувати ті таймінги, які встановлені ще на конвеєрі (або в опціях материнської плати виставлена автонастройка). Однак на багатьох сучасних комп ‘ютерах є можливості для того, щоб виставити потрібні параметри вручну. Тобто, якщо потрібні нижчі значення – їх, як правило, можна проставити. Але як змінити таймінги оперативної пам ‘яті? Причому зробити це так, щоб система працювала стабільно? А ще, можливо, є випадки, при яких краще вибрати збільшені значення? Як виставити таймінги оперативної пам ‘яті оптимальним чином? Зараз ми спробуємо дати відповіді на ці питання.

Налаштовуємо таймінги

Заводські значення таймінгів прописуються в спеціально відведеній області мікросхеми ОЗУ. Називається вона SPD. Використовуючи дані з неї, система BIOS адаптує оперативну пам ‘ять до конфігурації материнської плати. У багатьох сучасних версіях BIOS налаштування таймінгів, виставлені за замовчуванням, можна коригувати. Практично завжди це здійснюється програмним методом – через інтерфейс системи. Зміна значень як мінімум одного таймінгу доступна в більшості моделей материнських плат. Є, в свою чергу, виробники, які допускають тонке налаштування додатків ОЗУ при задіянні набагато більшої кількості параметрів, ніж чотири зазначених вище типи.

Щоб увійти в область потрібних параметрів у BIOS, потрібно, зайшовши в цю систему (клавіша DEL відразу після включення комп ‘ютера), вибрати пункт меню Advanced Chipset Settings. Далі в числі налаштувань знаходимо рядок DRAM Timing Selectable (може звучати дещо по-іншому, але схоже). У ньому зазначаємо, що значення таймінгів (SPD) виставлятимуться вручну (Manual).

Як дізнатися про типовий таймінг пам “яті BIOS? Для цього ми знаходимо в сусідніх налаштуваннях параметри, співзвучні CAS Latency, RAS to CAS, RAS Precharge і Active To Precharge Delay. Певні значення таймінгів, як правило, залежать від типу модулів пам ‘яті, встановлених на ПК.

Вибираючи відповідні параметри, можна задавати значення таймінгів. Експерти рекомендують знижувати цифри дуже поступово. Слід, вибравши бажані показники, перезавантажуватися і тестувати систему на предмет стійкості. Якщо комп ‘ютер працює зі збоями, потрібно повернутися в BIOS і виставити значення на кілька рівнів вище.

Оптимізація таймінгів

Отже, таймінги оперативної пам ‘яті – які краще значення для них виставляти? Майже завжди оптимальні цифри визначаються в ході практичних експериментів. Робота ПК пов ‘язана не тільки з якістю функціонування модулів ОЗУ, і далеко не тільки швидкістю обміну даними між ними і процесором. Важливі багато інших характеристик ПК (аж до таких нюансів, як система охолодження комп ‘ютера). Тому практична результативність зміни таймінгів залежить від конкретного програмно-апаратного середовища, в якому користувач проводить налаштування модулів ОЗП.

Загальну закономірність ми вже назвали: чим нижче значення таймінгів, тим вище швидкість роботи ПК. Але це, звичайно, ідеальний сценарій. У свою чергу, таймінги зі зниженими значеннями можуть стати в нагоді при “” розгоні “” модулів материнської плати – штучному завищенні її частоти.

Справа в тому, що якщо надати мікросхемам ОЗУ прискорення в ручному режимі, задіявши занадто великі коефіцієнти, то комп ‘ютер може почати працювати нестабільно. Цілком можливий сценарій, при якому налаштування таймінгів будуть виставлені настільки некоректно, що ПК і зовсім не зможе завантажитися. Тоді, швидше за все, доведеться “обнуляти” “налаштування BIOS апаратним методом (з високою ймовірністю звернення в сервісний центр).

У свою чергу, більш високі значення для таймінгів можуть, дещо уповільнивши роботу ПК (але не настільки, щоб швидкість функціонування була доведена до режиму, що передував “” розгону “”), надати системі стабільності.

Деякими IT-експертами підраховано, що модулі ОЗП, що володіють CL в значенні 3, забезпечують приблизно на 40% меншу затримку в обміні відповідними сигналами, ніж ті, де CL дорівнює 5. Зрозуміло, за умови, що тактова частота і на тому, і на іншому однакова.

Додаткові таймінги

Як ми вже сказали, в деяких сучасних моделях материнських плат є можливості для дуже тонкого налаштування роботи ОЗУ. Мова, звичайно, не йде про те, як збільшити оперативну пам ‘ять – цей параметр, безумовно, заводський, і зміні не підлягає. Однак у запропонованих деякими виробниками налаштуваннях ОЗП є дуже цікаві можливості, задіюючи які, можна істотно прискорити роботу ПК. Ми ж розглянемо ті, що відносяться до таймінгів, які можна конфігурувати на додаток до чотирьох основних. Важливий нюанс: залежно від моделі материнської плати і версії BIOS, назви кожного з параметрів можуть відрізнятися від тих, які ми зараз наведемо в прикладах.

Цей таймінг відповідає за затримку між моментами, коли активізуються рядки з різних областей консолідації адрес комірок (“” банків “” тобто).

Цей таймінг відображає часовий інтервал, протягом якого триває один цикл у межах окремого рядка. Тобто від моменту її активізації до початку роботи з новим сигналом (з проміжною фазою у вигляді закриття).

Даний таймінг відображає часовий інтервал між двома подіями – завершенням циклу запису даних в пам ‘ять і початком подачі електросигнала.

Цей таймінг показує, скільки має пройти часу між завершенням циклу запису і моментом, коли починається читання даних.

У багатьох версіях BIOS також доступний параметр Bank Interleave. Вибравши його, можна налаштувати роботу процесора так, щоб він звертався до тих самих “банків” “ОЗУ одночасно, а не по черзі. За замовчуванням цей режим функціонує автоматично. Однак можна спробувати виставити параметр типу 2 Way або 4 Way. Це дозволить задіяти 2 або 4, відповідно, “банку” “одночасно. Вимкнення режиму Bank Interleave використовується досить рідко (це, як правило, пов ‘язано з діагностикою ПК).

Налаштування таймінгів: нюанси

Назвемо деякі особливості, що стосуються роботи таймінгів і їх налаштування. На думку деяких IT-фахівців, в ряду з чотирьох цифр найбільше значення має перша, тобто таймінг CAS Latency. Тому, якщо у користувача небагато досвіду в “” розгоні “” модулів ОЗП, експерименти, можливо, слід обмежити виставленням значень тільки для першого таймінгу. Хоча ця точка зору не є загальноприйнятою. Багато IT-експертів схильні вважати, що три інших таймінги не менш значущі з точки зору швидкості взаємодії між ОЗУ і процесором.

У деяких моделях материнських плат у BIOS можна налаштувати продуктивність мікросхем оперативної пам ‘яті в декількох базових режимах. По суті, це виставлення значень таймінгів за шаблонами, допустимими з точки зору стабільної роботи ПК. Ці параметри зазвичай сусідять з параметром Auto by SPD, а режими, про які йдеться, – Turbo і Ultra. Перший передбачає помірне прискорення, другий – максимальне. Ця можливість може бути альтернативою виставленню таймінгів вручну. Подібні режими, до речі, є в багатьох інтерфейсах вдосконаленої системи BIOS – UEFI. У багатьох випадках, як відзначають експерти, при включенні опцій Turbo і Ultra досягається в достатній мірі висока продуктивність ПК, а його робота при цьому стабільна.

Такти і наносекунди

Чи реально висловити тактові цикли в секундах? Так. І для цього існує дуже проста формула. Такти в секундному вираженні вважаються поділом одиниці на фактичну тактову частоту ОЗП, що вказується виробником (правда, цей показник, як правило, потрібно ділити на 2).

Тобто, наприклад, якщо ми хочемо дізнатися такти, що формують таймінги оперативної пам ‘яті DDR3 або 2, то ми дивимося на її маркування. Якщо там вказана цифра 800, то фактична частота ОЗП дорівнюватиме 400 МГЦ. Це означає, що тривалість такту складе значення, одержуване в результаті поділу одиниці на 400. Тобто 2,5 наносекунди.

Таймінги для модулів DDR3

Одні з найсучасніших модулів ОЗП – мікросхеми типу DDR3. Деякі фахівці вважають, що щодо них такі показники, як таймінги, мають набагато менше значення, ніж для чіпів попередніх поколінь – DDR 2 і більш ранніх. Справа в тому, що ці модулі, як правило, взаємодіють з досить потужними процесорами (такими як, наприклад, Intel Core i7), ресурси яких дозволяють не настільки часто звертатися до ОЗУ. У багатьох сучасних чіпах від Intel, так само, як і в аналогічних рішеннях від AMD, є достатня величина власного аналога ОЗУ у вигляді L2- і L3-кешу. Можна сказати, що у таких процесорів є свій обсяг оперативної пам ‘яті, здатний виконувати значний обсяг типових для ОЗП функцій.

Таким чином, робота з таймінгами при використанні модулів DDR3, як ми з ‘ясували, – не найголовніший аспект “” розгону “” (якщо ми вирішимо прискорити продуктивність ПК). Набагато більше значення для таких мікросхем мають якраз-таки параметри частоти. Разом з тим, модулі ОЗУ виду DDR2 і навіть більш ранніх технологічних лінійок сьогодні все ще ставляться на комп ‘ютери (хоча, звичайно, повсюдне використання DDR3, за оцінкою багатьох експертів, – більш ніж стійкий тренд). І тому робота з таймінгами може стати в нагоді дуже великій кількості користувачів.